Зв'яжіться з нами

Cтатті

Ветерани-інваліди не отримують в Україні і десятої частини тієї допомоги, яку мають їхні західні “колеги”

Опубліковано

на

Українські бійці, які отримали серйозні травми на війні, можуть розраховувати на рідних, волонтерів і самих себе. Прикладом останнього стали учасники української збірної Invictus Games – міжнародних ігор травмованих на війні солдат.

Уже багато днів поспіль 23-річний Роман Панченко проводить на київському стадіоні ЦСКА. Тут він регулярно стріляє з лука: раз по раз, знову і знову Панченко, сидячи в інвалідному кріслі, натягує тятиву, прицілюється – і пускає стрілу в мішень. Після того, як на війні куля зачепила його хребет, бійцеві довелося заново вчитися не тільки пересуватися, але навіть просто їсти і чистити зуби.

Результат пошуку зображень за запитом "учасники української збірної Invictus Games"

Панченко щодня готує себе до нового великого випробування – міжнародних змагань Invictus Games, в у яких беруть участь військові з 16 країн, які отримали травми під час бойових дій. Ігри, де змагаються стрілки з лука, веслувальники на тренажерах, баскетболісти і регбісти на візках, а також волейболісти, плавці, пауерліфтери та інші спортсмени, пройдуть 23-30 вересня в Торонто. Від України туди за підтримки Міноборони і під патронатом телеканалу СТБ вирушають 15 колишніх військовослужбовців, які пройшли бої на сході країни і стали інвалідами.

Він не просто буде змагатися, його приклад повинен надихнути тисячі українців, які отримали каліцтва в зоні АТО. За даними Головного управління військової служби правопорядку Збройних сил України (ЗСУ), за час боїв на сході майже 5 тис. солдатів і офіцерів отримали поранення різного ступеня тяжкості. І велика частина з них до сих пір не змогла повністю відновитися.

Бойова частина біографії 44-річного військового фельдшера Вадима Свириденка з позивним Балу, одного з українських учасників Ігор, виявилася короткою, але неймовірно насиченою різними подіями.

Його мобілізували влітку 2014-го. А в лютому наступного року під Дебальцевим він потрапив у зону ураження вибухової хвилі від танкового снаряда. Оглушений, провів три дні на 20-градусному морозі без їжі, поки не опинився в полоні у так званій “ДНР”. Бойовики передали Свириденка українській стороні з обмороженнями 4-го ступеня і сепсисом. Балу втратив руки і ноги, вісім місяців проходив реабілітацію в США. І тепер, завдяки сучасним протезам, може бігати і піднімати штангу. А минулого році навіть став учасником марафону – пробіг 10 км. “Це виявилося важче, ніж я думав. Але зате було неймовірне відчуття: ти біжиш, ти живий! ” – розповідає колишній військовий фельдшер.

Говорячи про це, Свириденко посміхається. Але Максимов, керівник проекту Invictus Games від СТБ, пояснює, чого ця радість коштує бійцеві: під час кожного тренування протези натирають тіло пораненого атлета до глибоких ран. Однак той продовжує самовіддано та інтенсивно готуватися до виступу в Торонто.

Що робить для українських ветеранів держава

За оцінками Олександра Куклішина, радника міністра оборони, тільки десята частина інвалідів війни може сьогодні отримати необхідні їм медичні послуги.

Держава виплачує постраждалим на війні солдатам одноразову допомогу – наприклад, за повну втрату працездатності Панченко дали 300 тис. грн ($11 тис.). Але потім колишні бійці залишаються один на один зі своїми проблемами. А їх вистачає: це не тільки повноцінна реабілітація, а й навіть отримання інвалідного візка. Головними помічниками стають волонтери – в Україні діє кілька десятків фондів і організацій, що займаються реабілітацією солдатів.

Максим Рябоконь, керівник центру волонтерів People’s Project, і його організація в партнерстві з українською клінікою Ilaya вирощують для бійців втрачені кістки: завдяки клітинним технологіям можна в деяких випадках повністю відновлювати кінцівки.

“Ми працюємо з тими, кому лікарі сказали ампутувати ноги або руки. Але замість цього можна повністю повернути хлопців до життя, хіба що вони будуть кульгати “, – стверджує Рябоконь.

