Зв'яжіться з нами

Cтатті

Найсильніші у світі солдати — з Форт-Бреґґа

Опубліковано

на

Хоча бійці спецзагону «Дельта» здатні вбити голими руками кількох ворогів за лічені секунди, уміння влучно й швидко стріляти вони цінують набагато вище за володіння будь-яким видом єдиноборств

Загін спеціального призначення «Дельта» збройних сил США розпочав своє існування ще 1977 року і, на думку експертів, сьогодні є одним із найбільш підготовлених та оснащених підрозділів у світі. Історія його створення та формування вельми цікава

Ще на початку 1960-х років командування американських «зелених беретів» уклало договір із відомим британським підрозділом спеціального призначення SAS (Спеціальна авіадесантна служба) про взаємне стажування своїх бійців із метою обміну досвідом. Відповідно до цього документа, кожна зі сторін мала направити по одному офіцеру та одному сержанту на стажування протягом року. Одним із перших американців у Велику Британію поїхав капітан Чарльз Бекквіт, якого вважають «батьком» цього підрозділу.

Перше відкриття, яке він там зробив, було таким: право носити берет з емблемою SAS треба заробити, проливши чимало поту й крові. Досить сказати, що Бекквіт був вражений тим, що перевірочні випробування в британському SАS було розділено на п’ять етапів, і займали вони півроку. Гідно оцінив Бекквіт також правило SAS ніколи не випускати з рук зброю. Рушничний ремінь тут скасували ще 1948 року, щоб усунути спокусу вішати автомат на плече.

Повернувшись 1963 року з Великої Британії додому в США, Бекквіт став переконувати своє керівництво в необхідності створення спецпідрозділу, аналогічного SAS. Однак минуло ще майже 15 років, перш ніж керівництво Пентагону ухвалило рішення про реалізацію проекту «Дельта».

Днем народження загону стало 19 листопада 1977 року. Саме того дня вдалося закінчити формування першої групи бійців із 30 осіб. Та, як виявилося, добирати потрібних людей дуже складно, хоча охочих було чимало: 150 добровольців у першому списку кандидатів. Майже всі вони пройшли В’єтнам у складі сил спецпризначення збройних сил США, проте вимоги до кандидатів змогли задовольнити лише 20% із них. Під час другого відбірного курсу із 60 претендентів успішно витримали всі випробування тільки п’ятеро. Довелося Бекквіту та ще двом офіцерам, які воювали з ним у В’єтнамі, об’їхати всю Америку в пошуках відповідних хлопців. Побували вони й у Європі.

Бекквіт гадав, що на комплектування загону людьми та їхнє початкове навчання піде приблизно півтора року, але виявилось, що реально потрібно було майже три роки. Основу системи добору, оцінювання й підготовки особового складу «Дельти» становила програма SAS, однак за час існування загону вона зазнала чимало змін.

Нині загін укомплектовано найдосвідченішими військовослужбовцями зі складу частин спеціального призначення збройних сил США та полку рейнджерів. Під час його комплектування увагу звертають передусім на індивідуальні риси військовослужбовця, його фізичний та інтелектуальний потенціал.

Попередній відбірний курс «Дельти» — це жорсткий тест із загальнофізичної підготовки та марш-кидок по пересіченій місцевості. Кандидати мають подолати 65 км із рюкзаком вагою 23 кг, орієнтуючись винятково за картою та компасом. Відсів тут досягає 50%.

Потім величезна кількість психологічних тестів і співбесід допомагають визначити, чи вдасться кандидатові поєднувати в собі протилежні риси. Кандидата засипають різноманітними питаннями, тоді уважно вивчають відповіді й реакції та визначають риси його особистості. Треба, щоб він мав залізну витримку й агресивну зухвалість; міг діяти відповідно до наказу й самостійно приймав відповідальні рішення; беззаперечно підкорявся командирам і впевнено вів за собою інших; не був позбавлений співчуття та був здатний убивати без найменших вагань; постійно розширював межі своїх фізичних і психічних можливостей та не вважав себе суперменом. Як доводить досвід, найбільше таким складним вимогам відповідають люди з пасивноагресивним типом характеру. Але тільки в тому разі, якщо ними керує якась ідея вищого плану — служіння Батьківщині, Богу, закону, справедливості тощо. Після тестування та співбесіди з кандидатом, якщо він пройшов усі тести й випробування та відповідає висунутим вимогам, із ним укладають контракт на три роки.

