Connect with us

Новини

Окупанти призвали в армію РФ близько 5 тисяч громадян українського Криму

Published

on

Російські окупанти станом на кінець 2017 року призвали на строкову службу в армію РФ близько 5 тисяч кримчан.

Про це в ефірі Радіо Крим.Реалії заявила член Кримської правозахисної групи Ірина Сєдова.

За її словами, спостерігається тенденція до збільшення кількості призовників. Крім того, на півострові почали порушувати кримінальні справи про ухилення від служби в російській армії.

“Ми зараз розробляємо рекомендації, як діяти в подібних ситуаціях. Головна лазівка – не ставати на військовий облік, тоді відкриють лише адміністративну справу. Правда, зробити це складно, тому що на облік масово ставлять і школярів, і студентів. Так, у колишньому ТНУ, нинішньому “Кримському федеральному університеті”, навіть не видають дипломи без військового обліку”, – зазначила Сєдова.

Більш того, підкреслила правозахисниця, в соцмережах співробітники кримських військкоматів знаходять молодих людей, які виїхали на материкову Україну, і погрожують їм розшуком.

“В самому Криму призов в армію виставляють як свято, і багато хто обманюється, а потім страждає від нестерпних умов”, – заявила Сєдова.

Кримська правозахисна група звернулася до кримчан із проханням повідомляти про факти призову на строкову службу в російську армію з території анексованого півострова.

Після анексії Криму російська влада проводить набір кримчан у ряди своєї армії. Багато масових заходів на півострові супроводжуються пропагандою служби в Збройних силах Росії. Кримчан закликають на службу в російську армію всупереч міжнародному законодавству та рішенням Генасамблеї ООН.

*При копіюванні матеріалів активне посилання на сайт обов’язкове.
*Точки зору авторів публікацій можуть відрізнятися від позиції редакції.
*Інформація публікується з відкритих джерел.

Новини

Для перерахунку пенсій військовослужбовцям у 2018 році потрібно додатково 10 млрд, в 2019 році – близько 17 млрд грн, – Рева

Published

on

Для перерахунку пенсій військовослужбовцям у 2018 році потрібно додатково 10 млрд, а в 2019 році – близько 17 млрд грн.

Про це в інтерв’ю Цензор.НЕТ сказав міністр соціальної політики Андрій Рева.

“Цього року потрібно додатково 10 млрд, а в 2019 – приблизно 17 млрд грн. Тобто, це не просто індексація за інфляцією. Це реальне підвищення. У цьому і суть пенсійної реформи – щоб процес збільшення пенсій не залежав від злої або доброї волі людей, які перебувають при владі. І цей механізм буде працювати автоматично. За військових пенсіонерів голова має боліти в уряду і Пенсійного фонду. А Міністерство оборони і Генеральний штаб повинні зосередитися на вирішенні своїх завдань”, – сказав він.

За нормами старого закону для перерахунку пенсій силовикам було необхідно 35 млрд гривень.

Міністр підкреслив, що всі підвищення будуть здійснюватися винятково за рахунок Пенсійного фонду, без дотацій з державного бюджету.

Повне інтерв’ю з Андрієм Ревою читайте ТУТ.

*При копіюванні матеріалів активне посилання на сайт обов’язкове.
*Точки зору авторів публікацій можуть відрізнятися від позиції редакції.
*Інформація публікується з відкритих джерел. Джерело: https://ua.censor.net.ua/n3045987

Continue Reading

Новини

Грузія отримала перший американський Javelin

Published

on

США передали Грузії перший Javelin. Невдовзі військові пройдуть спецкурс по керуванню новою технікою, повідомляє “Сегодня” з посиланням на міністра оборони Грузії Левана Ізорію.

Перший етап придбання системи Javelin завершився успішно. Система розташована в Грузії в безпечному місці“, – заявив він після зустрічі з послом США в Грузії Яном Келлі.

За його словами, незабаром грузинські військові пройдуть спеціальний курс з вивчення правил використання системи.

