Connect with us

Cтатті

Військові комісаріати змінять назву і суть роботи – начальник мобілізаційного управління Генштабу ЗСУ

Published

on

Робота «мобістів» стосується кожного громадянина, не залежно від його соціального статусу, статку або особистого ставлення до військової служби. Назва цієї професії походить від терміну «мобілізація» – слова тривожного і… мобілізуючого. Про особливості мобілізаційної роботи та про сучасні виклики, з якими стикається українське суспільство в цій сфері, розповів начальник мобілізаційного управління – заступник начальника Головного управління персоналу Генерального штабу Збройних Сил України полковник Олег Бойко.

– Чи є у вас дані, скільки людей пройшло через мобілізаційні структури з того «воєнного» 2014-го року?

– Треба визнати, що тривалий час ми вважали, що нам ніхто не загрожує, і це відбилося на якості роботи військкоматів та на їх структурі. Перед війною військкомати були укомплектовані ледь на 30-50 відсотків від штатного складу. З початком війни нам довелося в терміновому порядку розгортати цю систему. Зрозуміло, що ми залучили абсолютно нових людей.

Під час шести хвиль мобілізації ми призвали більше 200 тисяч військовозобов’язаних, як до складу Збройних Сил, так і до складу інших військових структур.

Тим масовим призовом, який був проведений на початку конфлікту, ми укомплектували бойові частини. Вони вийшли в райони проведення АТО і зафіксували ту ситуацію, яка зараз склалася в Донецькій і Луганській областях. Тобто – зупинили противника на тих рубежах, які були закріплені Мінськими угодами і отримали час для початку планового комплектування Збройних Сил контрактниками.

– Після опублікування чергового Указу Президента про призов на строкову службу в цьому році помітно пожвавилася громадська дискусія довкола того, чи потрібні Збройним Силам солдати-«строковики». Говорять про те, що вони – ледь не дармова робоча сила. Якщо відволіктися від цих спекуляцій – навіщо потрібна призовна система і які у неї перспективи, якщо армія України послідовно рухається до професіоналізації?

 – У 2013 році ми вже одного разу призупиняли призов на строкову службу, оскільки рухалися до зразків європейських армій. Можна по різному ставитися до цього факту, але саме тоді ми отримали певний досвід, і можемо сьогодні пояснити, чому повернулися до системи призову на строкову службу.

Головна мета призову на строкову службу – це накопичення мобілізаційного ресурсу. Тобто, це те масштабне джерело, яке надає можливість молоді отримати військово-облікову спеціальність при навчанні в навчальних центрах і у військових частинах. Після цього вони стають на облік у військових комісаріатах, і можуть призиватися, якщо це необхідно в інтересах держави. За рішенням начальника Генерального штабу, в складі Збройних Сил України повинно бути не менше 20 відсотків військовослужбовців строкової служби.

З приводу «публічної дискусії»… Важко не помітити всі ці спекуляції довкола «рабської праці» та інші нісенітниці. Це абсолютні маніпуляції. Зараз психологія зовсім інша. «Строковики» призиваються, в тому числі, і в бойові частини, які мають пункти постійної дислокації на території України поза районами проведення АТО. Там залишаються і підрозділи, і містечка, які необхідно обслуговувати, нести службу по їх охороні, вирішувати інші питання. При цьому всі ці «строковики» проходять обов’язкову і повну підготовку, спочатку в навчальних центрах, і продовжують при військових частинах, поповнюють мобілізаційний ресурс після завершення служби. Багато людей приймають таке рішення вже після учбових центрів.

– Чим зараз займаються мобілізаційні підрозділи?

 – Хотів би, щоб у суспільстві було розуміння. Ми зобов’язані бути всебічно підготовленими до загальної мобілізації. Ніхто в Росії не проголошував про зміну планів щодо України, тому все суспільство повинно бути готовим до серйозних подій. Якщо це станеться – буде введено військовий стан з усіма складовими, включно з загальною мобілізацією.

У цьому контексті військкомати роблять свою роботу. Ймовірно, суспільство вже відчуло на собі, що більш жорстким став контроль за військовим обліком на всіх рівнях, починаючи від підприємств і до міністерств. Військовозобов’язаних викликають у військкомати, багато хто з них отримують повістки.

