Зв'яжіться з нами

Cтатті

Наші вороги вже перестали спати спокійно – командувач Сил спеціальних операцій

Опубліковано

на

Інтерв’ю з командувачем Сил спеціальних операцій генерал-майором Ігорем Луньовим про хід створення нової структури та майбутнє українських спецпри­­­­з­наченців.

Ігор Васильович Луньов народився 1962 року. Закінчив Одеське артилерійське командне училище. У 2001–2003 роках командував 25-ю бригадою ВДВ, згодом став заступником командувача ВДВ з бойової підготовки. Був одним із керівників оборони Донецького аеропорту. Із січня 2016-го очолює Командування Сил спеціальних операцій ЗСУ.

Чи успішно пройшов етап формування Сил спеціальних операцій (ССпО ЗСУ)? Що було зроблено?

— Я очолюю ССпО ЗСУ один рік і п’ять місяців. За цей час виконані всі завдання першого етапу: формування самого командування, його уком­плектування та оперативна підготовка офіцерів. До складу цієї структури були прийняті існуючі частини спеціального призначення та інформаційно-психологічних операцій. Крім того, у 2016-му фактично з нуля сформовано чотири нові військові частини. А головні зусилля ми зосере­дили на створенні навчально-тренувального центру. З грудня минулого року він функціонує в повному обсязі, налагоджено необхідну інфраструктуру. Зараз проводиться весь спектр курсів із підготовки військовослужбовців.

Результат пошуку зображень за запитом "генерал Луньов"

На повну потужність ми повинні вийти до 2020-го. А на 2017 рік стоїть завдання переробити нормативну базу відповідно до стандартів НАТО. Причому цей процес доволі специфічний, адже розуміння «стандартів НАТО» у всіх різне. Для цього ми співпрацюємо з представниками Альянсу. Вони нам надають безцінну допомогу в реформуванні. Звичайно, ми потребуємо й матеріально-технічної, й інформаційної допомоги, але самі теж навчилися ефективної роботи. Тому зараз відбувається взаємовигідна співпраця. Ми маємо унікальний досвід, який вони зацікавлені вивчати, натомість переймаємо в зарубіжних колег ті речі, які вже зараз відрізняють нас від радянського спецназу. Це інше мислення, інші підходи до планування.

Зараз триває набір на четвертий курс, але ми практично не займаємося пошуками: у нас понад 20 кандидатів на одне місце. Це звільнило багато ресурсів і дає змогу обрати справді найкращих.

 

Чи залишилися проблеми в правовому полі?

— Основні складнощі — те, що досі в Україні просто не було таких військ. Однак поступово рухаємося згідно із затвердженою Концепцією формування й розвитку. Де-факто ми виконуємо завдання, незважаючи на недосконалість законодавства, до­опрацьовуючи його в процесі. Ми перші в ЗСУ пов­ністю розробили програми розвитку до 2020 року з усіма заходами, термінами і, що головне, розрахунками коштів.

 

ССпО ЗСУ — це не лише бійці-спецпризначенці. Що можете розповісти про спеціалістів інформаційно-психологічних операцій (ІПсО)? Чи організована в них співпраця з державними структурами або громадськими організаціями?

— Справді, спецпризначенці — це вже ніби бренд. Вони на вістрі атаки. Однак до складу сил входять і підрозділи ІПсО, а зважаючи на серйозність інформаційних війн, зараз важко переоцінити їхнє значення. На жаль, констатую, що сьогодні ми не маємо панування в інформаційному просторі. Це пов’язано насамперед із матеріальними чинниками: російські медіа-структури мають значно більші кошти, вони впродовж років створювалися для однієї конкретної мети.

Результат пошуку зображень за запитом "ССО ЗСУ"

 

 

 

У суспільстві, коли згадують про спецпризначенців, часто обговорюють приклад ізраїльського Моссаду, його дії, особливо за кордоном. Коли українські військові зможуть показати щось подібне?

— На жаль, у цьому питанні ми знов-таки обмежені чинним законодавством. Щоб працювати за кордоном, треба мати прикриття, матеріальні засоби, документи. А це визначається нормативною базою. Я не можу повідомляти всі деталі наших операцій, але повторюю, що розробка документації не заважає фактичному виконанню завдань. У нас достатньо мотивованих бійців, щоб працювати навіть у таких умовах. Я досить авторитетно й відповідально можу заявити, що наші вороги вже перестали спати спокійно. У 2014 році роз­віду­вальна група одного з полків спецпризначення під час евакуації льотчиків потрапила в засідку. Ми два роки вираховували того, хто їх здав. Знайшли. Дістали з окупованої території. Зараз ця особа під слідством. Ми нічого не забуваємо й не пробачаємо, прийдемо за кожним. Це реалії.

