Зв'яжіться з нами

Політика

“Ветеранський геморой” і як з ним боротися. Кілька порад початківцям маніпуляторам

Опубліковано

на

В країні шириться і зростає рух екс-бійців АТО, які борються за … все що завгодно

Начальник управління комунікації і преси МО України полковник Оксана Гаврилюк назвала недавно досить вражаючу цифру. Станом на травень нинішнього року 200,5 тис. Наших громадян отримали статус учасника бойових дій. І процес триває, бо кінця збройномк протистоянню в Донбасі в доступному для огляду майбутньому поки що не проглядається.

Для країни з населенням 40-42 млн чоловік зазначена полковником Оксаною Гаврилюк цифра, безсумнівно, досить вагома.

У зв’язку з цим в українському суспільстві виникає своєрідна “нова реальність”, яку нинішня влада явно не може не враховувати. І справа тут не тільки в необхідності “дати землю”, “виплатити компенсацію” або ще якимось чином реалізувати надані законом ветеранам війни в Донбасі пільги і преференції.

Справа в тому, що учасники АТО, а по суті – ветерани все ще триваючої війни за незалежність нашої країни, стають досить значним політичним фактором в країні. Більш того, з огляду на їхню громадянську активність і вельми нетривіальне сприйняття навколишньої дійсності, цей ветеранський “геморой” може досить відчутно дошкулити будь-якій владі незалежно від її ідеологічного або фінансово-ресурсного забарвлення. По суті, війна для цих людей триває, просто в іншій формі. Байдужими вони тепер точно не будуть.

Саме цим і користуються ті, хто нині бореться за владу, ну або намагається її утримати. Тому ветеранський рух учасників АТО в нашій країні вже стає дієвим політичним інструментом. І навіть більше – в окремих випадках, обвітрені в степах Донбасу хлопці вже стали невід’ємною частиною в політичних і фінансово-кримінальних війнах.

Сьогодні “ветеран АТО” – це вже своєрідний ефективний, а тому модний тренд. У тому числі і в політичних або бізнесових розбірках. Якщо вам треба захопити яку-небудь місцеву раду, заблокувати будівництво, віджати бізнес, звинуватити своїх політичних опонентів у зраді національних інтересів або продажності агресору, ну або взяти участь в інших вельми специфічних перегонах, де потрібна безкомпромісна “боротьба за праве діло”, то дуже ефективно задіяти для цього саме ветеранів АТО. В такому випадку мається на увазі, що людям, які воювали за Україну, народ обов’язково повірить. Найбільш яскравий і масштабний приклад такого практичного і утилітарного використання тренду “ветеран АТО” в політичних цілях стала історія з організацією блокади ОРДЛО. Всім відомо, хто і як був її головним двигуном, якого напруження досяг резонанс від цих подій і до чого в підсумку привів.

Тому дозволю дати кілька практичних порад тим, хто бажає скористатися брендом “ветеран АТО”.

Якщо ви хочете досягти якихось значних цілей в жорсткій конкурентній політико-економічній боротьбі, найкраще дійсно домовиться з якою-небудь організацією ветеранів АТО або її окремими представниками (читай керівниками). Якщо вони поділяють ваші устремління і бажання, то труднощів виникнути не повинно. Бажано, звичайно, підкріпити досягнуті домовленості певною кількістю грошових знаків. Це забезпечує їхню стійкість і послідовність у відстоюванні ваших інтересів. Звичайно, переважна кількість реальних бійців АТО в таких забавах участі не приймають. Однак бувають винятки. У тому числі і серед відомих країні осіб – учасників АТО, що пішли в політичні окопи ветеранів-депутатів. Ось саме до них і варто звертатися в першу чергу, ці точно забезпечать достатній резонанс.

Однак якщо у вас з цим з якихось причин проблеми, а участь ветеранів конче необхідна, не біда. Можна задіяти лайт-варіант. Для цього “заряджаєте” з місцевої “качалки” групу байдужих спортсменів, одягаєте їх в “мультикам”, а ще краще в український армійський “піксель”, чіпляєте цим свідомим товаришам пару медальок, значків і шевронів на тему АТО, замовлених в недорогому магазинчику, і видаєте їх за учасників Іловайської трагедії або оборони Дебальцева (найбільш виграшна тема “кіборгів”), виводячи на черговий марш “Нескорених”.

В крайньому випадку можна використовувати платне козацтво, псевдо патріотичну організацію або якийсь швидко створений громадський рух “За все хороше, проти всього поганого”. Але обов’язково з вкрапленням “поранених на донбаських фронтах” або, на поганий кінець, просто “учасника оборони ДАПу”. Так, це ті ж “ТІТУШКИ”, але з ореолом романтики війни за незалежність. Це обов’язково чіпляє вразливу публіку і дозволяє з рекламної точки зору замаскувати силову складову ваших добрих намірів.