Відразу після зарахування новобранців у загін починається їхнє навчання. Воно має дві частини: піврічний початковий курс, на якому бійці вдосконалюють свої індивідуальні навички, і основний, під час якого відбувається відпрацювання дій у складі підрозділу. Новобранці вивчають прийоми та методи боротьби з терористами й партизанами, тактику штурмових, аеромобільних і повітрянодесантних операцій. У програму також уключено вогневу підготовку, мінно-вибухову справу, рукопашний бій, вивчення сучасних приладів спостереження та зв’язку, швидкісне водіння транспортних засобів (включно з танками, вертольотами й легкими літаками), скелелазіння, медичну підготовку тощо.

Як під час навчання на цьому курсі, так і в подальшому найбільшу увагу приділяють особистій вогневій підготовці кожного бійця. На неї відводять п’ять днів на тиждень. Нормативи зі стрільби досить жорсткі. Наприклад, під час стрільби з гвинтівки потрібно влучити в «десятку» одним пострілом із відстані в 100 ярдів (91,4 метра) і не більше ніж трьома пострілами з відстані в 600 ярдів (548,6 метра). У подальшому солдати «Дельти» лише відточують навички стрільби з будь-яких позицій та в будь-яких умовах, намагаючись довести їх до ідеалу.

Ось що каже колишній боєць-оператор «Дельти»: «Ми дійшли до досконалості. Щоразу, коли ми стріляли, намагалися влучити просто в чорну мітку, але далі прогрес стрільби почав знижуватися, тоді нам треба було вивчати тонкощі механіки та балістику стрільби. Невдовзі ми змогли б уразити й волосинку».

Бійці підрозділу «Дельта» спочатку вчаться стріляти на невеликі відстані, доводячи це до досконалості, потім збільшують дистанцію й продовжують працювати в такому ж темпі. Згодом вони вчаться стріляти під час ходьби точно в голову, і досконалість приходить, коли оператори вже під час повноцінного бігу стріляють просто в голову рухомій мішені.

Арсенал рукопашного бою невеликий: близько трьох десятків найефективніших прийомів. І хоча бійці «Дельти» здатні вбити голими руками кількох ворогів за лічені секунди, уміння влучно та швидко стріляти вони цінують набагато вище за володіння будь-яким видом єдиноборств.

Протягом усієї подальшої служби особовий склад «Дельти» продовжує вдосконалювати свою професійну майстерність. Регулярно бійці групи вирушають на стажування в антитерористичні підрозділи дружніх Сполученим Штатам держав — Німеччини, Великої Британії, Ізраїлю. Нерідко вони беруть участь у змаганнях спецпідрозділів усередині країни та за кордоном. Усе це дає змогу бійцям цього підрозділу розширити свій досвід і підтримувати високу готовність до дій у реальній бойовій обстановці.

«Дельта» постійно співпрацює з такими іноземними військовими об’єднаннями, як австралійська SAS, британська SAS, канадська JTF-2, французький GIGN, німецький GSG 9, ізраїльський SM. Часто тренування поєднуються із тренуваннями інших американських контртерористичних угруповань.

Основним місцем дислокації «Дельти» є Форт-Бреґґ (штат Північна Кароліна). Там розташовано штаб, навчальний центр, житлові приміщення, склади, технічний парк. Для ряду спеціальних тренувань використовують й інші навчальні центри, наприклад, Форт-Ґрілі на Алясці (в умовах Крайньої Півночі), Форт-Ґулік у Панамі (в умовах джунглів).

Бійці «Дельти», які здійснюють спецоперації, називаються операторами. Командування намагається приховувати персональний склад загону, а також належність до нього того чи іншого військовослужбовця. На службі вони можуть носити цивільний одяг, бороду, довге волосся тощо. На військовій формі не завжди носять знаки, що ідентифікують належність бійця до загону «Дельта».

Особовий склад «Дельти» поділяють на бойовий і допоміжний. Вимоги до допоміжного не такі жорсткі, як до оперативного. Головне — задовольняти формальні вимоги (особливо стосовно допуску до таємних документів і дисциплінованості) та мати високу кваліфікацію за своєю спеціальністю. Бойовий склад організаційно поділяють на роти, які у своєму складі мають шість загонів. Загін із 16 бійців може діяти самостійно й розподілятися на групи по вісім, чотири або дві особи. Кількість особового складу — від 200 до 500 людей.

За офіційними документами, призначення групи «Дельта» — участь у таємних бойових операціях, насамперед за межами США.

Роман ВУС

 

*При копіюванні матеріалів активне посилання на сайт обов’язкове.

*Точки зору авторів публікацій можуть відрізнятися від позиції редакції.

