Зв'яжіться з нами

ВПК

Україна на ринку зброї: реальність і міфи

Опубліковано

на

Дезінформаційні кампанії по українській зброї мають конкретні цілі.

По-перше, показати європейським партнерам, що «поки Європа накладає санкції на російські підприємства сама Україна продовжує збувати продукцію Російській Федерації». По-друге, продемонструвати самим українцям, що їх «держава, замість того щоб віддавати озброєння на фронт, продає його країні-агресору». По-третє, підірвати українські позиції на світовому ринку озброєння, бо, як сказано у тому ж звіті SIPRI, стало очевидно: Україна стає конкурентом Росії на цьому напрямку. І по – четверте, так російське керівництво намагається прикрити свої злочини на Донбасі.

Стокгольмський міжнародний інститут досліджень проблем миру (SIPRI) опублікував 19 лютого доповідь про переміщення зброї в межах глобального ринку. Згідно з його рейтингом, Україна увійшла в десятку найбільших постачальників товарів військового призначення в світі.

Втім, представлені інститутом загальні дані про експорт української зброї стали підґрунтям брудної інформаційної кампанії проти України.

Міфи про український експорт у Росію

Деякі українські видання почали спекулювати даними, відображеними у звіті SIPRI: мовляв, найбільші виробники української військової продукції продовжують збувати озброєння Російській Федерації, яка, згідно з доповіддю інституту, займає друге місце серед імпортерів української військової продукції.

Дійсно, в рейтинговій таблиці експортерів чітко зазначено, що частка українського озброєння на російському ринку складає близько 17% і, відповідно, Російська Федерація займає почесне друге місце серед закупівельників військової продукції з України.

Так трактують цей звіт деякі ЗМІ. А що ж відображає доповідь SIPRI насправді?

Стокгольмський дослідний центр призводить показники не за минулий рік, а за п’ятирічний період (з 2012 по 2016 року). Точно, Україна поставляла російським концернам товари військового призначення, але це було за часів Януковича. І, наприклад, 7 травня 2012 року українські держпідприємства були дивним чином включені в План модернізації оборонно-промислового комплексу РФ. Тоді в Кремлі ніхто не сумнівався, що незабаром вдасться поглинути українську державу, відтворивши при цьому стару імперію, а разом з нею і систему військової кооперації.

Проте в 2014 році після агресії Кремля проти України і після того як Президент України Петро Порошенко підписав указ №691 «Про заходи щодо вдосконалення державної військово-технічної політики», українські держпідприємства припинили постачання товарів військового призначення та подвійного використання в Росію.

Для того, щоб побачити припинення експорту в РФ досить просто подивитися на дані Державної служби експортного контролю, які, до речі, щорічно отримує SIPRI.

Фото: прес-служба президента

Так, у звіті відомства за 2015 рік, на відміну від попередніх років, немає інформації про постачання українського озброєння Російської Федерації. У той же час помітно, що вироблені в Україні товари військового призначення почали користуватися великим попитом в інших регіонах світу.

Очевидно, що за останні два роки Україна (і на це вказує інформація, надана SIPRI) змогла диверсифікувати поставки озброєння, відмовившись при цьому від російського ринку.

Так, державному підприємству «Укроборонпром» вдалося укласти в 2016 році на 25% експортних контрактів більше ніж в 2015-му «За минулий рік ми поставили на експорт техніки на 750 мільйонів доларів, що на 25% більше, ніж роком раніше», – повідомив заступник директора підприємства Денис Гурак.

І незважаючи на досить позитивні показники вітчизняної оборонки в українських ЗМІ тривають спекуляції на тему поставок українського озброєння в Росії. Що ж, давайте і в цьому розберемося.

Зрада скасовується

Якщо на сайті SIPRI завантажити невелику таблицю по країнам-експортерам озброєння, то можна виявити інформацію про вартість підписаних закупівельних контрактів і статтях витрат.

Так, деякі журналісти запримітили, що за 2016 рік Росія імпортувала з України військової продукції на $169 млн. і, гранично обурившись, також назвали тих, хто нелегально збуває товар: запорізький завод авіадвигунів «Мотор-Січ» і держпідприємство «Антонов», що входить до складу концерну «Укроборонпром».

Що ж, таблицю журналісти побачили, чутки про зраду розпустили, але ось розібратися в даних, які навів SIPRI, не змогли.

