Зв'яжіться з нами

ВПК

Мобільний мінометний комплекс UKR-MMС – високоточний засіб вогневої підтримки мотопіхотних підрозділів рівня рота-батальйон

Опубліковано

на

Мобільність, точність, інтуїтивність управління, модульність. Такі риси нового автоматизованого мінометного комплексу UKR-MMС від ДП «Укроборонсервіс» повідомляє DefenseExpress. 

Державне підприємство «Укроборонсервіс» готує до відомчих випробувань новий вітчизняний зразок озброєння – мобільний мінометний комплекс UKR-MMС. Вперше концепцію самохідного міномета на базі бронеавтомобіля «Барс-8» «Укроборонсервіс» продемонстрував ще роки тому. Сьогодні у держпідприємства з’явився закордонний партнер. Нова розробка – з’єднання досвіду і практики фахівців двох структур – ДП «Укроборонсервісу» та іспанської компанії Everis Aeroespacial у Defensa S.L.U.

Автоматизований мобільний мінометний комплекс UKR-MMС втілив в собі найбільш ефективні рішення у відповідь на потреби військових з урахуванням сучасних конфліктів. Це відсутність суцільних ліній фронту, підвищення ролі тактичних підрозділів на полі бою, необхідність боротьби з виявленими цілями в обмежений час. Також було враховано зарубіжний досвід застосування рухливих мінометних комплексів – як в локальних конфліктах, так і при побудові мобільної оборони та захисту державного кордону за допомогою рухливих вогневих груп на базі мінометів з їх інтеграцією в систему розвідки і виявлення.

171026. MMC

Комплекс повинен мати можливості вразити ціль, з високою точністю і в мінімальний час, швидко згорнутися і висунутися на нову позицію для виконання наступного вогневого завдання. Все це реалізовано в комплексі UKR-MMС, який, як і його прототип розміщується на мобільній броньованій платформі «Барс-8».

«Ми створювали UKR-MMС, в першу чергу, як високоточний засіб вогневої підтримки мотопіхотних підрозділів рівня рота-батальйон. Основними складовими елементами мобільного мінометного комплексу є система управління вогнем, апаратура управління, механізм приведення в бойове положення і наведення міномета, безпосередньо сам міномет – точніше, його ствол. Все це, включаючи боєкомплект, розміщується на бойовій машині, яка здатна самостійно виконувати бойові завдання », – пояснив заступник генерального директора ДП« Укроборонсервіс »Денис Шарапов.

Бойова машина оснащена автоматизованою цифровою системою управління вогнем. Для наведення використовуються механізми і приводи, керовані СУО. Час готовності до стрільби з похідного положення – 35 секунд. Час переведення з бойового положення в похідне – не більше 25 секунд. Максимальна дальність стрільби зі штатного міномета 2Б11 при використанні штатних боєприпасів – до 7,2 км. Досвідчений розрахунок може забезпечити скорострільність до 12 пострілів в хвилину. В укладаннях боєкомплекту броньованої машини поміщається до 60 мін. Екіпаж бойової машини складається з трьох осіб, один з яких – водій.

Швидкість застосування і точність влучення в ціль досягається технічними і програмними рішеннями. Комплекс оснащений комп’ютеризованою системою управління вогнем. Розрахунок на дисплеї бачить потенційні цілі. Наведення виконується автоматично з використанням комп’ютеризованого пристрою наведення. Таблиці для стрільби, дані від геоінформаційної системи і дані про цілі зберігаються в комп’ютері СУО кожної бойової машини, які обладнані датчиками GPS, орієнтації і підвищення, а також метеостанцією.