Крім того, зовсім не обов’язково шукати реальних або дійсних ветеранів АТО, досить знайти серед них пару-другу маргіналів (а вони обов’язково знайдуться), готових розповісти на камеру журналістам про те, що не за те він і його товариші “відбивалися в ДАПі” від ватних орд або “горіли в танку під Дебальцевим”. Причому неважливо, відбувалося це в дійсності чи ні. Головне, пов’язати висунуті вимоги і побажання саме з темою війни. Побільше пафосу, патріотичної риторики і жахів війни, а також героїзму (не важливо – реального чи вигаданого). В такому випадку увагу ЗМІ, громадський резонанс і скандал вам забезпечені.

А під таким соусом стає можливим провертати все що завгодно – захоплювати, наприклад, обласну раду, домагаючись переформатування влади на місцевому рівні (виключно “з волі народу”), блокувати будівництво конкурента, віджимати бізнес, зміщувати мерів і губернаторів і навіть міняти закони або впливати на рішення суду. Було б бажання, а парочка відповідних “бійців АТО” (або їх організацій) знайдеться. Тут головне знати міру, не переборщити з військово-патріотичною риторикою і не спалитись на деталях. А то, знаєте, бувають “ветерани АТО”, які ближче ніж на 10-15 км до передової не наближалися і не здатні відрізнити основну вогневу позицію від запасної. Справжні ветерани АТО розкушують такий вліт і при зустрічі можуть банально наваляти по сусалам своїм “побратимам”.

Автор:Костянтин Машовець – експерт Центру військово-політичних досліджень, координатор групи “Інформаційне опір”

 

*При копіюванні матеріалів активне посилання на сайт обов’язкове.

*Точки зору авторів публікацій можуть відрізнятися від позиції редакції.

*Інформація публікується з відкритих джерел.

Джерело:https://focus.ua/opinions/

Новини

Трамп підписав оборонний бюджет із $350 мільйонами для України

Опубліковано

на

Президент США Дональд Трамп у вівторок підписав закон про оборонний бюджет США на 2018 фінансовий рік, який передбачає виділення $350 млн у вигляді військової допомоги Україні, включаючи летальне озброєння.

Церемонія підписання відбулася у вівторок у Білому домі.

“Цей історичний законодавчий акт демонструє нашу непохитну відданість чоловікам і жінкам у формі, найбільшій у світі військовій силі, і ми зробимо її кращою, ніж раніше”, – наголосив Трамп у своїй промові перед підписанням закону, назвавши його “надзвичайно важливим” для країни.

Як повідомлялось раніше, законопроект з оборонним бюджетом для Пентагону обидві палати американського Конгресу узгодили на початку листопада.

“Закон дозволяє виділення $350 млн для надання Україні допомоги в галузі безпеки, включаючи оборонну летальну допомогу”, – зазначається у документі.

При цьому уточнюється, що закон містить обмеження щодо виділення принаймні половини цих коштів, поки глава Пентагону не підтвердить, що Україна вжила значних заходів для реалізації інституційної реформи у сфері оборони.

Загалом же, для протидії російській агресії оборонний бюджет США на 2018 фінансовий рік передбачає виділення $4,6 млрд в межах Європейської ініціативи стримування для підтримки союзників НАТО та посилення оборонного потенціалу США в Європі.

Крім того, передбачається виділення $100 млн в рамках Європейської ініціативи запобігання загрозам в рамках оборонних програм для країн Балтії. Документ також уповноважує виділити $58 млн для відповіді на порушення Росією договорів про скорочення озброєнь.

*При копіюванні матеріалів активне посилання на сайт обов’язкове.
*Точки зору авторів публікацій можуть відрізнятися від позиції редакції.
*Інформація публікується з відкритих джерел.

Продовжити читання ?

Новини

Росія розмістить “Іскандери” в Східній Прусії на постійній основі

Опубліковано

на

Міністерство оборони Росії готується до постійного розміщення в Калінінградській області (анексована в Німеччини Східна Прусія) оперативно-тактичних ракет “Іскандер-М”.

Раніше ці ракети розміщувалися в найзахіднішому регіоні Росії “на тимчасовій основі”, пише “Радіо Свобода” з посиланням на російські ЗМІ.

Так, газета “Красная звезда”, що видається Міністерством оборони Росії, повідомила, що бригадний комплекс ракет “Іскандер” нещодавно переданий ракетному з’єднанню Західного військового округу.

Результат пошуку зображень за запитом ""Искандер-М""

Очікується, що перед постановкою “Іскандерів” на бойове чергування в початку 2018 року будуть проведені тактичні навчання з реальними пусками ракет.

Прес-секретар НАТО Оана Лунджеску заявила, що розміщення ракет, здатних нести ядерні заряди, поблизу кордонів країн НАТО не сприятиме зняттю напруги. У Брюсселі сподіваються, що Росія надасть більше інформації про свої плани.

Тим часом у Міністерстві закордонних справ Польщі знову висловили стурбованість у зв’язку з мілітаризацією Калінінградській області (анексована в Німеччини Східна Прусія), яка триває вже кілька років.

