Зв'яжіться з нами

Cтатті

Коли приходить хунта

Опубліковано

на

Колоніальні імперії супроводжували розвиток Європи протягом кількох століть. Провідні європейські країни в XVI–XIX століттях — Британія, Франція, Іспанія, Португалія, Німеччина, Італія, Бельгія, Нідерланди — мали свої колонії в Азії, Африці, Америці та Океанії. Окреме питання — колонії на теренах самої Європи. Деякі дослідники такий феномен заперечують, але Карл Маркс чомусь називав Ірландію першою історично колонією Великої Британії…

Значною мірою якісний стрибок в економічному розвитку Західної Європи починаючи з XVII–XVIII століть було забезпечено саме завдяки цим заморським територіям. Країни Східної Європи колоній за морями не мали… Цікаво, що й нині величезні потоки чи то біженців, чи то переселенців із країн третього світу до Європи спрямовуються переважно до колишніх метрополій, враховуючи культурну та мовну специфіку. Приміром, люди з франкофонних територій Африки прагнуть потрапити до Франції та Бельгії, де не матимуть мовних проблем, люди з англомовних територій їдуть до Британії тощо. Ставлення європейців до мігрантів зумовлене, зокрема, їхнім комплексом провини за своє імперсько-колонізаторське минуле. А жителі Східної Європи, що такого минулого не мали, не можуть збагнути, чому вони повинні розплачуватися за давні гріхи своїх західних сусідів і колег по Європейському Союзу…

Чимало країн світу мають обтяжену колоніальними обставинами минулих віків політичну спадковість, яку з різним успіхом намагаються подолати. Дискусійним лишається питання про так звані континентальні колоніальні імперії: Австро-Угорщину, Османську та Російську. Проте якщо виходити зі спільних для всіх таких імперій критеріїв, як-от нееквівалентний економічний обмін (між Британією та Америкою, що й покликало до життя рух за незалежність в американських колоніях, між Британією та Індією, між Росією та Сибіром, що дало підстави сибірському автономістові Ядрінцеву написати програмову книжку «Сибір як колонія» тощо), особливий порядок управління (колоніями управляли за іншими нормами, ніж метрополією), дискримінація корінного населення в різних сферах життя, брак відносно самостійних форм місцевого самоврядування, мало не всебічна залежність від метрополії, то, незважаючи на суттєві відмінності між морськими й континентальними колоніальними імперіями (де колонії переважно не відділені географічно від метрополії), доведеться визнати, що в обох випадках мова про різні вияви того самого класу явищ.
І тут неминуче постає питання про Україну. Чи була вона колонією Російської імперії? З цього приводу досі точаться вельми гострі політично забарвлені дискусії. Люди, налаштовані проросійськи, рішуче відкидають тезу про колоніальність України. На їхню думку, українці були співтворцями імперії росіян, а не жертвами російської колоніальної політики.

Звісно, люди, налаштовані україноцентрично, не сумніваються, що Україна понад 300 років була однією з колоній Росії. Тут був і залишався (треба визнати, аж до 2014 року!) нееквівалентний економічний обмін, про який у 20-ті роки ХХ століття український економіст Волобуєв на сторінках партійного журналу опублікував статтю, у якій переконливо довів, що УРСР у складі Радянського Союзу є об’єктом економічного колоніального визиску з боку союзного центру, фактично економічною колонією Москви. Цю статтю партійні інстанції потрактували як український економічний націоналізм, а в лексиконі партійних бонз з’явилася нова політична лайка — «волобуєвщина».

В Україні («Малоросії») був і особливий порядок управління, який відрізнявся від решти імперії (скажімо, російських чиновників не відправляли до російських губерній на русифікацію цих територій, а герой російської сатиричної літератури Козьма Прутков заявляв: якщо всі його справи в Росії закінчаться невдало, то він «поєдєт на обрусєніє Волині»).