171026. MMC 11

Після виходу бойової машини на вогневу позицію забезпечується її автоматична топографічна і курсова прив’язка, приведення системи в бойове положення; автоматичний розрахунок установок для стрільби; наведення міномета на ціль; відновлення параметрів наведення ствола після пострілу; коригування вогню за даними, отриманими від коригувальника або оператора безпілотного авіаційного комплексу. Після чого окремий розрахунок або взвод швидко залишає позицію для запобігання ураження вогнем у відповідь. Для управління комплексом розроблений продуманий і простий програмний інтерфейс. Більшість операцій здійснюються натисненням однієї кнопки. Простота пристрою і доступність органів управління скорочує час на навчання розрахунку комплексу.

171026. MMC 4

У комплексі UKR-MMС, в порівнянні з попередньою версією мінометного «Барса-8», застосована зовсім інша конструкція розгортання міномета і конструкція опорної плити. Механізм приведення в бойове положення і наведення міномета і опорна плита – важливі вузли, які розроблені іспанськими партнерами ДП «Укроборонсервіс». При транспортуванні міномет укладається в горизонтальному положенні, а для стрільби він за допомогою пневматичної системи розгортається назад. Кути горизонтального наведення становлять ± 60 °, вертикального наведення від 45 ° до 90 °, наведення міномета здійснюється за допомогою електромеханічних приводів. Також є резервний режим ручного дублювання, який використовується в разі пошкодження системи в бою. Опорна плита 120-мм міномета, що встановлюється на задній платформі машини, передає сили відкату на грунт. Після проведення пострілу за допомогою механізму міномет може бути згорнутий і підготовлений до транспортування за кілька секунд.

171026. MMC 12

Механізм приведення в бойове положення і наведення міномета цікавий також тим, що в ньому можуть встановлюватися стволи мінометів калібрів від 81 мм до 120 мм. Але найбільш ефективні міномети калібру 120 мм, як вдалий компроміс між ваговими і габаритними показниками і вогневою міццю. Конструкція системи дозволяє встановлювати її на шасі вантажопідйомністю від 1,5 тонн без його посилення і значних доопрацювань. Це можуть бути пікапи 4х4, броньовані автомобілі 4х4, вантажні автомобілі, гусеничні і колісні бронетранспортери. У ДП «Укроборонсервіс» розроблено кілька версій таких рішень для експортних замовників.

Найбільш ефективно використовувати рухливі міномети в складі мінометної батареї, де забезпечується весь цикл бойового управління – починаючи від виявлення цілі. За підсумками консультацій з військовими в ДП «Укроборонсервіс» були розроблені пропозиції щодо штатної структури мінометної батареї на базі комплексу UKR-MMС. Вона включає командування, взвод управління і розвідки, два мінометних взводи. Взвод управління і розвідки включає відділення розвідки з безпілотним авіаційним комплексом і засобами передового виявлення і відділення розвідки й коректування вогню, оснащене засобами передового виявлення і передачі даних. У свою чергу, кожен мінометний взвод включає три комплекси UKR-MMС і відділення підвозу боєприпасів. Загальна чисельність батареї – 24 людини. Всього – 11 мобільних машин, з яких 6 – безпосередньо бойового комплексу UKR-MMС.

Комплексу UKR-MMС під силу вирішення всього спектру бойових завдань в умовах гібридних воєн та локальних конфліктів низької інтенсивності. Він може забезпечити підтримку наступаючих мотопіхотних частин і підрозділів у наступі та обороні, придушити навісним вогнем засоби противника, розташовані за природними або штучними укриттями, підтримати артилерійським вогнем дії рейдових груп, знищувати диверсійно-розвідувальні групи противника, застосовуватися при боротьбі з мобільними терористичними групами.

171026. MMC 13

Комплекс UKR-MMС, як очікується, знайде місце в бойовому порядку Сухопутних військ, високомобільних десантних військ, Силах спеціальних операцій ЗС України. Також як замовників ДП «Укроборонсервіс» розглядає Національну гвардію і Держприкордонслужбу. У ДП «Укроборонсервіс» стверджують, що зацікавлені в тому, щоб оснастити нашу армію і інші структури дійсно ефективною зброєю. Також паралельно ведуться переговори з рядом зарубіжних покупців.

