Connect with us

Cтатті

Зношені “нерви” армії – що так і не так із зв’язком (управлінням) ЗСУ

Published

on

Вирішення проблеми забезпечення ЗСУ та інших збройних формувань держави сучасними засобами зв’язку від самого початку війни РФ проти України військово-політичне керівництво країни визнавало одним з пріоритетних завдань.

Це логічно, оскільки надійний, захищений зв’язок є основою управління військами, а без сучасних засобів зв’язку всі розмови про оборонний потенціал можуть мати лише умовний характер. Водночас в Україні й після трьох років війни проблема залишається ще недовирішеною.

Засоби зв’язку військові часто називають нервами армії. Додаючи, що вони у ЗСУ помітно розхитані. Звісно, казати, ніби армія й інші збройні формування країни не мають засобів зв’язку, було б необ’єктивно. На цей час у ЗСУ цілком послідовно забезпечуються підрозділи ССО й ПДВ — засобами зв’язку американської компанії Harris. Переважно — у рамках військової допомоги США. Крім того, є і станції Motorola, якими користуються в підрозділах ЗСУ, у тому числі на лінії зіткнення з противником. Вони, щоправда, є фактично цивільною продукцією і у випадку активної фази війни будуть легко й швидко подавлені відповідними системами РФ. Що може спричинити часткову втрату управління військами.

Начальник Військ зв’язку ЗСУ — начальник Головного управління зв’язку та інформаційних систем Генштабу ЗСУ Володимир Рапко наприкінці 2016 року так оцінював обстановку: “У перший і другий рік війни фінансування Військ зв’язку становило по 1 млрд грн. У 2016-му нам виділили приблизно 600 млн грн, тому темпи забезпечення армії засобами зв’язку трохи сповільнилися. Щодо радіозв’язку в УКХ-діапазоні бойові частини ЗСУ забезпечені обладнанням компанії Motorola приблизно на 70%, інші частини — на 30%. При цьому у ПДВ і спецназі є певна кількість радіостанцій Harris. Відразу зазначу, що Збройні сили вимагають для свого оснащення близько 100 тис. радіостанцій різного типу. Закупити в достатній кількості продукцію, наприклад, компанії Harris, в умовах нестачі коштів дуже складно — на переоснащення однієї бригади потрібно понад 1 млрд гривень”.

Для створення сучасної і захищеної системи управління військами Генштаб ЗСУ у 2014–2016 рр. провів досить кропітку роботу з визначення основних типів необхідних ЗСУ засобів УКХ-зв’язку (а саме їх закупівлі становлять близько 50% усього переоснащення на нові засоби зв’язку), включаючи відповідні випробування. І постачальник — турецька компанія Aselsan — був обраний після тривалого тестування. Військові свій вибір зробили, і це рішення закріпили відповідні посадовці: свої підписи на документах поставили начальник Генштабу ЗСУ генерал армії Віктор Муженко, міністр оборони України генерал армії Степан Полторак, і це рішення було доведено офіційним порядком до секретаря Радбезу Олександра Турчинова. Не кажучи вже про профільних генералів Генштабу ЗСУ, під чиїм пильним оком і проходили міжвідомчі випробування. Важливо, що про обрання постачальником компанії Aselsan міністр оборони Полторак 7 грудня 2016 р. офіційним листом поінформував міністра національної оборони Туреччини Фікрі Ішіка.

Ухвалене рішення справді має солідне технічне обґрунтування. Воно передбачає створення нових високотехнологічних ліній з виробництва в Україні нових засобів зв’язку, одержання передових технологій від турецької компанії і, що взагалі унікально для дуже нетривалої історії українського військово-технічного співробітництва (ВТС), зустрічний (у межах офсетної угоди) продаж Туреччині оборонної продукції України. Розуміючи скрутний стан української сторони у сфері фінансування оборонних проектів в умовах фактичної війни, турецькі партнери погодилися на вигідне для України кредитування проекту, включаючи кредитні канікули та відсоткову ставку з погашення кредиту в 4 рази нижчу від застосовуваної українськими банками.

