Connect with us

Cтатті

“До війни мали 3,5 години в рік нальоту. Зараз – мінімум 20-30, доходить і до 100 годин”, – командир бригади тактичної авіації

Published

on

Українська армія поки що – модернізована радянська, як і російська. Мусимо рухатись до рівня НАТО, говорить в інтерв’ю Gazeta.ua командир бригади тактичної авіації, полковник Юрій Погорілий. У Збройних силах України служить із 1993-го. Останні три роки – в Івано-Франківську.

– Чи думали ви колись, що доведеться воювати з російською армією?

Уві сні такого не ввижалось. 2014-го для нас це стало потрясінням. У багатьох військовослужбовців є родичі в Росії, однокласники, одногрупники. З початком агресії вони перестали спілкуватися з нами. Були навіть погрози.

– Чи розглядали в українських Збройних силах Росію хоча б як можливого противника?

Ні. На всіх навчаннях і заняттях умовний противник був із південного заходу. Вважалось, що конфлікт із Румунією більш імовірний.

– Як війна почалася для вашої бригади?

Із сигналу “бойова тривога”. Особовий склад зібрав речі, зброю, сів на машини і перелетів на оперативний аеродром. Це було в березні 2014-го. Вже був анексований Крим і на Донбасі почали захоплювати адмінбудівлі. Оперативної інформації було дуже мало. Були трохи спантеличені, але це швидко минуло. Всі були налаштовані виконати наказ і захистити Україну.

-Розуміли, що маєте справу з армією РФ?

Це стало ясно в липні. Бойовики несли значні втрати через діяльність української авіації, тому з Росії підтягнули системи протиповітряної оборони – спочатку ПЗРК (переносний зенітно-ракетний комплекси. – ред.), потім цілі системи – “Панцир”, “Тор”, “Бук”. У тому числі той, котрий збив малазійський боїнг. Українська авіація почала втрачати вертольоти і літаки – винищувачі і штурмовики.

Заходили величезні колони з РФ – цілі частини. Коли ми їх знищували, розуміли – це не шахтарі

Масово діяла й реактивна артилерія, танки. Заходили величезні колони з РФ – цілі частини. Коли ми їх знищували, розуміли – це не шахтарі.

Повномасштабна ж агресія прийшла після 24 серпня, коли до завершення антитерористичної операції залишалися лічені дні. Заблоковані були бойовики і незрозумілі елементи на сході. І раптом зайшли цілі дивізії з території РФ. А доти на Донбасі було повне панування української авіації (укладені після Іловайського котла Мінські угоди забороняють застосування авіації у конфлікті на Донбасі. – ред.).

Навчити людину за один-два дні, навіть за два місяці, використовувати систему ППО неможливо. Було зрозуміло, що там діють професійні, кваліфіковані військовослужбовці, застосовують високоточну зброю.

-І в трагедії з малайзійським боїнгом?

Так. “Бук” не показує, що то за літак. На екрані видно просто точку. Я так розумію, вони захопили найбільшу ціль, яку побачили, і по ній випустили ракету. Сама установка “Бук”, без системи радіотехнічної розвідки, має маленький фокус дії, максимально – 12 градусів. Тому вони що перше захопили, туди й поцілили. Що було далі, ми пам’ятаємо.

Смішно, що росіяни намагалися звинуватити українців. Мовляв, наш Су-25 міг збити боїнг. Будь-який льотчик розуміє, що штурмовик не міг цього зробити. Він літає тільки до 7 тисяч метрів. А боїнг збили на висоті 11 тисяч, і швидкість у нього була недосяжна для штурмовика.

-У вересні 2014-го польоти української авіації припинили через втрати і масове застосуваня систем ППО противником?

Через це також. На той час у кожному підрозділі противника вже були такі системи. Їх постійно переміщали і фактично повністю закрили ними повітряний простір. У принципі, можна було подолати ці системи, авіаторів учать цьому. Були б більші втрати, але якби було потрібно – ми б виконували наказ.

-Ви особисто здійснювали бойові вильоти?

Так.

-Що відчували?

Нічого. Робота.

-Це був ваш перший бойовий досвід?

Так.

-Що це були за завдання?

Не можу про це говорити.

-Коли потрібно застосовувати авіацію?

Спочатку розвідка визначає місце, де розташований противник. І першою, для зменшення втрат наземних військ, задіюють авіацію. Тому що це високоточна зброя. Дуже ефектна й ефективна і для знищення противника, і для подавлення його морального духу.

Для зменшення втрат наземних військ, задіюють авіацію

-А для підвищення нашого?

Винищувач МіГ-29 літав над окупованим Слов’янськом. Це була чисто психологічна атака. Не можна було застосовувати озброєння в місті. Розліт осколків був би близько 300 метрів, там було б масове побоїще. Щоб відігнати людей від колони нашої техніки, виконували прольоти над нею. Мали показати своїм, що про них не забули, підняти їм бойовий дух.

-Які основні досягнення авіації за час її використання в АТО?

