Connect with us

Cтатті

Дмитро ЯРОШ — про настрої на передовій та політичні перспективи

Published

on

Дмитро Ярош – один із тих діячів, хто не потребує особливого представлення. Причому не тільки в Україні. Об’єкт путінської пропаганди, політик з радикальною риторикою і водночас чолов’яга з доброю посмішкою, «візитівка» якого стала інтернет-мемом. Аналізуючи його заяви, здається, що він переймається виключно військовою справою, але його власна політична пізнаваність – незаперечний факт. Після виходу з «Правого сектору», за його словами, через втрату впливу на внутрішні процеси і небажання бути «весільним генералом», була створена організація «Державницька ініціатива Яроша». Втім на неї, говорить Ярош, через фронт в нього часу немає. Однак не слід забувати, що він, крім військового, ще й народний депутат, а також заступник голови комітету з питань національної безпеки і оборони. І хоч він очолює рейтинги депутатів-прогульників, каже, що цим не переймається. Чому? Про це та багато іншого говоримо із Дмитром ЯРОШЕМ.

«У ГЕНШТАБІ У МЕНЕ КОНКРЕТНЕ ФУНКЦІОНАЛЬНЕ ЗАВДАННЯ – КООРДИНУЮ ДІЯЛЬНІСТЬ ДОБРОВОЛЬЧИХ ФОРМУВАНЬ»

Які здобутки і прорахунки за три роки після Майдану 2014 року, в якому ви, зокрема, стали революційною силою, можете назвати?

– Перше і головне – те, що нам удалось втримати державу, хоч це було дуже важко зробити, адже одразу після революційних подій почалася відкрита військова агресія Російської Федерації, і зрозуміло, що всі сили, у тому числі, і тих людей, які робили Революцію, були кинуті на захист незалежності та територіальної цілісності нашої держави. Тому я б сказав, що це найголовніше. Крім того, нам, як державі, вдається позбуватися залишків тоталітарної комуністичної системи, що буде мати особливо велике значення для майбутніх поколінь. Нам вдається уникнути того, що буває при війні – фінансового дефолту держави, економічного краху тощо. Безумовно, це є позитив. Для людей, які люблять мандрувати, можна ще згадати безвіз. Із негативів – всі їх бачать, немає сенсу перераховувати. Це і низький рівень життя, попри велику кількість кримінальних проваджень і затримань непереможна наскрізна корупція. Але катастроф якихось не відбувається і слава Богу.

– Які настрої на передовій і серед командування?

– Настрої бойові. Я тільки власне з самого «передка», з однією бригадою пройшовся, подивився – хлопці відмінно себе почувають, техніка вся в нормальному стані. Всі готові захищати Батьківщину до останнього подиху і звільняти територію від іноземних загарбників. У Генштабі у мене дуже конкретне функціональне завдання. Я координую діяльність добровольчих формувань і командування Антитерористичної операції. До нас прислуховуються, нас задіюють. Зрозуміло, що я там часто маю свою точку зору, але справа командування – прислуховуватися до моїх порад або ні. Хоча, чесно кажучи, коли я щось раджу, то воно так і трапляється.

– Не секрет, що після агресії Росії оборонні потуги України в короткий термін були створені фактично з «нуля». При чому великою мірою силами волонтерського руху і за допомогою добровольців. Як відбувався цей процес?

– Такі люди були тоді, є зараз і, дай Бог, будуть і завтра. Якби не війна, ми б волонтерський рух до такого рівня не підняли. Допомагали і прості громадяни, і люди, які у нас володіють всілякими компаніями та важелями впливу на економічну і фінансову ситуацію. Крім великої допомоги сформованих волонтерських організацій, як «Донбас SOS», підтримували «Епіцентр», мережа супермаркетів «АТБ», особисто її співвласник Геннадій Буткевич. Це із відомих компаній, яким я давно хотів публічно подякувати. Так, завдяки «АТБ» у  нас є можливість одягати, харчувати, забезпечувати проживанням наших хлопців з батальйонів і т.д. Допомога не припиняється буквально з перших днів війни, з Майдану. Особливо це важливо для добровольчих підрозділів, які не мають матеріальної підтримки держави. Тож тільки за рахунок таких людей і компаній, як «АТБ», вони вже три роки воюють і добре воюють. Пам’ятаю, як ми сотнями закуповували форми, каски, бронежилети тощо – обсяг допомоги величезний. Професійний рівень дуже високий, підрозділи Української добровольчої армії – одні із найбоєздатніших на фронті, і існує УДА тільки завдяки добровільним пожертвам. Я щиро-щиро дякую всім, хто допомагає армії – хтось дає 10 гривень, хтось мільйон, всім. Без них ми не могли б вести ту війну. В 5-му окремому батальйоні є дуже хороший снайперський взвод, вони постійно потребують гільз, пороху, набоїв. Зараз хорошими гвинтівками ми їх забезпечили, але витратних матеріалів бракує. Діаспора теж підключається, присилає необхідні речі.

