Зв'яжіться з нами

Cтатті

Безпілотна схема ЗСУ

Опубліковано

на

В Україні назріває чергова схема. На цей раз – в ЗСУ. Як мені вдалося дізнатися, чиновники готують масову закупівлю безпілотних літальних апаратів (БПЛА) А1-С “Фурія» в обхід тендерних процедур, аргументуючи своє рішення тим, що дана модель – нібито – найкраще рішення для армії, що не має альтернатив, і отже, не потребує конкурсів. Однак, якщо розібратися, така позиція – не що інше, як легенда, що покриває брехню … Мотив лукавства, на мою думку, – участь державних службовців у корупційному договірному матчі. І почну з того, що сам факт появи в ЗСУ безпілотників – величезний плюс, який так легко перекрити множинними мінусами, якщо поставитися до справи не по-чесному, якщо не розуміти, що ціна питання лише однієї сумнівної оборудки – життя українських солдат, які стримують навалу непрошених “друзів” зі сходу …

Щоб розібратися в темі, довелося поспілкуватися з військовими і волонтерами, вивчити відео- та фотоматеріали, доступні в мережі, а також відгуки і технічні характеристики деяких існуючих в Україні моделей. До речі, в ці дні на наших полігонах проходили випробування безпілотників, велика частина з яких присутня в огляді (відгуки вдалося отримати прямо від учасників тестів). Поділюся свіжими враженнями про БПЛА, яких, крім “Фурії” чомусь в упор “не помічає” Міністерство оборони.

Трохи теорії

В даний момент ЗСУ відчуває крайню потребу в БПЛА класу “Оперативний батальйонний розвідник” (за натовською термінологією – Tactical UAV). Йдеться про електропланери, які можуть здійснювати контрольований політ дальністю до 30 км і на протязі 45-90 хвилин (як мінімум) передавати відеозображення разом з GPS-сигналом.

Незважаючи на це, в Україні досі не налагоджено конвеєрне виробництво актуальних БПЛА. Кожен з українських виробників, зазначених у даному огляді, зміг зібрати близько десятка виробів, і, в разі замовлення, при наявності готових випробуваних моделей, здатний організувати масовий випуск протягом 1,5-2 місяців. Крім вітчизняних, є також два імпортних продукти: FlyEye випускає польська компанія, а Skylark – Ізраїль. Їх країни вклали значні інвестиції в розробку даних БПЛА (поляки інвестували в FlyEye близько 8 млн євро), в той час як БПЛА українського виробництва розроблялися на голому ентузіазмі, приватних інвестиціях і без найменшого сприяння з боку держави.

Все безпілотники даного огляду оснащені наземною станцією управління (ноутбук, джойстик і радіомодем), а на самі літаки встановлено додаткове обладнання (наприклад, камера, тепловізор), яке і робить їх придатними для застосування в умови бойових дій.

Різниця між моделями – в деталях, серед яких найважливіші такі параметри.

По-перше, БПЛА повинен давати якісну картинку – щоб можна було розгледіти дрібні деталі, необхідні для прийняття відповідального рішення (наприклад, по трасі рухаються вантажівки бойовиків або звичайні далекобійники везуть контрабанду?).

По-друге, в залежності від бойового завдання, літати він повинен вміти як високо і швидко, так і навпаки: низько і повільно. Додамо до критеріїв якості можливість установки додаткового обладнання, потужний акумулятор, відносно невеликі габарити, зручність перевезення, маскування (щоб його не бачив противник).

По-третє, кожен безпілотник повинен бути захищений від перехоплення і придушення за допомогою засобів радіоелектронної боротьби (РЕБ) і продуманий механізм безпечного приземлення.

По-четверте, комплект (літальний апарат і і наземний комплекс управління) повинен бути ергономічним, практичним в експлуатації – швидко розгортатися і згортатися, бути зручним і простим. На практиці розвідник повинен легко донести його на собі (чим він легший, тим кращий з цієї точки зору), швидко і непомітно запустити, зібрати інформацію, а потім так само просто згорнути весь комплект, щоб передислокуватися.