Важливо розуміти, що такі повістки ще не означають призов. Це обумовлена законом дія. Військовозобов’язаний повинен прибути до військкомату для уточнення власних облікових даних. Можливо, щось змінилося у складі сім’ї, або він отримав нову професію, яка більш затребувана в Збройних Силах. Відповідно, він проходить медичну комісію. Ми проводимо такий плановий відбір для того, щоб бути готовими на випадок рішення про проведення загальної мобілізації.

Другий напрямок – це робота, спрямована на запрошення військовозобов’язаних до контрактної служби. У військкоматах введені нові спеціальності, які займаються питаннями реклами контрактної служби і поширенням відповідної інформації.

Третій напрям – це формування так званого оперативного резерву. З тих 200 тисяч військовослужбовців, які були мобілізовані в 2014-2015 роках, відслужили і були звільнені в запас, ми створюємо оперативний резерв першої черги.

Ще один і дуже важливий напрямок – це підготовка до призову на строкову службу. Призов у нас буде проводитися двічі на рік – навесні й восени, і він буде проводитися постійно. Категорії призовників, які досягли 20-річного віку, отримують повістки, проходять через медкомісію для того, щоб на момент призову ми вже володіли повною інформацією про те, яким є стан нашої молоді по здоров’ю, по моральній і фізичній готовності до служби, для того, щоб можна було планово призивати цих людей.

– Кілька днів тому країна відзначала День добровольця. Тоді Міністр оборони закликав офіцерів запасу повертатися в армію. Чим було викликане таке звернення, і які практичні наслідки воно може мати? Іншими словами, – скільки ветеранів можуть поповнити стрій і на яких позиціях?

– Для Збройних Сил, для представників мобілізаційних підрозділів добровольці – головні люди. Це ті громадяни, які під час перших хвиль мобілізації самі приходили до військкоматів, і ми бачили навіть черги до деяких районних військових комісаріатів. Ці люди прийшли добровільно, щоб виконувати завдання із захисту Батьківщини.

У першій хвилі у нас було відсотків 50 таких добровольців. Дуже важливою в контексті припливу добровольців була друга хвиля мобілізації. Якраз під час другої хвилі ми масово розгортали батальйони територіальної оборони в кожній області, ці підрозділи формували обласні військові комісаріати. Не скажу, що ці підрозділи на сто відсотків були укомплектовані добровольцями, але в своїй основі, відсотків на 70, кістяк цих підрозділів складали добровольці. Ми високо цінуємо всіх цих людей, які свідомо прийшли служити. Вони, в більшості своїй, звільнилися в 2015 році.

 

Згідно з законодавством, вони можуть укладати контракт на термін від шести місяців і більше, за їхнім бажанням. При цьому вони користуються всіма соціальними, правовими та юридичними пільгами, які були створені для мобілізованих людей. Тобто, за ними залишається місце роботи, середня зарплата, й інші пільги. Йдеться про запрошення цих людей в армію на добровільній основі, при цьому ми їм теж надаємо певний соціальний пакет пільг і гарантій.

– Деякий час тому в пресі розгорнулася дискусія з приводу призову на строкову службу випускників військових кафедр цивільних ВНЗ. Ці плани все ще в силі?

 – Генеральний штаб розглядає багато варіантів комплектування армії, в тому числі – й цей. Можливе залучення і цих людей, оскільки вони отримали освіту та військові звання, і повинні віддати борг Батьківщині.

При цьому в нас є надія на прихід в армію офіцерів, які вже пройшли через бойові дії. Якщо достатня кількість цих людей прийдуть на службу, відповідно, обсяги призову випускників військових кафедр зменшаться.

 

– Ви говорили про те, що призовники, в тому числі офіцери-випускники військових кафедр, не будуть направлятися в АТО на передову. Чи стосується це тих випускників цивільних ВНЗ, які закінчували військові кафедри за рахунок держави? Або ж цю категорію призовників можуть призначати на первинні командні посади в бойових підрозділах, в тому числі в АТО?

– І перша, і друга категорії офіцерів запасу будуть призиватися за наказом Міністра оборони. Тобто, це не добровільна служба, це призов. Одні навчалися за власні гроші, інші – за кошти Міністерства оборони, але і ті, й інші оминули етап строкової служби, і за підсумками навчання отримали погони і звання офіцерів запасу. Але для того вони і готувалися, оскільки держава розраховувала на них, на те, що, коли буде необхідність, вони стануть на захист Батьківщини.