Наприклад, про поставки підприємством «Мотор-Січ» в Росію 164 турбореактивних двоконтурних двигунів АІ-222-25, які використовуються у навчально-бойових російських літаках Як-130.

За словами директора по зв’язках з громадськістю ВАТ «Мотор-Січ» Анатолія Малюка:«Мотор Січ»працює в межах законодавчого поля і не здійснює ВТС з РФ з моменту прийняття офіційного рішення влади про заборону на співпрацю. Постачання двигунів АІ-222 в РФ для УБС Як-130 припинено підприємством ще в червні 2014 року. Ні в 2015-му, ні в 2016-му, ні в 2017-му роках поставки АІ-222 в Росії також не здійснювалися».

У той же час пролунали звинувачення і на адресу держпідприємства «Антонов», мовляв, ДП «Антонов» продовжує поставляти в Росію транспортні літаки цивільного призначення Ан-140.

Работа над фюзеляжем нового самолета на авиационном заводе им. Антонова в Киеве, Украина, 14 июля 2015 года.

Фото: EPA/UPG Робота над фюзеляжем нового літака на авіаційному заводі ім. Антонова в Києві, Україна, 14 липня 2015 року.
Між тим обвинувачі забули, що 11 лютого 2013 року, за часів Януковича, між київським концерном «Антонов» і самарським «Авіакор» було підписано угоду, згідно з якою, РФ придбала в української сторони право інтелектуальної власності на військово-транспортні моделі українських літаків Ан-140Т, Ан-140 С і пасажирське судно Ан-140-100, яке випускається для потреб російського Міноборони.І дійсно, у травні 2016 року самарський завод передав Міністерству оборони РФ літак Ан-140. «Літаки Ан-140 самарського виробництва вже кілька років успішно експлуатуються російськими військовими відомствами. Ан-140 також згадувався на нараді з питань розвитку авіабудування, яке пройшло під керівництвом президента Росії 12 травня, в якості одного з чотирьох можливих варіантів регіонального літака. Фактично, Ан-140 – єдиний з представлених варіантів, який не перший рік реально випускається в Росії – тут, на «Авіакорі», – сказав гендиректор заводу Олексій Гусєв.

Саме ця повітряна одиниця і була занесена в реєстр SIPRI. Але чому ж так сталося? Справа в тому, що росіяни викупили право на інтелектуальну власність, але ліцензію не змогли придбати: українська сторона відмовила їм у такому праві. Іншими словами, вони можуть випускати будь-які з трьох названих моделей Ан, але не можуть модернізувати літаки, вносити зміни до комплектуючих, продавати повітряні судна на зовнішньому ринку і т. д. Саме для цього і потрібна ліцензія на виробництво.

Таким чином, самарський завод випустив український літак Ан, зібраний в Росії. Навіть росіяни самі підтверджують, що держпідприємство «Антонов» не постачає свою продукцію в РФ: «У середині 2015 року самарський завод «Авіакор» припинив збірку Ан-140 через те, що 34 заводи-постачальники, розташовані в Україні, припинили постачати компоненти. Поміняти їх на аналоги російського виробництва найближчим часом не представляється можливим, оскільки головне конструкторське бюро знаходиться в Україні (ДП “Антонов”). Літаки, що залишилися були зібрані з деталей, наявних на заводі», – заявив глава російського Мінпромторгу Денис Мантуров.

Насправді, в травні 2013 року, одразу після набуття права інтелектуальної власності у «Антонов», російський авіаційний завод уклав новий контракт на виробництво та постачання трьох літаків Ан-140-100. Однак у 2015 році збірка повітряних суден призупинилася. І, випущений у травні 2016 року літак, – останній Ан, який вдалося зібрати російському «Авіакору», так як з 2014 року жодне українське підприємство не збирається поставляти деталі самарському заводу.

У той же час Державний концерн «Укроборонпром» заявив, що SIPRI опублікував неточні відомості, які й стали об’єктом подальшої маніпуляції. Представники держконцерну надали скрін-копію запиту на офіційному сайті SIPRI за угодами на постачання і замовлення озброєння між Україною і РФ, який доводить, що український завод «Антонов» не збуває продукцію в Росію.

SIPRI теж помиляється

Це далеко не перший випадок, коли стокгольмський дослідний центр публікує неперевірені відомості про експорт української зброї.

Крім того, наприклад, у 2015 році вибухнув аналогічний скандал у зв’язку з продажем українського транспортного корабля «Григорій Агафонов», який зараз борознить моря під російським прапором, носить ім’я «Казань-60» і бере участь у сирійському конфлікті.

