Connect with us

Cтатті

Заступник командувача Нацгвардії генерал Сподар: “Азов” – нормальний полк. У них просто інтерес до історії і, можливо, інші погляди на націонал-соціалістичний рух у Німеччині

Published

on

Несподівано в серпні, в розпал сезону відпусток, в епіцентрі суспільної уваги опинився такий недавно створений силовий орган як Національна гвардія.

Спершу Президент Петро Порошенко видав указ і оголосив про позачерговий призов строковиків в Національну гвардію. При цьому ні мотивів, ні обґрунтування таких дій керівництва країни тривалий час у публічному просторі озвучено не було.

Відповідно, це породило масу чуток і домислів про нібито суттєву нестачу гвардійців у зоні АТО або навіть підготовку влади до придушення можливих масових акцій протесту восени поточного року.

Крім того, періодично спалахували скандали з найодіознішим підрозділом НГУ – полком особливого призначення “Азов”.

То “азовці” споруджують ідол бога Перуна поблизу Маріуполя, облаштовують капище і починають проводити язичницькі обряди, то один з керівників полку і близький друг заступника міністра внутрішніх справ Вадима Трояна Володимир Бржезінскій затримується за хабар 1,5 млн гривень.

У всіх цих питаннях Українські Новини вирішили розібратися, детально розпитавши керівника Нацгвардії, відповідального за роботу з особовим складом.

В ексклюзивному інтерв’ю заступник командувача, генерал-майор Ярослав Сподар роз’яснив всі нюанси позачергового призову строковиків, розвіяв усі побоювання щодо їх застосування не за призначенням, а також поскаржився на завантаженість нацгвардійців невластивими їм завданнями.

Також генерал похвалив “Азов” за дисципліну, висловив своє ставлення до їхніх характерних особливостей і прокоментував затримання Бржезінского.

Крім того, під час розмови Сподар розкрив секрет успішної боротьби з пияцтвом в Нацгвардії і відкрито розповів, які саме священиків ніколи і ні за що не візьмуть в капелани, не дивлячись на їх прохання.

 

Місяць тому Президент Петро Порошенко несподівано для всіх видав указ про позачерговий призов громадян на строкову військову службу в Національну гвардію. І, власне кажучи, 8 серпня цей заклик стартував. З чим пов’язане таке раптове рішення і для яких завдань вирішено набрати зараз додаткову тисячу гвардійців?

Моя особиста думка як військового з 29-річною вислугою, що це досить нестандартний указ Президента щодо комплектування окремо взятої Національної гвардії. А скільки у нас політиків, а скільки експертів, які не зовсім розуміють, що це таке, що відбувається в країні, а вже коментують це рішення. Вони починають давати оцінки, вже 3-й день поспіль обговорюють цю новину, додумують, навіщо гвардії додатково знадобилася ще 1 тис. військових …

А все дуже просто, ще в 2014 році, коли з’явився закон “Про Національну гвардію України” в прикінцевих положеннях було чітко прописано питання конвоювання, яке покладається на Національну гвардію, і яким раніше займалися Внутрішні війська.

У міліції раніше був підрозділ “Грифон”, який займався цим питанням. Але коли почалося реформування в поліцію, ця ніша виявилася незакрита.

При цьому в країні йде війна, і в 2014 -2015 роках у нас дійсно чисельності не вистачало – ми починали 2014 рік з 33 тис. осіб особового складу, а зараз же, слава Богу, у нас вже за 40 тис. військових.

Але на Національну гвардію практично щомісяця покладаються нові завдання, підвищується навантаження.

При цьому майже 5-тисячне угрупування Національної гвардії на постійній ротаційній основі знаходиться в зоні АТО. Крім того, ми створили кілька частин у самій зоні АТО – це Маріуполь, Слов’янськ, Рубіжне.

Нацгвардія продовжує і зараз здійснювати конвоювання?

Про конвоювання наше суспільство взагалі мало що знає. Тому що не чує як пересуваються ці вагони (з ув’язненими. – ред.), Де ці засуджені перебувають. Це робота, яка невидима для ЗМІ, для суспільства. Можливе, це і добре, тому що ми як суспільство застраховані від цього.

Крім того, ми ще і здійснюємо охорону підсудних у залах судів. Сьогодні Національної гвардії планується передача нового завдання – охорона судів. Раніше районні суди охороняв “Грифон”, а обласні та апеляційні – Внутрішні війська. І коли їх не стало, була довга дискусія в системі МВС і навіть в Адміністрації Президента.

Виходячи з кількісного складу Національної гвардії ми розуміли, що виходом з цієї ситуації може бути зменшення кількості завдань для НГУ … Ми навіть такі пропозиції висували як передати функції оборони і охорони 3-й лінії взводних опорних пунктів в зоні АТО місцевим адміністраціям, не тримати там збройних військовослужбовців Нацгвардії …

Тобто передати цю функцію місцевої поліції?

Йшлося про те, щоб місцеві адміністрації створили воєнізовану охорону з цивільних осіб. І так, до речі, вирішилося б питання працевлаштування, адже там багато безробітних. Але до цього питання не прислухалися. Тому наш контингент в зоні АТО так і залишається.

При цьому з 40 тис. Військовослужбовців Нацгвардії близько 3,5 тис. Військовослужбовців виходять щодня на охорону громадського порядку, в тому числі, охороняють понад 100 об’єктів дипломатичного призначення. Плюс охорона атомних електростанцій, плюс охорона курортних зон і зон видобутку бурштину, плюс робота в Чорнобильській зоні щодо запобігання вивезенню металобрухту, плюс охорона спецвантажів відходів ядерного палива і так далі.

Крім цього, ми взяли під охорону всі центральні органи виконавчої влади – тільки по Києву у нас більше 20 об’єктів, де по 2 – 4 людини цілодобово несуть службу.

Згадайте, до речі, недавній випадок з Генеральним консульством Польщі у Луцьку (29 березня невідомий вистрілив з гранатомета по будівлі Генконсульства Польщі в Луцьку, – ред.). Ми тоді не здійснювали охорону цього об’єкта, його охороняла інша силова структура.

Після цього випадку до нас надійшла величезна кількість звернень про взяття під охорону всіх цих дипломатичних об’єктів. І на сьогоднішній день ми не спостерігаємо тенденцію щодо зменшення завдань, які покладають на Національну гвардію. Згідно із законом їх 18, але через внутрішні проблеми в країні їх кількість все збільшується і збільшується.

Одна з нових завдань – охорона судів?

Ми підрахували, що 111 судів і органів правосуддя до кінця поточного року Нацгвардія повинна взяти під охорону. Але тільки там, де знаходяться пункти постійної дислокації військових частин НГУ.

У зв’язку з цим вимушений захід – призів в серпні поточного року. За цей час ми повинні призвати на строкову службу, підготувати 1 тис. чоловік, вони повинні прийняти військову присягу, пройти курс молодого бійця, пройти підготовку за фахом, здати заліки.

