Connect with us

Cтатті

Комбати на заробітках. Як формуються і за що борються приватні армії в Україні

Published

on

 Однією з візитних карток нового часу стали добровольчі батальйони, сформовані для участі в антитерористичної операції на Донбасі.

Однак, постійна ротація складу учасників батальйонів, численні скандали, а також епопея з перепідпорядкуванням “добробатів” регулярним підрозділам привели до того, що багато ветеранів покинули передову. І далеко не всі з них зуміли знайти себе в мирному житті.

Вивільнені таланти і вміння вчорашніх бійців лінії фронту очікувано використовують як політики, так і криміналітет. Фактично в Україні зародився новий феномен – приватні армії, члени яких активно використовуються в ході глобального переділу власності і рейдерських захоплень.

Сьогодні групи ветеранів АТО, об’єднаних в різні громадські об’єднання та охоронні агентства (по суті – “приватні армії”) під заступництвом нардепів і силовиків, переходять на новий рівень своєї діяльності.

У фокусі їхньої уваги – великі забудовники і аграрні підприємці.

Від добробатов до приватних армій

Ще три роки тому силовики зафіксували тренд – окремі добровольчі батальйони після участі в АТО переформатувалися в новий вид об’єднань. Покинувши зону бойових дій вони почали використовуватися для вирішення бізнес-питань і зведення політичних рахунків.

“У нас президент і депутати заробляють на криміналі, чому хлопці, які повернулися з АТО не можуть робити цього? Тим більше, що багато хто з тих, хто йшли захищати країну в ті ж добробати, вихідці зі світу криміналу”, – говорить агенству “Страна” лідер партії “Братство” Дмитро Корчинський.

Він вважає, що розмови про тотальний перехід АТОшників в сферу бізнес-розборок, є перебільшенням. Занадто дорого утримувати штат з вчорашніх солдатів, на це готові одиниці замовників. А ось для ситуативних підробітків і “гойдалок” ветерани можуть зібратися.

Ціна питання залежить від регіону проведення акці – в Одесі за день боєць на акції може заробити до 2 тис. грн., а в Кременчуці – максимум 400.

Товариш Корчинського – екс-радник голови МВС Ілля Ківа говорить, що держава в силу ряду причин, в більшості випадків, не змогла надати АТОшникам гідної альтернативи подібного роду занять.

“У мене служив Стас Ельчіщев, який проходить у справі про перестрілку в Дніпрі. Це був відмінний солдат, бойова машина. Але в певний момент його підібрали люди зі світу криміналу”, – нарікає Ківа.

За його словами, в сучасних умовах України криміналітет став більш кровожерливим, і для задоволення його апетитів йому знадобилися люди з бойовим досвідом.

“У нас з’являється маса громадських організацій з числа людей, які вміють захищатися, нападати і вбивати”, – зазначає колишній радник Авакова.

Він говорить про свого роду “моду на АТОшників”, яких підбирають для своїх потреб політики, бізнесмени і навіть силові структури. Мовляв, кожен поважаючий себе забудовник допомагає одному з угрупувань просто тому, щоб до нього не нагрянула підіслана опонентами інша “масовка”.

В цілому, співрозмовники агенства “Страна” констатують – вчорашні солдати придалися в період “махновщини” – повсюдних спроб глобального переділу “ласих” активів. Почавшись в Києві, цей процес давно перекинувся на регіони – найбільш активно це проявляється в Донецькій, Дніпропетровській та Одеській областях.

Вже стала звичною картина, як за допомогою осіб в камуфляжі з шевронами воєнізованих формувань і різного роду активістів змінюються власники об’єктів нерухомості та підприємств.

30 тисяч учасників ринку

Найчастіше вони формалізуються в якісь громадські організації “патріотичної” спрямованості або ж в приватні охоронні фірми.

Масштаб учасників нових структур вражає – за даними наших джерел в силових структурах в цьому “бізнесі” знаходиться до 30 тисяч бійців, яких можуть “на замовлення” підняти до бою.

“По суті – це воєнізовані формування, що прикриваються “ксивами” правоохоронців і статусами учасників АТО з “дахом” народних депутатів і високопоставлених чиновників”, – говорить співробітник МВС.