По-п’яте, важливим є питання ціни. І вибирати є сенс тільки серед апаратів, які відповідають жорстким вимогам. Інакше гроші будуть витрачені даремно.

Крім усього перерахованого, до уваги беруться:
– розміри і форма апаратів
– швидкість, вітростійкість і радіус дії
– температурний режим експлуатації
– маса корисного навантаження
– точність цілевказівки
– спосіб приземлення

З чого вибирати?

У таблиці нижче представлені зіставні за параметрами моделі БПЛА.

БПЛА Observer S

Skylark

FlyEye

А1С “Фурія”

МП-1 Spectator

Перерахування технічних даних далекій від авіації людині нічого не говорить, тому варто пояснити, що означає той чи інший параметр.

Розміри і форма апаратів

Від форми, довжини і розмаху крил залежать аеродинамічні властивості БПЛА, тому дані параметри ретельно прораховуються щоб не відбувалося такого явища як звалювання (різке падіння підйомної сили в результаті порушення умов обтікання крила повітряним потоком). Всі моделі, які беруть участь в огляді, прораховані непогано. «Фурія» виділяється формою, ставлячись до типу апаратів «літаюче крило». Решта моделей – фюзеляжні (планери). Переваги фюзеляжного типу – можливість нести більше корисного навантаження і стабільніше виконувати зйомку. БПЛА типу «літаюче крило» виграють в простоті конструкції, проте їх невеликі розміри і вага не дозволяють нести додаткове корисне навантаження.

Швидкість, вітер і радіус дії

Максимальна і крейсерська швидкість впливають на можливість використання БПЛА у вітряну погоду, на продуктивність зйомки, а також на універсальність моделі. Справа в тому, що в даному випадку недоречною є аналогія з автомобілем, де чим вища швидкість, тим краще, адже чим вища швидкість, тим вища витрата енергії. Тому цінуються БПЛА, які здатні літати і швидко (понад 100-150 км на годину), і повільно (близько 50 км на годину). Справа в тому, що на невеликій швидкості можна розглянути набагато більше деталей. І з цієї точки зору виграють FlyEye і Observer S.

При цьому двигун повинен бути досить потужним, щоб була можливість піднятися високо ( «Фурія» та МП-1 Spectator в даному випадку є аутсайдерами). А також літати при сильному вітрі: «Фурію» та МП-1 Spectator не можна використовувати при 10 м в секунду, тоді як Observer S літає і при 15-17 м в секунду (сильний вітер, при якому ламаються гілки).  Передбачити швидкість і пориви вітру на висоті польоту, як правило, складно. Тому й потрібен запас потужності.

Радіус дії – також важливий параметр. Всі моделі відповідають мінімальній необхідності військових в 15 км, а FlyEye втричі перевищує цей параметр.

Температурний режим використання

Кліматичні умови України для БПЛА досить жорсткі – взимку у нас реальні морози, влітку – сильна спека. Тому БПЛА конструюють таким чином, щоб вони витримували від мінус 20 до плюс 35 градусів Цельсія. Лідери за цими параметрами – Observer S і FlyEye, які менше бояться перегріву (передбачена посилена система охолодження: великі пропелери і велика площа решітки радіатора) і в результаті можуть літати і навіть при плюс 40-50 градусах.

Маса корисного навантаження

Корисне навантаження – це предмети (пристрої), навішані на БПЛА. Наприклад, камера або тепловізор. А1С «Фурія» та МП-1 Spectator здатні «взяти на борт» предмети масою 400-500 грам (відповідно, можна встановити лише тепловізор і денну камеру), а інші моделі – від 1 до 1,5 кг. Тобто, можна поставити і камеру, і тепловізор, і ретранслятор, і додатково – фотоапарат. Також можна встановити «радіоактивну пастку», щоб заміряти радіаційний фон місцевості.

Кращі показники по масі корисного навантаження дозволяють встановлювати і більш якісне фото- і відеоустаткування з гіростабілізованою платформою, що дозволяє робити дуже точні карти і плани місцевості.

