Зв'яжіться з нами

ВПК

Захисне спорядження наших вояків – де і як його перевіряють

Опубліковано

на

Будь-який боєць на передовій, одягнувши на себе бронежилет та захисний шолом, має бути впевненим у їхній надійності. Це є важливим фактором успішного виконання ним та підрозділом у цілому бойового завдання. Проте мало хто знає, як і де на практиці випробовують зразки елементів індивідуального захисного спорядження перед тим, як вони потрапляють у війська

В одній із військових частин Збройних Сил України, що дислокується в мальовничому куточку Житомирщини, функціонує сучасна балістична лабораторія. Саме тут за допомогою спеціального обладнання й оцінюють якість стрілецьких боєприпасів та перевіряють на протикульову і протиосколкову стійкість бронежилети, захисні шоломи та бронеелементи військової техніки.

5504_p_16_img_0002— Іще кілька років тому в нашій лабораторії проводилися лише балістичні випробування стрілецьких боєприпасів, які знаходилися на тривалому зберіганні, — розповів командир військової частини майор Віталій Сочивець. — Це дозволяло здійснювати технічний контроль за їхньою якістю та формувати рекомендації щодо їхнього подальшого використання. З початку антитерористичної операції на Сході України лабораторія пройшла акредитацію та отримала право проводити випробування бронежилетів, захисних шоломів та бронеелементів легкоброньованої техніки.

В одній з будівель стрілецько-балістичного комплексу обладнані місця для зберігання комплектів дослідних балістичних стволів різних калібрів (від 5,45 мм до 14,5 мм) та їхнього обслуговування після використання. Поряд — приміщення для підготовки до випробувань. Наприклад, тут тестують якість балістичної глини, яка дозволяє визначити наслідки заперешкодної дії кулі на тіло людини після влучання у бронежилет (адже відомо, що навіть при непробитті бронеелемента куля все одно завдає відчутного удару по людському тілу, який може спричинити важке поранення). Роблять це за допомогою сталевої сфери, яка падає з двометрової висоти в ящик з балістичною глиною імітуючи наслідки дії кулі. Залежно від результатів тесту глиняну масу доводять до потрібної консистенції. Після того її кріплять за бронежилетом та здійснюють випробний постріл. А далі вивчають результати заперешкодної дії кулі на тіло людини.

А ще тут є теплова та морозильна камери. У них дослідний зразок, приміром бронепластину, утримують протягом двох годин при температурі +40оС та –40оС, відповідно. Далі протягом 15 хвилин, поки вона «тримає» необхідну температуру, проводять випробні постріли. Таким чином перевіряють, наскільки можуть змінюватися захисні властивості відповідного дослідного зразка при експлуатації його в різному діапазоні температур. Є тут і спеціальна камера, в якій імітують опади. Наприклад, дощ.

Тобто дослідний зразок ретельно готують до балістичних тестувань, намагаючись штучно відтворити різні природні умови, в яких він у подальшому використовуватиметься. Це ж стосується боєприпасів, якість яких досліджується. Перед випробуванням їх протягом певного часу витримують при відповідній температурі в спеціальній кімнаті.

В іншій будівлі обладнана вогнева позиція, де безпосередньо і відбуваються балістичні випробування. Для проведення випробних пострілів використовується спеціальне обладнання чеського виробництва. Це мобільна підставка STZA-12A, на яку встановлюють універсальні балістичні затвори двох видів — UZ-2002 для дослідних балістичних стволів калібрів 5,45 мм, 9 мм і 7,62 мм та UZ-2010 — для 12,7 мм і 14,5 мм. Діапазон робочих температур, в яких працює обладнання, –25оС — +40оС. Приміщення, де воно знаходиться, з’єднується із сусіднім через віконце, в яке і здійснюється випробний постріл. У залежності від технічних умов випробувань, відстань на якій ведеться перевірка, скажімо, бронеелементів, може коливатися від 5 м до 60 м. Політ кулі відбувається через електронно-оптичну рамку. Її датчики спроможні виміряти швидкість польоту боєприпасу в діапазоні до 3000 м/с. До речі, здійснювати постріл оператор може як уручну, так і дистанційно. Як правило, кнопкою дистанційного пострілу, що знаходиться в кімнаті обробки даних, користуються з міркувань безпеки при випробуванні стрілецьких боєприпасів великих калібрів.