«РЕАБІЛІТАЦІЇ БІЙЦІВ МОЖУТЬ ДОПОМОГТИ УКРАЇНСЬКІ ТРАДИЦІЙНІ ЦЕРКВИ»

– В чому полягають потреби військових зараз?

– Потреби в принципі не міняються. Це, як правило, легкові машини для пересування фронтом. Дуже часто, навіть, у командирів бригад ЗСУ, батальйонів немає хорошого транспорту. Військова техніка – і танки, і БМП – на превеликий жаль, часто випуску 60-70-х років минулого століття. Хлопці, звичайно, їх доглядають, але зрозуміло, що це техніка іншого покоління. Не секрет, що є проблема некомплекту особового складу. Тобто, незважаючи на те, що матеріальне забезпечення військовослужбовців зараз доволі непогане, у порівнянні з колишніми роками і тилом, при тому всьому люди не дуже йдуть у Збройні Сили. Одні бояться війни, інші – забюрократизованості, бо це теж якийсь нездоланний недолік у ЗС. В іншому хлопці забезпечені доволі непогано. Хотілось б більше, але економіка України не в найкращому стані, і ми це прекрасно розуміємо.

Як функціонує Українська добровольча армія? Зараз це фактично єдине добровільне військове формування. Раніше була інформація, що ви говорили з Президентом щодо законодавчого оформлення і перетворення добровільної армії у державну структуру. Чим закінчилися ці перемовини?

– На сьогоднішній день Українська добровольча армія – це штаб армії з багатьох управлінь, 5-й і 8-й окремі батальйони, окремі легкопіхотні загони «Волинь», «Вольф», «Чорний туман», медична служба – батальйон «Госпітальєри» та управління військової розвідки, плюс загони територіальної самооборони, які ми активно розбудовуємо в тилових областях. Тобто це доволі об’ємна військова система. Я справді вів розмову, і продовжую її вести, як з Президентом, так і з всіма державними чиновниками. З Андрієм Парубієм, депутатами – про те, щоб законопроект було прийнято. З Президентом я не мав зустрічі після того, як він сказав «я подумаю». Сподіваюсь, буде зустріч, і він мені, нарешті, дасть відповідь: «так» чи «ні». На моє глибоке переконання, така структура, як добровольча армія, і це показує практика європейських країн, – один із вагомих факторів національної безпеки і оборони. А для нашої, воюючої країни, коли маємо таку імперію поряд з собою, це дуже і дуже важливо. Тому я все таки буду переконувати Верховну Раду, Верховного Головнокомандуючого, щоб вони взяли хоча б за основу той законопроект, який у нас є. Я його навіть не реєструю зараз. Бо один раз зареєстрував, він не набрав голосів, відкликав. Якби Президент вніс його як першочерговий, то швиденько би прийняли. Це було б дуже добре і для нашої держави, і для хлопців, які вже більше трьох років воюють по таким неформальним військовим частинам і підрозділам.

– Останніми днями пройшла новина про інцидент з вашим охоронцем (боєць вистрелив у ногу таксисту за небажання відповісти на «Слава Україні» – Ред.). Ви дали відповідь у Facebook. Але ця ситуація фактично вкотре оголила наслідки відсутності роботи з ветеранами АТО по їх психологічній реабілітації та інтеграції в цивільне життя. Як вважаєте, чи достатньо працює держава в цьому напрямку?

– Ця проблема існувала, існує і буде існувати. Навіть така велика імперія, як Радянський Союз, не могла дати раду цій проблемі після Другої світової, потім – Афганістану. Знаю, що Україна намагається працювати у цьому напрямку. Ті ж самі волонтерські організації створюють реабілітаційні центри тощо. Але бачимо, що людський фактор є людський фактор. Я писав в тому пості, що, буває, люди тримаються роками, а потім – якийсь зрив, після якого всі його стреси вилазять назовні. Жодна держава, навіть США, не може застрахуватися і уникнути цього на 100%. Трапляються самогубства, насильства, навіть теракти. В Україні, на мій погляд, можуть допомогти українські традиційні церкви. Капелани УПЦ КП, УГКЦ, УАПЦ – всі вони сильно працюють на фронті, але треба, щоб вони активніше працювали з хлопцями і в тилу. В нашому випадку, ми своїх хлопців не називаємо ветеранами, бо війна ще не закінчена. А ми воюємо на своїй території, тому навіть якщо вони не на фронті – вони резервісти. Ветеранами будуть, коли ми переможемо в цій війні, а ми обов’язково переможемо. В минулому році наші активісти з тилових структур були на зустрічі в Міністерстві оборони, Міністерстві соціальної політики, пропонували певну комплексну програму, певні речі сьогодні починають реалізовуватися. У нас є спеціальний відділ, який власне займається і психологічною, і фізичною реабілітацією бійців. Будемо сподіватися, що держава все це підтримає, і якомога швидше втілить в життя. А діям бійця у цій історії дадуть правову оцінку.