Стосовно обох категорій є рішення Міністра оборони і начальника Генерального штабу, що в райони проведення АТО такі офіцери відправлятися не будуть. Вони будуть призиватися в усі військові частини, включно з бойовими. Але при цьому їх основне завдання – замінити бойових офіцерів на тих позиціях і посадах, які з тих чи інших причин повинні залишатися в ППД – пунктах постійної дислокації, поза районами проведення бойових дій.

Зрозуміло, що серед цієї категорії призваних офіцерів ми будемо також проводити роз’яснювальну роботу і пропонувати їм гідні умови з тим, щоб вони переходили на контракт на офіцерські посади. Такий офіцер зможе виїхати в АТО і без укладення контракту, але строго на підставі письмового рапорту про те, що він добровільно готовий виконувати бойові завдання. Підкреслюю – це може бути здійснено виключно на добровільній основі.

 

 

– Нещодавно під час зустрічі з керівниками військових комісаріатів керівництво Генерального штабу вчергове проголосило намір реформувати цю систему. Чи є сформоване бачення цього процесу, його стратегія і оцінка можливого результату?

– Робота з реформування військових комісаріатів іде, і триває вона вже давно. У всіх концептуальних документах – це і Стратегічний оборонний бюлетень, і проект Державної програми розвитку Збройних Сил – там є розділи, які прямо присвячені реформуванню військових комісаріатів.

Треба визнати, що тривалий час ми вважали, що нам ніхто не загрожує, і це відбилося на якості роботи військкоматів та на їх структурі. Перед війною військкомати були укомплектовані ледь на 30-50 відсотків від штатного складу.

З початком війни нам довелося в терміновому порядку розгортати цю систему. Зрозуміло, що ми залучили абсолютно нових людей. Обстановка не давала нам часу, тому ці люди буквально за кілька днів після приходу до військкоматів, буквально «з коліс» змушені були займатися складними питаннями призову. Тобто, навчання вони проходили вже по ходу роботи, і досягали професійної майстерності в реальних бойових умовах.

 

– Чи будуть військкомати надавати допомогу сім’ям військовослужбовців, які загинули, захищаючи країну, і ветеранам, які отримали травми та каліцтва під час бойових дій? Чи існують державні програми з підтримки цих людей?

 – Військові комісаріати поміняють назву. Вони будуть називатися територіальними центрами комплектування і соціальної підтримки. При цьому складова соціальної підтримки буде значно збільшена. Це стосується підтримки тих людей, про яких ви говорите, і вирішення інших питань – наприклад, якщо людина зникла безвісти, або ветерану АТО потрібно відновити документи про проходження служби, рішення проблем психологічної та фізичної реабілітації – таких питань може бути дуже багато.

 

Михайло Дмитрук, Київ

*При копіюванні матеріалів активне посилання на сайт обов’язкове. *Точки зору авторів публікацій можуть відрізнятися від позиції редакції. *Інформація публікується з відкритих джерел.

За матеріалами: https://www.ukrinform.ua/rubric-politycs/

Cтатті

Нелегкий вибір для армії: зарплата чи зброя

Published

on

Бюджет українських Збройних сил дозволяє вирішувати лише тактичні питання розвитку армії, а не їхньої модернізації. З найбільших проблем, які є у війську, – застаріла техніка, повільні темпи її ремонту та модернізації, слабкий рівень підготовки молодших командирів. 

Про це повідомляє народний депутат, член Комітету з нацбезпеки та оборони Олександр Бригинець.

«І уряд, і міністерство оборони, і Верховна Рада в питання військового бюджету виходять сьогодні з фінансових можливостей, які є в державі. Хочеться думати про далекі плани, але потрібно купувати саме те, що допоможе нам в даний момент, в війні, яка йде зараз. Тому найкращі сучасні озброєння, які можна було б купити, носять стратегічний характер і в цій війні можуть і не знадобитися. Фінанси нас змушують думати про день сьогоднішній, завтрашній, максимум післязавтрашній. Тобто вирішувати тактичні питання», – зазначив Бригинець.

За його словами, в питанні озброєння армії також йде розрахунок на іноземну підтримку.

