Зв'яжіться з нами

Cтатті

Трекінгові літні черевики для підрозділів спеціального призначення ЗСУ (тестування)

Опубліковано

на

Черевики трекінгові літні випробовувалися, як прототип для полегшеного взуття підрозділів спеціального призначення ЗСУ. Зроблені черевики компанією Таланлегпром з тих же матеріалів, що і річна серійна модель загальновійськових черевиків ЗСУ, огляд якої можна побачити за посиланням: http://avtonom.club/test-tsentr.html/botinki-s-vysokim-bertsem-letnie/

Дана модель коричневого кольору з низьким берцями. У прикордонну службу України вже надійшли на оснащення аналогічні моделі чорного кольору. Приблизно половина верху черевика, це кордура, друга половина – шкіра високої якості. В якості підкладки використана літня мембрана Gore-Tex. Устілки і комплектація залишилися без змін, і відповідають заявленим характеристикам, які можна переглянути за посиланням вище.

Маркування черевик так само залишилося без змін. Це вибитий логотип торгової марки Talan на шкірі зовнішньої сторони черевика; ярлик з інформацією про виробника, моделі, артикул, розмір, довжині стопи, повноти і року виготовлення зі штрих-кодом всередині черевика; і логотип на підошві. Штатні моделі будуть маркуватися унікальним серійним номером.

У задній частині бота вбудована петля для більш зручного одягання, а шнурівка складається з 4 рядів текстильних петель і двох рядів металевих петель на берці.

Підошва двокомпонентна, складається з гуми і поліуретану, але має протектор відмінний від попередніх моделей. Малюнок протектора низький з вузькими борознами і фігурами. Крім логотипу компанії, підошва маркована розміром і показником довжини устілки, а так само Antistatic oil – petrolresistant, що означає антистатичний, маслобензостійкий протектор.

Всі шви рівні, видимих дефектів помічено не було. Вага пари – 1140 гр.

Тести

1. Початкові експлуатаційні характеристики

Черевики, завдяки літній мембрані від Gore-Tex, водонепроникні за першим класом захисту. Це говорить про те, що тривалий час, черевики не промокнуть в відповідних умовах експлуатації.

Черевики не тонуть у воді, що дозволяє форсувати водні перешкоди, не знімаючи взуття. Після намокання вони будуть сохнути до 14 годин в залежності від умов висихання. В даному випадку черевики сохли в тіні при вологості 50-60% і температурі 18-22 ° С.

Черевики трекінгові літні для ЗСУ (прототип)

Шнуруються черевики, завдяки текстильним петлям і мінімального коефіцієнта тертя, швидко. Так само швидко вони розшнуровуються і знімаються. При цьому досить лише потягнути за обидва шнурка, щоб шнурівка щільно стягнула верх взуття.

Одягаючи черевики в перший раз на голі ноги, ніяких неприємних відчуттів не виникало, тертя і тиску ніде помічено не було. Черевики досить просторі для будь-якого типу ноги, але вузьким ступням або ступням з низьким підйомом може бути занадто просторо, тому в цих випадках я рекомендую вставляти додаткову устілку, яка йде в комплекті, під основну.

2. Польові випробування

Розмір взуття відповідає розміру ноги. Завдяки кордурі, черевики практично не вимагають розноски. Взуття можна навантажувати практично відразу, але, рекомендується, попередньо походити в них в ощадному режимі в міських умовах. Не дивлячись на досить великі відстані попередньої носки, ногам було комфортно. Я люблю вільне взуття, що б воно на пів-розміру було більшим. Як на мене, легше розмір «зменшити», вставивши додаткову устілку або поносивши мокре взуття до повного висихання, ніж збільшити.

Траншейний тест так само не виявив недоліків. Черевики легко справляються з навантаженням на середню частину підошви, при копанні ям або траншей. Навантаження від лопати розподіляється рівномірно по супінатору, тому ступня не натирається.

