Зв'яжіться з нами

Cтатті

Зґвалтування і без місячних: як живеться жінкам в армії КНДР

Опубліковано

на

За словами колишньої військової, умови життя в четвертій за чисельністю армії світу були такими важкими, що в більшості жінок припинялися менструації. А зґвалтування для багатьох її колишніх товаришок було повсякденністю.

Упродовж 10 років Лі Со Йон спала на нижньому ліжку в казармовій кімнаті, де, крім неї, жило ще два десятки чи більше жінок. Кожній видавали тумбочку, щоб зберігати формений одяг. На цих тумбочках кожна тримала по дві фотографії в рамці. На одній був засновник КНДР Кім Ір Сен, а на другій — його нині покійний спадкоємець, Кім Чен Ір.

Армію вона покинула понад десять років тому, але спогади про сморід бетонної казарми такі тривкі, що досі не випарувалися з пам’яті.

Пов’язане зображення

“Ми сильно пітніли”.

“А матраци, на яких спали, набиті рисовими висівками. Тому всі запахи тіла всотуються в матрац. Він не бавовняний. Рисові висівки вбирають у себе піт та інші запахи. Нічого приємного в цьому немає”.

Спричинявся до цього і стан душових кабін.

“Нам, жінкам, особливо важко, коли ми не можемо нормально прийняти душ”, — каже Лі Со Йон.

“Бо немає гарячої води. До гірського струмка приєднали шланг, і вода лилася просто з цього шланга”.

“З нього випадали жаби й змії”.

Результат пошуку зображень за запитом "women in north korean army"

Со Йон (зараз їй 41 рік) — донька викладача університету. Вона виросла на півночі країни. Багато чоловіків у їхній родині служили в армії, тож коли в 90-ті в країні лютував голод, вона вирішила піти добровольцем. А спонукала її до цього думка про те, що там щодня годують. Так само вчинили тисячі інших молодих жінок.

“Через голод жінки в Північній Кореї були занадто незахищені, — розповідає Джі Ин Бек, авторка книжки “Прихована революція в КНДР”. — Багатьом з них доводилося ставати до важкої праці, їх пригноблювали, зокрема знущалися і піддавали сексуальному насильству”.

Пов’язане зображення


Довіра до перебіжчиків

Жульєтт Морійо та Джі Ин Бек підтверджують — свідчення Лі Со Йон не суперечать іншим розповідям, які вони чули. Але застерігають: перебіжчиків слід сприймати дуже обережно.

“Потреба в інформації з Північної Кореї така велика, — каже пані Бек, — що вона мало не спонукає людей перебільшувати, розповідати пресі байки. Особливо якщо за це добре платять. Багато перебіжчиків, які не хочуть світитися в мас-медіа, дуже критикують “перебіжчиків-кар’єристів”. Про це варто пам’ятати”.

З іншого ж боку, інформація з офіційних північнокорейських джерел — це майже напевно чистісінька пропаганда.

Інтерв’ю BBC Лі Со Йон дала безкоштовно.


Результат пошуку зображень за запитом "женщины армии северной кореи"

Із самого початку 17-річну Лі Со Йон неабияк надихали патріотичні почуття і бажання долучитися до колективних зусиль. Вона насолоджувалася життям в армії. Їй видали фен для волосся, і це вразило дівчину, попри те, що користуватися ним вона могла лише зрідка, бо часто не було електрики.

Розпорядок дня у війську для чоловіків і жінок був приблизно однаковим. Фізичні навантаження для жінок тривали трохи менше, однак жінкам щодня доводилося виконувати ще й обов’язки по господарству — прибирати й готувати. Солдатів-чоловіків від цього звільняли.

Результат пошуку зображень за запитом "женщины армии северной кореи"

“Суспільство Північної Кореї — патріархальне, в ньому зберігаються традиційні гендерні ролі, — пояснює Жульєтт Морійо, авторка книжки “100 запитань про Північну Корею” (North Korea in 100 questions), виданої французькою мовою. — Жінок досі вважають ttukong unjeongsu, що дослівно перекладається як “наглядачі каструльних кришок”. Це означає, що вони повинні “залишатися на кухні, бо тільки там їм і місце”.