«Але точно ніхто нам не виділить гроші на підвищення оплати військовослужбовцям. Тому потрібно вирішувати, що краще – заплатити сьогодні з наявного бюджету гроші солдату, або купити якесь краще озброєння», – пояснив народний депутат.

Нагадаємо, що раніше міністр оборони Степан Полторак планував, що бюджет міністерства у 2018 році має перейти з бюджету утримання на бюджет розвитку. В Міністерстві оборони порахували, що їм у 2018-му добре було би мати 141,2 млрд грн, але у Державному бюджеті відомству виділили набагато менше від бажаного – 83,3 мільярди (2,56% ВВП).

Військо отримало майже вдвічі менше, ніж просило, однак на 14,5 млрд. грн або на 20,7 % більше, ніж у 2017 році. Розгулятися на ці гроші в армії не вийде, однак багато чого зробити вдасться, наприклад, підвищити грошове забезпечення військовослужбовцям, провести реформи тощо

Слід не забувати, що проводить Україна свої реформи в умовах війни. Хотілося би, щоб війна розглядалася не як виправдання повільного реформування, а як стимул зробити все швидше, зробити систему такою, щоб вона не залежала від окремих осіб, а працювала досконало сама по собі. За відточеними стандартами.

*При копіюванні матеріалів активне посилання на сайт обов’язкове.
*Точки зору авторів публікацій можуть відрізнятися від позиції редакції.
*Інформація публікується з відкритих джерел.

 

Continue Reading

Cтатті

Крим повернемо тоді, коли українці будуть готовими віддавати за нього життя

Published

on

Заступник голови Меджлісу кримськотатарського народу Ахтем Чийгоз заявив, що Росія підло скористалася ослабленням центральної влади в Києві для анексії Криму.

Меджліс задовго до 2014-го попереджав українську владу про небезпеку створення в Криму загонів проросійського “козацтва”, однак на це не звернули уваги, заявив заступник голови Меджлісу кримськотатарського народу Ахтем Чийгоз в ефірі інформаційно-політичного ток-шоу “Народ проти” на телеканалі ZIK.

“Коли сидів у тюрмі, я бачив зміни, які відбуваються в Україні. Звідти ми оцінювали ці зміни не за доходом на душу населення, а за рівнем патріотизму й самовідданості українців, які сьогодні захищають свою територію на Донбасі ціною власної крові, – ми оце оцінювали. Крим повернеться тоді, коли відчуємо, що кожен українець готовий віддавати своє життя за нього так само, як зараз за Донбас”, – зазначив він.

Чийгоз додав, що Київ призначав до влади в Криму людей без проукраїнської позиції.

“Із листопада 2013-го усі проросійські процеси в Криму вже почали активізуватись. Росія підло скористалась відсутністю сконцентрованої влади в Києві, коли не було змоги управляти армією, СБУ, міліцією. І ми бачили, що в Криму стоять частини української армії, де командувачі вже на той час здали їх”, – наголосив він.

Заступник голови Меджлісу додав, що після арешту спілкувався з полковником ФСБ із Москви, який розповів йому, що українські військові зрадили присязі тому, що їхні генерали перейшли на сторону РФ.

“Я запитав полковника ФСБ: “А ви кому присягу давали – генералові чи батьківщині?”. У цьому помилка наших структур – коли давали присягу батьківщині – вони її не сприймали як батьківщину, вони були ситуативниками. Тому ми повернемо Крим, коли станемо справжніми громадянами України”, – підсумував Чийгоз.

У вересні підконтрольний Росії суд Криму засудив Чийгоза до восьми років колонії суворого режиму за організацію масових заворушень під час окупації Криму Росією 2014 року.

Пов’язане зображення

Того самого місяця ще одного заступника голови Меджлісу – Ільмі Умерова засудили на два роки колонії-поселення за висловлювання про необхідність посилення санкцій проти Росії, які можуть змусити її піти з Криму і з Донбасу. Чийгоза із січня 2015 року утримували в СІЗО, вирок Умерова не набув чинності, останнім часом він перебував у лікарні.

25 жовтня Чийгоза та Умерова відправили літаком до Туреччини. За словами лідера кримськотатарського народу Мустафи Джемілєва, це стало можливим завдяки зусиллям керівництва України, міжнародних організацій і президента Туреччини.

