Зв'яжіться з нами

Cтатті

Україна вже не є такою беззахисною з повітря, за час війни знищили 21 малопомітних ворожих БПЛА,-командувач ЗРВ ПС ЗСУ

Опубліковано

на

Бійці зенітних ракетних військ готові реагувати на будь-яку агресію з повітря. В цілодобовому режимі бойове чергування несуть майже дві з половиною тисячі ракетників по всій Україні. Про участь зенітних ракетних військ у російсько-українській війні (АТО), їхній бойовий дух та професійну підготовку, а також стан озброєння та перспективи його розвитку газеті «Народна армія» розповів начальник зенітних ракетних військ Повітряних Сил ЗС України генерал-майор Дмитро Карпенко.

— Дмитре Володимировичу, наскільки добре ми захищені від нападу з повітря?

— На сьогодні — достатньо захищені. Хоча ще до війни на східних територіях України не було жодної військової частини, здатної повною мірою протистояти такому ворогу, як Росія. З початком воєнних дій нам довелося в терміновому порядку перекидати підрозділи протиповітряної оборони до східних рубежів. За цей час виконано велику роботу: передислоковано зенітні ракетні комплекси, облаштовано нові позиції та місця розташування особового складу, налагоджено логістику. Зараз у районі проведення російсько-української війни (АТО) перебуває потужне угруповання ЗРВ, здатне відбити масовану атаку авіації та крилатих ракет ворога.

— А як вплинула російсько-українська війна (АТО) на підготовку особового складу?

— З початком війни на Сході країни вітчизняний оборонний бюджет значно зріс, і ми можемо собі дозволити залучати весь особовий склад до повноцінної бойової підготовки із виконанням практичних бойових стрільб. Щороку інтенсивність таких тренувань збільшується. Так, цього року проведено майже 120 командно-штабних, тактичних навчань та занять. Відбудулися також три тактичні навчання з бойовою стрільбою. Навіть підрозділи, озброєні стаціонарними комплексами С-300ПТ, відновили практику виконання мобільних дій. Лише 2017 року таких маршів здійснено вже близько десяти. Та найважливішим у нинішньому процесі бойової підготовки є те, що ми почали готувати зенітні ракетні підрозділи до відбиття серії масованих ударів противника з повітря. Таке не практикувалося з 1992 року.

Наші фахівці неодноразово доводили свою ефективність та професіоналізм. За три роки бойових дій на Донбасі ми знищили 21 малопомітних ворожих безпілотників.

— Але боротьба з БПЛА — далеко не головне завдання ЗРВ. Деякі з так званих воєнних аналітиків критикують ваші війська за використання ЗРК проти безпілотників.

— Так. І головним їхнім аргументом є занадто висока вартість ракети, щоб витрачати її на таку «несерйозну» ціль. Хочу запевнити, що всі ліквідовані БПЛА ворога несли серйозну загрозу для оборони України, адже працювали над стратегічними військовими об’єктами. По менш небезпечних цілях зазвичай працюють зенітки.

— Сьогодні на озброєнні ЗРВ перебуває техніка, розроблена та виготовлена ще за часів Радянського Союзу. У якому ж стані зараз наші засоби ППО?

— На озброєнні Повітряних Сил ЗС України є зенітні ракетні системи С-300 (ПТ, ПС, В1) та зенітні ракетні комплекси «Бук-М1». Озброєння й справді не нове. Виготовлення деяких зразків датується ще 80-ми роками минулого століття. Та в них закладений чималий ресурс щодо подальших доробок та модернізацій. Тому тільки за останні три роки ми повернули до бойового складу після заводського ремонту п’ять ЗРК. Ці комплекси були скорочені протягом 2007–2012 років і весь цей час перебували на базі зберігання. Ми постійно контролюємо стан нашого озброєння. Щороку проводимо комплекс робіт та випробувань, на підставі чого приймаємо рішення щодо продовження ресурсу. Потужності заводів дозволяють відновлювати по чотири ЗРК на рік. Як результат — сьогодні всі комплекси, що знаходяться в підрозділах та частинах, здатні виконувати завдання за призначенням. Позаяк наші комплекси вироблялися не на території України, існувала проблема з окремою номенклатурою запчастин. Виробництво таких гостродефіцитних складників протягом останніх двох років налагоджене на підприємствах вітчизняного ОПК.