Результат пошуку зображень за запитом "ССО ЗСУ"

 

Що робиться для визволення військових ССпО ЗСУ, які перебувають у полоні в ОРДіЛО?

— Ми робимо все можливе, щоб їх визволити, на відміну від радянського підходу, коли в разі за­хоплення в полон від спецпризначенців одразу відмовлялися. Таку практику припинено. Зараз працюємо над тим, щоб повернути їх додому. Це наш обов’язок.

На початку АТО в 2014 році бійці частин спеціального призначення, як найбільш підготовлені в умовах браку боєздатних підрозділів, направлялися для виконання невластивих їм завдань. Тоді такий підхід називали «забиванням цвяхів за допомогою мікроскопа». Чи змінилася ця ситуація зараз?

— Справді, така проблема існувала. Завжди згадую випадок, коли спецпризначенці використовувалися як протитанковий резерв. І завдання вони виконали. Але нині ситуація інша. З цього приводу в кінці минулого року я мав розмову з начальником ГШ, за його рішенням було суттєво зменшено кількість бійців ССпО ЗСУ в зоні АТО. При цьому визначено готовність до повернення, що вимірюється буквально годинами.

*При копіюванні матеріалів активне посилання на сайт обов’язкове.
*Точки зору авторів публікацій можуть відрізнятися від позиції редакції.
*Інформація публікується з відкритих джерел.

Продовжити читання ?
Реклама
Натисніть, щоб коментувати

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Cтатті

Українські «Каспер» і «Саурон» відповідають стандартам НАТО

Опубліковано

на

У Військовому інституті телекомунікацій та інформатизації презентовано нову систему екстреної евакуації поранених «Каспер» та експериментальну відео-систему виявлення та спостереження за безпілотними літальними апаратами «Саурон».

Зокрема, систему «Каспер» розробили фахівці Наукового центру зв’язку інституту. Вона суто українська та має спеціальне програмне забезпечення. Складається зі спеціальних маячків, які сигналами через супутник вказують координати пораненого.

Новітня експериментальна відео-система виявлення та спостереження за безпілотними літальними апаратами «Саурон» також унікальна. Її розробили офіцери кафедри спеціальних засобів зв’язку та радіотехнічних засобів навчального закладу. Вона забезпечує отримання, обробку та передачу відеоінформації про безпілотник в режимі реального часу та може дистанційно керувати відеосенсорами по радіоканалу.

— Сьогодні системи зв’язку та автоматизовані системи управління Збройних Сил України відповідають стандартам НАТО. Вони дозволили оперативно та безперервно здійснювати управління військами. Розвиток, подальше удосконалення, переозброєнню новітніми цифровими засобами зв’язку триває. Ми прагнемо досягти повної сумісності з країнами Альянсу, — зазначив начальник Головного управління зв’язку та інформаційних систем Генерального штабу ЗС України генерал-майор Володимир Рапко.

 

*При копіюванні матеріалів активне посилання на сайт обов’язкове.

*Точки зору авторів публікацій можуть відрізнятися від позиції редакції.

*Інформація публікується з відкритих джерел. Джерело:http://www.mil.gov.ua/news/

Продовжити читання ?

Cтатті

Курсанти-нахімовці, котрі не зрадили Україні, стали командирами нових бронекатерів

Опубліковано

на

Усі добре пам’ятають, коли 2014 року на території колишньої Академії ВМС ім. П.С. Нахімова російські окупанти та зрадники спускали наш державний прапор та піднімали свій, курсанти флотського вишу, котрі на відміну від старших офіцерів не зрадили присязі, співали гімн України. Цей вчинок став дуже символічним та знаковим, курсантами пишалася вся країна, їх називали новим поколінням українських військових, на них покладали велику надію. І от минуло три роки. Сьогодні три молоді офіцери, які 2014 року курсантами співали гімн, стали командирами новозбудованих катерів. До речі, загалом до минулорічних двох бронекатерів проекту 58155 ( «Гюрза-М») цього року додалися ще чотири «Змії» , так моряки називають катери цього проекту. Отже, знайомтесь — лейтенанти Дамир Аулін, Олександр Регула та Іван Долгих

Слід сказати, що на ці посади обирали найкращих не тільки за рівнем навчання, а й за лідерськими якостями, бо в екіпажах катерів чимало військовослужбовців із багаторічним досвідом служби, які старші за своїх командирів на п’ять чи навіть десять років. Утім лейтенанти швидко знайшли спільну мову з підлеглими, і свідченням цього є успішний перехід катерів Дніпром до пункту базування.

5522_p_06_img_0004_3— Командиром катера я трохи більше двох місяців і скажу відверто — важко, — розповідає Дамир Аулін. — Ми переганяли катери із заводу до Одеси. Пройшли понад тисячу миль через чотири водосховища та п’ять шлюзів, і це був важкий та водночас корисний досвід.