Черевики трекінгові літні для ЗСУ (прототип)

Зчіплюваність підошви перевірялася на металевій поверхні з ухилом 45 °, на скельній місцевості шведської тайги і на мохових ділянках річкових валунів. Підошва – не зразок зчіплюваності і стійкості, але у всіх випадках проявила себе стійко -трохи слизька на металевій поверхні і мокрих каміннях, але для серійної моделі планується більш стійкий протектор.

Десантний тест, при якому перевіряється м’якість посадки при стрибках з парашутом, взуття так само пройшла з оцінкою «добре». Приземлення з 1,8 метрів, що еквівалентно удару при посадці з парашутною системою серії «Д», досить м’яке, особливо якщо додати додатковий комплект устілок, але низький берець не здатний утримати голіностоп при контакті з нерівною землею, тому здійснювати стрибки з вищевказаними серіями парашутів не рекомендується.

Черевики трекінгові літні для ЗСУ (прототип)

Бігати у взутті досить зручно, якщо підігнати всі параметри під особливості своєї ноги. Навантаження на підошву розподіляється рівномірно, ніяких неприємних відчуттів і натирань не було. Це не бігові кросівки, але для певних завдань прискореного пересування в екстремально складних умовах підходять відмінно. При цьому слід користуватися тільки трекінговими шкарпетками, які спеціально призначені для подібних умов експлуатації.

Незважаючи на міцність, Cordura вразлива від зачепів гачками, гілками, дротом і іншими гострими матеріалами. Це не впливає на функціонал, але трохи псує зовнішній вигляд. У моєму випадку, пересування по колючому чагарнику шведської тайги, не залишилося без відмітин на тканини.

Протектор підошви низький з досить вузькими борознами, в які забиваються дрібні камені. З цієї причини, він не є таким, що самоочищається і вимагає спеціального догляду.

3. Тактичний тест 

Черевики випробовувалися в тайгових умовах з постійно вологим покровом, періодичними дощами і температурою повітря 10 … 18 ° С. Протягом трьох діб, черевики практично не знімалися і пройшли не один десяток кілометрів по моху, камінню, бурелому, чагарнику і тайгових луках. За цей час було багато екстремальних і небезпечних ситуацій, але черевики не підвели. Усередині залишалися сухими і такими ж комфортними, як і в міських умовах.

Черевики трекінгові літні для ЗСУ (прототип)

За весь час переходів потертостей ніг не було, до того ж, що модель черевиків зроблена в підвищеному об’ємі. Особливо було приємно користуватися шнурівкою, яка швидко, в один рух, втягується і так само швидко звільняє ногу, що сприяє зручному взуванню і зняттю черевиків. Причому, вона однаково ефективно працює як в сухому, так і в мокрому стані шнурівок.

У черевиках пересуватися досить м’яко. Каміння та інші нерівності практично не відчуваються. Можливо, буде доречним зробити колодку з анатомічним вигином для зменшення навантаження на підошву під час тривалої ходьби.

Модель на носку захищена накладкою, яка не дозволяє стиратися або пошкоджуватися шкірі, а так само дозволяє додатково зчіплюватися з вертикальною поверхнею при пересуванні в різних умовах.

Черевики трекінгові літні для ЗСУ (прототип)

В Україні черевики продовжили випробування при температурах міжсезоння до 2 … 3 ° С. Взуття має відмінні теплоізоляційні властивості, але при температурах повітря вище 22 ° С, наприклад в приміщенні, в них може бути жарко. З цієї причини робиться висновок, що дана модель більше підходить для міжсезонного періоду, ніж для спекотного.

4. Спеціальні випробування

Маслобензостійкість підошви перевірялася у відповідній суміші. Через добу перебування в агресивному середовищі, підошва візуально не постраждала і продовжила експлуатаційні випробування інших параметрів.