До речі, відеопередача на всіх моделях йде в аналоговому форматі, хоча самі камери цифрові. Виділяється Spectator, у якого стоїть ще й аналогова (старіша) камера. Крім того, ця модель – єдина, у якій немає можливості зміни корисного навантаження.

Робота з цілями та іншими об’єктами

Дві основні характеристики – можливість визначення координат цілі (мова йде про точність близько 50 метрів) і її супроводу. «Фурія» і Spectator за цими параметрами також знаходяться в аутсайдерах. Правда Observer S поки ще не вміє супроводжувати ціль (хоча визначає її координати). Повнофункціональними є лише Skylark і FlyEye, але і ціна у них в рази вища.

Крім того, для військових БПЛА існує ще й такий специфічний параметр, як інтеграція з автоматизованою системою управління (АСУ) тактичної ланки. Це коли БПЛА є одним з датчиків, який дозволяє в той же час бачити повну картину бойової обстановки. На жаль, «Фурія» і Spectator також програють за цим показником (Skylark, FlyEye і Observer S підтримують АСУ), але в той же час потрібно відзначити, що АСУ тактичної ланки в нашій армії ще не прийняті на озброєння, хоча розробки є, наприклад, Марс.

Шифрування

Як показала практика, шифруй -не шифруй, а сучасні РЕБ все одно придушать будь-який сигнал. Однак шифрування сигналу все одно потрібно для того, щоб противник не міг перехопити управління БПЛА і захопити літак. Дані про шифрування поки мізерні, відомо лише те, що у практично всіх БПЛА в огляді це шифрування за допомогою 128-бітного ключа. У тому ж випадку, якщо засоби РЕБ придушили зв’язок, безпілотник повинен рухатися на автопілоті. Випробування, які в ці дні проводилися на полігоні під Черніговом, показали, що всі українські БПЛА з нашого огляду продовжують літати і під впливом РЕБ. Однак немає даних по «Фурії», так як вона не брала участі у випробуваннях. Крім того, осібно стоїть Spectator, сигнал якого, судячи за доступними в мережі даним, не шифруєтся.

Зліт і посадка

Літаки такого класу зазвичай запускаються з катапульти (так не витрачається енергія на зліт). Тому набагато важливіше те, як такий літак сідає. Справа в тому, що невдала посадка приводить до того, що він виходить з ладу (простіше кажучи – розбивається). У практично всіх моделей парашут викидається автоматично, крім «Фурії», де цей момент недопрацьований. Цілком можливо, що недолік виправлять в більш свіжій модифікації. Інакше це – одноразовий «літак».

Фактор ціни

Skylark і FlyEye – явні лідери за більшістю характеристик. Однак ціна в 10-12 млн грн) на них явно кусається. За ціною одного комплекту цих БПЛА можна купити 5 «фурій», 4 Observer S або 3 Spectator, які хоча і гірші, але і не набагато, і цілком підходять для виконання бойових завдань на фронті російсько-української війни (АТО). Тобто, якби я вибирав, то розглядав би варіанти саме з цієї трійці, уважно зважуючи всі плюси і мінуси, а також відповідність умовам, в яких їм доведеться працювати. З того, що видно по цифрах – кращим за співвідношенням ціна-якість є Observer S, після нього 2 і 3 місця поділяють «Фурія» і Spectator.

Підсумки

Підсумовуючи сказане, зазначимо, що “Фурія” – непогана модель (хоча і являє собою ребрендований китайський продукт RVJET, який в РФ продають приблизно за 90 тис. грн (в еквіваленті); ніякими мільйонами, як просять за “фурію” і не пахне), проте за своєю конструкцією призначена виключно для роботи в якості коректувальника вогню для артилерії. Аналогічно можна сказати й про Spectator, але потрібно відзначити і ще один його недолік – відсутні тепловізор, що робить цю модель ще більш вузькоспеціалізованою.

