Зв'яжіться з нами

Історія

Капітуляція Японії – завершення Другої світової війни

Опубліковано

на

2 вересня 1945 року в гавані Токіо на борту лінкора “Міссурі” було піднято прапори США, Британії, Радянського Союзу та Китаю і о 9-00 за місцевим часом підписано Акт про капітуляцію Японії, що ознаменувало завершення Другої світової війни – найкривавішої та наймасштабнішої війни в історії людства.

6 серпня американці скинули ядерну бомбу на Хіросіму. Пізно ввечері 8 серпня, згідно з Ялтинськими угодами та порушуючи Японсько-радянський пакт про нейтралітет, Радянський Союз оголосив війну Японії і невдовзі після опівночі 9 серпня напав на Маньчжурську державу. Спільний шок від цих подій, як наслідок, змусив імператора Хірохіто втрутитися та зобов’язати Велику Шістку узгодити терміни припинення війни, ухвалені Союзниками у Потсдамській декларації.

Ще 9 серпня, після оголошення Радянським Союзом війни Японії і двох атомних бомбардувань міст Хіросіма та Нагасакі, проведених американцями, японський імператор Хіроїто скликав військову раду, на якій після довгих дебатів було прийняте рішення визнати умови капітуляції згідно Потсдамської декларації чинними щодо Японії при умові “збережння за імператором влади суверенного правителя країни”. 10 серпня про це були повідомлені американські власті. 12 серпня американці відповіли, що “повноваження імператора і японського уряду будуть визначені верховним головнокомандуючим союзних військ”.
Після наступних дводенних дебатів про зміст цих слів, імператор Хіроїто припинив дискусію про пошук підтексту і оголосив, що в будь-якому разі для країни мир кращий за її руйнацію і доручив уряду підготувати текст заяви про капітуляцію. 15 серпня майор Кеньї Хатанака очолив змову офіцерів, котрі захопили імператорський палац і намагались протидіяти капітуляції країни. Але за півдня заколот був придушений, і в полудень імператор Хіроїто, вперше виступивши по національному радіо, повідомив про капітуляцію Японії, котра негайно була прийнята США.
28 серпня розпочалася окупація Японії союзниками.
Для офіційної процедури підписання Акту про капітуляцію президент Трумен обрав лінкор “Міссурі”, котрий брав активну участь у боях в Тихому океані і носив ім’я його рідного штату. Дату підписання було призначено на 2 вересня, щоб до Токіо могли вчасно прибути представники всіх країн антияпонської коаліції. Церемонія підписання Акта про капітуляцію відбулася 2 вересня на борту лінкора ВМС США «Міссурі», де офіційні представники уряду Японії підписали Акт про капітуляцію Японії, завершуючи Другу світову війну.
 Результат пошуку зображень за запитом "Капітуляція Японії"
У неділю 2 вересня на “Міссурі” було піднято прапори США, Британії, Радянського Союзу та Китаю і о 9-00 за місцевим часом Акт про капітуляцію був підписаний міністром закордонних справ Японії Мамору Шігеміцу від уряду країни, генералом Йошихіро Умезу від збройних сил і верховним головнокомандуючим союзних військ МакАртуром. Потім свої підписи на документі поставили представники США, Китаю, Британії, СРСР, Австралії, Канади, Франції, Нідерландів і Нової Зеландії. Від імені Радянського Союзу підпис поставив українець генерал Кузьма Миколайович Дерев’янко. Ця 20-хвилинна процедура завершила найстрашнішу війну в історії людства.
Військовослужбовці союзників відсвяткували перемогу над Японією, хоча деякі підрозділи віддалених та розпорошених Азією та островами Тихого океану японських військ протягом тривалого часу аж до сімдесятих років відмовлялися скласти зброю. Воєнні дії офіційно завершлися підписанням Сан-Франциського мирного договору 28 квітня 1952.
Після того, як Японія капітулювала, між істориками не припинялися дискусії щодо доцільності ядерного бомбардування Хіросіми й Наґасакі.
*При копіюванні матеріалів активне посилання на сайт обов’язкове.
*Точки зору авторів публікацій можуть відрізнятися від позиції редакції.
*Інформація публікується з відкритих джерел. Джерело: http://www.jnsm.com.ua/https://uk.wikipedia.org/wiki/

Історія

Цей день в історії: Радянська окупація Польщі

Опубліковано

на

17 вересня 1939 року в рамках підписаного з нацистською Німеччиною таємного пакту Ріббентропа-Молотова, а формально під приводом захисту “єдинокровного” населення Західних України та Білорусії, радянські війська окупували східну частину Польщі. Операція закінчилась за тиждень виходом на Західний Буг і Сян – Польща, як держава, вчетверте за свою історію перестала існувати.