Корабль УДП "Георгий Агафонов"

Корабль УДП “Георгій Агафонов”

Тоді, знову ж таки не розібравшись у ситуації, українські журналісти звинуватили владу країни в «торгівлі з окупантом». Говорилося, що Українське Дунайське Пароплавство (УДП) продало судно через так звану монгольську компанію-прокладку, після чого судно відразу ж викупило російське Міноборони в інтересах ВМФ РФ.

А насправді мова йшла не про монгольську компанію, а про порт приписки; адже сухопутна Монголія не має виходу до моря, надає досить вигідні фінансові умови, що дозволяють «тримати» сотні суден. І насправді ще наприкінці 2014 року Українське Дунайське Пароплавство продало суховантаж турецькій компанії 2E DENIZCILIK SAN. VE TIC.A.S. Незабаром судно було відбуксовано в Туреччину для подальшого перетворення в металобрухт, але далі турки перепродали його росіянам.

Але повернемося до стокгольмського інституту та його звіту.

Дійсно, на сайті SIPRI розміщена фактологічна інформація щодо контрактів між Україною і РФ на суму $169 млн., нібито підписаних в 2016 році. При цьому мало хто звернув на приписку дрібним шрифтом у розшифровці цих контрактів:а там зазначено, що поставки припинені ще з 2014 року. Але в переважній більшості дата закінчення виконання поставок озброєння вказана чітко – 2016 рік.

Скрин-копия запроса в SIPRI по теме торговли оружием Украины с Россией

Скрін-копія запиту в SIPRI по темі торгівлі зброєю України з Росією

Виходить, що за останній рік включена вся залишкова вартість від закупівельних договорів, які припинені з 2014 року і не були виконані.

Загалом, методика SIPRI дозволяє відстежувати зміни в потоках озброєння, а також визначити їх географічний розподіл. Але в цілому ця система часто і в значній мірі відрізняється від офіційної статистики.

Навіщо запалюються зірки

Отже, SIPRI, в тому числі допустив неточність. І дехто вирішив через деякі українські ЗМІ використовувати цю інформацію для додаткового напруження ситуації всередині держави.

Основним замовником подібних атак є Кремль, на «підтанцьовці» у якого знаходяться деякі українські видання, що продали свою незалежність пропагандистським департаментам російських спецслужб або збіглим діячам часів Януковича (що насправді тотожне першому).

Очевидно, що запущена дезінформаційна кампанія має конкретні цілі.

По-перше, показати європейським партнерам, що «поки Європа накладає санкції на російські підприємства сама Україна продовжує збувати продукцію Російської Федерації».

По-друге, продемонструвати самим українцям, що їх «держава, замість того щоб віддавати озброєння на фронт, продає його країни-агресора».

По-третє, підірвати українські позиції на світовому ринку озброєння, бо, як сказано у тому ж звіті SIPRI, стало очевидно: Україна стає конкурентом Росії на цьому напрямку.

І по – четверте, організувавши чергову інформаційну атаку проти України російське керівництво намагається прикрити не тільки свої невдачі на світовому ринку озброєнь, а й злочини на Донбасі.

Адже в доповіді SIPRI йдеться не лише про постачання товарів військового призначення на глобальному ринку, але і про нелегальної передачі російської зброї бойовикам, зосереджених на Донбасі. Згідно з даними стокгольмського дослідного центру, Російська Федерація постачала терористам танки, зенітні ракети і протитанкові озброєння.

Крім того, тут буде дуже доречним згадати і про російський ЗРК «Бук», який був завезений військовими РФ з території Росії на територію, підконтрольну проросійським бойовикам та, з якого був збитий літак малазійських авіаліній рейсу МН17.

Фото: EPA/UPG

При цьому, що цікаво, інформатаки на Україну по збройовій темі відбуваються на тлі постійних закликів американських сенаторів до нової Адміністрації Білого дому надати Україні летальну зброю для боротьби з агресором.

«Те, що вони роблять на сході України, в Донецьку, не свідчить про те, щоб вони були готові відступити. Ми повинні дати Україні інструменти та озброєння, які вона потребує, щоб захистити свій власний народ», – заявив сенатор США, представник Демократичної партії Дік Дурбін.

Російська аудиторія інформатаки

Крім відвернення уваги міжнародного співтовариства від явних і вже незаперечних доказів злочинів Росії на Донбасі, Кремль «піклується» і про російських обивателів.

