Connect with us

Політика

Україна поставила умову Польщі для відновлення ексгумації поховань

Published

on

Мораторій на ексгумацію польських поховань в Україні може бути знято після того, як польська сторона надасть програму відновлення українських пам’яток на території Польщі. Про це заявив глава Українського інституту національної пам’яті Володимир В’ятрович в інтерв’ю телеканалу “1+1”.

За словами В’ятровича, зараз в Україні чекають конструктивних пропозицій від Польщі.

“Ми готові припинити цей мораторій за умови, що ми зможемо домовитися з польською стороною, яка оголосить своє бачення того, як будуть легалізовані українські пам’ятники на польській території, яким чином польська держава буде думати про відновлення знищених пам’яток”, – сказав В’ятрович.

Нагадаємо, що у зв’язку з гучними заявами з боку польських чиновників на адресу України президент Петро Порошенко ініціював проведення надзвичайного засідання консультаційного комітету президентів України і Польщі.

7 листопада президент Польщі Анджей Дуда закликав президента Петра Порошенка і прем’єр-міністра Володимира Гройсмана не призначати на високі посади осіб з антипольськими поглядами. Як зазначив Дуда, “те, що є такі люди, – а все ж, ми знаємо, що такі існують – це дуже недобрий знак з української сторони по відношенню до нас”.

Як повідомлялося раніше, міністр закордонних справ Республіки Польща Вітольд Ващиковський зробив гучну заяву, в якій зазначив, що його країна має намір запустити процедури, покликані обмежити можливості в’їзду в країну українців, які демонструють “антипольські погляди”. “Люди, які демонстративно надягають мундири СС “Галичина”, до Польщі не приїдуть”, – додав глава польського зовнішньополітичного відомства.

Ця скандальна заява глави зовнішньополітичного відомства сусідньої держави (який раніше зазначав, що Польща накладе вето на потенційний вступ України в Євросоюз, якщо не будуть вирішені історичні питання та питання прав меншин) викликала великий резонанс у нашій країні.

В інтерв’ю DT.UA директор Українського інституту національної пам’яті Володимир В’ятрович виклав своє бачення ситуації в українсько-польському діалозі з важких питань минулого:

— В останніх заявах польських політиків Україну звинувачено у варварській поведінці щодо спільної історичної пам’яті. Чим це викликано?

— Якщо говорити про питання “варварства” у ставленні до історії, то саме наші співвітчизники, на жаль, можуть звинувачувати окремих представників польського суспільства у варварському ставленні до українських місць пам’яті. За останні три роки трапилося 15 випадків плюндрування українських пам’ятників, зокрема могил і хрестів, на території Польщі. Часто це відбувалося у прямому ефірі або записувалося і потім викладалося в Ютуб. Відповідальність на себе брали праворадикальні групи. Але жодної реакції офіційної Варшави на таке справді варварське ставлення до української пам’яті не було. Останній, найбільш кричущий випадок стався у квітні в селі Грушевичі, де праворадикальні “активісти” демонтували на цвинтарі пам’ятник загиблим воякам Української повстанської армії і сплюндрували їхні могили. Відбувся й акт наруги над тризубом — символом України.

Замість вибачень чи засудження вандалізму, ми отримали заяву Міністерства культури Польщі та Інституту національної пам’яті про те, що пам’ятник був незаконним, і, відповідно, ніякої проблеми в його демонтажі немає. “Війна пам’ятників” перекинулася на територію України, де якимись незрозумілими силами (думаю, що це сили проросійські) було сплюндровано чотири польських пам’ятники. Різниця полягає в тому, що після цих випадків вандалізму всі політичні сили в України, включно з правими радикалами, засудили такого роду акти. Всі польські пам’ятники було відновлено коштом української сторони. І зараз немає жодного сплюндрованого польського пам’ятника на українській території і немає, на жаль, жодного відновленого українського — на польській території. З боку Варшави звучить теза, що ці пам’ятники не є легалізованими; можливо, вона навіть провокаційна. Бо провокує якісь подальші дії з боку різного роду радикальних середовищ у Польщі. Так, справді, на територіях і Польщі, і України є багато пам’ятників, встановлених ще до утвердження законодавчих норм. Уже багато років тривають перемовини, що робити з цими пам’ятниками, яким чином їх легалізувати…