У той же час, хочу зазначити, що у нас більше 50% особового складу, який заступає на службу, несе службу з бойовою зброєю, і це не тільки в зоні АТО.

Які особливості цього позачергового призову?

Параметри і критерії відбору залишаються такими ж, що були в осінній і весняній компаніях. Терміни служби аналогічні.

Строковики служитимуть рік?

Залежно від освіти на момент призову. Якщо середня освіта, то півтора року, якщо спеціаліст або магістр, то 1 рік.

Загалом планується призвати 1 тис. військових. А цікаво, яка норма по Києву, скільки призвуть в столиці?

Є така статистика, що з областей набираємо від 25 до 100 чоловік. У Київський гарнізон ми плануємо закликати близько 200 чоловік. Всі розмови про те, що призовники служитимуть далеко від дому, не відповідають дійсності.

За Вашими прогнозами, вдатися призвати заплановану кількість строковиків?

Звичайно! Вже 16 серпня перші команди поїдуть (на місця дислокації військових частин. – ред.). За доповідями на вчорашній день ми набираємо навіть більше 1 тис. Чоловік. Є навіть певний резерв. Тому ці міфи, що наші ресурси вичерпалися тощо, це все не відповідає дійсності.

І щоб розставити всі крапки над “і” – до АТО вони залучатися не будуть?

Однозначно. До АТО вони не будуть залучатися. У зоні операції у нас є 2 частини – в / ч 3057 (місце дислокації – Маріуполь) і в / ч 3035 (місце дислокації – Слов’янськ), плюс окремий підрозділ знаходиться в Рубіжному. Там є військовослужбовці строкової служби, вони проходять службу у пункті постійної дислокації, але на блокпости, взводні опорні пункти вони не залучаються. Це водії, охорона громадського порядку, забезпечення конвоювання.

Уточнююче запитання, чия це була ініціатива оголосити позачергової призов в НГУ? Ця пропозиція була Нацгвардії чи, наприклад, Адміністрації Президента?

Це був вимушений захід, ініціатива Національної гвардії. Тому що перед нами постало питання, що з тим кількісним складом, що у нас є, буде складно виконати поставлені завдання.

Чи планується в подальшому застосовувати такий механізм, як оголошення позачергового призову?

Ні. Звичайно, ні. Це одноразовий захід, вимушений. Це було оперативне, гнучке рішення.

Давайте тоді перейдемо до більш загальних питань. Який на даний момент морально-психологічний стан військовослужбовців НГУ? Чи багато небойових втрат, випадків самогубств військових?

У нас з 2014 року небойові втрати, в тому числі, що потонули військовослужбовці, що потрапили в ДТП і т.д., складають 126 осіб. Ми втратили цих людей з різних причин, там були і хвороби, і нещасні випадки, особиста необережність, побутові ситуації, дорожньо-транспортні пригоди …

При цьому небойові втрати при виконанні завдань в зоні АТО склали 43 людини з 198 загиблих за час проведення операції.

Що стосується суїцидальних випадків, тобто об’єктивні та суб’єктивні причини.

У нас намічається чітка тенденція до зменшення суїцидальних випадків. На сьогоднішній день ми маємо 4 таких випадки за поточний рік: 1 – в зоні АТО, 1 – на мирній території, в позаслужбовий час, 1 – в лікарні і ще 1 суїцид – у відпустці.

При цьому в 2015 році було 23 випадки, в 2016 році – 15.

Тут є об’єктивні причини, тому що в 2014 – 2016 рр. переважно в зоні АТО були або добровольці або мобілізовані. Ми ж знаємо прекрасно, як мобілізованих відбирали, як працювали психологи і т.д. і т.п.

Зазначу, що з кінця 2016 року ми поміняли нормативну базу і створили службу психологічного забезпечення.

При цьому врахували міжнародний досвід і у нас на сьогоднішній день в Головному управлінні є відділ психологічного забезпечення – 6 осіб, є такі в територіальних управліннях, у військових частинах.

Плюс ми вийшли вже на роботу з поліграфами (детекторами брехні). Ми підготували людей, які вміють працювати з поліграфами, вже підготовлена ​​необхідна інструкція.

Застосовується поліграф насамперед під час професійно-психологічного відбору, а також під час проведення службових розслідувань.

Посольство США виділило для цього 53 тис. Доларів і навчило персонал, який на сьогоднішній день повністю підготовлений до роботи з поліграф в Нацгвардії.

А головне, якщо до 2014 року психологічний супровід військовослужбовців здійснювалося в основному в теорії, то на сьогоднішній день це практика.

У багатьох речах, які стосуються і психологічної реабілітації в тому числі, ми є першими.

Крім того, Нацгвардія ж першою почала залучати капеланів до військових частин, вірно?

Дійсно Національна гвардія перша серед силових структур України ввела в штат 44 військових священика. На сьогодні за трудовим договором у військових частинах НГУ працюють 38 капеланів, це священики Української православної Церкви Київського патріархату, Української грецько-католицької Церкви, Української автокефальної православної Церкви.

Ми провели з ними тижневий курс з тактичної медицині, по взаємодії з психологами.

Тобто священикам УПЦ (МП) заборонено бути капеланами?

У нас це заборонено. Вони хочуть, але у нас так не можна. Це було не тільки наша думка, а й думка Міністерства культури, Міністерства юстиції.

Є відповідний наказ Міністра внутрішніх справ в якому чітко зазначено: “не допускаються священики, духовні центри яких знаходяться на території країни-агресора”.

Відносно дисципліни в Національній гвардії. У складі Вашого відомства є і широко відомий полк “Азов” і батальйон “Донбас”. Як у них йдуть справи з дисципліною?

У 2014 -2015 роках у нас було 4 стандартних підрозділи – це батальйони “Крук” (багато хто забуває про цей невеликий, всього 121 чоловік, підрозділ, який потім розпався), “Донбас”, “Азов” і батальйон імені генерала Кульчицького. Так ось, коли ми проводили аналіз за станом правопорядку в цих підрозділах, то в 2014 -2015 рр. враховуючи кількість особового складу, перше місце займав “Азов”.

“Азов” був на першому місці з дисципліни і правопорядку, потім йшов батальйон

ім. Кульчицького, потім – “Крук” і “Донбас”. Статистика – річ уперта.

За цей час “азовці” пройшли природну асиміляцію, зрощення з іншими військовими підрозділами і частинами.

З самого початку – з 20 грудня 2014 року, коли “Азов” був переданий від Київського обласного УВС в підпорядкування Нацгвардії, відносини були натягнутими. Була повага, але кульгали питання військового статуту.

На сьогоднішній день ці всі питання зняті. Хочу відзначити, що зараз пішла внутрішня міграція між “Азовом” і частинами Національної гвардії. Це нормальний процес.

Я ось чим пишаюся, що, не дивлячись на зміни керівництва НГУ (навесні 2014 командувачем був Степан Полторак, потім Олександр Кривенко, після нього Микола Балан та з 30 грудня 2015 року Юрій Аллеров, – ред.) Ми почали ламати свідомість командирів і начальників .