Skylark, FlyEye і Observer S – універсальні “солдати”. Вони можуть працювати і в якості розвідника-спостерігача (аеро-, фотозйомка), і в якості коректувальника вогню, а також використовуватися як ретранслятор сигналу (і багато іншого – в залежності від бойового завдання).

Як бачимо, незважаючи на те, що в огляді взяла участь лише частина БПЛА з наявних на ринку, вибирати є з чого. Стало бути, міф про винятковість, безальтернативності “Фурії”, не витримав навіть елементарного порівняльного аналізу. А отже, позаконкурсна закупівля цієї моделі нічим, крім особистого чиновницького інтересу і підкилимовими домовленостями, не пояснюється.

Але ж було б логічно, щоб гроші дефіцитного військового бюджету були витрачені за призначенням (на кращу з моделей, а не на найтовстішу кишеню). Правильно було б так вибудувати систему забезпечення армії, щоб щоб закуплені БПЛА реально служили у військах, даючи імпульс розвитку вітчизняному воєнпрому. І соромно буде усвідомлювати, що замість усього цього ми побачимо закупівлю китайського виробу, що порошитиметься на складах після того, як на нього будуть витрачені космічні гроші. І хочеться, щоб держава нарешті взяла на себе відповідальність за адекватну якість випробувань, а також тягар технічного забезпечення армії, який сьогодні заледве тягнуть на собі з останніх сил напівзлиденні волонтери-ентузіасти.

Що робити?

Очевидно, майбутня безконкурсна закупівля – плід чиєїсь особистої домовленості, яка недопустима. Адже такі схеми гублять на корені вітчизняну галузь високотехнологічного авіабудування, що тільки зароджується. Тому важливо ретельно і відповідально провести попередній аналіз не тільки “заліза” (компонентів обладнання), але і софта (програми планувальника маршруту, програми обробки і виведення отриманих даних). Ще одне застереження – важливі не стільки окремі компоненти (як описано вище), скільки якість всієї зібраної системи, яку неможливо оцінити лише за полігонним випробуванням.

А якщо і купувати щось без тендера, то лише для експерименту – кілька примірників для роботи в бойових умовах. Потім, за результатами реальної експлуатації, робити висновки про якість продукту. Для великого контракту потрібна передбачена законодавством тендерна процедура без “імпровізацій”, що кидають тінь на армію і державу.

Автор: Віталій Манько

 

*При копіюванні матеріалів активне посилання на сайт обов’язкове.

*Точки зору авторів публікацій можуть відрізнятися від позиції редакції.

*Інформація публікується з відкритих джерел. Джерело: https://censor.net.ua/b6989

Cтатті

The Washington Post: Україна відчайдушно потребує миру. Чи можуть допомогти миротворці?

Опубліковано

на

На заході починає бити артилерія. Це місто Мар’їнка, розташований поблизу Донецька, де зараз знаходиться передній край бойових дій українського конфлікту. Тут, як і всюди вздовж лінії фронту починається стрілянина, як тільки їдуть міжнародні спостерігачі.

Тетяна Куценко показує мені свій будинок і те місце в саду, де впала ракета. У вікно будинку потрапила куля. Вона так і залишилася між подвійними скельцями. Господиня заклеїла вхідний отвір стрічкою, адже сенсу міняти скло немає. Швидше за все, в нього потраплять інші кулі.

Так живе Мар’їнка, де неможливість стала буденністю. Діти в шкільних класах, де вікна захищені мішками з піском, вчаться тому, як розпізнавати снаряди і наземні міни. Режим припинення вогню був порушений відразу ж, як тільки про це досягли домовленості. Надгробні плити на свіжі могили встановлювати не поспішають – вони будуть розбиті шаленими кулями. Тепер ця територія не переходить з рук в руки, але йде постійна боротьба.

5 вересня раптово з’явився шанс змінити ситуацію – президент Росії Володимир Путін несподівано заявив журналістам, що Росія підтримає ідею розгортання в Україні миротворчої місії ООН. Президент України Петро Порошенко вже довгий час закликає ввести в країну контингент миротворців ООН, але відсутність підтримки з боку Росії перешкоджало прогресу. 20 вересня Порошенко заявив про необхідність залучення миротворців під час свого виступу на Генеральній Асамблеї ООН.

