Зв'яжіться з нами

Cтатті

Вітчизняний транспорт швидкого реагування для спецпризначенців

Опубліковано

на

Легкий тактичний автомобіль (ЛТА) розробили фахівці ТОВ НВК «Техімпекс» у співпраці з науковцями й студентами Вінницького національного технічного університету та автогонщиком-конструктором Юрієм Берком на замовлення однієї із силових структур України. Уперше автомобіль було презентовано широкому загалові на торішній Міжнародній спеціалізованій виставці «Зброя та безпека – 2017»

Видання Міністерства оборони України «Народна армія»  у своєму матеріалі “Небезпечний «малюк»”  повідомило про те, що на даний час, вітчизняний легкий тактичний автомобіль проходить відомчі випробовування

Фактично авто являє собою багі, яке, за словами розробників, має широкий спектр застосування: як дозорно-розвідувальний автомобіль, машина вогневої підтримки підрозділів, коригування вогню, патрулювання, доставки боєприпасів або евакуації поранених. Автомобіль можуть використовувати підрозділи Сил спеціальних операцій, Десантно-штурмових військ, а також розвідники.

За повної маси 1270 кг авто може розвивати швидкість до 130 км/год й долати підйоми та схили крутизною в 45 градусів завдяки дволітровому турбодизелю Audi потужністю 240 к. с. Привод — на задні колеса. Радіус розвороту — 8,7 м. Екіпаж — три особи. Авто має значний запас ходу: до 570 км. До базової комплектації входять лебідка з тяговим зусиллям 2,5 т, а також радіостанція Motorolla.

Залежно від завдань ЛТА може бути оснащено різними видами озброєння: кулеметом 7,62 мм або 12,7 мм, автоматичним гранатометом АГС-17 калібру 30 мм або УАГ-40 (40 мм) чи навіть ПТРК. Турель для кулемета (або гранатомета) міститься за передніми сидіннями, ще далі — сидіння для стрільця. Спеціальні відділення з обох боків ЛТА дають змогу перевозити амуніцію, боєприпаси або двох поранених.

На розробку й виготовлення першого дослідного зразка ЛТА потрібен був рік. Головна складність полягає в тому, що відсутня практика виробництва таких типів автомобілів промисловістю, а також у тому, що немає жодних нормативних документів щодо цього.

ЛТА створювали з врахуванням досвіду автогонщика Юрія Берка, розробника волонтерських багі «Пегас» і «Пегас-2». Останні, до речі, чудово зарекомендували себе в районі АТО й дістали схвальні відгуки від українських спецпризначенців.

— Це ідеальний транспорт швидкого реагування. Він відносно тихий і малопомітний завдяки невеликим габаритам, розвиває високу швидкість навіть по бездоріжжю. А чим швидше рухаєшся, тим важче в тебе влучити, — пояснює розвідник Олексій К., котрий мав досвід експлуатації багі «Пегас» у районі АТО.

Подібні авто досить поширені в багатьох країнах світу. Розробники вітчизняного багі повідомили, що зараз ЛТА проходить визначальні відомчі випробування, під час яких авто має підтвердити відповідність заявленим тактико-технічним характеристикам.

Владислав ДЕМ’ЯНЕНКО

 

«Морські котики» на багі визволяли столицю Кувейту

5538_p_19_img_02Перші класичні багі почали з’являтися в США в 50-ті роки минулого століття. Для їх виготовлення найчастіше використовували старі німецькі автомобілі Volkswagen Typ 1, відоміші під назвою Volkswagen Bug (з англ. bug — жук). Дехто стверджує, що саме від зменшувальної форми слова bug — buggy й походить назва цього виду транспорту.

Під час переробки автолюбителі намагалися якнайбільше мінімізувати вагу авто. У деяких випадках залишали «урізану версію» штатного кузова. Та найчастіше стандартний кузов, крила й двері знімали. Як носійну конструкцію встановлювали полегшену раму, а пізніше — кузов зі скловолокна. Завдяки міцному шасі й добрій прохідності, відсутності радіатора, високому кліренсу, а також задньому розташуванню двигуна, оригінальний «жук» ідеально підходив для створення багі на його базі. Популярність багі здобули також завдяки доступності «народного» легкового авто Volkswagen Bug.

Першими цей вид транспорту облюбували поціновувачі активного відпочинку, які час від часу влаштовували змагання в гонках пересіченою місцевістю. Такі розваги сподобалися багатьом автолюбителям, і за короткий проміжок часу багі поширилися по всьому світові. Оцінили новий вид транспорту і військові. Завдяки нескладній будові, високій прохідності, витривалості й мобільності багі здобули популярність у багатьох арміях світу. Першими цей вид транспорту застосували десантні війська й представники сил швидкого реагування. Багі були менш помітними порівняно з класичними броньованими джипами, а транспортні вертольоти могли перевозити одразу кілька таких авто разом з озброєнням та екіпажами по дві-три особи.

