Зв'яжіться з нами

Cтатті

Все для фронту, для перемоги: кращі винаходи волонтерів для української армії

Опубліковано

на

Вони можуть сконструювати станину для кулемета, придумати “на коліні” обвіс для автомата Калашникова, який підвищить кучність бою на 20% та розробити кріплення для сучасного оптичного прицілу на радянську СГД. “Народна Правда” поспілкувалася з народними умільцями, чиї винаходи не тільки допомагають бити сепаратистів, а й рятують життя наших бійців на передовій.

Дядько Іван та станини для кулемета ДШК

– У 2014-му році, коли почалася агресія Росії проти нашої країни, виявилося, що велика кількість кулеметів у нас на складах зберігалася без станків, а ті станки, які були, важили по 100 та 150 кілограм, – розповідає волонтер, конструктор та винахідник Іван Савельєв, відомий як дядько Іван. – Були ще станки більш пізнього виробництва, теж радянські, полегшені, але їхні конструкторські недоліки негативно позначалися на точності стрільби. Незабаром мої друзі з “Азова”, котрі пішли на фронт, попросили по допомогу. У травні я вже зробив перші станки для їхніх кулеметів.

За словами Івана, ще до війни він цікавився станковими кулеметами.

– Фактично всі кулемети, які випускалися з кінця дев’ятнадцятого століття, я тримав у руках, – згадує конструктор. – Взагалі-то, я розумів, що таке станковий кулемет, якою є його роль на полі бою, були ідеї щодо компонування та модернізації низки кулеметів.

У липні 2014 року Іван Савельєв сам пішов на фронт, воював більше двох років. На власні очі бачив особливості роботи кулеметників в зоні АТО.

– Спираючись на отриманий там досвід, вніс ще низку змін до конструкції хоча, якщо чесно, цей процес досі не припиняється. Постійно хочеться досягати кращих результатів, – каже конструктор. – Головна мета – мобільність та точність кулемета.

Конструктор домігся зниження силуету бійця під час ведення вогню: кулеметник стріляє, сидячи на п’ятій точці. Така позиція вважається найбільш оптимальною та використовується в багатьох західних арміях.

– Сучасні копії радянської станини, які почали виробляти, на жаль, були спрощені та дозволяли вести вогонь тільки в положенні стоячи, – розповідає Іван Савельєв. – Це створювало багато проблем при обладнанні місця кулеметника: щоб опустити цю станину, бійцеві доводилося виривати близько чотирьох кубометрів землі. А з огляду на особливості ґрунту на Донбасі: глина, каміння, крем’яні жили, без екскаватора вирити такий об’єм нереально. Внаслідок цього, багато кулеметників працювали майже в повний зріст. Звісно, це призводило до непотрібних втрат.

Станина Савельєва вийшла мобільною, на колесах. Кулемет можуть переміщувати два бійця, тягаючи його на станині, як на візку, а з похідного положення в бойове кулемет можна перевести менш, ніж за хвилину. Вага станини – близько сорока кілограмів, що, за словами конструктора, цілком оптимально. “Можна зробити і легше, але тоді погіршиться точність”, – розповідає Савельєв.

Волонтерські “обвіси” для автоматів

– Я не дуже люблю слово “обвіс”, ніби в магазині обдурили, “обважили”, – з посмішкою пояснює винахідник та волонтер Костянтин Марченко, відомий як дід Банзай. – Я займаюся розробкою та виробництвом тюнінгу зброї – буферів віддачі, кронштейнів для установки прицілів, антивідблискуючими насадками на оптику та іншими речами.

Свою волонтерську діяльність Костянтин почав ще до анексії Криму: “Все почалося з поставок балістичних окулярів для бійців 79-ї бригади. Я пройшов Майдан в складі загону “Червоного хреста” та зрозумів, як такі окуляри необхідні. Потім почалася анексія Криму , ми виїхали на Чонгар, де стояла 79-ка (79-а окрема десантно-штурмова бригада, – “Народна Правда”). Злий вітер, хмари пилу, бійці метушаться, нічого не бачать, очі у всіх запалені. я віддав свої балістичні окуляри старшині, а коли повернувся до Києва, зв’язався з друзями з банківської сфери, кинув клич. Дуже швидко була зібрана перша сума на тисячу окулярів. Потім вийшов на Юрія Бірюкова, котрий зі своєю командою доправляв окуляри бійцям на фронт. Через кілька днів, він зателефонував, сказав – треба ще. Замовили ще п’ять тисяч, потім десять тисяч.