На дипломатичному рівні все теж склалося. Візити здійснили відповідні генерали, тиснули один одному руки голови дипломатичних відомств, у березні Туреччину відвідав прем’єр В.Гройсман, а цього тижня турецьку виставку озброєнь IDEF-17 — секретар РНБОУ О.Турчинов. Нарешті, у червні Київ очікує на візит очільника Турецької держави Реджепа Ердогана.

До цього додамо, що проект уже почав реалізовуватися. Майже на чотири місяці швидше за встановлений строк турецька сторона повинна в травні ц.р. поставити засоби зв’язку для оснащення одного підрозділу ЗСУ, попередньо навчивши український персонал. На осінь заплановано початок робіт з переоснащення однієї бригади ЗСУ.

Турецький постачальник здатен забезпечити морську й повітряну компоненти, повну інтеграцію з наявними засобами зв’язку, включаючи НГУ й ДПСУ, а засоби зв’язку повністю відповідають стандартам Північноатлантичного альянсу. Що означає для України дотримання принципів і взятих на себе зобов’язань з інтеграції в євроатлантичний простір, включаючи освоєння стандартів НАТО. Натовська формула C4ISR, з її “command, control, communications, computers, intelligence…”, може виявитися й українською.

Для українських військових, як і для кожного громадянина, дуже важливо, щоб наша армія була здатна протистояти агресорові, а отже, була переоснащена й переозброєна. Зважаючи на те, що Україна не мала ресурсів під проект переоснащення засобами зв’язку, на 2017 рік передбачалися держгарантії. Як кажуть у військовому відомстві, вони були спеціально вивірені під “зв’язковий” проект і становили 3,1 млрд грн.

*При копіюванні матеріалів активне посилання на сайт обов’язкове.

*Точки зору авторів публікацій можуть відрізнятися від позиції редакції.

*Інформація публікується з відкритих джерел.

Джерело: https://gazeta.dt.ua/internal/

Cтатті

Чим більше Росія погрожує, тим більше стає американських винищувачів в Європі

Published

on

Воістину, вторгнення Росії в Україну пробудило в ЄС тягу до переозброєння, і ось ще одна країна готується стати в чергу за винищувачами п’ятого покоління F-35A!

Як стало відомо, в США дали згоду на продаж Бельгії єдиних в світі серійних винищувачів п’ятого покоління F35A. Всього в цю країну буде поставлено 34 високотехнологічних бойових літака. Крім того Бельгія отримає 38 двигунів F-135 Pratt & Whitney і супутніх компонентів та запчастин.

Варто відзначити, що Бельгія не перша країна Європейського Союзу, яка отримала від США “зелене світло” на придбання F-35A. Раніше “добро” на постачання отримали Норвегія, Нідерланди та навіть Данія, замислюється про модернізацію свого повітряного флоту.

Що ж, поки немаючий аналогів у світі ПАК ФА Т-50 продовжує загрожувати нікчемним F-35 і F-22 зі сторінок пропагандистських сайтів, реальні винищувачі п’ятого покоління неспішно, але впевнено окупують Європу.

zloy_odessit

*При копіюванні матеріалів активне посилання на сайт обов’язкове.
*Точки зору авторів публікацій можуть відрізнятися від позиції редакції.
*Інформація публікується з відкритих джерел. http://uainfo.org/blognews/

Continue Reading

Cтатті

Самохідна артилерійська установка на шасі КрАЗ

Published

on

У 1970-ті роки на озброєння СРСР надійшли нові самохідні артилерійські установки, завдяки яким було ліквідовано відставання радянської артилерії від артилерії країн НАТО. У той же час проведені дослідження показали необхідність докорінної модернізації радянської системи ракетно-артилерійського озброєння та до початку 1980-х років були розпочаті роботи по створенню самохідних артилерійських установок наступного покоління: 2С17 — для батальйонної ланки, 2С18 — для полкової, 2С19 — для дивізійної. Всі самохідні установки традиційно базувалися на гусеничних шасі різної вагової категорії, проте в той же час увагу Міністерства оборони СРСР було звернуто на колісні САУ. Використання таких самохідних артилерійських установок на території з добре розвиненою дорожньою мережею давало істотні тактичні переваги перед гусеничними САУ (збільшувалася швидкість переміщення і з’являлася можливість швидкого відходу від вогню противника).