Місія з підтримки миру в ідеалі розведе воюючі сторони і посилить ефективність спостерігачів ОБСЄ. І хоча миротворці не зможуть покласти край конфлікту, вони забезпечать дотримання режиму припинення вогню, що істотно поліпшить становище сотень тисяч людей, що живуть уздовж лінії фронту.

Ті, хто залишився у вєнному регіоні, відчувають величезний стрес, і організації з надання допомоги, такі як “Лікарі без кордонів”, направили туди мобільні психологічні клініки, які переміщаються по території, допомагаючи місцевим жителям впоратися. Мало хто має кошти, щоб отримати допомогу в іншому місці, чи вижити при відсутності реальної перспективи закінчення війни або пережити втрату дуже складне завдання.

Дефіцит почуття завершеності виникає в різних випадках. Для деяких це безперервна стрілянина, але для інших це  родичі, які пропали безвісти. “Ми називаємо це« неоднозначна втрата ». Людина присутня в ваших думках, але в реальності її вже немає”, – розповідає Маріана Чакон Лозано, яка займається зниклими без вести в українському представництві Міжнародного комітету Червоного Хреста (МКЧХ).

Валентина Тиличко шукала сина з тих пір, як він зник 3 серпня 2014 року. Він поїхав до Донецька, щоб забрати зарплату, подзвонив їй, коли вийшов з автобуса по дорозі додому. Почався сильний обстріл, і вона більше не чула від нього нічого.

Тепер, як і багатьом матерям, чиї діти пропали безвісти, їй сниться один і той же сон. Вона бачить, як її син, Діма, йде по вулиці. Вона біжить за ним, але втрачає його в натовпі, і люди її не розуміють. Інші матері в Мар’їнці бачать схожі сни про повернення своїх синів – ті приходять до них, щоб сказати, що не можуть пригадати дорогу додому або лежать в лікарні і не можуть згадати, хто вони. У розпачі деякі матері звертаються до екстрасенсів або інтернет-шахраїв, які стверджують, що можуть допомогти знайти їхніх зниклих родичів.

Тетяна Куценко вислуховує Валентину Тиличко, потім вчить її, що сказати поліції, щоб її сина додали до реєстру зниклих без вести і дає контакти МКЧХ. Син самої Тетяни пропав безвісти рік тому.

Він був частково паралізований і зник після зустрічі з українськими солдатами в 2015 році. Вона бачила, що військові їхали на його машині з розбитим лобовим склом. Після року зусиль їй вдалося домогтися розслідування, в ході якого один з солдатів показав мінометний кратер, де вони залишили тіло її сина. Ці два солдата постали перед судом.

Тепер її син похований, вона приносить на могилу троянди зі свого саду, але надгробний камінь поки поставити не може. Кладовище часто потрапляє під обстріл, кулі ушкоджують і руйнують надгробки. “Йому доведеться почекати, поки все не зміниться”, – говорить вона.

Чи стануть миротворці ООН на землю Східної України, залежить від переговорів між Україною і Росією. Україна повинна погодитися на будь-яку місію, а Росія повинна зняти вето, щоб будь-яка місія відбулася. Поки Путін виступає за обмежений мандат, який визначає як завдання місії контроль за ситуацією на лінії фронту і супровід спостерігачів від ОБСЄ.

Україна виступає за розширений варіант, при якому місія охопить весь Донбас з категоричною умовою доступу до ділянок україно-російського кордону, де відсутній контроль України, а зброя і військові вільно переправляються з Росії на утримувану сепаратистами територію. Довіри між сторонами практично немає.

Ян Бейтсон, журналіст та стипендіат програми Фулбрайта

*При копіюванні матеріалів активне посилання на сайт обов’язкове.

*Точки зору авторів публікацій можуть відрізнятися від позиції редакції.

