Connect with us

ВПК

До нападу Росії міномети в Україні не вироблялися

Published

on

Боротьба за свою незалежність, яка розгорнулася на Сході нашої країни, змусила багатьох українців навчитися не тільки справно тримати зброю у своїх руках, а й розширити номенклатуру її виробництва. Іншими словами, наші зброярі взялися за виробництво «з нуля» нових зразків озброєння. Про важливі особливості нових мінометів калібру 120, 82 та 60 мм вітчизняного виробництва розповідають фахівці Державного науково-випробувального центру ЗС України (ДНВЦ ЗСУ), якому днями виповнюється 85 років

Міномети як вид артилерійського озброєння набули широкого розповсюдження в роки Другої світової війни. І через понад 70 років вони залишаються впливовим артилерійським засобом вогневої підтримки сухопутних підрозділів тактичної ланки й доводять свою ефективність під час бойових дій на Донбасі.

Міномет являє собою гладкоствольну жорстку систему, призначену для знищення (пригнічення) навісним вогнем живої сили та вогневих засобів противника, руйнування польових оборонних споруд.

Його важливість, а іноді й незамінність на полі бою легко пояснити перевагами над іншими видами озброєння. По-перше, міномет має достатньо високу точність і дальність стрільби, які забезпечують надійне ураження живої сили, озброєння та неброньованої техніки противника; по-друге, він має можливість ведення відносно скритного вогню, адже закрита вогнева позиція та мала сила звуку під час пострілу ускладнюють виявлення ворогом розташування мінометної обслуги; по-третє, його висока скорострільність — від десяти до п’ятнадцяти пострілів за хвилину — спроможна забезпечити високу щільність вогню в критичні хвилини бою; по-четверте, відносно мала вага зброї та боєприпасів до неї підвищує мобільність піхотних підрозділів, знижує їхню залежність від підтримки вогню артилерії.

У міру того як маховик війни на Донбасі набував обертів, очевидною ставала потреба в забезпеченні українських підрозділів на передовій сучасним якісним озброєнням, а передусім мінометами. Адже мінометні стволи не вічні. Його ресурс від виробника — п’ять тисяч пострілів. В Україні міномети ніколи не виробляли: ані за часів СРСР, ані за часів незалежності. Тому довелось навчитися виготовляти самотужки.

У травні 2015 року керівництво ПАТ «Завод «Маяк» дістало завдання якнайскоріше розробити й організувати виробництво 120-міліметрових мінометів, які отримали індекс М-120-15. Як пригадував у своєму інтерв’ю директор технічний — головний інженер заводу «Маяк» Валерій Синіцин, на той час на заводі не було жодної інформації про міномети, великою проблемою було знайти будь-яку технічну документацію. А відповідно до технічного завдання орієнтиром для майбутнього першого українського 120-міліметрового міномета мали стати поліпшені бойові характеристики радянського міномета аналогічного калібру. Так самотужки, з нуля, на заводі розробили конструкторську документацію й технологію виробництва. Під час роботи над вивченням та вдосконаленням конструкції радянського міномета до уваги брали досвід антитерористичної операції й тактико-технічні характеристики найкращих мінометів іноземного виробництва. Через три місяці напруженої роботи, наприкінці серпня 2015 року, дослідний зразок першого українського 120-міліметрового міномета М-120-15, який згодом дістав назву «Молот», зробив свій перший постріл.

— Інтенсивна робота над поліпшенням бойових характеристик дослідного зразка 120-міліметрового міномета продовжувалася на дослідницьких випробуваннях, — розповів старший науковий співробітник відділу наукових досліджень і виробництва засобів ураження ДНВЦ ЗСУ Михайло Рудник. — Тоді для цього було задіяно весь науковий потенціал центру. Його керівник полковник Володимир Башинський та найкращі фахівці ДНВЦ ЗСУ тижнями днювали й ночували на полігоні, аби скоріше поставити новий міномет до строю.