У 1982 році Центральний науково-дослідний інституту «Буревісник» провів НДР під найменуванням «Шасі», за результатами якої було обґрунтовано можливість створення 152-мм самохідної артилерійської установки на базі вантажного автомобіля Урал-5323. У той же час під шифром «Відкриття» велася ОКР по створенню перспективного сімейства вантажних автомобілів. В рамках цих робіт Кременчуцький автомобільний завод виготовив і випробував експериментальну вантажівку-тягач КрАЗ-3130-ЧР. У період з 1983 по 1984 рік Уральський автомобільний завод і Виробниче об’єднання «Барикади»виготовили і провели випробування експериментального зразка 152-мм самохідної гаубиці на шасі вантажного автомобіля Урал-5323, проте як базове було вибрано шасі КрАЗ-3130-ЧР. Отримані опрацювання лягли в основу ДКР під назвою «Мста-К» (індекс ГРАУ — 2С21).

Результат пошуку зображень за запитом "Мста-К"

Порівняльна таблиця ТТХ пропонованих шасі для САУ 2С21
Модель автомобіля Урал-5323 КрАЗ-6316
Основні зарактеристики
Повна вага, т 19,25 30,7
Вантажопідйомність, т 9 15
Кліренс, мм 400 370
Рухливість
Колісна формула 8×8 8×8
Потужність двигуна, к.с. 260 450
Максимальна швидкість по шосе, км/год 80 85
Контрольна витрата палива, л/100 км 40 45
Запас ходу по шосе, км 1240 1000
Брід, м 1,75 1,6

Офіційно роботи зі створення 152-мм дивізіонної самохідної колісної гаубиці були розпочаті в 1985 році відповідно до рішення Військово-промислової комісії від 14 серпня і наказом Міністерства оборонної промисловості від 30 серпня. Основні роботи велися у відділенні № 2 ЦНДІ «Буревісник» під керівництвом Л. П. Дука, розрахунки по визначенню оптимальної схеми стійкості проводилися у відділенні № 4 під керівництвом М. М. Худкова. До 1987 року був закінчений технічний проект нової самохідної гаубиці, а також виготовлений дослідний зразок на базі автомобіля КрАЗ-ЧР-3130, який отримав після доопрацювань позначення КрАЗ-6316. Однак, через необхідність суттєвого доопрацювання базового шасі для дотримання вимог, що пред’являлися Міністерством оборони до вантажівок КрАЗ-6316, Міністерство автомобільної промисловості прийшло до висновку про недоцільність подальших робіт в напрямку створення 152-мм колісних самохідних гаубиць. 17 жовтня 1987 Військово-промисловою комісією було прийнято рішення про припинення робіт по САУ 2С21 «Мста-К».

Результат пошуку зображень за запитом "Мста-К"

Опис конструкції

Шасі САУ 2С21 представляло собою вантажний автомобіль виконаний за безкапотною схемою. У передній частині САУ перебувала броньовані кабіна, створена на базі автомобіля КрАЗ-260. Основною відмінністю кабіни КрАЗ-6316 від КрАЗ-260 була відсутність моторного відсіку і оперення, а також встановлений в передній частині радіатор охолодження. За кабіною розмішався багатопаливний V-подібний 12-циліндровий дизельний двигун ЯМЗ-8425. У задній частині САУ встановлювалася броньована башта кругового обертання зі зброєю, а також відкидні опорні сошники. Всі елементи самохідної гаубиці розміщувалися на нерозрізній рамі. Ходова частина 2С21 складалася з чотирьох мостів. Всі мости ведучі, передні — керовані. Як основне озброєння використовувалася 152-мм нарізна гаубиця, уніфікована по балістичних характеристиках з гаубицею 2А64, яка встановлюється на САУ 2С19.