Важкі навчання і мізерний раціон харчування не могли не позначитися на організмах Лі Со Йон та її товаришок у війську.

“За півроку чи рік служби, через недоїдання і постійний стрес, у нас зникали менструації “, — каже вона.

“Жінки-солдати раділи відсутності місячних. Казали, що тішаться, бо ситуація й без того важка, а з місячними було б набагато гірше”.

A North Korean soldier looks back as she and another soldier patrol a pathway along the bank of the Yalu River, the China-North Korea border river, near North Korea's town of Sinuiju.

Хто стає перебіжчиком?

  • Близько 70% перебіжчиків з Північної Кореї — жінки. Дехто пов’язує цей факт з високим рівнем безробіття серед жінок.
  • Більше половини з них — молоді жінки віком від 20 до 30 років, частково тому, що молодим легше перепливати річки й долати труднощі неблизької дороги.

 

Результат пошуку зображень за запитом "women in north korean army"

За словами Со Йон, в часи її служби армійське постачання не передбачало гігієнічних засобів для жінок, тому в неї та інших жінок не було вибору — доводилося повторно використовувати зужиті прокладки.

“Жінки й донині традиційно користуються білими бавовняними ганчірками, — каже Жульєт Морійо. — Їх необхідно прати щоночі, так, щоб не бачили чоловіки, тому жінки встають удосвіта й перуть їх”.

Пані Морійо нещодавно побувала в розташуванні військ, де розмовляла з кількома жінками-солдатами. Вона підтверджує, що в них справді часто відсутні менструації.

“Двадцятирічна дівчина, з якою я розмовляла, розповіла, що підготовка в них така важка, що в неї вже два роки немає місячних”, — каже письменниця.

Результат пошуку зображень за запитом "женщины армии северной кореи"

Лі Со Йон вступила до лав армії добровільно. Але 2015 року держава оголосила, що надалі семирічна військова служба для всіх жінок, починаючи з 18 років, буде обов’язковою.

Водночас уряд КНДР наважився на небачений крок — пообіцяв, що постачатиме в більшість жіночих підрозділів гігієнічні засоби найвищого ґатунку марки Daedong.

“Можливо, це спосіб компенсувати нестерпні умови минулого, — каже Джі Ин Бек. — Цю заяву могли зробити для того, щоб якось відбілити в очах громадськості відоме явище — жахливі умови для жінок. Може, щоб підняти бойовий дух, щоб більше жінок думали: “Чудово, про нас подбають”.

Результат пошуку зображень за запитом "женщины армии северной кореи"

Декілька авіаційних жіночих підрозділів отримали корейську косметику преміум-класу марки Pyongyang Products. Це сталося після того, як 2016 року Кім Чен Ин оголосив, що корейські косметичні вироби конкуруватимуть із всесвітньо відомими брендами, такими як Lancome, Chanel і Christian Dior.

Попри це, жінки-солдати, що несуть службу в сільській місцевості, не завжди мають доступ до закритих туалетів. Дехто з них розповів пані Морійо, що їм часто доводиться відправляти природні потреби на очах у чоловіків, і це змушує їх почуватися особливо незахищеними.

Пов’язане зображення


Військова служба в Північній Кореї

  • Північнокорейські жінки мусять відслужити в армії щонайменше сім років, а чоловіки зобов’язані нести службу 10 років. Це найдовший термін обов’язкової військової служби в усьому світі.
  • За приблизними оцінками, 40% жінок віком від 18 до 25 років є військовими. Очікується, що ця цифра зростатиме, оскільки служба в армії стала обов’язковою для жінок лише 2 роки тому.
  • Держава заявляє, що витрачає на армію близько 15% бюджету країни, тоді як за даними аналітичних центрів, ця цифра може становити до 40%.
  • Обдарованих студентів (наприклад, у спорті й музиці) можуть звільняти від військової служби.

Сексуальні домагання, за словами Джі Ин Бек та Жульєтт Морійо, — звична річ.

Коли пані Морійо підняла питання зґвалтувань в армії з жінками-солдатами строкової служби, “більшість жінок казали, що це стається з іншими”. Жодна не засвідчила, що сама стала жертвою зґвалтування.