Фундаментальна спільність інтересів тоталітарних режимів у нацистській Німеччині та комуністичному Радянському Союзі зумовила зближення цих держав, особливо в умовах неминучого військового конфлікту в Європі. Це виявилось, зокрема, у підписанні 23 серпня 1939 року в Москві радянсько-німецького пакту про ненапад терміном на 10 років (“пакт Ріббентропа-Молотова”), окремою частиною якого став таємний протокол, в котрому був обумовлений територіальний устрій майбутньої Європи. Згідно з ним, Фінляндія, Естонія, Латвія, Литва і Бесарабія відходили до радянської зони впливу, а Польща мала бути поділеною по річках Нареву, Вісла і Сян.
Через тиждень після підписання договору про ненапад Німеччина почала війну проти Польщі, а 3 вересня Британія та Франція, а за ними Австралія, Нова Зеландія та Індія оголосили війну Німеччині – почалась Друга Світова війна.
Попри ноти німецького уряду від 3, 5 і 8 вересня керівництво СРСР не наважувалось увійти на територію Польщі, оскільки це б засвідчувало б факт прямої агресії проти сусідньої держави. Водночас, боячись втратити досягнуті домовленості, Москва 10 вересня дала зрозуміти Берліну, що її цікавить лише східна частина Польщі, де проживають етнічні білоруси та українці. В ноті від 16 вересня, врученій польському послу в Москві, зазаначалось, що Радянський Союз “бере під захист життя і майно населення Західної України і Західної Білорусії”. Цього ж дня було віддано наказ командуванню Червоної армії про перехід радянсько-польського кордону.
17 вересня 1939 року був утворений Український фронт на чолі з маршалом Семеном Тимошенком, війська котрого рано-вранці перейшли кордон і зайняли Тернопіль, Збараж і Рівне. Польське керівництво не наважилось де-юре оголосити війну СРСР, а головнокомандуючий польською армією Ридз-Смігли видав лише директиву відступати в Угорщину і Румунію, уникаючи прямих зіткнень з Червоною Армією.

Нота уряду СССР Польщі, 17 вересня 1939 року

Нота уряду СССР Польщі, 17 вересня 1939 року
18 вересня більшовиками були зайняті Луцьк і Станіслав, 22 вересня – Львів, 24-го – Дрогобич, 26-го – Яворів, 27-го – Старий Самбір. В результаті 12-денного маршу і коротких боїв з окремими польськими частинами Червона армія вийшла на Західний Буг і Сян, втративши вбитими 737 чоловік і пораненими – близько 2 тисяч.
На здобутих західноукраїнських землях було створено Львівську, Волинську, Дрогобицьку, Рівненську, Станіславську й Тернопільську області. Одразу ж після окупації відбулася хвиля націоналізації промисловості, банків, транспорту, землі, примусова експропріація майна, репресії та масові депортації місцевого населення до Сибіру.
Німецько-радянський договір про дружбу і кордон, 28 вересня 1939 року

Німецько-радянський договір про дружбу і кордон, 28 вересня 1939 року
28 вересня 1939 року між СРСР і Німеччиною був підписаний «Договір про дружбу і кордон», який викреслив Польщу з карти Європи. За цим договором до СРСР відійшла більша частина Західної України (крім Холмщини, Підляшшя, Посяння і Лемківщини), натомість за пропозицією Сталіна терен між Віслою і Бугом перейшов до Німеччини. Військові частини обох країн відійшли на новий кордон, котрий для СРСР просунувся на захід на 250-350 кілометрів.

