Connect with us

Cтатті

Контрудар. Армія України тіснить росіян і бойовиків в Донбасі – аналіз та оцінка подій

Published

on

Гібридні війська РФ хваляться застосуванням РСЗВ, але зазнають втрат і намагаються вгамувати паніку. ЗСУ займають нові позиції і накопичують сили

Армія України тіснить росіян і бойовиків в Донбасі. Збройні Сили України застосовують тактику боїв малими групами, відновлюючи легітимність мінських угод. Так можна описати логіку того, що відбувається вздовж лінії розмежування в ці дні. Впливові та авторитетні джерела в українській армії і політичному керівництві стверджують, що жоден пункт Мінська не порушений, тому що всі дії ЗСУ відбуваються виключно на українській території в точності з картами угод – і виключно в тих випадках, коли гібридні війська РФ самі провокують контратаку.

Що відбувається

Позиції Збройних Сил України уздовж лінії розмежування в Донбасі вже майже два роки практично без перепочинку обстрілюються гібридними військами РФ. Безперервні провокації ведуть до втрат серед особового складу та цивільних осіб. Припинити провокації можна тільки вибивши росіян і місцевих бойовиків з вигідних позицій. От тільки з позиції контратаки – переходити в наступ не можна. Протягом минулого року ЗСУ крок за кроком практикувалися у війні малими групами, намагаючись не порушувати мінські угоди. Як відомо, росіяни, порушуючи мінські угоди, окупували десятки сіл, а також Докучаєвськ та Дебальцеве. Звільнення Авдіївської промзони з метою забезпечити безпеку жителів міста стало переломним моментом в минулому році: після цього уздовж всієї лінії розмежування почалося повільне повернення територій, закріплених за Україною в Мінську.

Не завжди операції проходили вдало. У минулому році одна з контратак ЗСУ в районі Світлодарської дуги закінчилася серйозними втратами, а з відбитих позицій довелося відступити назад. Але тактика себе виправдала. Вдосконалюючись, українська армія поступово наближається до мети, невеликими групами військ сковуючи сили противника на різних напрямках, вибиваючи ворога з вигідних позицій і жорстко придушуючи кожну провокацію.

Світлодарськ: вересень 2016-го та січень 2017 року

Схожа ситуація з просуванням українських військ спостерігається уздовж всієї лінії розмежування. Десь – більше, десь – менше, але позиції ЗСУ з кожним місяцем стають ближче до ключових опорних пунктів терористів і гібридних військ РФ.

Українська піхота злагоджено діє з артилерією і бронетехнікою. На передовій під Авдіївкою – 72-а механізована бригада, в районі Калинове – 24-а бригада, 17-а бригада та інші підрозділи. Крім того, активно використовуються воєнізовані спецпідрозділу СБУ, створені з добровольців. Задіяні найкращі снайпери і диверсійно-розвідувальні групи армійського спецназу.

“Російсько-окупаційні війська продовжують обстріл позицій ЗСУ на всіх напрямках”, – каже речник АТО Леонід Матюхін. За його словами, бойовики зазнають втрат. У той же час сайти терористів повідомляють, що ЗСУ “зазнають втрат уздовж всієї лінії зіткнення”. Офіційно штаб АТО говорить про чотирьох убитих і п’ятьох поранених бійців ЗСУ. Втім, про свої втрати російські окупаційні війська замовчують. Сайти бойовиків визнають лише невеликі втрати: “Загинули не менше десяти, поранених на лінії фронту близько трьох десятків”. І ці офіційні цифри істотно занижені.

За даними впливового та авторитетного джерела в українській розвідці, всього за один день 29-го січня росіяни і бойовики понесли безповоротних втрат близько 40 осіб, поранених – більше сотні. Також втрачені кілька одиниць бойової техніки. Крім того, у відповідь вогнем знищено склади зі зброєю і кілька бліндажів і укріплених позицій, які тепер зайняті українськими військовими.