*Інформація публікується з відкритих джерел. Джерело:http://na.mil.gov.ua/

Продовжити читання ?
Реклама
Натисніть, щоб коментувати

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Cтатті

The Washington Post: Україна відчайдушно потребує миру. Чи можуть допомогти миротворці?

Опубліковано

на

На заході починає бити артилерія. Це місто Мар’їнка, розташований поблизу Донецька, де зараз знаходиться передній край бойових дій українського конфлікту. Тут, як і всюди вздовж лінії фронту починається стрілянина, як тільки їдуть міжнародні спостерігачі.

Тетяна Куценко показує мені свій будинок і те місце в саду, де впала ракета. У вікно будинку потрапила куля. Вона так і залишилася між подвійними скельцями. Господиня заклеїла вхідний отвір стрічкою, адже сенсу міняти скло немає. Швидше за все, в нього потраплять інші кулі.

Так живе Мар’їнка, де неможливість стала буденністю. Діти в шкільних класах, де вікна захищені мішками з піском, вчаться тому, як розпізнавати снаряди і наземні міни. Режим припинення вогню був порушений відразу ж, як тільки про це досягли домовленості. Надгробні плити на свіжі могили встановлювати не поспішають – вони будуть розбиті шаленими кулями. Тепер ця територія не переходить з рук в руки, але йде постійна боротьба.

5 вересня раптово з’явився шанс змінити ситуацію – президент Росії Володимир Путін несподівано заявив журналістам, що Росія підтримає ідею розгортання в Україні миротворчої місії ООН. Президент України Петро Порошенко вже довгий час закликає ввести в країну контингент миротворців ООН, але відсутність підтримки з боку Росії перешкоджало прогресу. 20 вересня Порошенко заявив про необхідність залучення миротворців під час свого виступу на Генеральній Асамблеї ООН.

Місія з підтримки миру в ідеалі розведе воюючі сторони і посилить ефективність спостерігачів ОБСЄ. І хоча миротворці не зможуть покласти край конфлікту, вони забезпечать дотримання режиму припинення вогню, що істотно поліпшить становище сотень тисяч людей, що живуть уздовж лінії фронту.

Ті, хто залишився у вєнному регіоні, відчувають величезний стрес, і організації з надання допомоги, такі як “Лікарі без кордонів”, направили туди мобільні психологічні клініки, які переміщаються по території, допомагаючи місцевим жителям впоратися. Мало хто має кошти, щоб отримати допомогу в іншому місці, чи вижити при відсутності реальної перспективи закінчення війни або пережити втрату дуже складне завдання.

Дефіцит почуття завершеності виникає в різних випадках. Для деяких це безперервна стрілянина, але для інших це  родичі, які пропали безвісти. “Ми називаємо це« неоднозначна втрата ». Людина присутня в ваших думках, але в реальності її вже немає”, – розповідає Маріана Чакон Лозано, яка займається зниклими без вести в українському представництві Міжнародного комітету Червоного Хреста (МКЧХ).

Валентина Тиличко шукала сина з тих пір, як він зник 3 серпня 2014 року. Він поїхав до Донецька, щоб забрати зарплату, подзвонив їй, коли вийшов з автобуса по дорозі додому. Почався сильний обстріл, і вона більше не чула від нього нічого.

Тепер, як і багатьом матерям, чиї діти пропали безвісти, їй сниться один і той же сон. Вона бачить, як її син, Діма, йде по вулиці. Вона біжить за ним, але втрачає його в натовпі, і люди її не розуміють. Інші матері в Мар’їнці бачать схожі сни про повернення своїх синів – ті приходять до них, щоб сказати, що не можуть пригадати дорогу додому або лежать в лікарні і не можуть згадати, хто вони. У розпачі деякі матері звертаються до екстрасенсів або інтернет-шахраїв, які стверджують, що можуть допомогти знайти їхніх зниклих родичів.

Тетяна Куценко вислуховує Валентину Тиличко, потім вчить її, що сказати поліції, щоб її сина додали до реєстру зниклих без вести і дає контакти МКЧХ. Син самої Тетяни пропав безвісти рік тому.

Він був частково паралізований і зник після зустрічі з українськими солдатами в 2015 році. Вона бачила, що військові їхали на його машині з розбитим лобовим склом. Після року зусиль їй вдалося домогтися розслідування, в ході якого один з солдатів показав мінометний кратер, де вони залишили тіло її сина. Ці два солдата постали перед судом.