— Якщо з цими застарілими комплексами стільки проблем, то чи не варто відмовитися від них і перейти на більш сучасні зразки?

— Щоб експлуатувати нові комплекси, треба їх мати. Закупівля сучасних ЗРК за кордоном кардинально не розв’яже проблему переозброєння зенітних ракетних військ. По-перше, вони чимало коштують, отже, ми не зможемо відразу закупити необхідну кількість. По-друге, цей ринок доволі закритий, просто так нас туди не пустять. Тому основними шляхами розв’язання проблеми переозброєння є розробка власних ЗРК та глибока модернізація наявних комплексів із заміною ракет на сучасні.

— Що вже зроблено в цьому напрямку?

— Слід зазначити, що за останні роки зенітні ракетні війська Повітряних Сил дійсно відчули фінансову підтримку держави. Попри об’єктивне старіння нашої техніки, починаючи з 2014 року, спільними зусиллями ремонтних підприємств Державного концерну «Укроборонпром», Міноборони, Генштабу та ремонтних підрозділів військових частин ЗРВ вдалося значно підвищити рівень справності зенітного ракетного озброєння. На сьогодні через заводський ремонт пройшли близько 65% ЗРК С-300П та 20% «Бук-М1».

Зроблено й певні кроки щодо забезпечення зенітного ракетного озброєння необхідною кількістю запасних частин, особливо таких, що не вироблялися підприємствами України. Зокрема ми вже замінили низку складників для «Буків» і «трьохсоток» власними. Зараз наша оборонка працює над розробкою решти гостродефіцитних складників, термін для заміни яких уже сплив або настане найближчим часом.

Разом із статистичним показником рівня справності ОВТ ми підвищуємо й бойові можливості зенітних ракетних військ шляхом постачання модернізованих та нових зразків радіолокаційної техніки. На окрему увагу заслуговує нова, розроблена вітчизняним ОПК, автоматизована система управління. Її поява на озброєнні сприяла суттєвому підвищенню бойового потенціалу за умови сталого складу сил та засобів ППО. В рази підвищено ефективність управління підрозділами, зросли показники боєготовності. Новий комплекс засобів АСУ ППО передбачений для абсолютно нових підходів до збору, обробки інформації та управління бойовими діями. Оцінювання обстановки та необхідні обчислення виконуються так швидко та точно, що екіпажам ЗРК потрібно вдвічі менше часу, аби знищити повітряні цілі. До речі, однаково ефективно АСУ може працювати як із наявним ОВТ, так і з новітніми зразками, що плануються до постачання на перспективу.

— Якими мають бути сучасні українські розробки? Що саме потрібно підрозділам ППО?

— Розширення номенклатури засобів повітряного нападу, збільшення чисельності та розширення їхніх можливостей змушує нас суттєво підвищити рівень вимог до засобів протиповітряної оборони. Нам потрібне зенітне ракетне озброєння, здатне протистояти перспективним засобам повітряного нападу в усьому діапазоні висот та швидкостей в умовах інтенсивного радіоелектронного та вогневого впливу противника. Це ЗРК малої дальності для ураження крилатих ракет, безпілотних літальних апаратів, засобів високоточної зброї, літаків тактичної авіації і вертольотів з відстані до 20 км і на висотах до 10 км, а також середньої та великої дальності.

Андрій ЯЦИК, Юрій ІГНАТ

 

*При копіюванні матеріалів активне посилання на сайт обов’язкове.

*Точки зору авторів публікацій можуть відрізнятися від позиції редакції.

*Інформація публікується з відкритих джерел. 

Джерело: http://na.mil.gov.ua/

Продовжити читання ?
Реклама
Натисніть, щоб коментувати

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Cтатті

Українські «Каспер» і «Саурон» відповідають стандартам НАТО

Опубліковано

на

У Військовому інституті телекомунікацій та інформатизації презентовано нову систему екстреної евакуації поранених «Каспер» та експериментальну відео-систему виявлення та спостереження за безпілотними літальними апаратами «Саурон».

