Зв'яжіться з нами

ВПК

Мінометний комплекс UKR-MMС

Опубліковано

на

На виставці “Зброя та безпека” ДП “Укроборонсервіс” вперше продемонструє мобільний мінометний комплекс UKR-MMС. Про це повідомляє Defense Express.

Високоточний засіб вогневої підтримки мотопіхотних підрозділів рівня рота-батальйон.

Основними складовими елементами мобільного мінометного комплексу є система управління вогнем, апаратура управління, механізм приведення в бойове положення і наведення міномета, безпосередньо сам міномет – точніше, його ствол. Все це, включаючи боєкомплект, розміщується на бойовій машині, яка здатна самостійно виконувати бойові завдання.Світлина від Сергія Згурця.

Бойова машина оснащена автоматизованою цифровою системою управління вогнем. Для наведення використовуються механізми і приводи, керовані СУО.

Світлина від Сергія Згурця.

Світлина від Сергія Згурця.

Час готовності до стрільби з похідного положення – 35 секунд. Час переведення з бойового положення в похідне – не більше 25 секунд. Максимальна дальність стрільби зі штатної міномета 2Б11 при використанні штатних боєприпасів – до 7,2 км. Досвідчений розрахунок може забезпечити скорострільність до 12 пострілів в хвилину. У укладаннях боєкомплекту броньованої машини поміщається до 60 мін. Екіпаж бойової машини складається з трьох осіб, один з яких – механік водій.

Механізм приведення в бойове положення і наведення міномета і опорна плита – важливі вузли, які розроблені іспанськими партнерами ДП «Укроборонсервіс». При транспортуванні міномет укладається в горизонтальне положення, а для стрільби він за допомогою пневматичної системи розгортається назад. Кути горизонтального наведення становлять ± 60 °, вертикального наведе ня від 45 ° до 85 °, наведення міномета здійснюється за допомогою автоматичних приводів.

Далі – кілька фото, які Сергій Згурець  на днях зробив на полігоні, де проходили випробування міномета. Ознайомитися з мобільним мінометним комплексом UKR-MMС від ДП «Укроборонсервіс» можна на стенді 3-E61 і на відкритому майданчику. Після виставки – черговий етап випробувань.

Світлина від Сергія Згурця.

Світлина від Сергія Згурця.

Світлина від Сергія Згурця.

Світлина від Сергія Згурця.

*При копіюванні матеріалів активне посилання на сайт обов’язкове.

*Точки зору авторів публікацій можуть відрізнятися від позиції редакції.

*Інформація публікується з відкритих джерел. Джерело:https://www.facebook.com/zbroya.ua/

Продовжити читання ?
Реклама
Натисніть, щоб коментувати

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

ВПК

Завжди готовий до бою – знаменитий «Парабелум» (ВІДЕО)

Опубліковано

на

Німецький пістолет Люгера моделі P08, також відомий як «Парабелум» – безумовно, один з найзнаменитіших пістолетів всіх часів. Точний, надійний і зручний, він цінувався не тільки в німецькій армії, а й як трофей у противника.

Пістолет Люгера (Люгер, Парабелум; ньому. P08, Parabellum, Borchardt-Luger) – пістолет калібру 9 мм, розроблений в 1900 році австрійцем Георгом Люгером на основі конструкції пістолета Хуго Борхардта.

Головним достоїнством «Парабелум» є висока точність стрільби, досягнута за рахунок зручної «анатомічної» рукояті з великим кутом нахилу і легкого (майже спортивного) спуску.

Пистолет Парабеллум

 

Характеристики пістолета

  • Калібр 9 мм. під патрон 9×19mm Parabellum
  • Швидкість стрільби — 27—30 пострілів за хвилину
  • Вага без патронів — 0,890 кг
  • Вага з патронами — 0,990 кг
  • Довжина — 217 мм
  • Висота — 135 мм
  • Довжина ствола — 100 мм
  • Початкова швидкість кулі — 320 м/с
  • Магазин — 8 патронів
  • Прицільна дальність пострілу — 50 метрів

Характерні особливості конструкції:

  • Екстрактор розташований зліва (стріляні гільзи викидаються ліворуч та вверх)
  • Один запобіжник прапорцевого (флажкового типу) на лівій стороні рамки
  • Є вказівник наявності патрона в патроннику

Пістолет Люгера Р08 активно використовувався в Першій і в Другій світових війнах. Незважаючи на те, що на початку Другої світової війни він вже почав замінюватися більш новим і надійним пістолетом P38, Люгер залишався основною зброєю офіцерів Вермахту.