«ПОТРІБНО ШУКАТИ НОВІ ДИПЛОМАТИЧНІ ФОРМАТИ»

Яке ваше ставлення до Мінських домовленостей? Їх називають «мінським котлом» з одного боку, але з іншого – вони допомогли зупинити кровопролиття. Що ви скажете?

– Загальне ставлення до «Мінська» у мене негативне, бо якщо його імплементують у життя держави, ми отримаємо поразку на всіх рівнях і демонтаж держави як такої. Але знов ж таки, події під час Іловайська, після Іловайська примушували дипломатів, головнокомандувача до підписання якихось документів, бо стан ЗСУ тоді був справді плачевний. Зараз ми відновили наші Збройні Сили, хоча, звичайно, ще не досягли того, чого б хотілося. Свою тактичну роль «Мінськ» виконав, і я вважаю, що потрібно шукати нові міжнародні формати, адже цей не працює. Бойові дії не припиняються. Будапештський формат був би логічний, адже в такому складі нам давались гарантія і у країн, які туди входять, крім Росії звичайно, послідовна антиімперська політика.

Можливо комусь хотілося б, щоб приїхав хороший «дядя» чи «тьотя», умовно кажучи, Ангела Меркель, і навела нам порядок, вигнала агресора з Донбасу та Криму. Не дуже мені віриться, що так станеться. Не для того Путін туди заходив, щоб просто так піти. Безумовно необхідно максимально посилювати політичний тиск на Росію. Але розрахунок наш має бути, в першу чергу, на силу українського народу, на силу наших Збройних Сил, інших державних силових і недержавних силових структур. Я розумію, що Крим у військовий спосіб після того, як Росія перетворила його на величезну військову базу, звільнити буде важко. Але провести, у свій час, коли ми будемо готові, миттєву військову операцію по східним окупованим районам Донецької та Луганської областей – це нам під силу. Головне, щоб на те була політична воля і ми готувалися до цього, а не думали, що прийде хтось і нам допоможе.

«НАЦІОНАЛІЗМ ВКОРІНЕНИЙ В ІСТОРІЮ НАШОЇ ДЕРЖАВИ»

– Ваш відхід з «Правого сектору» і започаткування своєї політичної партії. В чому сенс останньої, якщо вона не дуже активна? Яким вбачаєте майбутнє націоналістичних рухів, чи можливе їх об’єднання?

– Я не говорив про політичну партію ні тоді, ні зараз. Йшлося про громадсько-політичний рух, який, якщо нам вдасться, ми створимо. Хоча наголошував, що для мене як було, так і залишається, в пріоритеті – захист України. В «ДІЮ» в основному входять хлопці, які були на передовій, очолює її Андрій Шараскін, позивний в нього «Богема», один із хлопців, які гідно повоювали і були направлені в тил власне для такої діяльності. Основним завдання цієї громадської організації є допомога фронту – залучення людей, волонтерських ресурсів, з чим вона успішно справляється. Наприклад, одна з найуспішніших акцій – це проведення рішень обласними радами, якими добровольців визнано учасниками бойових дій. Завдяки цьому наші хлопці не тільки з УДА, а й з інших батальйонів, отримали такий же соціальний пакет, який мають військовослужбовці ЗСУ – учасники бойових дій. Поки немає виборів, все йде, як має йти. Зараз хлопці готують з’їзд руху, можливо, навіть на червень в Запоріжжі…

Якщо подивитись на Революцію, всю війну, то націоналісти завжди тримали «перед» скрізь, червоно-чорні прапори і зараз майорять над частиною моїх підрозділів. Не треба плутати ідеологію і партійні структури або конкретних людей, які можуть заробляти позитив або великий негатив. Це завжди так було. Націоналізм – єдине майбутнє для України, він вкорінений в наш народ і в історію нашої держави. У нас є таке націоналістичне формулювання – українська нація народилась тоді, коли перша крапля червоної української крові впала на чорний український ґрунт. Українському  націоналізму вже тисячі років. І його формули дуже зрозуміло і змістовно висловив в поетичній формі Тарас Шевченко: «В своїй хаті своя й правда, і сила, і воля». Політичну форму дав Донцов, Міхновський, Бандера, Стецько та інші. Це тяглість із покоління в покоління української нації, а як його там починають інтерпретувати – справа десята, все одно націоналізм жив, живе і буде жити, як колись Ленін казав про комунізм (сміється – Ред.). Націоналізм має дуже велику перспективу. І те, що хлопці, які займаються партійною політикою, об’єднуються, це теж позитивно. Вони зробили перший крок – Національний корпус, «Правий сектор», організації об’єдналися більш дрібніші. З великою радістю ставлюся до таких речей. Хоча, думаю, що все ж таки зараз в умовах зовнішньої агресії Україні потрібне більш широке об’єднання. Куди входили б і консерватори, і ліберали, і націоналісти, і інші. Нам протистоїть тоталітарна імперія, тому тільки об’єднаними силами ми можемо її перемогти.

– Наскільки вдається поєднувати депутатство з фронтом?