САМЕ АРМІЇ В КОЛИШНІХ КОЛОНІЯХ ВИСТУПАЛИ ГАРАНТАМИ ВІД ПОВЕРНЕННЯ В КОЛОНІАЛЬНЕ МИНУЛЕ Й СТРИМУВАЛИ КОЛАБОРАНТСЬКІ ВЕРСТВИ НАСЕЛЕННЯ ВІД СПРОБ ДЕСТАБІЛІЗАЦІЇ КРАЇН В ІНТЕРЕСАХ ПОВЕРНЕННЯ ПОПЕРЕДНЬОГО СТАТУСУ

Між іншим, у XIX столітті в імперії було винесено постанову про підвищення пенсій тим російським чиновникам, які після закінчення терміну їхньої служби в «Малоросії» не повертатимуться до корінної Росії, а залишаться на «обрусєніє края»… «Обрусять» споконвічно російські території не було потреби…
Цього, на думку імперського центру, потребували лише колонії: Центральна Азія, Кавказ, Україна, Балтія тощо.
Протягом колоніального панування в колоніях відбуваються очолювані метрополією фундаментальні зміни політичного, ідеологічного та демографічного характеру, що й після унезалежнення лишаються потужним деструктивним чинником. Хоча заради справедливості треба визнати, що інколи й конструктивним. Приміром, США змогли уникнути диктатур і хунт значною мірою завдяки успадкуванню могутніх парламентських традицій колишньої британської метрополії… А на південь від Ріо-Гранде, у Латинській Америці, Іспанія та Португалія таких традицій не залишили, бо самі їх не мали. Тому іспанське слово «хунта», що є цілком безневинним і означає просто «раду», стало у світі символом диктатури військових, бо майже всі латиноамериканські країни пройшли через таку систему правління. Скажімо, Болівія за майже 200 років незалежного існування пережила понад 180 воєнних переворотів і відповідно хунт.
Під час колоніального правління формуються цілі верстви прихильників імперського центру, які не мислять себе без управління метрополії. Цікавий випадок продемонструвала португальська колонія в Тихому океані на Східному Тиморі вже в наш час (друга половина ХХ століття). Коли Португалія пішла з острова, значна частина його населення зі зброєю в руках підтримала агресію й анексію з боку Індонезії: нехай хоч індонезійська метрополія, якщо не португальська…

Проблема колоніальних рецидивів виникала майже скрізь. Вирішувати її намагалися по-різному. Наприклад, у США ухвалили норму, що тільки уродженець Сполучених Штатів може стати президентом країни, щоб якийсь підданий британської чи іншої європейської корони не проліз у Білий дім і не спробував відновити колоніальну залежність.

У постколоніальних країнах тривалий час зберігалася культурна, духовна залежність від колишніх метрополій (приміром, нікарагуанський поет Рубен Даріо, чілійські поети Ґабріела Містраль і Пабло Неруда, та й багато інших мали спочатку прославитися в Мадриді, Лісабоні, Парижі та інших європейських столицях, щоб їх визнали вдома).

Чи не найбільшими проблемами нових незалежних держав були несформованість націй (етнічна маса) та гетерогенність населення. Щоб змусити ті неструктуровані маси триматися купи, потрібна була добре організована й гранично дисциплінована сила. Такою в постколоніальних державних утвореннях є лише армія. Саме армії в колишніх колоніях виступали гарантами від повернення в колоніальне минуле й стримували колаборантські верстви населення від спроб дестабілізації країн в інтересах повернення попереднього статусу. Та і європейські держави тривалий час були не проти відновити свої колоніальні імперії на втрачених землях (такі спроби на теренах США на початку XIX століття робила Велика Британія, а на теренах Перу та Мексики в середині XIX століття — Іспанія та Франція). Практично всі латиноамериканські країни пережили добу військових диктатур з обмеженнями прав і свобод, хоча ті режими були дуже різними — від украй реакційних до вельми прогресивних. У цьому сенсі варто згадати владу генерала Хуана Домінґо Перона в Аргентині після Другої світової війни, коли генерал спирався на сильну підтримку широких верств населення, насамперед профспілок, провадив політику обмеження олігархату та реалізував соціальні проекти.

Його режим можна назвати озброєним популізмом. Проте Перонові не вдалося забезпечити наступність влади й сталий розвиток країни. У державах, які можна назвати периферією західного світу, демократичні перетворення нерідко неможливі без «сильної руки». Саме вона часто виступає головним промоутером модернізації. Водночас згадаймо, що тоталітаризм у Європі народжувався не з диктатур, а з «демократії без берегів»: із хаосу, свободи й лібералізму. Із Лютневої революції в Росії 1917 року народилася перша у світі тоталітарна держава більшовиків, із відносної демократичності Італії короля Віктора Емануїла — фашизм Муссоліні, а з демократичної безладності Веймарської республіки — нацистська диктатура в Німеччині. Це не апологія диктатур, а запрошення до роздумів…

Автор: Ігор Лосєв

*При копіюванні матеріалів активне посилання на сайт обов’язкове.

