Connect with us

Cтатті

Втрати в АТО. Цифри військових не збігаються

Published

on

Високі чини регулярно озвучують кількість втрат серед українських військових на фронті. І майже кожного разу доводиться запитувати себе: звідки вони взяли цю цифру?

Днями начальник Генштабу Віктор Муженко озвучив дані по загиблим військовослужбовцям ЗСУ за три роки війни: 2307 загиблих в бойових діях і 871 – небойові втрати. Загалом – 3178.

А буквально за пару днів до цього на урочистих заходах з нагоди Дня повітряних сил ЗСУ за участі Петра Порошенка була озвучена геть інша цифра – 2600 загиблих військовослужбовців (таймкод на відео 5 каналу – 27.40).


Офіційні дані по загиблим “пляшуть”

Якщо подивитися офіційні відповіді Міноборони щодо кількості загиблих в АТО, то можна побачити, що більш-менш точно інформація по бойовим втратам озвучена Муженком. А от по небойовим втратам та пораненим якісь хаотичні цифри.

У розділі “Доступ до правди” Української правди містяться відповіді Міноборони на запит щодо кількості загиблих та поранених за час проведення АТО: відповідь за 22.12.2016, відповідь за 6.04.2017 і відповідь за 2.06.2017.

Ось, які дані по загиблим наводяться у цих листах:

ТУТ І ДАЛІ: сині стовпчики – дані відповіді за 22.12.2016, червоні стовпчики – відповіді за 6.04.2017, зелені стовпчики – відповіді за 2.06.2017


Сумарно за три роки (2014-й, 2015-й та 2016-й) у першій відповіді вказано 2162 загиблих, у другій – 2130 загиблих, у третій – 2167.

З загальної картини трохи “вибивається” друга відповідь. Але в цілому статистика більш-менш узгоджується. Якщо додати втрати протягом 2017-го року, то отримаємо цифру, яка близька до озвученої Муженком.

А ось далі…

Статистика небойових не просто розрізняється у різних відповідях Міноборони, вона кардинально розходиться. Дельта складає сотні людських житів.

Сумарно у першій відповіді Міноборони за три роки АТО йдеться про 1456 небойових втрат, у другій – 470, у третій – 1490. Жодна цифра не співпадає з озвученою Муженком.

Загальні втрати. Дані з трьох офіційних відповідей Міноборони


Загальні втрати (бойові плюс небойові) ЗСУ за три роки (2014-2016) у першій відповіді Міноборони складають 3618 загиблих, у другій – 2600, у третій – 3657.

Якщо додати кількість загиблих протягом 2017-го року, то можна отримати цифру приблизно 4 тисячі. Це лише ті учасники АТО, які були офіційно оформлені в армії.


Розбіжність у статистиці поранених ще більша

Якщо подивитися на офіційну статистику поранених бійців ЗСУ, то там розбіжність цифр ще більша.

Окремо у другій та третій відповіді Міноборони наводиться статистика понебовим пораненням.

Сумарно у першій відповіді Міноборони йдеться про 7172 поранених протягом 2014-2016 років, у другій – 8900, у третій – 10352. Ще раз: ці цифри у різних відповідях, але за один і той самий період.

Загальна кількість поранених. Дані з трьох офіційних відповідей Міноборони


На що хворіє армія?

Ще на початку 2015-го прем’єр Арсеній Яценюк доручав Міноборони створити єдиний реєстр загиблих в АТО. Судячи з того, що в офіційних відповідях Міноборони фігурують різні цифри по загиблим, з реєстром щось не склалося.

Група інтернет-проекту “Книга пам’яті” веде власний реєстр загиблих. Станом на 1 травня 2017-го у ньому 3550 прізвищ. Це і військовослужбовці ЗСУ, і бійці інших силових підрозділів. Дані беруться з відкритих джерел, і не є повними.

Точні цифри по вратам важливі з трьох причин.

