Зв'яжіться з нами

Cтатті

Служба в американській армії очима українського емігранта

Опубліковано

на

Як піти служити в американську армію. Служба в армії Сполучених Штатів Америки вельми цікава – є безліч привілеїв, про які ми коротко Вам розповімо!

На відміну від «нашої» армії, служити своїй батьківщині американців призивають з 17 років (з дозволу батьків) і до 42 років.

Збройні сили з 70-х років працюють за умовами контракту.

Іншими словами, Вас «наймають» на роботу на певний строк, а Ви, в свою чергу, зобов”язуєтесь вірою і правдою служити терміном від 2 до 6 років.

Вам дають контракт, Ви його читаєте, задаєте будь-які питання і потім підписуєте. З цього моменту Ви – власність держави.

Армія США запрошує на службу за контрактом громадян США і володарів Грін Карт.

Служба в армії США

З кожним роком набирати контрактників все важче і важче, тому і бонуси грошові ростуть щороку. У 2011-му році новоспечений солдат отримував бонус $ 20,000 доларів, якщо він підписувався на 2 роки мінімум. На 4 роки – вже $ 30,000.

Зарплата рядового маленька, $ 1,800, плюс бонус, але він отримає її не всю, а по частинах щороку служби за контрактом.

Якщо солдат одружений, то ж він отримує $ 1,000 мінімум на місяць на проживання.

Якщо ж солдат неодружений, то він може жити у військових гуртожитках, це як маленький готель з кімнатами на 2 людини, там є душ, туалет, мікрохвильова піч, кондиціонер, ліжка та меблі. За це грошей не беруть – все це входить в соц. пакет!

Умови служби в армії для громадян США і володарів Green Card

Прості володарі Грін Карт (не громадяни США) мають деякі обмеження, ну, в плані того, яку роботу вибрати, тому як, наприклад, щоб працювати перекладачем, треба бути громадянином США, а бути в мотострілковому підрозділі – без різниці, служити в спецназі – знову треба бути громадянином США…

Збройні сили США складаються з декількох основних компонентів.

Американська армія. Це сухопутні війська, іменовані Армією США – найбільший підрозділ американських збройних сил. Далі йдуть Військово-Морські Сили США.

Потім Морська Піхота США, підпорядковується вона Департаменту Військово-Морських Сил.

За ними слідують Військово-Повітряні Сили. Далі йде Берегова Охорона США. Сухопутний же кордон охороняє не армія, а спеціалізований підрозділ прикордонної охорони при Департаменті Національної Безпеки.

Скільки платять американським військовим

Система оплати військовослужбовців стимулює їх до карєрного зростання, здобування кращої освіти та самовдосконалення, що відповідно відбивається і на підвищенні доходів. Не дивно що половина американських офіцерів почали свій карєрний шлях від простого солдата.

Отримавши звання рядового 1-го класу, в кишеню вдасться покласти $ 1,649 з щомісячною добавкою ще сотні. Максимум на що можна розраховувати в цьому званні – $ 1,860.

Капрали американської армії отримують $ 1,827, перші 5 років служби, а далі сума піднімається до $ 2,218 на чому і зупиняється. А ось сержантам світить щорічна прибавка в розмірі від $ 100.

Дещо вищі зарплати офіцерського складу. Генерал заробляє $ 153,000 на рік, примірявши, погони бригадного генерала, він збільшить суму на $ 20,000, а ставши генералом армії отримає вже $ 215,000.

 Система спеціальних «бонусів» і компенсацій

Зарплата американських військовослужбовців залежить від вислуги років та зрозуміло, що така система підвищує прагнення просуванню по службі.

Сприяє цьому і система спеціальних армійських «бонусів» – компенсація грошей, витрачених на харчування, якщо солдат воліє їдальні домашню їжу, безкоштовне службове житло.

 Окремим рядком йдуть компенсації за участь у бойових діях – $ 225 на місяць отримує кожен, хто знаходиться на військовій території, ще $ 100 додають військовим, які несуть службу на «передньому краї».

Крім цього – $ 250 щомісяця за те, що солдат змушений перебувати далеко від сім”ї і $ 4 щодня за відсутність комфорту, про який в польових умовах, звичайно ж, можна тільки мріяти.

Всі виплати відбуваються автоматично і потрапляють на спеціальні рахунки військовослужбовців. До речі, це ще одна стаття доходу американського солдата, оскільки на суму, яка може становити до $ 10,000 – нараховується 10%, що істотно її збільшує.