*Точки зору авторів публікацій можуть відрізнятися від позиції редакції.

*Інформація публікується з відкритих джерел. Джерело:http://tyzhden.ua/

Продовжити читання ?
Реклама
Натисніть, щоб коментувати

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Cтатті

Українські «Каспер» і «Саурон» відповідають стандартам НАТО

Опубліковано

на

У Військовому інституті телекомунікацій та інформатизації презентовано нову систему екстреної евакуації поранених «Каспер» та експериментальну відео-систему виявлення та спостереження за безпілотними літальними апаратами «Саурон».

Зокрема, систему «Каспер» розробили фахівці Наукового центру зв’язку інституту. Вона суто українська та має спеціальне програмне забезпечення. Складається зі спеціальних маячків, які сигналами через супутник вказують координати пораненого.

Новітня експериментальна відео-система виявлення та спостереження за безпілотними літальними апаратами «Саурон» також унікальна. Її розробили офіцери кафедри спеціальних засобів зв’язку та радіотехнічних засобів навчального закладу. Вона забезпечує отримання, обробку та передачу відеоінформації про безпілотник в режимі реального часу та може дистанційно керувати відеосенсорами по радіоканалу.

— Сьогодні системи зв’язку та автоматизовані системи управління Збройних Сил України відповідають стандартам НАТО. Вони дозволили оперативно та безперервно здійснювати управління військами. Розвиток, подальше удосконалення, переозброєнню новітніми цифровими засобами зв’язку триває. Ми прагнемо досягти повної сумісності з країнами Альянсу, — зазначив начальник Головного управління зв’язку та інформаційних систем Генерального штабу ЗС України генерал-майор Володимир Рапко.

 

*При копіюванні матеріалів активне посилання на сайт обов’язкове.

*Точки зору авторів публікацій можуть відрізнятися від позиції редакції.

*Інформація публікується з відкритих джерел. Джерело:http://www.mil.gov.ua/news/

Продовжити читання ?

Cтатті

Курсанти-нахімовці, котрі не зрадили Україні, стали командирами нових бронекатерів

Опубліковано

на

Усі добре пам’ятають, коли 2014 року на території колишньої Академії ВМС ім. П.С. Нахімова російські окупанти та зрадники спускали наш державний прапор та піднімали свій, курсанти флотського вишу, котрі на відміну від старших офіцерів не зрадили присязі, співали гімн України. Цей вчинок став дуже символічним та знаковим, курсантами пишалася вся країна, їх називали новим поколінням українських військових, на них покладали велику надію. І от минуло три роки. Сьогодні три молоді офіцери, які 2014 року курсантами співали гімн, стали командирами новозбудованих катерів. До речі, загалом до минулорічних двох бронекатерів проекту 58155 ( «Гюрза-М») цього року додалися ще чотири «Змії» , так моряки називають катери цього проекту. Отже, знайомтесь — лейтенанти Дамир Аулін, Олександр Регула та Іван Долгих

Слід сказати, що на ці посади обирали найкращих не тільки за рівнем навчання, а й за лідерськими якостями, бо в екіпажах катерів чимало військовослужбовців із багаторічним досвідом служби, які старші за своїх командирів на п’ять чи навіть десять років. Утім лейтенанти швидко знайшли спільну мову з підлеглими, і свідченням цього є успішний перехід катерів Дніпром до пункту базування.

5522_p_06_img_0004_3— Командиром катера я трохи більше двох місяців і скажу відверто — важко, — розповідає Дамир Аулін. — Ми переганяли катери із заводу до Одеси. Пройшли понад тисячу миль через чотири водосховища та п’ять шлюзів, і це був важкий та водночас корисний досвід.

Дамир Аулін єдиний у своїй родині носить військовий однострій. Він каже, що офіцером Військово-Морських Сил хотів стати ще зі шкільної пори, тому 2010 року вступив до Військово-морського ліцею, а ще за два роки — до флотського вишу, який закінчив у березні 2017-го.

Також Дамир Аулін радий, що командує саме новим катером із сучасним технологічним устаткуванням. Майже всі системи катера автоматизовані, а це енергетичні установки, системи управління, озброєння, зв’язку тощо. Він вдячний командуванню за довіру, адже вже на першому щаблі військової кар’єри він може почати реалізовувати свій потенціал. Тим більше, що ці катери точно не залишаться стояти біля причальної стінки.