Перша – моральна. Не втратити у паперах імена кожного загиблого – це данина і бійцям, і їхнім рідним. У цій війні це має відрізняти нас від агресора. Там втрати засекречені та ведуться дуже довільно. Точну інформацію по загиблим навряд чи вдасться колись дізнатися. Росія досі не має остаточних даних по війнам в Чечні та Афганістані.

Друга причина – це аналіз бойових дій, їх інтенсивності та бойової підготовки армії.

Третя причина вказує на стан армії.

Статистика небойових втрат та поранень – це як температура у людини. Вона демонструє загальний стан армії, чи хворіють і на що хворіють ЗСУ, наскільки нинішній стан загрозливий.

Приховувати чи спотворювати дані по небойовим втратам – це як приховувати температуру від лікаря. Якийсь час це дозволяє уникати неприємних процедур лікування, але у підсумку це може призвести до небажаних наслідків.

Автор: Олексій Братущак – журналіст

 

*При копіюванні матеріалів активне посилання на сайт обов’язкове.

*Точки зору авторів публікацій можуть відрізнятися від позиції редакції.

*Інформація публікується з відкритих джерел. Джерело: http://blogs.pravda.com.ua/authors/bratushchak/

Cтатті

Повний список кораблів, які РФ вкрала в України

Published

on

Оприлюднили повний список суден Військово-Морських Сил України (38 одиниць), які були захоплені Росією під час окупації Криму.

Перелік надало видання “Крим. Реалії“.

Результат пошуку зображень за запитом "Список судов Военно-морских Сил Украины, захваченных Россией во время оккупации Крыма"

1. Великий підводний човен “Запоріжжя”.

2. Протичовновий корвет “Тернопіль”.

3. Протичовновий корвет “Луцьк”.

4. Протичовновий корвет “Хмельницький”.

5. Ракетний корвет “Придніпров’я”.

6. Великий розвідувальний корабель “Славутич”.

7. Протидиверсійний катер “Феодосія”.

8. Катер-торпедолов “Херсон”.

10. Рятувальне буксирне судно “Кременець”.

11. Рейдовий буксир “Дубно”.

12. Великий гідрографічний катер “Сквира”.

13. Судно-нафтосміттєзбирач “МКС-482”.

14. Рейдовий катер пр. 1394а “РРКа-603”.

15. Плавучий кран “Каланчак”.

16. Навчально-тренувальне судно “Велика Олександрівка”.

17. Рейдовий роз’їзний катер “РК-1931”.

18. Базовий тральщик “Маріуполь”.

19. Ракетний корвет “Кременчук”.

20. Протичовневий корвет “Ужгород”.

21. Суховантаж-баржа “Новгород Сіверський”.

22. Морський катер “Конотоп”.

23. Морський водноналівной танкер “Бахмач”.

24. Морський збройовий транспорт “Джанкой”.

25. Морське водолазне судно “Волиногорськ”.

26. Рейдовий катер “РВК -1935”.

27. Малий гідрографічний катер “МГК-1694”.

28. Базовий тральщик “Мелітополь”.

29. Рейдовий катер “РК-002”.

30. Яхта “Гермес”.

31. Яхта “Фіолент”.

32. Яхта “Ліра”.

33. Яхта “Антика”.

34. Яхта “Спрей”.

35. Яхта “Юнона”.

36. Великий десантний човен “Костянтин Ольшанський”.

37. Морський тральщик “Чернігів”.

38. Морський тральщик “Черкаси”.

11 січня президент РФ Володимир Путін заявив, що Росія готова повернути з окупованого Криму Україні її військову техніку. Також він не проти, щоб українські війська були присутні при утилізації боєприпасів у Криму. Того дня президент РФ зустрічався з головними пропагандистами російського телебачення.

“Користуючись нагодою, хочу сказати: ми готові продовжити цей процес: чи готові передати військові кораблі Україні, які в Криму ще є, готові передати авіаційну техніку, бронетехніку. Але це вже не наша справа, вона в такому практично стані і була, за ці роки ніким не обслуговувалася.”