Він виділяє наступні об’єднання:

– ведені нардепами-радикалами Дмитром Лінько та Ігорем Мосійчук воєнізовані групи, на рахунку яких захоплення нотаріальної контори по вулиці Льва Толстого в Києві, перестрілка на спиртзаводі на Крюківщині і спроба зміни власника ТД “Дарниця” на Харківському проспекті столиці. Дмитро Корчинський характеризує соратників Олега Ляшка як “поганенький люд”, який готовий піти “на справу” при готовності замовника сплатити їм відносно незначні суми. Від 100 тисяч гривень.

– куруємий “фронтовиком” Юрієм Березою батальйон “Дніпро-1”, бійців якого звинувачували у рейдерському захопленні вугільної компанії “Краснолиманська” в Донецькій області та Братського олієпресового заводу на Миколаївщині;

– патронуються нардепом Євгеном Дейдеем (вважається близьким до Авакова) різні военнізовані громадські об’єднання. Все той же Корчинський стверджує, що як такого угруповання у Дейдея немає, і як і радикали, він набирає людей при наявності у нього “замовлень”. “Дейдей працює на пред’явах”, – характеризує профіль діяльності “фронтовика” лідер “Братства”. Відзначимо, що про военнізіровані угруповання Дейдея писав Павло Шеремет у своєму останньому блозі перед загибеллю.

– “Азов” і маючих до нього відношення мережу охоронних агентств, що функціонують цілком легально. “Азов”, також вважають близьким до Авакову підрозділом, але, за даними наших джерел в радикальних колах, останнім часом керівництво “Азова” поводиться у багатьох відношеннях цілком самостійно, вирішуючи питання з безпеки для різного роду структур.

– “Донбас” і охоронні агентства, пов’язані з Семеном Семенченко. Вважаються найбільш нелояльною до влади воєнізованої групою. За що на нардепа регулярно “наїжджають” люди того ж Авакова (Ківа якось навіть погрожував Семенченко пристрелити в прямому ефірі). Семен останнім часом позиціонує себе як головну автономну від влади “силову структуру” країни, яка може вирішувати питання, навіть якщо це не подобається уряду. Його роботу на практиці вся Україна могла бачити на прикладі блокади Донбасу або ж участі в прориві Саакашвілі через кордон. Саме бійці “Донбасу” охороняли Міхо, коли він прибув до Львова.

Вчорашніх АТОшників підбирають по знайомству

Учасник АТО в складі батальйону “Айдар” з позивним “Крутий”, який відправився на фронт незабаром після подій на Майдані, повернувся із зони бойових дій два роки тому. На громадянці 45-річний чоловік роботи знайти не зміг, і відгукнувся на пропозицію колишніх товаришів по службі підзаробити.

Так львів’янин “Крутий” виявився разом з колишніми побратимами в рядах однієї з громадських організацій. А по суті – маленької “приватної армії”.
“Ми захищаємо приватну власність від рейдерів, які діють по всій країні, – стверджує він. – Були в Лисичанську (під час блокади), Бахмуті, Бережанці, Полтаві, Сумах, у Львові”.

Підприємства та об’єкти, де “відзначилися” АТОшники, “Крутий” не називає. З тих історій, що на слуху, визнає лише участь в аграрній сутичці на Кіровоградщині в кінці червня.

У польових умовах “бійці за викликом” живуть в наметах, гроші на дорогу і їжу їм компенсують по прибуттю на конкретне місце “роботи”. Крім цього постачання, видають обмундирування і бронежилети. Фізичну форму підтримують на тренувальних базах, паралельно – займаються питаннями озброєння бійців.

“У Києві є приміщення, в Сумах були влітку просто в лісі. Розбили намети, почали тренуватися. У загальній складності близько 80 осіб, – каже” Крутий “. – Зареєстрували наш рух як охоронну фірму, тепер роблять нам посвідчення охоронців – консультантів. Під ці посвідчення оформляють дозвіл на бойову зброю. Половина хлопців вже отримали стволи”.

Бюджет армії дозволяє тримати досвідчених бійців на фіксованій ставці в 8 тисяч гривень. Плюс до цього можливі доплати.

“Якщо є виїзди – то від 10 тисяч гривень і вище. Виїзд може бути один в місяць, а може бути і з десяток. Нам кажуть в останній момент, що б інформація не виходила. Люди збираються по дзвінку, всіх бійців командир не знає, але все добровольці з АТО, інших не беруть “, – розповідає АТОшнік.

За словами “Крутого”, начальство не терпить критики. Нібито один з бійців структури посварився з керівництвом і написав негативний відгук у соцмережі. Розплата за це не забарилася.

“Прийшли в хату, витягли на подвір’я і сильно побили. Хто, бив не знаю. Але людина до цих пір лікується. Хоча минуло півроку”, – говорить боєць.