 — Так, є уповноважені органи: з українського боку це Інститут національної пам’яті та Державна міжвідомча комісія з питань поховань жертв війни і політичних репресій, з польського — Інститут національної пам’яті та Міністерство культури. Наша позиція незмінна — ми пропонуємо легалізацію пам’ятників за формулою “всі — на всі”. Якщо зараз розбиратися — який і коли поставлений, це тільки політизуватиме тему. Ми цієї позиції дотримуємося, хоча чудово розуміємо, що співвідношення в цифрах явно на користь польських пам’ятників. Понад 150 польських незаконних пам’ятників є на території України і десь близько 50 українських — на території Польщі. Перемовини, які мали відбутися в Польщі цього вересня і які могли увінчатися успіхом (проблема не є такою вже нездоланною), не відбулися. Натомість відбулася зустріч на рівні віце-прем’єр-міністра і міністра культури Польщі Пьотра Глінського з міністром культури України Євгеном Нищуком, у якій, зокрема, брали участь представники УІНП. Пан Глінський запропонував новий формат вирішення проблеми: створити нову міжурядову комісію. Пропозиція не була сприйнята українською стороною, оскільки створення міжурядової комісії — дуже тривалий процес. Ми впевнені, що структури, які уповноважені в Україні і Польщі, ще не вичерпали свого потенціалу. Згідно з українським законодавством, УІНП і Міжвідомча комісія залишаються відповідальними за реалізацію цієї політики. Після цього члени польської делегації повернулися до Варшави, і в ЗМІ озвучувалися дуже радикальні їхні заяви…

— Останніми днями лунають заяви Варшави, що з українцями неможливо домовитися. Чи справді ситуація настільки складна? 

— Так, перші заяви озвучили міністр культури і заступник керівника польського Інституту національної пам’яті. Замість того, щоб конструктивно вирішити проблему, її використовують для набутку політичних дивідендів. Українська сторона демонізується. І остання погроза, що прозвучала у словах міністра закордонних справ Вітольда Ващиковського, такого змісту: ті особи, котрі стоять на заваді вшануванню пам’яті загиблих поляків на території України, можуть бути оголошені персонами нон-грата. Виявляється, що польський уряд хоче покарати українських посадовців за їхню вимогу дотримуватися законодавства України. Пікантності цій ситуації додає те, що, доки тривають усі ці перемовини, розгорнувся скандал між Варшавою і Києвом: на території України відкривається новий пам’ятник, абсолютно незаконний, у Вінницькій області. Участь у його відкритті брали державні чиновники РП. У мене складається враження, що насправді для польської сторони важливе не розв’язання цієї проблеми, а якомога довше утримання її в ситуації невирішеності та конфлікту.

— У Польщі нині непрості відносини з країнами Євросоюзу. Ось і під час візиту президента Франції Еммануеля Макрона прозвучали дуже неприємні для Варшави питання. Вам не здається, що, коли виникають проблеми зовнішньополітичного характеру, правляча партія “Право і справедливість” намагається відвернути увагу суспільства, переключити її на “нагальні” історичні проблеми зі своїм східним сусідом?

— Треба розуміти, що є доволі велика різниця між українським і польським суспільствами. Польське суспільство набагато більш занурене в історію, ніж українське. З усіма плюсами і мінусами. Плюси, очевидно, полягають у тому, що поляки набагато краще знають свою історію. З мінусів — історія продовжує залишатися дуже важливим елементом сучасної політики. Українським політикам це менш притаманно. І те, що справді можна вирішити на рівні спеціальних інституцій, зумисне виноситься на вищий рівень. На рівень віце-прем’єра, а потім і звучать заяви, що питання має вирішуватися на рівні президентів держав. Питанню зумисне надають політичного резонансу. Мабуть, сучасним польським політикам значно легше уявити себе захисниками Польської держави у відносинах із Україною, ніж робити ефективні кроки у рамках Євросоюзу

— Чи може це означати, що Польща зараз вважає Україну слабкою державою, якій можна накинути власне бачення минулого?

— Це дуже чітко виявляється у заявах сенатора Яна Жарина, в яких звучать певною мірою навіть імперіалістичні, повчальні нотки стосовно українців. І у формуванні такого ставлення значною мірою винні самі українці. Упродовж багатьох років українська сторона не розуміла важливості цієї теми. І часто, ідучи на переговори, польська сторона відчувала, що необов’язково дотримуватися чинного законодавства України. Яскравий приклад цього — один із нелегальних польських пам’ятників на нашій території. Я маю на увазі великий меморіал у Биківні під Києвом. Де-юре він абсолютно нелегальний і з’явився завдяки тому, що Варшава вирішила це питання безпосередньо з тодішнім президентом України Віктором Януковичем. Можливість вирішувати питання на такому рівні заохотила нинішніх польських можновладців: навіщо дотримуватися якоїсь скрупульозної процедури, передбаченої законодавством України… Але після 2013 р. ситуація в Україні змінилася, і ми намагаємося будувати правову державу. У нас у цій царині з жодною іншою країною не існує такого масштабу проблем, які ми маємо зараз із нашими польськими колегами.