Дамир Аулін єдиний у своїй родині носить військовий однострій. Він каже, що офіцером Військово-Морських Сил хотів стати ще зі шкільної пори, тому 2010 року вступив до Військово-морського ліцею, а ще за два роки — до флотського вишу, який закінчив у березні 2017-го.

Також Дамир Аулін радий, що командує саме новим катером із сучасним технологічним устаткуванням. Майже всі системи катера автоматизовані, а це енергетичні установки, системи управління, озброєння, зв’язку тощо. Він вдячний командуванню за довіру, адже вже на першому щаблі військової кар’єри він може почати реалізовувати свій потенціал. Тим більше, що ці катери точно не залишаться стояти біля причальної стінки.

5522_p_06_img_0002_1А от лейтенант Іван Долгих розпочинав свою флотську кар’єру, вступивши до коледжу підготовки старшинського складу при Академії ВМС, по закінченні якого один рік служив на кораблі управління «Славутич» старшиною артилерійської команди. Однак зупинятися на цьому Іван не збирався, вже тоді він склав чіткий план свого майбутнього і без проблем вступив одразу на другий курс Академії ВМС. Тож у деяких питаннях Іван більш досвідчений, бо рік служби на кораблі — це чималий досвід, що нині додає молодому командиру впевненості.

— Не існує такого підручника, в якому було б написано, як стати командиром. Потрібно вчитися кожного дня, — підсумовує Іван Долгих.

 

Лейтенант Олександр Регула свого часу проходив стажування на французькому фрегаті «Лафаєт», де офіцер набув дуже потрібних знань та навичок. Він знайомий із сучасними корабельними системами, вміє з ними працювати, особливо це стосується штурманської справи, адже саме цю спеціальність він опановував.

— Під час стажування неодноразово ніс вахту з французькими офіцерами, вони відверто ділилися зі мною тонкощами професії штурмана, — каже Олександр Регула. — Зокрема це маневрування, прокладання курсу, проходження вузькостей, швартування, тобто те, що мені допомогло під час перегону катерів до Одеси.

Призначення молодих офіцерів на такі посади — принципова позиція командування Військово-Морських Сил Збройних Сил України.

— Чим більше ми будемо давати практики молодим офіцерам, тим більше зростатимуть їхні можливості щодо виконання поставлених завдань на високому професійному рівні. Ми провели конкурс і обрали найкращих. Зараз вони вчаться, також і на своїх помилках, і я думаю, що вони впораються з усіма труднощами, — зазначив командувач ВМС ЗС України віце-адмірал Ігор Воронченко.

Нові катери готують до тестування морем

На чотирьох малих броньованих артилерійських катерах, які нещодавно прийшли до Одеси, триває інтенсивна підготовка до державних випробувань. Військові моряки разом із представниками заводу «Кузня на Рибальському» здійснили перші виходи деяких катерів у море.

Бронекатер проекту 58155 ( «Гюрза-М») був розроблений українським підприємством «Казенний дослідницько-проектний центр кораблебудування» (Миколаїв) і є результатом розвитку катерів проекту 58150 ( «Гюрза»). «Гюрза-М» більший за свій прототип і має повну водотоннажність 54 тонн, довжину

23 метри, ширину 4,8 метра. Максимальна швидкість ходу — до 28 вузлів, дальність плавання економічним ходом — не менше 900 миль, автономність — п’ять діб. Екіпаж — п’ять осіб.  Має в своєму арсеналі два бойові модулі КАУ-30М, які складаються з 30-мм гармати ЗТМ1, 30-мм гранатомета КБА-117 (АГ-17),

7,62-мм кулемета КТ-7,62, двох ПТУР Р-2В «Бар’єр», а також переносного ЗРК. Оснащений радіотехнічними засобами, а саме навігаційною РЛС «Дельта-М» , оптико-електронною системою управління вогнем Sarmat, датчиками виявлення лазерного випромінювання

Слід сказати, що тестувати флотські новинки будуть в акваторії Чорного моря біля берегів Одещини. Зазвичай під час цих стандартних процедур перевіряється швидкість ходу катерів, робота апаратури навігації, можливості енергетичної установки, маневреність катерів, рульовий, якірний, швартовно-буксирний та леєрний пристрої. Також перевіряється дальність плавання, спроможність кормових та носових бойових модулів, апаратури навігації та герметизації зовнішнього контуру катерів.

— Зараз проводимо заняття з особовим складом, вони вивчають матеріальну частину, зброю та технічні засоби на своїх постах, особливості різних систем, — зазначив командир малого броньованого артилерійського катера лейтенант Олександр Регула. — Тобто йде планова підготовка до державних випробувань, по завершенні яких катери увійдуть до складу Військово-Морських Сил Збройних Сил України.