 

*При копіюванні матеріалів активне посилання на сайт обов’язкове.

*Точки зору авторів публікацій можуть відрізнятися від позиції редакції.

*Інформація публікується з відкритих джерел. Джерело:https://defence-ua.com/index.php/statti/

Cтатті

Як Одеса поновлює статус центру літакобудування

Опубліковано

на

У складальному цеху Одеського авіаційного заводу напружена пора – готують один за одним до льотних випробувань багатоцільові літаки Y1″Дельфін”. Налагодженням випуску крилатих машин місцеві авіабудівники, власне, поновили призабутий статус Одеси – одного з ключових центрів літакобудування України. Адже ще донедавна їх іменували авіаремонтниками, а саме підприємство, що входить до кластера “Укроборонпрому”, – ДП “Одесаремсервіс”.

СТОЛІТНЯ ТРАДИЦІЯ ЛІТАКОБУДУВАННЯ

На старті 21 століття про славетний бренд нагадав піднятий у небо над Одесою літак “Анатра-2” – відновлена копія того самого літака-розвідника “Анатра Анасаль”, який серійно випускали одеські авіабудівники у 1916 році. Після відзначення 90-річниці літака одеської марки згадали і про перший “Аероклуб”, першу “Школу пілотів”, перший політ у 1910 році на французькому аероплані “Фарман IV” відважного авіатора Михайла Єфімова, відкриття у 1911 році майстерні під гучною назвою “Завод аеропланів Анатра” та аеродрому, який досі називають “Шкільним”.

Якщо в 1911 році у небо над Одесою піднялись всього 7 літальних апаратів, а в наступному – 20 аеропланів “Фарман-IV” і “Блеріо”, то уже через п’ять років – місцеві авіабудівники вийшли на щомісячний випуск 80 крилатих машин одеської марки.

Пам'ятник Анатра Анасаль
Пам’ятник Анатра Анасаль

Через сто років їх нащадки взялись відроджувати славні традиції літакобудування. Розпочали з модернізації навчально-тренувального реактивного літака “Л-39С” чеського виробництва. Ось як про це розповідає гендиректор авіазаводу Віталій Юхачов:

“Зважаючи на актуальність підготовки військових льотчиків, керівництво Міноборони України прийняло рішення передати нашому заводу партію літаків “Л-39С”, що є симуляторами винищувачів “МіГ-29″ і Су-27”, для здійснення їх комплексної модернізації. Експерти виходили з того, що реактивний “Л-39С” можна “навчити” симулювати політ на “МіГ-29″ у бойовій обстановці – як при перехопленні цілі, так і в повітряному бою, включно зі стрільбою і бомбометанням по наземних цілях. І наші конструктори, технологи, виробничники успішно реалізували доведене завдання”, – зазначив Юхачов.

Л-39М
Л-39М “Альбатрос”

Більш того, після передачі Збройним Силам України модернізованих “Альбатросів”, як ще називають “Л-39М”, ми ініціювали випуск “з нуля” сучасного навчально-тренувального літака Y1 “Дельфін”. Оскільки потужності підприємства дають змогу реалізувати цей перспективний проект. Ідея заводчан знайшла підтримку, було розроблено техдокументацію, і після схвалення проекту наше підприємство приступило до випуску перших десяти одномоторних літаків.

“ДЕЛЬФІНИ” СТАЮТЬ НА КРИЛО НАД ОДЕСЬКОЮ ЗАТОКОЮ

“Y1 “Дельфін” – не просто результат запровадження у практику новітніх технологій літакобудування. Випуск цієї машини, переконаний Юхачов, “крок уперед у справі підготовки льотчиків, оскільки вона якнайкраще підходить для здійснення курсантами перших польотів. На цих літаках у них є можливості вдосконалити навички пілотування на малих висотах, а для більшої безпеки польотів на “Дельфіні” встановлена спеціальна система порятунку – в разі нештатної ситуації є змога приземлитись на парашуті”.

