Connect with us

Cтатті

Про сучасну бойову підготовку у ВДВ

Published

on

Підготовка українських десантників (і не лише) за останні кілька років зазнала суттєвих позитивних змін. Звісно, найзначніші корективи внесла антитерористична операція й низка практичних висновків, породжених особливостями її перебігу. Про теперішній вишкіл крилатої піхоти — наша розмова із заступником командувача з бойової підготовки — начальником управління бойової підготовки Високомобільних десантних військ ЗС України полковником Володимиром Івановим.

 

 

— До 2014 року бойова підготовка у ВДВ, як і в частинах інших видів військ, відбувалася дуже обмежено та переважно на папері. Бригадні навчання ставали надзвичайною подією. Через брак коштів зазвичай проводили хіба що навчання ротно-тактичного рівня. Обмеженість підрозділів у матеріально-технічних засобах далася взнаки на початковому етапі війни. Коли ворог захоплював Крим, тільки чотири наші батальйонно-тактичні групи і стільки ж розвідувальних рот змогли вирушити до півострова, щоб прикрити адміністративну межу з автономією, — пояснює Володимир Станіславович. — Відповідно до укомплектованості довелося спішно проводити мобілізацію. Готували людей згідно з існуючими на той час керівними документами. Звісно, бойового досвіду майже ні в кого не було, його добували в боях уже на Донбасі. Полігоном для багатьох стала АТО. Як безпосередній учасник подій, констатую: виконання завдань давалося важко. Доводилося на ходу ламати стереотипи, прищеплювати солдату розуміння: він на справжній війні, де вбивають, і водночас вселяти усвідомлення того, що теж щось може, якщо зброя — не просто залізо, а інструмент. Поступово бригади долали цей психологічний бар’єр. Уже всередині першого року російської агресії частини ВДВ діяли значно впевненіше.

2015-го у ВДВ переглянули нормативи щодо бойової підготовки. Тієї зими саме прийшла четверта черга мобілізації, але її організували вже зовсім інакше. Полковник Іванов одверто зізнається: якби так гартували першу хвилю, як четверту-шосту, ситуація могла бути для нас значно сприятливішою. Система підготовки десантників стрімко здолала бар’єр обмежень мирного часу.

— Ми змінили підходи до виучки, відмовившись від практики натаскування батальйонів і бригад на епізоди тактичних навчань. Увесь вишкіл проходить одразу в незнайомій місцевості, з ходу, — ділиться досвідом головний «бойовик» десантного війська. — Навесні 2015 року на «Широкому Лані» спершу провели навчання двох бригад удень і двох — уночі. Все вийшло непогано, і це вселило віру в наші сили. Поступово дійшли до того, що організували тренінг з однією бригадою послідовно на п’яти полігонах. Три з них для бійців були незнайомі. А крайній навчальний рейд 79-ї та 81-ї бригад відбувся водночас на чотирьох полігонах і трьох ділянках місцевості. Тепер я впевнений: ми на правильному шляху. І добре, що відмовилися від деяких документів, які регламентують бригадні навчання, як от, графік практичних дій. Він «утискав» командира бригади, батальйону ввідними, вказівками у часові параметри, рамки, заздалегідь визначені керівництвом. Командир часто сам рішення не приймав, а тільки слідував певній канві. Мало того, якщо в нього в процесі виникали відступи від плану, його обов’язково поправляли. Наочно це мало такий вигляд: завчасно було відомо, що о 10.00 відбудеться удар авіації. І саме тоді, бо її на той час замовили. А командир міг вийти на рубіж о 9.30, але півгодини чекав на появу літаків. Уже минуло два роки, як ми забули про таку практику. Тепер послідовність практичних дій розробляє комбриг, а керівник навчання оцінює його: як він виконує свій план і задум. Практика показує, що командир, якому делегують право на ініціативу, зазвичай не помиляється. Він сам вирішує, як формувати рівень готовності підрозділу, частини. Ця ініціатива допомагає в реальних бойових ситуаціях, бо офіцер привчається думати іще на полігонах, а не там, де вже не відіграєш назад.

