Зв'яжіться з нами

Cтатті

Загроза Зміїному. Чому Росії потрібна анексія українського острова (КАРТА)

Опубліковано

на

Ситуація із захопленням Росією вишок в Одеському газовому родовищі, обстріл нашого Ан-26, є дуже серйозними сигналами загрози морської блокади, яку нам готує ворог

1-го лютого у Чорному морі був обстріляний український військовий літак Ан-26, який здійснив обліт в морській економічній зоні України, у районі Одеського газового родовища. За даними Міноборони, він був обстріляний з “раніше захоплених Російською Федерацією бурових вишок”.

Мова йде про колишні вишки дочірньої компанії “Нафтогаз України” – “Чорноморнафтогазу”. Вони розташовані в Одеському родовищі, в 100 км від узбережжя Одеської області.

У Міноборони Росії обстріл літака спростували, але висловили протест українському аташе з питань оборони щодо дій Ан-26, який “занадто низько пролетів над вишками “Таврида” та “Крим-1″, створивши небезпеку для персоналу”.

МЗС України згодом зажадало від Росії розслідування цієї ситуації. Проте, очікувати бодай якоїсь реакції від Росії, ба навіть страху перед Заходом, сьогодні навряд чи треба. Набагато кращою відповіддю на загрозу у Чорному морі стали спільні навчання у грудні 2016-го року прикордонників і військових моряків, а також доставка підрозділом морської піхоти ВМС на острів Зміїний важкого озброєння, яке залишиться там до стабілізації ситуації.

Що відбувається у Чорному морі

Обстріл Ан-26 стався над газовими родовищами, які розташовані приблизно в 100 км від Одеси і в 150 км від кримського півострова. До анексії Криму там вели видобуток бурові установки, так звані “вишки Бойка”, чи як кажуть зараз “вишки Кацуб”. За наявною інформацією, видобуток газу становив максимум 1,7 млрд кубометрів на рік, що дозволяло забезпечувати потреби Криму. Зрозуміло, що після анексії півострова, для Росії було стратегічно важливо захопити родовища і видобувати газ на Чорноморському шельфі для потреб Криму. Проте, родовища знаходяться в морській економічній зоні України. Але логіка Росії проста – всі анексовані платформи належать “Чорноморнафтогазу”. Ну а він вже націоналізований. Тому ще в березні 2014 платформи були взяті під контроль російськими військовими.

З тих пір робота бурових установок ведеться під охороною російських сторожових кораблів.

А після того, як “Нафтогаз України” підготував позов за фактом захоплення окупаційною кримською владою бурових установок “Петро Годованець” і “Україна”, а Печерський суд заарештував анексовані установки “Чорноморнафтогазу”, у грудні 2015-го вони були відбуксовані ближче до узбережжя Криму. У ФСБ заявили, що це було зроблено “в зв’язку з підвищеною терористичною загрозою”. Проте, насправді над установками навис арешт через позов.

У грудні 2016-го головний військовий прокурор України Анатолій Матіос розповів, що Росія незаконно використовує українські бурові вишки в Чорному морі.

“Військові прокурори фіксували той факт, що бурові платформи, які належать Україні (як встановило слідство військової прокуратури так звані вишки Бойка(або Кацуб) зусиллями росіян мають змінені навігаційні дані та незаконно використовуються під прапором РФ. На платформах знаходяться озброєні військові підрозділи збройних сил Росії”, – розповідав Матіос.

Міністерство закордонних справ України висловило обурення порушенням гарантованих Конвенцією ООН суверенних прав нашої країни в її територіальних водах і на континентальному шельфі. А в офіційній заяві Державної прикордонної служби України підкреслювали, що “кораблем Морської охорони Держприкордонслужби зафіксований факт грубого порушення норм міжнародного морського права та Закону України “Про виключну (морську) економічну зону України”.

Окрім ситуації з Ан-26 раніше, у вересні 2016-го, стався ще один гучний інцидент.

8 вересня 2016 корабель морської охорони “Поділля” в супроводі патрульного літака “несли службу в північно-західній частині виключно морської економічної зони України з метою збору доказової бази за фактами агресії Росії , захоплення об’єктів і майна України та незаконної промислової діяльності Російської Федерації в районах Голіцинського і Одеського газових родовищ.