Що ви маєте на увазі?

До 2014 року була така практика, що командир намагався приховати будь-яке правопорушення або злочин, який скоїв військовослужбовець. Командир боявся “меча відплати”, що керівник зніме його за недоробки чи щось таке. Ми з подивом дивилися на стандарти і розуміння західних країн. Наприклад, був випадок, коли військовослужбовець, не буду говорити, якої країни, згвалтував жінку. І нічого страшного, військова поліція приїхала, відкрила кримінальну справу, а військовий підрозділ йде собі далі і виконує поставлені завдання. У нас в головах це просто не вкладалося.

Зараз у нас позиція така: командир військової частини, якщо виявив правопорушення або на території частини або за її територією, призначає і проводить службове розслідування, інформує прокуратуру, доповідає по команді. Все, питань немає, молодець! Будь-то нестатутні відносини (що зараз велика рідкість в НГУ), розкрадання зброї або корупційні моменти – командир повинен виконати свою місію.

Щодо “Азова” аналогічна ситуація, і вони про це знають. Тобто, якщо було серйозне правопорушення і командир це приховав, то він в обов’язковому порядку понесе відповідальність за це, ніж якби він доповів все і відразу.

Зараз військова прокуратура нас вже “боїться” (сміється. – ред.). Раніше такого не було, що б ми писали листи “чому не засуджений той чи інший військовослужбовець?”.

Наприклад, випадок з начальником штабу – заступником командира авіаескадрильї Романом Матола.

(2 вересня 2016 роки за співпрацю з бойовиками “ДНР” суд засудив його до 5 років ув’язнення умовно. – ред.). Зараз прийшло рішення Апеляційного суду. На жаль, його повністю виправдали.

Він виправданий, хоча суд раніше і встановив факт його співпраці з бойовиками?

Повністю виправданий! Я вирішив почитати судове рішення, розібратися, в чому причина. А причина виявилася в невмілих, непрофесійних діях тих осіб, які його затримували, так як відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесли пізніше, ніж здійснили всі оперативні заходи.

В Апеляційному суді вирок був розбитий в пух і прах. Матолу визнали таким, який не був засуджений, а справу закрили за відсутністю доказів.

Ми написали листи до Генеральної прокуратури, СБУ, що нам робити? Ми залишилися один на один з цією проблемою. Галасу було дуже багато, близько 15 наших співробітників тільки свідчення давали, ми надали купу документів.

На виході: Матола “чистий”, а більш того, ми ще і зобов’язані йому за вимушений прогул виплатити фінансову компенсацію і відновити!

Тому ми і написали листи в прокуратуру, щоб подавали касацію на це рішення.

Ось така у нас “Феміда”.

Більш того, скажу у нас був випадок, коли в Лисичанську голосно затримували заступника командира в / ч 3011, який нібито переходив на ту сторону, давав інформацію сепаратистам.

І де він зараз? Вийшов, “чистий”.

У Нацгвардії є проблема пияцтва серед військовослужбовців?

Коли пішло у нас пияцтво, ми створили так звані “роти статутного порядку” в м Золочів (Львівська область). У нас туди 3 заїзди було. Тобто ми всіх, хто зловживав, умовно кажучи, в основному це були мобілізовані, збирали в групи по зоні АТО і відправляли в Золочів.

Там створили штаб статутної роти. Це були не дисциплінарні батальйони, ми організовували просто як навчальні збори, але плюс, там були капелани, психологи, медики, снігообтирання, фізкультура. Вони там заліки здавали. Бували у нас і такі, які по 2 рази туди їздили. Там, правда контингент попадався … По 10 адмінпротоколів за вживання спиртного! І всі 10 за час мобілізації! І йому нічого не зробиш, він за указом Президента пішов служити.

Проте, цей захід привів до зниження кількості правопорушень в НГУ.

Якщо у нас в 2014 році було 550 правопорушень, пік їх припав на 2015 рік – 1050, то вже в 2016 році – 235, а в 2017 році – спостерігається тенденція до зменшення.

Так, а повертаючись до “Азову” – зараз з дисципліни вони все ще перші чи вже ні?

Ні. Хочу зазначити, ситуацію з Бржезінскім, що була недавно (начальник відділу комплектування полку “Азов” Володимир Бржезінскій був затриманий 27 липня за підозрою у хабарництві. – ред.).

Він, до речі, звільнений?

Він не звільнений. У той момент, коли нам стало відомо про його затримання, він перебував у щорічній відпустці.

Коли Бржезінскій не повернувся в установлений строк з відпустки, згідно чинного законодавства, командир частини поінформував військового прокурора.

При цьому у військову частину надійшло повідомлення від Бржезінского про те, що проти нього 27.07.2017 відкрито кримінальну справу та обрано запобіжний захід на 60 діб – до 23 вересня.

Тобто до цієї дати він повинен знаходитися в місті Києві, йому заборонено куди-небудь виїжджати, у нього домашній арешт. Він не звільнений, так як на час досудового розслідування, коли вина ще не доведена, ми не можемо застосувати до нього ніяких заходів впливу.

Щоб завершити тему з “Азовом”, чи можете Ви зараз впевнено сказати, що колишній командир полку, депутат Андрій Білецький не має ніякого впливу на військових полку, так само як депутат Семен Семенченко – на бійців “Донбасу”?

Я Вам так скажу, відповідно до закону “Про статус народного депутата” вони можуть перебувати скрізь, заходити на будь-який об’єкт. У них вільний доступ. Але “Азов” і “Донбас” – це різні речі.

У нас розколів “Донбасу” вже штук 5 було. Що стосується Семенченко, то відношення його до цього батальйону практично мінімальне.

Що стосується “Азова”, то в порівнянні з 2014 роком, він уже зовсім не той, що був.

Те, що депутат Білецький має певне відношення до “Азову” – це без сумніву. Він стояв біля витоків створення цього підрозділу, він певний час керував цим підрозділом, після цього став народним депутатом і створив політичну партію “Національний корпус”.

Ясно, що “Азов” є його, певною мірою, дітищем, але на сьогоднішній день “Азов” як підрозділ однієї з військових частин Національної гвардії виконує всі поставлені завдання в зоні АТО.

Бували різні речі, як наприклад, що прогримів скандал з використанням незаконних артилерійських боєприпасів і т.п. і т.д.

Всі накази командувача НГУ виконуються.

У нас завжди, коли проходять зустрічі з іноземними делегаціями, одне з питань обов’язково: а що таке “Азов”?

“Азов” – військовий підрозділ, на даний момент основним його завданням є протидесантна оборона в певному районі, а також захист певних рубежів на випадок прориву противника.

Тому говорити, що вони якісь некеровані, немає ніяких підстав.

А як же ці всі ці фотографії, де видно, як бійці “Азова” поклоняються статуї Перуна?

У нас в Конституції є така стаття, називається “свобода віросповідання”. Там чітко написано, що ми не маємо права втручатися в певні моменти. Правда, якщо це не впливає на виконання службових обов’язків.

