Connect with us

Cтатті

Стоматолог з друзями відправив на фронт понад півсотні душових кабін

Published

on

Волонтер Всеволод Юрків і його друзі відправили у зону бойових дій на сході держави понад півсотні душових кабін, зроблених власними руками.

Спілкуємося із волонтером Всеволодом Юрківим. Чоловік зубний технік, працює у стоматологічній поліклініці Івано-Франківського Національного медичного університету. З початком бойових дій на сході держави Всеволод зрозумів, що не може стояти осторонь, тому обрав для себе волонтерську діяльність. Стати корисним допомогло хобі – зварювання металу. Разом із командою однодумців почав виготовляти буржуйки і відправляти їх на передову, каже співрозмовник.56

– Стало питання, що потрібно пункти обігріву робити для хлопців. Ми почали виготовляти буржуйки, спочатку звичайні, потім такі, що воду можуть нагрівати. Перед тим як робити я поїхав в четвертий батальон, наш добровольчий. Я приїхав до хлопців й кажу: “Хлопці! Така й така ситуація. Скажіть будь-ласка, що вам потрібно?” Тому що кожен робив то шо знав, тобто на свій розсуд: хтось собі в гаражі зробив, хтось на дачу, хтось додому в село. Але воно не підходило. Треба було суто під військові умови. Там трошки інші умови і трошки інші завдання. Сама форма і сама конструкція тих нагрівачів має дуже велике значення. Я через то зразу поїхав до людей, для кого я це буду робити. Ну й почали ми з того робити.

Звичайно, що як то кажеться, що досконалості немає меж. Ми постійно удосконалювали, ми, моя команда- хлопці. Ми ночами сиділи, проганяли ту конструкцію, щоби було видно, які можуть виникнути погрішності. Хлопці вносили свої корективи, я свої. Ми шукали спільного знаменника. Ну і в принципі получилось.

Перші “буржуйки”, зроблені на Прикарпатті були великими за розмірами, адже на передовій бракувало бензопил. Тому пічки розраховували на спалювання товстих і довгих колод. Розуміли, що у побутових умовах буржуйки ставали незамінним побутовим атрибутом. З їхньою допомогою утеплювали приміщення, нагрівали воду, сушили одяг, готували їжу.

57Пізніше волонтери у комплекті з “буржуйками” почали привозити у зону АТО і душові кабінки, які можна було швидко розібрати на частини і мобільно перевозити з місця на місце.

–        Вони ділилися на три частини, розбиралися в одну таку ємність. Ту саму скажімо душову кабіну, щоби хлопцям було легше транспортувати. Пізніше ми це трошки удосконалили, чому, тому що ситуація в армії й на фронті покращилась значно  і було краще забезпечення зі сторони держави і вже в їх таких, якби багатофункціональних відпала потреба. Ми їх трошки укоротили, зробили суто для душу. Там є гаряча вода, ну так як удома, гаряча-холодна. Так що літом там бочка металева і просто ставиться на сонці і тому не потребує дров. Як трошки похолодало то збоку вкидається пару полін, вона нагрівається і ви вже маєте гарячу воду. Вона дуже проста, збирається швиденько, вистачить 10 хвилин, може й меньше. Сама бочка і нагрівач-“буржуйка” складаються в цю душову кабіну. Разом ,85*,85, це такий квадрат і висотою має 2,2м.

Всеволод розповідає, що матеріали на душові кабінки, а це орієнтовно стружкові плити, металеві конструкції, електроди збирали усі гуртом. До спільної роботи долучались викладачі та студенти Івано Франківського вищого професійного училища № 21. Допомагала фінансово місцева архієпархія української місцевої греко- католицької церкви. Якщо би складові для душових довелося купувати, це були б значні кошти, говорить волонтер.

            –  Основна частка металу бралася на металобрухті. Ми старалися не купляти метал бо було би дуже дорого. Так само була підтримка багатьох організацій міста, технічних, мається на увазі і металобаз, люди давали безкоштовно, допомагали чим могли: електроди, розхідні матеріали, обрізні круги. Ми майже, не майже, а практично нічого не купували. Ну так би ми приблизно підсумували, щоби ми допустимо це все купили, по самих мінімальних, то це п’ять тисяч гривень було би , як мінімум. Сантехника дорога, якби куплялося то все за гроші то воно виходило би дуже дорого.

