Connect with us

Cтатті

Про реформу одностроїв ЗС України та хвилю обурення представників морської піхоти стосовно зміни кольору беретів

Published

on

Кепські справи… чи навпаки? (дуже довгий, але важливий текст)

Цікавий оберт тліючого скандалу довкола чорних беретів морської піхоти. 6 вересня на ресурсі 112 каналу зявилася стаття Ірини Сампан «Чому українські морпіхи проти берету кольору морської хвилі?» Ось вона:https://ua.112.ua/…/chorni-berety-chomu-ukrainski-morpikhy-…

Важливо, що пані Ірина є головною редакторкою військового радіо Армія ФМ. Тобто цільова аудиторія, а значить чимало підписників у фейсбуці, у пані Ірини, це вояки. Тож обговорення статті почалося і в соцмережах. Ось тут: https://www.facebook.com/permalink.php…

Серед коментаторів зявилися самі морські піхотинці, вони знову почали обстоювати позицію «нам непотрібні зміни, байдуже, що чорний берет МП прийшов з СРСР…» Напевно ця історія не вартувала додаткового акценту, власне, нічого нового і не відбулося, якби не відео звернення морпіхів із вимогою лишити їм чорний берет і ще одне «але». Воно прийшло сьогодні. З… Росії. Це стаття…

Пропагандбудка міністерства оброни Росії наваяла статтю про українську морську піхоту і її берет. Wow!

Щоб цей шедевр розкрився максимально і в деталях, дозволю собі нагадати ключові аргументи робочої групи із розробки нового однострою ЗСУ:

  1. В українському війську не лишиться жодного (!) радянського ідеологічного символу. Жодного радянського кольору беретів, ніяких колорадських стрічок, «гвардійських» підрозділів, назв частин, що походять від армії СРСР. Н І Ч О Г О. Обговоренню не підлягає. Крапка. Кінець речення.
  2. Ідеологічна айдентика – кольори беретів, беретні знаки, кваліфікаційні знаки, емблеми підрозділів, нарукавні нашивки і низка інших речей – буде походити виключно (!) від історії українських армій 1917-1921 років (перші визвольні змагання), УПА (другі визвольні змагання), козаччини, Велике Князівство Литовське, Галицько-Волинське князівство, Русь (а вона була тільки із центром в Києві). У випадку, коли українська історія не може дати грунт для символіки, тоді ми ґрунтуємося на європейській традиції. Наприклад – танковий чорний берет придумали британці – спираємося на першотворів. Десатний темно-бордовий берет придумали британці – спираємося на це. Тобто ще раз – джерел походження емблематики ЛИШЕ ДВА – Україна або ЄВРОПА. Від російської імперії , як би вона не називалася – Н І Ч О Г О. Крапка. Кінець речення.
  3. Військова емблематика не є приватною справою окремих підрозділів, чи окремих командирів, а тим більше (у випадку із МП) очільників ветеранських організаці. Військова емблематика, геральдика, вигляд однострою, прапори, це є справа і інтерес ДЕРЖАВИ, позаяк це армія ДЕРЖАВИ, а не приватна міліарна кампанія. «А мені не подобається, я того не хочу» – вдома. Емблематикою займаються ФАХІВЦІ. Котрі зобов»язані надати аргументи, чому має бути так, як буде. Ці аргументи надаються. І морській піхоті також. Якщо аргументи не хочуть чути, має вмикатися фактор «це армія, в ній виконують накази… є інтерес держави, його треба реалізувати».
  4. Питання емблем, це ідеологія. Це також поле бою з Росією. В Москві це розуміють і діють активно. Якщо хтось цього не розуміє в Україні, його точка зору має ігноруватися. «Здесь русский дух…» в Україні Н Е Б У Д Е.

Напевно цього досить, то всьо була приказка.

030

Тепер казка – бенефіс «Звєзди».

Обране…

Отже, російська пропаганда стала на захист чорного берету українських морпіхів. Що наголошують росіяни, цитую мовою оригіналу:

«Надевая форму, солдат становится носителем традиции, а затем и хранителем. Это вколачивается с того момента, когда новобранец становится в строй.» (с)

Отже московіти розуміють – людина в однострої, є носієм традицій. СВОЇХ традицій. А якщо в однострої традиції ЧУЖІ, тоді як?