Там немає ніякого масового поклоніння ідолам і видовбування з дерева статуй Перуна тощо. Інша справа, що “азовці” цікавляться історією – це нормально. Можливо, у них інші погляди на націонал-соціалістичні рухи в Німеччині – це теж нормально.

Але ж націоналізм і патріотизм – речі, які дуже складно розмежувати.

Адже якщо ти – патріот, то ти любиш свою націю, і якщо ти – націоналіст, ти теж любиш свою націю. Але не ставиш її вище за інших, бо це вже шовінізм.

Відомо, що Павло Паршов, вбивця колишнього депутата Держдуми Росії Дениса Вороненкова, служив в Нацгвардії. Як він був прийнятий на службу, при тому, що знаходився в розшуку?

Паршов Павло Олександрович проходив військову службу в в / ч 3057 в батальйоні “Донбас” з 25.08.2015 по 05.08.2016. Майже рік. Був звільнений через службову невідповідність.

Коли почалося досудове розслідування за фактом вбивства російського екс-депутата, ці всі відомості були надані правоохоронним органам.

Під час прийняття на військову службу за контрактом 25.08.2015 за результатами перевірки щодо наявності непогашеної або знятої судимості було встановлено, що Паршов до кримінальної відповідальності не притягувався.

Зазвичай ми подаємо запити в МВС, вони перевіряють по базах, дають нам довідку відповідну, після цього проходить спецперевірка по 9 інстанціях.

На час особливого періоду всі ці 9 інстанцій були усунені від спецперевірки, тобто основним документом була довідка про несудимість.

Якщо б ми тоді комплектувалися за законами мирного часу, то ворог, напевно, був би вже під Києвом.

Тоді ж давали тільки одну цю довідку, потім військово-медична комісія і все, контракт підписаний.

Ми провели службове розслідування за даним випадком. Матеріали службового розслідування щодо прийняття його на службу віддали в прокуратуру Дніпропетровської області.

Там встановлено, що ряду документів не було в особовій справі Паршова. Але це тягне максимум на дисциплінарне стягнення або просто усне зауваження.

В цілому ж висновок такий, Паршов дійсно проходив службу в НГУ, був звільнений за службовою невідповідністю та чим він після звільнення займався, нам не відомо.

Чи були покарані співробітники Нацгвардії, які допустили порушення при прийнятті його на службу?

Покарання стосується переважно працівників кадрового відділення військової частини 3057. На сьогоднішній день вони притягнуті до дисциплінарної відповідальності рішенням начальника Територіального управління НГУ. Вони отримали сувору догану і т.д. Якогось злочинного наміру, спеціальної підробки документів не виявлено.

В кінці червня в Італії був затриманий військовослужбовець НГУ Віталій Марків за підозрою в причетності до вбивства італійського фоторепортера Андреа Рокелле на Донбасі. Чи є у Нацгвардії будь-яке співробітництво в цьому питанні з італійськими правоохоронцями, чи готове керівництво НГУ організувати виїзд до Італії на допит по службі Марківа?

На сьогоднішній день Марків – діючий військовослужбовець Національної гвардії, проходить службу на посаді заступника командира взводу в батальйоні ім. Кульчицького, старший сержант.

На момент затримання він перебував у щорічній відпустці до 27 липня 2017 року. Про неприбуття Марківа на службу по закінченню відпустки командир його військової частини повідомив військовому прокурору. Такий порядок. Щодо відкриття кримінальної справи за фактом вбивства в військову частину, де він проходить службу, з Генеральної прокуратури або інших правоохоронних органів звернень не було.

Марків характеризується виключно позитивно. У 2015 році нагороджений державною нагородою “За військову службу Україні”.

Що зробила Нацгвардія? Як тільки з’явилася інформація про затримання, Нацгвардія розмістила на сайті прес-реліз, за ​​запитом ГПУ надала всю необхідну інформацію, відправила співробітнику консульства в Італії довідкові матеріали.

Також призначене службове розслідування, так як ми зобов’язані таке провести. На сьогоднішній день службове розслідування призупинено до тих пір, поки орган досудового розслідування не винесе остаточний вердикт.

Командування НГУ заявляє, що в разі необхідності при створенні відповідних умов готове надати свідків тих подій для допиту в Італії або в Генпрокуратурі, якщо в Україні прибудуть італійські прокурори.

Ми чітко знаємо, що на той час і навіть на сьогоднішній день в батальйоні ім. Кульчицького, крім стрілецької зброї, встановленої на бойовій техніці, ніякої артилерії або мінометів не було і не могло бути. Тому що цей батальйон комплектувався виключно вихідцями з Майдану, там не було фахівців – навідників.

Останнє запитання. Щодо підполковника НГУ Олександра Бойко, який пропав на початку червня в Луганській області, і можливо, потрапив в полон. Чи є нова інформація про його місцезнаходження?

Якраз перед Вашим приходом, станом на вчорашній день (інтерв’ю відбулося 11 серпня. – ред.) Отримали інформацію з АТО, що спецгрупа ЗСУ, яка працювала в тому районі, знайшла його тіло. Було знайдено в його речах особисте посвідчення.

Також скажу, що Службою безпеки України порушено кримінальну справу за ст. 258 (тероризм) Кримінального кодексу, а пізніше і прокуратура відкрила справу, але за іншою статтею “перевищення влади або службових повноважень”.

На сьогоднішній день у нас проведено службове розслідування, 5 осіб, які з Бойком були в групі, пройшли вперше в історії Національної гвардії поліграф. Це вже говорить про те, що вони мають намір давати об’єктивну інформацію.

Встановлено, що в їхніх вчинках немає будь-яких порушень, в тих умовах, які тоді склалися, вони діяли вірно, хоча і могли бути, звичайно, якісь нюанси. Всі вони дали свідчення, що бачили загибель підполковника Бойко. А пізніше з’явилася інформація, що він нібито в полоні у бойовиків.

В цілому, по НГУ ми констатуємо, що у нас 6 чоловік знаходяться в заручниках, а 19 вважаються зниклими без вісті.

Олег Черныш

 

*При копіюванні матеріалів активне посилання на сайт обов’язкове.

*Точки зору авторів публікацій можуть відрізнятися від позиції редакції.

*Інформація публікується з відкритих джерел. Джерело: https://ukranews.com/ua/interview/

Cтатті

Армія обрала якісну систему зв’язку, до кінця поточного року надійде партія радіостанцій «Aselsan»

Published

on

Члени комісії від усіх силових відомств і трьох наукових установ МОУ віддали перевагу радіостанціям «Aselsan», підтвердивши правильність попереднього рішення

Ідеальна модель завше приваблива. Приміром, було б зовсім чудово, якби українське військо зараз, на початок четвертого року опору російській агресії, мало повністю укомплектовані сучасними, відповідно до останніх досягнень технічного прогресу, взірцями озброєння й військового обладнання. Й бажано кращого, аніж у нашого противника. Цього можна швидко досягнути за умови вкладення колосальних ресурсів у закупівлю вже готової закордонної техніки або розгортання її власного виробництва. Й оскільки таких ресурсів нам іще бракує, а національна економіка лише виходить із затяжного піке, доволі правильним є стратегічне рішення покращувати технічне оснащення оборонної сфери в окремих її кластерах. Спершу — в найважливіших, опорних. Одним із них є військовий зв’язок.