фото Укроборонпрому
Y1″Дельфін”. Фото: Укроборонпром

Із заступником гендиректора – головним конструктором ДП “Одеський авіазавод” Валентином Гостіщевим кореспонденти Укрінформу зустрілись у складальному цеху підприємства, де спеціалісти інженерно-технічних служб тестували різні системи “Дельфіна”, готуючи його до льотних випробувань.

– Протягом грудня, – поділився Гостіщев найближчими планами, – відправляємо на випробування небом двох “Дельфінів”, що проходять зараз, як бачите, тестування систем у межах передпольотної підготовки. Ще чотири машини – на потоці, на різних стадіях готовності. Але так само успішно просуваються, згідно з графіком, до фінішного етапу – на злітно-посадкову смугу аеродрому”.

“Якщо будуть нові замовлення, звісно, зможемо їх у стислі строки виконати, – зауважив заступник гендиректора. – Адже “Дельфін” успішно пройшов державні випробування і сертифікований для польотів. Завод володіє сучасною технічною базою, конструкторською документацією, причому в разі потреби наші фахівці спроможні внести зміни для кращого виконання тих чи інших техзавдань.

За словами Гостіщева, “поки що літак застосовується передусім при підготовці кадрів цивільної авіації, наприклад, курсантів Кіровоградської льотної академії та інших вишів. Але ми вважаємо, що літак можна успішно застосовувати і на початковому етапі тренувань курсантів та льотчиків Збройних Сил України, а також для здійснення, приміром, моніторингу прикордонних зон, участі в пошуково-рятувальних операціях і багатьох інших заходах. Зараз конструктори заводського ОКБ-2 під керівництвом Володимира Устенка продовжують роботу над створенням спеціалізованих версій цього повітряного судна”.

– Шкода, виїжджаю зараз у відрядження, – додав заступник гендиректора, – тож обмаль часу, аби розповісти про низку переваг цього перспективного літака. Втім, докладніше про реалізацію нашого спільного проекту можуть розказати керівник Дослідно-конструкторського бюро Володимир Устенко та провідний конструктор Людмила Чернікова.

– “Дельфін” – дуже надійне і маневрене повітряне судно, – продовжив Устенко, – я б сказав, що у п’ятому океані він почувається так упевнено, як дельфін у відкритому морі, дозволяючи льотчику виконувати фігури складного і вищого пілотажу та забезпечуючи курсантам успішне опанування основ сучасного швидкоплинного повітряного бою, включно з виходом зі штопора. Літак може оснащуватися бортовим обладнанням, як на базі традиційних аналогових приладів, так і сучасним цифровим, яке отримало назву “скляна кабіна”.

На думку керівника ОКБ-2, важливо й те, що молоді пілоти мають змогу відпрацювати всі елементи зльоту-посадки, включно з випуском і прибиранням стійки шасі, чого не забезпечують інші літаки цього класу. Наприклад, легкомоторний літак ХАЗ-30 виробництва Харківського авіаційного промислового підприємства. Крім того, оснащений “Дельфін” надійним двигуном від французької компанії Societe de Motorisations Aeronautiques, яка входить у масштабний авіа-конгломерат Safran SA і постачає двигуни та авіоніку для лайнерів компаній Boeing та Airbus.

– Цікаво, що при укладенні контракту на постачання двигунів компанією Societe de Motorisations Aeronautiques, – зауважив керівник ОКБ-2, – ми пересвідчились, що саме ця фірма надсилала свої двигуни і для комплектації аеропланів одеських марок 100-річної давності.