*Інформація публікується з відкритих джерел. Джерело:The Washington Post

Продовжити читання ?

Cтатті

Що саме тривожить ветеранів АТО…

Опубліковано

на

У Верховній Раді зазвичай консолідовано голосують за законопроекти, які стосуються соціального забезпечення ветеранів АТО, якщо тільки вони є в порядку денному, запевняє народний депутат Олег Петренко. Водночас активісти стверджують, що ще чимало важливих ініціатив чекають на розгляд. Вони стосуються не лише фінансового забезпечення, а й різного роду соціальних пільг.

Громадська організація «Юридична сотня» звернулася до голови Верховної Ради Андрія Парубія, щоб він виділив окремий день для розгляду законопроектів, що стосуються соціально-правового захисту учасників АТО. Ідеться про дев’ять проектів, які вже пройшли комітети. Ще 27 законопроектів, які стосуються потреб учасників та ветеранів АТО, можуть потрапити до сесійного залу упродовж тижня, впевнені активісти.

Позафракційний народний депутат та учасник АТО Олег Петренко каже, що Верховна Рада зазвичай не має проблем із тим, щоб проголосувати за законопроекти про підвищення соціального статусу учасників та ветеранів АТО, якщо вони потрапляють до порядку денного.

«Парламент цієї каденції прийняв дуже багато законопроектів, які підвищували соціально-правовий статус ветеранів АТО. Це стосується дуже багатьох сфер життєдіяльності: лікування, санаторного оздоровлення, надання земельних ділянок, набуття вищої освіти», – перераховує він, хоча зазначає, що певна частка законопроектів є «законодавчим спамом».

Основну проблему з прийняттям потрібних законопроектів народний депутат вбачає в тому, щоб відповідальні за формування порядку денного додавали їх у «прохідну» частину парламентського порядку денного.

Серед таких ініціатив Петренко називає зокрема законопроект про створення баз даних ДНК для оперативної ідентифікації загиблих. Також, на його думку, врегулювання потребує статус добровольців,які не увійшли офіційно до лав ЗСУ, іноземних добровольців, а також ситуації, коли ветерани йдуть з життя внаслідок бойових травм вже після звільнення з армії. У таких випадках, каже він, ускладнюється отримання одноразових компенсацій родичами.

Голова громадської організації «Юридична сотня» Леся Василенко додає до цього переліку питання щодо компенсації за оренду житла рядовим та сержантам ЗСУ.

«На сьогоднішній день лише офіцери можуть отримувати компенсацію, якщо винаймають житло поза межами військової частини. Солдати і сержанти такої можливості не мають», – пояснює вона.

Також, за словами активістки, учасники АТО цікавляться можливістю безмитного ввезення автомобілів з-за кордону. Але наразі немає законопроекту, який передбачав би таку пільгу і одночасно усував корупційні ризики, які можуть виникнути у зв’язку з цією практикою.

Подбати про вояків та ветеранів війни на Донбасі має як держава – шляхом фінансової підтримки, – так і суспільство, упевнений священик УГКЦ, військовий капелан та голова організації «Фронтова капеланія «Шлях єднання» отець Микола Мединський.

«Потрібні проекти більше реабілітаційного характеру, які допоможуть повернутися до повноцінної роботи. Потрібне забезпечення житлом тих вояків, які потребують. Якщо воїн, Боже борони, отримає поранення – щоб він розумів, що підтримка держави буде не на рівні балаканини відносно проектів у майбутньому, щоб підтримка відбувалася тут і зараз», – пояснює він.

В той же час депутат від «Опозиційного блоку» Михайло Папієв стверджує, що, хоча чинна українська влада постійно декларує збільшення соціального захисту учасників та ветеранів бойових дій на Донбасі, зміни до базових законів про пільги, прийняті у 2014 році, тільки погіршили майновий стан переважної більшості вояків ЗСУ.

«Тепер в разі, якщо сукупний дохід на одного члена сім’ї упродовж останніх шести місяців не перевищує того рівня доходу, який дає право на соціальну пільгу, то боєць, учасник АТО або родина загиблого цю пільгу отримує», – каже він.

