Зв'яжіться з нами

Cтатті

Пісня оберіг «Повертайся живим!» написана за три години, на одному диханні під час Іловайської трагедії

Опубліковано

на

Світлана Тарабарова — українська співачка, композиторка, авторка неофіційного гімну АТО — вже понад три роки їздить на Схід країни, співає просто «на нулях» і дарує хлопцям гітари. Вона написала пісню, щоб підтримати воїнів АТО, а українці зняли на цю пісню понад 100 аматорських відеофільмів. Про це й не тільки про це розповіла співачка читачам «Народної армії»

Результат пошуку зображень за запитом "Пісня «Повертайся живим!»"

— Світлано, ви підтримуєте наших військових із перших днів російської агресії. Як така тендітна дівчина стала однією з перших артистів, які вирушили до наших бійців просто на передову?

— Усе почалося в березні 2014-го. Коли «зелені чоловічки» захоплювали Крим, я перебувала в Херсоні у своїх батьків. В одному з телевізійних сюжетів побачила, як наші військові стримують ворога на кордоні з Кримом. Тоді я із жахом усвідомила, що все це відбувається зовсім поруч, усього за шістдесят кілометрів від мого міста. Одразу подумала, що могло бути з нами, якби не вони. Відчула, що маю якось допомогти хлопцям, не просто співати, а й підтримати, подякувати їм за їхню мужність, за те, що вони захищають нашу країну.

Ми із друзями взяли колонки й поїхали до них, навіть чітко не знаючи куди. Їхнє розташування та контакти шукали дорогою. Допомогли знайомі й соцмережі. Коли ми приїхали, хлопці не одразу зрозуміли, хто ми та навіщо тут: надто тривожно було в ті дні на кордоні, і надто багато було провокацій з боку захопленої території. Але тоді на Чонгарі відбувся мій перший концерт для військових. На ньому зібрався весь вільний від чергувань склад 79-ї оаембр і прикордонники. Тоді ще не було написано пісні «Повертайся живим!», «Хочу жити без війни» та інші твори з альбому «Вірю. Знаю!». Оголошення АТО тоді ще тільки чекало на нашу країну. Я співала хлопцям про кохання, добро, а між піснями дякувала їм за те, що захищають наш дім. Було важливо, щоб вони відчули, що стоять там заради українців, своїх дружин, дітей і матерів.

— А виступати просто на позиціях, де за кілька метрів — ворог, не страшно?

— Коли ми приїжджаємо на передову й бачимо в очах хлопців рішучість захистити цілу країну, то будь-яке хвилювання зникає. Звісно, я досі не можу звикнути до військових зі зброєю, до того, що гинуть наші люди… Але я розумію, що практично щодня хлопці перебувають під колосальним тиском і відчувають величезне напруження. Ми не можемо не приїжджати, бо для них це можливість хоча б на кілька хвилин скинути тягар того напруження та емоційно відпочити. І хоч би де відбувалися концерти для бійців — у бліндажі «на нулях» чи в клубі в Маріуполі, вони завжди найщиріші.

— Події в Криму та війна на Сході країни помітно змінили вашу творчість…

— Так, якоїсь миті я стала писати жорсткіші пісні. Присвятила воїнам цілий альбом «Вірю. Знаю!». Про війну співати боляче, та я не можу мовчати. А ви знаєте, я завжди мріяла співати лише теплі пісні про кохання. У шоу-бізнесі спочатку була думка: якщо ти співаєш про війну, то ти піаришся на цій болючій темі. Коли я написала пісню «Повертайся живим!», випустила її анонімно, бо просто хотіла, щоб вона долетіла до наших хлопців. Нині щоразу після концертів до мене підходять бійці й кажуть, що вона додає їм життєвого позитиву. Якщо це так, то я щаслива людина!

— Чула, цю пісню ви написали за одну ніч?

— Так, а точніше — за три години, на одному диханні. Це сталося під час Іловайської трагедії, яку переживала вся країна. Ми виклали «Повертайся живим!» у мережу й попросили всіх небайдужих допомогти з фото- й відеоматеріалами для кліпу. На пісню було знято понад 100 аматорських фільмів. Ми навіть не сподівалися, що відгукнеться така кількість людей.