З 2014 року Всеволод Юрків і його друзі волонтери завезли на передову понад пів сотні душових кабін. Вони повністю об’їздили Донецьку і Луганську області. Вивчили ситуацію там, визначили найкоротші й найбезпечніші маршрути.

–  Ми були починаючи від Станиці Луганської, Щастя той бік і закінчуючи Маріуполем і навколишніми прилеглими селами. Практично уся ця лінія розмежування. Можливо і були якісь населені пункти до яких ми не заїзжали, я уже просто не пам’ятаю. Лінія розмежування постійно мінялася і у 14-му році було небезпечніше і ми трималися трішки далі від лінії фронту, тільки так точково куди було потрібно ми заїзжали і там вигружалися. Пізніше як ми вивчили вже дорогу було безпечніше і ми знали де ближче щоб швидше було…

         – Везли у ті військові частини де були прикарпатці, чи це було неважливо?

            – Ні ми ніколи не ставили собі пріорітетом допомагати тільки якійсь одній частині, або одній групі людей. Це було завжди. Тобто ми не ділимо – це усі наші хлопці, включаючи і добровольчі батальони, немає різниці, ми робимо одну справу. Заїзжаємо абсолютно без виключень. Немає такого щоб хлопці зупинили, і сказали: “Хлопці поможіть!” І ми десь щось комусь відмовили, чи сказали, що ми везем саме тому, а вам не можемо щось дати чи допомогти…

– Напевно дорога туди небезпечна?

– Небезпечна дорога уже там, на місці. Небезпечна бо це є війна. Така волонтерська праця небезпечна тим що ми завжди на різному місці. Якщо наприклад батальон розміщується в певному секторі, там місяц, два, три. Він уже знає все повністю, він усе контролює, розуміє звідки можна чекати якоїсь небезпеки. В нас воно дуже короткочасно. Дорога забирає десь тиждень, коли десять днів, два тижні. Залежно від обставин які можуть скластися на той момент.

            Заїзжаємо так ми звичайно доповляємось з хлопцями, що вони нас виїдуть, завидуть, якщо є така можливість. Якщо немає такої можливості, вони підїзжають до нас. Ми перегружаємо за межами тої ділянки, де небезпечно, де можуть їти бої…

Нашим захисникам на Схід волонтери доправляють не тільки душові кабіни й продукти, але й форму, берці, білизну, засоби гігієни, різні робочі інструменти.

Запитую у Всеволода, яка поїздка йому найбільше запам’яталася і яка була найважчою?

–  Мені здається, що найважча поїздка була в лютому 15-го року. Це були Дебальцівські події. Було дуже багато, великі об’єми допомоги і було трохи важко. Машина була поламалася, ми довго перебували в зоні АТО. Тоді ще була ситуація дуже напружена, нестабільна. Багато було невідомих людей на чиєму вони боці воюють, хоча вони були тут на українській території і було небезпечно. Мені здається, що ця поїздка для мене була сама важка. То була зима, зновже ж таки умови були важкі, було психологічно важко, тому, що якщо ти є старшим групи, ти відповідаєш багато за що. Вся відповідальність на тобі.

-Ну а як то – машина поламалась в лісі, в полі… Де можна було знайти якусь допомогу щоб її можна було відремонтувати.

– Ну, бачите, Бог добрий! Світ не без добрих людей! Знаєте, з нами їдуть завжди священники. В групі завжди, практично отець Іван Петляк. Це є Галицький деканат село Вікторів, парафія Покрови Святої Богородиці, а також отець Роман Іванів парафія Святого Миколая і Петра й Павла, це дві церкви. Це наш духовний провід, вони завжди моляться. Ми поламалися у самосу Слав’янську, в Лисичанську зустріли, надали нам прихисток, бо де ми мали би жити, переночувати і машину безпечно лишити, ось. І ми дякуємо Харківським волонтерам і так само подяка тим волонтерам, які були в самому Лисичанську, пан Олексій був, який їздив і відреагував на це всьо, домовився з Харковом щоб ту запчастину передали сюда. Також він домовився за станцію СТО, де будуть ремонтувати ту машину. Також багато зробили самі наші хлопці. Правильно організувались. Тому що продукти і треба було розвести допомогу (волонтерську, – ред) поки ми ремонтувалися. Нам дали машину військову і так ми мали можливість розвести ту допомогу.