Важливий факт, що ці гроші не оподатковуються.

Кількість надбавок до зарплати в американській армії неймовірна – за службу на підводних човнах, стрибки з парашутом і водолазні спуски і навіть за такі «бойові» дії, як чергування у вихідний день.

 Оплачуються витрати на обмундирування, на автомобіль (правда із застереженням – використаний в службових цілях) і навіть на особистий літак!

«Соціальний пакет Пентагону»

У цілому, соціальний пакет, що надається Пентагоном – це понад 140 пільг, в які входить – страховка, яка військовослужбовцю обходиться в 5 разів дешевше, ніж простому громадянину, медичне обслуговування в яке входить навіть оплата пластичних операцій, витрати на освіту, транспорт, можливість здійснювати покупки в спеціальних магазинах.

Але оскільки вічно тривати таке хороше життя не може і приходить час відправлятися на пенсію, то держава подбала і про своїх ветеранів.

При звільненні з армії кожен службовець в залежності від терміну служби і звання отримує від $ 13,390 до $ 161,857 вихідної допомоги, пенсія становить від $ 664 до $ 18,061 в залежності від звання і терміну служби, зберігаються і множинні пільги покладені ветеранам.

За даними Міністерства оборони США:

Середня річна зарплата рядового або сержанта, службовця в армійських частинах становить $ 32,195 (офіцер отримує – $ 64,125)

Військовослужбовці строкової служби ВПС США заробляють, в середньому, $ 33,095, офіцери – $ 66,883;

Військові моряки – $ 33,744, офіцери ВМФ США – $ 65,940;

Військовослужбовці строкової служби Корпусу Морської Піхоти – $ 29,355 (офіцери – $ 62,161);

Американська мрія в американській армії здається цілком здійсненною!

Соціально-правовий статус військовослужбовців США

Соціально-правовий статус військовослужбовців охоплює 3 області: загальногромадянські права і свободи військовослужбовців, військово-службові права, а також їхня організація, військово-службові обов”язки і пов”язану з ними юридичну відповідальність.

Американське законодавство свято відноситься до основних прав військовослужбовців:

  • Виборче право (роль в політичних партіях, громадських організаціях і масових рухах, роль в мітингах, ходах і демонстраціях).
  • Свобода слова і друку
  • Право на відпочинок (відпустку не більше 60 діб, в рахунок майбутньої служби до 45 діб).
  • Право на житло (холості військовослужбовці живуть у казармах або безкоштовних гуртожитках готельного типу, рядовий та сержантський складу отримують на місцевості частину безкоштовної площі).
  •  Право на освіту.
  • Право на медичне забезпечення та охорону здоров”я (постійний контроль над станом здоров”я).
  • Право на відшкодування шкоди, заподіяної військовослужбовцю або приватної власності при виконанні службових обов”язків.
  • Право на пенсійне забезпечення (служба в регулярних збройних силах не менше 20 років, а також інвалідність).
  • Право на поховання (військовослужбовці можуть бути поховані як на державному військовому, так і на приватному кладовищі).
  • Право на військове звання.
  • Право носіння військової форми одягу (військова форма не носиться при проведенні цивільних робіт)
  • Право на матеріальне забезпечення.
  • Право на звільнення з дійсної військової служби (обов”язковому звільненню підлягають особи, які досягли 62 років, офіцери мають право також звільнитися за власним бажанням).

Успішна боротьба з дідівщиною в армії

В американській армії новобранець, перш за все, потрапляє в розподільний центр. Там не солодко, але його починають виховувати сержанти – професійні вояки. В армії США сержанти – цілий прошарок…

Спілкування солдата з начальством суворо регламентовано. Наприклад, обумовлені навіть місця на тілі, до яких сержант може доторкнутися. І якщо сержант має намір це зробити, він попереджає про це.

Якщо не попередить – солдат може поскаржитися капелану. Капелан зобов”язаний буде застосувати заходи стягнення стосовно сержанта.

Капелан – офіцер, наділений серйозними повноваженнями. Він знає основні релігії, і до нього звертаються за допомогою солдати різних віросповідань.

Якщо солдат заявляє, що він бажає зустрітися і поговорити з капеланом, його бажанням не має права перешкоджати ніхто. Коли капелан бачить, що людина в армії не тягне, що він і служба в армії несумісні, то може піти до командира і попросити солдата комісувати. І його комісують!

