Connect with us

Виживалка

Глупа бравада не вартує твого життя, ти маєш повернутися додому з перемогою!

Published

on

Воїн іде на війну не лише по перемогу, а й щоб повернутися з цією перемогою додому. Нічого хорошого в нехтуванні вимогами безпеки немає. Обережність – це не боягузтво, це норма поведінки.

Їздив на фронт, не буду казати куди, справа не в тому, і є, на жаль, загальні речі, які кидаються в очі.
Безпечність, причому у досвідчених бійців вона навіть більша. Демонстрація відважності і крутизни, що виражається в умисному порушенні правил безпеки при поводженні зі зброєю, боєприпасами, під час пересування на транспорті. Нехтування засобами індивідуального захисту, ніби носити їх треба не весь час поки небезпечно, поки може прилетіти, поки їдеш в бойовій машині, а тільки у випадку, коли треба йти на завдання. Порядок пересування на передовій групами не дотримується. Нерідко бійці на передовій ходять без зброї. І деякі командири дивують, які самі у всьому цьому беруть участь, не контролюють дисципліну у підлеглих, ведуть себе не як командири, які жорстко питають за статутом з підлеглих, а швидше як партнери, отамани. Особовий склад далеко не скрізь отримує завдання з вивчення району оборони, далеко не завжди знає місцевість перед своїми позиціями і за своїми позиціями.
Це не тільки проблема підготовки самих бійців. Нехлюйства в армії зараз стало менше, порядку стало більше, забезпечення нехай і не оптимальне, але теж краще. Але найпомітніша зараз – проблема відсутність постановки конкретних бойових завдань командуванням, а при відсутності бойових завдань на передовій, при відсутності бойових операцій, люди не концентруються, а розслабляються, починають самі вигадувати собі завдання або піддавати себе не потрібному ризику.
Приклади найбільш драматичні останніх кількох місяців, деталізувати не буду хто, що і де.
Троє бійців вирішили провести самостійну розвідку, командиру нічого говорити не стали, вирішили постріляти по ворогу. Заблукали в сірій зоні. Вночі вони втратили один одного. Двоє повернулися, а третій заблукав. Вранці його взяв у полон патруль противника. Сам по суті прийшов в полон.
Досвідчений мотивований боєць, який був на дуже хорошому рахунку, вирішив провести розвідку позицій противника, можливо задумав захопити полоненого, і самостійно, вдень, не повідомивши командира, пішов вперед. Поблизу позицій противника був виявлений, отримав поранення. Зателефонував своєму товаришеві, покликав на допомогу. Товариш повівся геройськи – поліз рятувати під вогонь, але також був виявлений, отримав важке поранення, і просто дивом врятувався. Комбат прийняв рішення рятувати пораненого і послав трьох бійців. Їх вже чекали. Двоє відмінних бійців загинуло на місці, третій отримав важке поранення. Витягнути того, хто першим пішов вперед, не вдалося, він загинув. Хотів не піддавати небезпеці товаришів, ризикнути самостійно, а вийшло, що загинув сам і заради нього загинуло ще двоє, і двох чекає довге лікування в госпіталях.
Офіцери зібралися відзначити день народження. Почали мірятися своїми пістолетами. Зброю ніхто не перевірив. Пролунав постріл – куля потрапила до військовослужбовця – дружину одного з офіцерів. Молода жінка, мама, загинула на місці.
Досвідчений солдат попросив товариша сфотографувати його в покинутому будинку з гранатометом в руках, взяв в руки зброю, приготував до стрільби, і вирішив сісти на диван. Старий диван ваги не витримав і раптово провалився, в цей момент був здійснений постріл. Граната вилетіла в вікно, і полетіла в напрямку до бронетранспортеру, де перебували товариші стрілка. Якимось дивом, зачепивши дерево, поряд з яким стояла бойова машина, граната злегка змінила траєкторію, і вибухнула поряд з бойовою машиною, не завдавши шкоди, а тільки розбивши одну з фар осколком.
Комбат віддає наказ про заборону розбирати боєприпаси, які виявляються на лінії фронту. Досвідчений боєць, учасник війни, незважаючи на багаторазове повторення наказу, все одно розбирає боєприпас. Вибух – поранення кисті, тривале лікування в госпіталях і обмеження в працездатності руки.
Виконуючи завдання, досвідчений мехвод БТРу здійснював рух з відкритим люком, і тримався за відкритий люк. По нерівній порожній польовій дорозі він розігнав БТР на високій швидкості, і на черговий ямі важка машина підскочила в повітря, і коли приземлилася, стопор люка не витримав удару, і бронекришка всією масою вдарила по руці, повністю розтрощило три пальці. Хірурги намагаються знову зібрати пальці із залишків роздроблених кісток, але чолвік надовго втратив працездатність.
Хлопці, цінуйте своє життя! Ви краща частина нашої нації. Воїн іде на війну не тільки за перемогою, але і щоб повернутися з цією перемогою додому. Нічого хорошого в нехтуванні вимогами безпеки і бравировании небезпекою немає. Обережність – це не боягузтво, це норма поведінки. І командир, який з вас це вимагає, не перешкода, а навпаки – кращий друг. Командир, який не вимагає – баласт.