Оцінка машини

Порівняльна таблиця ТТХ гусеничного і колісного варіантів САУ «Мста»
2С19 2С21
Бойова маса, т 42 не більше 30,7
Тип шассі гусеничне колісне
Потужність двигуна, к.с. 780 450
Максимальна швидкість по шосе, км/год 60 85
Запас ходу по шосе, км 500 1000

У 1980-ті роки в СРСР робили спроби створення артилерійських комплексів на колісному шасі, був відкритий ряд робіт, серед яких були: 2С23 «Нона-СВК» — для батальйонної, 2С26 «Пат-К» — для полкової, 2С21 «Мста-К» — для дивізійної ланки, а також САУ 2С22 «Колба-3». Переведення самохідних артилерійських гармат з традиційного гусеничного шасі на колісне давав ряд переваг, серед яких було суттєве підвищення тактичних можливостей на театрі військових дій з добре розвиненою мережею автомобільних доріг. Завдяки істотному підвищенню швидкості переміщення по автострадах колісні САУ набагато швидше могли б виконувати поставлені завдання, а також змінювати вогневі позиції і уходити з під вогню. Незважаючи на переваги, які отримували більшість робіт по колісним САУ було закрито, однією з причин послужила невиправдана складність і тривалість адаптації та доопрацювання базових шасі під вимоги, які пред’являлися Міністерством оборони СРСР. Єдиною колісною САУ яку було прийнято на озброєння Радянської армії стало батальйонна самохідна артилерійська установка 2С23. До ідеї створення колісної САУ бригадної ланки повернулося вже Міністерство оборони Росії в ході робіт над самохідним артилерійським установками «Коаліція-СВ». Крім гусеничного варіанту також ведуться роботи і над колісною версією САУ.

Порівняльна таблиця ТТХ 2С21 з зарубіжними аналогами
СРСР СРСР 2С21 Flag of South Africa.svg ПАР G6 Чехословаччина Чехословаччина vz.77 Flag of SFR Yugoslavia.svg Югославія NORA-B
Роки розробки 1984—1987 1981—1988 1970—1977 1992
Бойова вага, т не более 30,7 36,5 29,25 30,62
Екіпаж, осіб 5 6 5 5
Калібр гармати, мм 152,4 155 152,4 155
Довжина ствола, клб. 47 45 36,7 45
Кути ВН, град −5…+75 −4…+70 −3…+50
Кути ГН, град 80 90 80
Боєкомплект, пострілів 44 40—60 36
Максимальна дальність стрільби
ОФС, км
24,7 30 18,5 29,4
Максимальна дальність стрільби
АР ОФС, км
29,06 37,5 28,23 38,9
Вага ОФС, кг 43,56 45,5 43,56
Максимальна швидкість по шосе, км/год 85 90 80 80
Запас ходу по шосе, км 1000 400 600 500

Крім СРСР, тема дивізійно-армійських артилерійських комплексів на колісному шасі опрацьовувалася і в інших країнах-членах Варшавського договору. У Чехословаччині на базі вантажного автомобіля Tatra T815 була розроблена 152-мм самохідна гармата-гаубиця vz.77 «Дана». На озброєння Чехословаччини vz. 77 була прийнята в 1977 році, а з 1981 року було розпочато її серійне виробництво. САУ мала масивну броньовану башту з озброєнням, встановлену в середній частині броньованого колісного шасі. Для стійкої стрільби САУ vz. 77 обладнана відкидними сошниками. Основним озброєнням є 152-мм гармата-гаубиця з балістикою аналогічною до гармат-гаубиць 2С3 і Д-20. Незважаючи на ряд недоліків у вигляді обмеженого кута горизонтального обстрілу, істотно більшого часу переведення з похідного в бойове положення, а також гіршої якості виготовлення, ніж у самохідної гаубиці 2С3, vz. 77 мала набагато меншу ціну і більшу мобільність. У порівнянні з 2С21 до моменту прийняття на озброєння САУ «Дана» оснащувалася гарматами із застарілою балістикою, що дозволяло вести стрільбу стандартним осколково-фугасним снарядом типу 53-ОФ-540 всього на 18,5 км (проти 24,7 у 2С21). Для vz. 77 також був розроблений активно-реактивний снаряд, який збільшив максимальну дальність стрільби до 28,23 км, пізніше була розроблена модифікація під позначенням Ondava з гарматою нової балістики і довжиною ствола у 47 калібрів, однак, далі дослідного зразка її виробництво не пішло.