Перше – деблокування Краматорського аеродрому к квітні 2014 року. Там була незначна кількість наших військовослужбовців. А захопити його прибуло до 300 бойовиків. Тільки застосування авіацією зброї відлякало їх.

У Донецький аеропорт наші люди зайшли також тільки завдяки авіації. Там теж використовували зброю. У бойовиків була істерика і – повний КамАЗ тіл.

У бойовиків була істерика і – повний КамАЗ тіл

-У липні 2014-го український штурмовик Су-25 був збитий російським винищувачем.

Так, біля Савур-Могили. Але цей факт задокументувати не вдалося, бо російський літак випустив ракету з території РФ поблизу українсько-російського кордону.

-У вашій бригаді були втрати?

Людських, слава Богу, ні. У техніці – так. Два літаки втратили в липні-серпні 2014-го. Перший збили біля Жданівки з ПЗРК, другий – за Луганським аеропортом, швидше за все з новітньої російської установки “Панцир”. Випустили вісім ракет за короткий час. У інших комплексів ППО немає в боєкомплекті стільки.

Важко було втрачати техніку. Сидіти, чекати і знати, що нічого не можеш зробити – оце гірше всього. Спочатку була інформація, що один із пілотів загинув. Люди по два, а то й по вісім днів виходили із захопленої ворогом території.

-Росіяни на Донбасі випробовують озброєння?

Швидше за все. Зробили полігон з Донбасу й тестують нові зразки техніки. Ще й утилізують все те, що завалялось на складах.

-Чи потрібні зараз активні бойові дії?

Цей шлях буде дуже кровопролитний. Там багато російської техніки. Москва в такому разі знову введе війська і буде масштабне протистояння.

Другий варіант – домовленості. Однак поки Путіна не притиснуть дійсно чимось важливим, нічого не виконуватиме їх. Для нього така ситуація вигідна. Ми втрачаємо гроші і сили, тримаючи на передовій велику кількість військ.

Не буває вічних воєн. Будь-яка колись закінчується. Але на яких умовах? Нам потрібно стояти на наших. Бо будь-яка поступка тій стороні буде розцінена як зрада. Скільки людей загинуло – понад 2500 військових і ще більше цивільних. Тому той, хто піде на поступки – це буде політичний труп.

У Росії також патова ситуація. Якщо Путін поступиться, він так само буде політичним трупом. А 40-тисячна озброєна банда повзає по Донбасу, і її кудись потрібно діти. Там зібралась вся шваль, місцева і російська. У Росії їх ніхто не чекає. З того боку стоїть ціла армія, щоб вони не розбіглися по країні. Дали мавпі гранату – тепер не хочуть її випускати з клітки.

-Деякі експерти кажуть, що сили на кордоні Кремль нагромаджує для наступу на Україну.

Щоб армія могла просуватись на території противника під час масштабної військової операції, потрібно підготувати запас, резерв, обоз. Треба спочатку створити матеріальну базу. Такого на кордоні на сьогодні не спостерігається. Російські війська там стоять, щоб бойовики не чкурнули в бік Уралу чи Краснодара. На Донбасі вже грабувати фактично нічого, тому їм треба нове поле для наживи.

Російські війська стоять на кордоні, щоб бойовики не чкурнули в бік Уралу чи Краснодара

-Який отриманий в АТО досвід ви б виділили?

Раніше авіація не виконувала польоти на надгранично малих висотах. Були 200, 100, 50 метрів. Але в АТО, виходячи з ситуації, щоб не потрапити в зону ураження ворожої ППО, авіація почала знижуватися до висоти 5-10 метрів. Такого за мирного часу ніхто б не дозволив.

-Якісь були несподівані проблеми?

Те, чому вчили в мирний час, десь не згодилося. У реальних бойових умовах задачі виконуєш фактично на інтуїтивному рівні.

-Більшість інформації про застосування авіації в АТО засекречена. Коли країна зможе дізнатись про своїх героїв?

Гадаю, частину даних розсекретять, коли закінчиться АТО. В Ізраїлі льотчики більше засекречені, ніж Моссад (політична розвідка Ізраїлю. – ред.). І це правильно. Льотчиків небагато. Щоб підготувати одного, потрібно три-чотири роки. А це час, якого в умовах сучасних бойових дій не буде. Мало навчити пілота взльоту-посадці. Зараз не Друга світова, і бойові машини – дуже дорогі. Сучасний літак коштує мільйони доларів.

-Скільки літаків за часи незалежності отримали ВПС?

Нових? Жодного. Відремонтовані, модернізовані є. Сьогодні літаки МіГ-29 виготовляють у РФ. Ми ж не можемо купувати їх в агресора.

-Але ж рано чи пізно нам доведеться вирішувати цю проблему?

Якщо ми взяли курс на НАТО, то потрібно рівнятись на їхні стандарти та на їхню техніку. Це буде важко, дорого, але доведеться.

-Якій бойовій машині блоку НАТО ви віддали б перевагу?