Артилерія ЗСУ веде вогонь по позиціях бойовиків практично вздовж усієї лінії розмежування: найменше порушення перемир’я – жорстке придушення вогнем і контрнаступ піхоти. Завдяки цій тактиці, як повідомив учора вдень міністр оборони України Степан Полторак, силам АТО вдалося зайняти стратегічно важливий пункт в районі Авдіївки. “З ранку (29-го січня) терористичні угруповання почали обстріл, а потім групи ворогів по 25-30 чоловік кожна почали штурмові дії наших позицій”, – поінформував міністр.

Гібридні війська РФ відкрито порушують Мінськ

Сайти терористів визнають, що застосовують проти ЗСУ “важку артилерію”, в тому числі реактивну. Звинувачують у цьому ж і ЗСУ. “Важка артилерія з обох сторін працює і в ці хвилини. На відміну від попередніх тижнів і місяців стала застосовуватися реактивна артилерія, причому не тільки Гради, але і Урагани… По позиціях ЗСУ було випущено таку кількість снарядів (у тому числі РСЗВ), що збитки мають бути колосальними”, – йдеться в одному з повідомлень бойовиків.

Застосування росіянами систем Ураган несе серйозну загрозу безпеці мирних жителів далеко від лінії розмежування. Не виключено, що гібридні війська РФ можуть нанести удари глибоко в тил з метою провокування масових жертв серед цивільних.

Бойовики повідомляють, що важку артилерію застосовують і ЗСУ: “Донецьк всією північчю палахкотить. ЯБП, АП і Спарта під вогнем САУ і Градів. В небі багато БПЛА. Маріуполь, бій, що почався ввечері, триває зі “змінним успіхом”. З Сартани навалюють артою і Градами по всьому Новоазовському району, найбільше страждають Саханака, Ленінське та Комінтернове”.

Втім, українські військові офіційно не застосовують заборонених мінськом озброєнь. Як відомо, все заборонене озброєння відведено від лінії розмежування. Однак українським військовим дозволено стріляти у відповідь. І коли відбувається провокація – важка артилерія повертається на позиції і використовується за призначенням, кажуть українські військові.

Що далі

Командування ЗСУ на передньому краї продовжує використовувати тактику бою малими групами за підтримки артилерії. Настрій у бійців серйозно змінився порівняно з ситуацією в минулому році: через стільки місяців ЗСУ знову, нехай і повільно, але просуваються вперед. У сюжеті 1+1 з передової боєць з позивним “Сміливий” з 24-ї бригади з посмішкою говорить: “Кожен день по нам валять. Якби ми не посміхалися – то що ще нам робити? Ми їх морально тиснемо. Вони стріляють – ми сміємося”. Бригада бійця рухається вперед.

Проти українських військ використовуються, крім важкої артилерії, заборонені мінськими угодами танки. Гібридні війська РФ все частіше вдаються до використання бронетехніки та артилерії. Це може говорити про те, що ситуація в окопах бойовиків починає виходити з-під контролю. Учора терористами довелося кілька разів зупиняти панічні настрої, скликати брифінги і заспокоювати тили: “Змін в позиціях немає”; “Ми не відступаємо”; “З місць повідомляють, що все під контролем”.

Докучаєвськ, як і Дебальцеве, повинен бути під контролем України – згідно з Мінськом

За словами представників української розвідки, росіяни продовжують використовувати тактику масового наступу в критичних ситуаціях: незважаючи на втрати, гібридні війська РФ намагаються відбити втрачені позиції і гинуть в ще більшій кількості. Саме так учора був ліквідований один з польових командирів бойовиків з позивним “Грек” – соратник одного з ватажків донецьких терористів Олександра Ходаковського. “Сьогодні вранці він (Грек) повів підкріплення на позицію, що знищували. А тепер його немає”, – повідомив сам Ходаковський.