Користувався неабияким попитом в багатьох країнах світу, а в деяких стояв на озброєнні. Головними імпортерами P08 були США, (туди він постачався під назвою Luger»),  Болгарія, Фінляндія, Голландія, Португалія та Швейцарія, де також було налагоджено виробництво. Р08 послужив компоновочним зразком для таких пістолетів, як японський «Намбу» зразка 1914 року, американський «Ругер» Mk II, а також фінський «Lahti L-35».

Пов’язане зображення

 

Складний і дорогий у виробництві, «Парабелум», проте, виявився дуже вдалим, і став передовою збройової системою для свого часу. Продукується і по теперішній час. Всього було випущено понад 3 000 000 пістолетів Parabellum різних модифкацій.

Надавши значний вплив на розвиток збройової справи, пістолет Люгера перетворився на своєрідний еталон для порівняння. Створюючи нові системи пістолетів, конструктори донині часто говорять про досягнення точності бою або інших властивостей, аналогічних Люгеру.

Якість і висока живучість пістолетів Люгера дозволила їм успішно дожити до наших днів і стати популярною цивільною і спортивною зброєю.

Наскільки надійний «Парабелум», якщо скупати його в болоті, показують невгамовні автори інтернет-каналу InRangeTV, відомі подібними знущаннями над багатьма зразками стрілецької зброї.

Mud Test: WW1 & WW2 P08 Luger

Видно, що пістолет добре переносить «купання» і не втрачає здатності стріляти. Природно, що випробувачам і в голову не прийшло закинути зброю в болото з відкритим затвором, стволом або вийнятою обоймою – але відмова «Парабелум» в такому випадку є очевидною, а стрільба з нього просто небезпечною.

 

*При копіюванні матеріалів активне посилання на сайт обов’язкове.

*Точки зору авторів публікацій можуть відрізнятися від позиції редакції.

*Інформація публікується з відкритих джерел. 

Продовжити читання ?

ВПК

Українські військові розробки, що ставали справжньою сенсацією

Опубліковано

на

Коли б вони не з’являлись, ці військові розробки ставали справжньою сенсацією серед фахівців військової справи. Нашпиговані зброєю авіаносці, патрони, що здатні пробивати броню кращих БТР, завод оптичного скла, що забезпечує увесь оборонний комплекс, чи навіть гідроплан Першої світової війни, що радше нагадував броньований літальний винищувач.

1. “Козак-2” – єдиний український бронеавтомобіль, що пройшов процедуру дослідного підриву

 

Пов’язане зображення

Український бронеавтомобіль “Козак-2” має кілька модифікацій

“Козак-2” виготовляють на базі цивільної вантажівки “Iveco EuroCargo”. Об’єм двигуна – 5,9 літра потужністю 279 кінських сил. Машина доволі маневрена – легко долає підйом у 60 градусів, боковий кут нахилу у 30, та брід завглибшки майже півтора метра. Приємно дивує й вантажопідйомність – 4 тонни, ще 6 можна спакувати на причіп.

Бронеавтомобіль розрахований на трьох членів екіпажу та десантну команду з восьми осіб. До речі, сидіння не стоять на підлозі, а висять на верхніх кріпленнях рами. Це ще один рівень захисту пасажирів у разі підриву днища.

Під маркою “Козак-2” розроблено кілька модифікацій, тож він здатний виконувати кілька функцій. Можна встановити кулемет або ж гранатомет і забезпечувати вогневу підтримки особового складу. Підійде він як для ведення тактичних операцій, так і для розвідки. Зрештою, послугує і в ролі броньованої санітарної машини для евакуації поранених.

2. Миколаївський суднобудівний завод – підприємство, яке готувало для Радянського Союзу кращі авіаносці

Результат пошуку зображень за запитом "авіаносний крейсер "Київ""

Український авіносний крейсер, виготовлений на Миколаївському суднобудівному заводі

Перший радянський авіносний крейсер “Київ” буквально нашпигували зброєю. 4 пускові установки протикорабельних ракет “Базальт”. Дві пускові установки “Шторм”, та ще 2 двухствольні артилерійські установки “АК-726”. У будь-який момент капітан міг дати команду “Залп” і випустити по противнику торпеди або глибинні бомби.