Займатися кріпленнями для оптичних прицілів Костянтин почав після того, як побачив, як дорогий сучасний приціл “Арчер”, наші бійці так сяк збоку закріпили на радянському кріпленні снайперської гвинтівки Драгунова типу “ластівчин хвіст”.

– Щоб нормально працювати зі снайперською гвинтівкою, потрібно приготуватись та правильно прикластися. А після установки “Арчера” на “ластівчин хвіст” збоку СГД – стріляти можна хіба що як з гранатомета, «з плеча», – пояснює волонтер. – В такому разі шанс хоч кудись потрапити – нульовий, зате гарантовано під час пострілу отримаєш цим дорогим прицілом у лоба. З лобами нічого не трапиться, хлопці у нас міцні, але приціл шкода. Я став думати, як швидко допомогти. Якщо чесно, спочатку вирішив швидко скопіювати російські сучасні розробки. Коли ж мені привезли кілька «прототипів», я зрозумів, що це просто сміття: кронштейни згинаються, приціл “ходить”. Довелося згадати, що я авіаційний інженер, сів креслити у 3D свій макет. Так і пішли справи. За 3 роки «відправив на війну» близько 15 тисяч моїх виробів.

Наступна його розробка – буфери віддачі для автоматів, снайперських гвинтівок та кулеметів. Фактично це пристрій, що збільшує точність стрільби. За словами Костянтина, кучність зростає до 21%.

– Грубо кажучи – це полімерний амортизатор, який стабілізує зброю після пострілу, – пояснює інженер. – Віддачу він не знижує, але розтягує її в часі, зменшує об’єктивне відчуття віддачі у стрільця, гасить вібрацію, знижує втому від інтенсивної стрільби.

Від волонтерства до приватної компанії з тюнінгу зброї

– Все почалося, коли в 2014-му році я почав допомагати 95-й бригаді, – розповідає співвласник приватної компанії з тюнінгу зброї Максим Мураткін. – Починав з простих речей: бійці просили форму, берці, шоломи, тапки. Але одного разу до мене прийшла рота розвідки цієї бригади та зажадала коліматорні приціли. Ми зібрали гроші, купили добрі китайські коліматори. Але виявилося, що кріплення, необхідні для їхньої установки на радянські автомати, в магазинах закінчилися. Почав шукати виробника, який міг би їх виготовити. Бігав по заводам, дізнавався хто може допомогти, все відмовляли. Тоді знайшов Артема Хмару, котрий тоді займався ювеліркою та виготовленням форм. Артем спромігся розробити технологію від початку й до кінця. Таким чином ми налагодили виробництво.

Перший рік волонтери займалися тільки кріпленнями. Зробили їх більше тисячі та роздали бійцям.

– Згодом ми зрозуміли, що є ще низка речей, які потрібні на фронті: кріплення для оптичних прицілів на снайперські гвинтівки, кріплення для сошок … Зараз ми представляємо повний комплект тюнінгу для СГД – кріплення для сошок та оптики, перехідники для ергономічних пістолетних рукояток та прикладів, самі приклади. Робимо тюнінг автоматів, розробляємо речі для артилерії. Ми фактично все виробляємо на власних ресурсах та потужностях, – пояснив Максим Мураткін.

Втім, за його словами, дуже скоро довелося відмовитися від чистого волонтерства. “Частину розробок ми досі поставляємо в АТО,  на волонтерських засадах, але зрештою, довелося перейти на комерційну основу, щоб зберегти наше виробництво. Я вважаю, це правильним, тому що за час АТО розвалилася купа цікавих волонтерських проектів, їм не вистачило фінансування”, – пояснив Мураткін.

Автор: Кирило Желєзнов

 

*При копіюванні матеріалів активне посилання на сайт обов’язкове.

*Точки зору авторів публікацій можуть відрізнятися від позиції редакції.

*Інформація публікується з відкритих джерел. Джерело: https://narodna-pravda.ua/

Cтатті

Крим очима Заходу

Опубліковано

на

Коли звучать розмови про те, що якийсь Захід не готовий повертатися до теми Криму, ми відразу потрапляємо у пастку. Тому що нікого єдиного Заходу не існує. У кожній столиці кожної європейської держави, не кажучи вже про США, існує своя позиція і свої нюанси щодо поглядів і вирішення проблеми, пов’язані з російським вторгненням в Україну.