Повзуче звільнення українських територій, судячи з непоганих результатів останніх місяців, буде продовжено. Можливо – з невеликою паузою для перегрупування і закріплення на нових позиціях. Але чим ближче ЗСУ до Горлівки, Дебальцеве, Донецька, Луганська, Калинове, Комінтернове та Докучаєвська – тим запеклішою буде російська армія. Якщо Москва не припинить саботувати виконання мінських угод, можливо, рано чи пізно ЗСУ повністю відновлять контроль над територіями, закріпленими за Україною в Мінську. А потім з метою захисту мирного населення почнуть поступове звільнення і інших територій – в контратаці. “Все це наша, українська земля”, – не перестають нагадувати бійці ЗСУ, яким давно набридло стояти під обстрілом росіян і робити вигляд, що так і має виглядати перемир’я.

Цієї ночі бої тривали уздовж всієї лінії розмежування. Повідомлення надходять з різних місць. У соціальних мережах жителі окупованих територій говорять про звуки розривів в районі Горлівки і Донецька, повідомляють про запуски ракет, мін і снарядів у бік ЗСУ – нібито у відповідь. Війна триває.

Учора в зоні АТО загинули четверо українських військових. На відміну від російських гібридних військ, прізвища всіх українських загиблих бійців російсько-української війни будуть оприлюднені, як тільки їхні сім’ї будуть сповіщені. Сім’ям загиблих обіцяють всю необхідну підтримку.

 

Автор:Петро Шуклінов

При копіюванні матеріалів активне посилання на сайт обов’язкове. *Точки зору авторів публікацій можуть відрізнятися від позиції редакції.

Джерело: http://news.liga.net/

Cтатті

Техніка війни № 106. Лазерні «війни». Варта Новатор (ВІДЕО)

Published

on

Військове TV у свіжому випуску програми “Техніка війни” :

– Прибуток Росії за зброю та Disney за мультфільми
– Лазерні імітатори бою: LaserTag, «Безстрашний», «Пильний», «Miles-2000», “Saab BT-46”, “BT-47”
– БМ Оплот у Strong Europe Tank Challenge-2018
– Держоборонзамовлення 2018-2020. ПТРК, БПАК, FGM-148 Javelin
– Порошенко і «Вільха». Гіперзвукова ракета КБ Південне. Випробування ракети 5В27Д-М2 на С-125М Печора від КБ Луч та Радіонікс
– Нова бойова машина «Дана». Інженерна група «Арей». Партія БТР «Дозор-Б» для ЗСУ
– Поправки мін оборони щодо нагородних відзнак «Вогнепальна зброя» і «Холодна зброя»
– Станцію СВПП-12 передали для випробувань Нацгвардії
– Нові чоботи Саломон Гардіан. Нановолокно краще за кевлар
– Гібрид AK і Glock. В’єтнам виробляє снайперку ОСВ-96 «Зломщик». Magpul Pro-700
– Виробництво Mowag Piranha V для Румунії
– USS Wasp для F-35B для Японії. Третій авіаносець для ВМС Індії
– Гелікоптери MUH-1, UH-60M Black Hawk
– F-16 США у Естонії. Chengdu J-20 вперше на навчанні. Безпілотний літак від Boeing
– Тест-драйв бронемашини Варта Новатор. Ford F550. Українська бронетехніка. Національна гвардія. Сили спеціальних операцій ЗСУ. Барс-8, Краз Спартан

*При копіюванні матеріалів активне посилання на сайт обов’язкове.
*Точки зору авторів публікацій можуть відрізнятися від позиції редакції.
*Інформація публікується з відкритих джерел.

Continue Reading

Cтатті

Сьогодні День пам’яті захисників Донецького аеропорту

Published

on

Героїчна оборона Донецького аеропорту, яка стала символом незламності та мужності українських військових, тривала 242 дні: з 26 травня 2014 року по 22 січня 2015 року. 242 дні українські військові, добровольці, медики та волонтери протистояли навалі російсько-окупаційних військ та проросійським бойовикам, затято відстоюючи малесенький клаптик української землі.