*При копіюванні матеріалів активне посилання на сайт обов’язкове.
*Точки зору авторів публікацій можуть відрізнятися від позиції редакції.
*Інформація публікується з відкритих джерел.

Continue Reading

Cтатті

Чи потрібна Україні військова техніка з Криму від Путіна

Published

on

Путін заявив, що Росія готова передати Україні військові кораблі і авіатехніку з окупованого Криму. Українські політики і експертне співтовариство активно обговорює справжні причини таких дій Путіна, а також про необхідну реакції Києва. Проаналізуємо озвучені заяви.

«Користуючись нагодою, що називається, хочу сказати: ми готові продовжити цей процес, готові передати військові кораблі Україні, які в Криму ще є, готові передати авіаційну техніку, бронетехніки. Правда, вона знаходиться вся в такому жалюгідному стані, але це вже не наша справа, вона в такому практично і була, за ці роки ніким не обслуговувалася, звичайно », – сказав 11 січня Путін на зустрічі з керівниками російських ЗМІ. За його словами, мова йде про десятки кораблів і бойових літаків.

На наступний день його прес-секретар Дмитро Пєсков пояснив кореспонденту УНІАН в Москві, що ініціатива Путіна передати Україні військову техніку з окупованого Криму є «жестом доброї волі», щоб «зрушити процес українського врегулювання з мертвої точки».

Чому зараз?

Українські політики і експерти вважають, що Путін готовий піти на черговий заспокійливий крок через те, що жорсткі кроки до України з боку Росії (як то військова агресія, економічна блокада, загострення на лінії зіткнення на Донбасі) результатів не дають. Тому він шукає інші формати. Наприклад, готовність до передачі Україні кораблів з тієї ж області, що і «миротворчі ініціативи» Путіна щодо ситуації на Донбасі. І в міру наближення виборів кількість подібних «ідей», спрямованих на демонстрацію «готовності до пом’якшення позиції», буде генеруватися Кремлем з геометричною прогресією.

По-друге, сприяє зміні риторики Путіна по Україні також наближення терміну введення США санкцій щодо РФ (в тому числі, проти найближчого оточення Путіна). А також постійне продовження санкцій Євросоюзом.

По-третє, заяву Путіна можна розглядати як інформаційну підмогу для тих західних політиків, які підтримують зняття санкцій з РФ – аргумент для західних апологетів Росії.

Військовий аспект повернення військової техніки з Криму

Починаючи з квітня 2014 року (коли російська сторона заблокувала переговори з Україною щодо можливого формату повернення захопленого російськими окупантами українського озброєння і військової техніки), представники ЧФ РФ здійснюють постійне знищення українського озброєння.

Так, за даними Центру досліджень армії, конверсії і роззброєння (ЦДАКР), українські кораблі (наприклад, БДК “Костянтин Ольшанський», корвети «Тернопіль» та «Луцьк») використовуються як «донори» для російських кораблів тих же проектів – тобто, їх розбирають на комплектуючі для ремонту кораблів ЧФ РФ.

У зв’язку з цим, найбільш ймовірно, український корабельний склад що знаходитьсязараз в Криму (так само, як і авіація і бронетехніка, а також системи ППО) знаходяться в непридатному для використання стані.

Таким чином, з точки зору посилення військового потенціалу України повернення техніки не матиме жодного позитивного моменту. Навпаки, спричинить неприйнятні фінансові витрати (в тому числі, виплати країні-агресору компенсації за запасні частини).

Інформаційно-психологічний аспект

Процес передачі поставить Україну в залежність від Росії і стане приводом для реалізації потужної антиукраїнської інформаційної кампанії.

Зокрема, дії України будуть подаватися як приниження – так як Путін «кинув м’яч на сторону України».

Юридичні аспекти

По-перше, Росія вкрай зацікавлена, але не може використовувати українські кораблі і літаки в міжнародному морському і повітряному просторі – вони юридично замкнені. А кораблі ще замкнені і фізично – межами Босфору. Тому для Росії вони – зайвий баласт.