— Випробне обладнання, представлене тут, об’єднане в єдину систему, її мозком, безперечно, є балістичний аналізатор, — пояснює начальник відділення балістики стрілецького озброєння та боєприпасів старший лейтенант Сергій Кондрачуков. — Пристрій збирає та обробляє інформацію, що надходить від датчиків, які вимірюють швидкість польоту боєприпасу та тиск порохових газів в каналі ствола під час пострілу. Далі оброблена аналізатором інформація виводиться на дисплей ПК у вигляді відповідних графіків. Технік, який контролює процес, фіксує всі результати в журналі обліку. А згодом вони відображаються в акті (протоколі) натурних випробувань.

За інформацією фахівців Центрального науково-дослідного інституту озброєння та військової техніки ЗС України (ЦНДІ ОВТ ЗСУ), останнім часом усі стрілецькі боєприпаси та засоби індивідуального бронезахисту, якими забезпечуються військові підрозділи в районі проведення АТО, перед цим обов’язково піддаються натурним випробуванням. Торік у балістичній лабораторії пройшли випробування бронежилети та захисні шоломи, які виробляє НВП «Темп-3000», броньовані елементи БТР-3, БТР-4, спеціалізованих бронеавтомобілів «Барс», «Дозор-Б», «Тритон», КрАЗ Shrek, КрАЗ Feona. Програми випробувань та спеціальні методики оцінювання для забезпечення їхнього виконання складаються військовими науковцями з урахування специфіки завдань підрозділів війська. Часто вони дозволяють своєчасно виявити та відсіяти вироби, що не відповідають встановленим вимогам. От і нещодавні випробування довели таку невідповідність боєприпасів, які пропонували для наших армійських спецпідрозділів іноземні виробники.

Автор: Андрій ЛИСЕНКО

 

*При копіюванні матеріалів активне посилання на сайт обов’язкове.

*Точки зору авторів публікацій можуть відрізнятися від позиції редакції.

*Інформація публікується з відкритих джерел.

Джерело:http://na.mil.gov.ua/

ВПК

Українська військова оптика (приціли, прилади наведення і спостереження) – сьогодення і перспективи

Опубліковано

на

Це єдиний в нашій державі завод (ДП “Ізюмський приладобудівний завод”) на якому виготовляють оптичне скло, а також який розробляє та виготовляє більшість приладів наведення, спостереження та інших, що входять до складу систем керування вогнем для української бронетехніки,  ракетного озброєння,  вертольотів, деяких типів стрілецького озброєння. Саме на цьому підприємстві створюється сучасний “зір” для передової  української зброї та систем озброєння.

“Наше підприємство виготовляє всю лінійку оглядових приладів для української бронетехніки, це і для БТР-3, БТР-4, “Дозор-Б”, “Булат” і “Оплот”. Також підприємство оснащує лазерними приладами наведення протитанкові ракетні  комплекси, такі як “Стугна-П” і “Корсар”. Тобто, в напрямку приладобудування завод спеціалізується на розробці і виробництві оптико-електронних приладів систем наведення та їх елементів для протитанкових комплексів, оглядових станцій морського базування, прицільних комплексів систем керування вогнем, приладів нічного бачення механіка-водія під всі види бронетехніки, зенітних прицілів та всієї номенклатури  оглядових приладів бронетехніки”, – розповів  директор заводу Сергій Філоненко.

ДП “Ізюмський приладобудівний  завод” самостійно для потреб держави виготовляє оптичне скло більше ніж  240 марок, починаючи від базового скла для денних приладів спостереження і закінчуючи спеціальним склом, який використовується,  як активна середа для твердотільних лазерів.

Завдяки власній потужній науково-конструкторський базі, “Ізюмський приладобудівний завод” розробляє та виготовляє найпередовіші прилади, приціли та комплекси наведення, які за своїми параметрами є одними з кращих в Україні, а деякі не мають аналогів навіть у світі. Наприклад, Ізюмська система лазерного наведення ракети для вертольотів має вагу лише 4 кг, при цьому конструктори досягли точності супроводу у 25 см. Це настільки висока точність наведення, що дозволяє поцілити  “в кватирку”.

Саме такі сучасні системи встановлюються на деякі зразки бронетехніки та гелікоптерів  деяких європейських країн та  модернізовані  зразки вертольотів для Азербайджану. Саме такою системою оснащена українська глибока модернізація Мі-24ПУ1 від “Авіакону”, що входить до складу Концерну.