Нагадаємо, Держдеп США схвалив продаж Грузії ПТРК Javelin і командних пускових установок на суму 75 мільйонів доларів ще в листопаді минулого року.

Як повідомлялося, Грузія раніше запросила поставки 410 ПТРК Javelin і 72 командних установок, контракт також передбачає доставку, навчання та інше обслуговування.

Нагадаємо, начальник Генерального штабу ЗСУ Віктор Муженко заявив, що американські протитанкові комплекси Javelin Україна може отримати протягом шести місяців.

“Само собою надання США летального зброї, зокрема Javelin, не є панацеєю від російської агресії. Важливі як військова допомога, так і моральне задоволення від підтримки нас рештою світу”, – вважає військовий оглядач Юрій Карін.

*При копіюванні матеріалів активне посилання на сайт обов’язкове.
*Точки зору авторів публікацій можуть відрізнятися від позиції редакції.
*Інформація публікується з відкритих джерел. https://ukr.segodnya.ua/world/wnews/

 

Continue Reading

Новини

93 ОМБр ЗСУ стане Холодноярською. ФОТО

Published

on

93-тя ОМБр захищає державний суверенітет та територіальну цілісність України від самого початку російсько-української війни й понесла найбільші втрати серед військових частин України: протягом бойових дій російсько-української війни загинуло 272 військовослужбовця.

93-тя окрема механізована бригада незабаром стане Холодноярською. Про це повідомляє волонтер Роман Донік

Цей допис довгий. І, можливо, комусь видасться нудним в історичній частині. Проте його слід дочитати. Тому що історична частина, в якій кожна назва, кожна дата й кожне прізвище написані кров’ю наших пращурів. Цю історію підхопили нащадки. Й нині на полях Донбасу саме вони захищають Україну, воюють за її Незалежність, як і давні, славетні пращури.

Це допис про нагородження 93 окремої механізованої бригади почесним ім’ям “Холодний Яр”. Орієнтовно 29 січня цього року 93 ОМБр стане Холодноярською. Всі документи узгоджені й уже перебувають в Адміністрації президента. Із чуток, на 29 планують захід.

Зараз я можу спустити завісу й говорити про це вже як про подію. Кажуть, у новорічні свята збуваються бажання. Напевно, так воно і є. Саме напередодні Нового року зійшлися всі зірки, аж до того, що наші голоси почули скрізь. Скільки часу, праці, нервів і життя забрала підготовка, скільки прочитано й вивчено історичних фактів – це сюжет для написання окремої книги. Мотиваційний прапор бригади, символіка, патчі. Це всього лише мала частина задуманого.

Я злегка відслоняю завісу, за якою ще багато всього. Від свого кроку на парадах, до церемоній посвяти у бригаду. Але все це вже потім. Це поки у планах. Зараз просто чекаємо. Чекаємо на указ президента про присвоєння почесного імені та вручення нового бойового прапора 93 ОМБр, новітня історія якої написана кров’ю боротьби за незалежність. Від початку існування України й донині.

Інформаційна довідка

93-тя окрема гвардійська механізована Харківська бригада (скорочено – 93-тя ОМБр) – військова частина у складі Сухопутних військ Збройних сил України. Пункт постійної дислокації бригади знаходиться у селищі Черкаському Новомосковського району Дніпропетровської області.