Результат пошуку зображень за запитом "бойова підготовка ВДВ зсу"

Цього року ВДВ не провело жодних навчань, де б мішеневу обстановку робили по-старинці, коли вкопану фанерну ціль видно на полі ще до початку стрільб. Зараз їхнє місце займає радіокероване полігонне обладнання. Полковник Володимир Іванов пригадав епізод із перебування на військовій базі США у ФРН. Американські колеги, помітивши подив українців щодо рівня розвитку полігонної інфраструктури, сказали: «Не засмучуйтеся, ми це все піднімали 70 років, ще й досі будуємо. І теж припускалися помилок. Ви теж свої полігони розбудуєте як слід. Та й вибору у вас, схоже, іншого нема». Добре, коли є приклад, орієнтир, до чого прагнути. На натовських полігонах навіть є штатний підрозділ статистів, які грають роль противника, мирних мешканців, терористів тощо. Очільники цих підрозділів мають бонус у просуванні по службі, тому що мислять так, як міркує вірогідний противник.

Українські ВДВ другий рік поспіль упроваджують у життя бойову систему підготовки БАРС. Може, це відбувається не так, як хотілося б, бо вона потребує кропіткої роботи й неабияких навичок інструкторів, але ця система допомагає в разі якісного оволодіння нею упевнено вести бій, пересуватися бойовищем і зберегти життя.

— У БАРСі 15–20% є фізпідготовкою, а решта — це елементи бойової підготовки, яку ми активно впроваджуємо після четвертої хвилі мобілізації. Бойовий тонус треба постійно підтримувати. Якось нам стало цікаво і ми зважили обладунки комбрига. Бронежилет, кілька рацій, боєприпаси, зброя, рюкзак з усяким необхідним добром. Вийшло, не повірите, — 68 кілограмів! Зрозуміло, цей офіцер не біжить у ланці, й, може, не всі ті речі вкрай потрібні, але він повинен нести мінімум 40 кілограмів. Тому навіть таке начальство має тримати себе в належній фізичний кондиції. Приміром, у Командуванні ВДВ щоранку проходить година фізичних занять. Не зважаючи на посади, їх ніхто не уникає. Командування виїздить на навчання в повному екіпіруванні. Бійці бачать, що генерали й полковники так само, як і вони, несуть свою ношу. Важко уявити, що краще цементує військо, як не подібна єдність!

Зауважимо, що Володимир Станіславович — фанатик фізпідготовки. Свого часу здобув кілька спортивних розрядів, підтримує пристойну фізичну форму й того ж вимагає від офіцерів. «Це не просто частина обов’язку військового, це вимога життя… Це допомагає вижити в бойовій обстановці», — доречно зазначає співрозмовник.

Програму вишколу десантників удосконалюють з урахуванням бойового досвіду. Так, у курсі підготовки вже апробовано нововведення — виконання вправ стрільби зі стрілецької зброї з борту вертольота Мі-8 по наземних цілях.

Зауважимо, що житомирський навчальний центр ВДВ за рік готує понад 1000 військовослужбовців для десантних частин і підрозділів. Примітно, що серед його викладачів та інструкторів чимало людей із бойовим досвідом. Майже півсотня з них зазнали поранень та контузій у ході АТО, причому приблизно кожен другий має інвалідність. За ініціативи командувача Високомобільних десантних військ генерал-лейтенанта Михайла Забродського, їм дали можливість продовжити службу. Кращої реабілітаційної й соціалізаційної програми для них і не вигадаєш.

Геннадій КАРПЮК

 

*При копіюванні матеріалів активне посилання на сайт обов’язкове.

*Точки зору авторів публікацій можуть відрізнятися від позиції редакції.

*Інформація публікується з відкритих джерел. Джерело: http://na.mil.gov.ua/

Cтатті

Повний список кораблів, які РФ вкрала в України

Published

on

Оприлюднили повний список суден Військово-Морських Сил України (38 одиниць), які були захоплені Росією під час окупації Криму.

Перелік надало видання “Крим. Реалії“.

Результат пошуку зображень за запитом "Список судов Военно-морских Сил Украины, захваченных Россией во время оккупации Крыма"

1. Великий підводний човен “Запоріжжя”.

2. Протичовновий корвет “Тернопіль”.

3. Протичовновий корвет “Луцьк”.

4. Протичовновий корвет “Хмельницький”.

5. Ракетний корвет “Придніпров’я”.

6. Великий розвідувальний корабель “Славутич”.

7. Протидиверсійний катер “Феодосія”.

8. Катер-торпедолов “Херсон”.

10. Рятувальне буксирне судно “Кременець”.

11. Рейдовий буксир “Дубно”.

12. Великий гідрографічний катер “Сквира”.