Прилади наведення для бронетехніки від “Ізюмського приладобудівного заводу” встановлюються на БТР-3 і БТР-4 та забезпечують наведення ракет на дальності до 5 км. При цьому на заводі вже готові розробити системи наведення, які дозволяють управляти ракетою і на 10 км. Одним з головних поточних завдань конструкторів стала розробка малопомітних для комплексів перехоплення  систем лазерного наведення.

У нас створені канали лазерного наведення, які малопомітні або зовсім не визначаються комплексами перехоплення противника завдяки своїй малій потужності. Ті системи, які використовувались раніше мали потужність близько 10 Вт, тепер ми значно її зменшили без втрати ефективності роботи системи в будь-яких погодних умовах. Нещодавно проводили порівняльні випробування з країнами НАТО. Вони перевіряли чутливість своїх найсучасніших систем попередження про лазерному опроміненні. Крім нашого комплексу були задіяні вироби виробництва країн НАТО. В результаті наш  вітчизняний  канал був виявлений лише після умовного ураження цілі. Це означає, що наш українських комплекс здатний забезпечити знищення цілей, які оснащені найпередовішими системами попередження про атаку. Вони просто не встигають спрацювати і включити системи протидії.

Одна з сучасних серійних  розробок “Ізюмського приладобудівного заводу”  – виріб ПН-КУ, прилад наведення для легкого протитанкового комплексу “Корсар ” під ракету виробництва “КБ Луч”. Незважаючи на його малі габарити і вагу в 4 кг, він забезпечує наведення ракети на дальності до 2,5 км. Він оснащений лазерним каналом управління і візирним каналом, через який супроводжується ракета. Точність його наведення в межах +/- 250 мм.

Не полишає підприємство і напрямок роботи щодо модернізації приладів нічного бачення і танкових прицілів для командиру танка та механіка-водія. Завдяки модернізації та установки електронно-оптичного перетворювача третього покоління виробництва однієї з країн Європи, було значно поліпшено характеристики приладів. Частина з цих приладів вже пройшла всі перевірки і поставляються до Збройних Сил України, інші знаходяться на фінальному етапі випробувань.

Також “Ізюмський приладобудівний завод” освоює нові напрямки виробництва. Наприклад, добігає кінця  робота над коліматорними прицілами для стрілецької зброї. Вже в цьому році призначено випробування такого прицілу для великокаліберних кулеметів. Йде робота по розробці оптико-прицільних гіростабілізованих станцій для бронетехніки.

Завдяки об‘єднанню на одному підприємстві передової наукової думки, всіх стадій виготовлення продукції та контролю якості, впровадження нових систем управління за міжнародними стандартами, розгорнутому оновленню виробництва та кооперації із західними партнерами “Ізюмський приладобудівний завод” є одним із провідних підприємств “Укроборонпрому”, завдяки наполегливій роботі якого українська зброя має сучасний “зір”.

 

*При копіюванні матеріалів активне посилання на сайт обов’язкове.

*Точки зору авторів публікацій можуть відрізнятися від позиції редакції.

*Інформація публікується з відкритих джерел. Джерело: http://ukroboronprom.com.ua/uk/homepage_slider_news/

Продовжити читання ?

ВПК

Популярно про нашумілий український мобільний мінометний комплекс

Опубліковано

на

Державне підприємство «Укроборонсервіс» готує до відомчих випробувань новий вітчизняний зразок озброєння – мобільний мінометний комплекс, який поки носить досить суху назву UKR-MMС. Вперше концепцію самохідного міномета на базі бронеавтомобіля «Барс-8» «Укроборонсервіс» продемонстрував ще роки тому. Сьогодні у держпідприємства з’явився закордонний партнер. Нова розробка – з’єднання досвіду і практики фахівців двох структур – ДП «Укроборонсервісу» та іспанської компанії Everis Aeroespacial у Defensa S.L.U. Про деталі проекту агентству Defense Express розповів заступник генерального директора ДП «« Укроборонсервіс »Денис Шарапов.

– Денис Олександрович, що представляє собою новий мінометний комплекс?

– Роботи в цьому напрямку підприємство веде давно, і попередні результати були представлені ще в 2016 році на виставці «Зброя та безпека».