У 80-ті роки ХХ ст. у США сформували унікальний батальйон, на озброєнні якого було понад 80 багі FAV (Fast Attack Vehicle) виробництва компанії Chenowth. До речі, у військах цей транспорт мав іншу назву: «Машина швидкого вбивства» (Quick Kill Vehicle). Ці «малюки» отримали її тому, що мали вони непогане озброєння, зокрема кулемети та гранатомети, а 30 із 80 багі навіть обладнали ПТРК BGM-71 TOW.

Уперше машини дебютували на полі бою у війні в Перській затоці. Під час операції «Буря в пустелі» саме американські «морські котики» на FAV першими увійшли в столицю Кувейту. Військові багі також активно застосовували спецпідрозділи Великої Британії, які також брали участь в операції.

Після підтвердження ефективності багі в розвідувальних і диверсійних операціях, прийняли на озброєння деяких країн — членів НАТО, Центральної Америки та Близького Сходу. Нині на озброєнні армії США є близько 30 типів багі від різних виробників.

Підготував Владислав ДЕМ’ЯНЕНКО

*При копіюванні матеріалів активне посилання на сайт обов’язкове. 
*Точки зору авторів публікацій можуть відрізнятися від позиції редакції.
*Інформація публікується з відкритих джерел. 

Джерело: http://na.mil.gov.ua/60065-nebezpechnyj-malyuk

Cтатті

Статистика втрат від видів зброї в російсько-українській війні (АТО)

Опубліковано

на

Статистика втрат від видів зброї в російсько-українській війні (АТО) (з листопада 2016 по січень 2018) дані з сайту novynarnia.com

За цей період основні втрати отримали від артилерійського вогню, в більшості випадків це наслідки ударів 120мм мінометів – 93 загиблих.

Через снайперський вогонь загинуло – 82 бійця, притому з липня статистика втрат від снайперів супротивника випереджає мінометні обстріли і на сьогоднішній день є основною причиною загибелі військовослужбовців… (З липня по січень від артилерії загинуло -17 а від снайперського вогню 43 бійця) …

Мінно-вибухові втрати – 56 загиблих, в основному розтяжки …

У стрілецькому бою загинуло – 33 бійця … сюди можуть потрапляти і втрати від снайперського вогню, не завжди є подробиці бою …

Від влучень ПТУР і РПГ загинуло – 11 військових, в більшості це потрапляння ракетою в транспорт.

Від розриву міномета загинуло – 7 бійців, подвійне заряджання і розрив міномета “Молот”

Не бойові втрати – це порушення техніки безпеки і самогубства -13 осіб.

Загальні втрати 295 чоловік за 14 місяців!

Більшість бійців загинуло від поранення голови і шиї, коли визирали з укриття. Массові втрати це прильоти мін, снарядів в укриття …

На початку минулого року часті випадки стрільби по бліндажах з танка. При опаленні (обігріві), укриття добре видно в тепловізор, через мале заглиблення бліндажів і слабку конструкцію, танковий снаряд пробиває накат …

У результатах підрахунку можливі незначні помилки, так як інформації за деякими випадками дуже мало і їх важко систематизувати …

Джерело: сторінка у фейсбук (Таран Юрій)

*При копіюванні матеріалів активне посилання на сайт обов’язкове. 
*Точки зору авторів публікацій можуть відрізнятися від позиції редакції.
*Інформація публікується з відкритих джерел. https://3polk.com.ua/

Читати далі ...

Cтатті

Інструкція щодо розробки нарукавних знаків (емблем) Збройних Сил України

Опубліковано

на

Відділом розробки та впровадження військової символіки розроблено та затверджено командуванням Головного управління розвитку та супроводження матеріального забезпечення Інструкцію щодо розробки нарукавних знаків (емблем) органів військового управління, об’єднань, з’єднань, військових частин, військових навчальних закладів, установ та організацій Збройних Сил України. Відповідно до якої військові частини отримують алгоритм та можливість розробки власного нарукавного знаку чи емблеми.

Нарукавний знак (емблема) – це призначена для носіння на рукаві визначених предметів військової форми одягу сукупність об’єднаних певним чином характерних ознак, що використовується як офіційно відмітний символ військово-значимої інформації.
Інструкція визначає, що нарукавний знак (емблема) розробляється з урахуванням:

– специфіки діяльності військової частини, її належності до певного виду Збройних Сил України, роду військ (служби);
– історії українського війська та новітніх бойових традицій військової частини, що виникли під час російсько-українського збройного конфлікту (для частин, що існували в час війни);
– місця дислокації військової частини без вторгнення до територіальної та муніціпальної символіки, які є виключною компетенцією місцевих громад, без погодження з якими використання повних гербів та інших символів громад є недоречним.