Якщо ми прочитаємо заяву Курта Волкера, то побачимо, що в них недвозначно говориться про те, що різниці між Кримом і Донбасом для США не існує. Крим – це історія про те, як окупація завершилася анексією, а Донбас – це історія про те, як окупація не завершилася анексією. Але частина регіону залишилася у військовій окупації.

США дали зрозуміти, що різниці між цими двома окупаціями для них немає і рано чи пізно після завершення донбаської епопеї тему Криму вони залишати в стороні не мають наміру.

Результат пошуку зображень за запитом "захоплення криму"

Що стосується європейських столиць, то позиція ряду країн між собою відрізняється. Якісь країни ЄС більшою мірою залучені у вирішення російсько-української війни, як наприклад, Німеччина і Франція. Якісь країни як Португалія й Іспанія залучені в значно меншій мірі. Ця повістка присутня в їхньому політичному кругозорі.

Питання просто в тому, що проблема Криму значно ширше, ніж власне сам Крим. Це питання про принципи міжнародного права.

Прецедентів подібних Донбасу протягом 30-40 років ми бачили величезну кількість. Навіть в пострадянський період були Придністров’я, Абхазія, Південна Осетія – всюди можемо знайти паралелі з тим, що відбувалося на Донбасі.

А ось питання Криму – воно абсолютно унікальне. Подібних прецедентів в післявоєнній історії практично не існує і найголовніше, що воно закладає бомбу під все міжнародне право. Якщо закрити на нього очі, то виходить, що всім можна все.

Тому я прекрасно розумію, що багатьом політичним елітам, котрі орієнтовані на бізнес інтереси, хотілося б забути про Крим. Але про Крим забути не вийде, тому що порушується вся сучасна архітектура.

Часом ми емоційно говоримо, що міжнародне право не працює, вказуючи пальцем на конкретне порушення. Але той факт, що цих порушень буквально одиниці – в черговий раз підтверджує, що міжнародне право ще справляється з тими функціями, накладені на нього в післявоєнний період.
Автор: Павло КАЗАРІН

 

*При копіюванні матеріалів активне посилання на сайт обов’язкове.

*Точки зору авторів публікацій можуть відрізнятися від позиції редакції.

*Інформація публікується з відкритих джерел. Джерело:http://uainfo.org/blognews/

Продовжити читання ?

Cтатті

«Гумконвої» до окупованої Донеччини, буде везти не Росія, а Білорусія – в Києві підписана угода

Опубліковано

на

Нещодавно з’явилася інформація, що Росія відмовиться від підтримки “окремих територій” окупованих районів на сході України на користь Криму та Калінінграда. Йдеться про так звані гумконвої.

Утім, речник президента Росії Володимира Путіна Дмитро Пєсков заявив у коментарі “РИА Новости”, що відмовлятися від “гумконвоїв” у Росії не планують.

“Там йде певний перерозподіл, але, разом з тим, це не означає, що буде скорочення якихось напрямів на користь інших, йдеться просто там про впорядкування”, — заявив Пєсков.

За інформацією аналітичного відділу громадської ініціативи “Права Справа”, йдеться про зміну логістики проходження гуманітарних конвоїв. “Гумконвої” планують заходити з території Білорусі. Росія намагається змінити тактику їх проходження.

Під час нещодавнього візиту Лукашенка в Київ була підписана угода між Україною та Білоруссю про те, що “гумконвої” з Білорусі будуть проходити без участі третьої сторони, тобто Червоного Хреста.

“Домовилися передавати допомогу без посередників. Керівництвом України будуть створені всі умови, щоб ми безперешкодно проходили кордон. І будуть відкриті всі коридори для доставки безпосередньо тим людям, хто потребує цієї допомоги”, — повідомив міністр з надзвичайних ситуацій Білорусі Ващенко.

Нагадаю, до цього Білорусь передавала гуманітарну допомогу для Донбасу через місію Міжнародного Червоного Хреста, представники якої забезпечували доставку вантажу до місця призначення.

Варто зазначити, що за оцінками експертів, до 30% товарів народного вжитку в окупованих районах Луганської і Донецької областей — білоруські.

Офіційна статистика демонструє цікаві цифри: експорт Білорусі в прикордонну з Донбасом Ростовську область в 2016 році зріс на 20,5%, досягнувши рівня $201 млн (при тому, що загальний товарообіг Білорусі та Росії минулого році знизився). А у травні 2017 року віце-прем’єр РБ Михайло Русий пообіцяв довести товарообіг з Ростовською областю до $500 млн.