Heinz Guderian (li.) und der russische General Kriwoschin bei einer Parade zur feierlichen Übergabe des von den Deutschen besetzten Brest-Litowsk an die Russen., 01.10.1939-31.10.1939

Як відомо, вже в червні 1940 року сталінське керівництво в ультимативній формі висунуло перед Румунією вимогу передати СРСР Бессарабію (зайняту румунськими військами в 1918 року) з переважаючим молдавським, а також гагаузьким, болгарським, українським, єврейським населенням та населену переважно українцями Північну Буковину.
Уряд Румунії був змушений прийняти ультиматум, і наприкінці червня 1940 року частини Червоної армії перетнули румунсько-радянський кордон, приєднуючи названі території до СРСР. Акерманський та більша частина Ізмаїльського й Хотинського повітів Бессарабії було включено до складу Одеської області Української РСР, а Північну Буковину реорганізовано в Чернівецьку область.
Таким чином, внаслідок подій вересня 1939 – червня 1940 року територію маріонеткової Радянської України значно розширено в західному та південно-західному напрямках. Вона охопила майже всі, за винятком Закарпаття (переданого німцями Угорщині після ліквідації Чехословацької республіки), етнічні українські землі.

*При копіюванні матеріалів активне посилання на сайт обов’язкове.

*Точки зору авторів публікацій можуть відрізнятися від позиції редакції.

*Інформація публікується з відкритих джерел. Джерело:http://www.jnsm.com.ua/,

Продовжити читання ?

Історія

Цей день в історії: Перші танки в бою

Опубліковано

на

15 вересня 1916 року в ході Першої Світової війни під час битви на Соммі британці вперше у військовій практиці людства застосували танки – 32 доволі примітивні і повільні машини, котрі навіть не встигали рухатись синхронно з переміщенням піхоти, одним своїм виглядом викликали паніку в німецьких оборонних рядах.
Весною 1915 року при британському Адміралтействі було створено «Комітет з сухопутних кораблів», перед яким була поставлена задача створити броньовану бойову машину для охорони континентальних берегових баз. Влітку 1915 року контракт на розробку такої машини було надано компанії з виробництва сільськогосподарської техніки «William Foster & Co».
Будівництво прототипу почалось 11 серпня, а вже 9 вересня перший екземпляр танка зробив пробний пробіг по території заводу. Танк було названо “Little Willie” (“Малюк Віллі”), а восени з’вилась його удосконалена версія – “Big Willie” (“Здоровило Віллі”), 49 екземплярів котрої під назвою “Mark I” надійшло наступного року в британські військові частини.
Результат пошуку зображень за запитом "марк 1 танк"
Екіпаж 28-тонного танка складався з восьми чоловік, двоє з яких займались його керуванням, двоє були стрілками, ще двоє їх помічниками; керував танком офіцер, у розпорядженні якого було ще два механіка. В якості озброєння використовувались дві 57-мм гармати і два або чотири 7,7-мм кулемети. Швидкість танка складала близько 6,5 км/год, а запас ходу не перевищував 40 кілометрів. Місце розміщення екіпажу танка не було відділене від двигуна із-за чого температура всередині корпусу досягала 50 градусів і були випадки, коли перші танкісти втрачали свідомість, отруївшись чадними газами і випарами мастила. 8-міліметрова броня мала уберегти екіпаж танка від стрілецької зброї, а для захисту від випадкових осколків танкістам видавалась шкіряна кольчуга і шолом.
1 липня в районі ріки Сомма (Франція) почався наступ англо-французьких військ на німецькі позиції. Атаці передувала тижнева артпідготовка, котра, однак, не зруйнувала оборонні позиції німців і в перший же день бою із 100 тисяч британських солдат загинуло двадцять тисяч, а сорок тисяч було поранено. Дії наступних днів також були малоефективними і супроводжувались великими втратами – за кожні захоплені десять метрів німецьких позицій гинуло 100 французьких чи англійських військових.
І навіть 15 вересня, коли вперше в історії воєн, були застосовані танки, змінити характер бою не вдалося. Однак, незважаючи на недосконалість танків, більша частина яких із-за поганої маневренності була втрачена під час німецького контрнаступу, генерал Дуглас Хейг, командуючий союзницьких військ на Соммі, замовив ще кілька сотень екземлярів новітнього озброєння.
За виключенням того, що битва на Соммі відвернула на себе частину німецьких сил, що брали участь в боях під Верденами, результат англо-французького наступу був трагічним – захоплено 125 квадратних миль (близько 300 квадратних кілометрів) території і втрачено вбитими, пораненими і пропалими безвісті 600 тисяч французів та англійців і 650 тисяч німців.
Перший танковий бій відбувся 24 квітня 1918 року під містечком Віллер-Бретонне (Північна Франція) – три наступаючих німецьки танки A7V наткнулася на групу з трьох британських танків Mark IV, два з яких були оснащені лише кулеметами для підтримки піхоти. У результаті перестрілки вони були пошкоджені, а третій британський танк, оснащений гарматою, зумів підбити один танк супротивника, після чого решта два німецьких танки відступили. Того ж дня німецький та британські танки були відремонтовані і продовжили бойові дії.