На завершення розмови волонтер розповідає, які зміни помітив на передовій. Він може про це говорити, порівнюючи ситуацію в зоні проведення бойових дій упродовж різних років.

–  Якщо порівнювати з 2014 роком, то різниця суттєва, у забезпеченні, у всьому, що будемо так скажем, грішити. Держава зі свого боку зробила великий крок для того щоб укріпити армію. Забезпечення в плані харчування, зброєю, одягом. Хлопці у 14 му році не мали палива в достатній кількості, то зараз є практично всьо. Так, можливо воно є не на найвищому рівні, але необхідні речі і навіть більше, ніж необхідні – вони є. Це правда, навіть мови немає. Всьо змінилося до кращого. Навіт та форма, яка на початку була “пласмасова”, яка горить, то зараз уже зовсім інші розробки, і мешти. Техніка відремонтована і нова техніка є. У 2014 році у це мріяти було навіть важко.

З надією на те, що, згодом нашим волонтерам не доведеться оцінювати ситуацію у зоні ведення бойових дій бо в Україні нарешті буде мир!

 

*При копіюванні матеріалів активне посилання на сайт обов’язкове.

*Точки зору авторів публікацій можуть відрізнятися від позиції редакції.

*Інформація публікується з відкритих джерел. Джерело: http://veterano.com.ua/rukh-veteraniv/volonterstva/

Cтатті

Повний список кораблів, які РФ вкрала в України

Published

on

Оприлюднили повний список суден Військово-Морських Сил України (38 одиниць), які були захоплені Росією під час окупації Криму.

Перелік надало видання “Крим. Реалії“.

Результат пошуку зображень за запитом "Список судов Военно-морских Сил Украины, захваченных Россией во время оккупации Крыма"

1. Великий підводний човен “Запоріжжя”.

2. Протичовновий корвет “Тернопіль”.

3. Протичовновий корвет “Луцьк”.

4. Протичовновий корвет “Хмельницький”.

5. Ракетний корвет “Придніпров’я”.

6. Великий розвідувальний корабель “Славутич”.

7. Протидиверсійний катер “Феодосія”.

8. Катер-торпедолов “Херсон”.

10. Рятувальне буксирне судно “Кременець”.

11. Рейдовий буксир “Дубно”.

12. Великий гідрографічний катер “Сквира”.

13. Судно-нафтосміттєзбирач “МКС-482”.

14. Рейдовий катер пр. 1394а “РРКа-603”.

15. Плавучий кран “Каланчак”.

16. Навчально-тренувальне судно “Велика Олександрівка”.

17. Рейдовий роз’їзний катер “РК-1931”.

18. Базовий тральщик “Маріуполь”.

19. Ракетний корвет “Кременчук”.

20. Протичовневий корвет “Ужгород”.

21. Суховантаж-баржа “Новгород Сіверський”.

22. Морський катер “Конотоп”.

23. Морський водноналівной танкер “Бахмач”.

24. Морський збройовий транспорт “Джанкой”.

25. Морське водолазне судно “Волиногорськ”.

26. Рейдовий катер “РВК -1935”.

27. Малий гідрографічний катер “МГК-1694”.

28. Базовий тральщик “Мелітополь”.

29. Рейдовий катер “РК-002”.

30. Яхта “Гермес”.

31. Яхта “Фіолент”.

32. Яхта “Ліра”.

33. Яхта “Антика”.

34. Яхта “Спрей”.

35. Яхта “Юнона”.

36. Великий десантний човен “Костянтин Ольшанський”.

37. Морський тральщик “Чернігів”.