Найкраще було б закупити F-35 (винищувач-бомбардувальник останнього покоління американської компанії “Локхід Мартін Аеронавтікс”. – ред. ). Тільки б через те, що вони в нас є, ніхто б до нас більше не поліз. Цей літак – ціла система, яка веде бойові дії фактично автономно.

-У вас в бригаді були спільні навчання з військами НАТО?

Були. Поки що не бойові, а відпрацювання з транспортними літаками – щоб зрозуміти їхню систему.

-Як успіхи?

Вже налагодилась взаємодія з верхніми штабами, а далі самі військові швидше знайдуть спільну мову. Поки що вагомим є мовний бар’єр. Небагато льотчиків знає достатньо добре англійську, а в військах НАТО вона робоча. У радянській системі вчили англійської так, щоб її ніхто не знав. Зараз молоді лейтенанти приходять уже із знанням мови.

-Як взагалі оцінюєте натівську систему?

Позитивно. До цього потрібно рухатись. Поки що в нас десь така, як і в Росії – модернізована радянська.

-Рано чи пізно доведеться її змінювати. Який запас міцності в нашої авіації?

Десь 10 років.

-Скільки потрібно коштів, аби замінити радянські літаки на нові?

Це комплексне завдання і не один мільярд доларів.

-Ваша бригада брала участь в АТО дуже активно.

За півроку, з березня по вересень 2014-го, здійснила 110 бойових вильотів. Це другий показник після штурмовиків. За добу льотчик міг мати до трьох вильотів.

-Що змінилось у вас у бригаді за останні три роки?

2013-го бригаду планували скоротити і зробити з неї ескадрилью, тобто зменшити вдвічі. Суспільство до кінця не розуміло необхідності Збройних сил. Нас називали дармоїдами. Зараз свідомість людей змінилась. Зріс авторитет Збройних сил.

Найбільший позитив – у нас з’явилась мета. Покращилося забезпечення грошове, речове, матеріально-технічне. Збільшилась інтенсивність підготовки льотного складу. Вийшли на рівень підготовки, про який і не мріяли. До війни льотчик мав 3,5 години на рік нальоту. Зараз – мінімум 20-30, залежно від класу льотчика. Доходить і до 100 годин. А це, так би мовити, ударна складова. Це все впливає й на моральний стан військовослужбовців. Люди вірять у свої сили. І в те, що народ дбає. І держава вже, слава Богу, повернулась до нас обличчям.

-Що можемо протиставити російській ППО?

Нещодавно відбулися випробування нової ракети ППО (ракетний комплекс “Грім”. – ред.). Успішні. І ви пам’ятаєте, яку хвилю обурення це викликало в РФ. Робота триває. Бо ми знаємо про потужності російської авіації, і цьому треба щось протиставляти, – каже підполковник Олександр Кухарук, заступник командира бригади по роботі з особовим складом.

-Скільки уваги приділяють авіації натівці?

У них авіація сама не воює. Там ціла авіакосмічна система. Супутники, безпілотні системи сильно розвинені, – продовжує замкомбрига. – Інформація буквально за секунди потрапляє для оперативного вирішення в єдиний центр. Коли з моменту виявлення ворожого об’єкта до його знищення проходить 2-3 хвилини (у нас це займає до 30 хвилин), то це дуже ефективна система. І це стосується як повітряних, так і наземних цілей. Із такою системою відпадає необхідність наземних операцій.

Нещодавній удар по авіаційній базі в Сирії – підтвердження цього (7 квітня два військових кораблі США випустили 59 ракет “Томагавк” по авіабазі, з якої війська президента Башара Асада здійснили хімічну атаку в провінції Ідліб. Пошкоджено або повністю знищено 20% бойової авіації сирійської урядової армії. – ред.). Знищення літаків прямо в системі залізобетонного укриття – це на 100 відсотків ефективна операція. Якщо на базі залишилось 1-2 літаки, то її можна вважати знищеною. За лічені хвилини і без людських втрат.

За останньої операції в Іраку збройні сили США зробили наголос на авіаційно-космічних силах. Морська піхота тільки зачищала міста.

-Чи є зараз стратегічні плани задіяння авіації в нашій війні?

– Однозначно. Продумують різні варіанти розвитку подій, спостерігають за ситуацією. Це моя суб’єктивна точка зору, але як тільки почнуться серйозні бойові дії, на території України розгорнуть контингент НАТО. І він буде брати активну участь у цих боях. Так просто нас ніхто не залишить, – продовжує Олександр Кухарук.

Як тільки почнуться серйозні бойові дії, на території України розгорнуть контингент НАТО

-Звідки така впевненість? Кажуть про кризу в НАТО, навіть країни Балтії сумніваються, чи будуть їх захищати.

До удару по Сирії також багато хто сумнівався в НАТО. Цю думку просто намагаються нам вкласти в голову. Це – один із моментів інформаційної війни. Танки американські неквапом їдуть до східних кордонів Польщі й Балтії. І авіацію вже перекинули, постійно розширюють контингент.

