Зв'яжіться з нами

Cтатті

Армія України. Нові-старі назви і форма для військових частин

Опубліковано

на

З нагоди Дня Незалежності деякі підрозділи Збройних сил та Національної гвардії отримали нові почесні найменування. Крім того, на параді можна було побачити нову форму бійців почесної варти.

Про те, за яким принципом відбувається надання почесних назв військовим підрозділам, Радіо Свобода розмовляло із істориком Василем Павловим – упорядником нової «Історії українського війська» та координатором робочої групи консультантів при Генштабі, яка займається розробкою військової форми, символіки й почесними назвами для військових частин.

 

– Нова форма почесної варти нагадує форму військ часів Гетьманату Павла Скоропадського.

– Це один із варіантів форми почесного конвою ясновельможного пана гетьмана. Ми не можемо назвати це формою – це радше церемонійний історичний однострій, який буде використовуватись президентським полком для урочистостей. Тобто, це окрема частина почесної варти. Вся почесна варта не буде в цьому однострої, він не буде використовуватись при всіх заходах. Але в тих заходах, де буде участь президента, де є історична складова або історичний момент, на якому треба зробити акцент – буде саме ця форма.

– Чому саме обрали Гетьманат?

– По-перше, цей період один із найбільш розроблених і найбільш зафіксованих в документації – ми чітко можемо прослідкувати й відтворити. По-друге, особа, яка ухвалювала це рішення та курує президентський полк, зупинилась саме на цьому варіанті.

– Вас і цього куратора не бентежить, що гетьманська армія визначними перемогами не уславилася?

– Якщо ми починаємо розглядати всі наші історичні аспекти, ми можемо до кожної нашої армії 1917-1921 років поставити одну велику проблему – війну вони програли. Але я би не став акцентувати увагу на цьому, бо, у відповідності до указу президента, у нас є цілих 5 років із 2017-го по 2021-й рік, коли держава, військо та суспільство мають кардинально змінити свій погляд на цю армію. Ми маємо врешті-решт навчитися поважати та пишатися нашими військовими формуваннями.

– Але все-таки, чому саме Гетьманат? Чому не армія Директорії УНР? Чому не УПА?

 – Був церемонійний однострій УПА? Він був розроблений, але ніколи не існував – ця армія воювала в абсолютно інших умовах. Якщо ми беремо період Директорії, то елементи однострою Директорії більшим чином зараз увійшли в повсякденний парадний однострій. Ті елементи однострою війська Директорії, які зараз є – це кольорові нарукавні тризуби, це англійський покрій френча, це кашкет. В цій ситуації почесну варту вирішили вбрати якраз в гетьманський варіант форми. Був запропонований варіант козацького однострою…
– До речі, мені здається, що саме козацький однострій Чорноморського війська використовувався раніше.

– Однострій Чорноморського війська використовувався, коли президентський полк називався Новоросійсько-Київським. Було декілька парадів, коли вони йшли в стилізованих одностроях Чорноморського війська. Але це був дійсно дуже сильно стилізований однострій. Зараз гетьманські однострої спробували відтворити максимально близько.

– А чому від чорноморських козаків відмовились? Це ж усе-таки наша історія також.

– Президентський полк мав назву Новоросійсько-Київський – і так він називався абсолютно не через те, що мав причетність до Чорноморського війська. Він був новоросійським через те, що цей конвойний полк НКВС – будемо називати речі своїми іменами – брав участь у Новоросійській наступальній операції. Це в 1943 році було під Новоросійськом.

А тепер уявіть собі: зараз на параді почесний полк із найменуванням Новоросійський. Як це буде сприйнято з ідеологічної точки зору?

– Як тепер називається президентський полк?

– Називається Окремий президентський полк. На цей момент в нього немає почесної назви. Але це питання обговорюється.

– Почесної назви у президентського полку немає, але у деяких підрозділів уже є. Ось, приміром, одна із танкових бригад отримала назву Сіверської. Одна з бригад – ім’я короля Данила, а інша – «Чорних Запорожців». Як пояснити цей різнобій? Є назви за територіальним принципом, є за іменем, а є назви, які апелюють до інших формувань. Чи є в цих іменуваннях якийсь принцип?