Утім дітище Миколаївського суднобудівного почувалося вільно не лише у водній стихії. В ангарі крейсера могло розташуватися десяток гвинтокрилів та ще стільки ж літаків, які спеціальними підйомниками виводили на поверхню.

Довжина злітної палуби становила 189 метрів, але її не використовували для розгону. Як-38 здіймались у повітря вертикально. Виявивши підозрілий об’єкт, льотчики вирушали у заданому напрямку, аби зібрати для капітана більше інформації.

3. Ізюмський приладобудівний завод – унікальне українське підприємство, що виробляє оптичне скло

Ізюмський завод виготовляє оптичне скло для ракетних комплексів

Щоб перетворити пісок на скло, потрібно розігріти піч до 1800 градусів. А далі – акуратно відлити розжарене скло у блоки. На перший погляд, усе просто, але й тут є нюанси. Під час процедури важливо уникнути димки, не допустити утворення бульбашок та проникнення дрібних частинок каміння.

Перший етап завершено. Далі застиглу брилу скла ідеально розрізають та зашліфовують, адже незабаром вони опиняться в системах керування вогнем на українських “Булатах”, “Оплотах”, та “Дозорах-Б”. Співпрацюють і з конструкторським бюро “Луч”, які випускають протитанкові ракетні комплекси “Стугна-Пе” та “Корсар”.

4. Дмитро Григорович – українець, який перетворив гідроплан на грізну бойову одиницю

Гідролітак “М-9” – найпопулярніший винахід Дмитра Григоровича

Киянин Дмитро Григорович представив гідролітак спеціальної конструкції “М-1”. Цей революційний винахід великого резонансу не викликав. Утім військове керівництво незабаром знову примчало до інженера – в Європі саме розгорталась Перша світова війна. І цього разу українець знайшов, чим вразити силовиків.

Наступне дітище – двомісний “М-5” – одразу взяли на озброєння Балтійський і Чорноморський флоти. Найчастіше гідроплан використовували для розвідки. Саме завдяки йому на підході до Севастополя льотчики помітили німецькі швидкохідні крейсери “Бреслау” та “Гебен”. Та справжньою зіркою серед розробок киянина стала модель “М-9”. Тут могли поміститися троє людей – пілот, бортмеханік, який скидав бомби, і стрілець у носовій частині, який обстрілював з кулемета Максим ворожі кораблі. З двигуном у 150 кінських сил машина забезпечувала вищу швидкість, ніж у багатьох тодішніх винищувачів, чудово трималася на воді при чотирибальному штормі й навіть могла злітати зі снігу.

5. Stiletto – компанія, яка готова виробляти для України набої посиленої бронебійної здатності

Stiletto Systems виробляє набої посиленої бронебійної здатності

Чи можливо пробити броню товщиною 20,5 міліметрів однією кулею? Одразу напрошується думка, що ні. Адже таким захистом володіють БТР й смішно протистояти їм звичайною гвинтівкою. Втім у нас дещо застаріле уявлення про можливості сучасних набоїв, що й підтвердили випробування на полігоні у Житомирській області.

Набої від компанії Stiletto здатні зробити решето з бронежилетів 6 ступеня захисту та усіх броньованих машин, які залучені у військах так званих “Л/ДНР”, в тому числі, російських “Тигрів”.

Матеріал для куль команда виготовляє не із готових сплавів, а з порошку. Останній спресовують або ж спікають. Така методика дозволяє розміщувати центр тяжіння симетрично до вісі кулі, що відповідно мінімізовує відхилення від траєкторії. Сердечник для снайперських бронебійних куль виробляється зі сплаву вольфраму і карбід вольфраму, що власне й посилює бронебійну силу.

 

Продовжити читання ?

ВПК

Зброя та безпека 2017: три українські розробки, якими варто пишатися

Опубліковано

на

Минулого тижня у Києві пройшла традиційна міжнародна виставка “Зброя та безпека 2017”. Крім винаходів багатьох країн-партнерів, які привезли до України свої творіння, відвідувачі оцінили й наші розробки.

А їх, треба зауважити, було не так і мало. WAC-47, надточний керований снаряд “Карасук”, БТРи та бронемашини вогневої підтримки. Слід підкреслити, що якість роботи українських інженерів оцінили всі, оскільки наші інженери зробили великий крок у майбутнє.

Зупинимось на броньованих машинах, які у найближчому майбутньому стануть такими ж символами України, як танки “Оплот”.

