Зв'яжіться з нами

Cтатті

“Небесна сотня” віддає гроші для армії

Опубліковано

на

Дружина загиблого майданівця передала половину отриманої від МВС компенсації моральної шкоди на допомогу армії. Як вдалось з’ясувати, мова йде про дружину загиблого Сергія Дідича, пані Галину. Кошти до фонду вона передала наступного ж дня після отримання їх від МВС. Міністерство виплатило їх через майже рік після вироку. Юрисконсульти поліції навіть намагались скасувати рішення суду через апеляцію, подану з порушенням усіх строків. Проте не вийшло.

Автор: Ольга Худецька

Загиблий сотник з Кріпосного провулку

Сергій Дідич – 45-річний депутат Городенківської районної ради з Івано-Франківщини, активіст та мандрівник.

На Майдан разом з дружиною приїхав у грудні, керував однією з сотень, яка базувалась у Жовтневому палаці. Зберіглись його фото з протистояння в ніч на 11 грудня, коли він протистояв штурму силовиків, які намагались зачистити Майдан.

Загинув 18 лютого, на Кріпосному провулку в урядовому кварталі. За словами побратимів, коли його сотня відходила, Дідич йшов останнім. Сергія схопили та били «беркутівці». Пізніше експертиза засвідчить ці побої.

Вирвавшись, Дідич опинився на проїжджій частині, по якій неслась вантажівка. Дорогу ж до порятунку заступили силовики. Один з них сильно вдарив його по голові, що, як вважає представниця родини Дідичів у суді Євгенія Закревська, могло значно його дезорієнтувати. Інший наніс удар збоку, не даючи зійти з траєкторії автомобіля, який вже наступної миті вчинив наїзд.

Результат пошуку зображень за запитом "Сергій Дідич майдан"

Після зіткнення з вантажівкою Сергій не вижив. Силовики не лише не врятували його зі смертельної небезпеки, а й навмисно завадили врятуватись йому хоча б своїми силами.

Варто зазначити, що за кермом авто був інший майданівець Бібік, який намагався на машині вирватися з оточення. Перед тим, як наїхати на Дідича “беркута” двічі влучили йому в голову з травматичних рушниць.

Хто це зробив?

В квітні цього року, після втечі чотирьох беркутівців у Росію, Галина Дідич на прес-конференції показала фото за секунди до трагедії. Вказавши на одного з силовиків, який тримав її чоловіка, вона повідомила, що це – один з втікачів, харківський беркутівець Віталій Гончаренко.

Пані Галина каже, що один з тих, хто на фото тримає Дідича за миті до загибелі – Віталій Гончаренко

 

За словами слідчого з Департаменту спецрозслідувань, у обвинувальному акті щодо Гончаренка справді присутній епізод щодо Сергія Дідича. Він повідомив ТЕКСТАМ, що дії Гончаренка стосовно Дідича кваліфікують за статтею 365 ч. 2 Кримінального кодексу – «Перевищення влади або службових повноважень, що супроводжується насильством». Також Гончаренко обвинувачується у завершеному замаху на вбивство трьох осіб у цей же день, 18 лютого, на цьому ж провулку. Окрім того, він обвинувачується у нападі на журналістів на Пісочинському блок-посту у 2015 році.

Основний фігурант побиття Сергія Дідича – харківський екс-беркутівець Андрій Єфімін. Подільський суд Києва ще у липні 2016 року виніс вирок, яким визнав Єфіміна винним у виконанні явно злочинного наказу на перевищення влади і службових повноважень, що супроводжувалось насильством.

Особи інших силовиків, що приймали участь у побитті Дідича, тимчасово невстановлені.

Вирок «беркутівцю» Єфіміну

Спецпризначенець отримав 5 років позбавлення волі, і тут же – звільнення від покарання із випробувальним терміном на три роки.

Причиною стало те, що він повністю визнав свою вину, співпрацював зі слідством, давав свідчення під час розслідування та суду, що повністю підтвердили версію слідства.