І додає, що по рядах добровольців курсують чутки – цієї осені в Києві можуть початися хвилювання. Якщо це буде заклик на новий Майдан, “Крутий” має намір брати участь і в ньому.

“Ця влада порядок в країні так і не навела. Інакше б нам не доводилося підприємців від рейдерів і тітушок (вони, до речі під ментовським дахом тепер) захищати. А людей поклала багато”, – резюмує він.

Конкуренція на полях

Найбільш яскраво діяльність “приватних армій” видна в аграрній сфері, яка останнім часом швидко криміналізується. Битва за зібраний урожай і рейдерські захоплення землі та господарств йдуть повсюдно.

Природно, є попит на тих хто буде захоплювати і попит на тих, хто буде захищати.

Найвідомішою бійнею “приватних армій” на полях стало протистояння двох военізованих груп в селі Бережинка Кіровоградської області 27 червня поточного року. Тоді в битві за врожай зійшлися сили так званого “внутрішнього корпусу Донбас”, контрольованого нардепом Семенченко і приватне охоронне агентство “Борисфен”, яке нібито безпосередньо курується “фронтовиком” Березою та складається з екс-бійців “Дніпра-1”.

“Рейдерство в аграрній сфері – це дуже прибуткова фішка останніх років. Віджимом врожаю займаються всі кому не лінь. Це одна з небагатьох галузей української економіки, що поки що приносить реальні гроші. Наприклад, урожай фуражної пшениці з одного гектара – близько п’яти тонн зерна. Тонна коштує від 120 до 130 доларів. Відповідно, п’ять тонн принесуть від 600 до 780 доларів “, – говорить керівник однієї з громадських організацій Київської області Володимир Н.

За його словами, стандартний “пакет” силової підтримки при цьому становить від тридцяти до ста бійців – активістів або колишніх АТОшників. Кожному в добу виплачується від 200 до 300 гривень. “Якщо врахувати те, що, наприклад, в Бережинці конфлікт виник навколо 2 тисяч гектарів засіяних пшеницею, то витрати на “дах”складають копійки порівняно з прибутком” – розповів Володимир.

Співрозмовник агенства “Страна” в силових структурах каже, що найчастіше мішенню загарбників стають аграрні підприємства, які обробляють від 1 до 3 тисяч гектар. І ситуація має тенденцію до зростання.

Якщо в 2016 році про рейдерство офіційно заявили до півсотні дрібних фермерів, то в нинішньому році таких випадків понад 500. Причому про проблеми заявляють все більші господарства.

“Лідер – Кіровоград. Друга – Херсонщина, третя – Вінницька область. Четверта – Дніпропетровщина. Це те, що нам відомо. Ми оцінюємо, що їх насправді набагато більше”, – стверджує президент Асоціації фермерів і приватних землевласників України Іван Томич.

Правоохоронці на правах анонімності констатують – в більшості випадків на захопленнях використовуються бійці відомих добровольчих батальйонів з вогнепальною зброєю. Трохи рідше – різного роду “антикорупціонери” і “громадські працівники”, які працюють самостійно.

“Бійці не говорять довго, відразу працюють. Можуть зібрати урожай, прямо на полі розставляють автоматників і все … Найнахабніші навіть вивозять техніку і продають її “, – говорить наш співрозмовник.

Як працюють аграрні рейдери. “Розвід”

За відомостями київського громадського працівника Володимира, схем віджиму існує кілька. Найбільш стара і раніше обкатана, наприклад, на об’єктах забудови в Києві – це змова двох різних структур, нібито не пов’язаних між собою.

Перші здійснюють наїзд, а потім другі пропонують свої послуги із захисту. В результаті куш зривають обидві і по-тихому йдуть. Головне в цьому випадку – нейтралітет правоохоронних органів. Підробка документів в таких історіях не використовується.

“Наприклад, пайовикам (власникам землі), деякі рейдери пропонують трохи більше, ніж орендарі цих паїв – на двадцять – тридцять доларів більше за тонну врожаю. Селяни дають згоду, і комбайни рейдерів під охороною приватних агентств збирають урожай. Якщо орендарі не дурні, то вони теж викликають якесь приватне охоронне агентство або активістів. у підсумку все вирішується на користь того, у кого більше сили. Поліція в такі справи, як правило, не влазить, так як у рейдерів, що домовилися з селянами, є підтримка місцевих, а у орендарів – крупних аграрних господарств, в свою чергу є документи на оренду “, – зазначає Володимир.