Щоб стати сержантом в американській армії, треба прослужити 2-3 роки. Платять їм добре, тому дуже дорожать своєю репутацією і роботою.

Якщо офіцер або сержант візьме хабар, його не просто засудять, з ним перестануть вітатися, не подадуть руки, від нього відвернуться. Якщо новобранці розбираються між собою, а сержант не втрутиться, це неприродно.

Сержант зобов”язаний тут же припинити цей дитячий сад і донести вищестоящому начальству. І якщо все-таки інцидент стався і солдат постраждав, то лікування і реабілітація будуть проводитися за рахунок сержанта.

Є винятки, коли сержанти можуть перевищити свої повноваження. Наприклад, гранатний полігон. Там особлива обстановка, досить небезпечна, і сержант може вдарити солдата, якщо той щось зробить не так.

 Взагалі, сержант має право кричати на новобранця, ображати його, але рукоприкладством займатися не має права. Але і образа не має бути за релігійною або статевою ознакою.

Курс «молодого бійця» в армії США триває 2-3 місяці. Спати дають по 2-3 години на добу і регулярно вимотують безперервними тренуваннями.

Старший за званням може змусити новобранця віджиматися, підтягуватися, бігати колами. В американській армії існує кругова порука.

Якщо ти робиш щось не так, карають весь взвод. І це, природно, обурює товаришів по службі, які можуть виказати невдоволення в різних формах. І мають на це право.

Бійки в американській армії так само часті, як і в Україні. Але до тортур не доходить…

В Америці люди не настільки жорстокі. У американців є інститут військової поліції. Найостанніший капітан цієї поліції не підпорядковується генералу, який командує армією.

Поліція реагує на будь-який сигнал будь-якого солдата. Можна звертатися і до медиків. Медики теж донесуть куди треба.

У нас би це назвали доносом. А у них – в порядку речей. На відміну від української армії, де система покликана знищити людину повністю, в американській армії випробування гартують.

Якщо хтось все ж вирішить познущатися над новобранцем, інші мовчати не будуть. До того ж в армії США дикий круговорот.

Служиш на одному місці не більше 2-х місяців. І якщо у тебе не складаються стосунки в одному місці – складуться в іншому.

Ми дійшли висновку, що в американській армії бійки є, а дідівщини немає…

 

При копіюванні матеріалів активне посилання на сайт обов’язкове.

*Точки зору авторів публікацій можуть відрізнятися від позиції редакції.

*Інформація публікується з відкритих джерел. Джерело:http://wartime.org.ua/

Cтатті

Промовиста різниця між героями та зрадниками України

Опубліковано

на

Один із користувачів соціальних мереж – звичайно ж, близький до Москви український журналіст – пояснив, що не буде дивитись фільм “Кіборги”, який героїзує “непотрібну війну”, у якій “українці вбивають українців”.

Поки що це несміливий, маргінальний тренд у нашому медіапросторі, він притаманний швидше російській пропаганді. Але з часом, після виведення російських військ він посилиться. До цього треба бути готовими.

Не можна зводити війну до боротьби українців із російськими окупантами, не можна заплющувати очі на те, що в окупантів є найманці, є прихильники – по всій країні. Але найголовніше – не найманці почали війну. Росіяни її почали.

Агресія завжди запускає механізм колабораціонізму і зради. Той, хто просто дотримувався інших поглядів, бере до рук зброю та починає боротися зі власною країною, власним народом. Так, він зрадник. Так, він винний. Але ці умови для розбрату створив окупант.

Квіслінг був норвежцем. Петен був французом. Гаха був чехом. Тісо був словаком. Але за кожним з ним стояв Гітлер. За Захарченком чи Аксьоновим – і кожним зі зрадників – стоїть Путін.

А за кіборгами стояли не Порошенко з Муженком. За кіборгами стояла Україна. У цьому відмінність.

Віталій ПОРТНИКОВ

*При копіюванні матеріалів активне посилання на сайт обов’язкове.
*Точки зору авторів публікацій можуть відрізнятися від позиції редакції.
*Інформація публікується з відкритих джерел.

Продовжити читання ?

Cтатті

Який флот може дозволити собі Україна на даний час

Опубліковано

на

Суперечки про те, як Україні скоріше відродити свій флот, ведуться ще з 2014 року, коли Росія разом з Кримом і базою в Севастополі вкрала майже всі наші кораблі. Як завдяки новій стратегії розвитку Військово-морські сили країни встають на ноги у даному матеріалі.