По-друге, Україна звернулася до міжнародних судів з позовами в зв’язку з присвоєнням країною-агресором військової техніки Криму. Якщо ж Київ погоджується на повернення техніки, то це крок до зміни ситуації з міжнародним позовом: як мінімум призведе до затягування часу, а як максимум – до виключення можливості отримання компенсації за отримане назад озброєння.

Фінансові аспекти

По-перше, в України вже є досвід отримання від Росії бойової техніки – як при розподілі ЧФ СРСР в 90-і роки, так і після окупації Криму в 2014 році. В обох випадках Москва ні за яких умов не передавала Україні жодного зразка військової техніки в справному стані, а навмисно пошкоджену. Адже ремонт і відновлення технічної готовності і боєздатності зажадає значних коштів у української сторони.

По-друге, відновлення озброєння і техніки отриманого з Криму корабля і установка туди імпортного обладнання за вартістю аналогічна виготовленню нового корабля такого ж класу, «з нуля», стверджує екс-командувач ВМС України Сергій Гайдук. За його словами, на 70-80% комплектуючі кораблів – російського або західного виробництва. Тому їх відновлення потребує а) значних коштів і б) співпраці з тією ж країною-агресором. Таким чином, відновлення військового мотлоху обійдеться дорожче, ніж покупка нових зразків.

По-третє, Крим – це територія України, тимчасово окупована Росією, тому після його звільнення України повинна отримати репарацію. У тому числі тією технікою і зброєю, яке Росія завезла і не зможе вивезти.

Про це, наприклад, говорить голова Меджліс кримськотатарський народ Рефат Чубаров. Він вважає, що уряд Росії поверне Україні Крим і виплатить компенсацію за його анексію.

Військово-іміджевий аспект

Росія добре пам’ятає трагедію з лінкору «Новоросійськ» (раніше – італійський бойовий корабель «Джуліо Чезаре»), який СРСР отримав з репарацій після Другої світової війни.

Нагадаємо, восени 1955 го року радянський військовий корабель “Новоросійськ” затонув в бухті Севастополя після потужного вибуху. Через 60 років колишній бойовий диверсант-плавець з Італії зізнався, що це саме вони потопили радянський корабель. Причина – командир морського спецназу Італії капітан Боргезе поклявся, що ні один корабель з Італії не буде ходити під радянським прапором.

З огляду на наявність в керівництві ВС РФ агресивно налаштованих военоначальників, готових на різні диверсії, не виключається і аналогічна доля переданих Україні суден. Навіщо Києву додатковий головний біль?

“Брехун, брехун …”

Заява Путіна в черговий раз продемонструвала постійну брехню щодо України. Екс-заступник начальника Генштабу (2006-2010) Ігор Романенко нагадав, що раніше Міноборони РФ Сергій Шойгу вже доповідав Путіну в тому, що вся військова техніка нібито передана українській стороні. «Тобто тоді це була явна брехня. І своїм цьогорічні діями Путін підтвердив, що тоді один брехав, а другий приймав це, знаючи наперед, що це теж брехня ».

Що робити Києву

Найбільш повні рекомендації по ситуації зробили військові експерти зі згаданого ЦДАКР. Вони рекомендують владі України наступне кроки.

По-перше, не реагувати на офіційному рівні на «пропозицію» Путіна про передачу Україні українського озброєння і військової техніки з окупованого Криму.

По-друге, до президентських виборів в РФ не погоджуватися ні на які переговори, консультації і пропозиції Росії з російською стороною по цій тематиці. В подальшому Київ може і погодитися на попередню верифікацію зброї і техніки – але не з метою їх отримання, а для того, щоб міжнародне співтовариство переконалися, скільки техніки і зброї було перекинуто з Криму на Донбас і використовувалося там російськими окупаційними військами проти ВС України.