38. Морський тральщик “Черкаси”.

11 січня президент РФ Володимир Путін заявив, що Росія готова повернути з окупованого Криму Україні її військову техніку. Також він не проти, щоб українські війська були присутні при утилізації боєприпасів у Криму. Того дня президент РФ зустрічався з головними пропагандистами російського телебачення.

“Користуючись нагодою, хочу сказати: ми готові продовжити цей процес: чи готові передати військові кораблі Україні, які в Криму ще є, готові передати авіаційну техніку, бронетехніку. Але це вже не наша справа, вона в такому практично стані і була, за ці роки ніким не обслуговувалася.”

*При копіюванні матеріалів активне посилання на сайт обов’язкове.
*Точки зору авторів публікацій можуть відрізнятися від позиції редакції.
*Інформація публікується з відкритих джерел.

Continue Reading

Cтатті

Чи потрібна Україні військова техніка з Криму від Путіна

Published

on

Путін заявив, що Росія готова передати Україні військові кораблі і авіатехніку з окупованого Криму. Українські політики і експертне співтовариство активно обговорює справжні причини таких дій Путіна, а також про необхідну реакції Києва. Проаналізуємо озвучені заяви.

«Користуючись нагодою, що називається, хочу сказати: ми готові продовжити цей процес, готові передати військові кораблі Україні, які в Криму ще є, готові передати авіаційну техніку, бронетехніки. Правда, вона знаходиться вся в такому жалюгідному стані, але це вже не наша справа, вона в такому практично і була, за ці роки ніким не обслуговувалася, звичайно », – сказав 11 січня Путін на зустрічі з керівниками російських ЗМІ. За його словами, мова йде про десятки кораблів і бойових літаків.

На наступний день його прес-секретар Дмитро Пєсков пояснив кореспонденту УНІАН в Москві, що ініціатива Путіна передати Україні військову техніку з окупованого Криму є «жестом доброї волі», щоб «зрушити процес українського врегулювання з мертвої точки».

Чому зараз?

Українські політики і експерти вважають, що Путін готовий піти на черговий заспокійливий крок через те, що жорсткі кроки до України з боку Росії (як то військова агресія, економічна блокада, загострення на лінії зіткнення на Донбасі) результатів не дають. Тому він шукає інші формати. Наприклад, готовність до передачі Україні кораблів з тієї ж області, що і «миротворчі ініціативи» Путіна щодо ситуації на Донбасі. І в міру наближення виборів кількість подібних «ідей», спрямованих на демонстрацію «готовності до пом’якшення позиції», буде генеруватися Кремлем з геометричною прогресією.

По-друге, сприяє зміні риторики Путіна по Україні також наближення терміну введення США санкцій щодо РФ (в тому числі, проти найближчого оточення Путіна). А також постійне продовження санкцій Євросоюзом.

По-третє, заяву Путіна можна розглядати як інформаційну підмогу для тих західних політиків, які підтримують зняття санкцій з РФ – аргумент для західних апологетів Росії.

Військовий аспект повернення військової техніки з Криму

Починаючи з квітня 2014 року (коли російська сторона заблокувала переговори з Україною щодо можливого формату повернення захопленого російськими окупантами українського озброєння і військової техніки), представники ЧФ РФ здійснюють постійне знищення українського озброєння.

Так, за даними Центру досліджень армії, конверсії і роззброєння (ЦДАКР), українські кораблі (наприклад, БДК “Костянтин Ольшанський», корвети «Тернопіль» та «Луцьк») використовуються як «донори» для російських кораблів тих же проектів – тобто, їх розбирають на комплектуючі для ремонту кораблів ЧФ РФ.

У зв’язку з цим, найбільш ймовірно, український корабельний склад що знаходитьсязараз в Криму (так само, як і авіація і бронетехніка, а також системи ППО) знаходяться в непридатному для використання стані.

Таким чином, з точки зору посилення військового потенціалу України повернення техніки не матиме жодного позитивного моменту. Навпаки, спричинить неприйнятні фінансові витрати (в тому числі, виплати країні-агресору компенсації за запасні частини).