Знак можуть мати військові частини включно до окремого батальйону та йому рівні.

Військові частини, які перебувають на окремому штаті, мають (або не мають) загальновійськовий номер та організаційно входять до складу з’єднання, використовують емблему, встановлену для з’єднання.

Наприклад, військовослужбовці 190-го навчального центру, який організаційно входить до складу Житомирського військового інституту імені С.П. Корольова, носять емблему інституту.

Детальніше всі охочі можуть ознайомитись та завантажити Інструкцію за посиланням:https://fex.net/get/582191727587/286493219

Представникам військових частин можливо звернутись в приватні повідомлення та за вимогою буде відправлений План-графік розробки знаків, емблем, патчів.

Повідомляє Головне управління розвитку та супроводження матеріального забезпечення ЗС

*При копіюванні матеріалів активне посилання на сайт обов’язкове. 
*Точки зору авторів публікацій можуть відрізнятися від позиції редакції.
*Інформація публікується з відкритих джерел. 

Головне управління розвитку та супроводження матеріального забезпечення ЗСУ 

Читати далі ...

Cтатті

“Бюджетні кошти просто зникли”. Як родина офіцера СБУ нажилась на здоров’ї учасників АТО

Опубліковано

на

Поки прокуратура і поліція шукають матеріали справи, давайте згадаємо тих, хто вирішив цинічно нажитися на здоров’ї наших захисників.

Знайомтесь – це сім’я Малярик: Голова сім’ї – Ігор Володимирович до недавнього часу був заступником голови Управління Служби Безпеки України в Тернопільській області. Курував боротьбу зі злочинами в сфері економіки. Мати – Надія Богданівна – власниця та керівниця медичного центру «Віасан» до 2017 року. Син – Роман Ігорович – студент, замінив матір на посаді директора «Віасану».

Здавалось би прекрасна сім’я, хороша кар’єра, успішний бізнес. Але людська природа не дає вдовольнитись наявним, тому «чистих» доходів Надії Богданівні здалось мало.

Так, 18 грудня 2015 року Державна служба в справах учасників АТО проводить всеукраїнський тендер на проведення психологічної реабілітації вояків – учасників Російсько-Української війни на загальну суму 15 мільйонів гривень.

За цим тендером право проведення такої реабілітації в Тернопільській області виграє медичний центр «Віасан», після чого, незважаючи на те що в договорі прописана тривалість реабілітації не менше як 14 днів, вже 28 грудня подає акти виконаних робіт про оздоровлення 100 екс-бійців, на підставі чого медичному центру «Віасан» виплачено 450 тисяч гривень бюджетних коштів.

Пов’язане зображення

12 жовтня 2016 року прокуратура Тернопільської області на основі нашої заяви та зібраних нами доказів, порушує кримінальне провадження за ознаками зловживання службовими особами своїм службовим становищем (ч.2, ст.364 КК України), а в грудні того ж року передає (згідно вказівки Генеральної прокуратури) це кримінальне провадження за підслідністю у слідче управління Подільського райвідділу поліції міста Києва.

Паралельно Головне управління СБУ проводить внутрішню перевірку по Ігору Володимировичу Малярику, за результатами якої його усувають з посади.

Розслідування проводилось в м.Києві і нам важко було контролювати його хід, проте ми регулярно надсилали відповідні запити як у слідче управління Подільського райвідділу поліції м.Київ, та у Київську місцеву прокуратуру №7, яка здійснює процесуальне керівництво по цьому провадженні. Всі їх відповіді можна звести до банальної фрази «розслідування триває».

Зважаючи на те, що з моменту порушення кримінального провадження пройшов значний термін, а жодних зрушень по справі не вбачалось, ми вирішили просити народного депутата України направити запит у зазначені правоохоронні органи, оскільки депутатський запит завжди мав більшу вагу в очах державних службовців, ніж запит будь-якої громадської організації.

Через деякий час ми отримали відповідь: «Місцезнаходження матеріалів зазначеного кримінального провадження не встановлено». Іншими словами, матеріали кримінального провадження по підозрі у незаконному заволодінню 450 тисяч гривень бюджетних коштів просто… ЗНИКЛИ!

На цю справу правоохоронним органам не одноразово і не перший рік звертають увагу активісти мережі «Вільні Люди», «Правого сектору», «МНК», ВО «Автомайдан», УНСО та інші.

З усіх злочинів, цей напевне є самим мерзотним – обкрадання воїнів під час війни сім’єю офіцера Служби Безпеки України. І ми зробимо усе, щоб справа «Віасану» не була «спущена на гальмах».

Іван КОВАЛИК

*При копіюванні матеріалів активне посилання на сайт обов’язкове. 
*Точки зору авторів публікацій можуть відрізнятися від позиції редакції.
*Інформація публікується з відкритих джерел. http://uainfo.org/blognews/

Читати далі ...

Trending