Юрій Бутусов

 

*При копіюванні матеріалів активне посилання на сайт обов’язкове.

*Точки зору авторів публікацій можуть відрізнятися від позиції редакції.

*Інформація публікується з відкритих джерел.

Джерело: http://ua.censor.net.ua/

Cтатті

От що відбувається із заручниками в полоні

Published

on

Перше, що маємо розуміти, людина, яка опиняється у полоні, проходить кілька стадій у своєму психологічному стані. Це прояви мужності, патріотизму, певної віри. Потім наступає страх смерті, страх тортур, невідомість. Людину піддають певній психологічній обробці, залишають без сну, піддають приниженню. Далі її лишають без світла і без будь-яких ознак зовнішнього світу. Притому постійно говорять, що вона нікому не потрібна.

У людини поступово починає згасати надія, виникає втома і зникає довіра до будь-кого. З’являється певна інфантилізація. Вони можуть дуже болісно і по-дитячому реагувати на дуже прості речі. Наприклад, якщо у них забрати навіть якусь дрібницю, тряпочку чи щепочку, починають плакати як діти. Намагаються битися, сваритися, а потім ці люди, як діти, миряться один з одним. Втрата довіри, втрата контактів – це те, що застосовується до людей в полоні.

Окрім цього є психологічна, емоційна або ідеологічна обробка. Це те, що відбувалося із Надією Савченко, коли до неї допускалися певні люди і певна інформація.

Після того, як людину із полону звільняють, в неї відбувається т.з. психоз колючого дроту, тобто певний злам. Цей стан дуже небезпечний. У них погіршується концентрація уваги, є нічні жахіття, вони не можуть повноцінно спати, сплять по кілька хвилин, а далі не можуть заснути. У них є певні прояви сильного і раптового збудження, і так само раптове згасання. Людина знаходиться в депресії.

Але є певні методики, як працювати із колишніми полоненими. На сьогодні найкращою вважається методика “рівний рівному”. Люди, які пережили полон, найперше, що втрачають – це гідність. Йде постійний тиск і приниження почуття їх власної гідності, а друге, вони втрачають довіру до будь-кого. І оцей момент, коли людина відчуває себе на одинці сама з собою, коли їй здається, що ніхто її не розуміє, краще за все вона почуває себе рівним рівному. Це середовище із колишніми військовими і військовополоненими, люди, які все це пережили і впорались. Вони надають групову підтримку людям, які проходять адаптацію.

У нас в Україні є такі програми, непогано працюють і думаю, до полонених буде застосовуватись саме ця методика. Загалом же із військовими працюють військові психологи, які відрізняються від суспільних психологів. Наприклад, американці, усвідомлюючи небезпеку потрапляння людини в полон, проводять тренінги для військових. Тобто людей вчать заздалегідь, як захищати свою психіку під час допитів, як боротися з втомою, як їм уявляти світ в умовах повної ізоляції. Нам теж треба буде цьому вчитися і у нас є великий брак саме військових психологів.

Якщо говорити конкретно про військовополонених, яких вчора відпустили, і того, що з ними може бути, то безумовно, у них буде тривога, депресія, порушення сну. Це реакція психіки, яка була в постійному напруженні або в очікуванні смерті, тортур чи втрати довіри. І тут раптово все в житті в людини ламається. Такі стани продовжуються від півроку до півтора-двох. Буває, що і через 4-5 років людям сниться концтабір і що вони потрапляють в полон. Їм доведеться перепроходити важку і виснажливу реабілітацію.