Уже на початку російської інтервенції стало зрозуміло: без осучаснення систем зв’язку, у всьому оборонно-безпековому секторі неможливо налагодити якісне та адекватне управління підрозділами і стійку захищену комунікацію. Волонтерський рух попервах вносив помітну лепту в насичення військ певними засобами зв’язку різних виробників. Але доволі швидко прийшло розуміння, що це не вирішує кардинально реальних потреб, а є тимчасово-вимушеним кроком. Складнощі з сумісністю, захистом, обслуговуванням, ремонтом тощо підштовхнули до пошуку уніфікації та гарантованого забезпечення потреб ЗСУ буквально на роки вперед.

Треба було обрати надійного партнера, який запропонує оптимальні умови — якісне обладнання зв’язку за прийнятною ціною. Як відомо (не зупинятимемося докладно на перипетіях), а певний час довелося витратити саме на вибір такого партнера, адже ціна питання була і є надвисокою — обороноздатність та безпека України. І буквально в фінансовому вимірі ціна такого контракту теж становила чималу привабливість. Хтось із постачальників мав програти в цій конкурентній боротьбі, а хтось отримати головний приз — тривалу співпрацю з Міноборони України.+

Отже, переможця визначено, проводиться належна робота з адаптації й унормування використання радіостанцій турецького виробника «Aselsan» у ЗС України. Проте й досі триває кампанія з дискредитації, що має на меті поставити під сумнів прозорість проведення конкурсу при закупівлі радіостанцій для потреб нашої армії й посіяти сумнів у тім, що саме такі вироби потрібні нам.

Одразу зауважимо: будь-який юрист, вивчивши правовий бекграунд цього контракту, відповість, що його процедура відбулася з урахуванням усіх вимог законодавства, зокрема, визначальних і порівняльних випробувань. А практик зауважить: не існує армії, де новий зразок апаратури зв’язку чи комунікації, тим паче, іноземного виробництва, в процесі встановлення на вітчизняну бойову техніку не потребував би певної адаптації.

НАЧАЛЬНИК ГОЛОВНОГО УПРАВЛІННЯ ЗВ’ЯЗКУ ТА ІНФОРМАЦІЙНИХ СИСТЕМ ГЕНЕРАЛЬНОГО ШТАБУ ЗС УКРАЇНИ ГЕНЕРАЛ-МАЙОР ВОЛОДИМИР РАПКО

Щоб прояснити ситуацію та з’ясувати, як відбувається означена адаптація, я звернувся до експертів, які володіють першоджерельною інформацією.

У ПЕРЕХІДНИЙ ПЕРІОД НА ТАНКАХ ОДНОЧАСНО ПРАЦЮВАТИМУТЬ ЯК «MOTOROLA», ТАК І «ASELSAN»

— Наразі існує певний «інформаційний шум», що радіостанції «Aselsan» якось неправильно встановлюють на танки. Наскільки я розумію, нічого неординарного, крім як знаходження оптимального варіанту встановлення сучасних засобів зв’язку на нашу бронетехніку, в цій роботі не відбувається?

— Ми розпочали інсталяцію сучасних засобів зв’язку з танкових військ, тому що танк, як комплексний зразок бойової техніки, є найскладнішим. Наразі триває опрацювання технічних аспектів цієї роботи, — коментує ситуацію начальник Головного управління зв’язку та інформаційних систем Генерального штабу ЗС України генерал-майор Володимир Рапко. — Процес не видався легким. І це було очікуваним. Просто вмонтувати сучасну станцію натовського зразка в Т-64 без конструкторських і нормативних головоломок складно. Опрацьовано низку ідей з вирішення цього виклику. Звісно, ми мали все експериментально випробувати, аби виявити практичні недоліки — щоб інсталяція засобів зв’язку задовольняла вимоги війська.

Зараз у Харківському КБ із машинобудування ім.Морозова працює спеціальна робоча група, до складу якої входять фахівці Харківського бронетанкового ремонтного заводу, конструкторсько-технологічного центру Міноборони, представники «Aselsan» в Україні. Вони працюють над тим, щоб визначити оптимальні штатні місця підключення та установки радіостанції, які покращать ефективність роботи бойової машини в цілому.

Наразі у штатному режимі на танках здебільшого працюють водночас «Motorola» та «Aselsan», а встановлена апаратура внутрішнього зв’язку й комутації «Aselsan» забезпечує роботу як зовнішньої, так і внутрішньої комунікації, що покращило керованість бойових машин.

Заступник начальника Центрального бронетанкового управління ЗСУ Озброєння Збройних сил України полковник Євген Сидоренко тим часом зауважує: «Завершити адаптацію та встановлення радіостанцій «Aselsan» на дослідний зразок танка Т-64 відповідно до затверджених конструкторських змін плануємо до кінця 2017-го. Адже за результатами випробувань визначимося з моделлю для тиражування. Передовсім, це стосується танків, що перебувають на капремонті в заводських умовах. Діятимуть і виїзні ремонтні бригади, які замінюватимуть системи зв’язку танків у військах. Тобто, в усіх танках, які проходитимуть регламентний капремонт, встановлять сучасні засоби зв’язку. А в перехідний період на бронетехніці застосовуватимуть як «Motorola», так і «Aselsan» — поки ми повністю не перейдемо на сучасні засоби. Крім того, триває і адаптація вітчизняних шоломофонів для роботи з радіостанціями «Aselsan». Найближчим часом отримаємо щонайменше 100 таких шоломофонів, які дешевші закордонних аналогів».

ЯКЩО НЕ ЗАБРАКНЕ КОШТІВ, ПЕРЕОСНАЩЕННЯ ВІЙСЬКА НА НОВІ ЗАСОБИ ЗВ’ЯЗКУ ЗАКІНЧАТЬ ДО 2020-ГО

Зазначимо, що шоломофони натовського стандарту відрізняються від українських наявністю знімного шолому з кевлару, також у вітчизняних використовують ларингофони, а в європейських — мікрофонну гарнітуру. Тому танкістам треба звикати до мікрофона перед обличчям, який, на перший погляд, ніби заважає. Однак застосування такої гарнітури забезпечує кращу чіткість і розбірливість переговорів завдяки значно ліпшим частотним характеристикам.

Отже, вибір шоломофонів залишимо за танкістами.

— Також необхідно опрацювати технічні питання інсталяції сучасних засобів зв’язку для танків Т-80 та БМП. Процес встановлення сучасних засобів зв’язку на зразки бойової техніки радянського виробництва не такий легкий, як видавалося спершу. Хоча відкрию «таємницю»: окрім бронетехніки, на всіх інших зразках озброєння така адаптація пройшла успішно та швидко. Йдеться про радіостанції «Harris», «Motorola» і в деяких випадках «Aselsan».