Щойно український корабель наблизився до родовищ, на нього навели свої установки російський сторожовий корабель “Смєтливий” і розвідувальний корабель “Приазов’я”, що належать до Чорноморського флоту. Також обліт українського корабля на небезпечній висоті зробив російський фронтовий бомбардувальник Су-24, після чого без відповіді на дії росіян, екіпаж катера “Поділля”, зібравши факти доказів російської агресії, був змушений “відбути до місця постійної дислокації”. Але на цьому історія не закінчилася. Вночі були підняті за сигналом тривоги сили ВМСУ в складі флагманського корабля “Гетьман Сагайдачний” і малих броньованих артилерійських катерів проекту “Гюрза-М” “Бердянськ” та “Аккерман”, які в супроводі вертольота Ка-27 вирушили до місця події, щоб запобігти вторгненню російських військових кораблів в українські територіальні води.

За наявною інформацією, тоді російські кораблі вдалося витіснити з морської економічної зони України. Без бою. Хоча росіяни стверджували, що українські кораблі, “як припливли, так і повернулися назад”.

Загроза Зміїному

За словами колишнього радника міністра закордонних справ Швеції Аарона Корева, ще в 2016 році Росія могла наважитися на захоплення острова Зміїний. І його пояснення виглядали досить логічними. Мовляв, Росія не відмовлялася від планів експансії. А слідом за захопленням бурових установок та газових родовищ, анексія Зміїного виглядає наступним кроком до відрізання Одеси і українських портів від морського сполучення. На думку Корева, захоплення острова можуть здійснити російські солдати без розпізнавальних знаків, а сам острів перетворити у морську базу так званого “одеського ополчення”, яке унеможливить прохід українських торгових судів.

Звичайно, враховуючи віддаленість Зміїного від материка (розташований за 35 км східніше від узбережжя), можна говорити, що без підтримки із суші прикордонникам буде важко у разі операції російських військових.

І попри те, що український флот очікує модернізація і за стратегією до 2020 року чисельність має збільшитися в три рази, була реанімована програма “Корвет”, наразі варто пам’ятати, що після анексії Криму в складі ВМС України знаходиться близько 10 одиниць бойових кораблів, з яких найбільш боєздатними є “Гетьман Сагайдачний” і кілька артилерійських катерів, включаючи нові малі броньовані артилерійські катери проекту “Гюрза-М” з власними назвами “Бердянськ” і “Аккерман”, а також корвет “Вінниця” (задіяний ще в 1976 році, його стан під питанням). І варто помізкувати над тим, чи не побоїться Росія, під загрозою санкцій, використовувати у можливій операції з анексії сили Чорноморського флоту. Навіть якщо там і будуть “зелені чоловічки”, без бойових кораблів ЧФ ніяк не обійтися. І саме посилення угруповання військ на Зміїному ще з 2016-го року є правильним кроком нашого командування.

Чому Росії потрібен Зміїний

Як вже було сказано, анексія острова навіть “зеленими чоловічками” і створення там морської бази із можливістю патрулювання і вільного плавання російських кораблів, призведе до того, що Україна втратить майже весь доступ до моря. Думаю, не варто пояснювати, що тоді буде з економікою, якщо буде заблокована робота Одеського порту, оскільки Росія унеможливить повноцінне проходження вантажних кораблів у сьогоднішніх обсягах. Для агресора – це реальний шанс завдати удару по економіці.

Що робити

На щастя, наше командування намагається попередити можливі плани ворога. Посилення угруповання військ на Зміїному, а також збір інформації щодо незаконних дій ворога в морській економічній зоні України для подальших судових позовів – єдиний можливий вихід, який у нас є сьогодні. Також має діяти й МЗС, не даючи ситуації у Чорному морі затихнути в дипломатичному плані.

Автор:Андрій Коваленко

При копіюванні матеріалів активне посилання на сайт обов’язкове. *Точки зору авторів публікацій можуть відрізнятися від позиції редакції.

Джерело:http://www.depo.ua

Cтатті

Як Одеса поновлює статус центру літакобудування

Опубліковано

на

У складальному цеху Одеського авіаційного заводу напружена пора – готують один за одним до льотних випробувань багатоцільові літаки Y1″Дельфін”. Налагодженням випуску крилатих машин місцеві авіабудівники, власне, поновили призабутий статус Одеси – одного з ключових центрів літакобудування України. Адже ще донедавна їх іменували авіаремонтниками, а саме підприємство, що входить до кластера “Укроборонпрому”, – ДП “Одесаремсервіс”.

