Зв'яжіться з нами

Мотиватори

“…Мене навчили безжально вбивати вас, і я буду безжально вбивати вас, доки ви не дасте спокій моїй країні”, – відеомотиватор

Опубліковано

на

Українська розвідка опублікувала вражаюче відео, на якому український військовий звертається до російських бойовиків на Донбасі.

Відео з’явилось на сторінці Головного управління розвідки Міністерства оборони України у Facebook.

“Подивись у мої очі, враже, ти називав мене своїм молодшим братом і потайки руйнував мою армію, щоб потім прийти і легко забрати все без бою? Ти думав, що легко здолаєш меншого? Але ти забув, враже, що моя країна воювала всю свою історію, ти забув, що я – нащадок славетних воїнів”, – йдеться у ролику.

Також у відео боєць російсько-української війни (АТО) наголошує, що битиметься за кожен шматок своєї рідної землі, за кожну українську сім’ю.

Я вже не той хлопчик, якого ви не боялися. Я – досвідчений воїн. Мене навчили безжально вбивати вас, і я буду безжально вбивати вас, доки ви не дасте спокій моїй країні. Подивись в мої очі, враже – ти дивишся в очі смерті. Ти дивишся в очі своєї смерті, – додав український воїн-розвідник.

Відео присвячене загиблому керівнику спецназу Головного управління розвідки Міністерства оборони Максиму Шаповалу, авто якого підірвали у Києві 27 червня.

 

Мотиватори

Військові розслабони (ФОТОпідбірка)

Опубліковано

на

 

*При копіюванні матеріалів активне посилання на сайт обов’язкове.

*Точки зору авторів публікацій можуть відрізнятися від позиції редакції.

*Інформація публікується з відкритих джерел. 

Продовжити читання ?

Мотиватори

Десантник Сепратюзі: “Ти дебіла кусок, що тут робиш? Невже заблудився в іншій стороні?” – пісня мотиватор

Опубліковано

на

Замість окупантомовного лайна в особі побутових сєпарів: Лобода, Білик, Лорак, Потап, Настя, Дорн, Йолка, Брєжнєва, Сєдокова, Времйа і стєкло, Нікіта, Квест Пістолс, 5’nizza, Гросу і т.д., яким цілодобово насильно годують українців ватні “укрАінскіє”  телеканали, українці хочуть свого рідного народного продукту. Ваторобні теле та радіо канали вперто ігнорують потреби української більшості, однак українці знаходять в собі сили творити в любих несприятливих умовах.

Так дуже актуальну і достойну пісню воїна-учасника бойових дій вже рік чомусь не хочуть показувати центральні телеканали.  Український десантник 80-ої аеромобільної бригади під псевдо FM у простих словах та на емоціях заспівав спеціально для тих воїнів, які досі на сході країни кожен день борються із ворогом.

«Сподіваємось, ця композиція додасть мотивації, настрою та драйву в найпершу чергу тим, хто на передовій. Задля нашої спільної майбутньої перемоги, що обов’язково настане! Дякую всім, хто не лишився стояти осторонь, а підтримував та допомагав крейзанутим дивакам з ‎FoundationMario‬!» – написав на своїй сторінці в одній із соціальних мереж FM.

До війни Богдан Ковальчин працював на радіостанції, через що згодом на фронті і отримав позивний FM. До армії чоловік пішов добровольцем, став десантником 80-ої аеромобільної бригади. Воював у найгарячіших точках, був снайпером.

Додамо, що наразі боєць та музикант планує видати цілу платівку своїх фронтових пісень, робота над якою наразі триває. Окрім того, Богдан приймає участь у соціально-мистецькому проекті #ПісніВійни: у рамках проекту планується до 14 жовтня 2017 року записати та видати збірку композицій, написаних нашими військовослужбовцями, людьми, що знають війну не з переповідок. Разом з вояками їхні авторські пісні виконуватимуть відомі українські артисти, зокрема, Тарас Тополя з «Антитіл», Віктор Винник з гурту «Мері», Віктор Бронюк («ТІК») та багато інших.