Ще один момент, який допомагає в цей період. Це зміна оточення, фізичні навантаження, спорт. Тобто щось таке, що фізично виснажливе. Бо в людини, яка не володіє власним часом, не контролює власний простір, єдине, що залишається – власне тіло, яке постійно знаходиться в очікуванні напруги. Тіло – це як останній бар’єр власного “я”. Тому сильні фізичні навантаження допомагають і такий період.

І найголовніше, вся країна знаходиться в такому стані. Будь-хто може опинитися в небезпеці. Люди ж їздять на окуповані території до родичів і можуть потрапити в полон або на допит. Тому українцям слід знати, як почуватись в такому стані, як не втратити надію на визволення.

Автор:Лариса Волошина – український журналіст, публіцист

*При копіюванні матеріалів активне посилання на сайт обов’язкове.
*Точки зору авторів публікацій можуть відрізнятися від позиції редакції.

Continue Reading

Виживалка

Що робити учаснику АТО при затриманні

Published

on

Ранковий відвідувач з сусідньої області, сивочолий тато, в очах сльози. Син, атовець, перетинав кордон, а його затримали, бо на ньому висить кримінальна справа про “самовільне залишення частини”. За годину батько з гарним настроєм поїхав. Щоб в таких ситуаціях було легше зорієнтуватись, напишу те, що пояснив цьому татові.

1. Зараз кінець 2017 року і ті, хто йшов по 1, 2 хвилі “дикої” мобілізації таки повинні офіційно звільнитись з лав ЗСУ. Облік особового складу у в/ч, на початку війни, вести було важко, а тому цілком ймовірно, що ви числитесь в списках СЗЧ ( або й безвісті зниклих). Той факт, що вас ніхто не турбував 3 роки, що у вас є посвідчення УБД та, навіть, висновок військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби – НЕ означає, що ви автоматично звільнені з ЗСУ. Лише наказ (!) про виключення зі списків особового складу – свідчить про те, що ви вже не військовослужбовець.

2. На кордоні не треба пред’являти претензії до прикордонників на кшталт: “А ти, морда, була під Іловайськом?” або “Ти штурмував Савурку?” і т.п. Прикордонники діяти інакше не мають права, якщо мають рішення суду! Краще пред’явіть йому посвідчення УБД (тільки вже своїм, а не білоруським 🙂 , інакше ще й в КГБ завітаєте), спокійно поясніть, що вважаєте це непорозумінням. Якщо маєте захворювання, контузію, поранення – не мовчіть. Це не врятує вас від затримання, але до вас будуть ставитись відповідно.

3. Попросіть пояснити причину затримання та підставу на затримання (а це має бути ухвала слідчого-судді і тільки!). Маючи цю інформацію, ви зрозумієте, хто відкрив кримінальне провадження щодо вас, по якій статті КК вас підозрюють, в яку військову прокуратуру вас будуть доставляти. Наприклад, якщо кримінальне провадження розслідує військова прокуратура Тернопільського гарнізону – відповідно туди вас і доставлять.

4. Обов’язково телефонуєте на три номери: рідним, адвокату, місцевій спілці воїнів АТО. Моральну та правову підтримку це забезпечить. Вони ж можуть, в разі потреби привезти їжу чи необхідні ліки.

5. Далі вас доставляють у військову прокуратуру. Тут вже повинен чекати адвокат, який має зробити все можливе, щоб вам не обирався запобіжний захід, або якщо правопорушення дійсно мало місце, то щоб це був найм’якіший з видів заходів – особисте зобов’язання про явку до слідчого та суду.

6. Якщо ви під час перебування в АТО отримали контузію, поранення, маєте висновок ВЛК про непридатність (обмежену придатність) до військової служби, але не реалізували його, то, надайте підтверджуючі документи – це кардинально міняє ситуацію на вашу користь.

7. І не треба нікого боятись – ви ж Воїни, які нас захищали. Значить і ми вас захистимо!