-За належного фінансування за скільки років ЗСУ будуть готові до вступу в НАТО?

Нас туди не тягнутимуть. Тут важливе наше бажання приєднатися. Якщо вони побачать його – ввійдемо в Альянс за півроку. Ви думаєте, у Румунії, яка вступила в НАТО, краща армія, ніж у нас?

НАТО – це не такий собі чоловічий клуб. Це в першу чергу геополітична організація. І тут армія, її якість, кількість – це просто один із факторів. Навколо нього ще купа різних питань: стосунки між країнами, важелі у світі, порушення-не порушення рівноваги. А зараз вона вже порушена. Раніше Україна була в колі геополітики Росії. А зараз цей важіль пішов в інший бік, і прийшов момент, коли НАТО можна сміливо сказати, що Україна нам потрібна. І це буде суто політичне рішення.

Війна на сході – це один із моментів затримки вступу України в НАТО. У статуті Альянсу сказано: у країні, яку приймають, не має бути конфліктів в дії – міжкордонних, внутрішніх, будь-яких. Те ж саме в Грузії з Абхазією чи в Молдови з Придністров’ям. Таким чином Росія намагається залишити ці країни в сфері свого впливу.

Cтатті

Чим більше Росія погрожує, тим більше стає американських винищувачів в Європі

Published

on

Воістину, вторгнення Росії в Україну пробудило в ЄС тягу до переозброєння, і ось ще одна країна готується стати в чергу за винищувачами п’ятого покоління F-35A!

Як стало відомо, в США дали згоду на продаж Бельгії єдиних в світі серійних винищувачів п’ятого покоління F35A. Всього в цю країну буде поставлено 34 високотехнологічних бойових літака. Крім того Бельгія отримає 38 двигунів F-135 Pratt & Whitney і супутніх компонентів та запчастин.

Варто відзначити, що Бельгія не перша країна Європейського Союзу, яка отримала від США “зелене світло” на придбання F-35A. Раніше “добро” на постачання отримали Норвегія, Нідерланди та навіть Данія, замислюється про модернізацію свого повітряного флоту.

Що ж, поки немаючий аналогів у світі ПАК ФА Т-50 продовжує загрожувати нікчемним F-35 і F-22 зі сторінок пропагандистських сайтів, реальні винищувачі п’ятого покоління неспішно, але впевнено окупують Європу.

zloy_odessit

*При копіюванні матеріалів активне посилання на сайт обов’язкове.
*Точки зору авторів публікацій можуть відрізнятися від позиції редакції.
*Інформація публікується з відкритих джерел. http://uainfo.org/blognews/

Continue Reading

Cтатті

Самохідна артилерійська установка на шасі КрАЗ

Published

on

У 1970-ті роки на озброєння СРСР надійшли нові самохідні артилерійські установки, завдяки яким було ліквідовано відставання радянської артилерії від артилерії країн НАТО. У той же час проведені дослідження показали необхідність докорінної модернізації радянської системи ракетно-артилерійського озброєння та до початку 1980-х років були розпочаті роботи по створенню самохідних артилерійських установок наступного покоління: 2С17 — для батальйонної ланки, 2С18 — для полкової, 2С19 — для дивізійної. Всі самохідні установки традиційно базувалися на гусеничних шасі різної вагової категорії, проте в той же час увагу Міністерства оборони СРСР було звернуто на колісні САУ. Використання таких самохідних артилерійських установок на території з добре розвиненою дорожньою мережею давало істотні тактичні переваги перед гусеничними САУ (збільшувалася швидкість переміщення і з’являлася можливість швидкого відходу від вогню противника).

У 1982 році Центральний науково-дослідний інституту «Буревісник» провів НДР під найменуванням «Шасі», за результатами якої було обґрунтовано можливість створення 152-мм самохідної артилерійської установки на базі вантажного автомобіля Урал-5323. У той же час під шифром «Відкриття» велася ОКР по створенню перспективного сімейства вантажних автомобілів. В рамках цих робіт Кременчуцький автомобільний завод виготовив і випробував експериментальну вантажівку-тягач КрАЗ-3130-ЧР. У період з 1983 по 1984 рік Уральський автомобільний завод і Виробниче об’єднання «Барикади»виготовили і провели випробування експериментального зразка 152-мм самохідної гаубиці на шасі вантажного автомобіля Урал-5323, проте як базове було вибрано шасі КрАЗ-3130-ЧР. Отримані опрацювання лягли в основу ДКР під назвою «Мста-К» (індекс ГРАУ — 2С21).