– Я пообіцяв своїм виборцям, що зроблю все, щоб не впустити війну на округ, який межує з Донецькою областю. Я чесний перед ними. На жаль, ті законопроекти, які пробуєш розробити, вносиш, практично нереально втілити в життя, тому що у мене не має ні фракції, ні депутатської групи. Так лежать тисячі законопроектів. Треба займатись тим, до чого душа лежить, і що найбільше приносить користі державі. Я в даному випадку сконцентрований на захисті України.

Сучасна політична еліта не дуже державницька, немає політичних лідерів, з якими б я разом пішов на барикади. Українські політичні еліти занадто дискредитовані. Перетасована політична колода, яку нам пропонують майже 26 років незалежності ні до чого доброго не доводить. Ця влада не спромоглася запропонувати нашому суспільству стратегію розвитку країни, і це найбільша проблема. Плюс у владі дуже багато бізнесменів, а це ніколи позитивно не впливає на ситуацію, бо вони думають спочатку про свій бізнес, а потім про державу.

Разом з тим, я не думаю, що можливий Третій Майдан, не бачу передумов. Хоча в історії України і людства часто революційні події трапляються несподівано. Сірничок якийсь спалахує і потім зносить весь політичний режим. Але на передовій, серед офіцерів я точно не бачу подібних настроїв. Один показовий приклад нещодавно бачив – командир однієї бригади каже мені: «Якщо хтось буде закликати на третій майдан, вилізу на танк і роздушу (посміхається – Ред.)». Він патріот, три  роки на війні, але розуміє, що вийдуть не ті, хто хоче принести щастя державі. Організаторами стануть проросійські сили, які є агентами впливу Кремля.

Автор: Анастасія РУДЕНКО

*При копіюванні матеріалів активне посилання на сайт обов’язкове.

*Точки зору авторів публікацій можуть відрізнятися від позиції редакції.

*Інформація публікується з відкритих джерел.

Джерело:http://m.day.kyiv.ua/

Cтатті

Крим повернемо тоді, коли українці будуть готовими віддавати за нього життя

Published

on

Заступник голови Меджлісу кримськотатарського народу Ахтем Чийгоз заявив, що Росія підло скористалася ослабленням центральної влади в Києві для анексії Криму.

Меджліс задовго до 2014-го попереджав українську владу про небезпеку створення в Криму загонів проросійського “козацтва”, однак на це не звернули уваги, заявив заступник голови Меджлісу кримськотатарського народу Ахтем Чийгоз в ефірі інформаційно-політичного ток-шоу “Народ проти” на телеканалі ZIK.

“Коли сидів у тюрмі, я бачив зміни, які відбуваються в Україні. Звідти ми оцінювали ці зміни не за доходом на душу населення, а за рівнем патріотизму й самовідданості українців, які сьогодні захищають свою територію на Донбасі ціною власної крові, – ми оце оцінювали. Крим повернеться тоді, коли відчуємо, що кожен українець готовий віддавати своє життя за нього так само, як зараз за Донбас”, – зазначив він.

Чийгоз додав, що Київ призначав до влади в Криму людей без проукраїнської позиції.

“Із листопада 2013-го усі проросійські процеси в Криму вже почали активізуватись. Росія підло скористалась відсутністю сконцентрованої влади в Києві, коли не було змоги управляти армією, СБУ, міліцією. І ми бачили, що в Криму стоять частини української армії, де командувачі вже на той час здали їх”, – наголосив він.

Заступник голови Меджлісу додав, що після арешту спілкувався з полковником ФСБ із Москви, який розповів йому, що українські військові зрадили присязі тому, що їхні генерали перейшли на сторону РФ.

“Я запитав полковника ФСБ: “А ви кому присягу давали – генералові чи батьківщині?”. У цьому помилка наших структур – коли давали присягу батьківщині – вони її не сприймали як батьківщину, вони були ситуативниками. Тому ми повернемо Крим, коли станемо справжніми громадянами України”, – підсумував Чийгоз.

У вересні підконтрольний Росії суд Криму засудив Чийгоза до восьми років колонії суворого режиму за організацію масових заворушень під час окупації Криму Росією 2014 року.

Пов’язане зображення

Того самого місяця ще одного заступника голови Меджлісу – Ільмі Умерова засудили на два роки колонії-поселення за висловлювання про необхідність посилення санкцій проти Росії, які можуть змусити її піти з Криму і з Донбасу. Чийгоза із січня 2015 року утримували в СІЗО, вирок Умерова не набув чинності, останнім часом він перебував у лікарні.

25 жовтня Чийгоза та Умерова відправили літаком до Туреччини. За словами лідера кримськотатарського народу Мустафи Джемілєва, це стало можливим завдяки зусиллям керівництва України, міжнародних організацій і президента Туреччини.

27 жовтня Умеров і Чийгоз прилетіли до Києва. На прес-конференції вони повідомили, що мають намір повернутися до Криму.