Бої за Донецький аеропорт почались 26 травня 2014 року, коли проросійські сепаратисти та чеченські бойовики захопили будівлі аеропорту тоді ще мирного Донецька. Цього ж дня українські силовики, завдяки скоординованим діям українських Повітряних сил та високомобільних десантних військ, завдали удар по позиціях терористів та встановили контроль над Донецьким летовищем. Пізніше була повна дестабілізація міста Донецьк, початок окупації та нескінченні спроби ворога відібрати контроль над аеропортом, але наші воїни не здавали позицій і, навіть під шквальним вогнем, тримали оборону.

За стійкість, безстрашність і непереможність українських захисників Донецького аеропорту назвали «кіборгами», а форпост українських кіборгів став символом української мужності, оплотом українського духу.

У різний час в аеропорту та прилеглому селищі Піски воювали спецпризначенці 3-го окремого полку, бійці 79, 80, 81, 95 окремих аеромобільних та  93 окремої механізованої бригад, 57 окремої мотопіхотної бригади, 90-го окремого аеромобільного та 74-го окремого розвідувального батальйонів, бійці полку «Дніпро-1», вояки Добровольчого українського корпусу (ДУК) та багато інших. Багатьох із них було відзначено державними нагородами, деяких із них – посмертно.

18-21 січня 2015 року внаслідок підриву терміналу ДАП загинуло 58 захисників-«кіборгів», які відстоювали цей плацдарм до останньої краплі крові. 21 січня 2015 року було прийнято рішення відвести українських військовослужбовців з нового терміналу – цей об’єкт був повністю зруйнований і не придатний для оборони. За офіційними даними, захищаючи Донецький аеропорт загинули понад 200 військових.

16 січня з ініціативи самих «кіборгів», які пройшли через 242-денне пекло, відзначається День захисників ДАПу та вшановується пам’ять загиблих побратимів. Можливо, колись ця дата стане офіційною.

*При копіюванні матеріалів активне посилання на сайт обов’язкове.
*Точки зору авторів публікацій можуть відрізнятися від позиції редакції.
*Інформація публікується з відкритих джерел. 

Continue Reading

Cтатті

Українські спецслужби. Перемоги і поразки останнього століття

Published

on

Сто років тому, на межі 1917-1918 років, одночасно зі становленням Української Народної Республіки, почалося також становлення українських спецслужб. Про те, як відбувався цей процес упродовж останнього століття, Радіо Свобода розмовляло з експертом із питань безпеки, співробітником СБУ в 2014–2016 роках Юрієм Михальчишиним.

 – Сто років тому Українська Народна Республіка спецслужби успадкувала чи створювала заново?

– Створення національної спецслужби проходило болісніше і хаотичніше, аніж будівництво збройних сил. Оскільки військовий потенціал армії колишньої Російської імперії було не так просто втратити. А в царині спеціальних служб, зокрема розвідки та контррозвідки, ситуація була вкрай плачевною. Одна з причин – очільники Центральної Ради, які прийшли з опозиційних, антисистемних політичних середовищ. Вони дуже підозріло ставилися до спецслужб у цілому.

А потенціал Російської імперії у цій сфері був доволі вагомим. Російська військова контррозвідка до Першої світової війни була найбільш результативною в Європі за кількістю реальних виявлених шпигунів та агентів спецслужб іноземних держав. Охоронне відділення департаменту поліції Міністерства внутрішніх справ Російської імперії володіло вкрай кваліфікованим оперативним складом і потужною агентурною базою, та навіть закордонним апаратом, що для політичного розшуку є нетиповим явищем.

Очільники УНР патологічно остерігалися мати справи зі спецслужбою, намагалися зробити усе від них залежне, аби не формувати нову спецслужбу на базі старих напрацювань. Тож, якщо армію революціонізували та демократизували, то спецслужби намагалися нівелювати. Це відіграло фатальну роль восени та взимку 1917-1918 років.