До початку подій на півострові в складі ВМС України перебував один фрегат, підводний човен, чотири корвета і 26 допоміжних кораблів.

Цифри не вражали уяву навіть тоді, а, з урахуванням втрат під час анексії, ситуація стала і зовсім плачевною. Радує хоча б те, що під час кримських подій флагман “Гетьман Сагайдачний” знаходився в морському поході. Його екіпаж вчасно зорієнтувався і не пішов на Севастополь, загорнувши в Одесу.

“Володимир Великий”

Спочатку завдання по відродженню флоту доручили тодішньому командувачу ВМСУ Сергію Гайдуку, який вирішив не винаходити велосипед і продовжив розвивати утопічний план з будівництва великого флоту, що складається з корветів, фрегатів і підводних човнів.

Втім, можна було здогадатися, що реалізувати цей план так і не вдасться. Хоча б тому що Україна задумала будівництво власного корвета під назвою “Володимир Великий” ще в 2005 році. Лише в 2010 в Миколаєві перший корабель серії нарешті заклали в виробництво (а за планом їх повинно було бути чотири) … і за наступні чотири роки не побудували навіть половини.

Такими темпами Україна довелося б чекати свого “Володимира” ще мінімум років десять. А до моменту виходу в море він би вже безнадійно застарів і все можна було б починати спочатку.

До того ж обслуговування кораблів такого класу – справа непроста і витратна. Для цього потрібна спеціальна база, яку Україна втратила з анексією Криму. Будівництво нової теж варто було б бюджету колосальних грошей і забрало б купу часу, якого у нас немає.

Інший план

У квітні 2016 року президент Петро Порошенко нарешті звільнив Гайдука з посади командувача флотом. А на його місце призначили генерал-лейтенанта Ігоря Воронченко.

При ньому справа нарешті зрушила з мертвої точки. Новий командувач відразу ж відмовився від плану попередників, вибираючи між двома іншими концепціями розвитку.

Інший варіант – будівництво власного “москитного флоту” на базі декількох десятків порівняно дешевих кораблів самого різного призначення – ракетних, патрульних, протимінних і т.д.

Цей план не настільки амбітний, але зате він хоча б реалізуємий. І схоже на те, що в ВМСУ вирішили рухатися саме в цьому напрямку. Так, в Міноброни вже заявили, що до 2020 року флот повинен отримати до 30 бойових кораблів і катерів.

До того ж нещодавно в США нагадали про те, що готові безкоштовно передати Україні бойові катери класу Islands, які вже давно чекають в американських портах. Однак при цьому є нюанс.

“Гюрза”, “Кентавр” і “Лань”

Можливо тому, що минулого літа на воду спустили вже четвертий бронекатер типу “Гюрза-М”, який оснащений бойовим модулем з автоматичною гарматою, автоматичним гранатометом і 7,62-мм кулеметом, а також двома протитанковими ракетними комплексами “Бар’єр” з лазерною системою наведення.

Продовжити читання ?

Cтатті

Миротворці на Донбасі: коли вирішиться питання, і які країни можуть відправити своїх військових

Опубліковано

на

За даними джерел сайту “Сегодня”, в найближчі місяці має вирішитися питання зрозміщенням на Донбасі миротворців ООН. На думку Заходу, напередодні своїхпрезидентських виборів в березні 2018 го Росія з цього питання може піти на поступки.Така думка побутує в Штатах. Правда, третю зустріч з помічником президента РФВладиславом Сурковим спецпредставник Держдепу Курт Волкер назвав “крокомназад”. А після зустрічі з держсекретарем Рексом Тіллерсоном у Відні главаросійського МЗС Сергій Лавров заявив, що Київ і Вашингтон не так розуміє бачення Москвою миротворчої місії. За його словами, те, що пропонують Україна іСША – введення на Донбас окупаційної адміністрації, тому Росія ніколи не підтримаєтакий проект резолюції в Радбезі ООН. Але обійти кремлівське вето можна черезГенасамблею.

Сайт “Сегодня” проаналізував шанси на розміщення на Донбасі місії “блакитних касок”, і, що найголовніше, які країни можуть відправити туди своїх військових.