Черевики трекінгові літні для ЗСУ (прототип)

Черевики з успіхом пройшли тест на антипрокольні властивості від битого скла. Випробування проводилися як на темно-зеленому, так і на більш товстому, винному склобої. Всі спроби пробити підошву за рахунок маси тіла не увінчалися успіхом – гумова підошва відмінно впоралася з проходженням по битому шклу. Взуття не забезпечене антипрокольною кевларовою устілкою, тому не перевірялося іншими способами пробивання.

Висновки: черевики трекінгові для спецпідрозділів ЗСУ виробництва ТМ Талан пройшли випробування за різних природних і кліматичних умов. При цьому вони показали найвищі результати комфорту саме в міжсезонний період. Черевики відповідають заявленим характеристикам зручності, водонепроникності, м’якості, міцності і маслобензостійкості підошви. У них однаково зручно виконувати тактичні прийоми і нести службу, а так само подорожувати як в міських, так і в природних умовах.

Рекомендації:

1. Поставити систему швидкої шнурівки.

2. Впровадити анатомічний вигин колодки.

3. Замінити протектор на самоочисний.

Черевики трекінгові літні для ЗСУ (прототип)

*При копіюванні матеріалів активне посилання на сайт обов’язкове.
*Точки зору авторів публікацій можуть відрізнятися від позиції редакції.
*Інформація публікується з відкритих джерел.
Джерело: http://avtonom.club/

Cтатті

Як Одеса поновлює статус центру літакобудування

Опубліковано

на

У складальному цеху Одеського авіаційного заводу напружена пора – готують один за одним до льотних випробувань багатоцільові літаки Y1″Дельфін”. Налагодженням випуску крилатих машин місцеві авіабудівники, власне, поновили призабутий статус Одеси – одного з ключових центрів літакобудування України. Адже ще донедавна їх іменували авіаремонтниками, а саме підприємство, що входить до кластера “Укроборонпрому”, – ДП “Одесаремсервіс”.

СТОЛІТНЯ ТРАДИЦІЯ ЛІТАКОБУДУВАННЯ

На старті 21 століття про славетний бренд нагадав піднятий у небо над Одесою літак “Анатра-2” – відновлена копія того самого літака-розвідника “Анатра Анасаль”, який серійно випускали одеські авіабудівники у 1916 році. Після відзначення 90-річниці літака одеської марки згадали і про перший “Аероклуб”, першу “Школу пілотів”, перший політ у 1910 році на французькому аероплані “Фарман IV” відважного авіатора Михайла Єфімова, відкриття у 1911 році майстерні під гучною назвою “Завод аеропланів Анатра” та аеродрому, який досі називають “Шкільним”.

Якщо в 1911 році у небо над Одесою піднялись всього 7 літальних апаратів, а в наступному – 20 аеропланів “Фарман-IV” і “Блеріо”, то уже через п’ять років – місцеві авіабудівники вийшли на щомісячний випуск 80 крилатих машин одеської марки.

Пам'ятник Анатра Анасаль
Пам’ятник Анатра Анасаль

Через сто років їх нащадки взялись відроджувати славні традиції літакобудування. Розпочали з модернізації навчально-тренувального реактивного літака “Л-39С” чеського виробництва. Ось як про це розповідає гендиректор авіазаводу Віталій Юхачов:

“Зважаючи на актуальність підготовки військових льотчиків, керівництво Міноборони України прийняло рішення передати нашому заводу партію літаків “Л-39С”, що є симуляторами винищувачів “МіГ-29″ і Су-27”, для здійснення їх комплексної модернізації. Експерти виходили з того, що реактивний “Л-39С” можна “навчити” симулювати політ на “МіГ-29″ у бойовій обстановці – як при перехопленні цілі, так і в повітряному бою, включно зі стрільбою і бомбометанням по наземних цілях. І наші конструктори, технологи, виробничники успішно реалізували доведене завдання”, – зазначив Юхачов.