– Справді, більшість лідерів Центральної Ради були більш чи менш радикальними революціонерами. Їм було важко мати справу з «охранкою».

– Звісно, але будувати національну структуру чи з політичного розшуку, чи контррозвідки було потребою часу. Тому що на території України відбувалася як стихійна, так і впорядкована демобілізація кількох мільйонів військовослужбовців армії Російської імперії. Більшовицьке підпілля діяло агресивно та дуже активно в індустріальних центрах.

Також не варто забувати, що Україна перебувала у стані війни з державами Четверного союзу, тож тут діяла агентура розвідок Німецького Рейху та Австро-Угорської імперії, які також вчиняли розвідувально-підривні акції…

Ситуація була дестабілізована, і національні спецслужби були питанням виживання молодої держави, а не політичної доцільності з точки зору професійних революціонерів, які колись були фігурантами оперативної розробки спецслужб царської Росії.

– З чого почалося становлення українських спецслужб?

– Несміливі кроки відбувалися восени 1917 року на базі органів військової контррозвідки Київського військового округу. Також намагалися організувати у надрах Секретаріату військових справ щось схоже на інформаційно-аналітичний відділ. Спроба була невдала, ресурсно не підтримана. А наслідки нам знайомі: повстання заводу «Арсенал», вторгнення більшовицьких військ. Врешті-решт, це трагічний фінал – бій під Крутами, втрата суб’єктності УНР і поява тут австро-угорських та німецьких окупаційних, хоча начебто союзницьких, військ.

Тоді наступає новий етап – гетьманат Скоропадського, колишнього генерал-лейтенанта російської імперської армії.

– Після приходу до влади гетьмана Скоропадського ситуація змінилася?

– Дуже швидко, фактично, вже з травня 1918 року починається розбудова нової спецслужби – Освідомчого відділу департаменту Державної варти Міністерства внутрішніх справ Української Держави гетьмана Скоропадського. Це була потужна структура, яка використовувала досвідчені кадри оперативників царської «охранки», кадри фронтових контррозвідників і досвідчених оперативників зі структур поліції та корпусу жандармів.

Відбулося створення нової сітки агентури з прицілом на протидію розвідувально-підривній діяльності більшовицьких спецслужб та нейтралізацію підпілля есерів, більшовиків, анархістів. Також Освідомчий відділ протидіяв спецслужбам країн Антанти, які тоді вкрай активно розвивали свою діяльність, вербували агентуру, зокрема, в містах Півдня України.

– Скоропадський був старорежимною людиною – йому було простіше мати справу зі старорежимними структурами.

– Упродовж весни-літа 1918 року активно відбувалися контррозвідувальні операції Освідомчого відділу Державної варти. Було проведено кілька успішних оперативних комбінацій: виявлено канали зв’язку іноземної агентури зі своїми розвідувальними центрами, перехоплено великі суми грошей, які скеровувалися з Москви дипломатичними каналами. Конфісковували великі партії нелегальної літератури, виявляли схованки зі зброєю.

Але на цьому тлі траплялися й провали в оперативній роботі – 6 червня 1918 року стався великий вибух на артилерійський складах у Києві, на Звіринці.

– Така собі Калинівка 1918 року.

– Так, маємо сумне дежавю.

– Восени 1918 року Український національний союз, який готував повстання проти гетьмана, проводив свої зібрання неподалік від гетьманського палацу. Куди дивилися спецслужби?

– Тоді в Міністерстві транспорту була база заколотників – там відбувалися наради.

За часів гетьманату Скоропадського державність мала гібридний характер: частина державного апарату і військових орієнтувалася все-таки на національну державність; інша частина сприймала її як транзитну форму перед переходом до возз’єднання з імперською або демократичною Росією. На цих протистояннях і зіграли змовники з Українського національного союзу.