– Робоча група розпочинає довготривалий процес по присвоєнню почесних найменувань. Почесне найменування присвоюється указом президента – воно повинне враховувати величезну кількість компонентів історії тієї частини, якій ця назва присвоюється. Є частини, яким ми можемо присвоїти почесне найменування, враховуючи їхнє територіальне розташування. Тобто, за прикладом козацьких полків – всі козацькі полки в нас мали суто територіальну назву.

В нас є військові частини, яким присвоюється почесне найменування на честь історичного діяча, який пов’язаний із тією чи іншою територією або коли держава вважає, що цього діяча потрібно чітко відзначити.

– То кому дають назву за іменем, а кому за територією?

– Тут все залежить від конкретної частини. В частини є історія, є тяглість.

– А яка може бути тяглість до Короля Данила?

– А це та ж частина, яка носила ім’я Данила Галицького. Назва змінилась, бо це конструкт. Ця частина знаходиться на Галичині.

– То що потрібно зробити для популяризації історії?

– Питання абсолютно слушне. Якщо ми відверто будемо говорити про школу, то 10-11 класи – це фактично формування мобілізаційного резерву. Історія будь-якої країни має навчати, як це не дивно декому чути, в кого ми маємо стріляти і чому ми маємо стріляти. У поляків є такий вислів: у школі треба вивчати два предмети – допризовну підготовку й історію власної країни.

– Здається, ще Бісмарк казав, що війну виграють шкільний вчитель і лейтенант.

– В даній ситуації я хочу трохи заспокоїти нашого слухача – присвоєння нових найменувань фактично підштовхнуло військових до проведення інформаційно-просвітницької роботи, до проведення історичних лекторіїв. І зараз паралельно у війська почалась зацікавленість власною історією. Ті ж «Чорні Запорожці» – хто це такі?

– Ви спілкувались із бійцями та офіцерами того підрозділу?

– Назвати так підрозділ було їхньою ініціативою. Тут ми можемо сказати, що присвоєння почесних найменувань базувалось на двох ґрунтовних принципах – це державна доцільність та ініціатива підрозділу. Коли вони співпадають, то процес йде взагалі гладко. Щоправда, всередині самого підрозділу була певна група, яка вважає, що їм було присвоєне нацистське найменування і вони тепер будуть есесівцями.

– Але ж «Чорні Запорожці» – це підрозділ армії УНР!

– Це питання просвіти. Ми з ними спілкувалися, в них повний треш в голові – люди не відрізняють одне від іншого. Хоча основний склад бригади позитивно поставився до іменування. В них є власні ідеї, як цю назву використовувати, і цю бригаду супротивники тепер називають «Чорною».

– Ви сказали, що в школах потрібно вчити, в кого стріляти. Вам не здається, що якщо на цьому будувати історичну освіту, то «треш в головах» буде ще більшим? І мілітаризація освіти не дуже добре закінчується.

– В нас зараз знову починають панувати пацифістські настрої. Я за своєю натурою до цих настроїв ставлюсь погано. Щодо мілітаристських настроїв – у даній ситуації в нас немає іншого виходу. Я не кажу, що ми маємо вивчати самі битви. Все має бути збалансовано. Але, як сказав відомий історик Олексій Толочко, «в школі треба викладати таким чином, щоб учень не помилився військкоматом, коли він до нього потрапить».

– В якому контексті він це сказав?

– Це пряма цитата, коли його запитали, як потрібно викладати історію.

– Читав обговорення на профільних форумах і в соцмережах, що зараз точиться дискусія щодо ініціативи надати почесні назви – імені Довбуша й імені Кармелюка? Вам не здається, що вони не зовсім військові?

– Такого не буде. Є дуже багато дискусій у «Фейсбуці», де люди розглядають абсолютно нісенітницькі ідеї. Я можу сказати, що ні ім’я Кармелюка, ні ім’я Довбуша для регулярних військових частин розглядатися не будуть. Якщо розглядати цих людей в історії, то вони несуть за собою шлейф антидержавної діяльності. Це можуть бути добровольчий батальйон, але не може бути військова частина імені Устима Кармелюка – це не військовий, а ватажок селянських повстань.

Коли починається робота по присвоєнню почесного найменування тій чи іншій частині, то якраз ці моменти враховуються – якій частині яке почесне найменування можна присвоїти.