93-тя ОМБр захищає державний суверенітет та територіальну цілісність України від самого початку російсько-української війни.
У березні 2014 року бригада однією з перших вирушила на захист кордонів країни у Меловому та Троїцькому на Луганщині. Тоді ще ніхто не уявляв, яким чином будуть розвиватись події. Там гвардійці вперше зіткнулися зі спробами блокування техніки путінськими найманцями і, не зважаючи ні на що, з честю виконали поставлені завдання. У травні 93-тя воювала вже на Донецькому напрямку. У цей період формування понесло перші втрати – у перестрілці із бойовиками на блокпосту біля Золотого Колодязя загинуло три військовослужбовці. У кінці травня – на початку червня почались справжні бойові дії: тоді була захоплена перша російська установка «Град» під Добропіллям, відбувся перший бій з танками супротивника під Новоселівкою, а також визволення Селідового, Українська, Карлівки, Нетайлового, Первомайського, Авдіївки, Пісків.
21 липня група тодішнього командира танкового батальйону підполковника Дмитра Кащенка атакувала позиції терористів на недобудованій ділянці об’їзної – на мосту. Пізніше він став загальновідомим під назвою «Республіка Міст». А група капітана Олександра Лавренка вийшла на блокпост бойовиків у передмісті Донецька. Капітан героїчно загинув у бою, підірвавши себе з танком. Путінські терористичні сили понесли значні втрати та не змогли далі обороняти населений пункт.
24 липня бійці 93-ї окремої механізованої бригади, спільно з силами батальйонів «Дніпро-1», ДУК «Правий сектор», «Донбасс» та «Шахтарськ», звільнили від бойовиків Піски, взявши під контроль трасу Дніпропетровськ-Донецьк. Таким чином було створено головний шлях постачання для наших бійців, які обороняли Донецькій аеропорт імені Прокоф’єва.
У серпні 2014 року бригада брала участь у завершальній стадії трагічних боїв за Іловайськ. Під час виходу з «Іловайського котла» загинуло більше 70 бійців бригади, поранено 50 осіб, а ще 30 зникли безвісти. На сьогоднішній день безвісти зниклими залишаються 2 особи.
У вересні 2014 року бригада зробила вперше виїхала боронити Донецький аеропорт і зайняла позиції у старому, новому терміналах і на вежі управління. Бійці бригади взяли участь у найзапекліших боях за ДАП у кінці листопада 2014 року – січні 2015 року. Легендарні «кіборги», у тому числі з 93-ї бригади, воювали за аеропорт 242 дні.
Весь 2015 рік і початок 2016-го аж до виходу на відновлення у березні бійці 93-ї ОМБр утримували позиції у Пісках, біля руїн Донецького аеропорту, в Опитному, Водяному, Красногорівці, на шахті «Бутівка».
З червня 2016 до липня 2017-го бригада тримала оборону населених пунктів у районі Бахмутської траси на Луганщині, зокрема у селі Кримському, Новотошківському, Золотому, Оріховому, Кряківці та Трьохізбенці. Бригада змогла просунутися на кілька кілометрів уперед і закріпитися на нових позиціях, не порушивши при цьому Мінських домовленостей. У червні відбулося загострення на Бахмутській трасі в районі окупованого села Жолобок. Підрозділи 93-ї бригади нанесли поразку терористам, покращивши своє тактичне положення у напрямку Жолобка, взявши трасу під вогневий контроль.
Державними нагородами відзначили більше 1000 військовослужбовців бригади. Серед них троє отримали звання Героя України і орден «Золота Зірка». Це майор Євген Межевікін, капітан Сергій Колодій та капітан Олександр Лавренко (капітани Колодій та Лавренко, на жаль, посмертно).
93 ОМБр понесла найбільші втрати серед військових частин України: протягом бойових дій російсько-української війни загинуло 272 військовослужбовця.

Історична довідка

Холодний Яр – історична місцевість в Україні, лісовий масив, розташований на півдні Черкаської та півночі Кіровоградської областей. Холодний Яр – один із найвідоміших символів української військової звитяги, причому протягом дуже тривалого часу.

Перші відомості про особливість Холодного Яру з військової позиції походять із початку І тисячоліття до нашої ери. Тоді ця територія стала форпостом, який зупиняв експансію кочовиків-кіммерійців на землі племен чорноліської культури, які належали до праслов’янської спільноти. Тут було споруджено цілу низку чорноліських фортець, одна з яких – Суботівське городище (біля села Суботова Чигиринського району Черкаської області). Унікальною знахідкою з цього городища є біметалевий меч загальною довжиною 108 см. При тому, що загалом на цей час панує бронза, лезо меча зроблене із заліза.