Повертайся живим:

Студія сучасного танцю “Джинджер” зйомка та монтаж студія INTERVID

Светлана Тарабарова – Повертайся живим
0:00 / 03:39

Каждая версия уникальна и до слез трогательная, но последняя

Студія сучасного танцю “Джинджер” (м.Самбір, Львівська обл.) зйомка та монтаж студія INTERVID

 

На концертах бійці завжди чекають саме її та зазвичай слухають стоячи. Кожному вона близька по-своєму, ці емоції важко описати словами. Сподіваюся, що війна скоро закінчиться, і ці пісні нарешті втратять свою актуальність. Бо всі, як військові, так і цивільні люди, давно стомилися від цієї війни. Тепер я намагаюся творити для них оптимістичнішу, життєствердну музику, зокрема, це такі пісні, як «Вихід Є», «Я кажу «так», «Добре з тобою» тощо. Я переконана, артист має нести радість і світло людям.

— Із цим пов’язана зміна вашого іміджу, зокрема кольору волосся?

— Так, я відчуваю, що Україні нині дуже потрібен позитив, яскраві фарби. Колір волосся — то частина нового іміджу. Вогняно-рудий завжди асоціюється з кольором сонця й тепла. Тож я власним прикладом та енергетикою закликаю всіх переходити на світлий бік і в музиці, і в житті.

— А чому ви змінили свій сценічний псевдонім Аліса?

— Моє справжнє ім’я — Світлана. Воно дуже дороге мені, бо так назвав мене батько, так звуть мою маму. Воно — частина мене.

— Як на поїздки в АТО реагують ваші близькі?

— Коли стала їздити в район АТО, зі мною навіть перестали спілкуватися деякі добрі знайомі. Інші, навпаки, підтримують. Батьки, звісно, хвилюються, а чоловік завжди поруч зі мною, від першого концерту. Його підтримку відчуваю щохвилини. Наша команда продовжує їздити в район АТО. Як музичні волонтери веземо пісні, презентуємо нові альбоми, даруємо хлопцям гітари, аби вони могли співати у вільний час, адже там величезна кількість талановитих людей.

— Ви також постійно берете участь у проекті «Переможці».

— Під час однієї з поїздок на Схід України ми познайомилися з координаторкою та ідейною натхненницею проекту Соломією Вітвіцькою. Вона розповіла, що допомагає реабілітувати військових, які втратили кінцівки під час бойових дій. Запропонувала мені долучитися. Я щаслива, що маю змогу підтримати наших героїв і подякувати їм.

Наші захисники — неймовірні люди. Пригадую, як мені пощастило попрацювати з військовим музичним оркестром під керівництвом Володимира Дашковського. Це був незабутній досвід. Завдяки творчим і дуже талановитим музикантам по-новому зазвучали мої пісні.

— Що ви побажаєте нашим бійцям?

— Більшість побажань можна знайти в альбомі «Вірю. Знаю!», але я завжди кажу кожному нашому воїнові: «Повертайся живим!» Це не просто пісня, це наказ. А накази треба виконувати.

Розмову вела Ольга МОСЬОНДЗ

Продовжити читання ?
Реклама
Натисніть, щоб коментувати

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Cтатті

Українські «Каспер» і «Саурон» відповідають стандартам НАТО

Опубліковано

на

У Військовому інституті телекомунікацій та інформатизації презентовано нову систему екстреної евакуації поранених «Каспер» та експериментальну відео-систему виявлення та спостереження за безпілотними літальними апаратами «Саурон».

Зокрема, систему «Каспер» розробили фахівці Наукового центру зв’язку інституту. Вона суто українська та має спеціальне програмне забезпечення. Складається зі спеціальних маячків, які сигналами через супутник вказують координати пораненого.