Ще однією аналогічною розробкою є 155-мм самохідна гаубиця G6. Основним завданням, яке вирішували конструктора ПАР при проектуванні G6, було надання прийнятої на озброєння буксируваній гаубиці G5 мобільності на рівні бойової машини піхоти OMC «Ratel». Розробка САУ G6 велася з 1981 по 1987 роки, а з 1988 розпочато серійне виробництво. Як і аналоги, G6 є броньованим колісним шасі, на якому встановлені броньована поворотна башта з основним озброєнням. У порівнянні з самохідної гаубицею 2С21 САУ G6 володіє гарматою з кращою балістикою, що дозволяє вести стрільбу стандартними осколково-фугасними снарядами на дальності до 30 км, а снарядами з донним газогенератором до 37,5 км.

Пізніше, вже в 1990-і і 2000-і роки колісні самохідні гаубиці придбали певну популярність на ринку озброєння, так в 1992 році Югославія розробила 155-мм самохідну гаубицю NORA-B, в 1994 році французька військово-промислова компанія Giat Industries продемонструвала дослідний зразок САУ CAЕSAR. У 2000-і свої варіанти колісних 155-мм САУ були розроблені в Швеції та Ізраїлі.

*При копіюванні матеріалів активне посилання на сайт обов’язкове.
*Точки зору авторів публікацій можуть відрізнятися від позиції редакції.
*Інформація публікується з відкритих джерел. https://uk.wikipedia.org/wiki/

Continue Reading

Cтатті

Пенсійне забезпечення військовослужбовців США

Published

on

Пенсійне забезпечення громадян США, звільнених з дійсної військової служби, – складова частина державної системи соціального захисту військовослужбовців і один з основних елементів їх матеріального стимулювання. Американська система пенсійного забезпечення військовослужбовців є комплексною і включає власне військову пенсію, пенсію за програмою федерального соціального страхування і особисті відрахування військовослужбовців на персоналізовані пенсійні рахунки. За оцінками експертів міністерства праці США, завдяки такій схемі пенсійного забезпечення військовослужбовці в даний час являють собою найбільш соціально захищену професійну групу населення в країні.

У перелік нормативно-правових актів, що регламентують пенсійне забезпечення військовослужбовців, входять: «Звід законів США», розділ 10, «Збройні сили» (USCode, 10), «Закон про модернізацію системи пенсійного забезпечення військовослужбовців» (Uniformed Services Retirement Modernization Act of 1974), «Закон про виплати звільненим з дійсної військової служби» (Uniformed Services Retirement Benefits Act of 1979) і «Закон про реформу пенсійного забезпечення військовослужбовців» (Military Retirement Reform Act of 1986).

Крім цього, міністерством оборони щорічно готуються проекти поправок до чинних законодавчих актів щодо коригування розмірів військової пенсії у зв’язку із зростанням рівня життя в країні, інфляцією та змінами грошового утримання військовослужбовців. Після їх затвердження національним конгресом вони також набувають сили закону у формі відповідних статей бюджету міністерства оборони США (National Defense Authorization Act).

Управління фінансовими коштами і виплата військових пенсій покладені на пенсійний фонд МО (Military Retirement Fund). У нього щорічно перераховуються асигнування з бюджету Пентагону, надані на статтю «Пенсійне забезпечення військовослужбовців». У 2011 році на дану статтю було виділено 41,97 млрд. доларів, при цьому дані відрахування не зачіпають і не впливають на розмір грошового утримання військовослужбовців, а також не обкладаються податками. Крім цього, фінансове забезпечення фонду здійснюється за рахунок бюджету міністерства фінансів, яке надає відповідні кошти на управління його активами (у 2011 році – близько 900 млн доларів). За станом на початок 2010 фінансового року активи фонду становили 1460 млрд. доларів.

Вільні кошти пенсійного фонду МО інвестуються тільки в довгострокові державні цінні папери США. Управління даними засобами проводиться міністерством фінансів, а отриманий від їх вкладення прибуток повертається до фонду у відповідності з термінами погашення федеральних боргових зобов’язань. Контроль за фінансовою діяльністю фонду покладено на апарат генерального інспектора МО, контрольно-фінансове управління США, бюджетне управління конгресу і незалежне аудиторське агентство «Екьюті консалтинг» (Acuity Consulting).
Виплати військовим пенсіонерам здійснюються із коштів фонду через лічильно-фінансове управління МО США (підрозділ «Клівленд», м. Клівленд, штат Огайо) за місцем їх проживання по одному з трьох можливих пенсійних планів: Final Pay для тих, що поступили на військову службу до 8 вересня 1980 року, High-3 – для тих, що підписали контракт в період з 9 вересня 1980-го по 1 серпня 1986-го, CSB / REDUX – для тих, що поступили на військову службу після 1 серпня 1986 року.