Втім, плануємо найближчим часом оснастити літак турбогвинтовим двигуном АІ-450С виробництва вітчизняних компаній “Івченко Прогрес” і “Мотор Січ”, у якому застосована новітня система управління паливом двигуна. Хочемо, щоб у перспективі літак комплектувався виключно українськими вузлами й агрегатами, і учасники перемовин уже вийшли на завершальний етап.

ПОВІТРЯНЕ ТАКСІ З ОДЕСИ ДО КИЄВА

У свою чергу, провідний конструктор Чернікова звернула увагу на те, що обійдеться новий літак компанії-замовнику чи організатору послуг “Повітряне таксі” в $350 тисяч – у півтора рази дешевше порівняно з імпортними аналогами, яким він не поступається за технічними параметрами. Завдяки потужному двигуну “Дельфін” спроможний розганятися до 385 км/год і здійснювати на висоті 3 тисячі метрів безпосадочні польоти на відстань 1320 кілометрів, тобто здатний подолати відстань з Одеси до Харкова чи Києва і повернутися назад. До того ж на літаку встановлений двигун дизельного типу, що спалює пального стільки ж, як легковий автомобіль – з розрахунку 16 літрів на сто кілометрів.

“Ми вважаємо, що саме реалізація проектів ОКБ-2 має вирішальне значення для перспектив розвитку авіазаводу, – зауважила Чернікова, – бо зростатиме ринок послуг “бізнес-джет” або “повітряних таксі”. А це теж одна із спеціалізацій розробленого нами й поставленого на потік “Дельфіна”. Літак розрахований на чотирьох осіб – пілота і трьох пасажирів або членів екіпажу, в залежності від необхідності. У тому разі, якщо пасажирів троє, подолання значної відстані обійдеться коштом, еквівалентним приблизно в $100″.

Уже зареєстрована одеська авіакомпанія, що готується надавати послуги повітряного ВІП-таксі для представників ділових кіл і в тих випадках, коли виникає необхідність здійснення екстреної поїздки до столиці чи в одну з віддалених областей.

Звісно, налагодження випуску легкомоторних літаків Y1 “Дельфін” – лише один із напрямків діяльності Одеського авіазаводу, що входить до кластеру ДК “Укроборонпром”. Паралельно з виконанням значних обсягів ремонтних робіт, заводчани розгорнули серійне виготовлення деталей скління винищувачів і навчально-тренувальних літаків, успішно реалізують програму імпортозаміщення, завдяки чому чистий дохід від реалізації продукції та послуг підприємства досяг торік понад 220 мільйонів гривень, а середня зарплата працівників підприємства перевищила 9 тисяч гривень.

Отож поява у небі над Одеською затокою легкомоторного літака Y1″Дельфін” повернула Одесі славетний бренд центру літакобудування. Чи утримається повітряне судно у небесах півтора десятиліття, як удалося первістку авіазаводу аероплану “Анатра Анасаль”, що давно став експонатом празького музею, покаже час.

Михайло Аксанюк

*При копіюванні матеріалів активне посилання на сайт обов’язкове.
*Точки зору авторів публікацій можуть відрізнятися від позиції редакції.
*Інформація публікується з відкритих джерел.

Продовжити читання ?

Cтатті

«Тритон-01» змагається за місце в лавах ЗСУ

Опубліковано

на

Серед розмаїття військової техніки, яку останніми роками створили вітчизняні конструктори, з’явився ще один цікавий зразок. Мова про легкоброньовану платформу «Тритон», яка нині здатна успішно виконувати завдання на суходолі. Проте виробник запевняє, що незабаром вона стане плавучою.

Цей зразок колісної бронетехніки вітчизняного виробництва нещодавно допустили  до підконтрольної експлуатації в ЗС України.

Уперше демонстраційний зразок легкоброньованої платформи «Тритон», вироблений на ПАТ «Завод «Кузня на Рибальському», презентували широкому загалу ще наприкінці 2015 року на Міжнародній спеціалізованій виставці «Зброя та безпека». Торік «Тритон-01» пройшов визначальні відомчі випробування, а нещодавно його допустили до підконтрольної експлуатації в ЗС України.