Новітня експериментальна відео-система виявлення та спостереження за безпілотними літальними апаратами «Саурон» також унікальна. Її розробили офіцери кафедри спеціальних засобів зв’язку та радіотехнічних засобів навчального закладу. Вона забезпечує отримання, обробку та передачу відеоінформації про безпілотник в режимі реального часу та може дистанційно керувати відеосенсорами по радіоканалу.

— Сьогодні системи зв’язку та автоматизовані системи управління Збройних Сил України відповідають стандартам НАТО. Вони дозволили оперативно та безперервно здійснювати управління військами. Розвиток, подальше удосконалення, переозброєнню новітніми цифровими засобами зв’язку триває. Ми прагнемо досягти повної сумісності з країнами Альянсу, — зазначив начальник Головного управління зв’язку та інформаційних систем Генерального штабу ЗС України генерал-майор Володимир Рапко.

 

*При копіюванні матеріалів активне посилання на сайт обов’язкове.

*Точки зору авторів публікацій можуть відрізнятися від позиції редакції.

*Інформація публікується з відкритих джерел. Джерело:http://www.mil.gov.ua/news/

Продовжити читання ?

Cтатті

Курсанти-нахімовці, котрі не зрадили Україні, стали командирами нових бронекатерів

Опубліковано

на

Усі добре пам’ятають, коли 2014 року на території колишньої Академії ВМС ім. П.С. Нахімова російські окупанти та зрадники спускали наш державний прапор та піднімали свій, курсанти флотського вишу, котрі на відміну від старших офіцерів не зрадили присязі, співали гімн України. Цей вчинок став дуже символічним та знаковим, курсантами пишалася вся країна, їх називали новим поколінням українських військових, на них покладали велику надію. І от минуло три роки. Сьогодні три молоді офіцери, які 2014 року курсантами співали гімн, стали командирами новозбудованих катерів. До речі, загалом до минулорічних двох бронекатерів проекту 58155 ( «Гюрза-М») цього року додалися ще чотири «Змії» , так моряки називають катери цього проекту. Отже, знайомтесь — лейтенанти Дамир Аулін, Олександр Регула та Іван Долгих

Слід сказати, що на ці посади обирали найкращих не тільки за рівнем навчання, а й за лідерськими якостями, бо в екіпажах катерів чимало військовослужбовців із багаторічним досвідом служби, які старші за своїх командирів на п’ять чи навіть десять років. Утім лейтенанти швидко знайшли спільну мову з підлеглими, і свідченням цього є успішний перехід катерів Дніпром до пункту базування.

5522_p_06_img_0004_3— Командиром катера я трохи більше двох місяців і скажу відверто — важко, — розповідає Дамир Аулін. — Ми переганяли катери із заводу до Одеси. Пройшли понад тисячу миль через чотири водосховища та п’ять шлюзів, і це був важкий та водночас корисний досвід.

Дамир Аулін єдиний у своїй родині носить військовий однострій. Він каже, що офіцером Військово-Морських Сил хотів стати ще зі шкільної пори, тому 2010 року вступив до Військово-морського ліцею, а ще за два роки — до флотського вишу, який закінчив у березні 2017-го.

Також Дамир Аулін радий, що командує саме новим катером із сучасним технологічним устаткуванням. Майже всі системи катера автоматизовані, а це енергетичні установки, системи управління, озброєння, зв’язку тощо. Він вдячний командуванню за довіру, адже вже на першому щаблі військової кар’єри він може почати реалізовувати свій потенціал. Тим більше, що ці катери точно не залишаться стояти біля причальної стінки.

5522_p_06_img_0002_1А от лейтенант Іван Долгих розпочинав свою флотську кар’єру, вступивши до коледжу підготовки старшинського складу при Академії ВМС, по закінченні якого один рік служив на кораблі управління «Славутич» старшиною артилерійської команди. Однак зупинятися на цьому Іван не збирався, вже тоді він склав чіткий план свого майбутнього і без проблем вступив одразу на другий курс Академії ВМС. Тож у деяких питаннях Іван більш досвідчений, бо рік служби на кораблі — це чималий досвід, що нині додає молодому командиру впевненості.