«Скандал разгорелся после публикации в социальных сетях поста пресс-офицера 36-й отдельной бригады морской пехоты ВМС ВСУ Александры Бессмертной. Она вступилась за право ношения берета именно черного цвета, который стал символом морской пехоты, в том числе и Украины. Предложенный вариант цвета морской волны оскорбил многих военнослужащих, которые ревностно чтут свои традиции. Тем более что сам посыл изменений связан с отрицанием всего российского. » (с)

Ще раз – речниця 36 бригади заступилася за колір берету, котрий захищають і… представники країни окупанта. Зафіксуйте – москалі чітко вкурили – зміна іміджевих речей спрямована на відмову від усього російського. А 36 бригада МП України цього не розуміє?

«Военная форма – это не трусы-неделька. Во вторник радужные, в среду розовые, и так до понедельника. С последующим повторением цикла, – считает медиаконсультант, эксперт в области военных технологий Александр Зимовский. – Военная форма насыщена символами как никакая другая одежда. В этом контексте украинский хайп вокруг черных беретов морской пехоты весьма показателен. Главная проблема в том, что никакой украинской морской пехоты никогда не существовало. Есть воинские части, в названии которых остались слова “морская пехота”. Они остались на Украине при разделе ВМФ СССР.» (с)

Отже на Росії нагадують, що чорні берети лишилися Україні від СРСР. Чи це секрет для когось? Ні. Ясна річ, невіглас Зимовський є йолопом з історії і не в курсі, що історія української морської піхоти старша за історію Росії. Але це у них класика, яку коментуємо виключно цитатою Лаврова: «Дебіли, блядь…» Але факт того, що чорний берет в Україні лишився після СРСР є беззаперечним фактом.

Цитуємо далі…

«В советской еще армии береты определенного цвета, пришедшие на смену традиционным пилоткам и фуражкам, появились с подачи легендарного командующего ВДВ Василия Маргелова. Они, как и тельняшки, были голубого цвета – символа неба. Вскоре беретами обзавелась морская пехота, которая выбрала черный цвет в тон морским черно-белым тельняшкам.» (с)

Тут дурня повна, бо ідеї вдягання беретів в радянській армії були і до Маргелова. З десантом все зрозуміло – Маргелов запроваджував два кольори «как в мире – марун, по нашому – малиновый, для парада в Москве и на полигон защитного цвета». Це цитата його самого. Але ми зараз не про десант, звертаємо увагу на фразу «беретами обзавелась морская пехота, которая выбрала черный цвет в тон морским черно-белым тельняшкам» – ще одна фіксація – чорний в МП від СРСР.

«Ну и last, but not list. Советская, а теперь российская морская пехота – это “черная смерть”. Такая у нее репутация на семи морях. А вот “смерть цвета морской волны” – не звучит.» (с) Так говорить російський «типу-офігєнний-експерт».

Робоча група ж, нагадаю і для читачів, і для морських піхотинців, наполягає – в європейській практиці часто-густо прості безпафосні стрілки ВМС носять берети КОЛЬОРУ ВМС, тобто загального флотського кольору і це переважно темно-темно-синій чи то «дарк нейві блю». В кількох країнах є справді чорні, але не тому, що «чорна смерть», а тому що такі ж чорні носять УСІ структури флоту. Пафос = 0. А от структури флоту, які виконують посилені, спеціалізовані задачі, зазвичай носять синьо-зелений колір в країнах Європи. Візьмемо Францію – простий флотський стрілок – фузілер – темний, а от ті, хто десантуються, стрибають, пірнають, штурмують – «марін командос» – синьо-зелений. Британія – банальні стрілки темно-сині, а «роял марін командос» – зелені. Нідерланди, Норвегія, Італія – те саме.

Чи є українська піхота банальними флотськими стрілками? Ні. Це потужні підрозділи, котрі здатні виконувати роль спеціалізованих підрозділів ВМС – сили для спеціальних операцій. Саме вони виконують в світі допоміжні функції для спеціальних сил. Це важливий акцент. Отже за своєю потенційною роллю українська морська піхота, це вже більше ніж.. А стосовно «чорної смерті» і чи може бути смерть синьо-зелена? Нехай йолоп московський спитає у SAS або COMSUBIN

І от при цьому «Звєзда» – пропаганд орган нашого стратегічного, а по правді – вічного – ворога, констатує: «Украина активно стремится вписаться в натовские стандарты…»

Повна версія статті тут: https://tvzvezda.ru/…/vstrane…/content/201709080750-ak79.htm

Виходить в Москві все чудово зрозуміли, що ми робимо і навіщо. А в морській піхоті України досі не зрозуміли? Масово, чи точково, як прес-офіцер 36 бригади?