— Під час визначальних відомчих випробувань виникло питання, до якої категорії колісної бронетехніки віднести «Тритон»: до бронеавтомобілів чи до бронетранспортерів, — говорить куратор проекту від підприємства-виробника Ігор Татарин. — Оскільки ходова «Тритона» має взаємозамінні з БТР-70, БТР-80, БТР-3, БТР-4 компоненти, а його носійний кузов по суті є втіленням ідеології, яку застосовують під час виробництва бронетранспортерів, наш зразок вирішили тестувати за критеріями, визначеними саме для них. До речі, зробити елементи підвіски взаємозамінними з бронетранспортерами — бажання замовника. І в польових умовах це має суттєво поліпшити ремонтопридатність «Тритона».

Платформу «Тритон-01» укомплектовано чотирициліндровим дизельним двигуном VOLVO TAD542VE з робочим об’ємом 5,13 л, потужністю 218 к. с. та п’ятиступінчастою механічною або автоматичною коробкою передач (ZF ZTO 1006 або ALLISON 1000 SP відповідно). Підвіска незалежна, важільно-торсіонна з телескопічними амортизаторами. «Тритон» розвиває максимальну швидкість по шосе 110 км/год. Запас ходу становить близько 700 км.

12_12_2017.qxd

Бронеплатформу оснащено передпусковим підігрівачем, сучасними системами кондиціонування та пожежогасіння, а також фільтровентиляційною установкою, яка забезпечує очищення й подачу чистого повітря в десантне відділення.

На легкоброньовану платформу «Тритон-01» установлено шини підвищеної прохідності із системою автоматичного підкачування та ранфлетами. Вони забезпечуватимуть рух платформи в разі значного пошкодження колеса (або навіть усіх).

Цікаво, що від самого початку проект передбачав розробку плавучої бронеплатформи (з максимальною швидкістю на плаву — до 10 км/год.), тому, за словами Ігоря Татарина, інженери заводу наполегливо працюють над підвищенням плавучості й вносять в конструкцію необхідні зміни. Наразі задню частину останньої версії броньованої платформи оснащено двома гребними гвинтами. До речі, до підконтрольної експлуатації у військах допущено базову модель «Тритон-01», тобто неплавучий зразок.

Також поки що достеменно невідомо, яке оснащення матимуть машини, що використовуватимуть в армійських підрозділах. Наприклад, на легкоброньовані платформи, котрі постачають нашим прикордонникам, розміщено новий мобільний розвідувальний комплекс «Джеб», який включає в себе РЛС LC111 «Лис» розвідки наземних цілей міліметрового діапазону і малошвидкісних повітряних, які низько літають, тепловізійну систему, а також телевізійну двоканальну систему спостереження нічного й денного бачення, лазерний далекомір і системи радіо- й радіотехнічного моніторингу.

Результат пошуку зображень за запитом "мобільний розвідувальний комплекс «Джеб»"

Такий комплекс дає змогу виявляти техніку на відстані до 6,5 км, людину — за 2,5 км, ідентифікувати цілі й здійснювати спостереження за 250 об’єктами одночасно. Також платформу комплектують станцією постановки радіоперешкод «Анклав» та окремим дизельним генератором і виносним пультом керування радіолокаційним комплексом (до 100 м).