Лі Со Йон каже, що теж не зазнала зґвалтування за час своєї служби в армії в 1992-2001 роках, але багатьом її товаришкам пощастило менше.

“Командир роти залишався ввечері в своїй кімнаті в розташуванні й ґвалтував жінок-солдатів, що були під його командуванням. Це повторювалося знову і знову, без кінця”.

У збройних силах Північної Кореї стверджують, що до заяв про сексуальне насильство ставляться з усією серйозністю. Для чоловіків, визнаних винними у зґвалтуванні, передбачене покарання— до семи років позбавлення волі.

“От тільки свідчити в більшості випадків ніхто не хоче. Тому чоловікам часто все сходить з рук”, — уточнює Жульєтт Морійо.

Female officers in a row holding guns

І додає: замовчування сексуального насильства в армії закорінене в “патріархальні звичаї північнокорейського суспільства” — те саме ставлення до жінок, через яке вони й у війську мусять поратися по господарству.

За словами пані Морійо, найбільша група ризику — жінки з бідних сімей, завербовані в будівельні бригади, які мешкають у неофіційних малих казармах чи хатинах.

“Побутове насильство — поширене явище й досі, про нього не доповідають. Те саме і в армії. Але я маю окремо наголосити на тому, що в армії Південної Кореї панує та сама культура (домагання)”.

Лі Со Йон служила сержантом у підрозділі зв’язку поблизу кордону з Південною Кореєю. У 28 років вона вирішила нарешті звільнитися з військової служби. Жінка раділа, що може більше часу проводити з сім’єю, та водночас відчувала, що не підготовлена до цивільного життя, і ледве зводила кінці з кінцями.

У 2008-му вона вирішила втекти до Південної Кореї.

Перша спроба виявилася невдалою — її спіймали на кордоні з Китаєм і на рік запроторили за ґрати, в тюремний табір.

Втім, майже одразу після звільнення з тюрми жінка повторила спробу — перепливла річку Туманган і опинилася на території Китаю. А там, біля кордону, відбулася її зустріч із посередником, який організував їй перехід через Китай до Південної Кореї.

Автор: Мега Моган – BBC Stories

*При копіюванні матеріалів активне посилання на сайт обов’язкове.
*Точки зору авторів публікацій можуть відрізнятися від позиції редакції.
*Інформація публікується з відкритих джерел.

Cтатті

Як Одеса поновлює статус центру літакобудування

Опубліковано

на

У складальному цеху Одеського авіаційного заводу напружена пора – готують один за одним до льотних випробувань багатоцільові літаки Y1″Дельфін”. Налагодженням випуску крилатих машин місцеві авіабудівники, власне, поновили призабутий статус Одеси – одного з ключових центрів літакобудування України. Адже ще донедавна їх іменували авіаремонтниками, а саме підприємство, що входить до кластера “Укроборонпрому”, – ДП “Одесаремсервіс”.

СТОЛІТНЯ ТРАДИЦІЯ ЛІТАКОБУДУВАННЯ

На старті 21 століття про славетний бренд нагадав піднятий у небо над Одесою літак “Анатра-2” – відновлена копія того самого літака-розвідника “Анатра Анасаль”, який серійно випускали одеські авіабудівники у 1916 році. Після відзначення 90-річниці літака одеської марки згадали і про перший “Аероклуб”, першу “Школу пілотів”, перший політ у 1910 році на французькому аероплані “Фарман IV” відважного авіатора Михайла Єфімова, відкриття у 1911 році майстерні під гучною назвою “Завод аеропланів Анатра” та аеродрому, який досі називають “Шкільним”.

Якщо в 1911 році у небо над Одесою піднялись всього 7 літальних апаратів, а в наступному – 20 аеропланів “Фарман-IV” і “Блеріо”, то уже через п’ять років – місцеві авіабудівники вийшли на щомісячний випуск 80 крилатих машин одеської марки.