Л-39М
Л-39М “Альбатрос”

Більш того, після передачі Збройним Силам України модернізованих “Альбатросів”, як ще називають “Л-39М”, ми ініціювали випуск “з нуля” сучасного навчально-тренувального літака Y1 “Дельфін”. Оскільки потужності підприємства дають змогу реалізувати цей перспективний проект. Ідея заводчан знайшла підтримку, було розроблено техдокументацію, і після схвалення проекту наше підприємство приступило до випуску перших десяти одномоторних літаків.

“ДЕЛЬФІНИ” СТАЮТЬ НА КРИЛО НАД ОДЕСЬКОЮ ЗАТОКОЮ

“Y1 “Дельфін” – не просто результат запровадження у практику новітніх технологій літакобудування. Випуск цієї машини, переконаний Юхачов, “крок уперед у справі підготовки льотчиків, оскільки вона якнайкраще підходить для здійснення курсантами перших польотів. На цих літаках у них є можливості вдосконалити навички пілотування на малих висотах, а для більшої безпеки польотів на “Дельфіні” встановлена спеціальна система порятунку – в разі нештатної ситуації є змога приземлитись на парашуті”.

фото Укроборонпрому
Y1″Дельфін”. Фото: Укроборонпром

Із заступником гендиректора – головним конструктором ДП “Одеський авіазавод” Валентином Гостіщевим кореспонденти Укрінформу зустрілись у складальному цеху підприємства, де спеціалісти інженерно-технічних служб тестували різні системи “Дельфіна”, готуючи його до льотних випробувань.

– Протягом грудня, – поділився Гостіщев найближчими планами, – відправляємо на випробування небом двох “Дельфінів”, що проходять зараз, як бачите, тестування систем у межах передпольотної підготовки. Ще чотири машини – на потоці, на різних стадіях готовності. Але так само успішно просуваються, згідно з графіком, до фінішного етапу – на злітно-посадкову смугу аеродрому”.

“Якщо будуть нові замовлення, звісно, зможемо їх у стислі строки виконати, – зауважив заступник гендиректора. – Адже “Дельфін” успішно пройшов державні випробування і сертифікований для польотів. Завод володіє сучасною технічною базою, конструкторською документацією, причому в разі потреби наші фахівці спроможні внести зміни для кращого виконання тих чи інших техзавдань.

За словами Гостіщева, “поки що літак застосовується передусім при підготовці кадрів цивільної авіації, наприклад, курсантів Кіровоградської льотної академії та інших вишів. Але ми вважаємо, що літак можна успішно застосовувати і на початковому етапі тренувань курсантів та льотчиків Збройних Сил України, а також для здійснення, приміром, моніторингу прикордонних зон, участі в пошуково-рятувальних операціях і багатьох інших заходах. Зараз конструктори заводського ОКБ-2 під керівництвом Володимира Устенка продовжують роботу над створенням спеціалізованих версій цього повітряного судна”.

– Шкода, виїжджаю зараз у відрядження, – додав заступник гендиректора, – тож обмаль часу, аби розповісти про низку переваг цього перспективного літака. Втім, докладніше про реалізацію нашого спільного проекту можуть розказати керівник Дослідно-конструкторського бюро Володимир Устенко та провідний конструктор Людмила Чернікова.

– “Дельфін” – дуже надійне і маневрене повітряне судно, – продовжив Устенко, – я б сказав, що у п’ятому океані він почувається так упевнено, як дельфін у відкритому морі, дозволяючи льотчику виконувати фігури складного і вищого пілотажу та забезпечуючи курсантам успішне опанування основ сучасного швидкоплинного повітряного бою, включно з виходом зі штопора. Літак може оснащуватися бортовим обладнанням, як на базі традиційних аналогових приладів, так і сучасним цифровим, яке отримало назву “скляна кабіна”.

На думку керівника ОКБ-2, важливо й те, що молоді пілоти мають змогу відпрацювати всі елементи зльоту-посадки, включно з випуском і прибиранням стійки шасі, чого не забезпечують інші літаки цього класу. Наприклад, легкомоторний літак ХАЗ-30 виробництва Харківського авіаційного промислового підприємства. Крім того, оснащений “Дельфін” надійним двигуном від французької компанії Societe de Motorisations Aeronautiques, яка входить у масштабний авіа-конгломерат Safran SA і постачає двигуни та авіоніку для лайнерів компаній Boeing та Airbus.