Виступ на ІІІ Міжнародному Форумі “Лицар Доброї Волі” провідного історика громадського просвітницького проекту “LIKBEZ. Історичний фронт”, упорядника книги “Історія українського війська” Василя Павлова

Висновок… Ідеологічні війни не мають крові. Вони виносять не тіло. Вони вражають мозок. Зомбування, підміна понять, перекручування, замилювання – це маленький набір інструментів потужних структур російських спецслужб. І те, що ці структури реагують на роботу невеличкої групи волонтерів, говорить про те, що ми знайшли і яйце Чахлика Невмирущого і голку. А цього в Москві бояться. Адже коли буде розвінчано усі російські міфи і покручі, виявиться, що Росії немає. Є злодій, котрий все що може робити, це красти і нападати.

А щодо морської піхоти і її брендових символів? Давайте цьому присвятимо окрему статтю. Адже на відміну від Росії, українська морська піхота має одну з найславетніших історій в світі. І найдавніших, до слова, також. Адже і походи київських князів на Візантію, це в великій мірі морська піхота. Козацтво і його походи Чорним Морем проти турків – це 100% морська піхота. Морські штурми фортець Криму Сагайдачного (!), це морська піхота, при чому геніальні операції. Антін Головатий і Сидір Білий – це морська піхота. Сірко в битві під Дюнкерком – це морська піхота. Українець Майкл Стренк і підняття прапору на Іводзімі – це також часточка історії морської піхоти України.

Мокшанці – ПНХ!

Морські піхотинці, ми вас поважаємо, але символіку треба міняти. Ви варті того, щоб йти вперед. В тому числі і для того, щоб забути як страшний сон, як з Криму повернулося тільки 204 морських піхотинці, а усі інші замість України обрали РОСІЙСЬКИЙ чорний берет і російські зарплати.

То чиї традиції плекатимемо далі?

А до керівництва армії і країни у нас традиційне питання: що має статися, щоб в Україні з’явилася історична політика та інформаційна політика? Щоб все вище сказане було не від робочої групи, а офіційна позиція держави.

Віталій Гайдукевич та «Ветерани.UA»

 

*При копіюванні матеріалів активне посилання на сайт обов’язкове.

*Точки зору авторів публікацій можуть відрізнятися від позиції редакції.

*Інформація публікується з відкритих джерел.

Cтатті

Повний список кораблів, які РФ вкрала в України

Published

on

Оприлюднили повний список суден Військово-Морських Сил України (38 одиниць), які були захоплені Росією під час окупації Криму.

Перелік надало видання “Крим. Реалії“.

Результат пошуку зображень за запитом "Список судов Военно-морских Сил Украины, захваченных Россией во время оккупации Крыма"

1. Великий підводний човен “Запоріжжя”.

2. Протичовновий корвет “Тернопіль”.

3. Протичовновий корвет “Луцьк”.

4. Протичовновий корвет “Хмельницький”.

5. Ракетний корвет “Придніпров’я”.

6. Великий розвідувальний корабель “Славутич”.

7. Протидиверсійний катер “Феодосія”.

8. Катер-торпедолов “Херсон”.

10. Рятувальне буксирне судно “Кременець”.

11. Рейдовий буксир “Дубно”.

12. Великий гідрографічний катер “Сквира”.

13. Судно-нафтосміттєзбирач “МКС-482”.

14. Рейдовий катер пр. 1394а “РРКа-603”.

15. Плавучий кран “Каланчак”.

16. Навчально-тренувальне судно “Велика Олександрівка”.

17. Рейдовий роз’їзний катер “РК-1931”.

18. Базовий тральщик “Маріуполь”.

19. Ракетний корвет “Кременчук”.

20. Протичовневий корвет “Ужгород”.

21. Суховантаж-баржа “Новгород Сіверський”.