Єфімін також заявляв про своє каяття та просив вибачення у родини загиблого. У вироку навіть зазначено, що беркутівець обіцяв більше не вчиняти злочинів «ніколи у житті».

Силовика також позбавили спеціального звання «старший прапорщик міліції» та заборонили працювати у силових структурах протягом трьох років (тобто, у 2019 він знов зможе «охороняти порядок»).

Цим же вироком суд стягнув з екс-беркутівця близько 14 тисяч гривень у бюджет держави – за витрати на експертизи. Суму моральної компенсації – 200 тисяч гривень – суд забов’язав сплатити державу в особі ГУ МВС в Харківській області. За Цивільним кодексом, шкода, завдана діями посадової особи громадянину, сплачується державою.

Як МВС боролось, щоб не сплачувати компенсацію

Вирок було оголошено у липні 2016 року. Через місяць сплив термін на подання апеляції, і він вступив у силу.

Однак за майже рік кошти так і надійшли родині. А коли ж адвокати почали писати листи до МВС, відповіддю у квітні 2017-го стала апеляція на вирок зі сторони «Ліквідаційної комісії ГУ МВС у Харківській області», а по факту – представників Харківської поліції, які входять до ліквідкомісії.

Зокрема, апеляцію подано Биковченко Н.І, що згідно даних декларації, у 2016 році працювала старшим юрисконсультом уже оновленої поліції.

Скріншот з декларації Биковченко Наталії за 2016 рік

Для прояснення: посадова особа, що отримує зарплату з бюджету, свій оплачений час витрачала на те, щоб оспорювати виплату компенсації родині загиблого протестувальника. Судовий збір при поданні цієї апеляції також сплачувався з бюджету. Виходить, що платники податків оплатили роботу (і судовий збір), метою якої було скасувати виплати родині героя Небосної Сотні.

Окрім того, апеляція була подана в порушення строків, і представники МВС просили суд поновити строки подання апеляції спеціально для цього випадку.

На щастя, судді Апеляційного суду Васильєва, Балацька та Сілкова дослухались до представника обвинувачення Олександра Ковальчука і в розгляді апеляції відмовили.

Доречі, ще коли йшов судовий розгляд стосовно Єфіміна, до Подільського суду надійшли письмові заперечення представника Харківського ГУНП – дехто Тищенко В.В. просив не вважати Харківську поліцію правонаступницею Харківської міліції, і не залучати її у якості відповідача у справі.

Куди витратять гроші

… У субботу увечері, коли засновник проекту «Повернись живим» Віталій Дейнега взяв до рук телефон, на ньому була якась неймовірна кількість пропущених дзвінків та отриманих повідомлень.

– Здається, мені подзвонили всі, хто міг. Коли я почав передзвонювати, то мені казали щось на кшталт «Ми не знаємо, хто така Євгенія Закревська, але вона тебе шукає». Я зателефонував їй, і вона попросила зустрітись, аби дещо передати, – розповідає він.

Представник Галини Дідич Євгенія Закревська і справді дуже шукала Віталія Дейнегу

При зустрічі Закревська познайомила Дейнегу з Галиною Дідич, дружиною Сергія Дідича.

– Вона сказала: «Ми виграли перший суд, засуджено беркутівця. Нам заплатили компенсацію, я хочу частину віддати Вам». Вона вирішила передати нам половину – 100 тисяч гривень. Переді мною стояла абсолютно звичайна людина і хотіла віддати на армію дуже значну для неї суму. Я вирішив спершу відмовитись і сказав, що у нас зараз немає проблем з надходженнями і ми впораємось. Це реально велика для неї сума! Проте мені м’яко та наполегливо відповіли, що мене не питають, як у фонду справи з надходженнями, а оце – гроші на армію від Дідича. І передали пакунок.