СТОЛІТНЯ ТРАДИЦІЯ ЛІТАКОБУДУВАННЯ

На старті 21 століття про славетний бренд нагадав піднятий у небо над Одесою літак “Анатра-2” – відновлена копія того самого літака-розвідника “Анатра Анасаль”, який серійно випускали одеські авіабудівники у 1916 році. Після відзначення 90-річниці літака одеської марки згадали і про перший “Аероклуб”, першу “Школу пілотів”, перший політ у 1910 році на французькому аероплані “Фарман IV” відважного авіатора Михайла Єфімова, відкриття у 1911 році майстерні під гучною назвою “Завод аеропланів Анатра” та аеродрому, який досі називають “Шкільним”.

Якщо в 1911 році у небо над Одесою піднялись всього 7 літальних апаратів, а в наступному – 20 аеропланів “Фарман-IV” і “Блеріо”, то уже через п’ять років – місцеві авіабудівники вийшли на щомісячний випуск 80 крилатих машин одеської марки.

Пам'ятник Анатра Анасаль
Пам’ятник Анатра Анасаль

Через сто років їх нащадки взялись відроджувати славні традиції літакобудування. Розпочали з модернізації навчально-тренувального реактивного літака “Л-39С” чеського виробництва. Ось як про це розповідає гендиректор авіазаводу Віталій Юхачов:

“Зважаючи на актуальність підготовки військових льотчиків, керівництво Міноборони України прийняло рішення передати нашому заводу партію літаків “Л-39С”, що є симуляторами винищувачів “МіГ-29″ і Су-27”, для здійснення їх комплексної модернізації. Експерти виходили з того, що реактивний “Л-39С” можна “навчити” симулювати політ на “МіГ-29″ у бойовій обстановці – як при перехопленні цілі, так і в повітряному бою, включно зі стрільбою і бомбометанням по наземних цілях. І наші конструктори, технологи, виробничники успішно реалізували доведене завдання”, – зазначив Юхачов.

Л-39М
Л-39М “Альбатрос”

Більш того, після передачі Збройним Силам України модернізованих “Альбатросів”, як ще називають “Л-39М”, ми ініціювали випуск “з нуля” сучасного навчально-тренувального літака Y1 “Дельфін”. Оскільки потужності підприємства дають змогу реалізувати цей перспективний проект. Ідея заводчан знайшла підтримку, було розроблено техдокументацію, і після схвалення проекту наше підприємство приступило до випуску перших десяти одномоторних літаків.

“ДЕЛЬФІНИ” СТАЮТЬ НА КРИЛО НАД ОДЕСЬКОЮ ЗАТОКОЮ

“Y1 “Дельфін” – не просто результат запровадження у практику новітніх технологій літакобудування. Випуск цієї машини, переконаний Юхачов, “крок уперед у справі підготовки льотчиків, оскільки вона якнайкраще підходить для здійснення курсантами перших польотів. На цих літаках у них є можливості вдосконалити навички пілотування на малих висотах, а для більшої безпеки польотів на “Дельфіні” встановлена спеціальна система порятунку – в разі нештатної ситуації є змога приземлитись на парашуті”.

фото Укроборонпрому
Y1″Дельфін”. Фото: Укроборонпром

Із заступником гендиректора – головним конструктором ДП “Одеський авіазавод” Валентином Гостіщевим кореспонденти Укрінформу зустрілись у складальному цеху підприємства, де спеціалісти інженерно-технічних служб тестували різні системи “Дельфіна”, готуючи його до льотних випробувань.

– Протягом грудня, – поділився Гостіщев найближчими планами, – відправляємо на випробування небом двох “Дельфінів”, що проходять зараз, як бачите, тестування систем у межах передпольотної підготовки. Ще чотири машини – на потоці, на різних стадіях готовності. Але так само успішно просуваються, згідно з графіком, до фінішного етапу – на злітно-посадкову смугу аеродрому”.

“Якщо будуть нові замовлення, звісно, зможемо їх у стислі строки виконати, – зауважив заступник гендиректора. – Адже “Дельфін” успішно пройшов державні випробування і сертифікований для польотів. Завод володіє сучасною технічною базою, конструкторською документацією, причому в разі потреби наші фахівці спроможні внести зміни для кращого виконання тих чи інших техзавдань.