По-третє, офіційно оголосити про недоцільність повернення знищеної небоєспроможної техніки з Криму.

По-четверте, не піддаватися на тиск з боку західних партнерів, що в наступні три місяці можуть часто діяти під активним впливом Кремля.

І по-п’яте, продовжити роботу щодо подачі позовів до міжнародних судів з виплати Росією компенсації за захоплені ОВТ в Криму.

Игорь Соловей , Руководитель отдела “МИР”, LB.ua

*При копіюванні матеріалів активне посилання на сайт обов’язкове.
*Точки зору авторів публікацій можуть відрізнятися від позиції редакції.
*Інформація публікується з відкритих джерел.

Continue Reading

Cтатті

Як бронеавтомобілі вирішують нестачу авто і спецтехніки нашої Армії

Published

on

Наші силові структури вже який рік війни на Донбасі відчувають величезну нестачу автомобільної техніки – як звичайної, так спеціальної а особливо броньованої. І це при тому, що відразу кілька фірм пропонують свою.

Можна сміливо говорити, що основним панцерником в Україні поступово стає “Козак-2” виробництва НВО “Практика”. Створений на базі вантажівки IVECO EuroCargo з повною масою 15 т бронеавтомобіль має броньований корпус з 12-мм фінської сталі і відповідає другому класу захисту STANAG 4569.

Результат пошуку зображень за запитом "випробування козак-2"

Першими в січні 2015 р такі машини отримали прикордонники, а з липня 2015 року вони пішли в НГУ (за деякими даними, планувалася закупівля 100 одиниць). І тільки в березні 2017 року після проходження цілого ряду бюрократичних процедур, нарешті, було прийнято рішення про прийняття на озброєння ЗСУ цього бронеавтомобіля під найменуванням “Козак-2” БЗСА-5. Цікаво, що армійці одночасно взяли на озброєння цілу лінійку автомобілів на його базі – від машин управління безпілотниками до носіїв систем радіоелектронної боротьби.

На жаль, не пройшли випробування війною бронеавтомобілі від “АвтоКрАЗу” – ті ж “кугуар”, “Спартан”. Від їх закупівлі ВСУ відмовилися. Чи не викликали інтересу у військових і нові розробки, такі як “Фіона”, “Халк” або безпілотний “Спартан”.

Результат пошуку зображень за запитом "практика бронеавтомобілі Козак-2"

Незрозуміла доля тактичного багатофункціонального автомобіля “Барс-8”, який планували прийняти на озброєння ЗСУ спочатку в 2016-му, потім в 2017 р, проте ніяких повідомлень про укладення контрактів і постачання цих машин у війська немає. Єдиною згадкою про цю машину стало її використання в складі мобільного мінометного комплексу, який демонструвався на виставці “Озброєння та безпека-2017”.

Результат пошуку зображень за запитом "барс-8ммк"

Найбільш сумна доля у “Дозору-Б”, який вперше був представлений ще в далекому 2004 р.  Військові плануваали використовувати легкий бронеавтомобіль в якості основного для виконання розвідувальних і патрульних завдань. Причому виробник пропонував цілий спектр спеціальних машин – від бронетранспортера до командно-штабного і санітарного.

Спочатку планувалося, що для потреб армії буде закуплено 200 одиниць, причому серійне виробництво повинне було початися ще в вересні 2014 г. Однак через серйозних проблем виробництво постійно відкладалося, зменшувалися і “апетити” військових – так, влітку 2015 р йшлося вже про 40 машинах. А фактично до 2016 р було виготовлено всього 10 одиниць “Дозору-Б”, які відправили на військові випробування в одну з десантних бригад.

Результат пошуку зображень за запитом "практика бронеавтомобілі Козак-2"

На початку 2017 р були повідомлення ДК “Укроборонпром”, що в рамках держзамовлення планується закупити партію з кількох десятків машин для потреб ЗСУ. Однак цим планам не судилося збутися, по всій видимості, через проблемні місця в конструкції. Недарма ж влітку минулого року в Польщі було закуплено “молочного брата” “Дозору” – ” Онцилла” – мабуть, львівські виробники намагалися модернізувати свої машини.