Дейнега каже, що був надзвичайно зворушений та вражений. За його словами, вони вже давно намагаються спонукати нардепів допомагати армії, і справа йде дещо зі скрипом. А тут людина так легко розстається з величезною сумою.

На питання, куди вирішили витратити кошти, Дейнега впевнено каже – тепловізор або тепловізійний приціл:

– Зробимо іменний обов’язково, «від Сергія Дідича».

Далі Віталій перебирає бригади, які зараз виконують задачі в зоні АТО, міркуючи, кому може дістатись тепловізор. І раптом – бінго – все сходиться:

– Десята! Точно, нехай буде десята. Вона ж з Західної України, як і Сергій.

*Місцем базування 10-ї окремої гірсько-штурмової бригади визначено місто Коломия рідної для Сергія Дідича Івано-Франківської області.

 

*При копіюванні матеріалів активне посилання на сайт обов’язкове.

*Точки зору авторів публікацій можуть відрізнятися від позиції редакції.

*Інформація публікується з відкритих джерел.Джерело:http://texty.org.ua/

Cтатті

Як Одеса поновлює статус центру літакобудування

Опубліковано

на

У складальному цеху Одеського авіаційного заводу напружена пора – готують один за одним до льотних випробувань багатоцільові літаки Y1″Дельфін”. Налагодженням випуску крилатих машин місцеві авіабудівники, власне, поновили призабутий статус Одеси – одного з ключових центрів літакобудування України. Адже ще донедавна їх іменували авіаремонтниками, а саме підприємство, що входить до кластера “Укроборонпрому”, – ДП “Одесаремсервіс”.

СТОЛІТНЯ ТРАДИЦІЯ ЛІТАКОБУДУВАННЯ

На старті 21 століття про славетний бренд нагадав піднятий у небо над Одесою літак “Анатра-2” – відновлена копія того самого літака-розвідника “Анатра Анасаль”, який серійно випускали одеські авіабудівники у 1916 році. Після відзначення 90-річниці літака одеської марки згадали і про перший “Аероклуб”, першу “Школу пілотів”, перший політ у 1910 році на французькому аероплані “Фарман IV” відважного авіатора Михайла Єфімова, відкриття у 1911 році майстерні під гучною назвою “Завод аеропланів Анатра” та аеродрому, який досі називають “Шкільним”.

Якщо в 1911 році у небо над Одесою піднялись всього 7 літальних апаратів, а в наступному – 20 аеропланів “Фарман-IV” і “Блеріо”, то уже через п’ять років – місцеві авіабудівники вийшли на щомісячний випуск 80 крилатих машин одеської марки.

Пам'ятник Анатра Анасаль
Пам’ятник Анатра Анасаль

Через сто років їх нащадки взялись відроджувати славні традиції літакобудування. Розпочали з модернізації навчально-тренувального реактивного літака “Л-39С” чеського виробництва. Ось як про це розповідає гендиректор авіазаводу Віталій Юхачов:

“Зважаючи на актуальність підготовки військових льотчиків, керівництво Міноборони України прийняло рішення передати нашому заводу партію літаків “Л-39С”, що є симуляторами винищувачів “МіГ-29″ і Су-27”, для здійснення їх комплексної модернізації. Експерти виходили з того, що реактивний “Л-39С” можна “навчити” симулювати політ на “МіГ-29″ у бойовій обстановці – як при перехопленні цілі, так і в повітряному бою, включно зі стрільбою і бомбометанням по наземних цілях. І наші конструктори, технологи, виробничники успішно реалізували доведене завдання”, – зазначив Юхачов.

Л-39М
Л-39М “Альбатрос”

Більш того, після передачі Збройним Силам України модернізованих “Альбатросів”, як ще називають “Л-39М”, ми ініціювали випуск “з нуля” сучасного навчально-тренувального літака Y1 “Дельфін”. Оскільки потужності підприємства дають змогу реалізувати цей перспективний проект. Ідея заводчан знайшла підтримку, було розроблено техдокументацію, і після схвалення проекту наше підприємство приступило до випуску перших десяти одномоторних літаків.