За словами Гостіщева, “поки що літак застосовується передусім при підготовці кадрів цивільної авіації, наприклад, курсантів Кіровоградської льотної академії та інших вишів. Але ми вважаємо, що літак можна успішно застосовувати і на початковому етапі тренувань курсантів та льотчиків Збройних Сил України, а також для здійснення, приміром, моніторингу прикордонних зон, участі в пошуково-рятувальних операціях і багатьох інших заходах. Зараз конструктори заводського ОКБ-2 під керівництвом Володимира Устенка продовжують роботу над створенням спеціалізованих версій цього повітряного судна”.

– Шкода, виїжджаю зараз у відрядження, – додав заступник гендиректора, – тож обмаль часу, аби розповісти про низку переваг цього перспективного літака. Втім, докладніше про реалізацію нашого спільного проекту можуть розказати керівник Дослідно-конструкторського бюро Володимир Устенко та провідний конструктор Людмила Чернікова.

– “Дельфін” – дуже надійне і маневрене повітряне судно, – продовжив Устенко, – я б сказав, що у п’ятому океані він почувається так упевнено, як дельфін у відкритому морі, дозволяючи льотчику виконувати фігури складного і вищого пілотажу та забезпечуючи курсантам успішне опанування основ сучасного швидкоплинного повітряного бою, включно з виходом зі штопора. Літак може оснащуватися бортовим обладнанням, як на базі традиційних аналогових приладів, так і сучасним цифровим, яке отримало назву “скляна кабіна”.

На думку керівника ОКБ-2, важливо й те, що молоді пілоти мають змогу відпрацювати всі елементи зльоту-посадки, включно з випуском і прибиранням стійки шасі, чого не забезпечують інші літаки цього класу. Наприклад, легкомоторний літак ХАЗ-30 виробництва Харківського авіаційного промислового підприємства. Крім того, оснащений “Дельфін” надійним двигуном від французької компанії Societe de Motorisations Aeronautiques, яка входить у масштабний авіа-конгломерат Safran SA і постачає двигуни та авіоніку для лайнерів компаній Boeing та Airbus.

– Цікаво, що при укладенні контракту на постачання двигунів компанією Societe de Motorisations Aeronautiques, – зауважив керівник ОКБ-2, – ми пересвідчились, що саме ця фірма надсилала свої двигуни і для комплектації аеропланів одеських марок 100-річної давності.

Втім, плануємо найближчим часом оснастити літак турбогвинтовим двигуном АІ-450С виробництва вітчизняних компаній “Івченко Прогрес” і “Мотор Січ”, у якому застосована новітня система управління паливом двигуна. Хочемо, щоб у перспективі літак комплектувався виключно українськими вузлами й агрегатами, і учасники перемовин уже вийшли на завершальний етап.

ПОВІТРЯНЕ ТАКСІ З ОДЕСИ ДО КИЄВА

У свою чергу, провідний конструктор Чернікова звернула увагу на те, що обійдеться новий літак компанії-замовнику чи організатору послуг “Повітряне таксі” в $350 тисяч – у півтора рази дешевше порівняно з імпортними аналогами, яким він не поступається за технічними параметрами. Завдяки потужному двигуну “Дельфін” спроможний розганятися до 385 км/год і здійснювати на висоті 3 тисячі метрів безпосадочні польоти на відстань 1320 кілометрів, тобто здатний подолати відстань з Одеси до Харкова чи Києва і повернутися назад. До того ж на літаку встановлений двигун дизельного типу, що спалює пального стільки ж, як легковий автомобіль – з розрахунку 16 літрів на сто кілометрів.

“Ми вважаємо, що саме реалізація проектів ОКБ-2 має вирішальне значення для перспектив розвитку авіазаводу, – зауважила Чернікова, – бо зростатиме ринок послуг “бізнес-джет” або “повітряних таксі”. А це теж одна із спеціалізацій розробленого нами й поставленого на потік “Дельфіна”. Літак розрахований на чотирьох осіб – пілота і трьох пасажирів або членів екіпажу, в залежності від необхідності. У тому разі, якщо пасажирів троє, подолання значної відстані обійдеться коштом, еквівалентним приблизно в $100″.

Уже зареєстрована одеська авіакомпанія, що готується надавати послуги повітряного ВІП-таксі для представників ділових кіл і в тих випадках, коли виникає необхідність здійснення екстреної поїздки до столиці чи в одну з віддалених областей.

Звісно, налагодження випуску легкомоторних літаків Y1 “Дельфін” – лише один із напрямків діяльності Одеського авіазаводу, що входить до кластеру ДК “Укроборонпром”. Паралельно з виконанням значних обсягів ремонтних робіт, заводчани розгорнули серійне виготовлення деталей скління винищувачів і навчально-тренувальних літаків, успішно реалізують програму імпортозаміщення, завдяки чому чистий дохід від реалізації продукції та послуг підприємства досяг торік понад 220 мільйонів гривень, а середня зарплата працівників підприємства перевищила 9 тисяч гривень.