Розміри військових пенсій за даними планами розраховуються наступним чином:
Для плану Final Pay береться за основу 50 % останнього посадового окладу; за кожний додатковий рік вислуги понад 20 років пенсія збільшується на 2,5% посадового окладу;
Для плану High-3 береться за основу 50 % середнього посадового окладу за будь-які три роки безперервної військової служби; за кожний додатковий рік вислуги понад 20 років пенсія збільшується на 2,5 % середнього посадового окладу.

Для плану CSB / REDUX береться за основу 40 % середнього посадового окладу за будь-які три роки військової служби. За кожний рік понад 20 років пенсія збільшується на 3,5 % середнього посадового окладу. Крім цього, даним планом вводиться виплата одноразової допомоги у розмірі 30 тис. доларів після 15 років військової служби в тому випадку, якщо військовослужбовець підписує контракт ще на п’ять років.

Максимальний розмір пенсії за умовами усіх планів не може перевищувати 75 проц. використовуваного для його розрахунку посадового окладу.

Крім того, американські громадяни, звільнені з дійсної військової служби, мають право на отримання пенсії за програмою федерального пенсійного страхування за накопичувальною схемою «План накопичувальних заощаджень» (Thrift Savings Plan). Проведення фінансових операцій за цією схемою регламентується статтею 401 (к) податкового кодексу США (Internal Revenue Code of 1986), а розмір пенсії розраховується на основі щомісячного утримуваного з грошового утримання військовослужбовців соціального податку (від 15 до 25 %). Виплати військовим пенсіонерам по даній федеральній програмі здійснюються через агентство соціального страхування та міністерство у справах ветеранів США.

Крім цього, військовослужбовці можуть відкривати особисті пенсійні рахунки (Individual Retirement Account) в банках, страхових компаніях, пайових інвестиційних фондах або в брокерських фірмах, що працюють на національному ринку цінних паперів. При цьому перераховуються на пенсійний рахунок грошові кошти не оподатковуються. Однак ними неможливо скористатися до 60 років, а після досягнення віку 80 років рахунок закривається в обов’язковому порядку.

Звільнення через хворобу. Так як служба в збройних силах пов’язана з високими фізичними та розумовими навантаженнями і підвищеним ризиком, особливу увагу в пенсійній системі приділено тим військовослужбовцям, які під час служби частково або повністю втратили працездатність. Право на пенсію за станом здоров’я отримують військовослужбовці з вислугою вісім і більше років, які не можуть повністю або частково виконувати свої службові обов’язки з причини фізичного або психічного захворювання. Додатковою умовою є те, що втрата працездатності не повинна бути пов’язана з умисним порушенням дисципліни, навмисною недбалістю або самовільною відлучкою військовослужбовця.

Військовослужбовці з вислугою до восьми років отримують пенсію за станом здоров’я, якщо непрацездатність стала прямим наслідком виконання службових обов’язків. Її розмір залежить від ступеня втрати працездатності, що визначається спеціальною комісією і вимірюється у відсотках. Право на отримання пенсії дає не менше ніж 30 % ступінь втрати працездатності. Стаж дійсної служби 20 і більше років дозволяє отримувати пенсію за станом здоров’я при будь-якому ступеню непрацездатності.

Розмір пенсії військовослужбовцям, звільненим з інвалідності, визначається шляхом множення основного окладу військовослужбовця на відсоток втрати ним працездатності, або з розрахунку 2,5 %  основного окладу за кожен рік служби (за вибором того, що звільняється).
Втрата працездатності може носити тимчасовий характер. У цьому випадку військовослужбовець заноситься в спеціальний реєстр тимчасово непрацездатних та один раз на півтора року проходить медичний переогляд. Через п’ять років вирішується питання про повернення в стрій, про відставку за станом здоров’я або про скорочення. Під час знаходження в реєстрі військовослужбовці отримують допомогу в розмірі не нижче 50 % свого посадового окладу.
Військовослужбовці, що вийшли у відставку за станом здоров’я, можуть отримати окрім пенсії допомогу від міністерства у справах ветеранів. Ті, хто не отримує таку допомогу, має право виключати еквівалентну їм суму з своєї податкової декларації.

