Німецько-радянська війна

22 червня 1941 року в порушення Радянсько-німецького пакту про ненапад Німеччина почала війну проти Радянського Союзу – на фронті шириною 3 тисячі кілометрів чотири групи армій загальною чисельністю 157 дивізій і 12 бригад розгорнули наступ в трьох напрямках. Цього ж дня війну СРСР оголосили Італія і Румунія.
 Після того, як в 1933 році канцлером Німеччини став Адольф Гітлер, а наступного – його Націонал-соціалістська партія здобула всю повноту влади в країні, ідея розширення життєвого простору для німців стала домінуючою у зовнішній політиці нацистів. У 1936 році в порушення Версальського договору і Локарнських угод німецькі війська зайняли Рейнську область, в 1938-у – приєднали Австрію, яка стала однією із земель Німецької імперії, в 1939-у – окупували і розчленували Чехословаччину.
Всі намагання Британії і Франції “замирити” Гітлера виявились марними – жодна з цих агресій не зустріла серйозної протидії з боку світових держав і 5 січня 1939 року Німеччина заявила претензії на “вільне місто” Данциг (нині – Гданськ), 23 березня змусила Литву передати їй Клайпедський край (Мемель), а 1 вересня того ж року напала на Польщу, що стало початком Другої Світової війни. Для нейтралізації можливого втручання СРСР, 23 серпня 1939 року Німеччина підписала з ним Пакт про ненапад і секретний протокол по переділу польської території. 17 вересня 1939 року радянські війська почали окупацію Польщі і за 12 днів практично без боїв вийшли на Західний Буг і Сян. Наступного дня, 28 вересня, між СРСР і Німеччиною був підписаний Договір про дружбу і кордони, який викреслив Польщу з карти Європи.
В 1940 році Німеччина захопила Данію, Норвегію, Бельгію, Люксембург і Нідерланди; 22 червня капітуювала Франція і рівно через місяць почалась розробка плану «Барбаросса» – стрімкої наступальної операції за участі Румунії та Фінляндії проти СРСР для захоплення її європейської частини до лінії Архангельськ – Астрахань. Згідно із задумом це мало примусити Великобританію, єдину країну, яка не лише не капітулювала, але й вела активні бойові дії, визнати гегемонію Німеччини в Європі.
22 червня 1941 року о 3 годині 15 хвилин після артилерійської і авіаційної підготовки німецькі війська перейшли кордон СРСР. Через 45 хвилин міністр іноземних справ Німеччини Йоахім Ріббентроп вручив радянському послу в Берліні ноту про оголошення війни, а ще через півтори години німецький посол в Берліні зробив аналогічну заяву міністру закордонних справ В’ячеславу Молотову. Того ж дня війну СРСР оголосили Італія і Румунія, наступного – Словаччина, 25 червня – Фінляндія, а 27 червня – Угорщина.
До 1 грудня 1941 року німецькі війська просунулись вглиб території СРСР на 800- 1200 кілометрів і захопили Прибалтику, Молдавію, Білорусію, Україну і значну частину Росії. Низька боєздатність і неготовність Червоної армії до війни, ігнорування Сталіним попередженнь розвідувальних служб про план німецького вторгнення привели до втрати Радянським Союзом важливих сировннних, виробничих і продовльчих районів, смерті мільйонів цивільних, а наступ ворога вдалось зупинити лише на лінії Ленінград – Москва – Ростов-на-Дону ціною життів 3 мільйонів вбитих, більше мільйона поранених і кількох мільйонів полонених.
8 вересня 1941 року було повністю оточено Ленінград, блокаду якого було ліквідовано 27 січня 1944 року. 15 жовтня почалась битва за Москву, з якої було евакуйовано державні, політичні, військові та дипломатичні органи; вона закінчилась 7 січня 1942 року, коли німецькі війська були відкинуті на 100-250 кілометрів. 12 вересня 1942 року німецькі війська підійшли впритул до Сталінграду, битва за який завершилась 2 лютого 1943 року перемогою Червоної армії. Це кардинально змінило хід як Німецько-радянської війни, так і Другої Світової в цілому, перелом в яких був закріплений влітку 1943 року в результаті Орловсько-Курської битви.
Автор:Володимир Лук’янюк
*При копіюванні матеріалів активне посилання на сайт обов’язкове.
*Точки зору авторів публікацій можуть відрізнятися від позиції редакції.
*Інформація публікується з відкритих джерел.

Related posts