22. Морський катер “Конотоп”.

23. Морський водноналівной танкер “Бахмач”.

24. Морський збройовий транспорт “Джанкой”.

25. Морське водолазне судно “Волиногорськ”.

26. Рейдовий катер “РВК -1935”.

27. Малий гідрографічний катер “МГК-1694”.

28. Базовий тральщик “Мелітополь”.

29. Рейдовий катер “РК-002”.

30. Яхта “Гермес”.

31. Яхта “Фіолент”.

32. Яхта “Ліра”.

33. Яхта “Антика”.

34. Яхта “Спрей”.

35. Яхта “Юнона”.

36. Великий десантний човен “Костянтин Ольшанський”.

37. Морський тральщик “Чернігів”.

38. Морський тральщик “Черкаси”.

11 січня президент РФ Володимир Путін заявив, що Росія готова повернути з окупованого Криму Україні її військову техніку. Також він не проти, щоб українські війська були присутні при утилізації боєприпасів у Криму. Того дня президент РФ зустрічався з головними пропагандистами російського телебачення.

“Користуючись нагодою, хочу сказати: ми готові продовжити цей процес: чи готові передати військові кораблі Україні, які в Криму ще є, готові передати авіаційну техніку, бронетехніку. Але це вже не наша справа, вона в такому практично стані і була, за ці роки ніким не обслуговувалася.”

*При копіюванні матеріалів активне посилання на сайт обов’язкове.
*Точки зору авторів публікацій можуть відрізнятися від позиції редакції.
*Інформація публікується з відкритих джерел.

Continue Reading

Cтатті

Чи потрібна Україні військова техніка з Криму від Путіна

Published

on

Путін заявив, що Росія готова передати Україні військові кораблі і авіатехніку з окупованого Криму. Українські політики і експертне співтовариство активно обговорює справжні причини таких дій Путіна, а також про необхідну реакції Києва. Проаналізуємо озвучені заяви.

«Користуючись нагодою, що називається, хочу сказати: ми готові продовжити цей процес, готові передати військові кораблі Україні, які в Криму ще є, готові передати авіаційну техніку, бронетехніки. Правда, вона знаходиться вся в такому жалюгідному стані, але це вже не наша справа, вона в такому практично і була, за ці роки ніким не обслуговувалася, звичайно », – сказав 11 січня Путін на зустрічі з керівниками російських ЗМІ. За його словами, мова йде про десятки кораблів і бойових літаків.

На наступний день його прес-секретар Дмитро Пєсков пояснив кореспонденту УНІАН в Москві, що ініціатива Путіна передати Україні військову техніку з окупованого Криму є «жестом доброї волі», щоб «зрушити процес українського врегулювання з мертвої точки».

Чому зараз?

Українські політики і експерти вважають, що Путін готовий піти на черговий заспокійливий крок через те, що жорсткі кроки до України з боку Росії (як то військова агресія, економічна блокада, загострення на лінії зіткнення на Донбасі) результатів не дають. Тому він шукає інші формати. Наприклад, готовність до передачі Україні кораблів з тієї ж області, що і «миротворчі ініціативи» Путіна щодо ситуації на Донбасі. І в міру наближення виборів кількість подібних «ідей», спрямованих на демонстрацію «готовності до пом’якшення позиції», буде генеруватися Кремлем з геометричною прогресією.

По-друге, сприяє зміні риторики Путіна по Україні також наближення терміну введення США санкцій щодо РФ (в тому числі, проти найближчого оточення Путіна). А також постійне продовження санкцій Євросоюзом.

По-третє, заяву Путіна можна розглядати як інформаційну підмогу для тих західних політиків, які підтримують зняття санкцій з РФ – аргумент для західних апологетів Росії.

Військовий аспект повернення військової техніки з Криму

Починаючи з квітня 2014 року (коли російська сторона заблокувала переговори з Україною щодо можливого формату повернення захопленого російськими окупантами українського озброєння і військової техніки), представники ЧФ РФ здійснюють постійне знищення українського озброєння.

Так, за даними Центру досліджень армії, конверсії і роззброєння (ЦДАКР), українські кораблі (наприклад, БДК “Костянтин Ольшанський», корвети «Тернопіль» та «Луцьк») використовуються як «донори» для російських кораблів тих же проектів – тобто, їх розбирають на комплектуючі для ремонту кораблів ЧФ РФ.