Нинішній етап – це автоматизований мобільний мінометний комплекс UKR-MMС, який втілив в собі найбільш ефективні рішення у відповідь на потреби військових з урахуванням сучасних конфліктів. Це відсутність суцільних ліній фронту, підвищення ролі тактичних підрозділяється на полі бою, необхідність боротьби з виявленими цілями в обмежений час. Тому комплекс повинен мати можливості вразити ціль, з високою точністю і в мінімальний час, швидко згорнутися і висунутися на нову позицію для виконання наступного вогневої завдання. Все це реалізовано в автоматизованому мобільному мінометний комплексі UKR-MMС, який, як і його прототип розміщується на мобільній броньованій платформі «Барс-8». Мобільність, точність, інтуїтивність управління, модульність побудови – все це втілено в UKR-MMС.

– Яка структура і основні тактичні можливості комплексу?

– Ми створювали UKR-MMС, в першу чергу, як високоточний засіб вогневої підтримки мотопіхотних підрозділів рівня рота-батальйон. Основними складовими елементами мобільного мінометного комплексу є система управління вогнем, апаратура управління, механізм приведення в бойове положення і наведення міномета, безпосередньо сам міномет – точніше, його ствол. Все це, включаючи боєкомплект, розміщується на бойовій машині, яка здатна самостійно виконувати бойові завдання.

Бойова машина оснащена автоматизованою цифровою системою управління вогнем. Для наведення використовуються механізми і приводи, керовані СУО. Час готовності до стрільби з похідного положення – 35 секунд. Час переведення з бойового положення в похідне – не більше 25 секунд. Максимальна дальність стрільби зі штатного міномета 2Б11 при використанні штатних боєприпасів – до 7,2 км. Досвідчений розрахунок може забезпечити скорострільність до 12 пострілів в хвилину. В укладаннях боєкомплекту броньованої машини поміщається до 60 мін. Екіпаж бойової машини складається з трьох осіб, один з яких – механік водій.

Але, природно, найбільш ефективно використовувати мобільні міномети в складі мінометної батареї, де забезпечується весь цикл бойового управління – починаючи від виявлення цілі.

– Як вирішені завдання з автоматизації управління зброєю?

– Швидкість застосування і точність влучення в ціль досягається технічними і програмними рішеннями. Комплекс оснащений комп’ютеризованою системою управління вогнем. Розрахунок на дисплеї бачить потенційні цілі, причому ця інформація може надаватися з зовнішнього джерела. Наведення виконується автоматично з використанням комп’ютеризованого пристрою наведення. Таблиці для стрільби, дані від геоінформаційної системи і дані про цілі зберігаються в комп’ютері СУО кожної бойової машини, які обладнані датчиками GPS, орієнтації і піднесення, а також метеостанцією.

При виході на вогневу позицію і зупинці бойової машини забезпечується її автоматична топографічна і курсова прив’язка, приведення системи в бойове положення; автоматичний розрахунок установок для стрільби; наведення міномета на ціль; відновлення параметрів наведення ствола після пострілу; коригування вогню за даними, отриманими від коригувальника або оператора безпілотного авіаційного комплексу. Після чого окремий розрахунок або взвод швидко залишає позицію для запобігання ураження вогнем у відповідь.

Для управління комплексом розроблений продуманий і простий програмний інтерфейс. Грубо кажучи, більшість операцій здійснюються натисненням однієї кнопки. Простота пристрою і доступність органів управління скорочує час на навчання розрахунку комплексу, що важливо в наших умовах. Не менш важливо і те, що автоматизована система управління вогнем легко інтегрується в системи управління, які є у замовника.

– У вашому комплексі UKR-MMС, в порівнянні з торішньою версією мінометного «Барса-8», застосована зовсім інша конструкція розгортання міномета і конструкція опорної плити. У чому її особливість?

– Механізм приведення в бойове положення і наведення міномета і опорна плита – важливі вузли, які розроблені нашими іспанськими партнерами.

При транспортуванні міномет укладається в горизонтальному положенні, а для стрільби він за допомогою пневматичної системи розгортається назад. Кути горизонтального наведення становлять ± 60 °, вертикального наведення від 45 ° до 90 °, наведення міномета здійснюється за допомогою електромеханічних приводів. Також є резервний режим ручного дублювання, який використовується в разі пошкодження системи в бою. Опорна плита 120-мм міномета, що встановлюється на задній платформі машини, передає сили відкату на грунт. Це авторська розробка наших партнерів і вона має ряд цікавих конструкційних рішень. Після проведення пострілу за допомогою механізму міномет може бути згорнутий і підготовлений до транспортування за кілька секунд.