P.S. Якщо з документів на затримання вбачається, що кримінальне провадження розслідує військова прокуратура не по місцю вашої служби, а з Луганської, Донецької області (або слідчі поліції з цих областей ) – то тут потрібно трохи й налякатись, піднімати всіх, і вся на ноги. Маєте зробити все, в рамках закону звичайно, щоб туди не потрапити. Доставка вас в ці області ускладнить і ваш захист, і підтримку. Та й мова скоріш, за все буде йти, в такому разі, не про банальне самовільне залишення частини.

Бережіть себе, Воїни!

Автор:Василь НАГОРНИЙ – адвокат, правозахисник

*При копіюванні матеріалів активне посилання на сайт обов’язкове.

*Точки зору авторів публікацій можуть відрізнятися від позиції редакції.

*Інформація публікується з відкритих джерел. Джерело:https://www.obozrevatel.com/society/

Continue Reading

Виживалка

Міцнефет – покриття, що рятує бійця від снайпера (досвід армії Ізраїлю)

Published

on

Міцнефетом у армії оборони Ізраїлю називають сучасне камуфляжне покриття на шоломі солдата, що сприяє маскуванню бійця на полі бою.

Зазвичай, ізраїльський піхотинець ще з перших тижнів своєї служби в армії власноруч виготовляє собі міцнефет з двосторонньої маскувальною сітки. Таким чином, один міцнефет можна буде використовувати як в лісі, так і в пустелі, просто вивертаючи його навиворіт, що, погодьтеся, і дешево, і зручно, і ефективно.

Міцнефет не повинен спадати з каски і облягати її, а «безформно» на ній триматися.

Міцнефет не повинен спадати з каски і облягати її, а «безформно» на ній триматися.

Звичайно, маскування для шолома – ідея не нова. Однак міцнефет – чисто ізраїльська розробка. Вперше такі шоломи використовували спецпризначенці у Південному Лівані, а з середини 90-их вони стали невід’ємною частиною усі піхотних підрозділів ізраїльської армії.

Міцнефет «ламає» силует бійця і тим самим дезорієнтує ворожого солдата. Річ у тім, що людське око найбільш гостро і оперативно сприймає добре знайомі мозку форми. Таким чином незамаскований силует солдата на відкритій місцевості мозок миттєво виявляє та ідентифікує як ціль. Міцнефет спотворює звичний силует каски і не так «світить» солдата на місцевості.

Мицнефет из двусторонней маскировочной сетки можно использовать как под лес, так и под пустыню, выворачивая его в нужный момент наизнанку

Міцнефет з двосторонньої маскувальної сітки можна використовувати як під ліс, так і під пустелю, вивертаючи його в потрібний момент навиворіт.

Навіть якщо супротивник зможе ідентифікувати військовослужбовця в міцнефеті, то, через оптичний обман, вже на дистанціях далі від 100 метрів, стандартні методи прицільної стрільби виявляться малоефективними.

Однак міцнефет не призначений для використання в умовах міста і це мабуть єдиний його недолік. Окрім свого головного призначення польового камуфляжу, міцнефет також створює тінь, що непогано захищає солдата від сонця. Крім того, міцнефет запобігає появі відблисків від каски, що ефективно рятує бійця від мимовільного демаскування.

Міцнефет спотворює звичний силует каски і не так «світить» солдата на місцевості.

Міцнефет спотворює звичний силует каски і не так «світить» солдата на місцевості.

Хоч цей корисний аксесуар можна вільно придбати в ізраїльських та українських виробників, як було сказано раніше, міцнефет серед солдатів прийнято виготовляти власноруч. Для цього потрібно взяти шматок товстої маскувальної сітки, вшити по краях гумову стрічку. Після виготовлення міцнефет потрібно закріпити на касці, однак таким чином, щоб за необхідності можна було його швидко зняти.

Як дізнатися, що міцнефет виготовлений правильно? Міцнефет не повинен спадати з каски і облягати її, а «безформно» на ній триматися. Якщо міцнефет пошитий правильно і правильно застосовується, то виходить дешевий, але надзвичайно ефективний засіб, що значно підвищує шанси бійця на виживання в сучасній війні.

*При копіюванні матеріалів активне посилання на сайт обов’язкове.

*Точки зору авторів публікацій можуть відрізнятися від позиції редакції.

*Інформація публікується з відкритих джерел. Джерело: http://zbroya.info/uk/blog/

Continue Reading

Trending