У зв’язку з цим, найбільш ймовірно, український корабельний склад що знаходитьсязараз в Криму (так само, як і авіація і бронетехніка, а також системи ППО) знаходяться в непридатному для використання стані.

Таким чином, з точки зору посилення військового потенціалу України повернення техніки не матиме жодного позитивного моменту. Навпаки, спричинить неприйнятні фінансові витрати (в тому числі, виплати країні-агресору компенсації за запасні частини).

Інформаційно-психологічний аспект

Процес передачі поставить Україну в залежність від Росії і стане приводом для реалізації потужної антиукраїнської інформаційної кампанії.

Зокрема, дії України будуть подаватися як приниження – так як Путін «кинув м’яч на сторону України».

Юридичні аспекти

По-перше, Росія вкрай зацікавлена, але не може використовувати українські кораблі і літаки в міжнародному морському і повітряному просторі – вони юридично замкнені. А кораблі ще замкнені і фізично – межами Босфору. Тому для Росії вони – зайвий баласт.

По-друге, Україна звернулася до міжнародних судів з позовами в зв’язку з присвоєнням країною-агресором військової техніки Криму. Якщо ж Київ погоджується на повернення техніки, то це крок до зміни ситуації з міжнародним позовом: як мінімум призведе до затягування часу, а як максимум – до виключення можливості отримання компенсації за отримане назад озброєння.

Фінансові аспекти

По-перше, в України вже є досвід отримання від Росії бойової техніки – як при розподілі ЧФ СРСР в 90-і роки, так і після окупації Криму в 2014 році. В обох випадках Москва ні за яких умов не передавала Україні жодного зразка військової техніки в справному стані, а навмисно пошкоджену. Адже ремонт і відновлення технічної готовності і боєздатності зажадає значних коштів у української сторони.

По-друге, відновлення озброєння і техніки отриманого з Криму корабля і установка туди імпортного обладнання за вартістю аналогічна виготовленню нового корабля такого ж класу, «з нуля», стверджує екс-командувач ВМС України Сергій Гайдук. За його словами, на 70-80% комплектуючі кораблів – російського або західного виробництва. Тому їх відновлення потребує а) значних коштів і б) співпраці з тією ж країною-агресором. Таким чином, відновлення військового мотлоху обійдеться дорожче, ніж покупка нових зразків.

По-третє, Крим – це територія України, тимчасово окупована Росією, тому після його звільнення України повинна отримати репарацію. У тому числі тією технікою і зброєю, яке Росія завезла і не зможе вивезти.

Про це, наприклад, говорить голова Меджліс кримськотатарський народ Рефат Чубаров. Він вважає, що уряд Росії поверне Україні Крим і виплатить компенсацію за його анексію.

Військово-іміджевий аспект

Росія добре пам’ятає трагедію з лінкору «Новоросійськ» (раніше – італійський бойовий корабель «Джуліо Чезаре»), який СРСР отримав з репарацій після Другої світової війни.

Нагадаємо, восени 1955 го року радянський військовий корабель “Новоросійськ” затонув в бухті Севастополя після потужного вибуху. Через 60 років колишній бойовий диверсант-плавець з Італії зізнався, що це саме вони потопили радянський корабель. Причина – командир морського спецназу Італії капітан Боргезе поклявся, що ні один корабель з Італії не буде ходити під радянським прапором.

З огляду на наявність в керівництві ВС РФ агресивно налаштованих военоначальників, готових на різні диверсії, не виключається і аналогічна доля переданих Україні суден. Навіщо Києву додатковий головний біль?

“Брехун, брехун …”

Заява Путіна в черговий раз продемонструвала постійну брехню щодо України. Екс-заступник начальника Генштабу (2006-2010) Ігор Романенко нагадав, що раніше Міноборони РФ Сергій Шойгу вже доповідав Путіну в тому, що вся військова техніка нібито передана українській стороні. «Тобто тоді це була явна брехня. І своїм цьогорічні діями Путін підтвердив, що тоді один брехав, а другий приймав це, знаючи наперед, що це теж брехня ».

Що робити Києву

Найбільш повні рекомендації по ситуації зробили військові експерти зі згаданого ЦДАКР. Вони рекомендують владі України наступне кроки.