– Спецслужби про це знали чи не знали, чи удавали, що не бачили?

– З літа 1918 року спецслужби документували цю діяльність. Але на рівні прийняття політичних рішень не було здійснено жодних заходів реагування. Це показує, що спецслужба – хоч би якою була її ефективність – сама по собі, не будучи вмонтованою в систему ухвалення стратегічних рішень, не може визначати розвиток подій.

Об’єктивно обстановка складалася проти гетьманського режиму в усіх можливих формах: поразка військового союзника Німеччини у Першій світовій війні, невдоволення фронтовиків і селянства, та існування потужної опозиції в обличчі лівих політичних партій.

– Наскільки були дієвими спецслужби Української Народної Республіки і Західноукраїнської Народної Республіки?

– Директорія УНР, яка прийшла на гребні антигетьманського повстання до влади у грудні 1918 року, зруйнувала практично всю державну інфраструктуру режиму Скоропадського. Тому у царині спецслужб довелося починати роботу практично з нуля. Було створено Департамент політичної інформації Міністерства внутрішніх справ Директорії УНР. Його очільником, який діяв на правах керівника контррозвідки Дієвої армії УНР, був полковник Микола Чеботарів – дуже контроверсійна особа, яка заслужила дуже критичні відгуки у повоєнній мемуаристиці. Чи не єдиною його «успішною операцією» була оперативна розробка та доведення до військового трибуналу справи полковника Болбочана – вкрай скандальна історія, яка негативно позначилася на боєздатності армії УНР.

На противагу цьому, на території ЗУНР спецслужби творилися системно та впорядковано. Там існувала хороша кадрова база, адже в австро-угорській армії чимало українців служили у військовій жандармерії. Тож, вже у березні у 1919 році було сформовано Польову жандармерію Української галицької армії. Вона виконувала функції військової поліції та протидиверсійних формувань.

Також діяла Державна жандармерія ЗУНР при Міністерстві внутрішніх справ. Вона забезпечувала політичний розшук і боротьбу зі спробами повалення законного ладу. Найбільший її успіх – це придушення комуністичного заколоту у Дрогобичі в квітні 1919 року.

І третя спецслужба ЗУНР – невеликий освідомчий відділ при Начальній команді УГА, так звана дефензивна розвідка і відділ детективів. Це невелика група з 30 офіцерів, які діяли при штабі армії та штабах корпусів, але в них був вагомий успіх – ліквідація румунської агентури в штабі одного з корпусів УГА влітку 1919 року.

– А як взаємодіяли спецслужби УНР і ЗУНР?

– Вкрай негативний досвід співпраці. Спочатку це була дуже нездорова конкуренція, потім взаємне ігнорування і відтак антагонізм. Влітку 1919 року, коли дві ставки головного командування опинилися на одній території – в Кам’янець-Подільському, тимчасовій столиці УНР і ЗУНР – фактично, їхні спецслужби діяли на нейтралізацію одна одної і займали антагоністичну позицію. На жаль, співпраці не було і, можливо, це стало однією з причин поразки літньої кампанії – похід на Київ та Одесу 1919 року закінчився з дуже фатальними наслідками.

– Перейдімо до новітнього часу. Після розвалу Радянського Союзу розвиток спецслужб йшов двома шляхами: спецслужби країн Балтики були сформовані з нуля. А в Україні на базі КДБ УРСР створили СБУ. Який був шлях найбільш виправданим і чи вдалий шлях обрала Україна?

– Насправді, було три шляхи. Росія та Білорусь зберегли КДБ: або під іншою назвою, або без жодних реформ.

Натомість шлях, яким пішла Естонія – повна ліквідація КДБ Естонської РСР як юридичної особи, формування нового ядра з оперативників кримінальної розвідки карного розшуку і набір нових кадрів з-поміж випускників престижних університетів. Півроку навчання на контррозвідувальних курсах на базі спецслужб Швеції та Великобританії – і на виході у 1992 році практично нова спецслужба, не обтяжена ні символічною спадковістю, ні ворожою агентурою в лавах співробітників.