Механізм приведення в бойове положення і наведення міномета цікавий також тим, що в ньому можуть встановлюватися стволи мінометів калібрів від 81 мм до 120 мм. Але найбільш ефективні міномети калібру 120 мм, як вдалий компроміс між ваговими і габаритними показниками і вогневою міццю.

Конструкція системи дозволяє встановлювати її на шасі вантажопідйомністю від 1,5 тонн без його посилення і значних доопрацювань. Це можуть бути пікапи 4х4, броньовані автомобілі 4х4, вантажні автомобілі, гусеничні і колісні бронетранспортери. Нами розроблено кілька версій таких рішень для експортних замовників.

– Яка оптимальна тактика застосування комплексу?

– Комплексу UKR-MMС під силу вирішення всього спектру бойових завдань в умовах гібридних воєн і локальних конфліктів низької інтенсивності. Комплекс може забезпечити підтримку наступаючих мотопіхотних частин і підрозділів у наступі та обороні, придушити навісним вогнем засоби противника, розташовані за природними або штучними укриттями, підтримати артилерійським вогнем дії рейдових груп, знищувати диверсійно-розвідувальні групи противника, застосовуватися при боротьбі з мобільними терористичними групами.

У Збройних силах України комплекс UKR-MMС, сподіваюся, знайде місце в бойовому порядку Сухопутних військ, високомобільних десантних військ, Силах спеціальних операцій. Також як вітчизняного замовника ми розглядаємо Національну гвардію і Держприкордонслужбу. Але, перш за нас чекають випробування комплексу в умовах українських реалій. Ми провели конференції та наради з військовими, з огляду на їх специфіку завдань. Також було враховано зарубіжний досвід застосування рухливих мінометних комплексів – як в локальних конфліктах, так і при побудові мобільного оборони і захисту державного кордону за допомогою мобільних вогневих груп на базі мінометів з їх інтеграцією в систему розвідки та виявлення.

За підсумками консультацій з військовими нами були розроблені пропозиції щодо штатної структури мінометної батареї на базі комплексу UKR-MMС. Така батарея включає командування, взвод управління і розвідки, два мінометних взводи. Взвод управління і розвідки має відділення розвідки з безпілотним авіаційним комплексом і засобами передового виявлення і відділення розвідки і коректування вогню, оснащеного засобами передового виявлення і передачі даних. Кожен мінометний взвод включає три комплекси UKR-MMС і відділення підвозу боєприпасів. Загальна чисельність батареї – 24 людини. Всього – 11 мобільних машин, з яких 6 – безпосередньо бойовий комплекс UKR-MMС.

– Нещодавно згадка про проект UKR-MMС викликало цілу «купу» публікацій в інтернеті. Особливо після того, як в ряді ЗМІ з’явилися публікації, наприклад, під назвами «ДП« Укроборонсервіс » придбала у іспанської компанії Everis Aeroespacial у Defensa S.L.U. 120-мм самохідний міномет Alakran для створення UKR-MMS ». При цьому оперуючи сканами контрактів з грифом «конфіденційно». Які наслідки?

– Дійсно, в останні дні в інформаційних просторах з’явилося безліч статей, постів і перепис на тему мобільного міномета, точніше мобільного мінометного комплексу і участі в його створенні ДП «Укроборонсервіс». У цьому потоці існує підміна понять, що порушує реальну картину. По-перше, закуплена лише окрема складова система, а не мобільний міномет, і вже тим більше не мобільний мінометний комплекс цілому. По-друге, придбаний спеціально розроблений дослідний зразок системи, відмінний від існуючої системи Alakran. По-третє, заплутане вказання вартісних характеристик у публікації призвело до далекого від реальності, подання про структури ціни мобільного комплексу в цілому.

Згідно Контракту і відповідного оголошення про наміри сказано про закупівлю «системи UKR-MMS» для використання вже в складі комплексу UKR-MMC, який є спільною розробкою і логічним продовженням наших попередніх напрацювань. Тобто, насправді мова йде про придбання конкретної системи, як частини UKR-MMS, а ніяк не про покупку цілого самохідного міномета. Хоча дана система використовує окремі елементи системи управління Alakran, в ній реалізований ряд оригінальних спільних рішень. Система UKR-MMS є лише спільним досвідченим зразком для випробувань і тому поставлена ​​за спеціальною ціною. Також у нас є намір придбати і систему Alakran, на зазначених в оголошенні умовах, але це, на сьогодні тільки наше бажання. Відбудеться ця угода чи ні – питання майбутніх переговорів.