Конкретний приклад цієї методики “віджиму”, описаної нашим співрозмовником, агенству “Страна” підтвердили читачі з Одеської області. Тут спроба рейдерського захоплення врожаю сталася в нинішньому році в селі Романівка Ананьївського району.

На землях, оброблюваних ПСП “Аист-1”, намалювалися представники однієї з “патріотичних” структур, які заблокували роботу збиральної техніки прямо на полі. Активісти пропонували людям піти від “Аист-1” і обіцяли платити більше за паї.

Щоб розрулити ситуацію на тлі невтручання в конфлікт співробітників правоохоронних органів фермерам довелося наймати іншу “патріотичну організацію”. Після їх втручання загарбники “знялися” з об’єкта.

Махінатори з реєстрами

Друга схема захоплень врожаю – так звана “подвійна реєстрація”. Коли рейдери за допомогою махінацій з реєстром переоформлюють землю на себе.

“Тобто, фермер міг засіяти землю, і очікувати врожаю і тут на поле приїжджають нові власники з документами і збирають урожай. Земля то, за документами – їхня! І нікого не хвилює, хто сіяв, хто доглядав за майбутнім врожаєм”, – розповідає Володимир.

Варіацією цієї виверти шахраїв є використання рейдерами спеціальної Комісії Мін’юсту з розгляду скарг у сфері державної реєстрації. В українських реаліях вийшло так, що цей новостворений орган по боротьбі з недружніми загарбниками підприємств часто підіграє їм же.

Як правило, про цей факт “колишні власники” дізнаються в момент візиту до них “патріотично налаштованих” груп громадян. Саме господарство ставлять при цьому на лічильник, вимагаючи відступні. В іншому випадку можуть знищити посіви або самостійно зібрати і вивезти урожай.

“Гайдамаки” проти рейдерів

За словами Володимира, в схемах віджиму врожаю “крутиться” величезна кількість людей. Дрібні структури займаються демпінгом.

“Якщо мова йде про спірні 200 гектарів, то я навіть не встану з дивана. Тим не менш, є люди – що очолюють” патріотичні “організації, які за $ 3-5 тисяч готові вписатися в такі мізерні справи. Привозять десяток – інший тітушок, вночі по беззаконню збирають урожай. Все це обставляється так, що “патріоти” захищають селян або скривджених орендарів – фермерів. насправді, працюють на стороні тих, хто більше заплатить, “- описує схему роботи Володимир.

До речі, на думку активіста, більшість приватних “врожайних” армій контролюють відомі люди з числа політиків і чиновників.

Наприклад, той же “Борисфен” Берези, на думку Володимира Н., в кінцевому підсумку нібито зав’язаний на керівництво фракції “Народний фронт”. І саме ця структура намагається зайняти ключову нішу на цьому ринку. За інформацією іншого співрозмовника агенства “Страна”, аналогічні з історій в Бережинці, захоплення “борисфенівців” були успішно здійснені в Чернівецькій та Кіровоградській областях.

З числа опонентів, які ризикнули кинути виклик Березі, все той же Семен Семенченко і його “Донбас”. Він отримує “замовлення” на битви за урожай від місцевих “авторитетних людей”.

Четверо з опитаних агенством “Страна” аграрних підприємців заявили, що врожайні війни вже призвели до необхідності закладання нової графи витрат для ведення господарства. Тільки в розпал недавньіч жнив вони отримали “оффер” від правоохоронців, екс-добробатівців і охоронних фірм з пропозиціями по “забезпеченню безпеки”.

Як мінімум двоє з селян відгукнулися на них, не наважившись ризикувати врожаєм.

Інші ж готуються до створення на базі не пов’язаних з владою добробатівців свого роду фермерського батальйону під умовною назвою “Гайдамаки”, покликаного відбивати атаки рейдерів.

 

*При копіюванні матеріалів активне посилання на сайт обов’язкове.

*Точки зору авторів публікацій можуть відрізнятися від позиції редакції.

*Інформація публікується з відкритих джерел. Джерело:https://strana.ua/articles/analysis/

Cтатті

Нелегкий вибір для армії: зарплата чи зброя

Published

on

Бюджет українських Збройних сил дозволяє вирішувати лише тактичні питання розвитку армії, а не їхньої модернізації. З найбільших проблем, які є у війську, – застаріла техніка, повільні темпи її ремонту та модернізації, слабкий рівень підготовки молодших командирів. 