*При копіюванні матеріалів активне посилання на сайт обов’язкове.

*Точки зору авторів публікацій можуть відрізнятися від позиції редакції.

*Інформація публікується з відкритих джерел. Джерело: http://www.jnsm.com.ua/

Продовжити читання ?

Історія

Штаб оперативного командування «Північ» після ракетного удару (2014) з території Росії (ФОТОрепортаж)

Опубліковано

на

Цього дня, у 2014 році, ракетним обстрілом Збройних сил Російської Федерації з території РФ , було знищено українське селище Побєда, що на Луганщині.

Селище Побєда знаходиться в 50-ти кілометрах на захід від україно-російського кордону і в 90 кілометрах на північ від Луганська. Саме там у серпні-вересні 2014 року розташовувався штаб оперативного командування «Північ» Збройних сил України. Також – польовий шпиталь, вертолітний майданчик. І, як це тоді було прийнято, зосередження техніки та близько 6 тисяч українських військових.

Потужні ракетні обстріли штабу цілого сектору відбулися з території Російської Федерації після перелому у ході боїв під Луганськом 1-2 вересня. Одна з наймасованіших російських атак сталася 3 вересня – територія, де знаходився штаб, стала схожа на випалену пустелю – дивом уцілів лише один-єдиний березовий хрест біля каплички.

Вогонь коректувався за допомогою російських військових розвідувальних дронів, які практично безперервно кружляли над розташуванням штабу. До того ж був зафіксований протиправний перетин повітряного простору України російськими гелікоптерами.

Напередодні російська сторона висунула українцям ультиматум: покинути місце дислокації протягом 72 годин. За цей час переважна частина техніки була вивезена, так само, як і був передислокований майже весь особовий склад. Але на момент удару у таборі залишалися військовослужбовці, зокрема 27-го Сумського реактивного артилерійського полку і 3-го окремого механізованого мотопіхотного батальйону 24-ї механізованої бригади (3-тя ОМПБ) та близько двох десятків одиниць важкої техніки, в тому числі “Ураган”, яку до того часу не встигли вивезти. Вся вона була знищена прицільним шквальним вогнем. Особовий склад зазнав значних втрат – тоді загинуло 78 українських військовослужбовців.

Результат пошуку зображень за запитом "обстрел село победа луганская область"

Суттєвих пошкоджень зазнали і будинки мешканців селища, котрі й досі знаходять  «Смерча», що не розірвалися і капсули від касетних боєприпасів – саме ними були обстріляні військові та жителі Побєди.

Влітку та восени 2014 року щонайменше п’ять сіл та селищ Луганської області, розташованих поблизу кордону з Росією, – Колесниківка, Комишне, Мілове, Дмитрівка, Побєда, – обстрілювалися з території Російської Федерації зі ствольної та реактивної артилерії.

Результат пошуку зображень за запитом "знищено українське селище Побєда"

Результат пошуку зображень за запитом "село победа луганская область"

Результат пошуку зображень за запитом "село победа луганская область"

Село Дмитрівка, Луганської області, обстріляли системою «Смерч» з території РФ

До того ж, саме у випадку сіл Дмитрівка і Побєда використовувалися снаряди типу «Торнадо-С», які розробляються тільки в Росії і не експортуються в інші країни. Про це йшлося у звіті, який підготувала правозахисна організація International Partnership for Human Rights (IPHR).

Результат пошуку зображень за запитом "ракетні обстріли з території рф"

Правозахисники додали всі зібрані IPHR докази російсько-української війни, до 300 кейсів воєнних злочинів і злочинів проти людяності, які вже подані до Міжнародного кримінального суду в Гаазі.

 

*При копіюванні матеріалів активне посилання на сайт обов’язкове.

*Точки зору авторів публікацій можуть відрізнятися від позиції редакції.

*Інформація публікується з відкритих джерел. Джерело: https://www.ukrinform.ua/rubric-society/

Продовжити читання ?
Реклама
Реклама
Реклама

Trending

Copyright © 2017 Військовий навігатор України