Зокрема, систему «Каспер» розробили фахівці Наукового центру зв’язку інституту. Вона суто українська та має спеціальне програмне забезпечення. Складається зі спеціальних маячків, які сигналами через супутник вказують координати пораненого.

Новітня експериментальна відео-система виявлення та спостереження за безпілотними літальними апаратами «Саурон» також унікальна. Її розробили офіцери кафедри спеціальних засобів зв’язку та радіотехнічних засобів навчального закладу. Вона забезпечує отримання, обробку та передачу відеоінформації про безпілотник в режимі реального часу та може дистанційно керувати відеосенсорами по радіоканалу.

— Сьогодні системи зв’язку та автоматизовані системи управління Збройних Сил України відповідають стандартам НАТО. Вони дозволили оперативно та безперервно здійснювати управління військами. Розвиток, подальше удосконалення, переозброєнню новітніми цифровими засобами зв’язку триває. Ми прагнемо досягти повної сумісності з країнами Альянсу, — зазначив начальник Головного управління зв’язку та інформаційних систем Генерального штабу ЗС України генерал-майор Володимир Рапко.

 

*При копіюванні матеріалів активне посилання на сайт обов’язкове.

*Точки зору авторів публікацій можуть відрізнятися від позиції редакції.

*Інформація публікується з відкритих джерел. Джерело:http://www.mil.gov.ua/news/

Продовжити читання ?

Cтатті

Курсанти-нахімовці, котрі не зрадили Україні, стали командирами нових бронекатерів

Опубліковано

на

Усі добре пам’ятають, коли 2014 року на території колишньої Академії ВМС ім. П.С. Нахімова російські окупанти та зрадники спускали наш державний прапор та піднімали свій, курсанти флотського вишу, котрі на відміну від старших офіцерів не зрадили присязі, співали гімн України. Цей вчинок став дуже символічним та знаковим, курсантами пишалася вся країна, їх називали новим поколінням українських військових, на них покладали велику надію. І от минуло три роки. Сьогодні три молоді офіцери, які 2014 року курсантами співали гімн, стали командирами новозбудованих катерів. До речі, загалом до минулорічних двох бронекатерів проекту 58155 ( «Гюрза-М») цього року додалися ще чотири «Змії» , так моряки називають катери цього проекту. Отже, знайомтесь — лейтенанти Дамир Аулін, Олександр Регула та Іван Долгих

Слід сказати, що на ці посади обирали найкращих не тільки за рівнем навчання, а й за лідерськими якостями, бо в екіпажах катерів чимало військовослужбовців із багаторічним досвідом служби, які старші за своїх командирів на п’ять чи навіть десять років. Утім лейтенанти швидко знайшли спільну мову з підлеглими, і свідченням цього є успішний перехід катерів Дніпром до пункту базування.

5522_p_06_img_0004_3— Командиром катера я трохи більше двох місяців і скажу відверто — важко, — розповідає Дамир Аулін. — Ми переганяли катери із заводу до Одеси. Пройшли понад тисячу миль через чотири водосховища та п’ять шлюзів, і це був важкий та водночас корисний досвід.

Дамир Аулін єдиний у своїй родині носить військовий однострій. Він каже, що офіцером Військово-Морських Сил хотів стати ще зі шкільної пори, тому 2010 року вступив до Військово-морського ліцею, а ще за два роки — до флотського вишу, який закінчив у березні 2017-го.

Також Дамир Аулін радий, що командує саме новим катером із сучасним технологічним устаткуванням. Майже всі системи катера автоматизовані, а це енергетичні установки, системи управління, озброєння, зв’язку тощо. Він вдячний командуванню за довіру, адже вже на першому щаблі військової кар’єри він може почати реалізовувати свій потенціал. Тим більше, що ці катери точно не залишаться стояти біля причальної стінки.

5522_p_06_img_0002_1А от лейтенант Іван Долгих розпочинав свою флотську кар’єру, вступивши до коледжу підготовки старшинського складу при Академії ВМС, по закінченні якого один рік служив на кораблі управління «Славутич» старшиною артилерійської команди. Однак зупинятися на цьому Іван не збирався, вже тоді він склав чіткий план свого майбутнього і без проблем вступив одразу на другий курс Академії ВМС. Тож у деяких питаннях Іван більш досвідчений, бо рік служби на кораблі — це чималий досвід, що нині додає молодому командиру впевненості.