Про це повідомляє народний депутат, член Комітету з нацбезпеки та оборони Олександр Бригинець.

«І уряд, і міністерство оборони, і Верховна Рада в питання військового бюджету виходять сьогодні з фінансових можливостей, які є в державі. Хочеться думати про далекі плани, але потрібно купувати саме те, що допоможе нам в даний момент, в війні, яка йде зараз. Тому найкращі сучасні озброєння, які можна було б купити, носять стратегічний характер і в цій війні можуть і не знадобитися. Фінанси нас змушують думати про день сьогоднішній, завтрашній, максимум післязавтрашній. Тобто вирішувати тактичні питання», – зазначив Бригинець.

За його словами, в питанні озброєння армії також йде розрахунок на іноземну підтримку.

«Але точно ніхто нам не виділить гроші на підвищення оплати військовослужбовцям. Тому потрібно вирішувати, що краще – заплатити сьогодні з наявного бюджету гроші солдату, або купити якесь краще озброєння», – пояснив народний депутат.

Нагадаємо, що раніше міністр оборони Степан Полторак планував, що бюджет міністерства у 2018 році має перейти з бюджету утримання на бюджет розвитку. В Міністерстві оборони порахували, що їм у 2018-му добре було би мати 141,2 млрд грн, але у Державному бюджеті відомству виділили набагато менше від бажаного – 83,3 мільярди (2,56% ВВП).

Військо отримало майже вдвічі менше, ніж просило, однак на 14,5 млрд. грн або на 20,7 % більше, ніж у 2017 році. Розгулятися на ці гроші в армії не вийде, однак багато чого зробити вдасться, наприклад, підвищити грошове забезпечення військовослужбовцям, провести реформи тощо

Слід не забувати, що проводить Україна свої реформи в умовах війни. Хотілося би, щоб війна розглядалася не як виправдання повільного реформування, а як стимул зробити все швидше, зробити систему такою, щоб вона не залежала від окремих осіб, а працювала досконало сама по собі. За відточеними стандартами.

*При копіюванні матеріалів активне посилання на сайт обов’язкове.
*Точки зору авторів публікацій можуть відрізнятися від позиції редакції.
*Інформація публікується з відкритих джерел.

 

Continue Reading

Cтатті

Крим повернемо тоді, коли українці будуть готовими віддавати за нього життя

Published

on

Заступник голови Меджлісу кримськотатарського народу Ахтем Чийгоз заявив, що Росія підло скористалася ослабленням центральної влади в Києві для анексії Криму.

Меджліс задовго до 2014-го попереджав українську владу про небезпеку створення в Криму загонів проросійського “козацтва”, однак на це не звернули уваги, заявив заступник голови Меджлісу кримськотатарського народу Ахтем Чийгоз в ефірі інформаційно-політичного ток-шоу “Народ проти” на телеканалі ZIK.

“Коли сидів у тюрмі, я бачив зміни, які відбуваються в Україні. Звідти ми оцінювали ці зміни не за доходом на душу населення, а за рівнем патріотизму й самовідданості українців, які сьогодні захищають свою територію на Донбасі ціною власної крові, – ми оце оцінювали. Крим повернеться тоді, коли відчуємо, що кожен українець готовий віддавати своє життя за нього так само, як зараз за Донбас”, – зазначив він.

Чийгоз додав, що Київ призначав до влади в Криму людей без проукраїнської позиції.

“Із листопада 2013-го усі проросійські процеси в Криму вже почали активізуватись. Росія підло скористалась відсутністю сконцентрованої влади в Києві, коли не було змоги управляти армією, СБУ, міліцією. І ми бачили, що в Криму стоять частини української армії, де командувачі вже на той час здали їх”, – наголосив він.

Заступник голови Меджлісу додав, що після арешту спілкувався з полковником ФСБ із Москви, який розповів йому, що українські військові зрадили присязі тому, що їхні генерали перейшли на сторону РФ.

“Я запитав полковника ФСБ: “А ви кому присягу давали – генералові чи батьківщині?”. У цьому помилка наших структур – коли давали присягу батьківщині – вони її не сприймали як батьківщину, вони були ситуативниками. Тому ми повернемо Крим, коли станемо справжніми громадянами України”, – підсумував Чийгоз.

У вересні підконтрольний Росії суд Криму засудив Чийгоза до восьми років колонії суворого режиму за організацію масових заворушень під час окупації Криму Росією 2014 року.