Після масового вкидання через деякі українські ЗМІ російські чиновники почали розповідати на державних телеканалах і в різних виданнях про «брехливість» українських журналістів, які опублікували неправдиві дані про закупівлі. Адже російську аудиторію треба переконати, що придумане віце-прем’єром РФ Дмітрієм Рогозіним імпортозаміщення працює і тому українська продукція Росії не потрібна.

Дмитрий Рогозин (в центре)

Фото: telegrafist.org Дмітрій Рогозін (в центрі)

Насправді політика імпортозаміщення в Росії зазнала провалу, що є окремою темою для обговорення. Ще в 2015 році Рогозін на Морський колегії в Петербурзі сказав: «На розробку вітчизняних комплектуючих для суднобудування витрачені мільярди. Гроші з’їли, а результат нуль», — писала «Фонтанка». При цьому, така ситуація, як відзначають експерти, у всіх галузях російського ВПК.

А поки, винищувачі, що поставляються до Індії  припадають пилом в ангарах – так як зібрані в РФ заново нові двигуни не працюють. Російські танки глухнуть під час параду, а запуск незрозуміло куди 26 «Калібрів» ще радянського виробництва або перегін в Тартус і назад нещадно димлячого «Кузнецова» – дурною пародією на авіаносець, викликають у всьому світі тільки знущальний сміх.

Напевно, саме тому Дмітрій Рогозін просить інженерів заводу «Антонов» і не тільки переїжджати у Росію, обіцяючи їм манну небесну. Ціну російських обіцянок чудово видно на Донбасі і в Криму. Тому будемо сподіватися, що планам Рогозіна і тих українських ЗМІ, які обслуговують країну-агресора, не збутися.

Автор:Олександр Демченко

*При копіюванні матеріалів активне посилання на сайт обов’язкове. *Точки зору авторів публікацій можуть відрізнятися від позиції редакції. *Інформація публікується з відкритих джерел.

Джерело:https://ukr.lb.ua

ВПК

Україна піднялася у світовому рейтингу продавців зброї – SIPRI

Опубліковано

на

Виробники озброєння уперше з 2010 року знову нарощують свої прибутки. США та Велика Британія залишаються лідерами з обсягів продажів. Зростання російської галузі сповільнюється.

Про це йдеться у звіті Стокгольмського інституту проблем миру (SIPRI) за підсумками 2016 року, оприлюдненому в понеділок, 11 грудня, повідомляє DW.

За даними SIPRI, у 2016 році загальні обсяги продажів озброєнь у світі ста головних виробників зброї (ТОП-100) оцінюються в майже 375 мільярдів доларів США. Порівняно з 2015 роком ця сума на 1,9% вища, а порівняно з 2002, відколи SIPRI почали відслідковувати сотню найбільших виробників зброї, зростання становить 38%.

Зазначається, що лідером з продажів залишаються США, чия частка на ринку ТОП-100 становить 57,9% ($217,2 мільярда). У цій країні показник зростання у порівнянні з 2015 роком становить 4%. Найбільший виробник зброї – американський концерн Lockheed Martin.

Європейські компанії минулого року продали приблизно стільки ж озброєнь, як і в 2015 році – на $91,6  мільярда. Провідні німецькі виробники продали зброї на $6 мільярдів, однак також мали зростання продажів – на 6,6%. Лідерами в Європі залишаються британські компанії: вісім із ТОП-100 виробників походять з Великої Британії. Їхній плюс становить близько двох відсотків ($36,1 мільярда).

З російських компаній до ТОП-100 потрапили десять, чий загальний обсяг продажів оцінюється в $26,6 мільярда. Сповільнення зростання для російських компаній (плюс становить лише 3,8%) продиктоване економічними труднощами, спричиненими зниженням цін на нафту та наслідками міжнародних санкцій, зазначають фахівці SIPRI.

Як повідомляє dt.ua, у рейтингу найбільших компаній, що виробляють озброєння, українське держпідприємство “Укроборонпром” зайняло 77 місце. Роком раніше (у 2015 році) “Укроборонпром” був на 84 позиції. За даними SIPRI, продажі українського концерну за рік становили $1,06 млрд.

*При копіюванні матеріалів активне посилання на сайт обов’язкове.
*Точки зору авторів публікацій можуть відрізнятися від позиції редакції.
*Інформація публікується з відкритих джерел.

Продовжити читання ?