– Цікаво, що при укладенні контракту на постачання двигунів компанією Societe de Motorisations Aeronautiques, – зауважив керівник ОКБ-2, – ми пересвідчились, що саме ця фірма надсилала свої двигуни і для комплектації аеропланів одеських марок 100-річної давності.

Втім, плануємо найближчим часом оснастити літак турбогвинтовим двигуном АІ-450С виробництва вітчизняних компаній “Івченко Прогрес” і “Мотор Січ”, у якому застосована новітня система управління паливом двигуна. Хочемо, щоб у перспективі літак комплектувався виключно українськими вузлами й агрегатами, і учасники перемовин уже вийшли на завершальний етап.

ПОВІТРЯНЕ ТАКСІ З ОДЕСИ ДО КИЄВА

У свою чергу, провідний конструктор Чернікова звернула увагу на те, що обійдеться новий літак компанії-замовнику чи організатору послуг “Повітряне таксі” в $350 тисяч – у півтора рази дешевше порівняно з імпортними аналогами, яким він не поступається за технічними параметрами. Завдяки потужному двигуну “Дельфін” спроможний розганятися до 385 км/год і здійснювати на висоті 3 тисячі метрів безпосадочні польоти на відстань 1320 кілометрів, тобто здатний подолати відстань з Одеси до Харкова чи Києва і повернутися назад. До того ж на літаку встановлений двигун дизельного типу, що спалює пального стільки ж, як легковий автомобіль – з розрахунку 16 літрів на сто кілометрів.

“Ми вважаємо, що саме реалізація проектів ОКБ-2 має вирішальне значення для перспектив розвитку авіазаводу, – зауважила Чернікова, – бо зростатиме ринок послуг “бізнес-джет” або “повітряних таксі”. А це теж одна із спеціалізацій розробленого нами й поставленого на потік “Дельфіна”. Літак розрахований на чотирьох осіб – пілота і трьох пасажирів або членів екіпажу, в залежності від необхідності. У тому разі, якщо пасажирів троє, подолання значної відстані обійдеться коштом, еквівалентним приблизно в $100″.

Уже зареєстрована одеська авіакомпанія, що готується надавати послуги повітряного ВІП-таксі для представників ділових кіл і в тих випадках, коли виникає необхідність здійснення екстреної поїздки до столиці чи в одну з віддалених областей.

Звісно, налагодження випуску легкомоторних літаків Y1 “Дельфін” – лише один із напрямків діяльності Одеського авіазаводу, що входить до кластеру ДК “Укроборонпром”. Паралельно з виконанням значних обсягів ремонтних робіт, заводчани розгорнули серійне виготовлення деталей скління винищувачів і навчально-тренувальних літаків, успішно реалізують програму імпортозаміщення, завдяки чому чистий дохід від реалізації продукції та послуг підприємства досяг торік понад 220 мільйонів гривень, а середня зарплата працівників підприємства перевищила 9 тисяч гривень.

Отож поява у небі над Одеською затокою легкомоторного літака Y1″Дельфін” повернула Одесі славетний бренд центру літакобудування. Чи утримається повітряне судно у небесах півтора десятиліття, як удалося первістку авіазаводу аероплану “Анатра Анасаль”, що давно став експонатом празького музею, покаже час.

Михайло Аксанюк

*При копіюванні матеріалів активне посилання на сайт обов’язкове.
*Точки зору авторів публікацій можуть відрізнятися від позиції редакції.
*Інформація публікується з відкритих джерел.

Продовжити читання ?