Отож поява у небі над Одеською затокою легкомоторного літака Y1″Дельфін” повернула Одесі славетний бренд центру літакобудування. Чи утримається повітряне судно у небесах півтора десятиліття, як удалося первістку авіазаводу аероплану “Анатра Анасаль”, що давно став експонатом празького музею, покаже час.

Михайло Аксанюк

*При копіюванні матеріалів активне посилання на сайт обов’язкове.
*Точки зору авторів публікацій можуть відрізнятися від позиції редакції.
*Інформація публікується з відкритих джерел.

Продовжити читання ?

Cтатті

«Тритон-01» змагається за місце в лавах ЗСУ

Опубліковано

на

Серед розмаїття військової техніки, яку останніми роками створили вітчизняні конструктори, з’явився ще один цікавий зразок. Мова про легкоброньовану платформу «Тритон», яка нині здатна успішно виконувати завдання на суходолі. Проте виробник запевняє, що незабаром вона стане плавучою.

Цей зразок колісної бронетехніки вітчизняного виробництва нещодавно допустили  до підконтрольної експлуатації в ЗС України.

Уперше демонстраційний зразок легкоброньованої платформи «Тритон», вироблений на ПАТ «Завод «Кузня на Рибальському», презентували широкому загалу ще наприкінці 2015 року на Міжнародній спеціалізованій виставці «Зброя та безпека». Торік «Тритон-01» пройшов визначальні відомчі випробування, а нещодавно його допустили до підконтрольної експлуатації в ЗС України.

— Під час визначальних відомчих випробувань виникло питання, до якої категорії колісної бронетехніки віднести «Тритон»: до бронеавтомобілів чи до бронетранспортерів, — говорить куратор проекту від підприємства-виробника Ігор Татарин. — Оскільки ходова «Тритона» має взаємозамінні з БТР-70, БТР-80, БТР-3, БТР-4 компоненти, а його носійний кузов по суті є втіленням ідеології, яку застосовують під час виробництва бронетранспортерів, наш зразок вирішили тестувати за критеріями, визначеними саме для них. До речі, зробити елементи підвіски взаємозамінними з бронетранспортерами — бажання замовника. І в польових умовах це має суттєво поліпшити ремонтопридатність «Тритона».

Платформу «Тритон-01» укомплектовано чотирициліндровим дизельним двигуном VOLVO TAD542VE з робочим об’ємом 5,13 л, потужністю 218 к. с. та п’ятиступінчастою механічною або автоматичною коробкою передач (ZF ZTO 1006 або ALLISON 1000 SP відповідно). Підвіска незалежна, важільно-торсіонна з телескопічними амортизаторами. «Тритон» розвиває максимальну швидкість по шосе 110 км/год. Запас ходу становить близько 700 км.

12_12_2017.qxd

Бронеплатформу оснащено передпусковим підігрівачем, сучасними системами кондиціонування та пожежогасіння, а також фільтровентиляційною установкою, яка забезпечує очищення й подачу чистого повітря в десантне відділення.

На легкоброньовану платформу «Тритон-01» установлено шини підвищеної прохідності із системою автоматичного підкачування та ранфлетами. Вони забезпечуватимуть рух платформи в разі значного пошкодження колеса (або навіть усіх).

Цікаво, що від самого початку проект передбачав розробку плавучої бронеплатформи (з максимальною швидкістю на плаву — до 10 км/год.), тому, за словами Ігоря Татарина, інженери заводу наполегливо працюють над підвищенням плавучості й вносять в конструкцію необхідні зміни. Наразі задню частину останньої версії броньованої платформи оснащено двома гребними гвинтами. До речі, до підконтрольної експлуатації у військах допущено базову модель «Тритон-01», тобто неплавучий зразок.

Також поки що достеменно невідомо, яке оснащення матимуть машини, що використовуватимуть в армійських підрозділах. Наприклад, на легкоброньовані платформи, котрі постачають нашим прикордонникам, розміщено новий мобільний розвідувальний комплекс «Джеб», який включає в себе РЛС LC111 «Лис» розвідки наземних цілей міліметрового діапазону і малошвидкісних повітряних, які низько літають, тепловізійну систему, а також телевізійну двоканальну систему спостереження нічного й денного бачення, лазерний далекомір і системи радіо- й радіотехнічного моніторингу.