ВПК

Бронеавтомобіль КрАЗ «Халк» не зацікавив українських військових, але зацікавив іноземних (ВІДЕО)

Опубліковано

на

Бронеавтомобіль КрАЗ «Халк» вперше був показаний на виставці «Зброя та безпека 2016» в Києві. Рік по тому машина, вже у звичному зеленому забарвленні засвітилася на виставці «Сила нескорених», що проходила в центрі Києва до Дня незалежності України.

Військові журналісти популярного телепроекту «Техніка Війни» вирішили ближче ознайомитися з машиною, провівши ходові випробування на пересіченій місцевості.

Бронеавтомобіль КрАЗ «Халк» створили схрестивши базу всюдиходу КрАЗ-5233 та корпусу «Шрека» і «Фіони», які десятками щороку постачаються по контракту для ООН. Головна відмінна риса КрАЗ «Халк» (4х4) – це несучий бронекорпус і відсутність капота. Машина вийшла досить компактною (довжиною 6,18 м, шириною – 2,57 м і висотою – 3,04 м) і при цьому полегшеною на 2 тонни – її бойова маса становить 16 тонн.

Автомобіль має балістичний захист по STANAG 4569 рівень 2 – від бронебійного патрона 7,62 мм стандарту НАТО. На висоті і протимінний захист – машина витримає підрив під днищем або під колесами вибухівки еквівалентом 6 кг тротилу. Однак він чомусь не зацікавив наших військових.

Як зазначив генеральний директор ПрАТ «АвтоКрАЗ» Роман Черняк ця машина створювалася за завданням однієї з близькосхідних країн. Автомобіль для експлуатації в умовах обмеженого простору – це місто, скеляста і лісова місцевість, тобто там, де потрібна компактність та підвищена маневреність.

КрАЗ «Халк» може перевозити до 10 чоловік десанту. У салоні є протимінні крісла, які кріпляться до стінок і оснащені 4-точковими ременями безпеки. Для зручності посадки-висадки є задня відкидна апарель, а також додаткові двері праворуч по борту. Це доопрацьований варіант 2017 року. Нагадаємо, що на первістку – зразка 2016 року, другий бічних дверей праворуч не було.

За запасу ходу КрАЗ «Халк» випереджає своїх головних зарубіжних конкурентів: машину IMI Wildcat з Ізраїлю і Textron TAPV з США

Автомобіль оснащується 310-сільним турбодизелем і механічною 9-ступінчатою коробкою передач. Два паливних бака по 165 л кожен забезпечує солідний запас ходу – до 1000 км. До речі, саме за запасом ходу КрАЗ «Халк» випереджає своїх головних зарубіжних конкурентів: машину IMI Wildcat з Ізраїлю і Textron TAPV з США – 700 і 644 км відповідно. Виграє українська модель і за кількістю місць для десанту.

КрАЗ «Халк» може бути укомплектований різним озброєнням. Як зазначив заступник технічного директора по новій техніці ПрАТ «АвтоКрАЗ» Сергій Дунь, розроблена поворотна башта з різним типом приводу, навіть адаптували башту від БТР-70, крім того розроблений і випробуваний разом з Нацгвардією кронштейн під кулемет НСВТ калібру 12,7 мм.

Що ж стосується перспектив, то в планах у ПрАТ «АвтоКрАЗ» спільно з одним з національних вищих навчальних закладів створити для бронеавтомобіля «Халк» гібридний або чисто електричний силовий агрегат.

Техніка війни №101. Відеосюжет про КрАЗ «Халк» з 11:16. Джерело: http://youtube.com/

*При копіюванні матеріалів активне посилання на сайт обов’язкове.
*Точки зору авторів публікацій можуть відрізнятися від позиції редакції.
*Інформація публікується з відкритих джерел.

Продовжити читання ?

ВПК

Український гранатомет УАГ-40 тільки пройшов держвипробування, але вже давно воює в Нігерії

Опубліковано

на

В кінці 2013 року київським підприємством «Завод«Ленінська кузня» (тепер «Кузня на Рибальському») було розпочато передсерійне виробництво автоматичного гранатомета УАГ-40. У 2015 році ця зброя почала надходити на озброєння іноземних замовників та української армії в тестовому режимі, однак державні випробування вітчизняного гранатомета нарешті завершилися лише цього року після деяких удосконаленнь.

Українські гранатомети УАГ-40 експортувались до Нігерії в рамках контракту об’єм поставок приблизно дві тисячі одиниць.