*При копіюванні матеріалів активне посилання на сайт обов’язкове.
*Точки зору авторів публікацій можуть відрізнятися від позиції редакції.
*Інформація публікується з відкритих джерел.

Продовжити читання ?

Історія

Цей день в історії: Всеукраїнський референдум щодо незалежності України

Опубліковано

на

Більше 90% відсотків громадян України, що 1 грудня 1991 року взяли участь в референдумі, висловилось за незалежність другої за значенням республіки СРСР. Одночасно з референдумом проводились і президентські вибори, на яких перемогу здобув Леонід Кравчук, в недалекому минулому секретар ЦК Компартії України. За нього проголосувало більше 61% виборців.

24 серпня 1991 року відкрилась позачергова сесія Верховної ради України, на якій було розглянуто питання про політичну ситуацію в республіці і прийнято Постанову та Акт про проголошення незалежності України, затверджені конституційною більшістю (за Постанову – 321, за Акт – 346 з 450 голосів). У результаті Україна стала незалежною демократичною державою з неподільною та недоторканою територією, на якій є чинними лише власні Конституція, закони і постанови уряду. З метою підтвердження Акта сесія вирішила провести 1 грудня республіканський референдум.

Це викликало спротив з боку Росії – 26 серпня прес-секретар президента РРФСР Бориса Єльцина заявив, що у випадку припинення з нею союзницьких відносин Росія залишає за собою право про перегляд кордонів, що суперечило російсько-українському договору від 19 листопада 1990 року. 29 серпня 1990 року в результаті дводенних переговорів з російською делегацією, що прибула до Києва на чолі з віце-президентом Олександром Руцьким, було прийнято комюніке, що підтверджувало територіальну цілісність сторін і непорушність їх кордонів.

1 грудня на виборчі дільниці прийшло близько 32 мільйонів громадян (84% внесених у списки), з них майже 29 мільйонів (90.35%) підтвердили Акт проголошення незалежності України. 5 грудня 1991 року Верховна рада України прийняла звернення “До парламентаріїв і народів світу”, в якому наголошувалось, що договір 1922 року про утворення СРСР Україна вважає стосовно себе недійсним і недіючим.

Результат пошуку зображень за запитом "Всеукраїнський референдум щодо незалежності України"

Не було жодного регіону, жодного населеного пункту, де ідея незалежності України не знайшла б підтримки більшості громадян. Зокрема, в Криму за незалежність проголосували 54,19 відсотка громадян, у Севастополі – 57,07 відсотка, у Донецькій, Луганській, Одеській та Харківській областях волю до власної держави виявили понад 80 відсотків громадян. В Івано-Франківській, Львівській, Тернопільській, Волинській, Рівненській, Житомирській, Київській, Хмельницькій, Черкаській, Вінницькій областях «за» проголосували більш як 95 відсотків громадян.

На президентських виборах, котрі проводились цього ж дня, 20 мільйонів виборців віддали свої голоси за Леоніда Кравчука, котрий став першим всенародно обраним Президентом України. Демократична опозиція колишньому чільному функціонеру Компартії не змогла виробити єдиної виборчої стратегії, і найбільш реальний суперник Кравчука лідер Народного руху України В’ячеслав Чорновіл отримав підтримку 7.4 мільйонів виборців (23.3%).

Результат пошуку зображень за запитом "Всеукраїнський референдум щодо незалежності України"

Втретє за 350 років нашої героїчної і водночас трагічної історії – від Визвольної війни середини ХVІІ століття – Україна здобула самостійність. Саме Всеукраїнський референдум наділив прийнятий Верховною Радою Акт проголошення незалежності України тією юридичною силою, яка дозволила ствердити: Радянський Союз як об’єкт міжнародного права перестав існувати, а на політичній карті світу з’явилася нова незалежна держава – Україна. Вже наступного дня, 2 грудня 1991-го незалежність України визнали Польща і Канада, 4 грудня – Литва і Латвія.

5 грудня на урочистому засіданні Верховної ради Леонід Кравчук склав присягу народові України. Цього ж дня Головою Верховної ради обрано Івана Плюща.

Результатів референдуму затамувавши подих чекали не тільки самі українці, але й цілий світ – у столицях головних міжнародних гравців планети чудово розуміли, що доля Союзу вирішується в Україні, адже, незважаючи на проголошення Україною незалежності, уже начебто демократична Росія не полишала надій втягнути її до чергового «оновленого союзу». «Не підтримати незалежність означає підтримати залежність», – таким був головний аргумент тих, хто бачив майбутнє своєї батьківщини тільки у незалежному статусі.

 

*При копіюванні матеріалів активне посилання на сайт обов’язкове.

*Точки зору авторів публікацій можуть відрізнятися від позиції редакції.

*Інформація публікується з відкритих джерел.

Продовжити читання ?
Реклама
Реклама
Реклама

Trending