Результат пошуку зображень за запитом "Мста-К"

Порівняльна таблиця ТТХ пропонованих шасі для САУ 2С21
Модель автомобіля Урал-5323 КрАЗ-6316
Основні зарактеристики
Повна вага, т 19,25 30,7
Вантажопідйомність, т 9 15
Кліренс, мм 400 370
Рухливість
Колісна формула 8×8 8×8
Потужність двигуна, к.с. 260 450
Максимальна швидкість по шосе, км/год 80 85
Контрольна витрата палива, л/100 км 40 45
Запас ходу по шосе, км 1240 1000
Брід, м 1,75 1,6

Офіційно роботи зі створення 152-мм дивізіонної самохідної колісної гаубиці були розпочаті в 1985 році відповідно до рішення Військово-промислової комісії від 14 серпня і наказом Міністерства оборонної промисловості від 30 серпня. Основні роботи велися у відділенні № 2 ЦНДІ «Буревісник» під керівництвом Л. П. Дука, розрахунки по визначенню оптимальної схеми стійкості проводилися у відділенні № 4 під керівництвом М. М. Худкова. До 1987 року був закінчений технічний проект нової самохідної гаубиці, а також виготовлений дослідний зразок на базі автомобіля КрАЗ-ЧР-3130, який отримав після доопрацювань позначення КрАЗ-6316. Однак, через необхідність суттєвого доопрацювання базового шасі для дотримання вимог, що пред’являлися Міністерством оборони до вантажівок КрАЗ-6316, Міністерство автомобільної промисловості прийшло до висновку про недоцільність подальших робіт в напрямку створення 152-мм колісних самохідних гаубиць. 17 жовтня 1987 Військово-промисловою комісією було прийнято рішення про припинення робіт по САУ 2С21 «Мста-К».

Результат пошуку зображень за запитом "Мста-К"

Опис конструкції

Шасі САУ 2С21 представляло собою вантажний автомобіль виконаний за безкапотною схемою. У передній частині САУ перебувала броньовані кабіна, створена на базі автомобіля КрАЗ-260. Основною відмінністю кабіни КрАЗ-6316 від КрАЗ-260 була відсутність моторного відсіку і оперення, а також встановлений в передній частині радіатор охолодження. За кабіною розмішався багатопаливний V-подібний 12-циліндровий дизельний двигун ЯМЗ-8425. У задній частині САУ встановлювалася броньована башта кругового обертання зі зброєю, а також відкидні опорні сошники. Всі елементи самохідної гаубиці розміщувалися на нерозрізній рамі. Ходова частина 2С21 складалася з чотирьох мостів. Всі мости ведучі, передні — керовані. Як основне озброєння використовувалася 152-мм нарізна гаубиця, уніфікована по балістичних характеристиках з гаубицею 2А64, яка встановлюється на САУ 2С19.

Оцінка машини

Порівняльна таблиця ТТХ гусеничного і колісного варіантів САУ «Мста»
2С19 2С21
Бойова маса, т 42 не більше 30,7
Тип шассі гусеничне колісне
Потужність двигуна, к.с. 780 450
Максимальна швидкість по шосе, км/год 60 85
Запас ходу по шосе, км 500 1000

У 1980-ті роки в СРСР робили спроби створення артилерійських комплексів на колісному шасі, був відкритий ряд робіт, серед яких були: 2С23 «Нона-СВК» — для батальйонної, 2С26 «Пат-К» — для полкової, 2С21 «Мста-К» — для дивізійної ланки, а також САУ 2С22 «Колба-3». Переведення самохідних артилерійських гармат з традиційного гусеничного шасі на колісне давав ряд переваг, серед яких було суттєве підвищення тактичних можливостей на театрі військових дій з добре розвиненою мережею автомобільних доріг. Завдяки істотному підвищенню швидкості переміщення по автострадах колісні САУ набагато швидше могли б виконувати поставлені завдання, а також змінювати вогневі позиції і уходити з під вогню. Незважаючи на переваги, які отримували більшість робіт по колісним САУ було закрито, однією з причин послужила невиправдана складність і тривалість адаптації та доопрацювання базових шасі під вимоги, які пред’являлися Міністерством оборони СРСР. Єдиною колісною САУ яку було прийнято на озброєння Радянської армії стало батальйонна самохідна артилерійська установка 2С23. До ідеї створення колісної САУ бригадної ланки повернулося вже Міністерство оборони Росії в ході робіт над самохідним артилерійським установками «Коаліція-СВ». Крім гусеничного варіанту також ведуться роботи і над колісною версією САУ.

Порівняльна таблиця ТТХ 2С21 з зарубіжними аналогами
СРСР СРСР 2С21 Flag of South Africa.svg ПАР G6 Чехословаччина Чехословаччина vz.77 Flag of SFR Yugoslavia.svg Югославія NORA-B
Роки розробки 1984—1987 1981—1988 1970—1977 1992
Бойова вага, т не более 30,7 36,5 29,25 30,62
Екіпаж, осіб 5 6 5 5
Калібр гармати, мм 152,4 155 152,4 155
Довжина ствола, клб. 47 45 36,7 45
Кути ВН, град −5…+75 −4…+70 −3…+50
Кути ГН, град 80 90 80
Боєкомплект, пострілів 44 40—60 36
Максимальна дальність стрільби
ОФС, км
24,7 30 18,5 29,4
Максимальна дальність стрільби
АР ОФС, км
29,06 37,5 28,23 38,9
Вага ОФС, кг 43,56 45,5 43,56
Максимальна швидкість по шосе, км/год 85 90 80 80
Запас ходу по шосе, км 1000 400 600 500