За три роки в Ilaya повернули здоров’я приблизно сотні українських бійців, над якими висіла загроза інвалідності. А Рябоконь і його команда зібрали на ці цілі понад 25 млн грн. Одна операція з вирощування кістки довжиною 14 см коштує близько 400 тис. грн.

Сотня поранених солдатів, що повернулися до нормального життя – це добре. Але на ділі потребують подібної допомоги – тисячі. До того ж, невідомо навіть їхнє точне число: через АТО, за статистикою, пройшли понад 310 тис. чоловік. Але більше 5 тис. важко поранених, що фігурують в даних Міноборони – це не всі постраждалі: військове відомство враховує лише тих, хто служив у ЗСУ. А про покалічених бійців добровольчих батальйонів там нічого не знають.

Вирішити проблеми всіх військових інвалідів у комплексі під силу лише державі, але вона згадує про солдатів тільки на початку – коли виплачує одноразову допомогу. А потім відкараскується від проблеми виплатою пенсії. А вона у бійця, який став інвалідом, зовсім невелика – 4,5 тис. грн на місяць. І будь-які додаткові пільги солдат повинен вибивати самостійно. “На війні ти воюєш із ворогом, а у мирному житті – з бюрократами. Це пригнічує “, – говорить Панченко.

Функції фізичної реабілітації розділені між Міністерством охорони здоров’я, Мінсоцполітики та Держслужбою у справах ветеранів війни та учасників АТО. Тому, як пояснює Куклішин, виникає плутанина: не завжди зрозуміло, хто чим займається. До того ж не вистачає реабілітологів і лікарів, а сам процес відновлення поранених фінансується держбюджетом лише на 10% від реальних потреб.

Багато-хто з покалічених на війні бійців навіть не наважуються оформити собі пенсію. Прикладом цього може послугувати Катерина Михайлова – єдина дівчина – учасниця української команди на Invictus Games. Її відлякує тривалість і забюрократизованість процедури оформлення подібних щомісячних виплат. Тому вона вирішила, що краще віддати час спорту – пауерліфтингу.

На війні Михайлова отримала закриту черепно-мозкову травму, через що в неї порушена координація, періодично виникають головний біль і запаморочення. “Буває, цілий день лежу пластом. Але коли у мене виходить, то стріляю з лука і займаюся пауерліфтингом, – розповідає вона, – спорт, моя сім’я і чоловік – ось моя найефективніша реабілітація “.

Як реабілітують бійців в США та Ізраїлі

Поки для ветеранів в Україні навіть пенсія стає каменем спотикання, у країнах Заходу, які беруть активну участь у війнах, – США та Ізраїлі – питання допомоги постраждалим в гарячих точках відпрацьоване до дрібниць.

У США крім лікування, надання протезу і т.п., солдатові призначається інвалідність – від 10% до 100% втрати здоров’я – і пенсія до $3,5 тис., яка не обкладається податками. Після цього екс-бійця зараховують до департаменту у справах ветеранів з одним із найбільших грошових бюджетів в США. Там учасники бойових дій протягом п’яти років після відходу з армії отримують безкоштовно будь-яку медичну допомогу, навіть ту, що не стосується поранення. А якщо пошкодження отримано в бою, то цей термін розтягується на все життя.

Схожим чином все влаштовано і в Ізраїлі. Там, до речі, немає військових госпіталів – первинну допомогу пораненим надають в звичайних лікарнях, але безкоштовно. Навіть стоматологія – дороге задоволення в Ізраїлі – не вимагатиме від ветерана грошей. А якщо потерпілого бійця потрібно відправити на лікування за кордон – це обов’язково зроблять. І теж безкоштовно.

Але подібне трапляється нечасто – рівень ізраїльської медицини високий.

Якщо і медицина виявляється безсилою, ветеранам, призначають ступінь інвалідності за аналогією з американською системою. І виплачують потерпілому на війні бійцеві значні гроші. Так, за 20% інвалідності така людина отримає одноразово $38 тис. і ще по $1,6 тис. щомісячної пенсії, за 100% – до $70 тис. одним траншем, а розмір пенсії в цьому випадку встановить спеціальна комісія. Ветеранам, які не можуть самостійно пересуватися, ще й дарують автомобілі.

 

*При копіюванні матеріалів активне посилання на сайт обов’язкове.

*Точки зору авторів публікацій можуть відрізнятися від позиції редакції.