13. Судно-нафтосміттєзбирач “МКС-482”.

14. Рейдовий катер пр. 1394а “РРКа-603”.

15. Плавучий кран “Каланчак”.

16. Навчально-тренувальне судно “Велика Олександрівка”.

17. Рейдовий роз’їзний катер “РК-1931”.

18. Базовий тральщик “Маріуполь”.

19. Ракетний корвет “Кременчук”.

20. Протичовневий корвет “Ужгород”.

21. Суховантаж-баржа “Новгород Сіверський”.

22. Морський катер “Конотоп”.

23. Морський водноналівной танкер “Бахмач”.

24. Морський збройовий транспорт “Джанкой”.

25. Морське водолазне судно “Волиногорськ”.

26. Рейдовий катер “РВК -1935”.

27. Малий гідрографічний катер “МГК-1694”.

28. Базовий тральщик “Мелітополь”.

29. Рейдовий катер “РК-002”.

30. Яхта “Гермес”.

31. Яхта “Фіолент”.

32. Яхта “Ліра”.

33. Яхта “Антика”.

34. Яхта “Спрей”.

35. Яхта “Юнона”.

36. Великий десантний човен “Костянтин Ольшанський”.

37. Морський тральщик “Чернігів”.

38. Морський тральщик “Черкаси”.

11 січня президент РФ Володимир Путін заявив, що Росія готова повернути з окупованого Криму Україні її військову техніку. Також він не проти, щоб українські війська були присутні при утилізації боєприпасів у Криму. Того дня президент РФ зустрічався з головними пропагандистами російського телебачення.

“Користуючись нагодою, хочу сказати: ми готові продовжити цей процес: чи готові передати військові кораблі Україні, які в Криму ще є, готові передати авіаційну техніку, бронетехніку. Але це вже не наша справа, вона в такому практично стані і була, за ці роки ніким не обслуговувалася.”

*При копіюванні матеріалів активне посилання на сайт обов’язкове.
*Точки зору авторів публікацій можуть відрізнятися від позиції редакції.
*Інформація публікується з відкритих джерел.

Continue Reading

Cтатті

Чи потрібна Україні військова техніка з Криму від Путіна

Published

on

Путін заявив, що Росія готова передати Україні військові кораблі і авіатехніку з окупованого Криму. Українські політики і експертне співтовариство активно обговорює справжні причини таких дій Путіна, а також про необхідну реакції Києва. Проаналізуємо озвучені заяви.

«Користуючись нагодою, що називається, хочу сказати: ми готові продовжити цей процес, готові передати військові кораблі Україні, які в Криму ще є, готові передати авіаційну техніку, бронетехніки. Правда, вона знаходиться вся в такому жалюгідному стані, але це вже не наша справа, вона в такому практично і була, за ці роки ніким не обслуговувалася, звичайно », – сказав 11 січня Путін на зустрічі з керівниками російських ЗМІ. За його словами, мова йде про десятки кораблів і бойових літаків.

На наступний день його прес-секретар Дмитро Пєсков пояснив кореспонденту УНІАН в Москві, що ініціатива Путіна передати Україні військову техніку з окупованого Криму є «жестом доброї волі», щоб «зрушити процес українського врегулювання з мертвої точки».

Чому зараз?

Українські політики і експерти вважають, що Путін готовий піти на черговий заспокійливий крок через те, що жорсткі кроки до України з боку Росії (як то військова агресія, економічна блокада, загострення на лінії зіткнення на Донбасі) результатів не дають. Тому він шукає інші формати. Наприклад, готовність до передачі Україні кораблів з тієї ж області, що і «миротворчі ініціативи» Путіна щодо ситуації на Донбасі. І в міру наближення виборів кількість подібних «ідей», спрямованих на демонстрацію «готовності до пом’якшення позиції», буде генеруватися Кремлем з геометричною прогресією.

По-друге, сприяє зміні риторики Путіна по Україні також наближення терміну введення США санкцій щодо РФ (в тому числі, проти найближчого оточення Путіна). А також постійне продовження санкцій Євросоюзом.

По-третє, заяву Путіна можна розглядати як інформаційну підмогу для тих західних політиків, які підтримують зняття санкцій з РФ – аргумент для західних апологетів Росії.

Військовий аспект повернення військової техніки з Криму

Починаючи з квітня 2014 року (коли російська сторона заблокувала переговори з Україною щодо можливого формату повернення захопленого російськими окупантами українського озброєння і військової техніки), представники ЧФ РФ здійснюють постійне знищення українського озброєння.