— Не існує такого підручника, в якому було б написано, як стати командиром. Потрібно вчитися кожного дня, — підсумовує Іван Долгих.

 

Лейтенант Олександр Регула свого часу проходив стажування на французькому фрегаті «Лафаєт», де офіцер набув дуже потрібних знань та навичок. Він знайомий із сучасними корабельними системами, вміє з ними працювати, особливо це стосується штурманської справи, адже саме цю спеціальність він опановував.

— Під час стажування неодноразово ніс вахту з французькими офіцерами, вони відверто ділилися зі мною тонкощами професії штурмана, — каже Олександр Регула. — Зокрема це маневрування, прокладання курсу, проходження вузькостей, швартування, тобто те, що мені допомогло під час перегону катерів до Одеси.

Призначення молодих офіцерів на такі посади — принципова позиція командування Військово-Морських Сил Збройних Сил України.

— Чим більше ми будемо давати практики молодим офіцерам, тим більше зростатимуть їхні можливості щодо виконання поставлених завдань на високому професійному рівні. Ми провели конкурс і обрали найкращих. Зараз вони вчаться, також і на своїх помилках, і я думаю, що вони впораються з усіма труднощами, — зазначив командувач ВМС ЗС України віце-адмірал Ігор Воронченко.

Нові катери готують до тестування морем

На чотирьох малих броньованих артилерійських катерах, які нещодавно прийшли до Одеси, триває інтенсивна підготовка до державних випробувань. Військові моряки разом із представниками заводу «Кузня на Рибальському» здійснили перші виходи деяких катерів у море.

Бронекатер проекту 58155 ( «Гюрза-М») був розроблений українським підприємством «Казенний дослідницько-проектний центр кораблебудування» (Миколаїв) і є результатом розвитку катерів проекту 58150 ( «Гюрза»). «Гюрза-М» більший за свій прототип і має повну водотоннажність 54 тонн, довжину

23 метри, ширину 4,8 метра. Максимальна швидкість ходу — до 28 вузлів, дальність плавання економічним ходом — не менше 900 миль, автономність — п’ять діб. Екіпаж — п’ять осіб.  Має в своєму арсеналі два бойові модулі КАУ-30М, які складаються з 30-мм гармати ЗТМ1, 30-мм гранатомета КБА-117 (АГ-17),

7,62-мм кулемета КТ-7,62, двох ПТУР Р-2В «Бар’єр», а також переносного ЗРК. Оснащений радіотехнічними засобами, а саме навігаційною РЛС «Дельта-М» , оптико-електронною системою управління вогнем Sarmat, датчиками виявлення лазерного випромінювання

Слід сказати, що тестувати флотські новинки будуть в акваторії Чорного моря біля берегів Одещини. Зазвичай під час цих стандартних процедур перевіряється швидкість ходу катерів, робота апаратури навігації, можливості енергетичної установки, маневреність катерів, рульовий, якірний, швартовно-буксирний та леєрний пристрої. Також перевіряється дальність плавання, спроможність кормових та носових бойових модулів, апаратури навігації та герметизації зовнішнього контуру катерів.

— Зараз проводимо заняття з особовим складом, вони вивчають матеріальну частину, зброю та технічні засоби на своїх постах, особливості різних систем, — зазначив командир малого броньованого артилерійського катера лейтенант Олександр Регула. — Тобто йде планова підготовка до державних випробувань, по завершенні яких катери увійдуть до складу Військово-Морських Сил Збройних Сил України.

Окрім цього, буде дано оцінку ходовим та маневровим якостям кораблів під час номінального та максимального режиму роботи двигуна, будуть здійснені заміри температурних режимів різних систем.

Олександр ЗАВТОНОВ

 

*При копіюванні матеріалів активне посилання на сайт обов’язкове.

*Точки зору авторів публікацій можуть відрізнятися від позиції редакції.

*Інформація публікується з відкритих джерел. Джерело:http://na.mil.gov.ua/

Продовжити читання ?