27 жовтня Умеров і Чийгоз прилетіли до Києва. На прес-конференції вони повідомили, що мають намір повернутися до Криму.

*При копіюванні матеріалів активне посилання на сайт обов’язкове.
*Точки зору авторів публікацій можуть відрізнятися від позиції редакції.
*Інформація публікується з відкритих джерел.

Continue Reading

Cтатті

Армія обрала якісну систему зв’язку, до кінця поточного року надійде партія радіостанцій «Aselsan»

Published

on

Члени комісії від усіх силових відомств і трьох наукових установ МОУ віддали перевагу радіостанціям «Aselsan», підтвердивши правильність попереднього рішення

Ідеальна модель завше приваблива. Приміром, було б зовсім чудово, якби українське військо зараз, на початок четвертого року опору російській агресії, мало повністю укомплектовані сучасними, відповідно до останніх досягнень технічного прогресу, взірцями озброєння й військового обладнання. Й бажано кращого, аніж у нашого противника. Цього можна швидко досягнути за умови вкладення колосальних ресурсів у закупівлю вже готової закордонної техніки або розгортання її власного виробництва. Й оскільки таких ресурсів нам іще бракує, а національна економіка лише виходить із затяжного піке, доволі правильним є стратегічне рішення покращувати технічне оснащення оборонної сфери в окремих її кластерах. Спершу — в найважливіших, опорних. Одним із них є військовий зв’язок.

Уже на початку російської інтервенції стало зрозуміло: без осучаснення систем зв’язку, у всьому оборонно-безпековому секторі неможливо налагодити якісне та адекватне управління підрозділами і стійку захищену комунікацію. Волонтерський рух попервах вносив помітну лепту в насичення військ певними засобами зв’язку різних виробників. Але доволі швидко прийшло розуміння, що це не вирішує кардинально реальних потреб, а є тимчасово-вимушеним кроком. Складнощі з сумісністю, захистом, обслуговуванням, ремонтом тощо підштовхнули до пошуку уніфікації та гарантованого забезпечення потреб ЗСУ буквально на роки вперед.

Треба було обрати надійного партнера, який запропонує оптимальні умови — якісне обладнання зв’язку за прийнятною ціною. Як відомо (не зупинятимемося докладно на перипетіях), а певний час довелося витратити саме на вибір такого партнера, адже ціна питання була і є надвисокою — обороноздатність та безпека України. І буквально в фінансовому вимірі ціна такого контракту теж становила чималу привабливість. Хтось із постачальників мав програти в цій конкурентній боротьбі, а хтось отримати головний приз — тривалу співпрацю з Міноборони України.+

Отже, переможця визначено, проводиться належна робота з адаптації й унормування використання радіостанцій турецького виробника «Aselsan» у ЗС України. Проте й досі триває кампанія з дискредитації, що має на меті поставити під сумнів прозорість проведення конкурсу при закупівлі радіостанцій для потреб нашої армії й посіяти сумнів у тім, що саме такі вироби потрібні нам.

Одразу зауважимо: будь-який юрист, вивчивши правовий бекграунд цього контракту, відповість, що його процедура відбулася з урахуванням усіх вимог законодавства, зокрема, визначальних і порівняльних випробувань. А практик зауважить: не існує армії, де новий зразок апаратури зв’язку чи комунікації, тим паче, іноземного виробництва, в процесі встановлення на вітчизняну бойову техніку не потребував би певної адаптації.

НАЧАЛЬНИК ГОЛОВНОГО УПРАВЛІННЯ ЗВ’ЯЗКУ ТА ІНФОРМАЦІЙНИХ СИСТЕМ ГЕНЕРАЛЬНОГО ШТАБУ ЗС УКРАЇНИ ГЕНЕРАЛ-МАЙОР ВОЛОДИМИР РАПКО

Щоб прояснити ситуацію та з’ясувати, як відбувається означена адаптація, я звернувся до експертів, які володіють першоджерельною інформацією.

У ПЕРЕХІДНИЙ ПЕРІОД НА ТАНКАХ ОДНОЧАСНО ПРАЦЮВАТИМУТЬ ЯК «MOTOROLA», ТАК І «ASELSAN»

— Наразі існує певний «інформаційний шум», що радіостанції «Aselsan» якось неправильно встановлюють на танки. Наскільки я розумію, нічого неординарного, крім як знаходження оптимального варіанту встановлення сучасних засобів зв’язку на нашу бронетехніку, в цій роботі не відбувається?