– Які ще назви були власною ініціативою підрозділів?

– Один із підрозділів написав листа з проханням присвоїти їм почесне найменування «Визвольного». Ми одразу запитали – у нас що, є підрозділ «Окупаційний»? Дискусія на цьому закінчилася. Є випадки, коли просять присвоїти почесне найменування на честь радянських військових діячів. На даний момент це також не є слушним.

– А кого саме із радянський військових діячів? Якщо йдеться про якогось із уславлених генералів Другої світової війни, то може це не так і погано?

– Але чи воювали ці генерали за Україну? Чи є вони представниками українського війська? Коли ми говоримо про військовий навчальний заклад імені Івана Кожедуба – це не викликає ніяких проблем. Кожедуб – це уславлений ас, він не був політиком, він не був причетним до військових злочинів. Це – людина, яка вкрила себе невмирущою славою.

На честь кого із радянських хочуть назвати? Є певні моменти, які я не хочу вказувати із певних міркувань.

 – Один із найдивніших аргументів, який я чув щодо «Чорних Запорожців»: «Як ви збираєтесь присвоїти їм це найменування, коли вони знаходяться в Білій Церкві?». Там дійсно базується ця 72-а бригада. У людей є негативне сприйняття до чорного кольору. Але при цьому абсолютно всі пишаються «чорними беретами» морської піхоти. Це подвійні стандарти, які з людьми треба проговорювати. Людям треба пояснювати. Якщо ми говоримо про армію, то там має проводитись нормальна ідеологічна та пропагандистська робота. Треба пояснювати значення кольорів, їхні комбінації, як вони використовуються. Давайте пригадаємо вірш «Два кольори мої, два кольори..».

– «Чорне – то журба»

– Коли ми кажемо про 72-у бригаду, про їхні втрати в районі Авдіївки, то їм це дозволяє мати такий колір. Цей колір має абсолютно різне підґрунтя в українській та в світовій мілітарній історії. Але він не табуйований.

Ми маємо будувати власну воєнну історичну традицію. Ми маємо будувати власне розуміння кольорів.

– Підрозділам Національної гвардії будуть присвоювати нові почесні назви? І якщо так, то які?

– Є базовий принцип, який ми можемо використовувати іменування для тих чи інших частин. Є частини, які перебувають в бою – їм можна присвоїти найменування, вищі за ступенем крутості. Є частини, які знаходяться на забезпеченні – вони мають інший ступінь назв. Є частини, які перебувають постійно в місці якоїсь дислокації й виконують якусь допоміжну функцію. Але ж вони теж заслуговують на почесні найменування.

Якщо ми говоримо про Нацгвардію, то в них теж є різні частини. Приміром, Перша бригада оперативного значення Національної гвардії отримає почесне найменування Петра Дорошенка – на честь гетьмана, який першим створив підрозділ сердюків, який виконував ті ж функції, які зараз виконує Нацгвардія. Потім у них так само з’являться історичні персонажі, які або прив’язані до місця, де базується військова частина…

– А традиції радянських історичних назв військових підрозділів, які були після Другої світової війни, будуть збережені?

– Більша частина старих радянських назв вже давно скасована.

Автор: Дмитро Шурхало

 

*При копіюванні матеріалів активне посилання на сайт обов’язкове.

*Точки зору авторів публікацій можуть відрізнятися від позиції редакції.

*Інформація публікується з відкритих джерел. Джерело: https://www.radiosvoboda.org/

Cтатті

Українські військові можуть взяти Донбас за два тижні, питання – якими силами ударить Російська Федерація

Опубліковано

на

Українські Збройні сили можуть взяти під контроль окупований Донбас за два тижні, якщо Генштаб зупиниться на воєнному сценарії повернення територій.

Про це “5 каналу” розповів Юрій Гримчак, заступник міністра з питань тимчасово окупованих територій.

“За військового сценарію Донбас українські військові можуть взяти під контроль за два тижні. Питання тільки в одному – якими силами ударить Російська Федерація. Назустріч, збоку – не принципово. Я думаю, що такий варіант розробляється.