Шлях України – досить негативний, і він заклав передумови поразки наших спецслужб на перших етапах гібридної війни з Росією. У нас не тільки не ліквідували КДБ УРСР, у нас створили структуру-прокладку – Службу Національної Безпеки України, так звану СНБУ. Вона була створена у вересні 1991 року Верховною Радою. І її першим очільником став останній голова КДБ УРСР генерал-полковник Микола Голушко, який пробув на цій посаді чотири місяці, здав справи та виїхав до Росії.

У нас тут в березні 1992 року виникла СБУ, а Голушко у 1993–1994 роках очолював Федеральну службу контррозвідки Російської Федерації, це попередниця ФСБ.

– А для України це реальний був шлях – усунути велику кількість працівників КДБ і створити службу з нуля?

– Так. Тим шляхом йшли держави, які здійснювали політику декомунізації не словом, а ділом. Цей потенціал можна було використати при будівництві збройних сил, сил та засобів технічної розвідки. Але будувати контррозвідку, святая святих спецслужби, на основі ворожого кадрового потенціалу – це неправильно.

– Чому ж ворожого? Вони склали присягу на вірність Україні.

– Справа в тому, що ці люди свою кар’єру та оперативну діяльність будували на поборенні українського націоналізму і самої ідеї про українську державність. У структурі КДБ цим займалося одіозне п’яте управління по боротьбі з ідеологічною диверсією. Й один з його очільників став засновником національної спецслужби України.

– Ви маєте на увазі Євгена Марчука?

– Безперечно.

– Даруйте, але ж його вважають державником, і навіть національно-патріотичні сили підтримали його кандидатуру на президентських виборах 1999 року.

– Тоді в мене великі питання до національно-патріотичних сил.

– Як останні події – конфлікт з Росією, втрата Криму, війна на Донбасі – вплинули на українські спецслужби? І як вони змінилися з 2014 року?

– На перших етапах – це вкрай болючі удари: репутаційні, кадрові й безпосередньо оперативні. Російська агентура в надрах української спецслужби успішно працювала в п’ятирічку помаранчевого правління і знищувала в першу чергу контррозвідку та інформаційно-аналітичні структури. Тому навесні 2014 року, коли розпочалася перша фаза операції «Русская весна», багато у чому вітчизняні спецслужби були паралізовані. Крім того, трапились безпрецедентно ганебні явища: дезертирство, перехід на бік супротивника більшості працівників чотирьох структурних підрозділів.

Вдалося, використовуючи той потенціал, який російська агентура усунула від роботи в органах контррозвідки, у стислі строки відновити потенціал, зокрема по критично важливому напрямку військової контррозвідки.

Влітку 2014 року контррозвідка, по суті, працювала з коліс, вступала у бій, забезпечуючи діяльність наших збройних формувань на території Донецької та Луганської областей. У дуже хаотичному режимі в умовах дестабілізованої оперативної обстановки вдалося не допустити гучних провалів, які були б неминучими, якби не мужність, професіоналізм, і відчайдушна працездатність наших контррозвідників.

– Уточню, коли українська спецслужба зазнала найбільших організаційних втрат: у помаранчеву п’ятирічку чи при Януковичі?

– У помаранчеву п’ятирічку були закладені передумови проникнення кадрових співробітників спецслужб Російської Федерації у нашу контррозвідку. А їхня практична діяльність розгорнулася за каденції одіозних голів СБУ – Калініна і Якименка.

Дмитро Шурхало

*При копіюванні матеріалів активне посилання на сайт обов’язкове.
*Точки зору авторів публікацій можуть відрізнятися від позиції редакції.
*Інформація публікується з відкритих джерел. https://www.radiosvoboda.org/

Continue Reading

Trending