Пам'ятник Анатра Анасаль
Пам’ятник Анатра Анасаль

Через сто років їх нащадки взялись відроджувати славні традиції літакобудування. Розпочали з модернізації навчально-тренувального реактивного літака “Л-39С” чеського виробництва. Ось як про це розповідає гендиректор авіазаводу Віталій Юхачов:

“Зважаючи на актуальність підготовки військових льотчиків, керівництво Міноборони України прийняло рішення передати нашому заводу партію літаків “Л-39С”, що є симуляторами винищувачів “МіГ-29″ і Су-27”, для здійснення їх комплексної модернізації. Експерти виходили з того, що реактивний “Л-39С” можна “навчити” симулювати політ на “МіГ-29″ у бойовій обстановці – як при перехопленні цілі, так і в повітряному бою, включно зі стрільбою і бомбометанням по наземних цілях. І наші конструктори, технологи, виробничники успішно реалізували доведене завдання”, – зазначив Юхачов.

Л-39М
Л-39М “Альбатрос”

Більш того, після передачі Збройним Силам України модернізованих “Альбатросів”, як ще називають “Л-39М”, ми ініціювали випуск “з нуля” сучасного навчально-тренувального літака Y1 “Дельфін”. Оскільки потужності підприємства дають змогу реалізувати цей перспективний проект. Ідея заводчан знайшла підтримку, було розроблено техдокументацію, і після схвалення проекту наше підприємство приступило до випуску перших десяти одномоторних літаків.

“ДЕЛЬФІНИ” СТАЮТЬ НА КРИЛО НАД ОДЕСЬКОЮ ЗАТОКОЮ

“Y1 “Дельфін” – не просто результат запровадження у практику новітніх технологій літакобудування. Випуск цієї машини, переконаний Юхачов, “крок уперед у справі підготовки льотчиків, оскільки вона якнайкраще підходить для здійснення курсантами перших польотів. На цих літаках у них є можливості вдосконалити навички пілотування на малих висотах, а для більшої безпеки польотів на “Дельфіні” встановлена спеціальна система порятунку – в разі нештатної ситуації є змога приземлитись на парашуті”.

фото Укроборонпрому
Y1″Дельфін”. Фото: Укроборонпром

Із заступником гендиректора – головним конструктором ДП “Одеський авіазавод” Валентином Гостіщевим кореспонденти Укрінформу зустрілись у складальному цеху підприємства, де спеціалісти інженерно-технічних служб тестували різні системи “Дельфіна”, готуючи його до льотних випробувань.

– Протягом грудня, – поділився Гостіщев найближчими планами, – відправляємо на випробування небом двох “Дельфінів”, що проходять зараз, як бачите, тестування систем у межах передпольотної підготовки. Ще чотири машини – на потоці, на різних стадіях готовності. Але так само успішно просуваються, згідно з графіком, до фінішного етапу – на злітно-посадкову смугу аеродрому”.

“Якщо будуть нові замовлення, звісно, зможемо їх у стислі строки виконати, – зауважив заступник гендиректора. – Адже “Дельфін” успішно пройшов державні випробування і сертифікований для польотів. Завод володіє сучасною технічною базою, конструкторською документацією, причому в разі потреби наші фахівці спроможні внести зміни для кращого виконання тих чи інших техзавдань.

За словами Гостіщева, “поки що літак застосовується передусім при підготовці кадрів цивільної авіації, наприклад, курсантів Кіровоградської льотної академії та інших вишів. Але ми вважаємо, що літак можна успішно застосовувати і на початковому етапі тренувань курсантів та льотчиків Збройних Сил України, а також для здійснення, приміром, моніторингу прикордонних зон, участі в пошуково-рятувальних операціях і багатьох інших заходах. Зараз конструктори заводського ОКБ-2 під керівництвом Володимира Устенка продовжують роботу над створенням спеціалізованих версій цього повітряного судна”.

– Шкода, виїжджаю зараз у відрядження, – додав заступник гендиректора, – тож обмаль часу, аби розповісти про низку переваг цього перспективного літака. Втім, докладніше про реалізацію нашого спільного проекту можуть розказати керівник Дослідно-конструкторського бюро Володимир Устенко та провідний конструктор Людмила Чернікова.