— Не існує такого підручника, в якому було б написано, як стати командиром. Потрібно вчитися кожного дня, — підсумовує Іван Долгих.

 

Лейтенант Олександр Регула свого часу проходив стажування на французькому фрегаті «Лафаєт», де офіцер набув дуже потрібних знань та навичок. Він знайомий із сучасними корабельними системами, вміє з ними працювати, особливо це стосується штурманської справи, адже саме цю спеціальність він опановував.

— Під час стажування неодноразово ніс вахту з французькими офіцерами, вони відверто ділилися зі мною тонкощами професії штурмана, — каже Олександр Регула. — Зокрема це маневрування, прокладання курсу, проходження вузькостей, швартування, тобто те, що мені допомогло під час перегону катерів до Одеси.

Призначення молодих офіцерів на такі посади — принципова позиція командування Військово-Морських Сил Збройних Сил України.

— Чим більше ми будемо давати практики молодим офіцерам, тим більше зростатимуть їхні можливості щодо виконання поставлених завдань на високому професійному рівні. Ми провели конкурс і обрали найкращих. Зараз вони вчаться, також і на своїх помилках, і я думаю, що вони впораються з усіма труднощами, — зазначив командувач ВМС ЗС України віце-адмірал Ігор Воронченко.

Нові катери готують до тестування морем

На чотирьох малих броньованих артилерійських катерах, які нещодавно прийшли до Одеси, триває інтенсивна підготовка до державних випробувань. Військові моряки разом із представниками заводу «Кузня на Рибальському» здійснили перші виходи деяких катерів у море.

Бронекатер проекту 58155 ( «Гюрза-М») був розроблений українським підприємством «Казенний дослідницько-проектний центр кораблебудування» (Миколаїв) і є результатом розвитку катерів проекту 58150 ( «Гюрза»). «Гюрза-М» більший за свій прототип і має повну водотоннажність 54 тонн, довжину

23 метри, ширину 4,8 метра. Максимальна швидкість ходу — до 28 вузлів, дальність плавання економічним ходом — не менше 900 миль, автономність — п’ять діб. Екіпаж — п’ять осіб.  Має в своєму арсеналі два бойові модулі КАУ-30М, які складаються з 30-мм гармати ЗТМ1, 30-мм гранатомета КБА-117 (АГ-17),

7,62-мм кулемета КТ-7,62, двох ПТУР Р-2В «Бар’єр», а також переносного ЗРК. Оснащений радіотехнічними засобами, а саме навігаційною РЛС «Дельта-М» , оптико-електронною системою управління вогнем Sarmat, датчиками виявлення лазерного випромінювання

Слід сказати, що тестувати флотські новинки будуть в акваторії Чорного моря біля берегів Одещини. Зазвичай під час цих стандартних процедур перевіряється швидкість ходу катерів, робота апаратури навігації, можливості енергетичної установки, маневреність катерів, рульовий, якірний, швартовно-буксирний та леєрний пристрої. Також перевіряється дальність плавання, спроможність кормових та носових бойових модулів, апаратури навігації та герметизації зовнішнього контуру катерів.

— Зараз проводимо заняття з особовим складом, вони вивчають матеріальну частину, зброю та технічні засоби на своїх постах, особливості різних систем, — зазначив командир малого броньованого артилерійського катера лейтенант Олександр Регула. — Тобто йде планова підготовка до державних випробувань, по завершенні яких катери увійдуть до складу Військово-Морських Сил Збройних Сил України.

Окрім цього, буде дано оцінку ходовим та маневровим якостям кораблів під час номінального та максимального режиму роботи двигуна, будуть здійснені заміри температурних режимів різних систем.

Олександр ЗАВТОНОВ

 

*При копіюванні матеріалів активне посилання на сайт обов’язкове.

*Точки зору авторів публікацій можуть відрізнятися від позиції редакції.

*Інформація публікується з відкритих джерел. Джерело:http://na.mil.gov.ua/

Продовжити читання ?

Cтатті

Авіаносці: більші й дорожчі чи менші й дешевші?