*Інформація публікується з відкритих джерел. Джерело: http://nv.ua/ukr/ukraine/events/

Продовжити читання ?
Реклама
Натисніть, щоб коментувати

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Cтатті

Українські «Каспер» і «Саурон» відповідають стандартам НАТО

Опубліковано

на

У Військовому інституті телекомунікацій та інформатизації презентовано нову систему екстреної евакуації поранених «Каспер» та експериментальну відео-систему виявлення та спостереження за безпілотними літальними апаратами «Саурон».

Зокрема, систему «Каспер» розробили фахівці Наукового центру зв’язку інституту. Вона суто українська та має спеціальне програмне забезпечення. Складається зі спеціальних маячків, які сигналами через супутник вказують координати пораненого.

Новітня експериментальна відео-система виявлення та спостереження за безпілотними літальними апаратами «Саурон» також унікальна. Її розробили офіцери кафедри спеціальних засобів зв’язку та радіотехнічних засобів навчального закладу. Вона забезпечує отримання, обробку та передачу відеоінформації про безпілотник в режимі реального часу та може дистанційно керувати відеосенсорами по радіоканалу.

— Сьогодні системи зв’язку та автоматизовані системи управління Збройних Сил України відповідають стандартам НАТО. Вони дозволили оперативно та безперервно здійснювати управління військами. Розвиток, подальше удосконалення, переозброєнню новітніми цифровими засобами зв’язку триває. Ми прагнемо досягти повної сумісності з країнами Альянсу, — зазначив начальник Головного управління зв’язку та інформаційних систем Генерального штабу ЗС України генерал-майор Володимир Рапко.

 

*При копіюванні матеріалів активне посилання на сайт обов’язкове.

*Точки зору авторів публікацій можуть відрізнятися від позиції редакції.

*Інформація публікується з відкритих джерел. Джерело:http://www.mil.gov.ua/news/

Продовжити читання ?

Cтатті

Курсанти-нахімовці, котрі не зрадили Україні, стали командирами нових бронекатерів

Опубліковано

на

Усі добре пам’ятають, коли 2014 року на території колишньої Академії ВМС ім. П.С. Нахімова російські окупанти та зрадники спускали наш державний прапор та піднімали свій, курсанти флотського вишу, котрі на відміну від старших офіцерів не зрадили присязі, співали гімн України. Цей вчинок став дуже символічним та знаковим, курсантами пишалася вся країна, їх називали новим поколінням українських військових, на них покладали велику надію. І от минуло три роки. Сьогодні три молоді офіцери, які 2014 року курсантами співали гімн, стали командирами новозбудованих катерів. До речі, загалом до минулорічних двох бронекатерів проекту 58155 ( «Гюрза-М») цього року додалися ще чотири «Змії» , так моряки називають катери цього проекту. Отже, знайомтесь — лейтенанти Дамир Аулін, Олександр Регула та Іван Долгих

Слід сказати, що на ці посади обирали найкращих не тільки за рівнем навчання, а й за лідерськими якостями, бо в екіпажах катерів чимало військовослужбовців із багаторічним досвідом служби, які старші за своїх командирів на п’ять чи навіть десять років. Утім лейтенанти швидко знайшли спільну мову з підлеглими, і свідченням цього є успішний перехід катерів Дніпром до пункту базування.

5522_p_06_img_0004_3— Командиром катера я трохи більше двох місяців і скажу відверто — важко, — розповідає Дамир Аулін. — Ми переганяли катери із заводу до Одеси. Пройшли понад тисячу миль через чотири водосховища та п’ять шлюзів, і це був важкий та водночас корисний досвід.

Дамир Аулін єдиний у своїй родині носить військовий однострій. Він каже, що офіцером Військово-Морських Сил хотів стати ще зі шкільної пори, тому 2010 року вступив до Військово-морського ліцею, а ще за два роки — до флотського вишу, який закінчив у березні 2017-го.

Також Дамир Аулін радий, що командує саме новим катером із сучасним технологічним устаткуванням. Майже всі системи катера автоматизовані, а це енергетичні установки, системи управління, озброєння, зв’язку тощо. Він вдячний командуванню за довіру, адже вже на першому щаблі військової кар’єри він може почати реалізовувати свій потенціал. Тим більше, що ці катери точно не залишаться стояти біля причальної стінки.