 

*При копіюванні матеріалів активне посилання на сайт обов’язкове.

*Точки зору авторів публікацій можуть відрізнятися від позиції редакції.

*Інформація публікується з відкритих джерел.

Продовжити читання ?

Cтатті

Пісня оберіг «Повертайся живим!» написана за три години, на одному диханні під час Іловайської трагедії

Опубліковано

на

Світлана Тарабарова — українська співачка, композиторка, авторка неофіційного гімну АТО — вже понад три роки їздить на Схід країни, співає просто «на нулях» і дарує хлопцям гітари. Вона написала пісню, щоб підтримати воїнів АТО, а українці зняли на цю пісню понад 100 аматорських відеофільмів. Про це й не тільки про це розповіла співачка читачам «Народної армії»

Результат пошуку зображень за запитом "Пісня «Повертайся живим!»"

— Світлано, ви підтримуєте наших військових із перших днів російської агресії. Як така тендітна дівчина стала однією з перших артистів, які вирушили до наших бійців просто на передову?

— Усе почалося в березні 2014-го. Коли «зелені чоловічки» захоплювали Крим, я перебувала в Херсоні у своїх батьків. В одному з телевізійних сюжетів побачила, як наші військові стримують ворога на кордоні з Кримом. Тоді я із жахом усвідомила, що все це відбувається зовсім поруч, усього за шістдесят кілометрів від мого міста. Одразу подумала, що могло бути з нами, якби не вони. Відчула, що маю якось допомогти хлопцям, не просто співати, а й підтримати, подякувати їм за їхню мужність, за те, що вони захищають нашу країну.

Ми із друзями взяли колонки й поїхали до них, навіть чітко не знаючи куди. Їхнє розташування та контакти шукали дорогою. Допомогли знайомі й соцмережі. Коли ми приїхали, хлопці не одразу зрозуміли, хто ми та навіщо тут: надто тривожно було в ті дні на кордоні, і надто багато було провокацій з боку захопленої території. Але тоді на Чонгарі відбувся мій перший концерт для військових. На ньому зібрався весь вільний від чергувань склад 79-ї оаембр і прикордонники. Тоді ще не було написано пісні «Повертайся живим!», «Хочу жити без війни» та інші твори з альбому «Вірю. Знаю!». Оголошення АТО тоді ще тільки чекало на нашу країну. Я співала хлопцям про кохання, добро, а між піснями дякувала їм за те, що захищають наш дім. Було важливо, щоб вони відчули, що стоять там заради українців, своїх дружин, дітей і матерів.

— А виступати просто на позиціях, де за кілька метрів — ворог, не страшно?

— Коли ми приїжджаємо на передову й бачимо в очах хлопців рішучість захистити цілу країну, то будь-яке хвилювання зникає. Звісно, я досі не можу звикнути до військових зі зброєю, до того, що гинуть наші люди… Але я розумію, що практично щодня хлопці перебувають під колосальним тиском і відчувають величезне напруження. Ми не можемо не приїжджати, бо для них це можливість хоча б на кілька хвилин скинути тягар того напруження та емоційно відпочити. І хоч би де відбувалися концерти для бійців — у бліндажі «на нулях» чи в клубі в Маріуполі, вони завжди найщиріші.

— Події в Криму та війна на Сході країни помітно змінили вашу творчість…

— Так, якоїсь миті я стала писати жорсткіші пісні. Присвятила воїнам цілий альбом «Вірю. Знаю!». Про війну співати боляче, та я не можу мовчати. А ви знаєте, я завжди мріяла співати лише теплі пісні про кохання. У шоу-бізнесі спочатку була думка: якщо ти співаєш про війну, то ти піаришся на цій болючій темі. Коли я написала пісню «Повертайся живим!», випустила її анонімно, бо просто хотіла, щоб вона долетіла до наших хлопців. Нині щоразу після концертів до мене підходять бійці й кажуть, що вона додає їм життєвого позитиву. Якщо це так, то я щаслива людина!