По-перше, не реагувати на офіційному рівні на «пропозицію» Путіна про передачу Україні українського озброєння і військової техніки з окупованого Криму.

По-друге, до президентських виборів в РФ не погоджуватися ні на які переговори, консультації і пропозиції Росії з російською стороною по цій тематиці. В подальшому Київ може і погодитися на попередню верифікацію зброї і техніки – але не з метою їх отримання, а для того, щоб міжнародне співтовариство переконалися, скільки техніки і зброї було перекинуто з Криму на Донбас і використовувалося там російськими окупаційними військами проти ВС України.

По-третє, офіційно оголосити про недоцільність повернення знищеної небоєспроможної техніки з Криму.

По-четверте, не піддаватися на тиск з боку західних партнерів, що в наступні три місяці можуть часто діяти під активним впливом Кремля.

І по-п’яте, продовжити роботу щодо подачі позовів до міжнародних судів з виплати Росією компенсації за захоплені ОВТ в Криму.

Игорь Соловей , Руководитель отдела “МИР”, LB.ua

*При копіюванні матеріалів активне посилання на сайт обов’язкове.
*Точки зору авторів публікацій можуть відрізнятися від позиції редакції.
*Інформація публікується з відкритих джерел.

Continue Reading

Cтатті

Як бронеавтомобілі вирішують нестачу авто і спецтехніки нашої Армії

Published

on

Наші силові структури вже який рік війни на Донбасі відчувають величезну нестачу автомобільної техніки – як звичайної, так спеціальної а особливо броньованої. І це при тому, що відразу кілька фірм пропонують свою.

Можна сміливо говорити, що основним панцерником в Україні поступово стає “Козак-2” виробництва НВО “Практика”. Створений на базі вантажівки IVECO EuroCargo з повною масою 15 т бронеавтомобіль має броньований корпус з 12-мм фінської сталі і відповідає другому класу захисту STANAG 4569.

Результат пошуку зображень за запитом "випробування козак-2"

Першими в січні 2015 р такі машини отримали прикордонники, а з липня 2015 року вони пішли в НГУ (за деякими даними, планувалася закупівля 100 одиниць). І тільки в березні 2017 року після проходження цілого ряду бюрократичних процедур, нарешті, було прийнято рішення про прийняття на озброєння ЗСУ цього бронеавтомобіля під найменуванням “Козак-2” БЗСА-5. Цікаво, що армійці одночасно взяли на озброєння цілу лінійку автомобілів на його базі – від машин управління безпілотниками до носіїв систем радіоелектронної боротьби.

На жаль, не пройшли випробування війною бронеавтомобілі від “АвтоКрАЗу” – ті ж “кугуар”, “Спартан”. Від їх закупівлі ВСУ відмовилися. Чи не викликали інтересу у військових і нові розробки, такі як “Фіона”, “Халк” або безпілотний “Спартан”.

Результат пошуку зображень за запитом "практика бронеавтомобілі Козак-2"

Незрозуміла доля тактичного багатофункціонального автомобіля “Барс-8”, який планували прийняти на озброєння ЗСУ спочатку в 2016-му, потім в 2017 р, проте ніяких повідомлень про укладення контрактів і постачання цих машин у війська немає. Єдиною згадкою про цю машину стало її використання в складі мобільного мінометного комплексу, який демонструвався на виставці “Озброєння та безпека-2017”.

Результат пошуку зображень за запитом "барс-8ммк"

Найбільш сумна доля у “Дозору-Б”, який вперше був представлений ще в далекому 2004 р.  Військові плануваали використовувати легкий бронеавтомобіль в якості основного для виконання розвідувальних і патрульних завдань. Причому виробник пропонував цілий спектр спеціальних машин – від бронетранспортера до командно-штабного і санітарного.

Спочатку планувалося, що для потреб армії буде закуплено 200 одиниць, причому серійне виробництво повинне було початися ще в вересні 2014 г. Однак через серйозних проблем виробництво постійно відкладалося, зменшувалися і “апетити” військових – так, влітку 2015 р йшлося вже про 40 машинах. А фактично до 2016 р було виготовлено всього 10 одиниць “Дозору-Б”, які відправили на військові випробування в одну з десантних бригад.