Інформаційно-психологічний аспект

Процес передачі поставить Україну в залежність від Росії і стане приводом для реалізації потужної антиукраїнської інформаційної кампанії.

Зокрема, дії України будуть подаватися як приниження – так як Путін «кинув м’яч на сторону України».

Юридичні аспекти

По-перше, Росія вкрай зацікавлена, але не може використовувати українські кораблі і літаки в міжнародному морському і повітряному просторі – вони юридично замкнені. А кораблі ще замкнені і фізично – межами Босфору. Тому для Росії вони – зайвий баласт.

По-друге, Україна звернулася до міжнародних судів з позовами в зв’язку з присвоєнням країною-агресором військової техніки Криму. Якщо ж Київ погоджується на повернення техніки, то це крок до зміни ситуації з міжнародним позовом: як мінімум призведе до затягування часу, а як максимум – до виключення можливості отримання компенсації за отримане назад озброєння.

Фінансові аспекти

По-перше, в України вже є досвід отримання від Росії бойової техніки – як при розподілі ЧФ СРСР в 90-і роки, так і після окупації Криму в 2014 році. В обох випадках Москва ні за яких умов не передавала Україні жодного зразка військової техніки в справному стані, а навмисно пошкоджену. Адже ремонт і відновлення технічної готовності і боєздатності зажадає значних коштів у української сторони.

По-друге, відновлення озброєння і техніки отриманого з Криму корабля і установка туди імпортного обладнання за вартістю аналогічна виготовленню нового корабля такого ж класу, «з нуля», стверджує екс-командувач ВМС України Сергій Гайдук. За його словами, на 70-80% комплектуючі кораблів – російського або західного виробництва. Тому їх відновлення потребує а) значних коштів і б) співпраці з тією ж країною-агресором. Таким чином, відновлення військового мотлоху обійдеться дорожче, ніж покупка нових зразків.

По-третє, Крим – це територія України, тимчасово окупована Росією, тому після його звільнення України повинна отримати репарацію. У тому числі тією технікою і зброєю, яке Росія завезла і не зможе вивезти.

Про це, наприклад, говорить голова Меджліс кримськотатарський народ Рефат Чубаров. Він вважає, що уряд Росії поверне Україні Крим і виплатить компенсацію за його анексію.

Військово-іміджевий аспект

Росія добре пам’ятає трагедію з лінкору «Новоросійськ» (раніше – італійський бойовий корабель «Джуліо Чезаре»), який СРСР отримав з репарацій після Другої світової війни.

Нагадаємо, восени 1955 го року радянський військовий корабель “Новоросійськ” затонув в бухті Севастополя після потужного вибуху. Через 60 років колишній бойовий диверсант-плавець з Італії зізнався, що це саме вони потопили радянський корабель. Причина – командир морського спецназу Італії капітан Боргезе поклявся, що ні один корабель з Італії не буде ходити під радянським прапором.

З огляду на наявність в керівництві ВС РФ агресивно налаштованих военоначальників, готових на різні диверсії, не виключається і аналогічна доля переданих Україні суден. Навіщо Києву додатковий головний біль?

“Брехун, брехун …”

Заява Путіна в черговий раз продемонструвала постійну брехню щодо України. Екс-заступник начальника Генштабу (2006-2010) Ігор Романенко нагадав, що раніше Міноборони РФ Сергій Шойгу вже доповідав Путіну в тому, що вся військова техніка нібито передана українській стороні. «Тобто тоді це була явна брехня. І своїм цьогорічні діями Путін підтвердив, що тоді один брехав, а другий приймав це, знаючи наперед, що це теж брехня ».

Що робити Києву

Найбільш повні рекомендації по ситуації зробили військові експерти зі згаданого ЦДАКР. Вони рекомендують владі України наступне кроки.

По-перше, не реагувати на офіційному рівні на «пропозицію» Путіна про передачу Україні українського озброєння і військової техніки з окупованого Криму.