*При копіюванні матеріалів активне посилання на сайт обов’язкове.
*Точки зору авторів публікацій можуть відрізнятися від позиції редакції.
*Інформація публікується з відкритих джерел.

Continue Reading

Cтатті

Армія обрала якісну систему зв’язку, до кінця поточного року надійде партія радіостанцій «Aselsan»

Published

on

Члени комісії від усіх силових відомств і трьох наукових установ МОУ віддали перевагу радіостанціям «Aselsan», підтвердивши правильність попереднього рішення

Ідеальна модель завше приваблива. Приміром, було б зовсім чудово, якби українське військо зараз, на початок четвертого року опору російській агресії, мало повністю укомплектовані сучасними, відповідно до останніх досягнень технічного прогресу, взірцями озброєння й військового обладнання. Й бажано кращого, аніж у нашого противника. Цього можна швидко досягнути за умови вкладення колосальних ресурсів у закупівлю вже готової закордонної техніки або розгортання її власного виробництва. Й оскільки таких ресурсів нам іще бракує, а національна економіка лише виходить із затяжного піке, доволі правильним є стратегічне рішення покращувати технічне оснащення оборонної сфери в окремих її кластерах. Спершу — в найважливіших, опорних. Одним із них є військовий зв’язок.

Уже на початку російської інтервенції стало зрозуміло: без осучаснення систем зв’язку, у всьому оборонно-безпековому секторі неможливо налагодити якісне та адекватне управління підрозділами і стійку захищену комунікацію. Волонтерський рух попервах вносив помітну лепту в насичення військ певними засобами зв’язку різних виробників. Але доволі швидко прийшло розуміння, що це не вирішує кардинально реальних потреб, а є тимчасово-вимушеним кроком. Складнощі з сумісністю, захистом, обслуговуванням, ремонтом тощо підштовхнули до пошуку уніфікації та гарантованого забезпечення потреб ЗСУ буквально на роки вперед.

Треба було обрати надійного партнера, який запропонує оптимальні умови — якісне обладнання зв’язку за прийнятною ціною. Як відомо (не зупинятимемося докладно на перипетіях), а певний час довелося витратити саме на вибір такого партнера, адже ціна питання була і є надвисокою — обороноздатність та безпека України. І буквально в фінансовому вимірі ціна такого контракту теж становила чималу привабливість. Хтось із постачальників мав програти в цій конкурентній боротьбі, а хтось отримати головний приз — тривалу співпрацю з Міноборони України.+

Отже, переможця визначено, проводиться належна робота з адаптації й унормування використання радіостанцій турецького виробника «Aselsan» у ЗС України. Проте й досі триває кампанія з дискредитації, що має на меті поставити під сумнів прозорість проведення конкурсу при закупівлі радіостанцій для потреб нашої армії й посіяти сумнів у тім, що саме такі вироби потрібні нам.

Одразу зауважимо: будь-який юрист, вивчивши правовий бекграунд цього контракту, відповість, що його процедура відбулася з урахуванням усіх вимог законодавства, зокрема, визначальних і порівняльних випробувань. А практик зауважить: не існує армії, де новий зразок апаратури зв’язку чи комунікації, тим паче, іноземного виробництва, в процесі встановлення на вітчизняну бойову техніку не потребував би певної адаптації.

НАЧАЛЬНИК ГОЛОВНОГО УПРАВЛІННЯ ЗВ’ЯЗКУ ТА ІНФОРМАЦІЙНИХ СИСТЕМ ГЕНЕРАЛЬНОГО ШТАБУ ЗС УКРАЇНИ ГЕНЕРАЛ-МАЙОР ВОЛОДИМИР РАПКО

Щоб прояснити ситуацію та з’ясувати, як відбувається означена адаптація, я звернувся до експертів, які володіють першоджерельною інформацією.

У ПЕРЕХІДНИЙ ПЕРІОД НА ТАНКАХ ОДНОЧАСНО ПРАЦЮВАТИМУТЬ ЯК «MOTOROLA», ТАК І «ASELSAN»

— Наразі існує певний «інформаційний шум», що радіостанції «Aselsan» якось неправильно встановлюють на танки. Наскільки я розумію, нічого неординарного, крім як знаходження оптимального варіанту встановлення сучасних засобів зв’язку на нашу бронетехніку, в цій роботі не відбувається?

— Ми розпочали інсталяцію сучасних засобів зв’язку з танкових військ, тому що танк, як комплексний зразок бойової техніки, є найскладнішим. Наразі триває опрацювання технічних аспектів цієї роботи, — коментує ситуацію начальник Головного управління зв’язку та інформаційних систем Генерального штабу ЗС України генерал-майор Володимир Рапко. — Процес не видався легким. І це було очікуваним. Просто вмонтувати сучасну станцію натовського зразка в Т-64 без конструкторських і нормативних головоломок складно. Опрацьовано низку ідей з вирішення цього виклику. Звісно, ми мали все експериментально випробувати, аби виявити практичні недоліки — щоб інсталяція засобів зв’язку задовольняла вимоги війська.