– “Дельфін” – дуже надійне і маневрене повітряне судно, – продовжив Устенко, – я б сказав, що у п’ятому океані він почувається так упевнено, як дельфін у відкритому морі, дозволяючи льотчику виконувати фігури складного і вищого пілотажу та забезпечуючи курсантам успішне опанування основ сучасного швидкоплинного повітряного бою, включно з виходом зі штопора. Літак може оснащуватися бортовим обладнанням, як на базі традиційних аналогових приладів, так і сучасним цифровим, яке отримало назву “скляна кабіна”.

На думку керівника ОКБ-2, важливо й те, що молоді пілоти мають змогу відпрацювати всі елементи зльоту-посадки, включно з випуском і прибиранням стійки шасі, чого не забезпечують інші літаки цього класу. Наприклад, легкомоторний літак ХАЗ-30 виробництва Харківського авіаційного промислового підприємства. Крім того, оснащений “Дельфін” надійним двигуном від французької компанії Societe de Motorisations Aeronautiques, яка входить у масштабний авіа-конгломерат Safran SA і постачає двигуни та авіоніку для лайнерів компаній Boeing та Airbus.

– Цікаво, що при укладенні контракту на постачання двигунів компанією Societe de Motorisations Aeronautiques, – зауважив керівник ОКБ-2, – ми пересвідчились, що саме ця фірма надсилала свої двигуни і для комплектації аеропланів одеських марок 100-річної давності.

Втім, плануємо найближчим часом оснастити літак турбогвинтовим двигуном АІ-450С виробництва вітчизняних компаній “Івченко Прогрес” і “Мотор Січ”, у якому застосована новітня система управління паливом двигуна. Хочемо, щоб у перспективі літак комплектувався виключно українськими вузлами й агрегатами, і учасники перемовин уже вийшли на завершальний етап.

ПОВІТРЯНЕ ТАКСІ З ОДЕСИ ДО КИЄВА

У свою чергу, провідний конструктор Чернікова звернула увагу на те, що обійдеться новий літак компанії-замовнику чи організатору послуг “Повітряне таксі” в $350 тисяч – у півтора рази дешевше порівняно з імпортними аналогами, яким він не поступається за технічними параметрами. Завдяки потужному двигуну “Дельфін” спроможний розганятися до 385 км/год і здійснювати на висоті 3 тисячі метрів безпосадочні польоти на відстань 1320 кілометрів, тобто здатний подолати відстань з Одеси до Харкова чи Києва і повернутися назад. До того ж на літаку встановлений двигун дизельного типу, що спалює пального стільки ж, як легковий автомобіль – з розрахунку 16 літрів на сто кілометрів.

“Ми вважаємо, що саме реалізація проектів ОКБ-2 має вирішальне значення для перспектив розвитку авіазаводу, – зауважила Чернікова, – бо зростатиме ринок послуг “бізнес-джет” або “повітряних таксі”. А це теж одна із спеціалізацій розробленого нами й поставленого на потік “Дельфіна”. Літак розрахований на чотирьох осіб – пілота і трьох пасажирів або членів екіпажу, в залежності від необхідності. У тому разі, якщо пасажирів троє, подолання значної відстані обійдеться коштом, еквівалентним приблизно в $100″.

Уже зареєстрована одеська авіакомпанія, що готується надавати послуги повітряного ВІП-таксі для представників ділових кіл і в тих випадках, коли виникає необхідність здійснення екстреної поїздки до столиці чи в одну з віддалених областей.

Звісно, налагодження випуску легкомоторних літаків Y1 “Дельфін” – лише один із напрямків діяльності Одеського авіазаводу, що входить до кластеру ДК “Укроборонпром”. Паралельно з виконанням значних обсягів ремонтних робіт, заводчани розгорнули серійне виготовлення деталей скління винищувачів і навчально-тренувальних літаків, успішно реалізують програму імпортозаміщення, завдяки чому чистий дохід від реалізації продукції та послуг підприємства досяг торік понад 220 мільйонів гривень, а середня зарплата працівників підприємства перевищила 9 тисяч гривень.

Отож поява у небі над Одеською затокою легкомоторного літака Y1″Дельфін” повернула Одесі славетний бренд центру літакобудування. Чи утримається повітряне судно у небесах півтора десятиліття, як удалося первістку авіазаводу аероплану “Анатра Анасаль”, що давно став експонатом празького музею, покаже час.