Прив’язка пільг до доходів учасників АТО є, на думку депутата, абсолютно некоректною

«Їхнє грошове забезпечення – близько 20 тисяч гривень. Але порахуймо, що втрачають їхні сім’ї. Адже 20 тисяч гривень – це набагато більше, ніж 6820 гривень, ніж та сума доходів на сім’ю, яка дає право на пільги. Вони втрачають на сплаті житлово-комунальних послуг, вартість яких росте значно швидше, ніж грошове забезпечення вояків», – каже Папієв.

Олег Медведчук, заступник керівника управління Держслужби у справах ветеранів війни та учасників АТО, заявив в ефірі «Ранкової Свободи», що Міністерство соціальної політики вже розробило проект змін до закону про статус ветеранів війни. Згідно з проектом хвороби, які наступають протягом року після закінчення участі в АТО і спричиняють інвалідність чи смерть ветерана, також будуть підставою для соціальних виплат.

Водночас Медведчук впевнений, що оптимізації законотворчої роботи на користь ветеранів допомогло б створення Міністерства ветеранів.

«Якби було створено Міністерство ветеранів, можливо, можна було б перерозподілити повноваження, щоб все йшло виключно з одного державного органу, в тому числі різні питання соціального захисту, які зараз надаються різними органами», – припускає він.

 

*При копіюванні матеріалів активне посилання на сайт обов’язкове.

*Точки зору авторів публікацій можуть відрізнятися від позиції редакції.

*Інформація публікується з відкритих джерел. Джерело: https://www.radiosvoboda.org/

Продовжити читання ?

Cтатті

Хорватія знає, Хорватія вміє, Хорватія навчить Україну як повернути свої території

Опубліковано

на

Хорватія готова поділитися із Україною своїм досвідом реінтеграції раніше окупованих територій. Із такою пропозицією з трибуни Генеральної асамблеї ООН виступив прем’єр-міністр Хорватії Андрей Пленкович.

«Однією із найбільш успішних й була UNTAES – Тимчасова адміністрація ООН для Східної Славонії, яка закінчилася у січні 1998 року мирною реінтеграцією наших раніше окупованих територій. Ми пропонуємо це унікальне ноу-хау та свій величезний досвід у якості корисного додаткового внеску в зусилля міжнародної спільноти у подібних випадках, таких, як імплементація Мінських угод в Україні, де ми можемо провести багато паралелей», – сказав Пленкович.

Він нагадав, що Хорватія була реципієнтом безпекової допомоги, у тому числі кількох місій ООН.

«Хорватія готова допомогти іншим у постконфліктному переході своїм досвідом у примиренні й розбудові довіри», – наголосив прем’єр-міністр.

Нагадаємо: Тимчасова адміністрація Організації Об’єднаних Націй для Східної Славонії, Барані та Західного Срема (UNTAES) – це колишня місія ООН з підтримання миру в східній частині Хорватії у 1996-1998 рр. UNTAES було створено після підписання Ердутської угоди між хорватським урядом та представниками сербів.

Місія розпочалася 15 січня 1996 і мала тривати один рік, впродовж якого її представники повинні були стежити за демілітаризацією цих районів та забезпеченням мирної реінтеграції території до складу Хорватії. Військова і цивільна місія складалась із трохи більше 4800 солдатів, понад 400 поліцейських і 99 військових спостерігачів.

Правда передь цим хорватська армія провела успішні операції «Буря» та «Блискавка», що паралізували і деморалізували військові сили противника й дали можливість на проведення мирної операції з реінтеграції втрачених земель під егідою ООН.

 

*При копіюванні матеріалів активне посилання на сайт обов’язкове.

*Точки зору авторів публікацій можуть відрізнятися від позиції редакції.

*Інформація публікується з відкритих джерел. Джерело:https://www.ukrinform.ua/rubric-polytics/

Продовжити читання ?
Реклама
Реклама
Реклама

Trending

Copyright © 2017 Військовий навігатор України