Тепер її син похований, вона приносить на могилу троянди зі свого саду, але надгробний камінь поки поставити не може. Кладовище часто потрапляє під обстріл, кулі ушкоджують і руйнують надгробки. “Йому доведеться почекати, поки все не зміниться”, – говорить вона.

Чи стануть миротворці ООН на землю Східної України, залежить від переговорів між Україною і Росією. Україна повинна погодитися на будь-яку місію, а Росія повинна зняти вето, щоб будь-яка місія відбулася. Поки Путін виступає за обмежений мандат, який визначає як завдання місії контроль за ситуацією на лінії фронту і супровід спостерігачів від ОБСЄ.

Україна виступає за розширений варіант, при якому місія охопить весь Донбас з категоричною умовою доступу до ділянок україно-російського кордону, де відсутній контроль України, а зброя і військові вільно переправляються з Росії на утримувану сепаратистами територію. Довіри між сторонами практично немає.

Ян Бейтсон, журналіст та стипендіат програми Фулбрайта

*При копіюванні матеріалів активне посилання на сайт обов’язкове.

*Точки зору авторів публікацій можуть відрізнятися від позиції редакції.

*Інформація публікується з відкритих джерел. Джерело:The Washington Post

Продовжити читання ?

Cтатті

Що саме тривожить ветеранів АТО…

Опубліковано

на

У Верховній Раді зазвичай консолідовано голосують за законопроекти, які стосуються соціального забезпечення ветеранів АТО, якщо тільки вони є в порядку денному, запевняє народний депутат Олег Петренко. Водночас активісти стверджують, що ще чимало важливих ініціатив чекають на розгляд. Вони стосуються не лише фінансового забезпечення, а й різного роду соціальних пільг.

Громадська організація «Юридична сотня» звернулася до голови Верховної Ради Андрія Парубія, щоб він виділив окремий день для розгляду законопроектів, що стосуються соціально-правового захисту учасників АТО. Ідеться про дев’ять проектів, які вже пройшли комітети. Ще 27 законопроектів, які стосуються потреб учасників та ветеранів АТО, можуть потрапити до сесійного залу упродовж тижня, впевнені активісти.

Позафракційний народний депутат та учасник АТО Олег Петренко каже, що Верховна Рада зазвичай не має проблем із тим, щоб проголосувати за законопроекти про підвищення соціального статусу учасників та ветеранів АТО, якщо вони потрапляють до порядку денного.

«Парламент цієї каденції прийняв дуже багато законопроектів, які підвищували соціально-правовий статус ветеранів АТО. Це стосується дуже багатьох сфер життєдіяльності: лікування, санаторного оздоровлення, надання земельних ділянок, набуття вищої освіти», – перераховує він, хоча зазначає, що певна частка законопроектів є «законодавчим спамом».

Основну проблему з прийняттям потрібних законопроектів народний депутат вбачає в тому, щоб відповідальні за формування порядку денного додавали їх у «прохідну» частину парламентського порядку денного.

Серед таких ініціатив Петренко називає зокрема законопроект про створення баз даних ДНК для оперативної ідентифікації загиблих. Також, на його думку, врегулювання потребує статус добровольців,які не увійшли офіційно до лав ЗСУ, іноземних добровольців, а також ситуації, коли ветерани йдуть з життя внаслідок бойових травм вже після звільнення з армії. У таких випадках, каже він, ускладнюється отримання одноразових компенсацій родичами.

Голова громадської організації «Юридична сотня» Леся Василенко додає до цього переліку питання щодо компенсації за оренду житла рядовим та сержантам ЗСУ.

«На сьогоднішній день лише офіцери можуть отримувати компенсацію, якщо винаймають житло поза межами військової частини. Солдати і сержанти такої можливості не мають», – пояснює вона.

Також, за словами активістки, учасники АТО цікавляться можливістю безмитного ввезення автомобілів з-за кордону. Але наразі немає законопроекту, який передбачав би таку пільгу і одночасно усував корупційні ризики, які можуть виникнути у зв’язку з цією практикою.

Подбати про вояків та ветеранів війни на Донбасі має як держава – шляхом фінансової підтримки, – так і суспільство, упевнений священик УГКЦ, військовий капелан та голова організації «Фронтова капеланія «Шлях єднання» отець Микола Мединський.

«Потрібні проекти більше реабілітаційного характеру, які допоможуть повернутися до повноцінної роботи. Потрібне забезпечення житлом тих вояків, які потребують. Якщо воїн, Боже борони, отримає поранення – щоб він розумів, що підтримка держави буде не на рівні балаканини відносно проектів у майбутньому, щоб підтримка відбувалася тут і зараз», – пояснює він.