Михайло Аксанюк

*При копіюванні матеріалів активне посилання на сайт обов’язкове.
*Точки зору авторів публікацій можуть відрізнятися від позиції редакції.
*Інформація публікується з відкритих джерел.

Продовжити читання ?

Cтатті

«Тритон-01» змагається за місце в лавах ЗСУ

Опубліковано

на

Серед розмаїття військової техніки, яку останніми роками створили вітчизняні конструктори, з’явився ще один цікавий зразок. Мова про легкоброньовану платформу «Тритон», яка нині здатна успішно виконувати завдання на суходолі. Проте виробник запевняє, що незабаром вона стане плавучою.

Цей зразок колісної бронетехніки вітчизняного виробництва нещодавно допустили  до підконтрольної експлуатації в ЗС України.

Уперше демонстраційний зразок легкоброньованої платформи «Тритон», вироблений на ПАТ «Завод «Кузня на Рибальському», презентували широкому загалу ще наприкінці 2015 року на Міжнародній спеціалізованій виставці «Зброя та безпека». Торік «Тритон-01» пройшов визначальні відомчі випробування, а нещодавно його допустили до підконтрольної експлуатації в ЗС України.

— Під час визначальних відомчих випробувань виникло питання, до якої категорії колісної бронетехніки віднести «Тритон»: до бронеавтомобілів чи до бронетранспортерів, — говорить куратор проекту від підприємства-виробника Ігор Татарин. — Оскільки ходова «Тритона» має взаємозамінні з БТР-70, БТР-80, БТР-3, БТР-4 компоненти, а його носійний кузов по суті є втіленням ідеології, яку застосовують під час виробництва бронетранспортерів, наш зразок вирішили тестувати за критеріями, визначеними саме для них. До речі, зробити елементи підвіски взаємозамінними з бронетранспортерами — бажання замовника. І в польових умовах це має суттєво поліпшити ремонтопридатність «Тритона».

Платформу «Тритон-01» укомплектовано чотирициліндровим дизельним двигуном VOLVO TAD542VE з робочим об’ємом 5,13 л, потужністю 218 к. с. та п’ятиступінчастою механічною або автоматичною коробкою передач (ZF ZTO 1006 або ALLISON 1000 SP відповідно). Підвіска незалежна, важільно-торсіонна з телескопічними амортизаторами. «Тритон» розвиває максимальну швидкість по шосе 110 км/год. Запас ходу становить близько 700 км.

12_12_2017.qxd

Бронеплатформу оснащено передпусковим підігрівачем, сучасними системами кондиціонування та пожежогасіння, а також фільтровентиляційною установкою, яка забезпечує очищення й подачу чистого повітря в десантне відділення.

На легкоброньовану платформу «Тритон-01» установлено шини підвищеної прохідності із системою автоматичного підкачування та ранфлетами. Вони забезпечуватимуть рух платформи в разі значного пошкодження колеса (або навіть усіх).

Цікаво, що від самого початку проект передбачав розробку плавучої бронеплатформи (з максимальною швидкістю на плаву — до 10 км/год.), тому, за словами Ігоря Татарина, інженери заводу наполегливо працюють над підвищенням плавучості й вносять в конструкцію необхідні зміни. Наразі задню частину останньої версії броньованої платформи оснащено двома гребними гвинтами. До речі, до підконтрольної експлуатації у військах допущено базову модель «Тритон-01», тобто неплавучий зразок.

Також поки що достеменно невідомо, яке оснащення матимуть машини, що використовуватимуть в армійських підрозділах. Наприклад, на легкоброньовані платформи, котрі постачають нашим прикордонникам, розміщено новий мобільний розвідувальний комплекс «Джеб», який включає в себе РЛС LC111 «Лис» розвідки наземних цілей міліметрового діапазону і малошвидкісних повітряних, які низько літають, тепловізійну систему, а також телевізійну двоканальну систему спостереження нічного й денного бачення, лазерний далекомір і системи радіо- й радіотехнічного моніторингу.