“ДЕЛЬФІНИ” СТАЮТЬ НА КРИЛО НАД ОДЕСЬКОЮ ЗАТОКОЮ

“Y1 “Дельфін” – не просто результат запровадження у практику новітніх технологій літакобудування. Випуск цієї машини, переконаний Юхачов, “крок уперед у справі підготовки льотчиків, оскільки вона якнайкраще підходить для здійснення курсантами перших польотів. На цих літаках у них є можливості вдосконалити навички пілотування на малих висотах, а для більшої безпеки польотів на “Дельфіні” встановлена спеціальна система порятунку – в разі нештатної ситуації є змога приземлитись на парашуті”.

фото Укроборонпрому
Y1″Дельфін”. Фото: Укроборонпром

Із заступником гендиректора – головним конструктором ДП “Одеський авіазавод” Валентином Гостіщевим кореспонденти Укрінформу зустрілись у складальному цеху підприємства, де спеціалісти інженерно-технічних служб тестували різні системи “Дельфіна”, готуючи його до льотних випробувань.

– Протягом грудня, – поділився Гостіщев найближчими планами, – відправляємо на випробування небом двох “Дельфінів”, що проходять зараз, як бачите, тестування систем у межах передпольотної підготовки. Ще чотири машини – на потоці, на різних стадіях готовності. Але так само успішно просуваються, згідно з графіком, до фінішного етапу – на злітно-посадкову смугу аеродрому”.

“Якщо будуть нові замовлення, звісно, зможемо їх у стислі строки виконати, – зауважив заступник гендиректора. – Адже “Дельфін” успішно пройшов державні випробування і сертифікований для польотів. Завод володіє сучасною технічною базою, конструкторською документацією, причому в разі потреби наші фахівці спроможні внести зміни для кращого виконання тих чи інших техзавдань.

За словами Гостіщева, “поки що літак застосовується передусім при підготовці кадрів цивільної авіації, наприклад, курсантів Кіровоградської льотної академії та інших вишів. Але ми вважаємо, що літак можна успішно застосовувати і на початковому етапі тренувань курсантів та льотчиків Збройних Сил України, а також для здійснення, приміром, моніторингу прикордонних зон, участі в пошуково-рятувальних операціях і багатьох інших заходах. Зараз конструктори заводського ОКБ-2 під керівництвом Володимира Устенка продовжують роботу над створенням спеціалізованих версій цього повітряного судна”.

– Шкода, виїжджаю зараз у відрядження, – додав заступник гендиректора, – тож обмаль часу, аби розповісти про низку переваг цього перспективного літака. Втім, докладніше про реалізацію нашого спільного проекту можуть розказати керівник Дослідно-конструкторського бюро Володимир Устенко та провідний конструктор Людмила Чернікова.

– “Дельфін” – дуже надійне і маневрене повітряне судно, – продовжив Устенко, – я б сказав, що у п’ятому океані він почувається так упевнено, як дельфін у відкритому морі, дозволяючи льотчику виконувати фігури складного і вищого пілотажу та забезпечуючи курсантам успішне опанування основ сучасного швидкоплинного повітряного бою, включно з виходом зі штопора. Літак може оснащуватися бортовим обладнанням, як на базі традиційних аналогових приладів, так і сучасним цифровим, яке отримало назву “скляна кабіна”.

На думку керівника ОКБ-2, важливо й те, що молоді пілоти мають змогу відпрацювати всі елементи зльоту-посадки, включно з випуском і прибиранням стійки шасі, чого не забезпечують інші літаки цього класу. Наприклад, легкомоторний літак ХАЗ-30 виробництва Харківського авіаційного промислового підприємства. Крім того, оснащений “Дельфін” надійним двигуном від французької компанії Societe de Motorisations Aeronautiques, яка входить у масштабний авіа-конгломерат Safran SA і постачає двигуни та авіоніку для лайнерів компаній Boeing та Airbus.