«Тритон-01» має бронювання, що відповідає класу захисту ПЗСА-5 за ДСТУ 3975–2000 (забезпечує захист від кулі 7,62 мм патрона 57-БЗ-231с, з кулею БЗ (автомат АКМ) із відстані 10 м). Розрахунок рівня протимінної стійкості «Тритона-01» шляхом математичного моделювання, який здійснили фахівці Центрального науково-дослідного інституту озброєння та військової техніки ЗС України, засвідчив, що бронеплатформа здатна захистити екіпаж й десант в разі підриву мінно-вибухових пристроїв потужністю до 6 кг у тротиловому еквіваленті під її днищем або колесом. Надійність системи комплексного пасивного протимінного захисту досягнуто реалізацією певних технічних рішень, зокрема, завдяки збільшеному дорожньому просвіту та особливій V-подібній формі корпусу в районі ходової частини, що має змінювати напрям ударної хвилі в разі підриву на мінно-вибуховому пристрої. Мінімізувати максимальне прискорення, що виникає внаслідок впливу енергії вибуху, та запобігти травмуванню особового складу мають спеціальні сидіння, що кріпляться до даху.

Легкоброньована платформа «Тритон-01» має на озброєнні дистанційно керований бойовий модуль, до складу якого входить 12,7 мм кулемет НСВТ й 40 мм гранатомет УАГ-40.

Отже, на перший погляд, за своїми можливостями й тактико-технічними характеристиками «Тритон-01» має досить пристойний вигляд. Однак вести мову про його практичну ефективність можна буде лише за результатами підконтрольної експлуатації в підрозділах українського війська.

Андрій ЛИСЕНКО

*При копіюванні матеріалів активне посилання на сайт обов’язкове.
*Точки зору авторів публікацій можуть відрізнятися від позиції редакції.
*Інформація публікується з відкритих джерел.

Продовжити читання ?

ВПК

Танки БМ “Оплот” прибули до замовика згідо контракту

Опубліковано

на

Як повідомляє журналістка Bangkok Post Wassana Nanuam у себе на сторінці у Facebook ще 5 танків БМ “Оплот-Т” доставлені до Таїланду.

Неофіційні фотографії з п’ятьма БМ “Оплот-Т” для Королівської армії Таїланду були зроблені під час транспортування танків у країні. Також було підтверджена інформація по отриманню Таїландом двох БРЕМ-84 “Атлет”, які передбачались для Королівської армії окрім 49 танків.

 

БМ “Оплот-Т”під час транспортування у Таїланді Фото: Wassana Nanuam

Як повідомляллось раніше, ця партія була готова наприкінці вересня, загальний обсяг замовлених для Королівської армії Таїланду БМ “Оплот-Т” складає 49 одиниць, наразі вже доставлено 36 бойових машин. Решту 13 у Таїланді очікують отримати найближчим часом.

Загальновідомо, що в 2011 році ЗС Таїланду уклали з компанією “Укрспецекспорт” контракт вартістю 7,2 млрд. батів (близько 240 млн. дол. на момент укладення контракту) на поставку 49 основних бойових танків БМ “Оплот” (плюс 2 БРЕМ), однак через російсько-українську війну українські виробники не змогли виконати угоду у встановлені терміни (деякі частини танку вироблялися в Російській Федерації).

Експортна ціна одного танка БМ “Оплот” складає біля 5 млн доларів США, або 130 млн. гривень за одиницю. За кошти кожного проданого танка БМ “Оплот” закупляються імпортні комплектуючі, ремонтуються й модернізуютья по 10 наших основних танків Т-64.

На початку червня Таїланд отримав попередню партію БМ “Оплот”, також зараз відомо, що з наступного року перші 10 цих бойових машин отримають українські Збройні Сили.

Модернізуючи свій парк бронетехніки, СВ Таїланду в 2016 році замовили 38 китайських танків VT-4 ігноруючи російські пропозиції. Перші 28 танків були доставлені в Таїланд 8 жовтня 2017 року. Китай також має намір побудувати центр з ремонту та обслуговування бронетехніки в Таїланді після передачі ВС цієї країни ОБТ VT4 і ББМ VN1.

*При копіюванні матеріалів активне посилання на сайт обов’язкове.
*Точки зору авторів публікацій можуть відрізнятися від позиції редакції.
*Інформація публікується з відкритих джерел.

Продовжити читання ?
Реклама
Реклама
Реклама

Trending