— Ми розпочали інсталяцію сучасних засобів зв’язку з танкових військ, тому що танк, як комплексний зразок бойової техніки, є найскладнішим. Наразі триває опрацювання технічних аспектів цієї роботи, — коментує ситуацію начальник Головного управління зв’язку та інформаційних систем Генерального штабу ЗС України генерал-майор Володимир Рапко. — Процес не видався легким. І це було очікуваним. Просто вмонтувати сучасну станцію натовського зразка в Т-64 без конструкторських і нормативних головоломок складно. Опрацьовано низку ідей з вирішення цього виклику. Звісно, ми мали все експериментально випробувати, аби виявити практичні недоліки — щоб інсталяція засобів зв’язку задовольняла вимоги війська.

Зараз у Харківському КБ із машинобудування ім.Морозова працює спеціальна робоча група, до складу якої входять фахівці Харківського бронетанкового ремонтного заводу, конструкторсько-технологічного центру Міноборони, представники «Aselsan» в Україні. Вони працюють над тим, щоб визначити оптимальні штатні місця підключення та установки радіостанції, які покращать ефективність роботи бойової машини в цілому.

Наразі у штатному режимі на танках здебільшого працюють водночас «Motorola» та «Aselsan», а встановлена апаратура внутрішнього зв’язку й комутації «Aselsan» забезпечує роботу як зовнішньої, так і внутрішньої комунікації, що покращило керованість бойових машин.

Заступник начальника Центрального бронетанкового управління ЗСУ Озброєння Збройних сил України полковник Євген Сидоренко тим часом зауважує: «Завершити адаптацію та встановлення радіостанцій «Aselsan» на дослідний зразок танка Т-64 відповідно до затверджених конструкторських змін плануємо до кінця 2017-го. Адже за результатами випробувань визначимося з моделлю для тиражування. Передовсім, це стосується танків, що перебувають на капремонті в заводських умовах. Діятимуть і виїзні ремонтні бригади, які замінюватимуть системи зв’язку танків у військах. Тобто, в усіх танках, які проходитимуть регламентний капремонт, встановлять сучасні засоби зв’язку. А в перехідний період на бронетехніці застосовуватимуть як «Motorola», так і «Aselsan» — поки ми повністю не перейдемо на сучасні засоби. Крім того, триває і адаптація вітчизняних шоломофонів для роботи з радіостанціями «Aselsan». Найближчим часом отримаємо щонайменше 100 таких шоломофонів, які дешевші закордонних аналогів».

ЯКЩО НЕ ЗАБРАКНЕ КОШТІВ, ПЕРЕОСНАЩЕННЯ ВІЙСЬКА НА НОВІ ЗАСОБИ ЗВ’ЯЗКУ ЗАКІНЧАТЬ ДО 2020-ГО

Зазначимо, що шоломофони натовського стандарту відрізняються від українських наявністю знімного шолому з кевлару, також у вітчизняних використовують ларингофони, а в європейських — мікрофонну гарнітуру. Тому танкістам треба звикати до мікрофона перед обличчям, який, на перший погляд, ніби заважає. Однак застосування такої гарнітури забезпечує кращу чіткість і розбірливість переговорів завдяки значно ліпшим частотним характеристикам.

Отже, вибір шоломофонів залишимо за танкістами.

— Також необхідно опрацювати технічні питання інсталяції сучасних засобів зв’язку для танків Т-80 та БМП. Процес встановлення сучасних засобів зв’язку на зразки бойової техніки радянського виробництва не такий легкий, як видавалося спершу. Хоча відкрию «таємницю»: окрім бронетехніки, на всіх інших зразках озброєння така адаптація пройшла успішно та швидко. Йдеться про радіостанції «Harris», «Motorola» і в деяких випадках «Aselsan».

 Коли ми говоримо про радіостанції «Aselsan» УКХ-діапазону, ми розуміємо, що це техніка, яка забезпечує підвищений захист і спроможність діяти в умовах РЕБ на відміну від «Motorola»? — запитуємо в головного зв’язківця українського війська.