– Цікаво, що при укладенні контракту на постачання двигунів компанією Societe de Motorisations Aeronautiques, – зауважив керівник ОКБ-2, – ми пересвідчились, що саме ця фірма надсилала свої двигуни і для комплектації аеропланів одеських марок 100-річної давності.

Втім, плануємо найближчим часом оснастити літак турбогвинтовим двигуном АІ-450С виробництва вітчизняних компаній “Івченко Прогрес” і “Мотор Січ”, у якому застосована новітня система управління паливом двигуна. Хочемо, щоб у перспективі літак комплектувався виключно українськими вузлами й агрегатами, і учасники перемовин уже вийшли на завершальний етап.

ПОВІТРЯНЕ ТАКСІ З ОДЕСИ ДО КИЄВА

У свою чергу, провідний конструктор Чернікова звернула увагу на те, що обійдеться новий літак компанії-замовнику чи організатору послуг “Повітряне таксі” в $350 тисяч – у півтора рази дешевше порівняно з імпортними аналогами, яким він не поступається за технічними параметрами. Завдяки потужному двигуну “Дельфін” спроможний розганятися до 385 км/год і здійснювати на висоті 3 тисячі метрів безпосадочні польоти на відстань 1320 кілометрів, тобто здатний подолати відстань з Одеси до Харкова чи Києва і повернутися назад. До того ж на літаку встановлений двигун дизельного типу, що спалює пального стільки ж, як легковий автомобіль – з розрахунку 16 літрів на сто кілометрів.

“Ми вважаємо, що саме реалізація проектів ОКБ-2 має вирішальне значення для перспектив розвитку авіазаводу, – зауважила Чернікова, – бо зростатиме ринок послуг “бізнес-джет” або “повітряних таксі”. А це теж одна із спеціалізацій розробленого нами й поставленого на потік “Дельфіна”. Літак розрахований на чотирьох осіб – пілота і трьох пасажирів або членів екіпажу, в залежності від необхідності. У тому разі, якщо пасажирів троє, подолання значної відстані обійдеться коштом, еквівалентним приблизно в $100″.

Уже зареєстрована одеська авіакомпанія, що готується надавати послуги повітряного ВІП-таксі для представників ділових кіл і в тих випадках, коли виникає необхідність здійснення екстреної поїздки до столиці чи в одну з віддалених областей.

Звісно, налагодження випуску легкомоторних літаків Y1 “Дельфін” – лише один із напрямків діяльності Одеського авіазаводу, що входить до кластеру ДК “Укроборонпром”. Паралельно з виконанням значних обсягів ремонтних робіт, заводчани розгорнули серійне виготовлення деталей скління винищувачів і навчально-тренувальних літаків, успішно реалізують програму імпортозаміщення, завдяки чому чистий дохід від реалізації продукції та послуг підприємства досяг торік понад 220 мільйонів гривень, а середня зарплата працівників підприємства перевищила 9 тисяч гривень.

Отож поява у небі над Одеською затокою легкомоторного літака Y1″Дельфін” повернула Одесі славетний бренд центру літакобудування. Чи утримається повітряне судно у небесах півтора десятиліття, як удалося первістку авіазаводу аероплану “Анатра Анасаль”, що давно став експонатом празького музею, покаже час.

Михайло Аксанюк

*При копіюванні матеріалів активне посилання на сайт обов’язкове.
*Точки зору авторів публікацій можуть відрізнятися від позиції редакції.
*Інформація публікується з відкритих джерел.

Продовжити читання ?

Cтатті

«Тритон-01» змагається за місце в лавах ЗСУ

Опубліковано

на

Серед розмаїття військової техніки, яку останніми роками створили вітчизняні конструктори, з’явився ще один цікавий зразок. Мова про легкоброньовану платформу «Тритон», яка нині здатна успішно виконувати завдання на суходолі. Проте виробник запевняє, що незабаром вона стане плавучою.

