Зв'яжіться з нами

Політика

Тріумф Путіна і перспективи українського реваншу

Опубліковано

на

Якщо підбивати підсумки 2016 року, то можна однозначно сказати, що його головним тріумфатором є президент Росії Володимир Путін. Безпринципна і зрадлива політика, яку російське керівництво реалізовує не лише в Україні, але і в інших точках планети (в тій самій Сирії, наприклад), постійно ставить у глухий кут інших світових гравців, i насправді є найбільш ефективним засобом досягнення його вузькокорисливих цілей.

Заваривши у 2014 році кримську кашу, а потім розпочавши війну на Донбасі, Путін очевидно пішов ва-банк. Виклавши на стіл настільки великі карти, він мав намір перевірити, наскільки далеко він може зайти у своїх агресивних планах, на якiй межі його чекає рішуча відсіч. І хоча путінську експансію частково вдалося зупинити, про що свідчить провал проекту «Новоросія», в цілому все ж доводиться констатувати, що колективний Захід не спромігся повною мірою приборкати агресора, що викликає неприємні алюзії з відносно недавнім минулим.

Глобальний виклик Путiна

Між тим, виклик, який Володимир Путін кинув світу в 2014 році, вельми серйозний. По суті, він поставив під сумнів легітимність сучасної міжнародної системи відносин, домагаючись її часткової або повної ревізії. В глобальному сенсі мова йде про систему, що утворилася після релігійних війн XVII століття та укладення Вестфальського договору, в основу якої покладено суверенітет держав і їх невтручання у внутрішні справи один одного. У більш вузькому контексті за точку відліку можна взяти 1945 рік, момент закінчення Другої світової війни, коли були сформульовані і затверджені основні, базові принципи глобального світоустрою в повоєнному свiтi, які функціонували більш-менш аж до березня 2014 року.

Під час подій 2014 року Росія порушила відразу кілька цих базових принципів. По-перше, стався насильницький переділ кордонів в результаті анексії частини сусідньої держави. Нічого подібного не відбувалося вже понад півстоліття. По-друге, Росія як обґрунтування кримської інтервенції оголосила захист прав російськомовного населення, яке складалося з громадян України. Тим самим були порушені ті самі принципи невтручання однієї держави у внутрішні справи іншої. Цими своїми діями, що явно мають наліт месіанства, Росія заодно продемонструвала свою антиправову і антиморальну сутність, розтоптавши норми права і злегка модифікованою формою відтворивши старе ленінське гасло – «Морально все, що сприяє перемозі революції». Інакше кажучи, мета виправдовує засоби.

Захiд у глухому кутi

Але адекватної відповіді на свій виклик Путін не отримав. Швидше навпаки, події все більш розвиваються за його сценарієм. Головний для нього позитивний підсумок 2016 року – констатація відсутності єдиного консолідованого Заходу як противаги російській загрозі. Brexit, перемога Трампа у США, зростання популярності європейських праворадикальних партій, всезростаючий євроскептицизм – все це грає на руку Росії, переконуючи її в тому, що вона і далі може гнути свою лінію, не дуже оглядаючись на зворотну реакцію.

Для досягнення своїх цілей Росія не гребує ніякими засобами, їх у її арсеналі доволі багато. Крім військової сили, яка довела свою ефективність в Україні та Сирії, це так звана м’яка сила, передусім пропаганда і дезінформація, а також вербування прихильників у Європі і США. І все це дає результат, в той час як Захід зараз опинився в якомусь глухому куті. Воювати з Росією, ясна річ, нікому не хочеться, а політика санкцій не дала очікуваних результатів. Так, вона вдарила по окремих секторах російської економіки, але за великим рахунком нічого смертельного для Росії у них немає. Санкції – це довгостроковий інструмент, який не дає відчутних ефектів в осяжній перспективі. А як показує історичний досвід, може його взагалі не дати. Втім, це не означає, що санкції потрібно скасувати. Зрештою, як кажуть французи, c’est mieux que rien. Та й про моральну складову питання забувати не слід.

Чи можливий реванш

Україна в цьому зв’язку виявляється в досить непростому становищі. Завдання із повернення Криму та реінтеграції Донбасу, безсумнівно, в найближчі роки буде залишатися головним стрижнем української політики, але його реалізація може затягнутися на невизначено довгий термін. Швидше за все, без глобальних змін в Росії домогтися цього буде неможливо, бо у військовому протиборстві з великою ядерною державою шансів в України апріорі немає, і на Захід в цій справі сильно покладатися не варто.