Пов’язане зображення

Того самого місяця ще одного заступника голови Меджлісу – Ільмі Умерова засудили на два роки колонії-поселення за висловлювання про необхідність посилення санкцій проти Росії, які можуть змусити її піти з Криму і з Донбасу. Чийгоза із січня 2015 року утримували в СІЗО, вирок Умерова не набув чинності, останнім часом він перебував у лікарні.

25 жовтня Чийгоза та Умерова відправили літаком до Туреччини. За словами лідера кримськотатарського народу Мустафи Джемілєва, це стало можливим завдяки зусиллям керівництва України, міжнародних організацій і президента Туреччини.

27 жовтня Умеров і Чийгоз прилетіли до Києва. На прес-конференції вони повідомили, що мають намір повернутися до Криму.

*При копіюванні матеріалів активне посилання на сайт обов’язкове.
*Точки зору авторів публікацій можуть відрізнятися від позиції редакції.
*Інформація публікується з відкритих джерел.

Continue Reading

Cтатті

Армія обрала якісну систему зв’язку, до кінця поточного року надійде партія радіостанцій «Aselsan»

Published

on

Члени комісії від усіх силових відомств і трьох наукових установ МОУ віддали перевагу радіостанціям «Aselsan», підтвердивши правильність попереднього рішення

Ідеальна модель завше приваблива. Приміром, було б зовсім чудово, якби українське військо зараз, на початок четвертого року опору російській агресії, мало повністю укомплектовані сучасними, відповідно до останніх досягнень технічного прогресу, взірцями озброєння й військового обладнання. Й бажано кращого, аніж у нашого противника. Цього можна швидко досягнути за умови вкладення колосальних ресурсів у закупівлю вже готової закордонної техніки або розгортання її власного виробництва. Й оскільки таких ресурсів нам іще бракує, а національна економіка лише виходить із затяжного піке, доволі правильним є стратегічне рішення покращувати технічне оснащення оборонної сфери в окремих її кластерах. Спершу — в найважливіших, опорних. Одним із них є військовий зв’язок.

Уже на початку російської інтервенції стало зрозуміло: без осучаснення систем зв’язку, у всьому оборонно-безпековому секторі неможливо налагодити якісне та адекватне управління підрозділами і стійку захищену комунікацію. Волонтерський рух попервах вносив помітну лепту в насичення військ певними засобами зв’язку різних виробників. Але доволі швидко прийшло розуміння, що це не вирішує кардинально реальних потреб, а є тимчасово-вимушеним кроком. Складнощі з сумісністю, захистом, обслуговуванням, ремонтом тощо підштовхнули до пошуку уніфікації та гарантованого забезпечення потреб ЗСУ буквально на роки вперед.

Треба було обрати надійного партнера, який запропонує оптимальні умови — якісне обладнання зв’язку за прийнятною ціною. Як відомо (не зупинятимемося докладно на перипетіях), а певний час довелося витратити саме на вибір такого партнера, адже ціна питання була і є надвисокою — обороноздатність та безпека України. І буквально в фінансовому вимірі ціна такого контракту теж становила чималу привабливість. Хтось із постачальників мав програти в цій конкурентній боротьбі, а хтось отримати головний приз — тривалу співпрацю з Міноборони України.+

Отже, переможця визначено, проводиться належна робота з адаптації й унормування використання радіостанцій турецького виробника «Aselsan» у ЗС України. Проте й досі триває кампанія з дискредитації, що має на меті поставити під сумнів прозорість проведення конкурсу при закупівлі радіостанцій для потреб нашої армії й посіяти сумнів у тім, що саме такі вироби потрібні нам.

Одразу зауважимо: будь-який юрист, вивчивши правовий бекграунд цього контракту, відповість, що його процедура відбулася з урахуванням усіх вимог законодавства, зокрема, визначальних і порівняльних випробувань. А практик зауважить: не існує армії, де новий зразок апаратури зв’язку чи комунікації, тим паче, іноземного виробництва, в процесі встановлення на вітчизняну бойову техніку не потребував би певної адаптації.

НАЧАЛЬНИК ГОЛОВНОГО УПРАВЛІННЯ ЗВ’ЯЗКУ ТА ІНФОРМАЦІЙНИХ СИСТЕМ ГЕНЕРАЛЬНОГО ШТАБУ ЗС УКРАЇНИ ГЕНЕРАЛ-МАЙОР ВОЛОДИМИР РАПКО

Щоб прояснити ситуацію та з’ясувати, як відбувається означена адаптація, я звернувся до експертів, які володіють першоджерельною інформацією.