Військовослужбовці, які не мають права на отримання пенсії, при звільненні за хворобою отримують вихідну допомогу, розмір якого визначається шляхом множення двомісячного основного окладу (одержуваного до моменту рішення медичної комісії) на кількість прослуженних років, але не більше 12.

Виплати військовослужбовцям після звільнення. Допомоги по безробіттю можуть виплачуватися непрацевлаштованим особам, які завершили дійсну військову службу, а також звільненим за скороченням або медичними показаннями. При цьому вони повинні бути зареєстровані на біржі праці. Розмір допомоги і термін, протягом якого вона виплачується, обчислюються виходячи з основного окладу і надбавок на момент звільнення і конкретно визначаються законодавством штату, в якому проживає колишній військовослужбовець. При цьому в більшості штатів допомога по безробіттю виплачується протягом 26 тижнів і може становити до 862 доларів на тиждень.
Відповідно до законодавства США американські громадяни, які прослужили на військовій службі не менше терміну, встановленого для курсу підготовки новобранця (180 і більше днів), і звільнені не з причини негідної поведінки, підпадають під категорію «ветеран» і отримують право на користування певними ветеранськими пільгами. Для звільнених по інвалідності мінімальні терміни служби не встановлюються.

Питаннями пільг і привілеїв ветеранів збройних сил США займається міністерство у справах ветеранів. До 15 березня 1989 вони перебували у віданні управління у справах ветеранів. Підвищення його статусу до рівня міністерства свідчить про ту значимість, яка надається в США питанням соціального забезпечення колишніх військовослужбовців. Міністерство має свої відділення на території всіх 50 штатів, в окрузі Колумбія і в Пуерто-Ріко.
В даний час в США налічується понад 27 млн. колишніх військовослужбовців і 46 млн. членів їх сімей, які в тій чи іншій мірі мають право на отримання пільг.
До числа основних пільг, передбачених американськими законами для ветеранів ЗС США, належать: виплати допомоги по інвалідності; програми професійної реабілітації, надання допомоги в отриманні освіти, психотерапевтичної допомоги ветеранам війни та допомоги у працевлаштуванні; виплати допомоги з безробіття; здійснюване на пільгових умовах медичне обслуговування ; страхування життя; надання позичок на будівництво житла; організація похорону та інші послуги. Крім цього, військові пенсіонери та члени їх сімей мають у своєму розпорядженні право безкоштовного перельоту на рейсах міністерства оборони як на території США, так і за її межами за умови наявності вільних місць.

Військові пенсіонери та члени їх сімей також мають право безкоштовного використання соціальної інфраструктури військових баз: військових готелів та кемпінгів, пільгових магазинів, центрів підтримки сім’ї та дитячих центрів, спортивних комплексів і полів для гольфу.
Для використання більшості пільг достатньо пред’явлення спеціальної «ідентифікаційної карти військового пенсіонера».

Відповідно до американського законодавства військові пенсіонери мають також істотні податкові пільги. Всі виплати, які одержуються пенсіонерами від міністерства у справах ветеранів, звільняються від сплати прибуткового податку. В їх число входять допомога для отримання освіти, підвищення кваліфікації, гранти, продовольчі виплати та пенсії по інвалідності. Крім того, крім дев’яти штатів, де відсутня регіональний прибутковий податок, 14 штатів повністю звільняють військових пенсіонерів від податків і ще 26 надають звільнення від податків тим, хто отримує військові пенсії по інвалідності.

В цілому організація пенсійного забезпечення громадян Сполучених Штатів Америки, звільнених з дійсної військової служби, сприяє високій привабливості і перспективності служби у національних збройних силах і збереженню в них найбільш підготовлених фахівців, а також сприятливо впливає на морально-психологічний стан особового складу.

М. Галкін

*При копіюванні матеріалів активне посилання на сайт обов’язкове.
*Точки зору авторів публікацій можуть відрізнятися від позиції редакції.
*Інформація публікується з відкритих джерел. Український мілітарний портал

Continue Reading

Trending