“Охоронці спостерігачів ОБСЄ”

Наївна впевненість наших західних партнерів у тому, що Путін до своїх президентських виборів в березні-2018 піде на поступки, потроху вивітрюється. На засіданні Ради глав МЗС ОБСЄ у Відні Рекс Тіллерсон заявив, що Штати, може, і хотіли б зняти санкції проти Росії, але не зроблять цього, поки Москва не виведе свої війська з східної України і з Криму. Правда, після двосторонньої зустрічі з російським колегою держсекретар був не так багатослівний: “Я вам не буду говорити, що конкретно ми обговорювали. Ми добиваємося прогресу і отримуємо його. У нас є діалог, співпраця, але ми ще не все вирішили. Але це і не можна вирішити за одну зустріч”.

А ось Сергій Лавров передав журналістам свою розмову з Рексом Тіллерсоном до дрібниць. Їх двостороння зустріч тривала понад годину, і українське питання йшло другим на порядку; з цього питання, за словами Лаврова, у них з Тіллерсоном менше співпадаючих підходів, ніж по Сирії.

“Нас турбують спроби поставити з ніг на голову нашу ініціативу про направлення охоронців ООН для забезпечення безпеки місії ОБСЄ. Ця ініціатива на 100% вписується в дух і букву Мінських домовленостей. Наша ініціатива полягає в тому, щоб спостерігачів ОБСЄ всюди супроводжували охоронці ООН. Те, що ми почули від представника США Волкера, мало зовсім протилежний підхід. Він полягає в тому, щоб не зациклюючись на питаннях особливого статусу Донбасу, амністії, підготовки до виборів через прямий діалог Києва, Донецька і Луганська,  ввести туди ООН-івську адміністрацію, яка буде керувати всім, що відбувається в самопроголошених “ДНР” / “ЛНР”, – заявив Сергій Лавров.

Тобто, Росія згодна нема на 20-тисячну миротворчу місію сертифікованих військових, а на ООН-івських охоронців із забезпечення безпеки СММ ОБСЄ. Причому трохи раніше в тому ж Відні Сергій Лавров заявив, мовляв, якщо на Донбасі розгорнуть українсько-американський варіант миротворчої місії, це буде окупаційна адміністрація. На це глава українського МЗС Павло Клімкін відповів Лаврову в своєму Twitter: “Я вважаю, що окупаційна адміністрація вже там – це російська окупаційна адміністрація”.

Американський експерт, колишній помічник держсекретаря Девід Крамер в бесіді з сайтом “Сегодня” сказав, що пропозиція Росії по миротворцях сильно відрізняєтьсявід того, що раніше запропонувала Україні. На його думку, нічого не змінюється, Путінхоче дестабілізувати Україну, щоб Захід втратив до неї інтерес, тому я скептичноставлюся до того, що до своїх “виборів” в березні у російської сторони з’явитьсяінтерес до вирішення цього питання.

“Фактично пропозиція Росії щодо миротворцям навіть не стартова, це несерйозний спосіб покласти край бойовим діям. Він просто відокремить Донбас від решти України і нічого не принесе для відновлення міжнародно-визнаного українсько-російського кордону. Тому у мене немає великих надій на миротворчу місію на Донбасі – навряд чи це станеться. Я вважаю, найкращий спосіб – посилювати санкції проти путінського режиму до тих пір, поки він не почне поважати територіальну цілісність і суверенітет України і не виведе свої війська, і надати Україні летальну зброю, щоб допомогти їй захистити себе”, – вважає Девід Крамер.

Колишній посол США в Україні Стівен Пайфер також скептично ставиться доготовності Росії погодитися на миротворчі сили з дієвим і сильним мандатом, якіотримають доступ до всієї території окупованого Донбасу, включаючи українсько-російський кордон.

“Є сенс протестувати готовність і згоду Росії на ці сили і мандат, але за три місяці з тих пір, як Путін підняв питання про можливість миротворчої операції ООН, ми не побачили істотних змін в позиції Росії. Тому незрозуміло, чому ми повинні очікувати, що Росія погодиться на миротворчі сили до своїх президентських виборів в березні”, сказав сайту “Сегодня” Стівен Пайфер.

Як ООН приймає рішення

Розмови про миротворців в українському політикумі не вщухають останні два роки. Ще 18 лютого 2015 го РНБО підтримав звернення до ООН і ЄС про розгортання в Українімісії “блакитних касок”. Рішення приймає Рада безпеки ООН. Свою резолюцію в Нью-Йорку Україна представила два роки тому, але через незгоду Росії, яка як постійнийчлен має право вето, на голосування її не виносили, намагаючись зупинити війну врамках Нормандського формату.