Зараз у Харківському КБ із машинобудування ім.Морозова працює спеціальна робоча група, до складу якої входять фахівці Харківського бронетанкового ремонтного заводу, конструкторсько-технологічного центру Міноборони, представники «Aselsan» в Україні. Вони працюють над тим, щоб визначити оптимальні штатні місця підключення та установки радіостанції, які покращать ефективність роботи бойової машини в цілому.

Наразі у штатному режимі на танках здебільшого працюють водночас «Motorola» та «Aselsan», а встановлена апаратура внутрішнього зв’язку й комутації «Aselsan» забезпечує роботу як зовнішньої, так і внутрішньої комунікації, що покращило керованість бойових машин.

Заступник начальника Центрального бронетанкового управління ЗСУ Озброєння Збройних сил України полковник Євген Сидоренко тим часом зауважує: «Завершити адаптацію та встановлення радіостанцій «Aselsan» на дослідний зразок танка Т-64 відповідно до затверджених конструкторських змін плануємо до кінця 2017-го. Адже за результатами випробувань визначимося з моделлю для тиражування. Передовсім, це стосується танків, що перебувають на капремонті в заводських умовах. Діятимуть і виїзні ремонтні бригади, які замінюватимуть системи зв’язку танків у військах. Тобто, в усіх танках, які проходитимуть регламентний капремонт, встановлять сучасні засоби зв’язку. А в перехідний період на бронетехніці застосовуватимуть як «Motorola», так і «Aselsan» — поки ми повністю не перейдемо на сучасні засоби. Крім того, триває і адаптація вітчизняних шоломофонів для роботи з радіостанціями «Aselsan». Найближчим часом отримаємо щонайменше 100 таких шоломофонів, які дешевші закордонних аналогів».

ЯКЩО НЕ ЗАБРАКНЕ КОШТІВ, ПЕРЕОСНАЩЕННЯ ВІЙСЬКА НА НОВІ ЗАСОБИ ЗВ’ЯЗКУ ЗАКІНЧАТЬ ДО 2020-ГО

Зазначимо, що шоломофони натовського стандарту відрізняються від українських наявністю знімного шолому з кевлару, також у вітчизняних використовують ларингофони, а в європейських — мікрофонну гарнітуру. Тому танкістам треба звикати до мікрофона перед обличчям, який, на перший погляд, ніби заважає. Однак застосування такої гарнітури забезпечує кращу чіткість і розбірливість переговорів завдяки значно ліпшим частотним характеристикам.

Отже, вибір шоломофонів залишимо за танкістами.

— Також необхідно опрацювати технічні питання інсталяції сучасних засобів зв’язку для танків Т-80 та БМП. Процес встановлення сучасних засобів зв’язку на зразки бойової техніки радянського виробництва не такий легкий, як видавалося спершу. Хоча відкрию «таємницю»: окрім бронетехніки, на всіх інших зразках озброєння така адаптація пройшла успішно та швидко. Йдеться про радіостанції «Harris», «Motorola» і в деяких випадках «Aselsan».

 Коли ми говоримо про радіостанції «Aselsan» УКХ-діапазону, ми розуміємо, що це техніка, яка забезпечує підвищений захист і спроможність діяти в умовах РЕБ на відміну від «Motorola»? — запитуємо в головного зв’язківця українського війська.

— Так, але «Motorola» дає змогу на перехідний період бути на зв’язку з підтримуючою танки піхотою. Найважчий — перехідний період, коли водночас діють кілька типів техніки, — каже співрозмовник, — кожен виробник засобів зв’язку реалізовує унікальні алгоритми псевдовипадкового налаштування робочої частоти, криптографічного захисту інформації та методи цифро-аналогового, аналогово-цифрового перетворення сигналу.

 Яка ситуація з фінансуванням на наступний рік із точки зору задоволення потреб зв’язку ЗС України?

— Для того, щоб успішно здійснити переоснащення війська сучасними засобами зв’язку потрібен час і кошти. До речі, до кінця поточного року надійде партія радіостанцій «Aselsan», і ми продовжимо переоснащення тих підрозділів, які нам визначив начальник Генерального штабу — Головнокомандувач ЗС України.

ВОЛОДИМИР РАПКО: МИ ЗНАЛИ, ЩО НАМ ДОВЕДЕТЬСЯ РАЗОМ ВОЮВАТИ І БУДУВАТИ СИСТЕМУ ВЗАЄМОСУМІСНОСТІ

— Переоснащення — це чималі кошти. Мабуть, тому за давньою українською традицією в декого виникли підозри щодо непрозорості закупівель…