2

Певна кількість була захоплена терористичним угрупуванням Боко Харам. 24 квітня 2016 року угрупування поширило фотографії захоплених озброєнь в результати засідки на підрозділ 155 оперативної групи. Серед іншого, на фото був показаний гранатомет УАГ-40 найновішої модифікації (представлений в лютому 2015 року) з інтегрованою рейкою Пікатіні та поліпшеним механізмом живлення.

UAG-40 Nigerian Army

Гранатомет УАГ-40 – спільний українсько-білоруський продукт. Основнми його перевагами є те, що він майже на половину легший закордонних аналогів, стріляє на дистанцію більше 2000 метрів та розрахований на стрільбу боєприпасами стандарту НАТО, також конструкція триноги дозволяє використовувати гранатомет на непідготовлених позиціях.

Автоматичний гранатомет УАГ-40 має загальну вагу 30 кг, тобто його можуть переносити тільки двоє військовослужбовців: один – безпосередньо гранатомет, другий – боєкомплект. До речі, американський аналог МК-19 важить вдвічі більше – 65 кг. УАГ-40 значно легший завдяки застосуванню в його конструкції принципово нових як технологічних, так і технічних рішень, які не тільки значно спростили конструкцію, але і зменшили кількість елементів, з яких він складається.

Механізм УАГ-40 побудований на основі автоматики з вільним затвором. Накол капсуля і постріл відбуваються в накаті затвора. Подача гранат – стрічкова (американська металева стрічка М16). Гранати – високошвидкісні, використовуються всі існуючі типи гранат стандарту НАТО (40х53 мм).

Якщо порівняти всі 40-міліметрові гранатомети, що випускаються нині, то за показниками «низька вага — висока влучність» гранатомет займає передові позиції. При цьому конструкція містить невелику кількість деталей, нові технології покриття, зокрема й каналу ствола.

Варто зазначити, що виробництво гранатометів та боєприпасів до нього налагоджено на київському ПрАТ «Завод «Кузня на Рибальському».

Серед номенклатури пострілів 40х53 мм, що виробляються підприємством – осклолково-фугасний ВГОФ-40 (радіус ураження 10 м), осколково-кумулятивний ВГОК-40 (бронепробиття до 80 мм) та інертний (тренувальний) ВГІ.

До корпусу UAG-40 можуть бути прикріплені оптичний, інфрачервоний, фото візуальні або електронні приціли.

На озброєнні сухопутних підрозділів української армії досі перебуває станковий гранатомет АГС-17. Він був розроблений і прийнятий на озброєння ще в початку 70-х років минулого століття. Цей гранатомет має калібр 30 мм, здатний вести стрільбу прямою наводкою або навісними траєкторіями, короткими (до 5 пострілів) і довгими (до 10 пострілів) чергами або безперервним вогнем.

Основним недоліком попередніх автоматичних гранатометів вважається високий імпульс віддачі.

Особливості гранатомета УАГ-40:

  • У конструкторській розробці використано: фрикційний демпфер затвора, який складається з консольних ресор, які взаємодіють з затвором і розташовані на внутрішній поверхні корпусу;
  • Триступенева поздовжня гвинтова нарізка ствола, що складається з двох частин;
  • Поворотні ручки управління спусковим механізмом;
  • Збірний механічний приціл, який знаходиться в ручці для перенесення АГ.

Комплексне використання зазначених конструкторських рішень дозволило добитися головних переваг: висока точність (купчастість) при стрільбі чергами, знижений імпульс віддачі, висока надійність і простота у виробництві і експлуатації.

Високий рівень мобільності разом з відсутністю потреби підготовки позиції для стрільби дозволяють в умовах атакуючого бою швидко міняти вогневу позицію, як на відкритому просторі, так і в урбанізованому середовищі. Застосування УАГ-40 призведе до підвищення вогневої ефективності бойових дій сухопутних підрозділів.

Армії провідних країн світу на сьогоднішній день продовжують широко застосовувати автоматичні гранатомети калібру 25, 30 і 40 мм. В цьому немає нічого дивного, оскільки гранатомет є ефективним засобом ураження живої сили противника, легко броньованої техніки, вогневих засобів і захисних споруд.

*При копіюванні матеріалів активне посилання на сайт обов’язкове.
*Точки зору авторів публікацій можуть відрізнятися від позиції редакції.
*Інформація публікується з відкритих джерел.

Продовжити читання ?
Реклама
Реклама
Реклама

Trending