Майбутній символ України - БТР-4МВ1 - фото 202984

Майбутній символ України – БТР-4МВ1

Мабуть, головною новинкою від “Укроборонпрому” став БТР-4МВ1. Українці модернізували прототип БТР-4мВ, який було представлено три роки тому. Родзинкою цього транспортеру є те, що в нього взагалі немає ані вікон, ані дверей у передній частині машини. Крім того, на броні додатково розмістили модульні бронеплити, які можна замінити навіть у полі, якщо, звісно, мати запчастини.

У передній частині транспортеру немає ні вікон, ні дверей - фото 202985

У передній частині транспортеру немає ні вікон, ні дверей

Саме ці речі роблять БТР-4МВ1 максимально безпечною для екіпажу. Щодо озброєння, чиновники державного концерну вирішили не вигадувати нічого та оснастили новинку стандартним бойовим модулем “Штурм” із гарматою ЗТМ-2. Але ж не “допилити” 30-мм автоматичну гармату не змогли. До неї додали крутий оптико-електронний тепловізор, вироблений на Ізюмському приладобудівному заводі. Тож тепер бійці, що сидять у кабіні БТРу, зможуть бачити вночі цілі на відстані п’ятьох кілометрів, а порятунку від БТР-4МВ1 нема.

Тепловізор від

Тепловізор від “Укроборонпрому”

Іншою розробкою похизувалися працівники Житомирського та Київського бронетанкових заводів. Працюючи спільно, інженери створили “Страж” – бронемашину вогневої підтримки танку. Вона є надпотужною зброєю, яку катають на шасі Т-64.

Бронемашина

Бронемашина “Страж”

Маючи в оснащенні тепловізор та електронну систему управління вогнем, а також лазерний далекомір, екіпаж може влучно працювати з бойового модулю “Дуплет” – двох автоматичних гармат 30мм калібру – по будь-яких живих цілях, які можуть завадити роботі наших танків. А для того, щоб українські воїни, сидячи в якомусь “Оплоті”, могли почуватися у безпеці, у “Стража” є ПТРК “Бар’єр”. Ракети протитанкового комплексу здатні вразити бронемашини з відстані п’ятьох кілометрів та пробити листи броні товщиною 800 міліметрів.

ПТРК

ПТРК “Бар’єр” вже знайомий любителям зброї по комплексах “Фантом”

Тож, “Стражеві” пророкують велике майбутнє, оскільки у сучасному бою “життя” танка сягає приблизно півгодини. Українські ж розробки здатні збільшити ці показники.

Справжня

Справжня “лялька” – БТР “Отаман”

Третя ж річ, яку із гордістю презентували на “Зброї та безпеці”, – БТР “Отаман” розробки приватного науково-виробничого підприємства “Практика”. Працівники цього закладу зробили з застарілих бронетранспортерів справжню “ляльку”. Єдине, що залишилося від прототипів – БТР-60 та БТР-70 – ходова частина, та й те тільки тому, що вона зарекомендувала себе як достатньо надійна.

Машину оснастили новеньким бронекорпусом із додатковим активним захистом, а також додали до цього пристрій, який робить протитанкові міни чимось даремним. Розробники кажуть, що за стандартами НАТО STANAG “Отаман” сягає четвертого рівня з шести.

Це значить, що куля калібру 14.5 мм х 114 з 200 метрів на швидкості 911 метрів на секунду просто відскочить від броні!

Круговий захист дає можливість уберегтися від осколково-фугасного снаряду, який розірвався у 25 метрах від БТРу. Вражаючі характеристики!

Щодо зброї, то на “Отаман” причепили той самий “Штурм”, який стоїть на “укроборонпромівському” БТР-4МВ1, а ще на нього можна навісити майже будь-яку модульну систему: від мінометної установки до артилерійської.

“Отаман” оснащений “Штурмом”

Незабаром у “Практиці” хочуть відправити зразок на ходові випробовування, а після цього її продаватимуть військовим.

Олексій Чибісов

При копіюванні матеріалів активне посилання на сайт обов’язкове.

*Точки зору авторів публікацій можуть відрізнятися від позиції редакції.

*Інформація публікується з відкритих джерел. Джерело: https://news.karpaty.rocks/

Продовжити читання ?
Реклама
Реклама
Реклама

Trending

Copyright © 2017 Військовий навігатор України