 Коли ми говоримо про радіостанції «Aselsan» УКХ-діапазону, ми розуміємо, що це техніка, яка забезпечує підвищений захист і спроможність діяти в умовах РЕБ на відміну від «Motorola»? — запитуємо в головного зв’язківця українського війська.

— Так, але «Motorola» дає змогу на перехідний період бути на зв’язку з підтримуючою танки піхотою. Найважчий — перехідний період, коли водночас діють кілька типів техніки, — каже співрозмовник, — кожен виробник засобів зв’язку реалізовує унікальні алгоритми псевдовипадкового налаштування робочої частоти, криптографічного захисту інформації та методи цифро-аналогового, аналогово-цифрового перетворення сигналу.

 Яка ситуація з фінансуванням на наступний рік із точки зору задоволення потреб зв’язку ЗС України?

— Для того, щоб успішно здійснити переоснащення війська сучасними засобами зв’язку потрібен час і кошти. До речі, до кінця поточного року надійде партія радіостанцій «Aselsan», і ми продовжимо переоснащення тих підрозділів, які нам визначив начальник Генерального штабу — Головнокомандувач ЗС України.

ВОЛОДИМИР РАПКО: МИ ЗНАЛИ, ЩО НАМ ДОВЕДЕТЬСЯ РАЗОМ ВОЮВАТИ І БУДУВАТИ СИСТЕМУ ВЗАЄМОСУМІСНОСТІ

— Переоснащення — це чималі кошти. Мабуть, тому за давньою українською традицією в декого виникли підозри щодо непрозорості закупівель…

— Усі рішення щодо закупівлі тих чи тих технічних засобів Головне управління зв’язку ГШ ЗС України приймає не просто так. Вивчається досвід країн, які були у такій ситуації, як ми, і які потребували швидких змін у своєму технопарку. Це досвід Польщі, Грузії, Азербайджану, країн Балтії. А нова хвиля інформаційного пресингу, на мою думку, піднялася через те, що ми не придбали радіостанції ізраїльської компанії «Elbit Systems Ltd». Цей виробник запропонував Збройним силам України радіостанції, які не підтвердили заявлених технічних характеристик. Це декому не подобається, мабуть, тому я і мої підлеглі відчуваємо певний тиск. Причому, рішення якому виробнику віддати перевагу, ухвалювалося разом із Національною гвардією України, Державною прикордонною службою України, Державною службою спеціального зв’язку та захисту інформації, а також за участі експертної ради до складу якої входять волонтери й науковці. Хочу, для розуміння, довести алгоритм цього рішення: в 2015-му здійснювалося вивчення сучасних зразків засобів зв’язку, наступного року провели покази, визначальні відомчі випробування. А потім — колегіальне рішення, що за технічними параметрами обрано «Aselsan». Ми укладаємо угоду й отримуємо першу партію радіостанцій. Після цього почався певний тиск на ЗС України і міністр оборони України, задля уникнення інсинуацій, вирішив провести додаткові порівняльні випробування задля повної прозорості в травні-червні 2017-го комплексною комісією від усіх силових відомств і трьох наукових установ МОУ. Усі члени комісії без винятку віддали перевагу радіостанціям «Aselsan», підтвердивши правильність попереднього рішення.

— Підрозділи, на озброєнні яких перебувають різнотипні станції, чутимуть один одного?

— Питання сумісності окремо діючих підрозділів сьогодні вирішується застосуванням сучасної апаратури внутрішнього зв’язку й комутації та радіостанціями «Harris» короткохвильового діапазону. Останні застосовують усі силові структури — задля взаємодії. Це рішення начальників зв’язку ЗСУ, Держприкордонслужби, Нацгвардії. Ми знали: нам доведеться разом воювати і тому треба будувати взаємосумісну систему комунікації. Хтось не хоче, щоб Збройні сили України переходили на сучасний цифровий зв’язок. Ми ухвалили правильне рішення і повернутись назад неможливо, бо це стане злочином перед тими солдатами, які хочуть нормального, якісного і захищеного зв’язку. Співвідношення якість — ціна в цьому процесі вибору була визначальною. На жаль, бізнес ще не навчився програвати в чесній конкурентній боротьбі. Але в нього ще є можливість цьому навчитись…

Геннадій КАРПЮК, військовий журналіст

*При копіюванні матеріалів активне посилання на сайт обов’язкове.
*Точки зору авторів публікацій можуть відрізнятися від позиції редакції.
*Інформація публікується з відкритих джерел.

Continue Reading

Cтатті

Готуймося до шикування в нових мундирах. З 2019 року все українське військо має надіти нові однострої.

Published

on

Через рік українська армія остаточно розпрощається з військовими одностроями пострадянського зразка

Нагадаємо: нові предмети військової форми одягу для нашої армії були розроблені волонтерською групою Віталія Гайдукевича і, без сумніву, докорінно змінили зовнішній вигляд захисника України. Зміни у тканині, обрисах, кольорах, символіці й знаках розрізнення вдало поєднали українську національну самоідентичність і європейську традицію. Більше року тривала робота волонтерів, ще стільки ж часу знадобилося фахівцям Головного управління розвитку та супроводження матеріального забезпечення Збройних Сил України, аби завершити процес розробки і затвердження нових Правил носіння військової форми одягу.

Отже, на сьогодні новими правилами передбачено носіння елементів форми, які були введені з 2013 року, повністю нової символіки, знаків розрізнення і беретів — нової кольорової гами та призначення, запроваджено новий підхід до нарукавних знаків і розміщення на погонах знаків розрізнення військових звань — від ліцеїстів до генералів.

5530_p_13_img_0006Також новими правилами встановлено такі види військової форми одягу: парадна (парадно-вихідна), повсякденна, польова (службова морська), спеціальна (робоча) та спортивна.

Кожна з цих військових форм поділяється на літню та зимову, а також демісезонну — у повсякденній і польовій комплектаціях. За приналежністю військову форму одягу поділено на однострої Сухопутних військ Збройних Сил України, Повітряних Сил Збройних Сил України, Військово-Морських Сил Збройних Сил України, а також Десантно-штурмових військ та Сил спеціальних операцій.

Новими правилами носіння встановлено, що літню парадну (парадно-вихідну) форму одягу становлять кашкет або берет, кітель, штани навипуск кольору, визначеного для відповідного виду, роду військ ЗСУ, затвердженого Міністром оборони країни, сорочка білого (чорного у ССпО ЗСУ) кольору з краваткою кольору основної тканини, напівчеревики чорного кольору. До комплекту зимових парадних та парадно-вихідних одностроїв входять шапка зимова повсякденна, пальто, кітель і штани навипуск кольору відповідного виду, роду військ ЗСУ, сорочка білого (чорного у ССпО ЗСУ) кольору з краваткою кольору основної тканини, черевики чорного кольору, рукавички чорного кольору (чорного для військовослужбовців ВМС ЗСУ та ССпО ЗСУ), кашне білого кольору.