Далі, відповідно до затвердженого у лютому 2015 року постановою Кабміну № 345 «Порядку постачання озброєння, військової та спеціальної техніки під час особливого періоду, введення надзвичайного стану та в період проведення антитерористичної операції» були визначальні відомчі випробування. За їх результатами 120-міліметровий міномет М-120–15 «Молот» був допущений до експлуатації у війську та потрапив в район проведення АТО.

Остаточне рішення про прийняття зразка на озброєння ЗС України буде прийняте після державних випробувань, які наразі тривають. Так, у рамках державних випробувань з його ствола здійснено вже понад 3000 пострілів. І, як зазначають фахівці ДНВЦ ЗСУ, завдяки спеціальному покриттю каналу ствола, застосованому при виробництві, його внутрішні геометричні розміри не змінилися. Крім того, порівняно з радянським 120-міліметровим мінометом вітчизняний демонструє не гірші результати за точністю стрільби. Та ще й український міномет на 65 кг легше від 120-мм міномету ПМ-38. Важливо зазначити, що «Молот» повністю виготовлено з вітчизняних матеріалів.

У цілому вдалий початок виробництва 120-міліметрових мінометів став своєрідним поштовхом до виробництва в Україні лінійки цього виду артилерійського озброєння різного калібру. І важливим є те, що, крім заводу «Маяк», їх виробництво розпочали кілька вітчизняних підприємств, які входять до Державного концерну «Укроборонпром». Це той випадок, коли від конкуренції наше військо має тільки виграти.

Наприклад, вітчизняний 82-міліметровий міномет демонструє на полігонах результати кращі за радянський 82-міліметровий міномет 2Б14 «Поднос». Проте завдяки використанню в його конструкції спеціальних титанових сплавів український міномет легший. Також тут застосовано зовсім іншу конструкцію з’єднання ствола міномета з плитою. Як пояснюють фахівці ДНВЦ ЗСУ, завдяки цьому суттєво скоротився час підготовки міномета до стрільби та перенесення вогню по цілі при значних доворотах. Це саме те, що потрібно нині на передовій. На випробуваннях зі ствола міномета калібру 82 мм на сьогодні здійснили вже близько 5000 пострілів, які майже не позначились на якості його внутрішнього покриття та геометричних розмірах. Наступне завдання виробників і науковців — зберегти цю тенденцію й після 10 000 пострілів.Картинки по запросу міномети українського виробництва

Особливої уваги заслуговує розробка українського міномета калібру 60 мм, призначеного для знищення живої сили й техніки противника, розташованої в укриттях або окопах. На відміну від 120-міліметрового та 82-міліметрового мінометів, це справжній зразок «кишенькової» артилерії, адже за габаритами його можна розглядати як індивідуальну зброю. Судіть самі: ствол міномета, який має вагу близько 11 кг, обладнано механізмом для прицілювання та спусковим гачком, дає змогу вести вогонь, як кажуть, з руки. Така конструкція допоможе контролювати кожен постріл, уникати подвійного заряджання та сприятиме підвищенню безпеки для його обслуги в цілому. А це є дуже важливим з урахуванням динамічних умов бою. Міномет за результатами випробувань стрільбою мінами поліпшеної аеродинамічної форми наближений до характеристик мін післявоєнного зразку радянського міномета калібру 82 мм. Ствол має добрий запас міцності, а хиткість міномета зведено майже до нуля. Планують, що вага (разом із плитою) серійного зразка цього ергономічного міномета не перевищуватиме 20 кг, кут підвищення становитиме від +15° до +85°, кут обстрілу в горизонтальній площині — 360°, прицільна дальність — 80–2500 м.

Погодьтеся, що з такими характеристиками вітчизняний міномет калібру 60 мм може стати незамінним артилерійським засобом вогневої підтримки дій тактичних спеціальних, розвідувальних та мобільних груп, які перебувають у відриві від основних сил, а також під час виконання спеціальних, розвідувальних завдань.