Cтатті

«Тритон-01» змагається за місце в лавах ЗСУ

Опубліковано

на

Серед розмаїття військової техніки, яку останніми роками створили вітчизняні конструктори, з’явився ще один цікавий зразок. Мова про легкоброньовану платформу «Тритон», яка нині здатна успішно виконувати завдання на суходолі. Проте виробник запевняє, що незабаром вона стане плавучою.

Цей зразок колісної бронетехніки вітчизняного виробництва нещодавно допустили  до підконтрольної експлуатації в ЗС України.

Уперше демонстраційний зразок легкоброньованої платформи «Тритон», вироблений на ПАТ «Завод «Кузня на Рибальському», презентували широкому загалу ще наприкінці 2015 року на Міжнародній спеціалізованій виставці «Зброя та безпека». Торік «Тритон-01» пройшов визначальні відомчі випробування, а нещодавно його допустили до підконтрольної експлуатації в ЗС України.

— Під час визначальних відомчих випробувань виникло питання, до якої категорії колісної бронетехніки віднести «Тритон»: до бронеавтомобілів чи до бронетранспортерів, — говорить куратор проекту від підприємства-виробника Ігор Татарин. — Оскільки ходова «Тритона» має взаємозамінні з БТР-70, БТР-80, БТР-3, БТР-4 компоненти, а його носійний кузов по суті є втіленням ідеології, яку застосовують під час виробництва бронетранспортерів, наш зразок вирішили тестувати за критеріями, визначеними саме для них. До речі, зробити елементи підвіски взаємозамінними з бронетранспортерами — бажання замовника. І в польових умовах це має суттєво поліпшити ремонтопридатність «Тритона».

Платформу «Тритон-01» укомплектовано чотирициліндровим дизельним двигуном VOLVO TAD542VE з робочим об’ємом 5,13 л, потужністю 218 к. с. та п’ятиступінчастою механічною або автоматичною коробкою передач (ZF ZTO 1006 або ALLISON 1000 SP відповідно). Підвіска незалежна, важільно-торсіонна з телескопічними амортизаторами. «Тритон» розвиває максимальну швидкість по шосе 110 км/год. Запас ходу становить близько 700 км.

12_12_2017.qxd

Бронеплатформу оснащено передпусковим підігрівачем, сучасними системами кондиціонування та пожежогасіння, а також фільтровентиляційною установкою, яка забезпечує очищення й подачу чистого повітря в десантне відділення.

На легкоброньовану платформу «Тритон-01» установлено шини підвищеної прохідності із системою автоматичного підкачування та ранфлетами. Вони забезпечуватимуть рух платформи в разі значного пошкодження колеса (або навіть усіх).

Цікаво, що від самого початку проект передбачав розробку плавучої бронеплатформи (з максимальною швидкістю на плаву — до 10 км/год.), тому, за словами Ігоря Татарина, інженери заводу наполегливо працюють над підвищенням плавучості й вносять в конструкцію необхідні зміни. Наразі задню частину останньої версії броньованої платформи оснащено двома гребними гвинтами. До речі, до підконтрольної експлуатації у військах допущено базову модель «Тритон-01», тобто неплавучий зразок.

Також поки що достеменно невідомо, яке оснащення матимуть машини, що використовуватимуть в армійських підрозділах. Наприклад, на легкоброньовані платформи, котрі постачають нашим прикордонникам, розміщено новий мобільний розвідувальний комплекс «Джеб», який включає в себе РЛС LC111 «Лис» розвідки наземних цілей міліметрового діапазону і малошвидкісних повітряних, які низько літають, тепловізійну систему, а також телевізійну двоканальну систему спостереження нічного й денного бачення, лазерний далекомір і системи радіо- й радіотехнічного моніторингу.

Результат пошуку зображень за запитом "мобільний розвідувальний комплекс «Джеб»"

Такий комплекс дає змогу виявляти техніку на відстані до 6,5 км, людину — за 2,5 км, ідентифікувати цілі й здійснювати спостереження за 250 об’єктами одночасно. Також платформу комплектують станцією постановки радіоперешкод «Анклав» та окремим дизельним генератором і виносним пультом керування радіолокаційним комплексом (до 100 м).