— Чула, цю пісню ви написали за одну ніч?

— Так, а точніше — за три години, на одному диханні. Це сталося під час Іловайської трагедії, яку переживала вся країна. Ми виклали «Повертайся живим!» у мережу й попросили всіх небайдужих допомогти з фото- й відеоматеріалами для кліпу. На пісню було знято понад 100 аматорських фільмів. Ми навіть не сподівалися, що відгукнеться така кількість людей.

Повертайся живим:

Студія сучасного танцю “Джинджер” зйомка та монтаж студія INTERVID

Светлана Тарабарова – Повертайся живим
0:00 / 03:39

Каждая версия уникальна и до слез трогательная, но последняя

Студія сучасного танцю “Джинджер” (м.Самбір, Львівська обл.) зйомка та монтаж студія INTERVID

 

На концертах бійці завжди чекають саме її та зазвичай слухають стоячи. Кожному вона близька по-своєму, ці емоції важко описати словами. Сподіваюся, що війна скоро закінчиться, і ці пісні нарешті втратять свою актуальність. Бо всі, як військові, так і цивільні люди, давно стомилися від цієї війни. Тепер я намагаюся творити для них оптимістичнішу, життєствердну музику, зокрема, це такі пісні, як «Вихід Є», «Я кажу «так», «Добре з тобою» тощо. Я переконана, артист має нести радість і світло людям.

— Із цим пов’язана зміна вашого іміджу, зокрема кольору волосся?

— Так, я відчуваю, що Україні нині дуже потрібен позитив, яскраві фарби. Колір волосся — то частина нового іміджу. Вогняно-рудий завжди асоціюється з кольором сонця й тепла. Тож я власним прикладом та енергетикою закликаю всіх переходити на світлий бік і в музиці, і в житті.

— А чому ви змінили свій сценічний псевдонім Аліса?

— Моє справжнє ім’я — Світлана. Воно дуже дороге мені, бо так назвав мене батько, так звуть мою маму. Воно — частина мене.

— Як на поїздки в АТО реагують ваші близькі?

— Коли стала їздити в район АТО, зі мною навіть перестали спілкуватися деякі добрі знайомі. Інші, навпаки, підтримують. Батьки, звісно, хвилюються, а чоловік завжди поруч зі мною, від першого концерту. Його підтримку відчуваю щохвилини. Наша команда продовжує їздити в район АТО. Як музичні волонтери веземо пісні, презентуємо нові альбоми, даруємо хлопцям гітари, аби вони могли співати у вільний час, адже там величезна кількість талановитих людей.

— Ви також постійно берете участь у проекті «Переможці».

— Під час однієї з поїздок на Схід України ми познайомилися з координаторкою та ідейною натхненницею проекту Соломією Вітвіцькою. Вона розповіла, що допомагає реабілітувати військових, які втратили кінцівки під час бойових дій. Запропонувала мені долучитися. Я щаслива, що маю змогу підтримати наших героїв і подякувати їм.

Наші захисники — неймовірні люди. Пригадую, як мені пощастило попрацювати з військовим музичним оркестром під керівництвом Володимира Дашковського. Це був незабутній досвід. Завдяки творчим і дуже талановитим музикантам по-новому зазвучали мої пісні.

— Що ви побажаєте нашим бійцям?

— Більшість побажань можна знайти в альбомі «Вірю. Знаю!», але я завжди кажу кожному нашому воїнові: «Повертайся живим!» Це не просто пісня, це наказ. А накази треба виконувати.

Розмову вела Ольга МОСЬОНДЗ

Продовжити читання ?
Реклама
Реклама
Реклама

Trending

Copyright © 2017 Військовий навігатор України