Цей зразок колісної бронетехніки вітчизняного виробництва нещодавно допустили  до підконтрольної експлуатації в ЗС України.

Уперше демонстраційний зразок легкоброньованої платформи «Тритон», вироблений на ПАТ «Завод «Кузня на Рибальському», презентували широкому загалу ще наприкінці 2015 року на Міжнародній спеціалізованій виставці «Зброя та безпека». Торік «Тритон-01» пройшов визначальні відомчі випробування, а нещодавно його допустили до підконтрольної експлуатації в ЗС України.

— Під час визначальних відомчих випробувань виникло питання, до якої категорії колісної бронетехніки віднести «Тритон»: до бронеавтомобілів чи до бронетранспортерів, — говорить куратор проекту від підприємства-виробника Ігор Татарин. — Оскільки ходова «Тритона» має взаємозамінні з БТР-70, БТР-80, БТР-3, БТР-4 компоненти, а його носійний кузов по суті є втіленням ідеології, яку застосовують під час виробництва бронетранспортерів, наш зразок вирішили тестувати за критеріями, визначеними саме для них. До речі, зробити елементи підвіски взаємозамінними з бронетранспортерами — бажання замовника. І в польових умовах це має суттєво поліпшити ремонтопридатність «Тритона».

Платформу «Тритон-01» укомплектовано чотирициліндровим дизельним двигуном VOLVO TAD542VE з робочим об’ємом 5,13 л, потужністю 218 к. с. та п’ятиступінчастою механічною або автоматичною коробкою передач (ZF ZTO 1006 або ALLISON 1000 SP відповідно). Підвіска незалежна, важільно-торсіонна з телескопічними амортизаторами. «Тритон» розвиває максимальну швидкість по шосе 110 км/год. Запас ходу становить близько 700 км.

12_12_2017.qxd

Бронеплатформу оснащено передпусковим підігрівачем, сучасними системами кондиціонування та пожежогасіння, а також фільтровентиляційною установкою, яка забезпечує очищення й подачу чистого повітря в десантне відділення.

На легкоброньовану платформу «Тритон-01» установлено шини підвищеної прохідності із системою автоматичного підкачування та ранфлетами. Вони забезпечуватимуть рух платформи в разі значного пошкодження колеса (або навіть усіх).

Цікаво, що від самого початку проект передбачав розробку плавучої бронеплатформи (з максимальною швидкістю на плаву — до 10 км/год.), тому, за словами Ігоря Татарина, інженери заводу наполегливо працюють над підвищенням плавучості й вносять в конструкцію необхідні зміни. Наразі задню частину останньої версії броньованої платформи оснащено двома гребними гвинтами. До речі, до підконтрольної експлуатації у військах допущено базову модель «Тритон-01», тобто неплавучий зразок.

Також поки що достеменно невідомо, яке оснащення матимуть машини, що використовуватимуть в армійських підрозділах. Наприклад, на легкоброньовані платформи, котрі постачають нашим прикордонникам, розміщено новий мобільний розвідувальний комплекс «Джеб», який включає в себе РЛС LC111 «Лис» розвідки наземних цілей міліметрового діапазону і малошвидкісних повітряних, які низько літають, тепловізійну систему, а також телевізійну двоканальну систему спостереження нічного й денного бачення, лазерний далекомір і системи радіо- й радіотехнічного моніторингу.

Результат пошуку зображень за запитом "мобільний розвідувальний комплекс «Джеб»"

Такий комплекс дає змогу виявляти техніку на відстані до 6,5 км, людину — за 2,5 км, ідентифікувати цілі й здійснювати спостереження за 250 об’єктами одночасно. Також платформу комплектують станцією постановки радіоперешкод «Анклав» та окремим дизельним генератором і виносним пультом керування радіолокаційним комплексом (до 100 м).