5522_p_06_img_0002_1А от лейтенант Іван Долгих розпочинав свою флотську кар’єру, вступивши до коледжу підготовки старшинського складу при Академії ВМС, по закінченні якого один рік служив на кораблі управління «Славутич» старшиною артилерійської команди. Однак зупинятися на цьому Іван не збирався, вже тоді він склав чіткий план свого майбутнього і без проблем вступив одразу на другий курс Академії ВМС. Тож у деяких питаннях Іван більш досвідчений, бо рік служби на кораблі — це чималий досвід, що нині додає молодому командиру впевненості.

— Не існує такого підручника, в якому було б написано, як стати командиром. Потрібно вчитися кожного дня, — підсумовує Іван Долгих.

 

Лейтенант Олександр Регула свого часу проходив стажування на французькому фрегаті «Лафаєт», де офіцер набув дуже потрібних знань та навичок. Він знайомий із сучасними корабельними системами, вміє з ними працювати, особливо це стосується штурманської справи, адже саме цю спеціальність він опановував.

— Під час стажування неодноразово ніс вахту з французькими офіцерами, вони відверто ділилися зі мною тонкощами професії штурмана, — каже Олександр Регула. — Зокрема це маневрування, прокладання курсу, проходження вузькостей, швартування, тобто те, що мені допомогло під час перегону катерів до Одеси.

Призначення молодих офіцерів на такі посади — принципова позиція командування Військово-Морських Сил Збройних Сил України.

— Чим більше ми будемо давати практики молодим офіцерам, тим більше зростатимуть їхні можливості щодо виконання поставлених завдань на високому професійному рівні. Ми провели конкурс і обрали найкращих. Зараз вони вчаться, також і на своїх помилках, і я думаю, що вони впораються з усіма труднощами, — зазначив командувач ВМС ЗС України віце-адмірал Ігор Воронченко.

Нові катери готують до тестування морем

На чотирьох малих броньованих артилерійських катерах, які нещодавно прийшли до Одеси, триває інтенсивна підготовка до державних випробувань. Військові моряки разом із представниками заводу «Кузня на Рибальському» здійснили перші виходи деяких катерів у море.

Бронекатер проекту 58155 ( «Гюрза-М») був розроблений українським підприємством «Казенний дослідницько-проектний центр кораблебудування» (Миколаїв) і є результатом розвитку катерів проекту 58150 ( «Гюрза»). «Гюрза-М» більший за свій прототип і має повну водотоннажність 54 тонн, довжину

23 метри, ширину 4,8 метра. Максимальна швидкість ходу — до 28 вузлів, дальність плавання економічним ходом — не менше 900 миль, автономність — п’ять діб. Екіпаж — п’ять осіб.  Має в своєму арсеналі два бойові модулі КАУ-30М, які складаються з 30-мм гармати ЗТМ1, 30-мм гранатомета КБА-117 (АГ-17),

7,62-мм кулемета КТ-7,62, двох ПТУР Р-2В «Бар’єр», а також переносного ЗРК. Оснащений радіотехнічними засобами, а саме навігаційною РЛС «Дельта-М» , оптико-електронною системою управління вогнем Sarmat, датчиками виявлення лазерного випромінювання

Слід сказати, що тестувати флотські новинки будуть в акваторії Чорного моря біля берегів Одещини. Зазвичай під час цих стандартних процедур перевіряється швидкість ходу катерів, робота апаратури навігації, можливості енергетичної установки, маневреність катерів, рульовий, якірний, швартовно-буксирний та леєрний пристрої. Також перевіряється дальність плавання, спроможність кормових та носових бойових модулів, апаратури навігації та герметизації зовнішнього контуру катерів.

— Зараз проводимо заняття з особовим складом, вони вивчають матеріальну частину, зброю та технічні засоби на своїх постах, особливості різних систем, — зазначив командир малого броньованого артилерійського катера лейтенант Олександр Регула. — Тобто йде планова підготовка до державних випробувань, по завершенні яких катери увійдуть до складу Військово-Морських Сил Збройних Сил України.

Окрім цього, буде дано оцінку ходовим та маневровим якостям кораблів під час номінального та максимального режиму роботи двигуна, будуть здійснені заміри температурних режимів різних систем.

Олександр ЗАВТОНОВ

 

*При копіюванні матеріалів активне посилання на сайт обов’язкове.