Зі свого боку Росія показує, що готова до введення миротворців і начебто припиняє фінансування, і підтримку так званих республік.

Це прагматичний хід російських спецслужб, які грають на кілька ходів наперед. Спочатку підписується договір між Україною і РБ про проходження “гумконвоїв”. Потім лунають заяви деяких представників українського політикуму про припинення Росією фінансування “ЛДНР” з держбюджету. А зараз йде інформаційне вкидання про припинення “гумконвоїв” з боку Росії.

Москва таким чином намагається постійно демонструвати свою начебто готовність до компромісів, свою договороспроможність. І до озброєної охоронної місії ООН вони ніби готові, в той час як представникам української влади постійно закидають “невиконання” взятих на себе зобов’язань за Мінськими домовленостями.

ДМИТРО СНЄГИРЬОВ – громадський активіст, співголова громадської ініціативи “Права справа”

Нагадаємо, що Білорусь є союзною державою Росії – конфедеративний союз Російської Федерації та Республіки Білорусь з поетапно організовуваним єдиним політичним, економічним, військовим, митним, валютним, юридичним, гуманітарним та культурним простором.

 

*При копіюванні матеріалів активне посилання на сайт обов’язкове.

*Точки зору авторів публікацій можуть відрізнятися від позиції редакції.

*Інформація публікується з відкритих джерел. Джерело:  “ГОРДОН”,  https://uk.wikipedia.org/wiki/

 

Продовжити читання ?

Cтатті

Росія вторглася у Крим також під приводом навчань. У Грузію – після маневрів

Опубліковано

на

Захід не вірить у мирні наміри російських військових

Російські й білоруські військові проводять спільні маневри «Захід-2017», які триватимуть до 20 вересня. Керують маневрами очільники генеральних штабів обох країн — перші заступники міністрів оборони РФ та Білорусі.

За задумом, сторони протистояння умовно розташовані в межах реальних кордонів Білорусі. З одного боку — «північні» (Республіка Білорусь і Російська Федерація), а з другого — «західні». Під останніми організатори навчань розуміють коаліцію зацікавлених у дестабілізації ситуації країн — умовні «Вейшнорія», «Весбарія» та «Лубенія». Відносини між сусідніми утвореннями погіршилися на тлі міжнаціональних, етнічних і релігійних суперечностей, а також через територіальні претензії. Що цікаво, «Вейшнорією» на карті позначили ту територію Білорусі, де проживає значна частина католиків. «Лубенією» стала північно-східна частина Польщі та південно-західна частина Литви (так званий Сувалківський коридор), а до «Весбарії» відійшли частини Литви й Латвії.

До початку маневрів Москва й Мінськ запевняли, що в них візьмуть участь близько 12,7 тисячі військових. При цьому на території Білорусі буде залучено 370 одиниць бронетехніки, зокрема 140 танків, до 150 одиниць артилерії та реактивної артилерії й понад 40 літаків і гелікоптерів. Для такого розмаху видається замало.

Білоруська сторона запросила українських військових спостерігати за перебігом навчань. Це підтвердив Генеральний штаб Збройних сил України, який відрядив на спільні російсько-білоруські навчання «Захід-2017» двох верифікаторів. Окрім України, запрошення отримали Латвія, Литва, Норвегія, Польща, Швеція та Естонія. Проте згодом стало відомо, що Росія дала дозвіл на присутність міжнародних спостерігачів лише на один день, ще на п’ять днів такий дозвіл з обмеженням у пересуванні надала міжнародним експертам Білорусь.

Результат пошуку зображень за запитом "запад 2017"

СПОСТЕРІГАЧІ З ОБМЕЖЕНИМ ДОСТУПОМ

Присутність на навчаннях міжнародних спостерігачів важлива тому, що, за повідомленням агентства Reuters, яке посилається на дані НАТО, реальна кількість учасників маневрів «Захід-2017» становить близько 100 тисяч військових і представників інших силових структур. В експертів не виникає сумнівів, що російське керівництво хоче вразити розмахом навчань НАТО та ЄС і використовує демонстрацію своєї військової сили як інструмент зовнішньої політики. А в Україні остерігаються, що російсько-білоруські навчання «Захід-2017» можуть слугувати для розгортання ударних угруповань російської армії, про що неодноразово заявляв міністр оборони Степан Полторак. Його думку підтримує Секретар РНБО Олександр Турчинов, який вважає, що Росія може використати угруповання своїх військ, які вона стягнула до Білорусі, для давно омріяного в Москві наступу на Україну.