Результат пошуку зображень за запитом "мобільний розвідувальний комплекс «Джеб»"

Такий комплекс дає змогу виявляти техніку на відстані до 6,5 км, людину — за 2,5 км, ідентифікувати цілі й здійснювати спостереження за 250 об’єктами одночасно. Також платформу комплектують станцією постановки радіоперешкод «Анклав» та окремим дизельним генератором і виносним пультом керування радіолокаційним комплексом (до 100 м).

«Тритон-01» має бронювання, що відповідає класу захисту ПЗСА-5 за ДСТУ 3975–2000 (забезпечує захист від кулі 7,62 мм патрона 57-БЗ-231с, з кулею БЗ (автомат АКМ) із відстані 10 м). Розрахунок рівня протимінної стійкості «Тритона-01» шляхом математичного моделювання, який здійснили фахівці Центрального науково-дослідного інституту озброєння та військової техніки ЗС України, засвідчив, що бронеплатформа здатна захистити екіпаж й десант в разі підриву мінно-вибухових пристроїв потужністю до 6 кг у тротиловому еквіваленті під її днищем або колесом. Надійність системи комплексного пасивного протимінного захисту досягнуто реалізацією певних технічних рішень, зокрема, завдяки збільшеному дорожньому просвіту та особливій V-подібній формі корпусу в районі ходової частини, що має змінювати напрям ударної хвилі в разі підриву на мінно-вибуховому пристрої. Мінімізувати максимальне прискорення, що виникає внаслідок впливу енергії вибуху, та запобігти травмуванню особового складу мають спеціальні сидіння, що кріпляться до даху.

Легкоброньована платформа «Тритон-01» має на озброєнні дистанційно керований бойовий модуль, до складу якого входить 12,7 мм кулемет НСВТ й 40 мм гранатомет УАГ-40.

Отже, на перший погляд, за своїми можливостями й тактико-технічними характеристиками «Тритон-01» має досить пристойний вигляд. Однак вести мову про його практичну ефективність можна буде лише за результатами підконтрольної експлуатації в підрозділах українського війська.

Андрій ЛИСЕНКО

*При копіюванні матеріалів активне посилання на сайт обов’язкове.
*Точки зору авторів публікацій можуть відрізнятися від позиції редакції.
*Інформація публікується з відкритих джерел.

Продовжити читання ?

Cтатті

У Сухопутних військах немає бригади без бойового досвіду – генерал

Опубліковано

на

Усі бригади, полки і окремі частини Сухопутних військ ЗС України вже мають бойовий досвід.

Про це в інтерв’ю Укрінформу заявив командувач Сухопутних військ Збройних Сил України генерал-полковник Сергій Попко.

“Всі бригади Сухопутних військ, всі полки й окремі частини мають бойовий досвід і виконували протягом всіх цих трьох років бойові завдання. Немає жодної військової частини в Сухопутних військах, яка не мала б бойового досвіду, кожна – за напрямками своєї діяльності”,  – заявив він.

Генерал зазначив, що залежно від року війни, від періоду застосування в російсько-українській війні, частка участі Сухопутних військ у бойових діях “коливалася від 80 до 90%”.

“Ми з повагою ставимося до зусиль інших силових структур, таких як Служба безпеки України, Державна прикордонна служба, Національна гвардія, Національна поліція. Але проводити якісь паралелі між ними було б не зовсім коректним. Справа в тім, що Сухопутні війська, як і Десантно-штурмові війська, і Морська піхота, завжди виконують задачі на першій лінії. Всі інші – на другій і далі”, – зазначив Попко.

Командувач також повідомив, що частини і підрозділи Сухопутних військ перебувають у районах російсько-української війни в Донецькій та Луганській областях за принципом ротації: приблизно 7-8 місяців виконання бойових завдань, 5-6 місяців – відновлення боєздатності в пунктах постійної дислокації. “Там здійснюється доукомплектування, ремонт озброєння і військової техніки, особовому складу надаються відпустки. Потім знову повернення до виконання бойових завдань на фронті”,  – додав він.

*При копіюванні матеріалів активне посилання на сайт обов’язкове.
*Точки зору авторів публікацій можуть відрізнятися від позиції редакції.
*Інформація публікується з відкритих джерел.

Продовжити читання ?
Реклама
Реклама
Реклама

Trending