«Тритон-01» має бронювання, що відповідає класу захисту ПЗСА-5 за ДСТУ 3975–2000 (забезпечує захист від кулі 7,62 мм патрона 57-БЗ-231с, з кулею БЗ (автомат АКМ) із відстані 10 м). Розрахунок рівня протимінної стійкості «Тритона-01» шляхом математичного моделювання, який здійснили фахівці Центрального науково-дослідного інституту озброєння та військової техніки ЗС України, засвідчив, що бронеплатформа здатна захистити екіпаж й десант в разі підриву мінно-вибухових пристроїв потужністю до 6 кг у тротиловому еквіваленті під її днищем або колесом. Надійність системи комплексного пасивного протимінного захисту досягнуто реалізацією певних технічних рішень, зокрема, завдяки збільшеному дорожньому просвіту та особливій V-подібній формі корпусу в районі ходової частини, що має змінювати напрям ударної хвилі в разі підриву на мінно-вибуховому пристрої. Мінімізувати максимальне прискорення, що виникає внаслідок впливу енергії вибуху, та запобігти травмуванню особового складу мають спеціальні сидіння, що кріпляться до даху.

Легкоброньована платформа «Тритон-01» має на озброєнні дистанційно керований бойовий модуль, до складу якого входить 12,7 мм кулемет НСВТ й 40 мм гранатомет УАГ-40.

Отже, на перший погляд, за своїми можливостями й тактико-технічними характеристиками «Тритон-01» має досить пристойний вигляд. Однак вести мову про його практичну ефективність можна буде лише за результатами підконтрольної експлуатації в підрозділах українського війська.

Андрій ЛИСЕНКО

*При копіюванні матеріалів активне посилання на сайт обов’язкове.
*Точки зору авторів публікацій можуть відрізнятися від позиції редакції.
*Інформація публікується з відкритих джерел.

Продовжити читання ?

Cтатті

У Сухопутних військах немає бригади без бойового досвіду – генерал

Опубліковано

на

Усі бригади, полки і окремі частини Сухопутних військ ЗС України вже мають бойовий досвід.

Про це в інтерв’ю Укрінформу заявив командувач Сухопутних військ Збройних Сил України генерал-полковник Сергій Попко.

“Всі бригади Сухопутних військ, всі полки й окремі частини мають бойовий досвід і виконували протягом всіх цих трьох років бойові завдання. Немає жодної військової частини в Сухопутних військах, яка не мала б бойового досвіду, кожна – за напрямками своєї діяльності”,  – заявив він.

Генерал зазначив, що залежно від року війни, від періоду застосування в російсько-українській війні, частка участі Сухопутних військ у бойових діях “коливалася від 80 до 90%”.

“Ми з повагою ставимося до зусиль інших силових структур, таких як Служба безпеки України, Державна прикордонна служба, Національна гвардія, Національна поліція. Але проводити якісь паралелі між ними було б не зовсім коректним. Справа в тім, що Сухопутні війська, як і Десантно-штурмові війська, і Морська піхота, завжди виконують задачі на першій лінії. Всі інші – на другій і далі”, – зазначив Попко.

Командувач також повідомив, що частини і підрозділи Сухопутних військ перебувають у районах російсько-української війни в Донецькій та Луганській областях за принципом ротації: приблизно 7-8 місяців виконання бойових завдань, 5-6 місяців – відновлення боєздатності в пунктах постійної дислокації. “Там здійснюється доукомплектування, ремонт озброєння і військової техніки, особовому складу надаються відпустки. Потім знову повернення до виконання бойових завдань на фронті”,  – додав він.

*При копіюванні матеріалів активне посилання на сайт обов’язкове.
*Точки зору авторів публікацій можуть відрізнятися від позиції редакції.
*Інформація публікується з відкритих джерел.

Продовжити читання ?
Реклама
Реклама
Реклама

Trending