У разі непередбачуваних ситуацій, що можуть виникнути під час російсько-білоруських навчань, Україна та Польща розробили спеціальний план дій, про який домовилися начальники генеральних штабів двох країн під час спільної зустрічі. Варшава припускає, що під час навчань «Захід-2017» «може відбутися порушення кордонів». Про це заявив глава МЗС Польщі Вітольд Ващиковський, повідомляє Укрінформ. За словами міністра, масштаби цих навчань величезні, тому нескладно уявити інциденти чи надзвичайні ситуації. «У Європі немає обґрунтування проведення таких величезних навчань зі сценарієм наступальних операцій», — наголосив глава МЗС Польщі. Він нагадав, що під час минулих навчань «Захід» Росія напрацьовувала питання ядерної атаки на Польщу. Міністр вважає, що якщо Росія наважиться залишити після проведення «Захід-2017» частину військ на території Білорусі, то НАТО має відреагувати на це належно. «Якщо станеться військова ескалація біля кордонів НАТО, то Альянс буде змушений збільшити свої сили в Польщі і загалом у Центральній Європі», — наголосив Вітольд Ващиковський, додавши, що це питання нині докладно обговорюють на високому рівні.

Результат пошуку зображень за запитом "запад 2017"

ТРОЯНСЬКИЙ КІНЬ З РОСІЇ

У НАТО також з усією серйозністю поставилися до масштабних навчань у Білорусі. Командувач військами США в Європі Бен Ходжес поділяє думку, що Кремль має намір після офіційного завершення маневрів залишити в Білорусі частину своїх військ. У керівництва Альянсу викликає занепокоєння розмах маневрів, а головне — розбіжності у заявленій і реальній кількості учасників навчань. НАТО розглядає їх як пряму загрозу країнам Балтії та Польщі.

«Коли Росія вторглася у Крим, це було також під приводом проведення навчань. У Грузію — після маневрів. Їхня історія повна прикладів, коли вони не дотримуються жодних договорів», — сказав Бен Ходжес. За його словами, у НАТО та його союзників виникають серйозні побоювання з приводу того, що в історії з російсько-білоруськими навчаннями «йдеться про троянського коня».

Запевненням Москви у виключно навчальному характері маневрів не повірив і Вашингтон, вирішивши на час їх проведення перекинути до Європи два бомбардувальники B-52H, про що повідомляє Інтерфакс. Бомбардувальники вилетіли з авіабази «Барксдейл» зі штату Луїзіана і приземлилися на базі «Ферфорд» у Великій Британії. Зазначено, що вони здатні нести ядерну зброю. Крім того, Пентагон ухвалив рішення направити до Естонії роту повітряних десантників, повідомляє Радіо Свобода. За повідомленням головного штабу Сил оборони Естонії, у країну прибуло 150 американських військовослужбовців.

Провести найбільші за останні 23 роки військові навчання «Аврора» вирішила цими днями й Швеція, яка сама не входить до складу НАТО, проте для проведення навчань заручилася підтримкою Альянсу. В навчаннях беруть участь 19 тисяч військовослужбовців, триватимуть вони три тижні.

«Аврора» розпочалася майже одночасно із «Заходом-2017». «Ситуація з безпекою в регіоні погіршилася», — так прокоментував початок маневрів командувач шведської армії Мікаель Біден. За його словами, Росія — це країна, яка своїми діями — анексією Криму й підживленням конфлікту на сході України — дуже негативно впливає на загальну ситуацію в Європі з точки зору безпеки. «Тому зрозуміло, що ми дуже пильно стежимо за тим, що робить Росія», — сказав він. Крім шведської армії, в навчаннях беруть участь військовослужбовці зі США, Франції, Норвегії та інших країн НАТО.

Вікторія Власенко

 

*При копіюванні матеріалів активне посилання на сайт обов’язкове.

*Точки зору авторів публікацій можуть відрізнятися від позиції редакції.

*Інформація публікується з відкритих джерел. Джерело:https://www.ukrinform.ua/rubric-world/

Продовжити читання ?
Реклама
Реклама
Реклама

Trending

Copyright © 2017 Військовий навігатор України