Так, за даними Центру досліджень армії, конверсії і роззброєння (ЦДАКР), українські кораблі (наприклад, БДК “Костянтин Ольшанський», корвети «Тернопіль» та «Луцьк») використовуються як «донори» для російських кораблів тих же проектів – тобто, їх розбирають на комплектуючі для ремонту кораблів ЧФ РФ.

У зв’язку з цим, найбільш ймовірно, український корабельний склад що знаходитьсязараз в Криму (так само, як і авіація і бронетехніка, а також системи ППО) знаходяться в непридатному для використання стані.

Таким чином, з точки зору посилення військового потенціалу України повернення техніки не матиме жодного позитивного моменту. Навпаки, спричинить неприйнятні фінансові витрати (в тому числі, виплати країні-агресору компенсації за запасні частини).

Інформаційно-психологічний аспект

Процес передачі поставить Україну в залежність від Росії і стане приводом для реалізації потужної антиукраїнської інформаційної кампанії.

Зокрема, дії України будуть подаватися як приниження – так як Путін «кинув м’яч на сторону України».

Юридичні аспекти

По-перше, Росія вкрай зацікавлена, але не може використовувати українські кораблі і літаки в міжнародному морському і повітряному просторі – вони юридично замкнені. А кораблі ще замкнені і фізично – межами Босфору. Тому для Росії вони – зайвий баласт.

По-друге, Україна звернулася до міжнародних судів з позовами в зв’язку з присвоєнням країною-агресором військової техніки Криму. Якщо ж Київ погоджується на повернення техніки, то це крок до зміни ситуації з міжнародним позовом: як мінімум призведе до затягування часу, а як максимум – до виключення можливості отримання компенсації за отримане назад озброєння.

Фінансові аспекти

По-перше, в України вже є досвід отримання від Росії бойової техніки – як при розподілі ЧФ СРСР в 90-і роки, так і після окупації Криму в 2014 році. В обох випадках Москва ні за яких умов не передавала Україні жодного зразка військової техніки в справному стані, а навмисно пошкоджену. Адже ремонт і відновлення технічної готовності і боєздатності зажадає значних коштів у української сторони.

По-друге, відновлення озброєння і техніки отриманого з Криму корабля і установка туди імпортного обладнання за вартістю аналогічна виготовленню нового корабля такого ж класу, «з нуля», стверджує екс-командувач ВМС України Сергій Гайдук. За його словами, на 70-80% комплектуючі кораблів – російського або західного виробництва. Тому їх відновлення потребує а) значних коштів і б) співпраці з тією ж країною-агресором. Таким чином, відновлення військового мотлоху обійдеться дорожче, ніж покупка нових зразків.

По-третє, Крим – це територія України, тимчасово окупована Росією, тому після його звільнення України повинна отримати репарацію. У тому числі тією технікою і зброєю, яке Росія завезла і не зможе вивезти.

Про це, наприклад, говорить голова Меджліс кримськотатарський народ Рефат Чубаров. Він вважає, що уряд Росії поверне Україні Крим і виплатить компенсацію за його анексію.

Військово-іміджевий аспект

Росія добре пам’ятає трагедію з лінкору «Новоросійськ» (раніше – італійський бойовий корабель «Джуліо Чезаре»), який СРСР отримав з репарацій після Другої світової війни.

Нагадаємо, восени 1955 го року радянський військовий корабель “Новоросійськ” затонув в бухті Севастополя після потужного вибуху. Через 60 років колишній бойовий диверсант-плавець з Італії зізнався, що це саме вони потопили радянський корабель. Причина – командир морського спецназу Італії капітан Боргезе поклявся, що ні один корабель з Італії не буде ходити під радянським прапором.

З огляду на наявність в керівництві ВС РФ агресивно налаштованих военоначальників, готових на різні диверсії, не виключається і аналогічна доля переданих Україні суден. Навіщо Києву додатковий головний біль?

“Брехун, брехун …”

Заява Путіна в черговий раз продемонструвала постійну брехню щодо України. Екс-заступник начальника Генштабу (2006-2010) Ігор Романенко нагадав, що раніше Міноборони РФ Сергій Шойгу вже доповідав Путіну в тому, що вся військова техніка нібито передана українській стороні. «Тобто тоді це була явна брехня. І своїм цьогорічні діями Путін підтвердив, що тоді один брехав, а другий приймав це, знаючи наперед, що це теж брехня ».