Крім СРСР, тема дивізійно-армійських артилерійських комплексів на колісному шасі опрацьовувалася і в інших країнах-членах Варшавського договору. У Чехословаччині на базі вантажного автомобіля Tatra T815 була розроблена 152-мм самохідна гармата-гаубиця vz.77 «Дана». На озброєння Чехословаччини vz. 77 була прийнята в 1977 році, а з 1981 року було розпочато її серійне виробництво. САУ мала масивну броньовану башту з озброєнням, встановлену в середній частині броньованого колісного шасі. Для стійкої стрільби САУ vz. 77 обладнана відкидними сошниками. Основним озброєнням є 152-мм гармата-гаубиця з балістикою аналогічною до гармат-гаубиць 2С3 і Д-20. Незважаючи на ряд недоліків у вигляді обмеженого кута горизонтального обстрілу, істотно більшого часу переведення з похідного в бойове положення, а також гіршої якості виготовлення, ніж у самохідної гаубиці 2С3, vz. 77 мала набагато меншу ціну і більшу мобільність. У порівнянні з 2С21 до моменту прийняття на озброєння САУ «Дана» оснащувалася гарматами із застарілою балістикою, що дозволяло вести стрільбу стандартним осколково-фугасним снарядом типу 53-ОФ-540 всього на 18,5 км (проти 24,7 у 2С21). Для vz. 77 також був розроблений активно-реактивний снаряд, який збільшив максимальну дальність стрільби до 28,23 км, пізніше була розроблена модифікація під позначенням Ondava з гарматою нової балістики і довжиною ствола у 47 калібрів, однак, далі дослідного зразка її виробництво не пішло.

Ще однією аналогічною розробкою є 155-мм самохідна гаубиця G6. Основним завданням, яке вирішували конструктора ПАР при проектуванні G6, було надання прийнятої на озброєння буксируваній гаубиці G5 мобільності на рівні бойової машини піхоти OMC «Ratel». Розробка САУ G6 велася з 1981 по 1987 роки, а з 1988 розпочато серійне виробництво. Як і аналоги, G6 є броньованим колісним шасі, на якому встановлені броньована поворотна башта з основним озброєнням. У порівнянні з самохідної гаубицею 2С21 САУ G6 володіє гарматою з кращою балістикою, що дозволяє вести стрільбу стандартними осколково-фугасними снарядами на дальності до 30 км, а снарядами з донним газогенератором до 37,5 км.

Пізніше, вже в 1990-і і 2000-і роки колісні самохідні гаубиці придбали певну популярність на ринку озброєння, так в 1992 році Югославія розробила 155-мм самохідну гаубицю NORA-B, в 1994 році французька військово-промислова компанія Giat Industries продемонструвала дослідний зразок САУ CAЕSAR. У 2000-і свої варіанти колісних 155-мм САУ були розроблені в Швеції та Ізраїлі.

*При копіюванні матеріалів активне посилання на сайт обов’язкове.
*Точки зору авторів публікацій можуть відрізнятися від позиції редакції.
*Інформація публікується з відкритих джерел. https://uk.wikipedia.org/wiki/

Continue Reading

Cтатті

Пенсійне забезпечення військовослужбовців США

Published

on

Пенсійне забезпечення громадян США, звільнених з дійсної військової служби, – складова частина державної системи соціального захисту військовослужбовців і один з основних елементів їх матеріального стимулювання. Американська система пенсійного забезпечення військовослужбовців є комплексною і включає власне військову пенсію, пенсію за програмою федерального соціального страхування і особисті відрахування військовослужбовців на персоналізовані пенсійні рахунки. За оцінками експертів міністерства праці США, завдяки такій схемі пенсійного забезпечення військовослужбовці в даний час являють собою найбільш соціально захищену професійну групу населення в країні.

У перелік нормативно-правових актів, що регламентують пенсійне забезпечення військовослужбовців, входять: «Звід законів США», розділ 10, «Збройні сили» (USCode, 10), «Закон про модернізацію системи пенсійного забезпечення військовослужбовців» (Uniformed Services Retirement Modernization Act of 1974), «Закон про виплати звільненим з дійсної військової служби» (Uniformed Services Retirement Benefits Act of 1979) і «Закон про реформу пенсійного забезпечення військовослужбовців» (Military Retirement Reform Act of 1986).

Крім цього, міністерством оборони щорічно готуються проекти поправок до чинних законодавчих актів щодо коригування розмірів військової пенсії у зв’язку із зростанням рівня життя в країні, інфляцією та змінами грошового утримання військовослужбовців. Після їх затвердження національним конгресом вони також набувають сили закону у формі відповідних статей бюджету міністерства оборони США (National Defense Authorization Act).