— Усі рішення щодо закупівлі тих чи тих технічних засобів Головне управління зв’язку ГШ ЗС України приймає не просто так. Вивчається досвід країн, які були у такій ситуації, як ми, і які потребували швидких змін у своєму технопарку. Це досвід Польщі, Грузії, Азербайджану, країн Балтії. А нова хвиля інформаційного пресингу, на мою думку, піднялася через те, що ми не придбали радіостанції ізраїльської компанії «Elbit Systems Ltd». Цей виробник запропонував Збройним силам України радіостанції, які не підтвердили заявлених технічних характеристик. Це декому не подобається, мабуть, тому я і мої підлеглі відчуваємо певний тиск. Причому, рішення якому виробнику віддати перевагу, ухвалювалося разом із Національною гвардією України, Державною прикордонною службою України, Державною службою спеціального зв’язку та захисту інформації, а також за участі експертної ради до складу якої входять волонтери й науковці. Хочу, для розуміння, довести алгоритм цього рішення: в 2015-му здійснювалося вивчення сучасних зразків засобів зв’язку, наступного року провели покази, визначальні відомчі випробування. А потім — колегіальне рішення, що за технічними параметрами обрано «Aselsan». Ми укладаємо угоду й отримуємо першу партію радіостанцій. Після цього почався певний тиск на ЗС України і міністр оборони України, задля уникнення інсинуацій, вирішив провести додаткові порівняльні випробування задля повної прозорості в травні-червні 2017-го комплексною комісією від усіх силових відомств і трьох наукових установ МОУ. Усі члени комісії без винятку віддали перевагу радіостанціям «Aselsan», підтвердивши правильність попереднього рішення.

— Підрозділи, на озброєнні яких перебувають різнотипні станції, чутимуть один одного?

— Питання сумісності окремо діючих підрозділів сьогодні вирішується застосуванням сучасної апаратури внутрішнього зв’язку й комутації та радіостанціями «Harris» короткохвильового діапазону. Останні застосовують усі силові структури — задля взаємодії. Це рішення начальників зв’язку ЗСУ, Держприкордонслужби, Нацгвардії. Ми знали: нам доведеться разом воювати і тому треба будувати взаємосумісну систему комунікації. Хтось не хоче, щоб Збройні сили України переходили на сучасний цифровий зв’язок. Ми ухвалили правильне рішення і повернутись назад неможливо, бо це стане злочином перед тими солдатами, які хочуть нормального, якісного і захищеного зв’язку. Співвідношення якість — ціна в цьому процесі вибору була визначальною. На жаль, бізнес ще не навчився програвати в чесній конкурентній боротьбі. Але в нього ще є можливість цьому навчитись…

Геннадій КАРПЮК, військовий журналіст

*При копіюванні матеріалів активне посилання на сайт обов’язкове.
*Точки зору авторів публікацій можуть відрізнятися від позиції редакції.
*Інформація публікується з відкритих джерел.

Continue Reading

Cтатті

Готуймося до шикування в нових мундирах. З 2019 року все українське військо має надіти нові однострої.

Published

on

Через рік українська армія остаточно розпрощається з військовими одностроями пострадянського зразка

Нагадаємо: нові предмети військової форми одягу для нашої армії були розроблені волонтерською групою Віталія Гайдукевича і, без сумніву, докорінно змінили зовнішній вигляд захисника України. Зміни у тканині, обрисах, кольорах, символіці й знаках розрізнення вдало поєднали українську національну самоідентичність і європейську традицію. Більше року тривала робота волонтерів, ще стільки ж часу знадобилося фахівцям Головного управління розвитку та супроводження матеріального забезпечення Збройних Сил України, аби завершити процес розробки і затвердження нових Правил носіння військової форми одягу.

Отже, на сьогодні новими правилами передбачено носіння елементів форми, які були введені з 2013 року, повністю нової символіки, знаків розрізнення і беретів — нової кольорової гами та призначення, запроваджено новий підхід до нарукавних знаків і розміщення на погонах знаків розрізнення військових звань — від ліцеїстів до генералів.

5530_p_13_img_0006Також новими правилами встановлено такі види військової форми одягу: парадна (парадно-вихідна), повсякденна, польова (службова морська), спеціальна (робоча) та спортивна.

Кожна з цих військових форм поділяється на літню та зимову, а також демісезонну — у повсякденній і польовій комплектаціях. За приналежністю військову форму одягу поділено на однострої Сухопутних військ Збройних Сил України, Повітряних Сил Збройних Сил України, Військово-Морських Сил Збройних Сил України, а також Десантно-штурмових військ та Сил спеціальних операцій.

Новими правилами носіння встановлено, що літню парадну (парадно-вихідну) форму одягу становлять кашкет або берет, кітель, штани навипуск кольору, визначеного для відповідного виду, роду військ ЗСУ, затвердженого Міністром оборони країни, сорочка білого (чорного у ССпО ЗСУ) кольору з краваткою кольору основної тканини, напівчеревики чорного кольору. До комплекту зимових парадних та парадно-вихідних одностроїв входять шапка зимова повсякденна, пальто, кітель і штани навипуск кольору відповідного виду, роду військ ЗСУ, сорочка білого (чорного у ССпО ЗСУ) кольору з краваткою кольору основної тканини, черевики чорного кольору, рукавички чорного кольору (чорного для військовослужбовців ВМС ЗСУ та ССпО ЗСУ), кашне білого кольору.