«Тритон-01» має бронювання, що відповідає класу захисту ПЗСА-5 за ДСТУ 3975–2000 (забезпечує захист від кулі 7,62 мм патрона 57-БЗ-231с, з кулею БЗ (автомат АКМ) із відстані 10 м). Розрахунок рівня протимінної стійкості «Тритона-01» шляхом математичного моделювання, який здійснили фахівці Центрального науково-дослідного інституту озброєння та військової техніки ЗС України, засвідчив, що бронеплатформа здатна захистити екіпаж й десант в разі підриву мінно-вибухових пристроїв потужністю до 6 кг у тротиловому еквіваленті під її днищем або колесом. Надійність системи комплексного пасивного протимінного захисту досягнуто реалізацією певних технічних рішень, зокрема, завдяки збільшеному дорожньому просвіту та особливій V-подібній формі корпусу в районі ходової частини, що має змінювати напрям ударної хвилі в разі підриву на мінно-вибуховому пристрої. Мінімізувати максимальне прискорення, що виникає внаслідок впливу енергії вибуху, та запобігти травмуванню особового складу мають спеціальні сидіння, що кріпляться до даху.

Легкоброньована платформа «Тритон-01» має на озброєнні дистанційно керований бойовий модуль, до складу якого входить 12,7 мм кулемет НСВТ й 40 мм гранатомет УАГ-40.

Отже, на перший погляд, за своїми можливостями й тактико-технічними характеристиками «Тритон-01» має досить пристойний вигляд. Однак вести мову про його практичну ефективність можна буде лише за результатами підконтрольної експлуатації в підрозділах українського війська.

Андрій ЛИСЕНКО

*При копіюванні матеріалів активне посилання на сайт обов’язкове.
*Точки зору авторів публікацій можуть відрізнятися від позиції редакції.
*Інформація публікується з відкритих джерел.

Продовжити читання ?

Cтатті

У Сухопутних військах немає бригади без бойового досвіду – генерал

Опубліковано

на

Усі бригади, полки і окремі частини Сухопутних військ ЗС України вже мають бойовий досвід.

Про це в інтерв’ю Укрінформу заявив командувач Сухопутних військ Збройних Сил України генерал-полковник Сергій Попко.

“Всі бригади Сухопутних військ, всі полки й окремі частини мають бойовий досвід і виконували протягом всіх цих трьох років бойові завдання. Немає жодної військової частини в Сухопутних військах, яка не мала б бойового досвіду, кожна – за напрямками своєї діяльності”,  – заявив він.

Генерал зазначив, що залежно від року війни, від періоду застосування в російсько-українській війні, частка участі Сухопутних військ у бойових діях “коливалася від 80 до 90%”.

“Ми з повагою ставимося до зусиль інших силових структур, таких як Служба безпеки України, Державна прикордонна служба, Національна гвардія, Національна поліція. Але проводити якісь паралелі між ними було б не зовсім коректним. Справа в тім, що Сухопутні війська, як і Десантно-штурмові війська, і Морська піхота, завжди виконують задачі на першій лінії. Всі інші – на другій і далі”, – зазначив Попко.

Командувач також повідомив, що частини і підрозділи Сухопутних військ перебувають у районах російсько-української війни в Донецькій та Луганській областях за принципом ротації: приблизно 7-8 місяців виконання бойових завдань, 5-6 місяців – відновлення боєздатності в пунктах постійної дислокації. “Там здійснюється доукомплектування, ремонт озброєння і військової техніки, особовому складу надаються відпустки. Потім знову повернення до виконання бойових завдань на фронті”,  – додав він.

*При копіюванні матеріалів активне посилання на сайт обов’язкове.
*Точки зору авторів публікацій можуть відрізнятися від позиції редакції.
*Інформація публікується з відкритих джерел.

Продовжити читання ?
Реклама
Реклама
Реклама

Trending