Результат пошуку зображень за запитом "практика бронеавтомобілі Козак-2"

На початку 2017 р були повідомлення ДК “Укроборонпром”, що в рамках держзамовлення планується закупити партію з кількох десятків машин для потреб ЗСУ. Однак цим планам не судилося збутися, по всій видимості, через проблемні місця в конструкції. Недарма ж влітку минулого року в Польщі було закуплено “молочного брата” “Дозору” – ” Онцилла” – мабуть, львівські виробники намагалися модернізувати свої машини.

Ще однією “зіркою” ринку бронеавтомобілів стала приватна компанія “Бронетехніка України”, яка дебютувала в 2015 р з бронеавтомобілем “Варта” з колісною формулою 4х4 на шасі МАЗ. При цьому фірма не має власних інженерно-конструкторських і виробничих потужностей в Україні, що наводить на думку про білоруський походження техніки.

Результат пошуку зображень за запитом "бронеавтомобіль "Варта""

Мало того, практично відразу фірма, яка за рік до цього виготовляла пластикову тару, отримала багатомільйонний контракт від Міністерства внутрішніх справ України. У 2016 року було закуплено 10 машин для озброєння спецпідрозділів поліції “КОРД” і Національної гвардії. Машини пішли на озброєння полків “Дніпро-1” і “Азов” і вже відзначилися в зоні проведення антитерористичної операції. За деякими даними, в 2017 році було закуплено ще 50 машин, по крайній мірі, в ході передачі техніки 28 грудня фігурували як мінімум 24 “Варти”. Цікаво також, що тоді ж було заявлено, що, крім НГУ, бронеавтомобілі підуть і в ЗСУ – машини допущені до експлуатації у військах наказом від вересня 2016 г. На даний момент поки незрозуміло, в які бригади відправлені ці нові броньовики.

Комерційний успіх “Варти” надихнув фірму, і на початку грудня 2017 року все та ж “Українська бронетехніка” презентувала легкий багатоцільовий бронеавтомобіль, розроблений спеціально під технічні умови НГУ, – “Варта-Новатор”.

Пов’язане зображення

На відміну від просто “Варти” машина має більш компактні розміри (довжина – 5,8 м, ширина – 2,4 м) і створена на базі досить поширеного американського автомобіля Ford F-550. Варто нагадати, що на його базі в Україні спроектовані такі машини, як “КрАЗ-Спартан” і “Барс-8”, і сякий-такий досвід експлуатації вже є.

Легкий бронеавтомобіль належить до класу стійких до підриву броньовиків MRAP, що різко підвищує його виживання в умовах сучасного бою. Основне призначення машини – рейдові дії і підтримка підрозділів в прифронтовій зоні.

Фактично це чотиридверний броньований пікап з кабіною на п’ять чоловік. Ззаду знаходиться відкрита бортова платформа, розрахована на тонну вантажу (крім того, є можливість буксирувати причіп масою до 8 т). 6,7-літровий турбодизель Power Stroke в 300 к. с. забезпечує можливість “Варті-Новатору” розганятися до 120 км/г. За словами розробників, машина має можливість проїжджати без дозаправки до 700 км.

Результат пошуку зображень за запитом "варта новатор"

З огляду на, те що на презентації були присутні представники Державного науково-дослідного інституту МВС України та особисто командувач НГУ генерал-полковник Аллер, питання про прийняття на озброєння цієї машини можна вважати вирішеним.

В цілому можна говорити про те, що, хоча потреби армії в броньованій техніці на даний момент не покриваються і на 50%, але відбувається поступове нарощування виробничих потужностей дуже різних підприємств (насамперед приватних). Такими темпами в найближчі два-три роки проблема втратить свою актуальність і армійці нарешті відправлять “на пенсію” заслужений БРДМ-2.

Автор: Михайло ЖИРОХОВ

*При копіюванні матеріалів активне посилання на сайт обов’язкове.
*Точки зору авторів публікацій можуть відрізнятися від позиції редакції.
*Інформація публікується з відкритих джерел.

Continue Reading

Trending

Inline
Приєднуйтесь! Будьте завжди в курсі подій. Вподобайте цей інфоресурс!
Inline
Приєднуйтесь! Будьте завжди в курсі подій. Вподобайте цей інфоресурс!