В той же час депутат від «Опозиційного блоку» Михайло Папієв стверджує, що, хоча чинна українська влада постійно декларує збільшення соціального захисту учасників та ветеранів бойових дій на Донбасі, зміни до базових законів про пільги, прийняті у 2014 році, тільки погіршили майновий стан переважної більшості вояків ЗСУ.

«Тепер в разі, якщо сукупний дохід на одного члена сім’ї упродовж останніх шести місяців не перевищує того рівня доходу, який дає право на соціальну пільгу, то боєць, учасник АТО або родина загиблого цю пільгу отримує», – каже він.

Прив’язка пільг до доходів учасників АТО є, на думку депутата, абсолютно некоректною

«Їхнє грошове забезпечення – близько 20 тисяч гривень. Але порахуймо, що втрачають їхні сім’ї. Адже 20 тисяч гривень – це набагато більше, ніж 6820 гривень, ніж та сума доходів на сім’ю, яка дає право на пільги. Вони втрачають на сплаті житлово-комунальних послуг, вартість яких росте значно швидше, ніж грошове забезпечення вояків», – каже Папієв.

Олег Медведчук, заступник керівника управління Держслужби у справах ветеранів війни та учасників АТО, заявив в ефірі «Ранкової Свободи», що Міністерство соціальної політики вже розробило проект змін до закону про статус ветеранів війни. Згідно з проектом хвороби, які наступають протягом року після закінчення участі в АТО і спричиняють інвалідність чи смерть ветерана, також будуть підставою для соціальних виплат.

Водночас Медведчук впевнений, що оптимізації законотворчої роботи на користь ветеранів допомогло б створення Міністерства ветеранів.

«Якби було створено Міністерство ветеранів, можливо, можна було б перерозподілити повноваження, щоб все йшло виключно з одного державного органу, в тому числі різні питання соціального захисту, які зараз надаються різними органами», – припускає він.

 

*При копіюванні матеріалів активне посилання на сайт обов’язкове.

*Точки зору авторів публікацій можуть відрізнятися від позиції редакції.

*Інформація публікується з відкритих джерел. Джерело: https://www.radiosvoboda.org/

Продовжити читання ?

Cтатті

Хорватія знає, Хорватія вміє, Хорватія навчить Україну як повернути свої території

Опубліковано

на

Хорватія готова поділитися із Україною своїм досвідом реінтеграції раніше окупованих територій. Із такою пропозицією з трибуни Генеральної асамблеї ООН виступив прем’єр-міністр Хорватії Андрей Пленкович.

«Однією із найбільш успішних й була UNTAES – Тимчасова адміністрація ООН для Східної Славонії, яка закінчилася у січні 1998 року мирною реінтеграцією наших раніше окупованих територій. Ми пропонуємо це унікальне ноу-хау та свій величезний досвід у якості корисного додаткового внеску в зусилля міжнародної спільноти у подібних випадках, таких, як імплементація Мінських угод в Україні, де ми можемо провести багато паралелей», – сказав Пленкович.

Він нагадав, що Хорватія була реципієнтом безпекової допомоги, у тому числі кількох місій ООН.

«Хорватія готова допомогти іншим у постконфліктному переході своїм досвідом у примиренні й розбудові довіри», – наголосив прем’єр-міністр.

Нагадаємо: Тимчасова адміністрація Організації Об’єднаних Націй для Східної Славонії, Барані та Західного Срема (UNTAES) – це колишня місія ООН з підтримання миру в східній частині Хорватії у 1996-1998 рр. UNTAES було створено після підписання Ердутської угоди між хорватським урядом та представниками сербів.

Місія розпочалася 15 січня 1996 і мала тривати один рік, впродовж якого її представники повинні були стежити за демілітаризацією цих районів та забезпеченням мирної реінтеграції території до складу Хорватії. Військова і цивільна місія складалась із трохи більше 4800 солдатів, понад 400 поліцейських і 99 військових спостерігачів.

Правда передь цим хорватська армія провела успішні операції «Буря» та «Блискавка», що паралізували і деморалізували військові сили противника й дали можливість на проведення мирної операції з реінтеграції втрачених земель під егідою ООН.

 

*При копіюванні матеріалів активне посилання на сайт обов’язкове.

*Точки зору авторів публікацій можуть відрізнятися від позиції редакції.

*Інформація публікується з відкритих джерел. Джерело:https://www.ukrinform.ua/rubric-polytics/

Продовжити читання ?
Реклама
Реклама
Реклама

Trending

Copyright © 2017 Військовий навігатор України