У ПЕРЕХІДНИЙ ПЕРІОД НА ТАНКАХ ОДНОЧАСНО ПРАЦЮВАТИМУТЬ ЯК «MOTOROLA», ТАК І «ASELSAN»

— Наразі існує певний «інформаційний шум», що радіостанції «Aselsan» якось неправильно встановлюють на танки. Наскільки я розумію, нічого неординарного, крім як знаходження оптимального варіанту встановлення сучасних засобів зв’язку на нашу бронетехніку, в цій роботі не відбувається?

— Ми розпочали інсталяцію сучасних засобів зв’язку з танкових військ, тому що танк, як комплексний зразок бойової техніки, є найскладнішим. Наразі триває опрацювання технічних аспектів цієї роботи, — коментує ситуацію начальник Головного управління зв’язку та інформаційних систем Генерального штабу ЗС України генерал-майор Володимир Рапко. — Процес не видався легким. І це було очікуваним. Просто вмонтувати сучасну станцію натовського зразка в Т-64 без конструкторських і нормативних головоломок складно. Опрацьовано низку ідей з вирішення цього виклику. Звісно, ми мали все експериментально випробувати, аби виявити практичні недоліки — щоб інсталяція засобів зв’язку задовольняла вимоги війська.

Зараз у Харківському КБ із машинобудування ім.Морозова працює спеціальна робоча група, до складу якої входять фахівці Харківського бронетанкового ремонтного заводу, конструкторсько-технологічного центру Міноборони, представники «Aselsan» в Україні. Вони працюють над тим, щоб визначити оптимальні штатні місця підключення та установки радіостанції, які покращать ефективність роботи бойової машини в цілому.

Наразі у штатному режимі на танках здебільшого працюють водночас «Motorola» та «Aselsan», а встановлена апаратура внутрішнього зв’язку й комутації «Aselsan» забезпечує роботу як зовнішньої, так і внутрішньої комунікації, що покращило керованість бойових машин.

Заступник начальника Центрального бронетанкового управління ЗСУ Озброєння Збройних сил України полковник Євген Сидоренко тим часом зауважує: «Завершити адаптацію та встановлення радіостанцій «Aselsan» на дослідний зразок танка Т-64 відповідно до затверджених конструкторських змін плануємо до кінця 2017-го. Адже за результатами випробувань визначимося з моделлю для тиражування. Передовсім, це стосується танків, що перебувають на капремонті в заводських умовах. Діятимуть і виїзні ремонтні бригади, які замінюватимуть системи зв’язку танків у військах. Тобто, в усіх танках, які проходитимуть регламентний капремонт, встановлять сучасні засоби зв’язку. А в перехідний період на бронетехніці застосовуватимуть як «Motorola», так і «Aselsan» — поки ми повністю не перейдемо на сучасні засоби. Крім того, триває і адаптація вітчизняних шоломофонів для роботи з радіостанціями «Aselsan». Найближчим часом отримаємо щонайменше 100 таких шоломофонів, які дешевші закордонних аналогів».

ЯКЩО НЕ ЗАБРАКНЕ КОШТІВ, ПЕРЕОСНАЩЕННЯ ВІЙСЬКА НА НОВІ ЗАСОБИ ЗВ’ЯЗКУ ЗАКІНЧАТЬ ДО 2020-ГО

Зазначимо, що шоломофони натовського стандарту відрізняються від українських наявністю знімного шолому з кевлару, також у вітчизняних використовують ларингофони, а в європейських — мікрофонну гарнітуру. Тому танкістам треба звикати до мікрофона перед обличчям, який, на перший погляд, ніби заважає. Однак застосування такої гарнітури забезпечує кращу чіткість і розбірливість переговорів завдяки значно ліпшим частотним характеристикам.

Отже, вибір шоломофонів залишимо за танкістами.

— Також необхідно опрацювати технічні питання інсталяції сучасних засобів зв’язку для танків Т-80 та БМП. Процес встановлення сучасних засобів зв’язку на зразки бойової техніки радянського виробництва не такий легкий, як видавалося спершу. Хоча відкрию «таємницю»: окрім бронетехніки, на всіх інших зразках озброєння така адаптація пройшла успішно та швидко. Йдеться про радіостанції «Harris», «Motorola» і в деяких випадках «Aselsan».