— Так, але «Motorola» дає змогу на перехідний період бути на зв’язку з підтримуючою танки піхотою. Найважчий — перехідний період, коли водночас діють кілька типів техніки, — каже співрозмовник, — кожен виробник засобів зв’язку реалізовує унікальні алгоритми псевдовипадкового налаштування робочої частоти, криптографічного захисту інформації та методи цифро-аналогового, аналогово-цифрового перетворення сигналу.

 Яка ситуація з фінансуванням на наступний рік із точки зору задоволення потреб зв’язку ЗС України?

— Для того, щоб успішно здійснити переоснащення війська сучасними засобами зв’язку потрібен час і кошти. До речі, до кінця поточного року надійде партія радіостанцій «Aselsan», і ми продовжимо переоснащення тих підрозділів, які нам визначив начальник Генерального штабу — Головнокомандувач ЗС України.

ВОЛОДИМИР РАПКО: МИ ЗНАЛИ, ЩО НАМ ДОВЕДЕТЬСЯ РАЗОМ ВОЮВАТИ І БУДУВАТИ СИСТЕМУ ВЗАЄМОСУМІСНОСТІ

— Переоснащення — це чималі кошти. Мабуть, тому за давньою українською традицією в декого виникли підозри щодо непрозорості закупівель…

— Усі рішення щодо закупівлі тих чи тих технічних засобів Головне управління зв’язку ГШ ЗС України приймає не просто так. Вивчається досвід країн, які були у такій ситуації, як ми, і які потребували швидких змін у своєму технопарку. Це досвід Польщі, Грузії, Азербайджану, країн Балтії. А нова хвиля інформаційного пресингу, на мою думку, піднялася через те, що ми не придбали радіостанції ізраїльської компанії «Elbit Systems Ltd». Цей виробник запропонував Збройним силам України радіостанції, які не підтвердили заявлених технічних характеристик. Це декому не подобається, мабуть, тому я і мої підлеглі відчуваємо певний тиск. Причому, рішення якому виробнику віддати перевагу, ухвалювалося разом із Національною гвардією України, Державною прикордонною службою України, Державною службою спеціального зв’язку та захисту інформації, а також за участі експертної ради до складу якої входять волонтери й науковці. Хочу, для розуміння, довести алгоритм цього рішення: в 2015-му здійснювалося вивчення сучасних зразків засобів зв’язку, наступного року провели покази, визначальні відомчі випробування. А потім — колегіальне рішення, що за технічними параметрами обрано «Aselsan». Ми укладаємо угоду й отримуємо першу партію радіостанцій. Після цього почався певний тиск на ЗС України і міністр оборони України, задля уникнення інсинуацій, вирішив провести додаткові порівняльні випробування задля повної прозорості в травні-червні 2017-го комплексною комісією від усіх силових відомств і трьох наукових установ МОУ. Усі члени комісії без винятку віддали перевагу радіостанціям «Aselsan», підтвердивши правильність попереднього рішення.

— Підрозділи, на озброєнні яких перебувають різнотипні станції, чутимуть один одного?

— Питання сумісності окремо діючих підрозділів сьогодні вирішується застосуванням сучасної апаратури внутрішнього зв’язку й комутації та радіостанціями «Harris» короткохвильового діапазону. Останні застосовують усі силові структури — задля взаємодії. Це рішення начальників зв’язку ЗСУ, Держприкордонслужби, Нацгвардії. Ми знали: нам доведеться разом воювати і тому треба будувати взаємосумісну систему комунікації. Хтось не хоче, щоб Збройні сили України переходили на сучасний цифровий зв’язок. Ми ухвалили правильне рішення і повернутись назад неможливо, бо це стане злочином перед тими солдатами, які хочуть нормального, якісного і захищеного зв’язку. Співвідношення якість — ціна в цьому процесі вибору була визначальною. На жаль, бізнес ще не навчився програвати в чесній конкурентній боротьбі. Але в нього ще є можливість цьому навчитись…

Геннадій КАРПЮК, військовий журналіст

*При копіюванні матеріалів активне посилання на сайт обов’язкове.
*Точки зору авторів публікацій можуть відрізнятися від позиції редакції.
*Інформація публікується з відкритих джерел.

Continue Reading
Advertisement
Advertisement
Advertisement

Trending