Опубліковано

на

Gerald R. Ford – оптимальний авіаносець для ВМС США. Вчора, 17 жовтня, портал scout.com повідомив про те, що американський стратегічний дослідницький центр RAND опублікував результати свого дослідження залежності бойових можливостей авіаносного корабля від його розмірів і вартості.

«Чим більшbq – тим кращbq», – такий вердикт аналітиків некомерційної організації Research and Development, більш відомої як RAND Corporation, щодо авіаносців. У своєму недавньому дослідженні вони спробували відповісти на питання, чи є сенс в гігантських авіаносних кораблях, і що буде, якщо пожертвувати розмірами заради зниження вартості авіаносця.

Замовником дослідження виступило Міноборони США. У військовому відомстві вирішили перевірити, наскільки стратегія щодо розвитку ВМС і Корпусу морської піхоти виправдана в плані витрат, «живучості» і проектованої сили. Як прототипи виступали кораблі, вже наявні в складі американського флоту, а також концепти у вигляді авіаносців «середнього» і «міні» класів. Аналітики RAND умовно розділили авіаносці на чотири класи:

  • CVN 8X – прообразом послужили авіаносці типу Gerald R. Ford, мають водотоннажність близько 100 000 т;
  • CVN LX – концепція авіаносця водотоннажністю 70 000 т. Такий корабель обійдеться флоту дешевше, але буде більш обмеженим за розміром авіакрила, а також запасу палива і боєприпасів для нього;
  • CV LX – концепт авіаносця водотоннажністю 40 000 т. Прообразом виступив УДК типу America. У порівнянні розглядалася версія авіаносця з атомною енергетичною установкою;
  • CV EX – концепт легкого авіаносця водотоннажністю 20 000 т.

За підсумками дослідження в RAND Corporation повідомили, що зараз і в доступному для огляду майбутньому оптимальним є варіант авіаносця CVN 8X (Gerald R. Ford). Корабель водотоннажністю 100 000 т здатний нести і підтримувати боєготовність близько 80 бойових літаків, що є достатнім для проекції сили згідно військової доктрини США. При цьому економія при виборі авіаносців класу CVN LX (70 000 т) не виправдана на увазі обмежених можливостей цих кораблів.

Порівняльна таблиця концептів авіаносців від RAND Corporation. rand.org

Формати авіаносців CV LX і CV EX в RAND визнали непрактичними в умовах поточної військової доктрини США. Авіаносці CV LX не володіють достатнім авіакрилом, в більшій мірі залежать від кораблів постачання і вимагають іншого підходу до формування авіаносних груп. Аналогічні висновки були зроблені і для концепції CV EX. При цьому в RAND Corporation вказують, що цей формат авіаносців має право на існування, але зажадає повного переформатування військово-морського флоту.

Результат пошуку зображень за запитом "авіаносець Gerald R. Ford (CVN-78)"

Нагадаємо, що авіаносець Gerald R. Ford (CVN-78) – найдорожчий корабель у світовій історії (його будівництво обійшлося військовому бюджету США майже в $ 13 млрд). Корабель був закладений 13 листопада 2009 року та спущений на воду 9 листопада 2013 року. Gerald R. Ford має 337 м в довжину, максимальну ширину 78 м, водотоннажність близько 100 000 т і розрахований на 90 літаків і вертольотів. Згідно з технічним описом, на кораблі розмістять літаки F-35, F / A-18E / F Super Hornet, EA-18G Growler, а також вертольоти MH-60R / S.

Gerald R. Ford стане першим в однойменної серії з десяти авіаносців нового покоління, що будуються для ВМС США. В американському військовому відомстві планують, що нові кораблі замінять авіаносці типу Nimitz, які знаходяться в експлуатації з 1975 року.

 

*При копіюванні матеріалів активне посилання на сайт обов’язкове.

*Точки зору авторів публікацій можуть відрізнятися від позиції редакції.

*Інформація публікується з відкритих джерел. Джерело:https://www.rand.org/

Продовжити читання ?
Реклама
Реклама
Реклама

Trending

Copyright © 2017 Військовий навігатор України