Результат пошуку зображень за запитом "мобільний розвідувальний комплекс «Джеб»"

Такий комплекс дає змогу виявляти техніку на відстані до 6,5 км, людину — за 2,5 км, ідентифікувати цілі й здійснювати спостереження за 250 об’єктами одночасно. Також платформу комплектують станцією постановки радіоперешкод «Анклав» та окремим дизельним генератором і виносним пультом керування радіолокаційним комплексом (до 100 м).

«Тритон-01» має бронювання, що відповідає класу захисту ПЗСА-5 за ДСТУ 3975–2000 (забезпечує захист від кулі 7,62 мм патрона 57-БЗ-231с, з кулею БЗ (автомат АКМ) із відстані 10 м). Розрахунок рівня протимінної стійкості «Тритона-01» шляхом математичного моделювання, який здійснили фахівці Центрального науково-дослідного інституту озброєння та військової техніки ЗС України, засвідчив, що бронеплатформа здатна захистити екіпаж й десант в разі підриву мінно-вибухових пристроїв потужністю до 6 кг у тротиловому еквіваленті під її днищем або колесом. Надійність системи комплексного пасивного протимінного захисту досягнуто реалізацією певних технічних рішень, зокрема, завдяки збільшеному дорожньому просвіту та особливій V-подібній формі корпусу в районі ходової частини, що має змінювати напрям ударної хвилі в разі підриву на мінно-вибуховому пристрої. Мінімізувати максимальне прискорення, що виникає внаслідок впливу енергії вибуху, та запобігти травмуванню особового складу мають спеціальні сидіння, що кріпляться до даху.

Легкоброньована платформа «Тритон-01» має на озброєнні дистанційно керований бойовий модуль, до складу якого входить 12,7 мм кулемет НСВТ й 40 мм гранатомет УАГ-40.

Отже, на перший погляд, за своїми можливостями й тактико-технічними характеристиками «Тритон-01» має досить пристойний вигляд. Однак вести мову про його практичну ефективність можна буде лише за результатами підконтрольної експлуатації в підрозділах українського війська.

Андрій ЛИСЕНКО

*При копіюванні матеріалів активне посилання на сайт обов’язкове.
*Точки зору авторів публікацій можуть відрізнятися від позиції редакції.
*Інформація публікується з відкритих джерел.

Продовжити читання ?

Cтатті

У Сухопутних військах немає бригади без бойового досвіду – генерал

Опубліковано

на

Усі бригади, полки і окремі частини Сухопутних військ ЗС України вже мають бойовий досвід.

Про це в інтерв’ю Укрінформу заявив командувач Сухопутних військ Збройних Сил України генерал-полковник Сергій Попко.

“Всі бригади Сухопутних військ, всі полки й окремі частини мають бойовий досвід і виконували протягом всіх цих трьох років бойові завдання. Немає жодної військової частини в Сухопутних військах, яка не мала б бойового досвіду, кожна – за напрямками своєї діяльності”,  – заявив він.

Генерал зазначив, що залежно від року війни, від періоду застосування в російсько-українській війні, частка участі Сухопутних військ у бойових діях “коливалася від 80 до 90%”.

“Ми з повагою ставимося до зусиль інших силових структур, таких як Служба безпеки України, Державна прикордонна служба, Національна гвардія, Національна поліція. Але проводити якісь паралелі між ними було б не зовсім коректним. Справа в тім, що Сухопутні війська, як і Десантно-штурмові війська, і Морська піхота, завжди виконують задачі на першій лінії. Всі інші – на другій і далі”, – зазначив Попко.

Командувач також повідомив, що частини і підрозділи Сухопутних військ перебувають у районах російсько-української війни в Донецькій та Луганській областях за принципом ротації: приблизно 7-8 місяців виконання бойових завдань, 5-6 місяців – відновлення боєздатності в пунктах постійної дислокації. “Там здійснюється доукомплектування, ремонт озброєння і військової техніки, особовому складу надаються відпустки. Потім знову повернення до виконання бойових завдань на фронті”,  – додав він.

*При копіюванні матеріалів активне посилання на сайт обов’язкове.
*Точки зору авторів публікацій можуть відрізнятися від позиції редакції.
*Інформація публікується з відкритих джерел.

Продовжити читання ?
Реклама
Реклама
Реклама

Trending