5522_p_06_img_0002_1А от лейтенант Іван Долгих розпочинав свою флотську кар’єру, вступивши до коледжу підготовки старшинського складу при Академії ВМС, по закінченні якого один рік служив на кораблі управління «Славутич» старшиною артилерійської команди. Однак зупинятися на цьому Іван не збирався, вже тоді він склав чіткий план свого майбутнього і без проблем вступив одразу на другий курс Академії ВМС. Тож у деяких питаннях Іван більш досвідчений, бо рік служби на кораблі — це чималий досвід, що нині додає молодому командиру впевненості.

— Не існує такого підручника, в якому було б написано, як стати командиром. Потрібно вчитися кожного дня, — підсумовує Іван Долгих.

 

Лейтенант Олександр Регула свого часу проходив стажування на французькому фрегаті «Лафаєт», де офіцер набув дуже потрібних знань та навичок. Він знайомий із сучасними корабельними системами, вміє з ними працювати, особливо це стосується штурманської справи, адже саме цю спеціальність він опановував.

— Під час стажування неодноразово ніс вахту з французькими офіцерами, вони відверто ділилися зі мною тонкощами професії штурмана, — каже Олександр Регула. — Зокрема це маневрування, прокладання курсу, проходження вузькостей, швартування, тобто те, що мені допомогло під час перегону катерів до Одеси.

Призначення молодих офіцерів на такі посади — принципова позиція командування Військово-Морських Сил Збройних Сил України.

— Чим більше ми будемо давати практики молодим офіцерам, тим більше зростатимуть їхні можливості щодо виконання поставлених завдань на високому професійному рівні. Ми провели конкурс і обрали найкращих. Зараз вони вчаться, також і на своїх помилках, і я думаю, що вони впораються з усіма труднощами, — зазначив командувач ВМС ЗС України віце-адмірал Ігор Воронченко.

Нові катери готують до тестування морем

На чотирьох малих броньованих артилерійських катерах, які нещодавно прийшли до Одеси, триває інтенсивна підготовка до державних випробувань. Військові моряки разом із представниками заводу «Кузня на Рибальському» здійснили перші виходи деяких катерів у море.

Бронекатер проекту 58155 ( «Гюрза-М») був розроблений українським підприємством «Казенний дослідницько-проектний центр кораблебудування» (Миколаїв) і є результатом розвитку катерів проекту 58150 ( «Гюрза»). «Гюрза-М» більший за свій прототип і має повну водотоннажність 54 тонн, довжину

23 метри, ширину 4,8 метра. Максимальна швидкість ходу — до 28 вузлів, дальність плавання економічним ходом — не менше 900 миль, автономність — п’ять діб. Екіпаж — п’ять осіб.  Має в своєму арсеналі два бойові модулі КАУ-30М, які складаються з 30-мм гармати ЗТМ1, 30-мм гранатомета КБА-117 (АГ-17),

7,62-мм кулемета КТ-7,62, двох ПТУР Р-2В «Бар’єр», а також переносного ЗРК. Оснащений радіотехнічними засобами, а саме навігаційною РЛС «Дельта-М» , оптико-електронною системою управління вогнем Sarmat, датчиками виявлення лазерного випромінювання

Слід сказати, що тестувати флотські новинки будуть в акваторії Чорного моря біля берегів Одещини. Зазвичай під час цих стандартних процедур перевіряється швидкість ходу катерів, робота апаратури навігації, можливості енергетичної установки, маневреність катерів, рульовий, якірний, швартовно-буксирний та леєрний пристрої. Також перевіряється дальність плавання, спроможність кормових та носових бойових модулів, апаратури навігації та герметизації зовнішнього контуру катерів.

— Зараз проводимо заняття з особовим складом, вони вивчають матеріальну частину, зброю та технічні засоби на своїх постах, особливості різних систем, — зазначив командир малого броньованого артилерійського катера лейтенант Олександр Регула. — Тобто йде планова підготовка до державних випробувань, по завершенні яких катери увійдуть до складу Військово-Морських Сил Збройних Сил України.

Окрім цього, буде дано оцінку ходовим та маневровим якостям кораблів під час номінального та максимального режиму роботи двигуна, будуть здійснені заміри температурних режимів різних систем.

Олександр ЗАВТОНОВ

 

*При копіюванні матеріалів активне посилання на сайт обов’язкове.