Автор: Андрій ЛИСЕНКО

*При копіюванні матеріалів активне посилання на сайт обов’язкове. *Точки зору авторів публікацій можуть відрізнятися від позиції редакції. *Інформація публікується з відкритих джерел.

Джерело:http://na.mil.gov.ua

Cтатті

Ракетний комплекс «Вільха» це передусім нова ракета

Published

on

Як відомо, напередодні президент України Петро Порошенко наказав завершити в цьому році випробування ракетного комплексу “Вільха” і приступити до його серійного виробництва. Новина дуже навіть хороша, і про потреби нашої армії в високоточній і далекобійній зброї написано дуже багато статей. Але все ж у наших громадян досі не сформоване уявлення про те, що таке “Вільха”, багато в чому через секретність проекту, а також непрофесіоналізм наших улюблених журналістів при висвітленні даної тематики.

Перш за все “Вільха” це ракета, а не, як висвітлюють у багатьох ЗМІ, – РСЗВ. В якості реактивної системи залпового вогню в даному випадку використовується стара-добра 9К58 на шасі МАЗ-543, більш відома як “Смерч”. У перспективі її хочуть замінити на КрАЗ-7634, але це в перспективі і саме шасі.

Вся цінність саме в ракеті, адже на неї і була зроблена основна ставка. І якщо вірити тим ТТХ, що періодично спливали в відкритих джерелах (а офіційних і до сих пір немає), мова йде про високоточний 300-мм реактивний снаряд, що вражає цілі на відстані понад 100 км (за деякими відомостями до 170 км) з точністю відхилення від цілі на 50 метрів, при використанні інерційної системи наведення, і 7 метрів, при використанні GPS-корекції.

Дана ракета здатна вражати не тільки наземні, але і надводні цілі. Також повідомлялося, що з її допомогою, можливо знищувати і повітряні об’єкти, що в деякому сенсі робить її універсальною зброєю.

Таким чином, “Вільху” некоректно називати новою РСЗВ, це, перш за все ракета. Ракета, яка в порівнянні зі стандартними боєприпасами “Смерча” збільшила дальність ураження цілей майже в два рази, а по точності можна порівняти з провідними світовими ОТРК ATACMS і горезвісним “Іскандер-М”.

Звичайно, шлях її на авансцену був довгий. Вперше про “Вільху” заговорили в січні 2016 року, а перше випробування було проведено в березні того ж року. Всього відомо про сім випробувальних стрільб даної ракети, і останні були проведені 22 грудня 2017 року на полігоні в Одеській області. Саме в ході цих випробувань і були запущені перші ракети, виготовлені на заводі ДАХК “Артем” за допомогою нового турецького обладнання Repkon, що використовується для виробництва високоточних деталей циліндричної порожнистої форми.

Власне, не дивно, що від випробувань, що почалися майже два роки тому, зараз можна переходити до серійного виробництва.

Проте, хоч “Вільха” і є далекобійною високоточною зброєю, вирішувати масштабні тактичні питання їй не зовсім під силу. А тому з нетерпінням очікуємо дефіле ОТРК “Грім-2”. Його час саме настав!

zloy-odessit

*При копіюванні матеріалів активне посилання на сайт обов’язкове.
*Точки зору авторів публікацій можуть відрізнятися від позиції редакції.
*Інформація публікується з відкритих джерел. zloy-odessit

Continue Reading

ВПК

П’ять основних проектів переозброєння ЗСУ по держоборонзамовленню-2018 (ВІДЕО)

Published

on

Бюджет Міністерства оборони України в 2018-му становитиме 86 мільярдів гривень. П’ята частина цієї суми, а саме більше 18-ти мільярдів, піде на нове озброєння і техніку. Донбасс.Реаліі поспілкувалися з військовими експертами і склали свій рейтинг найважливіших для обороноздатності ЗСУ новинок, які повинні потрапити у війська. Що це за зброя і як після його впровадження змінитися армія?