Управління фінансовими коштами і виплата військових пенсій покладені на пенсійний фонд МО (Military Retirement Fund). У нього щорічно перераховуються асигнування з бюджету Пентагону, надані на статтю «Пенсійне забезпечення військовослужбовців». У 2011 році на дану статтю було виділено 41,97 млрд. доларів, при цьому дані відрахування не зачіпають і не впливають на розмір грошового утримання військовослужбовців, а також не обкладаються податками. Крім цього, фінансове забезпечення фонду здійснюється за рахунок бюджету міністерства фінансів, яке надає відповідні кошти на управління його активами (у 2011 році – близько 900 млн доларів). За станом на початок 2010 фінансового року активи фонду становили 1460 млрд. доларів.

Вільні кошти пенсійного фонду МО інвестуються тільки в довгострокові державні цінні папери США. Управління даними засобами проводиться міністерством фінансів, а отриманий від їх вкладення прибуток повертається до фонду у відповідності з термінами погашення федеральних боргових зобов’язань. Контроль за фінансовою діяльністю фонду покладено на апарат генерального інспектора МО, контрольно-фінансове управління США, бюджетне управління конгресу і незалежне аудиторське агентство «Екьюті консалтинг» (Acuity Consulting).
Виплати військовим пенсіонерам здійснюються із коштів фонду через лічильно-фінансове управління МО США (підрозділ «Клівленд», м. Клівленд, штат Огайо) за місцем їх проживання по одному з трьох можливих пенсійних планів: Final Pay для тих, що поступили на військову службу до 8 вересня 1980 року, High-3 – для тих, що підписали контракт в період з 9 вересня 1980-го по 1 серпня 1986-го, CSB / REDUX – для тих, що поступили на військову службу після 1 серпня 1986 року.

Розміри військових пенсій за даними планами розраховуються наступним чином:
Для плану Final Pay береться за основу 50 % останнього посадового окладу; за кожний додатковий рік вислуги понад 20 років пенсія збільшується на 2,5% посадового окладу;
Для плану High-3 береться за основу 50 % середнього посадового окладу за будь-які три роки безперервної військової служби; за кожний додатковий рік вислуги понад 20 років пенсія збільшується на 2,5 % середнього посадового окладу.

Для плану CSB / REDUX береться за основу 40 % середнього посадового окладу за будь-які три роки військової служби. За кожний рік понад 20 років пенсія збільшується на 3,5 % середнього посадового окладу. Крім цього, даним планом вводиться виплата одноразової допомоги у розмірі 30 тис. доларів після 15 років військової служби в тому випадку, якщо військовослужбовець підписує контракт ще на п’ять років.

Максимальний розмір пенсії за умовами усіх планів не може перевищувати 75 проц. використовуваного для його розрахунку посадового окладу.

Крім того, американські громадяни, звільнені з дійсної військової служби, мають право на отримання пенсії за програмою федерального пенсійного страхування за накопичувальною схемою «План накопичувальних заощаджень» (Thrift Savings Plan). Проведення фінансових операцій за цією схемою регламентується статтею 401 (к) податкового кодексу США (Internal Revenue Code of 1986), а розмір пенсії розраховується на основі щомісячного утримуваного з грошового утримання військовослужбовців соціального податку (від 15 до 25 %). Виплати військовим пенсіонерам по даній федеральній програмі здійснюються через агентство соціального страхування та міністерство у справах ветеранів США.

Крім цього, військовослужбовці можуть відкривати особисті пенсійні рахунки (Individual Retirement Account) в банках, страхових компаніях, пайових інвестиційних фондах або в брокерських фірмах, що працюють на національному ринку цінних паперів. При цьому перераховуються на пенсійний рахунок грошові кошти не оподатковуються. Однак ними неможливо скористатися до 60 років, а після досягнення віку 80 років рахунок закривається в обов’язковому порядку.

Звільнення через хворобу. Так як служба в збройних силах пов’язана з високими фізичними та розумовими навантаженнями і підвищеним ризиком, особливу увагу в пенсійній системі приділено тим військовослужбовцям, які під час служби частково або повністю втратили працездатність. Право на пенсію за станом здоров’я отримують військовослужбовці з вислугою вісім і більше років, які не можуть повністю або частково виконувати свої службові обов’язки з причини фізичного або психічного захворювання. Додатковою умовою є те, що втрата працездатності не повинна бути пов’язана з умисним порушенням дисципліни, навмисною недбалістю або самовільною відлучкою військовослужбовця.

Військовослужбовці з вислугою до восьми років отримують пенсію за станом здоров’я, якщо непрацездатність стала прямим наслідком виконання службових обов’язків. Її розмір залежить від ступеня втрати працездатності, що визначається спеціальною комісією і вимірюється у відсотках. Право на отримання пенсії дає не менше ніж 30 % ступінь втрати працездатності. Стаж дійсної служби 20 і більше років дозволяє отримувати пенсію за станом здоров’я при будь-якому ступеню непрацездатності.