По-друге, до президентських виборів в РФ не погоджуватися ні на які переговори, консультації і пропозиції Росії з російською стороною по цій тематиці. В подальшому Київ може і погодитися на попередню верифікацію зброї і техніки – але не з метою їх отримання, а для того, щоб міжнародне співтовариство переконалися, скільки техніки і зброї було перекинуто з Криму на Донбас і використовувалося там російськими окупаційними військами проти ВС України.

По-третє, офіційно оголосити про недоцільність повернення знищеної небоєспроможної техніки з Криму.

По-четверте, не піддаватися на тиск з боку західних партнерів, що в наступні три місяці можуть часто діяти під активним впливом Кремля.

І по-п’яте, продовжити роботу щодо подачі позовів до міжнародних судів з виплати Росією компенсації за захоплені ОВТ в Криму.

Игорь Соловей , Руководитель отдела “МИР”, LB.ua

*При копіюванні матеріалів активне посилання на сайт обов’язкове.
*Точки зору авторів публікацій можуть відрізнятися від позиції редакції.
*Інформація публікується з відкритих джерел.

Continue Reading

Cтатті

Як бронеавтомобілі вирішують нестачу авто і спецтехніки нашої Армії

Published

on

Наші силові структури вже який рік війни на Донбасі відчувають величезну нестачу автомобільної техніки – як звичайної, так спеціальної а особливо броньованої. І це при тому, що відразу кілька фірм пропонують свою.

Можна сміливо говорити, що основним панцерником в Україні поступово стає “Козак-2” виробництва НВО “Практика”. Створений на базі вантажівки IVECO EuroCargo з повною масою 15 т бронеавтомобіль має броньований корпус з 12-мм фінської сталі і відповідає другому класу захисту STANAG 4569.

Результат пошуку зображень за запитом "випробування козак-2"

Першими в січні 2015 р такі машини отримали прикордонники, а з липня 2015 року вони пішли в НГУ (за деякими даними, планувалася закупівля 100 одиниць). І тільки в березні 2017 року після проходження цілого ряду бюрократичних процедур, нарешті, було прийнято рішення про прийняття на озброєння ЗСУ цього бронеавтомобіля під найменуванням “Козак-2” БЗСА-5. Цікаво, що армійці одночасно взяли на озброєння цілу лінійку автомобілів на його базі – від машин управління безпілотниками до носіїв систем радіоелектронної боротьби.

На жаль, не пройшли випробування війною бронеавтомобілі від “АвтоКрАЗу” – ті ж “кугуар”, “Спартан”. Від їх закупівлі ВСУ відмовилися. Чи не викликали інтересу у військових і нові розробки, такі як “Фіона”, “Халк” або безпілотний “Спартан”.

Результат пошуку зображень за запитом "практика бронеавтомобілі Козак-2"

Незрозуміла доля тактичного багатофункціонального автомобіля “Барс-8”, який планували прийняти на озброєння ЗСУ спочатку в 2016-му, потім в 2017 р, проте ніяких повідомлень про укладення контрактів і постачання цих машин у війська немає. Єдиною згадкою про цю машину стало її використання в складі мобільного мінометного комплексу, який демонструвався на виставці “Озброєння та безпека-2017”.

Результат пошуку зображень за запитом "барс-8ммк"

Найбільш сумна доля у “Дозору-Б”, який вперше був представлений ще в далекому 2004 р.  Військові плануваали використовувати легкий бронеавтомобіль в якості основного для виконання розвідувальних і патрульних завдань. Причому виробник пропонував цілий спектр спеціальних машин – від бронетранспортера до командно-штабного і санітарного.

Спочатку планувалося, що для потреб армії буде закуплено 200 одиниць, причому серійне виробництво повинне було початися ще в вересні 2014 г. Однак через серйозних проблем виробництво постійно відкладалося, зменшувалися і “апетити” військових – так, влітку 2015 р йшлося вже про 40 машинах. А фактично до 2016 р було виготовлено всього 10 одиниць “Дозору-Б”, які відправили на військові випробування в одну з десантних бригад.