Окрім цього, буде дано оцінку ходовим та маневровим якостям кораблів під час номінального та максимального режиму роботи двигуна, будуть здійснені заміри температурних режимів різних систем.

Олександр ЗАВТОНОВ

 

*При копіюванні матеріалів активне посилання на сайт обов’язкове.

*Точки зору авторів публікацій можуть відрізнятися від позиції редакції.

*Інформація публікується з відкритих джерел. Джерело:http://na.mil.gov.ua/

Продовжити читання ?

Cтатті

Авіаносці: більші й дорожчі чи менші й дешевші?

Опубліковано

на

Gerald R. Ford – оптимальний авіаносець для ВМС США. Вчора, 17 жовтня, портал scout.com повідомив про те, що американський стратегічний дослідницький центр RAND опублікував результати свого дослідження залежності бойових можливостей авіаносного корабля від його розмірів і вартості.

«Чим більшbq – тим кращbq», – такий вердикт аналітиків некомерційної організації Research and Development, більш відомої як RAND Corporation, щодо авіаносців. У своєму недавньому дослідженні вони спробували відповісти на питання, чи є сенс в гігантських авіаносних кораблях, і що буде, якщо пожертвувати розмірами заради зниження вартості авіаносця.

Замовником дослідження виступило Міноборони США. У військовому відомстві вирішили перевірити, наскільки стратегія щодо розвитку ВМС і Корпусу морської піхоти виправдана в плані витрат, «живучості» і проектованої сили. Як прототипи виступали кораблі, вже наявні в складі американського флоту, а також концепти у вигляді авіаносців «середнього» і «міні» класів. Аналітики RAND умовно розділили авіаносці на чотири класи:

  • CVN 8X – прообразом послужили авіаносці типу Gerald R. Ford, мають водотоннажність близько 100 000 т;
  • CVN LX – концепція авіаносця водотоннажністю 70 000 т. Такий корабель обійдеться флоту дешевше, але буде більш обмеженим за розміром авіакрила, а також запасу палива і боєприпасів для нього;
  • CV LX – концепт авіаносця водотоннажністю 40 000 т. Прообразом виступив УДК типу America. У порівнянні розглядалася версія авіаносця з атомною енергетичною установкою;
  • CV EX – концепт легкого авіаносця водотоннажністю 20 000 т.

За підсумками дослідження в RAND Corporation повідомили, що зараз і в доступному для огляду майбутньому оптимальним є варіант авіаносця CVN 8X (Gerald R. Ford). Корабель водотоннажністю 100 000 т здатний нести і підтримувати боєготовність близько 80 бойових літаків, що є достатнім для проекції сили згідно військової доктрини США. При цьому економія при виборі авіаносців класу CVN LX (70 000 т) не виправдана на увазі обмежених можливостей цих кораблів.

Порівняльна таблиця концептів авіаносців від RAND Corporation. rand.org

Формати авіаносців CV LX і CV EX в RAND визнали непрактичними в умовах поточної військової доктрини США. Авіаносці CV LX не володіють достатнім авіакрилом, в більшій мірі залежать від кораблів постачання і вимагають іншого підходу до формування авіаносних груп. Аналогічні висновки були зроблені і для концепції CV EX. При цьому в RAND Corporation вказують, що цей формат авіаносців має право на існування, але зажадає повного переформатування військово-морського флоту.

Результат пошуку зображень за запитом "авіаносець Gerald R. Ford (CVN-78)"

Нагадаємо, що авіаносець Gerald R. Ford (CVN-78) – найдорожчий корабель у світовій історії (його будівництво обійшлося військовому бюджету США майже в $ 13 млрд). Корабель був закладений 13 листопада 2009 року та спущений на воду 9 листопада 2013 року. Gerald R. Ford має 337 м в довжину, максимальну ширину 78 м, водотоннажність близько 100 000 т і розрахований на 90 літаків і вертольотів. Згідно з технічним описом, на кораблі розмістять літаки F-35, F / A-18E / F Super Hornet, EA-18G Growler, а також вертольоти MH-60R / S.

Gerald R. Ford стане першим в однойменної серії з десяти авіаносців нового покоління, що будуються для ВМС США. В американському військовому відомстві планують, що нові кораблі замінять авіаносці типу Nimitz, які знаходяться в експлуатації з 1975 року.

 

*При копіюванні матеріалів активне посилання на сайт обов’язкове.

*Точки зору авторів публікацій можуть відрізнятися від позиції редакції.

*Інформація публікується з відкритих джерел. Джерело:https://www.rand.org/

Продовжити читання ?
Реклама
Реклама
Реклама

Trending

Copyright © 2017 Військовий навігатор України