 Коли ми говоримо про радіостанції «Aselsan» УКХ-діапазону, ми розуміємо, що це техніка, яка забезпечує підвищений захист і спроможність діяти в умовах РЕБ на відміну від «Motorola»? — запитуємо в головного зв’язківця українського війська.

— Так, але «Motorola» дає змогу на перехідний період бути на зв’язку з підтримуючою танки піхотою. Найважчий — перехідний період, коли водночас діють кілька типів техніки, — каже співрозмовник, — кожен виробник засобів зв’язку реалізовує унікальні алгоритми псевдовипадкового налаштування робочої частоти, криптографічного захисту інформації та методи цифро-аналогового, аналогово-цифрового перетворення сигналу.

 Яка ситуація з фінансуванням на наступний рік із точки зору задоволення потреб зв’язку ЗС України?

— Для того, щоб успішно здійснити переоснащення війська сучасними засобами зв’язку потрібен час і кошти. До речі, до кінця поточного року надійде партія радіостанцій «Aselsan», і ми продовжимо переоснащення тих підрозділів, які нам визначив начальник Генерального штабу — Головнокомандувач ЗС України.

ВОЛОДИМИР РАПКО: МИ ЗНАЛИ, ЩО НАМ ДОВЕДЕТЬСЯ РАЗОМ ВОЮВАТИ І БУДУВАТИ СИСТЕМУ ВЗАЄМОСУМІСНОСТІ

— Переоснащення — це чималі кошти. Мабуть, тому за давньою українською традицією в декого виникли підозри щодо непрозорості закупівель…

— Усі рішення щодо закупівлі тих чи тих технічних засобів Головне управління зв’язку ГШ ЗС України приймає не просто так. Вивчається досвід країн, які були у такій ситуації, як ми, і які потребували швидких змін у своєму технопарку. Це досвід Польщі, Грузії, Азербайджану, країн Балтії. А нова хвиля інформаційного пресингу, на мою думку, піднялася через те, що ми не придбали радіостанції ізраїльської компанії «Elbit Systems Ltd». Цей виробник запропонував Збройним силам України радіостанції, які не підтвердили заявлених технічних характеристик. Це декому не подобається, мабуть, тому я і мої підлеглі відчуваємо певний тиск. Причому, рішення якому виробнику віддати перевагу, ухвалювалося разом із Національною гвардією України, Державною прикордонною службою України, Державною службою спеціального зв’язку та захисту інформації, а також за участі експертної ради до складу якої входять волонтери й науковці. Хочу, для розуміння, довести алгоритм цього рішення: в 2015-му здійснювалося вивчення сучасних зразків засобів зв’язку, наступного року провели покази, визначальні відомчі випробування. А потім — колегіальне рішення, що за технічними параметрами обрано «Aselsan». Ми укладаємо угоду й отримуємо першу партію радіостанцій. Після цього почався певний тиск на ЗС України і міністр оборони України, задля уникнення інсинуацій, вирішив провести додаткові порівняльні випробування задля повної прозорості в травні-червні 2017-го комплексною комісією від усіх силових відомств і трьох наукових установ МОУ. Усі члени комісії без винятку віддали перевагу радіостанціям «Aselsan», підтвердивши правильність попереднього рішення.

— Підрозділи, на озброєнні яких перебувають різнотипні станції, чутимуть один одного?

— Питання сумісності окремо діючих підрозділів сьогодні вирішується застосуванням сучасної апаратури внутрішнього зв’язку й комутації та радіостанціями «Harris» короткохвильового діапазону. Останні застосовують усі силові структури — задля взаємодії. Це рішення начальників зв’язку ЗСУ, Держприкордонслужби, Нацгвардії. Ми знали: нам доведеться разом воювати і тому треба будувати взаємосумісну систему комунікації. Хтось не хоче, щоб Збройні сили України переходили на сучасний цифровий зв’язок. Ми ухвалили правильне рішення і повернутись назад неможливо, бо це стане злочином перед тими солдатами, які хочуть нормального, якісного і захищеного зв’язку. Співвідношення якість — ціна в цьому процесі вибору була визначальною. На жаль, бізнес ще не навчився програвати в чесній конкурентній боротьбі. Але в нього ще є можливість цьому навчитись…

Геннадій КАРПЮК, військовий журналіст

*При копіюванні матеріалів активне посилання на сайт обов’язкове.
*Точки зору авторів публікацій можуть відрізнятися від позиції редакції.
*Інформація публікується з відкритих джерел.

Continue Reading
Advertisement
Advertisement
Advertisement

Trending