*Точки зору авторів публікацій можуть відрізнятися від позиції редакції.

*Інформація публікується з відкритих джерел. Джерело:http://na.mil.gov.ua/

Продовжити читання ?

Cтатті

Авіаносці: більші й дорожчі чи менші й дешевші?

Опубліковано

на

Gerald R. Ford – оптимальний авіаносець для ВМС США. Вчора, 17 жовтня, портал scout.com повідомив про те, що американський стратегічний дослідницький центр RAND опублікував результати свого дослідження залежності бойових можливостей авіаносного корабля від його розмірів і вартості.

«Чим більшbq – тим кращbq», – такий вердикт аналітиків некомерційної організації Research and Development, більш відомої як RAND Corporation, щодо авіаносців. У своєму недавньому дослідженні вони спробували відповісти на питання, чи є сенс в гігантських авіаносних кораблях, і що буде, якщо пожертвувати розмірами заради зниження вартості авіаносця.

Замовником дослідження виступило Міноборони США. У військовому відомстві вирішили перевірити, наскільки стратегія щодо розвитку ВМС і Корпусу морської піхоти виправдана в плані витрат, «живучості» і проектованої сили. Як прототипи виступали кораблі, вже наявні в складі американського флоту, а також концепти у вигляді авіаносців «середнього» і «міні» класів. Аналітики RAND умовно розділили авіаносці на чотири класи:

  • CVN 8X – прообразом послужили авіаносці типу Gerald R. Ford, мають водотоннажність близько 100 000 т;
  • CVN LX – концепція авіаносця водотоннажністю 70 000 т. Такий корабель обійдеться флоту дешевше, але буде більш обмеженим за розміром авіакрила, а також запасу палива і боєприпасів для нього;
  • CV LX – концепт авіаносця водотоннажністю 40 000 т. Прообразом виступив УДК типу America. У порівнянні розглядалася версія авіаносця з атомною енергетичною установкою;
  • CV EX – концепт легкого авіаносця водотоннажністю 20 000 т.

За підсумками дослідження в RAND Corporation повідомили, що зараз і в доступному для огляду майбутньому оптимальним є варіант авіаносця CVN 8X (Gerald R. Ford). Корабель водотоннажністю 100 000 т здатний нести і підтримувати боєготовність близько 80 бойових літаків, що є достатнім для проекції сили згідно військової доктрини США. При цьому економія при виборі авіаносців класу CVN LX (70 000 т) не виправдана на увазі обмежених можливостей цих кораблів.

Порівняльна таблиця концептів авіаносців від RAND Corporation. rand.org

Формати авіаносців CV LX і CV EX в RAND визнали непрактичними в умовах поточної військової доктрини США. Авіаносці CV LX не володіють достатнім авіакрилом, в більшій мірі залежать від кораблів постачання і вимагають іншого підходу до формування авіаносних груп. Аналогічні висновки були зроблені і для концепції CV EX. При цьому в RAND Corporation вказують, що цей формат авіаносців має право на існування, але зажадає повного переформатування військово-морського флоту.

Результат пошуку зображень за запитом "авіаносець Gerald R. Ford (CVN-78)"

Нагадаємо, що авіаносець Gerald R. Ford (CVN-78) – найдорожчий корабель у світовій історії (його будівництво обійшлося військовому бюджету США майже в $ 13 млрд). Корабель був закладений 13 листопада 2009 року та спущений на воду 9 листопада 2013 року. Gerald R. Ford має 337 м в довжину, максимальну ширину 78 м, водотоннажність близько 100 000 т і розрахований на 90 літаків і вертольотів. Згідно з технічним описом, на кораблі розмістять літаки F-35, F / A-18E / F Super Hornet, EA-18G Growler, а також вертольоти MH-60R / S.

Gerald R. Ford стане першим в однойменної серії з десяти авіаносців нового покоління, що будуються для ВМС США. В американському військовому відомстві планують, що нові кораблі замінять авіаносці типу Nimitz, які знаходяться в експлуатації з 1975 року.

 

*При копіюванні матеріалів активне посилання на сайт обов’язкове.

*Точки зору авторів публікацій можуть відрізнятися від позиції редакції.

*Інформація публікується з відкритих джерел. Джерело:https://www.rand.org/

Продовжити читання ?
Реклама
Реклама
Реклама

Trending

Copyright © 2017 Військовий навігатор України