У Холодному Яру розташований один із найбільших укріплених центрів скіфської доби – Мотронинське городище (біля села Мельників Чигиринського району Черкаської області). Воно має площу близько 200 га, обнесене двома лініями валів. Тут мешкали представники як землеробів, так і скотарів.

У добу Київської Русі тут розташовувалися укріплення, які мали захистити осіле населення від нападів кочовиків. Рештки укріплень досі простежуються на південний захід від Чигирина, де можна побачити земляні вали руської доби. Як важливий центр захисту українського населення від кочовиків Холодний Яр постає з XVI століття, коли він став одним із центрів формування козацтва. Тут був центр одного з найстаріших полків – Чигиринського, правобережні сотні якого охоплювали терени Холодного Яру.

Після початку Визвольної війни під проводом Богдана Хмельницького саме Чигирин став столицею України, а Чигиринський полк фактично виконував роль гвардії при гетьмані. До складу полку входив Осавульський курінь, куди набирали найбільш вправних козаків. Дослідження поховань козаків у Чигирині показали, що навіть за антропометричними даними вони переважали пересічних українців, а більшість із цих воїнів загинули в бою, а не вмерли від старості. Саме в Холодному Яру, в рідному для Богдана Хмельницького Суботові містився центр розвідувальної та контррозвідувальної діяльності держави, яку очолював суботівський городовий отаман Л. Капуста.

Холодноярські терени стали центром українського опору польській окупації у XVIII ст., коли саме тут розгорнувся широкий гайдамацький рух. Апогеєм протистояння з поляками стали події Коліївщини, коли, об’єднавшись із запорозькими козаками, мешканці Холодного Яру підняли масштабне повстання, яке втілилося у звільнення великої частини правобережної України. Символічно, що початок повстання, обряд “свячення ножів”, народна пам’ять чітко фіксує в серці Холодного Яру – біля Мотронинського монастиря.

Початок ХХ ст. приніс створення Холодноярської організації – центру повстансько-партизанського руху 1918–1920-х рр., що існувала від часу створення перших загонів Вільного Козацтва на Холодноярщині (з березня-квітня 1917-го) по вересень 1922-го. (до операції “Заповіт”) і боролася проти всіх, хто посягав на цю територію (більшовиків, німців, денікінців) під прапором української державності. 3-7 жовтня 1917 року в Чигирині відбувся Перший з’їзд Вільного козацтва, який задекларував відродження козацтва й дав імпульс до створення в Україні військових структур.

Протягом 1917–1918 років Холодний Яр, що мав у своєму складі загони з мешканців сіл Медведівки, Мельників, Головківки, Грушківки, діє як підрозділ самооборони і захисту Мотронинського монастиря від груп дезертирів і мародерів.

У червні 1919-го виникає так звана Холодноярська республіка, яка чітко заявила, що жодної влади, крім законної української, не визнає. Нефіційною столицею було село Мельники, головний штаб – у Мотронинському монастирі. Це утворення боролося за відновлення влади УНР. Територія охоплювала понад 20 навколишніх сіл сучасних Черкащини та Кіровоградщини (найвідоміші Боровиця, Головківка, Грушківка, Жаботин, Івківці, Лубенці, Мельники, Медведівка, Михайлівка, Худоліївка, Чорнявка), але це число не було сталим, і чітких кордонів організація не мала.

Тут діяли українські органи влади, було військо, ідеологія, широка підтримка місцевих мешканців. Авторитет Холодного Яру визнавали чимало повстанців, а головною метою була боротьба за незалежність України. До холодноярських загонів входило близько 15 тисяч повстанців, бійці називали себе козаками. Для прикриття більшість із них користувалися псевдонімами, а після смерті отамана псевдо загиблого (за старою гайдамацькою традицією) використовували його соратники, аби заплутати розвідку більшовиків. Під гаслом на прапорах, найчастіше – “Воля України – або смерть!” та малим гербом УНР, повстанці утримували територію до 1922 року.