Зброєю Захід, може, і допоможе, але кидати своїх солдатів під російські танки явно бажанням не горить. Замість цього, він явно схильний до пошуку якогось компромісу, який влаштував би всі сторони. Але він при цьому в черговий раз забуває, що тактика умиротворення агресора ніколи не доводить до добра. А невеликі держави при такому розкладі неминуче стають розмінною монетою, яку не шкода пожертвувати. Саме така загроза сьогодні нависає над Україною, і саме від Заходу залежить зробити все, щоб не допустити колишніх помилок, за які доведеться розплачуватися в тому числі і йому самому.

Дмитро Овчинников – державний службовець

 

Джерело:http://www.radiosvoboda.org/

Новини

Трамп підписав оборонний бюджет із $350 мільйонами для України

Опубліковано

на

Президент США Дональд Трамп у вівторок підписав закон про оборонний бюджет США на 2018 фінансовий рік, який передбачає виділення $350 млн у вигляді військової допомоги Україні, включаючи летальне озброєння.

Церемонія підписання відбулася у вівторок у Білому домі.

“Цей історичний законодавчий акт демонструє нашу непохитну відданість чоловікам і жінкам у формі, найбільшій у світі військовій силі, і ми зробимо її кращою, ніж раніше”, – наголосив Трамп у своїй промові перед підписанням закону, назвавши його “надзвичайно важливим” для країни.

Як повідомлялось раніше, законопроект з оборонним бюджетом для Пентагону обидві палати американського Конгресу узгодили на початку листопада.

“Закон дозволяє виділення $350 млн для надання Україні допомоги в галузі безпеки, включаючи оборонну летальну допомогу”, – зазначається у документі.

При цьому уточнюється, що закон містить обмеження щодо виділення принаймні половини цих коштів, поки глава Пентагону не підтвердить, що Україна вжила значних заходів для реалізації інституційної реформи у сфері оборони.

Загалом же, для протидії російській агресії оборонний бюджет США на 2018 фінансовий рік передбачає виділення $4,6 млрд в межах Європейської ініціативи стримування для підтримки союзників НАТО та посилення оборонного потенціалу США в Європі.

Крім того, передбачається виділення $100 млн в рамках Європейської ініціативи запобігання загрозам в рамках оборонних програм для країн Балтії. Документ також уповноважує виділити $58 млн для відповіді на порушення Росією договорів про скорочення озброєнь.

*При копіюванні матеріалів активне посилання на сайт обов’язкове.
*Точки зору авторів публікацій можуть відрізнятися від позиції редакції.
*Інформація публікується з відкритих джерел.

Продовжити читання ?

Новини

Росія розмістить “Іскандери” в Східній Прусії на постійній основі

Опубліковано

на

Міністерство оборони Росії готується до постійного розміщення в Калінінградській області (анексована в Німеччини Східна Прусія) оперативно-тактичних ракет “Іскандер-М”.

Раніше ці ракети розміщувалися в найзахіднішому регіоні Росії “на тимчасовій основі”, пише “Радіо Свобода” з посиланням на російські ЗМІ.

Так, газета “Красная звезда”, що видається Міністерством оборони Росії, повідомила, що бригадний комплекс ракет “Іскандер” нещодавно переданий ракетному з’єднанню Західного військового округу.

Результат пошуку зображень за запитом ""Искандер-М""

Очікується, що перед постановкою “Іскандерів” на бойове чергування в початку 2018 року будуть проведені тактичні навчання з реальними пусками ракет.

Прес-секретар НАТО Оана Лунджеску заявила, що розміщення ракет, здатних нести ядерні заряди, поблизу кордонів країн НАТО не сприятиме зняттю напруги. У Брюсселі сподіваються, що Росія надасть більше інформації про свої плани.

Тим часом у Міністерстві закордонних справ Польщі знову висловили стурбованість у зв’язку з мілітаризацією Калінінградській області (анексована в Німеччини Східна Прусія), яка триває вже кілька років.

*При копіюванні матеріалів активне посилання на сайт обов’язкове.
*Точки зору авторів публікацій можуть відрізнятися від позиції редакції.
*Інформація публікується з відкритих джерел.

Продовжити читання ?