Ще однією “зіркою” ринку бронеавтомобілів стала приватна компанія “Бронетехніка України”, яка дебютувала в 2015 р з бронеавтомобілем “Варта” з колісною формулою 4х4 на шасі МАЗ. При цьому фірма не має власних інженерно-конструкторських і виробничих потужностей в Україні, що наводить на думку про білоруський походження техніки.

Результат пошуку зображень за запитом "бронеавтомобіль "Варта""

Мало того, практично відразу фірма, яка за рік до цього виготовляла пластикову тару, отримала багатомільйонний контракт від Міністерства внутрішніх справ України. У 2016 року було закуплено 10 машин для озброєння спецпідрозділів поліції “КОРД” і Національної гвардії. Машини пішли на озброєння полків “Дніпро-1” і “Азов” і вже відзначилися в зоні проведення антитерористичної операції. За деякими даними, в 2017 році було закуплено ще 50 машин, по крайній мірі, в ході передачі техніки 28 грудня фігурували як мінімум 24 “Варти”. Цікаво також, що тоді ж було заявлено, що, крім НГУ, бронеавтомобілі підуть і в ЗСУ – машини допущені до експлуатації у військах наказом від вересня 2016 г. На даний момент поки незрозуміло, в які бригади відправлені ці нові броньовики.

Комерційний успіх “Варти” надихнув фірму, і на початку грудня 2017 року все та ж “Українська бронетехніка” презентувала легкий багатоцільовий бронеавтомобіль, розроблений спеціально під технічні умови НГУ, – “Варта-Новатор”.

Пов’язане зображення

На відміну від просто “Варти” машина має більш компактні розміри (довжина – 5,8 м, ширина – 2,4 м) і створена на базі досить поширеного американського автомобіля Ford F-550. Варто нагадати, що на його базі в Україні спроектовані такі машини, як “КрАЗ-Спартан” і “Барс-8”, і сякий-такий досвід експлуатації вже є.

Легкий бронеавтомобіль належить до класу стійких до підриву броньовиків MRAP, що різко підвищує його виживання в умовах сучасного бою. Основне призначення машини – рейдові дії і підтримка підрозділів в прифронтовій зоні.

Фактично це чотиридверний броньований пікап з кабіною на п’ять чоловік. Ззаду знаходиться відкрита бортова платформа, розрахована на тонну вантажу (крім того, є можливість буксирувати причіп масою до 8 т). 6,7-літровий турбодизель Power Stroke в 300 к. с. забезпечує можливість “Варті-Новатору” розганятися до 120 км/г. За словами розробників, машина має можливість проїжджати без дозаправки до 700 км.

Результат пошуку зображень за запитом "варта новатор"

З огляду на, те що на презентації були присутні представники Державного науково-дослідного інституту МВС України та особисто командувач НГУ генерал-полковник Аллер, питання про прийняття на озброєння цієї машини можна вважати вирішеним.

В цілому можна говорити про те, що, хоча потреби армії в броньованій техніці на даний момент не покриваються і на 50%, але відбувається поступове нарощування виробничих потужностей дуже різних підприємств (насамперед приватних). Такими темпами в найближчі два-три роки проблема втратить свою актуальність і армійці нарешті відправлять “на пенсію” заслужений БРДМ-2.

Автор: Михайло ЖИРОХОВ

*При копіюванні матеріалів активне посилання на сайт обов’язкове.
*Точки зору авторів публікацій можуть відрізнятися від позиції редакції.
*Інформація публікується з відкритих джерел.

Continue Reading

Trending

Inline
Приєднуйтесь! Будьте завжди в курсі подій. Вподобайте цей інфоресурс!
Inline
Приєднуйтесь! Будьте завжди в курсі подій. Вподобайте цей інфоресурс!