Першими отаманами Холодного Яру стали брати Чучупаки – Олекса й Василь (колишні вчителі з Мельників). У квітні 1919-го В. Чучупак підняв масштабне повстання проти більшовиків, яке було викликано неприйняттям “воєнного комунізму”. До холодноярських лісів постійно прибували й інші українські військові відділи. Нерідко існувала практика передачі влади авторитетнішому ватажкові, часом і не місцевому уродженцю. Так, восени 1920 року після смерті В. Чучупака очільником Холодного Яру став командир Степової дивізії зі Дніпропетровщини Кость Пестушко (Блакитний).
Для мешканців сіл існування Холодного Яру гарантувало відносну безпеку життя, волі та результатів власної праці, а для армії УНР – надання підтримки й тил для війська. Оборонними операціями повстанці не обмежувалися, здійснюючи напади на залізниці, цукрові заводи, розбивали загони чекістів і перешкоджали роботі продзагонів, руйнували тил окупантів.

На початку 1920-го до Холодного Яру увійшли підрозділи УНР (Перший Зимовий похід) для відпочинку й допомоги. У селі Медведівці відбулася нарада у складі командарма М. Омеляновича-Павленка, Ю. Тютюнника, О. Загродського, Т. Гулого-Гуленка, В. Чучупака, де холодноярському отаманові поставили конкретні бойові завдання. Проте 18 березня 1920 року під час ретельно спланованої чекістами операції на хуторі Кресельцях загинув В. Чучупак, його брат Петро був закатований більшовиками. Втрати авторитетних ватажків значно послабили холодноярців, яким бракувало людей із військовим досвідом та організаційними здібностями. Очолив Холодний Яр отаман Іван Деркач.

У 1921–1922 роках на території Холодного Яру активно діють Чорноліський полк П. Хмари, загони Д. Гупала, М. Голика-Залізняка, Л. Завгороднього, Г. Нестеренка. Попри успіхі більшовиків тривалий час діяли загони братів Блажевських. Вони спільно діяли із загоном отамана “Грозного” з 1922-го, найактивніше у 1924–1925 роках. Загін Андрія Блажевського воював із більшовиками до березня 1930-го.

Традиції Холодного Яру справили величезний вплив на Західну Україну, де неабиякої популярності набула книга одного з учасників боїв у цій місцевості Ю. Горліс-Горського “Холодний Яр”. Крім ідеологічного впливу, під час Другої світової вояки Української повстанської армії використали досвід холодноярців у створенні криївок. Про усвідомлення зв’язку з героїчною боротьбою холодноярців проти російської окупації свідчить назва одного зі з’єднань УПА “Холодний Яр”, яке входило до групи УПА-Південь (командир – Микола Свистун (“Ярбей”).

Холодний Яр відродив свою славу центру української військової звитяги за доби незалежності. У 1997 році в Києві створено історичний клуб “Холодний Яр”, метою якого є дослідження боротьби українського народу за побудову держави Й увічнення їхнього подвигу. У центрі села Мельників 2003-го відкрито пам’ятний знак “Героям Холодного Яру”, а в 2010 році – пам’ятник Ю. Горлісові-Горському, учасникові цього руху й одному з перших творців холодноярської легенди. Щовесни в Холодному Яру відбувається масштабне вшанування пам’яті героїв Холодного Яру.

Довідку підготував Олег РЕПАН, к.і.н., доцент кафедри історії України Дніпровського національного університету ім. О. Гончара, у 2014-2015 рр. – заступник командира 4 мр 2 мб 93 омбр.

*При копіюванні матеріалів активне посилання на сайт обов’язкове.
*Точки зору авторів публікацій можуть відрізнятися від позиції редакції.
*Інформація публікується з відкритих джерел. http://uainfo.org/blognews/

Continue Reading

Trending