Майже через три роки після підписання Мінська-2 стає зрозуміло, що Росія не збирається виконувати свою частину домовленостей. Але за вересневу пропозицію Кремля про можливість розгортання на Донбасі миротворчої місії (Москва внесла в ООН відповідну резолюцію) наші західні партнери схопилися як за останню соломинку. Майже півроку Курт Волкер веде переговори з Владиславом Сурковим про місію “блакитних касок”, але на компроміс Москва не йде.

За словами посла України в Хорватії, Боснії і Герцеговині (2010-2017 рр.) Олександра Левченка, чим більше позитивних для України пунктів ми намагаємося внести в резолюцію по миротворцям, тим більша ймовірність, що її заблокує Росія. “Дуже важливо, яким буде мандат місії. Мандат потрібно виписати таким чином, щоб місія допомогла реінтегрувати тимчасово окуповані території Донбасу. Також в Мінських домовленостях передбачається виведення незаконних збройних формувань, як місцевих, так і іноземних – російських. І миротворці якраз той гвинтик, який може допомогти механізму контролю виведення збройних формувань”, – вважає Олександр Левченко.

За словами посла, не виключено, що може обговорюватися питання проведення виборів на Донбасі – цей пункт є в Мінських домовленостях – і хто, як не миротворці зможуть гарантувати чесність їх проведення. Як свого часу в Хорватії: місія здійснювала моніторинг і надавала логістичну підтримку, стежила, щоб не було фальсифікацій, щоб ніхто силою не впливав на виборців і членів комісій. Тобто, як підкреслює Олександр Левченко, мандат миротворчої місії на Донбасі повинен включати виведення незаконних збройних формувань і, очевидно, проведення виборів.

Та й сам процес прийняття рішень в ООН не такий вже і швидкий. Раніше представник України в підгрупі з безпеки Тристоронньої контактної групи Євген Марчук пояснював сайту “Сегодня”, що спочатку вноситься офіційна пропозиція (резолюція – Авт.), потім Радбез ООН вивчає і приймає рішення, яке Росія, як постійний член, може заблокувати. Правда, в одному з інтерв’ю “Сегодня” перший президент незалежної України Леонід Кравчук говорив, що якщо Рада безпеки не може прийняти рішення,тоді має бути рішення Генасамблеї, яка в березні 2014 роки вже прийняла резолюціюпо Криму в обхід вето Росії.

Представник України в Раді ООН з прав людини в 2006-2010 рр., уповноважений України в Міжнародному суді ООН Володимир Василенко нагадує про резолюцію Генасамблеї “Об’єднання заради миру” №377 (5). Їїприйняли в 1950 році після вторгнення північнокорейських військ до Південної Кореї. США на Радбезі марно намагалися провести резолюцію, але СРСР їїблокував, тому питання винесли на Генасамблею. У нашому випадку, щобзастосувати резолюцію Генасамблеї “Об’єднання заради миру” №377 (5),необхідно заручитися підтримкою 2/3 членів ООН, або 129 держав.

Хто може увійти до миротворчої місії

За словами Євгена Марчука, як таких військ ООН немає, вони комплектуються кожен раз для кожної нової місії. Від прийняття рішення в Нью-Йорку до фактичної відправки “блакитних касок” в гарячу точку може пройти до півроку. Спочатку секретаріат ООН направляє технічну оціночну місію в зону конфлікту. У своїх висновках вона призводить не тільки оцінку обстановки в області безпеки, політичної, військової та гуманітарної ситуації, а й дає попередній кошторис витрат. Потім секретаріат ООН звертається до країн, які можуть відправити своїх сертифікованих військових.

“Треба звертатися до країн, які мають миротворчий досвід. У своїх національних парламентах вони вирішують, чи будуть їх військові брати участь. Потім Радбез призначає військове керівництво (главу і командувача миротворчими силами – Авт.)”, – пояснює Євген Марчук.