Історія

Цей день в історії: Всеукраїнський референдум щодо незалежності України

Опубліковано

на

Більше 90% відсотків громадян України, що 1 грудня 1991 року взяли участь в референдумі, висловилось за незалежність другої за значенням республіки СРСР. Одночасно з референдумом проводились і президентські вибори, на яких перемогу здобув Леонід Кравчук, в недалекому минулому секретар ЦК Компартії України. За нього проголосувало більше 61% виборців.

24 серпня 1991 року відкрилась позачергова сесія Верховної ради України, на якій було розглянуто питання про політичну ситуацію в республіці і прийнято Постанову та Акт про проголошення незалежності України, затверджені конституційною більшістю (за Постанову – 321, за Акт – 346 з 450 голосів). У результаті Україна стала незалежною демократичною державою з неподільною та недоторканою територією, на якій є чинними лише власні Конституція, закони і постанови уряду. З метою підтвердження Акта сесія вирішила провести 1 грудня республіканський референдум.

Це викликало спротив з боку Росії – 26 серпня прес-секретар президента РРФСР Бориса Єльцина заявив, що у випадку припинення з нею союзницьких відносин Росія залишає за собою право про перегляд кордонів, що суперечило російсько-українському договору від 19 листопада 1990 року. 29 серпня 1990 року в результаті дводенних переговорів з російською делегацією, що прибула до Києва на чолі з віце-президентом Олександром Руцьким, було прийнято комюніке, що підтверджувало територіальну цілісність сторін і непорушність їх кордонів.

1 грудня на виборчі дільниці прийшло близько 32 мільйонів громадян (84% внесених у списки), з них майже 29 мільйонів (90.35%) підтвердили Акт проголошення незалежності України. 5 грудня 1991 року Верховна рада України прийняла звернення “До парламентаріїв і народів світу”, в якому наголошувалось, що договір 1922 року про утворення СРСР Україна вважає стосовно себе недійсним і недіючим.

Результат пошуку зображень за запитом "Всеукраїнський референдум щодо незалежності України"

Не було жодного регіону, жодного населеного пункту, де ідея незалежності України не знайшла б підтримки більшості громадян. Зокрема, в Криму за незалежність проголосували 54,19 відсотка громадян, у Севастополі – 57,07 відсотка, у Донецькій, Луганській, Одеській та Харківській областях волю до власної держави виявили понад 80 відсотків громадян. В Івано-Франківській, Львівській, Тернопільській, Волинській, Рівненській, Житомирській, Київській, Хмельницькій, Черкаській, Вінницькій областях «за» проголосували більш як 95 відсотків громадян.

На президентських виборах, котрі проводились цього ж дня, 20 мільйонів виборців віддали свої голоси за Леоніда Кравчука, котрий став першим всенародно обраним Президентом України. Демократична опозиція колишньому чільному функціонеру Компартії не змогла виробити єдиної виборчої стратегії, і найбільш реальний суперник Кравчука лідер Народного руху України В’ячеслав Чорновіл отримав підтримку 7.4 мільйонів виборців (23.3%).

Результат пошуку зображень за запитом "Всеукраїнський референдум щодо незалежності України"

Втретє за 350 років нашої героїчної і водночас трагічної історії – від Визвольної війни середини ХVІІ століття – Україна здобула самостійність. Саме Всеукраїнський референдум наділив прийнятий Верховною Радою Акт проголошення незалежності України тією юридичною силою, яка дозволила ствердити: Радянський Союз як об’єкт міжнародного права перестав існувати, а на політичній карті світу з’явилася нова незалежна держава – Україна. Вже наступного дня, 2 грудня 1991-го незалежність України визнали Польща і Канада, 4 грудня – Литва і Латвія.

5 грудня на урочистому засіданні Верховної ради Леонід Кравчук склав присягу народові України. Цього ж дня Головою Верховної ради обрано Івана Плюща.

Результатів референдуму затамувавши подих чекали не тільки самі українці, але й цілий світ – у столицях головних міжнародних гравців планети чудово розуміли, що доля Союзу вирішується в Україні, адже, незважаючи на проголошення Україною незалежності, уже начебто демократична Росія не полишала надій втягнути її до чергового «оновленого союзу». «Не підтримати незалежність означає підтримати залежність», – таким був головний аргумент тих, хто бачив майбутнє своєї батьківщини тільки у незалежному статусі.

 

*При копіюванні матеріалів активне посилання на сайт обов’язкове.

*Точки зору авторів публікацій можуть відрізнятися від позиції редакції.

*Інформація публікується з відкритих джерел.

Продовжити читання ?
Реклама
Реклама
Реклама

Trending