Ми, як нормальна держава, десь в Генеральному штабі плануємо карти – де, хто, куди і з якими силами. При цьому ми розраховуємо, і коли наші підуть вперед, і коли з того боку йдуть, – це нормальна робота Генштабу планувати можливий розвиток подій у найкращому або найгіршому варіантах”, – сказав Гримчак.

Заступник міністра з питань тимчасово окупованих територій впевнений, що непідконтрольні Україні території Донбасу можна повернути, якщо використати досвід Хорватії.

“Було два хорватських сценарію. Перший – Сербська Країна, де стояли війська ООН.Якщо розглядати такий сценарій, ми повинні завдяки нашим міжнародним партнерам отримати гарантії РФ, що вона не буде наступати назустріч нашим військам .

Другий – це приклад Східної Славонії. Це хорватський регіон, який контролювався сербами, куди зайшла миротворча місія ООН, була створена міжнародна тимчасова адміністрація, яка зробила фактично те ж саме, що ми хочемо зробити у нас – роззброїти бойовиків, і територія повернулася під контроль. Це той варіант, який на сьогоднішній день більш реалістичний”, – сказав Гримчак.

Введення миротворців ООН на Донбас може завершитися спротивом місцевого населення і новими провокаціями. Так вважає Георгій Тука, заступник міністра з питань тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб України.

*При копіюванні матеріалів активне посилання на сайт обов’язкове. 
*Точки зору авторів публікацій можуть відрізнятися від позиції редакції.
*Інформація публікується з відкритих джерел. https://gazeta.ua/articles/donbas/

Читати далі ...

Cтатті

“Настамнєт” вже не пройде – Росія стала агресором по закону

Опубліковано

на

Найголовніший принцип путінської війни – “настамнєт” і ми ні за що не відповідаємо

Після того, як президент Петро Порошенко підписав закон про реінтеграцію Донбасу, юридичний статус Росії в українському праві змінився. Сусідня країна стала агресором не тільки з точки зору оцінки її дій політиками або журналістами. Росія – “агресор в законі”, пише Віталій Портніков для espreso.tv.

Нарешті на правовому рівні речі названі своїми іменами. І нехай для цієї очевидної констатації знадобилося кілька років політичних дискусій і рік роботи над новим законом – проте сьогодні політики і дипломати країни-агресора обурюються і звинувачують Україну в усьому, в чому тільки можна звинуватити.

А чому, хочеться запитати? Чому російським пропагандистам не все одно, що написано в черговому українському законі?

Тому що головний сенс дій путінської Росії – це війна за повної відсутності відповідальності.

У Кремля немає ніякого бажання відповідати за наслідки своїх дій. Ось чому анексія Криму приписується міфічному прагненню населення півострова “возз’єднатися” з обшарпаною рідною гаванню. Ось чому окупація Донбасу – не окупація зовсім, а “повстання донецьких шахтарів”. Ось чому російські військові, які потрапляли в полон під час війни на Донбасі, виявлялися або звільненими зі збройних сил або просто такими, що заблукали на незнайомій місцевості.

Ось чому саме тоді, коли український закон про країну-агресора набув чинності, російське зовнішньополітичне відомство знову зреклося військовослужбовців, які були знищені американцями під час спроби захоплення нафтових родовищ в Сирії.

Найголовніший принцип путінської війни – “настамнет” і ми ні за що не відповідаємо. Дуже зручно. Якщо ми перемогли – так це Росія перемогла. А якщо нас розгромили – так це якихось там незрозумілих “добровольців” розгромили, Росія тут ні до чого.

Зручно для влади, представникам якої зовсім не хочеться опинитися на лаві міжнародного трибуналу. Зручно для обивателя, який може пишатися своєю обшарпаною гаванню і помічати тільки суцільні перемоги.

Це і є вищий прояв державного боягузтва – коли ми програємо, “настамнет”.

А закон, який так не подобається росіянам, стверджує зворотнє – Росія там є. І з цим незаперечним фактом керівництву країни-агресора та його союзникам в Україні і на Заході доведеться рахуватися.

*При копіюванні матеріалів активне посилання на сайт обов’язкове. 
*Точки зору авторів публікацій можуть відрізнятися від позиції редакції.
*Інформація публікується з відкритих джерел. https://espreso.tv/article/

Читати далі ...