Cтатті

Авіаносці: більші й дорожчі чи менші й дешевші?

Опубліковано

на

Gerald R. Ford – оптимальний авіаносець для ВМС США. Вчора, 17 жовтня, портал scout.com повідомив про те, що американський стратегічний дослідницький центр RAND опублікував результати свого дослідження залежності бойових можливостей авіаносного корабля від його розмірів і вартості.

«Чим більшbq – тим кращbq», – такий вердикт аналітиків некомерційної організації Research and Development, більш відомої як RAND Corporation, щодо авіаносців. У своєму недавньому дослідженні вони спробували відповісти на питання, чи є сенс в гігантських авіаносних кораблях, і що буде, якщо пожертвувати розмірами заради зниження вартості авіаносця.

Замовником дослідження виступило Міноборони США. У військовому відомстві вирішили перевірити, наскільки стратегія щодо розвитку ВМС і Корпусу морської піхоти виправдана в плані витрат, «живучості» і проектованої сили. Як прототипи виступали кораблі, вже наявні в складі американського флоту, а також концепти у вигляді авіаносців «середнього» і «міні» класів. Аналітики RAND умовно розділили авіаносці на чотири класи:

  • CVN 8X – прообразом послужили авіаносці типу Gerald R. Ford, мають водотоннажність близько 100 000 т;
  • CVN LX – концепція авіаносця водотоннажністю 70 000 т. Такий корабель обійдеться флоту дешевше, але буде більш обмеженим за розміром авіакрила, а також запасу палива і боєприпасів для нього;
  • CV LX – концепт авіаносця водотоннажністю 40 000 т. Прообразом виступив УДК типу America. У порівнянні розглядалася версія авіаносця з атомною енергетичною установкою;
  • CV EX – концепт легкого авіаносця водотоннажністю 20 000 т.

За підсумками дослідження в RAND Corporation повідомили, що зараз і в доступному для огляду майбутньому оптимальним є варіант авіаносця CVN 8X (Gerald R. Ford). Корабель водотоннажністю 100 000 т здатний нести і підтримувати боєготовність близько 80 бойових літаків, що є достатнім для проекції сили згідно військової доктрини США. При цьому економія при виборі авіаносців класу CVN LX (70 000 т) не виправдана на увазі обмежених можливостей цих кораблів.

Порівняльна таблиця концептів авіаносців від RAND Corporation. rand.org

Формати авіаносців CV LX і CV EX в RAND визнали непрактичними в умовах поточної військової доктрини США. Авіаносці CV LX не володіють достатнім авіакрилом, в більшій мірі залежать від кораблів постачання і вимагають іншого підходу до формування авіаносних груп. Аналогічні висновки були зроблені і для концепції CV EX. При цьому в RAND Corporation вказують, що цей формат авіаносців має право на існування, але зажадає повного переформатування військово-морського флоту.

Результат пошуку зображень за запитом "авіаносець Gerald R. Ford (CVN-78)"

Нагадаємо, що авіаносець Gerald R. Ford (CVN-78) – найдорожчий корабель у світовій історії (його будівництво обійшлося військовому бюджету США майже в $ 13 млрд). Корабель був закладений 13 листопада 2009 року та спущений на воду 9 листопада 2013 року. Gerald R. Ford має 337 м в довжину, максимальну ширину 78 м, водотоннажність близько 100 000 т і розрахований на 90 літаків і вертольотів. Згідно з технічним описом, на кораблі розмістять літаки F-35, F / A-18E / F Super Hornet, EA-18G Growler, а також вертольоти MH-60R / S.

Gerald R. Ford стане першим в однойменної серії з десяти авіаносців нового покоління, що будуються для ВМС США. В американському військовому відомстві планують, що нові кораблі замінять авіаносці типу Nimitz, які знаходяться в експлуатації з 1975 року.

 

*При копіюванні матеріалів активне посилання на сайт обов’язкове.

*Точки зору авторів публікацій можуть відрізнятися від позиції редакції.

*Інформація публікується з відкритих джерел. Джерело:https://www.rand.org/

Продовжити читання ?
Реклама
Реклама
Реклама

Trending

Copyright © 2017 Військовий навігатор України