Що робити Києву

Найбільш повні рекомендації по ситуації зробили військові експерти зі згаданого ЦДАКР. Вони рекомендують владі України наступне кроки.

По-перше, не реагувати на офіційному рівні на «пропозицію» Путіна про передачу Україні українського озброєння і військової техніки з окупованого Криму.

По-друге, до президентських виборів в РФ не погоджуватися ні на які переговори, консультації і пропозиції Росії з російською стороною по цій тематиці. В подальшому Київ може і погодитися на попередню верифікацію зброї і техніки – але не з метою їх отримання, а для того, щоб міжнародне співтовариство переконалися, скільки техніки і зброї було перекинуто з Криму на Донбас і використовувалося там російськими окупаційними військами проти ВС України.

По-третє, офіційно оголосити про недоцільність повернення знищеної небоєспроможної техніки з Криму.

По-четверте, не піддаватися на тиск з боку західних партнерів, що в наступні три місяці можуть часто діяти під активним впливом Кремля.

І по-п’яте, продовжити роботу щодо подачі позовів до міжнародних судів з виплати Росією компенсації за захоплені ОВТ в Криму.

Игорь Соловей , Руководитель отдела “МИР”, LB.ua

*При копіюванні матеріалів активне посилання на сайт обов’язкове.
*Точки зору авторів публікацій можуть відрізнятися від позиції редакції.
*Інформація публікується з відкритих джерел.

Continue Reading

Cтатті

Як бронеавтомобілі вирішують нестачу авто і спецтехніки нашої Армії

Published

on

Наші силові структури вже який рік війни на Донбасі відчувають величезну нестачу автомобільної техніки – як звичайної, так спеціальної а особливо броньованої. І це при тому, що відразу кілька фірм пропонують свою.

Можна сміливо говорити, що основним панцерником в Україні поступово стає “Козак-2” виробництва НВО “Практика”. Створений на базі вантажівки IVECO EuroCargo з повною масою 15 т бронеавтомобіль має броньований корпус з 12-мм фінської сталі і відповідає другому класу захисту STANAG 4569.

Результат пошуку зображень за запитом "випробування козак-2"

Першими в січні 2015 р такі машини отримали прикордонники, а з липня 2015 року вони пішли в НГУ (за деякими даними, планувалася закупівля 100 одиниць). І тільки в березні 2017 року після проходження цілого ряду бюрократичних процедур, нарешті, було прийнято рішення про прийняття на озброєння ЗСУ цього бронеавтомобіля під найменуванням “Козак-2” БЗСА-5. Цікаво, що армійці одночасно взяли на озброєння цілу лінійку автомобілів на його базі – від машин управління безпілотниками до носіїв систем радіоелектронної боротьби.

На жаль, не пройшли випробування війною бронеавтомобілі від “АвтоКрАЗу” – ті ж “кугуар”, “Спартан”. Від їх закупівлі ВСУ відмовилися. Чи не викликали інтересу у військових і нові розробки, такі як “Фіона”, “Халк” або безпілотний “Спартан”.

Результат пошуку зображень за запитом "практика бронеавтомобілі Козак-2"

Незрозуміла доля тактичного багатофункціонального автомобіля “Барс-8”, який планували прийняти на озброєння ЗСУ спочатку в 2016-му, потім в 2017 р, проте ніяких повідомлень про укладення контрактів і постачання цих машин у війська немає. Єдиною згадкою про цю машину стало її використання в складі мобільного мінометного комплексу, який демонструвався на виставці “Озброєння та безпека-2017”.

Результат пошуку зображень за запитом "барс-8ммк"

Найбільш сумна доля у “Дозору-Б”, який вперше був представлений ще в далекому 2004 р.  Військові плануваали використовувати легкий бронеавтомобіль в якості основного для виконання розвідувальних і патрульних завдань. Причому виробник пропонував цілий спектр спеціальних машин – від бронетранспортера до командно-штабного і санітарного.

Спочатку планувалося, що для потреб армії буде закуплено 200 одиниць, причому серійне виробництво повинне було початися ще в вересні 2014 г. Однак через серйозних проблем виробництво постійно відкладалося, зменшувалися і “апетити” військових – так, влітку 2015 р йшлося вже про 40 машинах. А фактично до 2016 р було виготовлено всього 10 одиниць “Дозору-Б”, які відправили на військові випробування в одну з десантних бригад.