Розмір пенсії військовослужбовцям, звільненим з інвалідності, визначається шляхом множення основного окладу військовослужбовця на відсоток втрати ним працездатності, або з розрахунку 2,5 %  основного окладу за кожен рік служби (за вибором того, що звільняється).
Втрата працездатності може носити тимчасовий характер. У цьому випадку військовослужбовець заноситься в спеціальний реєстр тимчасово непрацездатних та один раз на півтора року проходить медичний переогляд. Через п’ять років вирішується питання про повернення в стрій, про відставку за станом здоров’я або про скорочення. Під час знаходження в реєстрі військовослужбовці отримують допомогу в розмірі не нижче 50 % свого посадового окладу.
Військовослужбовці, що вийшли у відставку за станом здоров’я, можуть отримати окрім пенсії допомогу від міністерства у справах ветеранів. Ті, хто не отримує таку допомогу, має право виключати еквівалентну їм суму з своєї податкової декларації.

Військовослужбовці, які не мають права на отримання пенсії, при звільненні за хворобою отримують вихідну допомогу, розмір якого визначається шляхом множення двомісячного основного окладу (одержуваного до моменту рішення медичної комісії) на кількість прослуженних років, але не більше 12.

Виплати військовослужбовцям після звільнення. Допомоги по безробіттю можуть виплачуватися непрацевлаштованим особам, які завершили дійсну військову службу, а також звільненим за скороченням або медичними показаннями. При цьому вони повинні бути зареєстровані на біржі праці. Розмір допомоги і термін, протягом якого вона виплачується, обчислюються виходячи з основного окладу і надбавок на момент звільнення і конкретно визначаються законодавством штату, в якому проживає колишній військовослужбовець. При цьому в більшості штатів допомога по безробіттю виплачується протягом 26 тижнів і може становити до 862 доларів на тиждень.
Відповідно до законодавства США американські громадяни, які прослужили на військовій службі не менше терміну, встановленого для курсу підготовки новобранця (180 і більше днів), і звільнені не з причини негідної поведінки, підпадають під категорію «ветеран» і отримують право на користування певними ветеранськими пільгами. Для звільнених по інвалідності мінімальні терміни служби не встановлюються.

Питаннями пільг і привілеїв ветеранів збройних сил США займається міністерство у справах ветеранів. До 15 березня 1989 вони перебували у віданні управління у справах ветеранів. Підвищення його статусу до рівня міністерства свідчить про ту значимість, яка надається в США питанням соціального забезпечення колишніх військовослужбовців. Міністерство має свої відділення на території всіх 50 штатів, в окрузі Колумбія і в Пуерто-Ріко.
В даний час в США налічується понад 27 млн. колишніх військовослужбовців і 46 млн. членів їх сімей, які в тій чи іншій мірі мають право на отримання пільг.
До числа основних пільг, передбачених американськими законами для ветеранів ЗС США, належать: виплати допомоги по інвалідності; програми професійної реабілітації, надання допомоги в отриманні освіти, психотерапевтичної допомоги ветеранам війни та допомоги у працевлаштуванні; виплати допомоги з безробіття; здійснюване на пільгових умовах медичне обслуговування ; страхування життя; надання позичок на будівництво житла; організація похорону та інші послуги. Крім цього, військові пенсіонери та члени їх сімей мають у своєму розпорядженні право безкоштовного перельоту на рейсах міністерства оборони як на території США, так і за її межами за умови наявності вільних місць.

Військові пенсіонери та члени їх сімей також мають право безкоштовного використання соціальної інфраструктури військових баз: військових готелів та кемпінгів, пільгових магазинів, центрів підтримки сім’ї та дитячих центрів, спортивних комплексів і полів для гольфу.
Для використання більшості пільг достатньо пред’явлення спеціальної «ідентифікаційної карти військового пенсіонера».

Відповідно до американського законодавства військові пенсіонери мають також істотні податкові пільги. Всі виплати, які одержуються пенсіонерами від міністерства у справах ветеранів, звільняються від сплати прибуткового податку. В їх число входять допомога для отримання освіти, підвищення кваліфікації, гранти, продовольчі виплати та пенсії по інвалідності. Крім того, крім дев’яти штатів, де відсутня регіональний прибутковий податок, 14 штатів повністю звільняють військових пенсіонерів від податків і ще 26 надають звільнення від податків тим, хто отримує військові пенсії по інвалідності.

В цілому організація пенсійного забезпечення громадян Сполучених Штатів Америки, звільнених з дійсної військової служби, сприяє високій привабливості і перспективності служби у національних збройних силах і збереженню в них найбільш підготовлених фахівців, а також сприятливо впливає на морально-психологічний стан особового складу.

М. Галкін

*При копіюванні матеріалів активне посилання на сайт обов’язкове.
*Точки зору авторів публікацій можуть відрізнятися від позиції редакції.
*Інформація публікується з відкритих джерел. Український мілітарний портал

Continue Reading

Trending