Cтатті

Все, що ви завжди хотіли знати про українські оборонні розробки та боялись запитати

Опубліковано

на

Наші військові потребують оновлення запасів по всім напрямкам. Ситуація на сході країни змусила нас взятися за зброю та почати в екстреному режимі відбудовувати українську армію практично з нуля – Innovations Development Platform.

У зв’язку з цим виникає питання – що робити, коли катастрофічно бракує часу, необхідного для якісних змін в оборонній галузі? Коли нашим хлопцям з передової бракує елементарних знарядь та вже сьогодні потрібні рішення, здатні рятувати життя та забезпечувати безпеку народу України.

Є думка, що перемагати треба розумно, тобто із застосуванням нових технологій. Сила та потенціал – це важливо, але як показує досвід деяких держав, що подолали схожі труднощі – сила не головне.

У якості прикладу можна привести Ізраїль, який на сьогодні займає чи не найперше місце в світі у сфері інноваційних розробок та чи не найкращу систему національної безпеки.

Високотехнологічні рішення здатні надати нашим військовим перевагу, як у повітрі, так і на землі, допомагати у розвідці, надаючи більш точні дані про маневри техніки супротивника, налагоджувати швидкісний захищений зв’язок у тилу ворога, забезпечити надійний захист особового складу. Комплексний підхід та стратегічне використання інноваційних розробок, може, принаймні, стримати агресію сусіда та надати нам дорогоцінний час для нарощування потенціалу – якщо не втраченого, радянського, то хоча б свого власного, українського. Стосовно довгострокової перспективи – вбачається можливість реалізувати нашу давню амбіцію, стати сильною, європейською державою.

З квітня минулого року у Києві почала працювати агенція “Платформа Розвитку Інновацій”, мета якої є впровадження інноваційних оборонних розробок до стану готового продукту з потенціалом його запуску у серійне виробництво.

Сьогодні агентство веде активну роботу по залученню коштів у перспективні проекти, налагоджує зв’язки з українськими командами розробників задля подальшої співпраці, веде експертну роботу з вітчизняними науковцями та висококваліфікованими спеціалістами в оборонній сфері.

Серед уже відомих та існуючих розробок агенції – “Фантом”, безпілотний багатоцільовий транспортний засіб та бойовий модуль “Тайпан”, розроблений спільно з ДП ДГЗП “СпецТехноЕкспорт”

Безпілотники “Anser” та “Sparrow”, розроблені спільно з приватною одеською компанією “Спайтек”

Щодо проектів, які знаходяться у активній розробці – це “LimpidArmor”, нашоломна система кругового огляду. Система призначена для керування важкою технікою та дозволяє оглядати територію під кутом 360 градусів. “LimpidArmor” має усі шанси стати українським ноу-хау, так як, на даний момент готового світового аналогу не існує.

“Сканер Тіла Людини” – інший перспективний проект Платформи, який здатний виявляти метали, пластикові, керамічні, композитні матеріали, які можуть бути використані при виготовлені зброї та вибухівки. Завдяки своєму компактному розміру, Сканер легко маскується під побутові предмети.

“Гідроакустична станція” – це розробка для виявлення підводних диверсійних груп та інших морських об’єктів. Сканер будує трасу руху виявлених морських об’єктів, працює в активному та пасивному режимах. Це перша Станція у світі, яка поєднує в собі технології гідроакустики, сейсмоакустики та радіолокації. Дана розробка дозволяє вдвічі зменшити витрати на гідроакустичне обладнання.

Ознайомитись з іншими проектами, заповнити заявку розробника або розглянути умови співробітництва для інвесторів, можливо на офіційному сайті “Платформи Розвитку Інновацій”

Отже, казати про безперспективність української оборонної промисловості, поки що зарано. Деінде з’являються освічені люди, підприємці, професійні команди зі сміливими та обґрунтованими ініціативами. Звісно, вони потребують нашої підтримки на різних рівнях – починаючи з надання реальних технологічних ідей та інвестицій в їх реалізацію, закінчуючи реформою у правовому полі і створення системи пільг для подібних новаторів.

 Innovations Development Platform

*При копіюванні матеріалів активне посилання на сайт обов’язкове. 
*Точки зору авторів публікацій можуть відрізнятися від позиції редакції.
*Інформація публікується з відкритих джерел.  Innovations Development Platform.

Читати далі ...

Trending