На відміну від парадної та парадно-вихідної форми одягу, які мають літній та зимовий комплекти, повсякденні однострої передбачено ще й для демісезонного носіння.

5530_p_13_img_0002У літньому варіанті «повсякденку» становитимуть берет (пілотка в авіації СВ ЗСУ, ПС ЗСУ та ДШВ ЗСУ), куртка і штани навипуск кольору, визначеного для відповідного виду, роду військ ЗСУ, сорочка кольору «тан» з краваткою кольору основної тканини та напівчеревики чорного кольору. В демісезонний період, окрім цих предметів, передбачено носіння плаща, а взимку військовослужбовці одягатимуть шапку зимову, куртку зимову, куртку і штани навипуск, сорочку кольору «тан» з краваткою кольору основної тканини, напівчоботи (черевики) чорного кольору, рукавиці чорного кольору та кашне кольору, визначеного для відповідного виду чи роду військ.

5530_p_13_img_0003Цікаво, що генерали, адмірали та офіцери отримали право носити шкіряні рукавички, а військовослужбовці рядового та сержантського складу — трикотажні. При цьому передбачено, що під час військового вітання рукавички не знімають.

Що стосується погонів, то правилами встановлено, що погони кольору, визначеного для виду ЗСУ, носять на пальто зимовому, куртці зимовій, плащі демісезонному, кітелі, джемпері, сорочці кольору «тан», сорочці білого та чорного кольору (з коротким та довгим рукавом).

За призначенням погони поділяються на ті, що передбачені для парадного (парадно-вихідного) і повсякденного обмундирування, а також для польових одностроїв. За способом кріплення вони також різнитимуться і поділятимуться на так звані погон-муфту та погон із текстильною застібкою.

Погон-муфта кріпитиметься на пальтах зимових, куртках зимових, плащах демісезонних, кітелях, куртках, джемперах, сорочках (кольору відповідно до форми одягу). Погони з текстильною застібкою військовослужбовці носитимуть на куртках зимових, на куртках спеціального одягу, а також предметах польової форми одягу. На сорочці (з короткими рукавами), поло та куртці костюма-утеплювача фон погонів має бути на тон темніше за колір тканини. На погонах до джемперів, сорочок та польового обмундирування дозволено вишиті знаки розрізнення.

Також правилами дозволяється певне комбінування або заміна одних предметів одягу іншими. Так, берет кольору «марун» у ДШВ та кольору «сталь» у ССпО дозволяється носити в усіх випадках — за рішенням органу управління. Також берет дозволяється носити замість кашкета польового (кепі-бойове) з літньою польовою формою одягу. Окрім цього, замість берета з повсякденною формою одягу можна носити кашкет, а з літньою та демісезонною повсякденною формою одягу — пілотку для військовослужбовців ДШВ, шапку зимову із зимовою повсякденною формою одягу за температури повітря 0 градусів і нижче; кашкет замість шапки зимової при зимовій парадно-вихідній формі одягу; кітель замість куртки при літній повсякденній формі одягу; сорочки білого або чорного кольору з довгими або короткими рукавами — з погонами і краваткою (краваткою-стрічкою для військовослужбовців-жінок) без кітеля з літньою парадною (парадно-вихідною) формою. В робочих кабінетах дозволено носіння джемпера з погонами. При цьому пуловер із V-подібним вирізом горловини носиться із сорочкою і краваткою, а з круглим вирізом горловини — без сорочки і краватки. Також поза строєм поверх джемпера дозволяється одягати куртку.

Певні особливості нових правил стосуються деяких елементів одягу жінок-військовослужбовців. Зокрема представницям слабкої статі при перебуванні у військовій формі одягу дозволяється носити сумки однотонних неяскравих забарвлень, колготки чорного або сірого кольору, туфлі і чобітки цивільного зразка з парадно-вихідною і повсякденною формою одягу, а також у дощову погоду вони можуть, не порушуючи нових правил носіння, доповнювати свій гардероб парасолькою чорного або темно-синього кольору.

Відображено в нових правилах і реалії бойових буднів у районі проведення антитерористичної операції. Так, усім категоріям військовослужбовців під час виконання бойових та навчально-бойових завдань дозволяється носіння «тактичних» бороди та вусів за умови, що вони мають відповідати вимогам гігієни і не заважати використанню засобів індивідуального захисту та носінню спорядження. Також військовослужбовцям, які проходять військову службу за контрактом, дозволяється носити цивільний одяг у позаслужбовий час, а за окремою вказівкою — у службовий час. Окрім контрактників, переодягатися в цивільне отримали право й військовослужбовці строкової служби — під час перебування у відпустці, а курсантам і ліцеїстам це ж дозволено робити в позаслужбовий час за межами військової частини.

Іван СТУПАК

*При копіюванні матеріалів активне посилання на сайт обов’язкове.
*Точки зору авторів публікацій можуть відрізнятися від позиції редакції.
*Інформація публікується з відкритих джерел.

Continue Reading
Advertisement
Advertisement
Advertisement

Trending