На відміну від парадної та парадно-вихідної форми одягу, які мають літній та зимовий комплекти, повсякденні однострої передбачено ще й для демісезонного носіння.

5530_p_13_img_0002У літньому варіанті «повсякденку» становитимуть берет (пілотка в авіації СВ ЗСУ, ПС ЗСУ та ДШВ ЗСУ), куртка і штани навипуск кольору, визначеного для відповідного виду, роду військ ЗСУ, сорочка кольору «тан» з краваткою кольору основної тканини та напівчеревики чорного кольору. В демісезонний період, окрім цих предметів, передбачено носіння плаща, а взимку військовослужбовці одягатимуть шапку зимову, куртку зимову, куртку і штани навипуск, сорочку кольору «тан» з краваткою кольору основної тканини, напівчоботи (черевики) чорного кольору, рукавиці чорного кольору та кашне кольору, визначеного для відповідного виду чи роду військ.

5530_p_13_img_0003Цікаво, що генерали, адмірали та офіцери отримали право носити шкіряні рукавички, а військовослужбовці рядового та сержантського складу — трикотажні. При цьому передбачено, що під час військового вітання рукавички не знімають.

Що стосується погонів, то правилами встановлено, що погони кольору, визначеного для виду ЗСУ, носять на пальто зимовому, куртці зимовій, плащі демісезонному, кітелі, джемпері, сорочці кольору «тан», сорочці білого та чорного кольору (з коротким та довгим рукавом).

За призначенням погони поділяються на ті, що передбачені для парадного (парадно-вихідного) і повсякденного обмундирування, а також для польових одностроїв. За способом кріплення вони також різнитимуться і поділятимуться на так звані погон-муфту та погон із текстильною застібкою.

Погон-муфта кріпитиметься на пальтах зимових, куртках зимових, плащах демісезонних, кітелях, куртках, джемперах, сорочках (кольору відповідно до форми одягу). Погони з текстильною застібкою військовослужбовці носитимуть на куртках зимових, на куртках спеціального одягу, а також предметах польової форми одягу. На сорочці (з короткими рукавами), поло та куртці костюма-утеплювача фон погонів має бути на тон темніше за колір тканини. На погонах до джемперів, сорочок та польового обмундирування дозволено вишиті знаки розрізнення.

Також правилами дозволяється певне комбінування або заміна одних предметів одягу іншими. Так, берет кольору «марун» у ДШВ та кольору «сталь» у ССпО дозволяється носити в усіх випадках — за рішенням органу управління. Також берет дозволяється носити замість кашкета польового (кепі-бойове) з літньою польовою формою одягу. Окрім цього, замість берета з повсякденною формою одягу можна носити кашкет, а з літньою та демісезонною повсякденною формою одягу — пілотку для військовослужбовців ДШВ, шапку зимову із зимовою повсякденною формою одягу за температури повітря 0 градусів і нижче; кашкет замість шапки зимової при зимовій парадно-вихідній формі одягу; кітель замість куртки при літній повсякденній формі одягу; сорочки білого або чорного кольору з довгими або короткими рукавами — з погонами і краваткою (краваткою-стрічкою для військовослужбовців-жінок) без кітеля з літньою парадною (парадно-вихідною) формою. В робочих кабінетах дозволено носіння джемпера з погонами. При цьому пуловер із V-подібним вирізом горловини носиться із сорочкою і краваткою, а з круглим вирізом горловини — без сорочки і краватки. Також поза строєм поверх джемпера дозволяється одягати куртку.

Певні особливості нових правил стосуються деяких елементів одягу жінок-військовослужбовців. Зокрема представницям слабкої статі при перебуванні у військовій формі одягу дозволяється носити сумки однотонних неяскравих забарвлень, колготки чорного або сірого кольору, туфлі і чобітки цивільного зразка з парадно-вихідною і повсякденною формою одягу, а також у дощову погоду вони можуть, не порушуючи нових правил носіння, доповнювати свій гардероб парасолькою чорного або темно-синього кольору.

Відображено в нових правилах і реалії бойових буднів у районі проведення антитерористичної операції. Так, усім категоріям військовослужбовців під час виконання бойових та навчально-бойових завдань дозволяється носіння «тактичних» бороди та вусів за умови, що вони мають відповідати вимогам гігієни і не заважати використанню засобів індивідуального захисту та носінню спорядження. Також військовослужбовцям, які проходять військову службу за контрактом, дозволяється носити цивільний одяг у позаслужбовий час, а за окремою вказівкою — у службовий час. Окрім контрактників, переодягатися в цивільне отримали право й військовослужбовці строкової служби — під час перебування у відпустці, а курсантам і ліцеїстам це ж дозволено робити в позаслужбовий час за межами військової частини.

Іван СТУПАК

*При копіюванні матеріалів активне посилання на сайт обов’язкове.
*Точки зору авторів публікацій можуть відрізнятися від позиції редакції.
*Інформація публікується з відкритих джерел.

Continue Reading

Cтатті

Сучасні тенденції розвитку боєприпасів середнього калібру

Published

on

За оцінками військових експертів останні двадцять років спостерігається швидкий розвиток боєприпасів середнього калібру, а саме до автоматичних гармат калібром 20-60 мм та гранатометів – 20-40 мм. Головними факторами, що цьому сприяють є: поява більш дрібної, надійної та стійкої електроніки, впровадження нових вибухових речовин, нових технологій виробництва гільз та боєприпасів, а також вплив досвіду останніх військових конфліктів.

Однією з найбільш помітних тенденцій сьогодення є збільшення кількості боєприпасів повітряного вибуху ABM (air burst munition) калібром в діапазоні 20-60 мм з дистанційним детонатором. Незважаючи на складність їх реалізації, з огляду на потребу мати додаткове обладнання для програмування детонатора, ефективність їх застосування проти широкого спектру цілей в різних умовах ведення бойових дій збільшує інтерес до них з боку військових.

Окрім компанії Rheinmetall, яка одна з найперших запровадила програмовані боєприпаси AHEAD (advanced hit efficiency and destruction), підприємств Bofors з пострілами 3P та Orbital ATK з Mk 310 – PABM-Т, які вже достатньо давно займаються випуском відповідних снарядів різних калібрів в інтересах збройних сил країн НАТО, впродовж 2016-2017 років низка оборонних компаній почали розширювати спектр власної продукції за рахунок випуску пострілів ABM з дистанційним детонатором.

Так, у лютому 2017 року компанія CTAI (спільне підприємство Nexter Systems і BAE Systems) оголосила, що почала серійне виробництво 40 мм стрілецького програмованого телескопічного боєприпасу CTAS (Cased Telescoped Armament System), в якому снаряд частково вкритий метальним зарядом. Перевага полягає в зменшенні загальної довжини та ваги боєприпасу, а також збільшення вогневих можливостей щодо ураження цілей. CTAS включає в себе сімейство з шести боєприпасів, серед яких GPR-AB-T (round-airburst-tracer) з дальністю дії 2 500 м та A3B-T (anti-aerial airburst-tracer, планується до випуску в найближчому майбутньому) з дальністю дії до 4000 м.