– Чи вплине на їх результат опублікування конфіденційних документів?

– Так, на контракті стоїть позначка «Конфіденційно», і публікація копії такого документа, що належить третім особам – питання етичних і моральних принципів того хто публікує. Але в даному випадку ця історія – зворотний бік нашої часом надмірно прозорої системи закупівель. І в зв’язку з цим окремі процедури системи закупівель можуть нести загрозу для зриву контрактів, важливих для нашої обороноздатності. Те, що в російських ЗМІ, а потім – і у вітчизняних, почали з’являтися твердження, що «… на думку експертів, така техніка може бути ефективна … і здатна посилити бойові можливості ЗСУ …», «… буде затребуваною летальною зброєю …», « система практично невразлива … »і т.д. звичайно, може, зміцнювати нашу впевненість в тому, що з нашими мінометними проектами ми рухаємося в правильному напрямку. Але, як ви знаєте, в найбільш гострий період протистояння на сході України в 2014 р не всі країни поспішали реагувати на наші прохання з поставок тих чи інших систем озброєння й техніки, дотримуючись якогось нейтралітету. Ці ризики сьогодні теж існують. Тому, з урахуванням минулого досвіду, розслаблятися не будемо.

– Коли ми побачимо комплекс «вживу», в новому вигляді?

– Найближчим часом комплекс почне етап відомчих випробувань. Інтерес до нього виявляють всі наші силові відомства. Ми зацікавлені йти їм на зустріч і оснастити нашу армію і інші структури дійсно ефективною зброєю. Також паралельно ведуться переговори з рядом зарубіжних покупців. Широкій публіці комплекс плануємо показати на виставці «Зброя та безпека-2017».

Сергій ЗГУРЕЦЬ – директор ВКК «Defense Express

 

*При копіюванні матеріалів активне посилання на сайт обов’язкове.

*Точки зору авторів публікацій можуть відрізнятися від позиції редакції.

*Інформація публікується з відкритих джерел. Джерело: https://defence-ua.com/index.php/statti/

 

Продовжити читання ?

ВПК

Партія нових українських дезинфекційно-душових автомобілів (ДДА) готується йти у війська

Опубліковано

на

У проекті бюджету Міністерства оборони на наступний рік різке збільшилося фінансування закупівлі нової військової техніки. І в планах закупівеля дезинфекційно-душових автомобілів (ДДА) і вже звучить параметр «багато десятків одиниць». Про це повідомив позаштатний радник президента України, помічник міністра оборони Юрій Бірюков.

«Тяготи військової служби» включають в себе миття (слово-то яке) особового складу раз в тиждень. У польових умовах для цього використовується повсюдно ДДАшкі – дезинфекційно-душові автомобілі.

ДДАшкі на базі ГАЗ-66 і ЗІЛа – це маленький кунг з насосом і котлом, дезінфекційна камера (вошебойка), гумові ємності для води і насос для душових, які монтуються окремо. У якому столітті розроблялися ці агрегати, в якому столітті вони робилися, в якому вони зараз стані – можна і не коментувати, коментарі зайві.

ДДАшкі на базі КрАЗ – це великий пральний кунг, в якому змонтовані напів-професійні пральні та сушильні машини. І причіп, в якому душові кабінки та роздягальні.

У минулому році купили 6 таких агрегатів, по одному в бригаду ВДВ і один віддали в 142 у / ц ССО.

В цьому році купили вже більше десятка. Вони зараз на конвеєрі, виробляє Крюківський вагонобудівний завод. Фраза «на конвеєрі» звучить особисто для мене музично, чесно. Ще дрібносерійне, але вже дрібносерійне виробництво військової техніки. Нової. Розробленої з нуля. Доводять до досконалості з урахуванням активного використання », – написав він у соцмережах.

*При копіюванні матеріалів активне посилання на сайт обов’язкове.

*Точки зору авторів публікацій можуть відрізнятися від позиції редакції.

*Інформація публікується з відкритих джерел. Джерело: http://auto-motive.info/

Продовжити читання ?
Реклама
Реклама
Реклама

Trending

Copyright © 2017 Військовий навігатор України