Результат пошуку зображень за запитом "практика бронеавтомобілі Козак-2"

На початку 2017 р були повідомлення ДК “Укроборонпром”, що в рамках держзамовлення планується закупити партію з кількох десятків машин для потреб ЗСУ. Однак цим планам не судилося збутися, по всій видимості, через проблемні місця в конструкції. Недарма ж влітку минулого року в Польщі було закуплено “молочного брата” “Дозору” – ” Онцилла” – мабуть, львівські виробники намагалися модернізувати свої машини.

Ще однією “зіркою” ринку бронеавтомобілів стала приватна компанія “Бронетехніка України”, яка дебютувала в 2015 р з бронеавтомобілем “Варта” з колісною формулою 4х4 на шасі МАЗ. При цьому фірма не має власних інженерно-конструкторських і виробничих потужностей в Україні, що наводить на думку про білоруський походження техніки.

Результат пошуку зображень за запитом "бронеавтомобіль "Варта""

Мало того, практично відразу фірма, яка за рік до цього виготовляла пластикову тару, отримала багатомільйонний контракт від Міністерства внутрішніх справ України. У 2016 року було закуплено 10 машин для озброєння спецпідрозділів поліції “КОРД” і Національної гвардії. Машини пішли на озброєння полків “Дніпро-1” і “Азов” і вже відзначилися в зоні проведення антитерористичної операції. За деякими даними, в 2017 році було закуплено ще 50 машин, по крайній мірі, в ході передачі техніки 28 грудня фігурували як мінімум 24 “Варти”. Цікаво також, що тоді ж було заявлено, що, крім НГУ, бронеавтомобілі підуть і в ЗСУ – машини допущені до експлуатації у військах наказом від вересня 2016 г. На даний момент поки незрозуміло, в які бригади відправлені ці нові броньовики.

Комерційний успіх “Варти” надихнув фірму, і на початку грудня 2017 року все та ж “Українська бронетехніка” презентувала легкий багатоцільовий бронеавтомобіль, розроблений спеціально під технічні умови НГУ, – “Варта-Новатор”.

Пов’язане зображення

На відміну від просто “Варти” машина має більш компактні розміри (довжина – 5,8 м, ширина – 2,4 м) і створена на базі досить поширеного американського автомобіля Ford F-550. Варто нагадати, що на його базі в Україні спроектовані такі машини, як “КрАЗ-Спартан” і “Барс-8”, і сякий-такий досвід експлуатації вже є.

Легкий бронеавтомобіль належить до класу стійких до підриву броньовиків MRAP, що різко підвищує його виживання в умовах сучасного бою. Основне призначення машини – рейдові дії і підтримка підрозділів в прифронтовій зоні.

Фактично це чотиридверний броньований пікап з кабіною на п’ять чоловік. Ззаду знаходиться відкрита бортова платформа, розрахована на тонну вантажу (крім того, є можливість буксирувати причіп масою до 8 т). 6,7-літровий турбодизель Power Stroke в 300 к. с. забезпечує можливість “Варті-Новатору” розганятися до 120 км/г. За словами розробників, машина має можливість проїжджати без дозаправки до 700 км.

Результат пошуку зображень за запитом "варта новатор"

З огляду на, те що на презентації були присутні представники Державного науково-дослідного інституту МВС України та особисто командувач НГУ генерал-полковник Аллер, питання про прийняття на озброєння цієї машини можна вважати вирішеним.

В цілому можна говорити про те, що, хоча потреби армії в броньованій техніці на даний момент не покриваються і на 50%, але відбувається поступове нарощування виробничих потужностей дуже різних підприємств (насамперед приватних). Такими темпами в найближчі два-три роки проблема втратить свою актуальність і армійці нарешті відправлять “на пенсію” заслужений БРДМ-2.

Автор: Михайло ЖИРОХОВ

*При копіюванні матеріалів активне посилання на сайт обов’язкове.
*Точки зору авторів публікацій можуть відрізнятися від позиції редакції.
*Інформація публікується з відкритих джерел.

Continue Reading

Trending

Inline
Приєднуйтесь! Будьте завжди в курсі подій. Вподобайте цей інфоресурс!
Inline
Приєднуйтесь! Будьте завжди в курсі подій. Вподобайте цей інфоресурс!