171215 GPR AB T

Телескопічні боєприпаси CTAS

На початку 2017 р. російське НВО «Прибор» підтвердило, що перебуває на ранніх стадіях реалізації боєприпасів АВМ калібру 30 мм для гармат 2A42 та 2A72 та 57 мм для гармати BM57. Постріл 57×348 мм з’явився ще у 2013 році, коли компанія Renault Trucks співпрацювала з російськими підприємствами в процесі розробки транспортного засобу ATOM 8×8. З того часу активно просувається 57 мм боєприпаси та дистанційно керована башта UVZ AU-220M BAIKAL («Байкал»), яка активно демонструється на виставках з 2015 року.

171215 UVZ AU 220M BAIKAL

AU-220M BAIKAL («Байкал»)

В травні 2017 року турецька компанія Aselsan заявила про завершення розробки та сертифікації 35 мм програмованого пострілу повітряного вибуху АТОМ.

Постріл має програмований детонатор, який забезпечує підрив боєприпасу перед цілю. Ефективна дальність стрільби складає 4000 метрів. Максимальна дальність 12 000 м. АТОМ призначений для використання у спареній 35 мм гарматі турецького зенітного комплексу KORKUT.

171215 АТОМ Korkut

Спарений 35 мм зенітний  комплекс KORKUT

В жовтні 2016 року Польща почала розробку 30×173 мм пострілу АВМ для БТР 8×8 ROSOMAK. Новий боєприпас буде використовуватися у башті ZSSW-30 з гарматою АТК 300 мм Мк44S, що створюється Huta Stalowa Wola та WB Electronics. В тому випадку, якщо процес реалізації проекту не вдасться, польська сторона розраховує на придбання відповідних пострілів у компанії Rheinmetall (Німеччина).

Компанії Orbital ATK в жовтні 2017 року провела успішні випробування низки нових передових боєприпасів калібру 30х173 для гармати MK44 XM813 та башти XM914 Bushmaster Chain Pistols. Нові типи боєприпасів є керовані за командою і призначенні для знищення цілей вибухом поряд з цілю. Вони поєднують в собі маневрений постріл з комплементарною лазерною системою, яка компенсує вплив погодних умов та інші фактори, які можуть зменшити точність ведення вогню. Роботи виконувалися в рамках програми Extreme Accuracy Precision Ordnance (EXACTO) в інтересах DARPA(США).

171215 PABM T

Лінійка 30 мм пострілів з Mk 310 Programmable Air Burst Munition – PABM-T

В лютому 2017 армія США оголосила тендер на придбання 30 000 боєприпасів Mk 310 Programmable Air Burst Munition – PABM-T із завершенням поставки у 2019 році. Вони призначені для використання з гарматою XM813. Крім того, передбачається, що застарілі системи, де використовуються постріли калібру 30 мм також будуть оновлені з метою ведення вогню вже боєприпасами класу АВМ для збільшення летальності та бойової ефективності.

Окрім пострілів до автоматичних гармат розвитку набувають також гранати до гранатометів калібрами 30-40 мм. З початком 2000 років була впроваджена та набула практичного застосування технологія повітряного вибуху для боєприпасів 40х53 мм зі швидкістю 240 м/с і дальністю 2200 м.

Наразі після 2000 років в активному використанні перебувають постріли DM131 калібру 40 мм від компанії Rheinmetall для автоматичного станкового гранатомету H&K GMG AGL у поєднанні з системою ведення вогню VІNGMATE, гранати 40 мм Mk 285 PPHE від компанії Nammo з системою AN/PVG-1 LVS від Raytheon для гранатометів Mk 47 STRIKER від General Dynamics, постріли 40 мм AMBS від ST Kinetics для гранатометів STK 40 AGL Mk 2 AGL та гранати C171 PPHE-RF від Nammo для гранатометів C16 CASW (GMG E) AGL з системою ведення вогню VINGMATF FCS. Однак виробники постійно їх удосконалюють та створюють нові зразки.

Паралельно відбувається розвиток змішаних – гібридних систем, де гвинтівка з калібром 5,56 мм поєднується з гранатометом калібром 20 мм. Наприклад, виріб XM29 OICW, де постріл гранатомету програмується і здійснюється його детонація після пострілу в заданій точці перед/над ціллю.

171215 XM29 OICW

Гвинтівка XM29 OICW

Також набуває розвитку тенденція створення виключно ручних гранатометів, як то гвинтівка XM25 CD-TE калібром 25мм з програмованим детонатором. Вона здатна вести вогонь меншим калібром ніж станковий гранатомет, однак з достатньо високою ефективністю.

Характер сучасних війн та конфліктів, де часто піхотним підрозділам доводиться вести бойові дії в міських умовах, зумовив появу низько та середньо швидкісних пострілів з повітряним вибухом калібром 40 мм зі швидкостями польоту 78 м/с та дальністю стрільби близько 400 м та 105 м/с та дальністю до 800. Такі боєприпаси ефективні не лише для знищення противника, який перебуває в різноманітних міських приміщеннях, а й для пробиття дверей та ураження легко броньованих об’єктів.

171215 XM25 CD TE

Гвинтівка XM25 CD-TE

З огляду на це, компанія Rheinmetall розробила два боєприпаси HEBE16-50 та HEBE 100 з підвищеною пробивною здатністю. Вони обладнані висувним шпилем, який забезпечує ефективне пробиття, наприклад, дверей.

Окремим напрямком розвитку є використання програмованих боєприпасів повітряного підриву проти безпілотних літальних апаратів. Нещодавно компанією Amtech Less-Lethal Systems були розроблені багатосекційні снаряди SKYNET, призначені для застосування саме проти БПЛА.

171215 UAV

Багатосекційні снаряди SKYNET від Amtech Less-Lethal Systems 

Останньою тенденцією є створення програмованих пострілів, які забезпечують ефективне ведення операції у, фактично, ближньому бою. Цікавою є концепція Adjustable Range Impact Munition (ARIM), розроблена компанією Safanland Group. Вона передбачає вогневе враження противника пострілом з дистанційним детонатором, який програмуються на короткі 0-40 м та довгі 40-70 м відстані. Цим напрямком розвитку активно цікавляться Збройні сили США, де вважають, що у війнах найближчої перспективи з огляду на високу урбанізації територій велике значення матиме ефективність ведення саме ближнього бою.

Окремим напрямком розвитку програмованих боєприпасів є їх використанні у нічний час, адже існує потреба в їх застосуванні з використанням сучасних приладів нічного бачення, які діють на різних принципах.

За матеріалами видання European Defense and Security 6/2017

Олексій Сердюк

*При копіюванні матеріалів активне посилання на сайт обов’язкове.
*Точки зору авторів публікацій можуть відрізнятися від позиції редакції.
*Інформація публікується з відкритих джерел.

Continue Reading
Advertisement
Advertisement
Advertisement

Trending