*Точки зору авторів публікацій можуть відрізнятися від позиції редакції.

*Інформація публікується з відкритих джерел. Джерело:http://na.mil.gov.ua/

Продовжити читання ?

Cтатті

Авіаносці: більші й дорожчі чи менші й дешевші?

Опубліковано

на

Gerald R. Ford – оптимальний авіаносець для ВМС США. Вчора, 17 жовтня, портал scout.com повідомив про те, що американський стратегічний дослідницький центр RAND опублікував результати свого дослідження залежності бойових можливостей авіаносного корабля від його розмірів і вартості.

«Чим більшbq – тим кращbq», – такий вердикт аналітиків некомерційної організації Research and Development, більш відомої як RAND Corporation, щодо авіаносців. У своєму недавньому дослідженні вони спробували відповісти на питання, чи є сенс в гігантських авіаносних кораблях, і що буде, якщо пожертвувати розмірами заради зниження вартості авіаносця.

Замовником дослідження виступило Міноборони США. У військовому відомстві вирішили перевірити, наскільки стратегія щодо розвитку ВМС і Корпусу морської піхоти виправдана в плані витрат, «живучості» і проектованої сили. Як прототипи виступали кораблі, вже наявні в складі американського флоту, а також концепти у вигляді авіаносців «середнього» і «міні» класів. Аналітики RAND умовно розділили авіаносці на чотири класи:

  • CVN 8X – прообразом послужили авіаносці типу Gerald R. Ford, мають водотоннажність близько 100 000 т;
  • CVN LX – концепція авіаносця водотоннажністю 70 000 т. Такий корабель обійдеться флоту дешевше, але буде більш обмеженим за розміром авіакрила, а також запасу палива і боєприпасів для нього;
  • CV LX – концепт авіаносця водотоннажністю 40 000 т. Прообразом виступив УДК типу America. У порівнянні розглядалася версія авіаносця з атомною енергетичною установкою;
  • CV EX – концепт легкого авіаносця водотоннажністю 20 000 т.

За підсумками дослідження в RAND Corporation повідомили, що зараз і в доступному для огляду майбутньому оптимальним є варіант авіаносця CVN 8X (Gerald R. Ford). Корабель водотоннажністю 100 000 т здатний нести і підтримувати боєготовність близько 80 бойових літаків, що є достатнім для проекції сили згідно військової доктрини США. При цьому економія при виборі авіаносців класу CVN LX (70 000 т) не виправдана на увазі обмежених можливостей цих кораблів.

Порівняльна таблиця концептів авіаносців від RAND Corporation. rand.org

Формати авіаносців CV LX і CV EX в RAND визнали непрактичними в умовах поточної військової доктрини США. Авіаносці CV LX не володіють достатнім авіакрилом, в більшій мірі залежать від кораблів постачання і вимагають іншого підходу до формування авіаносних груп. Аналогічні висновки були зроблені і для концепції CV EX. При цьому в RAND Corporation вказують, що цей формат авіаносців має право на існування, але зажадає повного переформатування військово-морського флоту.

Результат пошуку зображень за запитом "авіаносець Gerald R. Ford (CVN-78)"

Нагадаємо, що авіаносець Gerald R. Ford (CVN-78) – найдорожчий корабель у світовій історії (його будівництво обійшлося військовому бюджету США майже в $ 13 млрд). Корабель був закладений 13 листопада 2009 року та спущений на воду 9 листопада 2013 року. Gerald R. Ford має 337 м в довжину, максимальну ширину 78 м, водотоннажність близько 100 000 т і розрахований на 90 літаків і вертольотів. Згідно з технічним описом, на кораблі розмістять літаки F-35, F / A-18E / F Super Hornet, EA-18G Growler, а також вертольоти MH-60R / S.

Gerald R. Ford стане першим в однойменної серії з десяти авіаносців нового покоління, що будуються для ВМС США. В американському військовому відомстві планують, що нові кораблі замінять авіаносці типу Nimitz, які знаходяться в експлуатації з 1975 року.

 

*При копіюванні матеріалів активне посилання на сайт обов’язкове.

*Точки зору авторів публікацій можуть відрізнятися від позиції редакції.

*Інформація публікується з відкритих джерел. Джерело:https://www.rand.org/

Продовжити читання ?
Реклама
Реклама
Реклама

Trending

Copyright © 2017 Військовий навігатор України