Результат пошуку зображень за запитом "практика бронеавтомобілі Козак-2"

На початку 2017 р були повідомлення ДК “Укроборонпром”, що в рамках держзамовлення планується закупити партію з кількох десятків машин для потреб ЗСУ. Однак цим планам не судилося збутися, по всій видимості, через проблемні місця в конструкції. Недарма ж влітку минулого року в Польщі було закуплено “молочного брата” “Дозору” – ” Онцилла” – мабуть, львівські виробники намагалися модернізувати свої машини.

Ще однією “зіркою” ринку бронеавтомобілів стала приватна компанія “Бронетехніка України”, яка дебютувала в 2015 р з бронеавтомобілем “Варта” з колісною формулою 4х4 на шасі МАЗ. При цьому фірма не має власних інженерно-конструкторських і виробничих потужностей в Україні, що наводить на думку про білоруський походження техніки.

Результат пошуку зображень за запитом "бронеавтомобіль "Варта""

Мало того, практично відразу фірма, яка за рік до цього виготовляла пластикову тару, отримала багатомільйонний контракт від Міністерства внутрішніх справ України. У 2016 року було закуплено 10 машин для озброєння спецпідрозділів поліції “КОРД” і Національної гвардії. Машини пішли на озброєння полків “Дніпро-1” і “Азов” і вже відзначилися в зоні проведення антитерористичної операції. За деякими даними, в 2017 році було закуплено ще 50 машин, по крайній мірі, в ході передачі техніки 28 грудня фігурували як мінімум 24 “Варти”. Цікаво також, що тоді ж було заявлено, що, крім НГУ, бронеавтомобілі підуть і в ЗСУ – машини допущені до експлуатації у військах наказом від вересня 2016 г. На даний момент поки незрозуміло, в які бригади відправлені ці нові броньовики.

Комерційний успіх “Варти” надихнув фірму, і на початку грудня 2017 року все та ж “Українська бронетехніка” презентувала легкий багатоцільовий бронеавтомобіль, розроблений спеціально під технічні умови НГУ, – “Варта-Новатор”.

Пов’язане зображення

На відміну від просто “Варти” машина має більш компактні розміри (довжина – 5,8 м, ширина – 2,4 м) і створена на базі досить поширеного американського автомобіля Ford F-550. Варто нагадати, що на його базі в Україні спроектовані такі машини, як “КрАЗ-Спартан” і “Барс-8”, і сякий-такий досвід експлуатації вже є.

Легкий бронеавтомобіль належить до класу стійких до підриву броньовиків MRAP, що різко підвищує його виживання в умовах сучасного бою. Основне призначення машини – рейдові дії і підтримка підрозділів в прифронтовій зоні.

Фактично це чотиридверний броньований пікап з кабіною на п’ять чоловік. Ззаду знаходиться відкрита бортова платформа, розрахована на тонну вантажу (крім того, є можливість буксирувати причіп масою до 8 т). 6,7-літровий турбодизель Power Stroke в 300 к. с. забезпечує можливість “Варті-Новатору” розганятися до 120 км/г. За словами розробників, машина має можливість проїжджати без дозаправки до 700 км.

Результат пошуку зображень за запитом "варта новатор"

З огляду на, те що на презентації були присутні представники Державного науково-дослідного інституту МВС України та особисто командувач НГУ генерал-полковник Аллер, питання про прийняття на озброєння цієї машини можна вважати вирішеним.

В цілому можна говорити про те, що, хоча потреби армії в броньованій техніці на даний момент не покриваються і на 50%, але відбувається поступове нарощування виробничих потужностей дуже різних підприємств (насамперед приватних). Такими темпами в найближчі два-три роки проблема втратить свою актуальність і армійці нарешті відправлять “на пенсію” заслужений БРДМ-2.

Автор: Михайло ЖИРОХОВ

*При копіюванні матеріалів активне посилання на сайт обов’язкове.
*Точки зору авторів публікацій можуть відрізнятися від позиції редакції.
*Інформація публікується з відкритих джерел.

Continue Reading

Trending

Inline
Приєднуйтесь! Будьте завжди в курсі подій. Вподобайте цей інфоресурс!
Inline
Приєднуйтесь! Будьте завжди в курсі подій. Вподобайте цей інфоресурс!