За словами посла України в Хорватії, Боснії і Герцеговині (2010-2017 рр.) Олександра Левченко, дуже важливо, хто буде керувати місією. “Важливо, щоб це був представник авторитетної країни, яка відправить досить численний контингент, наприклад, Канада – ми вже бачили їх заяву. Також Україна очікує, що члени Нормандського формату – Франція і Німеччина – відгукнуться і відправлять своїх військових. Наша принципова позиція – Росія не може мати своїх миротворців. Решта будуть обговорюватися в ООН, зокрема, наскільки члени ОДКБ (наприклад, Білорусь, яка заявила про готовність відправити своїх миротворців на Донбас – Авт.) можуть брати участь в місії,враховуючи їх військові зобов’язання перед Росією, але Україна на участь миротворцівцих країн в місії не погодиться”, – сказав посол.

Днями в Брюсселі глава канадського МЗС Христя Фріланд заявила, що Канада готова відправити своїх миротворців на Донбас, якщо місія отримає доступ до неконтрольованої ділянки українсько-російського кордону. Правда, за словами аналітика Інституту світової політики Миколи Белескова, заяви Фріланд на практиці нічим не підкріплені. Експерт пояснює, що кожна країна має певну кількість солдатів, сертифікованих служити в миротворчих місіях.

“Так, в серпні 2016- го Канада заявила, що готова відправити 600 своїх миротворців в будь-яку гарячу точку. Це означає, що Канада готує і тренує цих сертифікованих військових. Але не факт, що Канада їх відправить. На сьогодні, за даними, ООН всього 62 канадця служать у всіх миротворчих операціях по світу, велика частина з яких поліцейські. Тому заява Фріланд це піар. Та й в цілому з середини 90-х великі індустріальні та економічно розвинені країни не відправляють своїх солдатів. Основна їх роль – фінансування, спеціалізована підготовка або допомога, якщо потрібно перевезти солдат”, – пояснює аналітик.

За словами Стівена Пайфера і Девіда Крамера, російських і українських військових не повинно бути в складі миротворчих сил на Донбасі. Як припускає Стівен Пайфер, для російської сторони напевно буде неприйнятною участь і американських солдатів.“Можливо нейтральні держави, такі як Швеція, Фінляндія, Австрія могли б сформувати ядро цих сил – якщо Москва дійсно готова підтримати миротворчі сили з чинним мандатом”, – сказав сайту “Сегодня” Стівен Пайфер.

Якщо взяти країни першої десятки за кількістю відправки миротворців, то це або країни Африки, або Азії: Ефіопія, Бангладеш, Індія, Пакистан, Руанда, Непал, Індонезія. “Ще є Китай, вони нарощують свою активність, у них багато сертифікованих миротворців. У Китаю, за даними ООН, 2417 саме військових, не поліцейських, задіяних в гарячих точках по світу. І ще, як не дивно, Італія, – 1153 військових служатьмиротворцями. До речі, анекдотична ситуація: БТРи для миротворчих місій Багладешу поставляє Росія. Буде дуже “смішно”, якщо на Донбас зайдуть миротворці, а техніку їм буде поставляти Росія”, – говорить Микола Белесков.

Як розповідає Олександр Левченко, в хорватському Вуковарі, який був мирно реінтегрований, розміщувався військовий контингент миротворців – російський батальйон. “Ось вам цікава деталь, чи чесно миротворці виконують свою роботу. У 1992 році з нашого українсько-русинського села Міклошевци частини так званої територіальної оборони, які тимчасово окупували і контролювали цю територію, вигнали зі своїх будинків 100 осіб, а 4-х вбили. І це при тому, що російський контингент стояв фактично в 10-ти метрах від цієї “акції” і нічого не зробив, щоб їй запобігти. Але є і позитивний приклад роботи миротворців. У кінці 1995-го український миротворчий батальйон в Сараєво (був під облогою 1425 днів, б льше, ніж Санкт-Петербург) полагодив трамвайні рейки і запустив перший громадський транспорт. І кожен такий трамвай супроводжував український БТР, настільки все було небезпечно”, – розповідає посол Олександр Левченко.

Але найбільша проблема і інтрига, за словами аналітика Інституту світової політики Миколи Белескова, в тому, чи вдасться швидко нашкребти 20 тис сертифікованих солдатів. “Чи вдасться швидко знайти навіть серед перерахованих вище країн, які є великими контрибуторами, 20 тис сертифікованих солдатів, які будуть мати відповідні навички?”, – підсумував експерт.

*При копіюванні матеріалів активне посилання на сайт обов’язкове.
*Точки зору авторів публікацій можуть відрізнятися від позиції редакції.
*Інформація публікується з відкритих джерел.

 

Продовжити читання ?
Реклама
Реклама
Реклама

Trending