Нова зброя України змусить бойовиків бігти з Донбасу

*При копіюванні матеріалів активне посилання на сайт обов’язкове.
*Точки зору авторів публікацій можуть відрізнятися від позиції редакції.
*Інформація публікується з відкритих джерел. https://www.youtube.com/

Continue Reading

ВПК

Сучасні прилади наведення та оптико-електронні приціли спільного українсько-НАТОвського виробництва

Published

on

ДП “Ізюмський приладобудівний завод”, що входить до складу ДК “Укроборонпром”, у 2017 році сконцентрувався на виготовленні сучасних приладів наведення та оптико-електронних прицілів для української бронетехніки та протитанкових ракетних комплексів. На виконання зобов‘язань, в тому числі, Державного оборонного замовлення, підприємство виконало 100% запланованих робіт.

Загалом у 2017 році “Ізюмський приладобудівний завод” поставив понад 1,2 тисяч одиниць сучасних приладів та іншої продукції. Зокрема, понад 700 приладів спостереження, включаючи прилади нічного бачення. Завод також поставив оптико-електронні прилади для розвідки, для сучасних протитанкових ракетних комплексів та керування вогнем бронетехніки, а також іншу продукцію.

Мова також йде про сучасні прилади наведення ПН-Б для БТР-3 та БТР-4, які дозволяють наводити по лазерному променю високоточні ракети “Бар‘єр”. А також прилади ПН-І, які встановлюються на переносні протитанкові комплекси “Стугна-П”, що вже неодноразово довели свою ефективність у найгарячіших боях у зоні АТО, зокрема, у аеропортах Донецька та Луганська.

Окрім того, у 2017 році “Ізюмський приладобудівний завод” забезпечив оснащення приладами наведення ПН-КУ легкий переносний ракетний комплекс “Корсар”, розроблений ДП “Державне Київське Конструкторське Бюро “Луч”, що входить до складу ДК “Укроборонпром”.

Саме влітку минулого року “Корсар” був прийнятий на озброєння Збройних Сил України у відповідності до наказу Міноборони, а військові отримали партію цієї зброї.

ПН-КУ, незважаючи на його малі габарити і вагу в 4 кг, забезпечує наведення ракети на дальності до 2,5 км в межах +/- 250 мм. Тобто “Корсар”, навіть на максимальній дальності свого польоту, дозволяє оператору влучати в амбразуру ДОТу.

Ці та інші роботи дозволили “Ізюмському приладобудівному заводу” отримати біля 159 млн грн виручки від реалізованої продукції, з яких майже 45 млн грн було сплачено у вигляді податків та зборів до бюджети всіх рівнів.

Кошти, отриманні підприємством, дали змогу направити ресурси у розробку нових систем наведення. У минулому році був представлений новий оптико-електроний приціл ОЕП-ВН з потужним тепловізором, який поєднаний з високоточною цифровою системою ведення вогню. Його високочутливий тепловізор здатний виявляти цілі на відстані біля 5 км.

У ОЕП-ВН також встановлений новий лазерний далекомір українського виробництва. Створення нового прицілу стало можливим завдяки ефективній співпраці підприємства “Укроборонпрому” з рядом компаній з країн-членів НАТО, а також залучення приватних українських компаній.

Ці технологічні рішення значно зменшили вагу приладу наведення та його габарити. Завдяки цьому ОЕП-ВН може встановлюватись, як на легку бронетехніку типу “Дозор-Б”, так і на потужний БТР-4МВ1. Така уніфікація дозволить значно зменшити собівартість ОЕП-ВН при розгортанні серійного виробництва.

*При копіюванні матеріалів активне посилання на сайт обов’язкове.
*Точки зору авторів публікацій можуть відрізнятися від позиції редакції.
*Інформація публікується з відкритих джерел. http://ukroboronprom.com.ua/

Continue Reading

Trending

Inline
Приєднуйтесь! Будьте завжди в курсі подій. Вподобайте цей інфоресурс!
Inline
Приєднуйтесь! Будьте завжди в курсі подій. Вподобайте цей інфоресурс!