 — Деяким польським політикам притаманна впевненість у тому, що Україна здатна торгувати історією. Мовляв, наша країна тривалий час, так би мовити, продавала свою історію східному сусідові. І змінювала погляди на своє минуле, залежно від знижки на газ. Отож можна спробувати й західному сусідові. Але мені здається, що сучасні польські політики, повторююсь, не враховують тих фундаментальних змін, які відбулися в Україні за останні 3—4 роки. І ми нарешті у спілкуванні зі своїм східним сусідом зрозуміли, наскільки важливо мати власні погляди на своє минуле, і зрозуміли, які небезпечні речі відбуваються після того, коли погляди на наше минуле нам нав’язуються ззовні. Ми вже побачили це з боку Росії (концепція “Новороссии”, “Наш Крым”) Ці концепції накидалися спочатку з погляду історії, нам говорили про ностальгію, а далі все обернулося війною з Російською Федерацією. Зрозуміло, ніхто не говорить навіть про можливість війни між Україною та Польщею, але водночас я розумію тих українців, які, обпікшись у відносинах із Росією, вважають вкрай небезпечними такого роду заяви з боку Варшави. Нам досить дивно чути останні заяви Ярослава Качинського чи Вітольда Ващиковського. У своїх відносинах із Євросоюзом вони виступають як певні євроскептики, тобто скептично ставляться до майбутнього Євросоюзу. А ось коли йдеться про Україну, вони намагаються вирішувати, кому заходити в Євросоюз, а кому — не заходити. Мені задається, польським політикам у відносинах України з Євросоюзом не варто брати на себе роль вахтерів ЄС.

— 2008 р. ви стали персоною нон-ґрата в Російській Федерації. Тепер, здається, ризикуєте отримати аналогічний статус у Польщі. 

— Справді, 9 років тому мене, на той час голову архіву СБУ, визнали персоною нон-ґрата в Росії. Нині відчув певне дежавю, слухаючи заяву пана Вітольда Ващиковського в ефірі: він не назвав мого прізвища, хоча його згадував телеведучий, і натяк був доволі прозорим.

Я в жодному разі не стою на заваді вшануванню пам’яті поляків, які поховані на території нашої держави. Ми лише хочемо, щоб усе відбувалося згідно з чинним українським законодавством. Очевидно, що погрози оголосити когось персоною нон-ґрата за вимогу дотримуватися законодавства своєї держави — абсолютно неприпустимі. Можливо, крім мене, ця погроза стосується ще кількох осіб, які принципово відстоюють свою позицію. Серед них секретар Державної міжвідомчої комісії Святослав Шеремета. Можливо, ця заява так само адресована представникам органів місцевого самоврядування, щоби вони були поступливішими… Спроба вшановувати пам’ять поляків, похованих в Україні, в обхід уповноважених структур, використовувати “тактику доконаних фактів”, коли ми випадково дізнаємося про існування якихось нових пам’ятників, і поєднання цього всього з хвилею демонтажу українських пам’ятників у Польщі — абсолютно неприпустимий підхід. Я вважаю, що минулим мають займатися історики.

В українському суспільстві нам, історикам (у тому числі Інституту національної пам’яті), вдається тримати політиків на досить безпечній відстані від інтерпретації минулого. Чого не можу сказати, на жаль, про сусідню Польщу. Там у дискусіях навколо минулого першим і головним голосом якраз є політики, які дають оцінки і тримають тон дискусії

— Україно-польський Форум істориків працює вже більше року. Наскільки він здатний подолати кризу у відносинах двох країн?

— На мою думку, надзвичайно важливо, що ми запустили цей формат (шість на шість), плюс нинішнього року було по чотири додаткових експерти з кожного боку. На останньому Форумі обговорювалися питання польсько-українського конфлікту на Холмщині в 1942—1944 рр. у зв’язку з подіями на Волині. І, я вважаю, з нашого боку прозвучали дуже аргументовані тези про те, що конфлікт на Холмщині, який передував подіям на Волині, дуже вплинув на розгортання кровопролитного конфлікту на волинських землях у 1943—1944 рр. Ці тези спробували заперечувати польські колеги. Відбувалася цікава, плідна дискусія. Гадаю, надзвичайно важливо зберегти цей формат зустрічі фахівців, які обговорюють минуле. Я переконаний, що з українського боку (і серед політиків також) немає жодної загрози існуванню Форуму. Натомість із польського боку звучать заяви про неприпустимість дискусій із українською стороною, бо нібито всі питання україно-польського конфлікту часів Другої світової війни давно вирішені. “Ми знаємо, що це геноцид, що Волинь була якимось абсолютно винятковим явищем, і будь-які спроби дискутувати — це вносить певний релятивізм”. Такі заяви звучать у польських медіа. Більше того, ми знаємо про ініціативу політиків ухвалити спеціальний закон, яким передбачено кримінальну відповідальність за заперечення геноциду. Якщо це буде зроблено, це стане неприємною крапкою в діалозі між істориками двох країн.

 — У 2003 р. вийшла книжка Сємашків “Геноцид українських націоналістів щодо польської людності Волині. 1939-1945”. Тоді Польська держава допомагала її видати, книжка вийшла чималим як для науково-популярного видання накладом у 5000 примірників. 2016 р. на широкі екрани вийшов художній фільм “Волинь”… 

— Справді, на початку 2000-х років дискусію про польсько-український конфлікт істотно радикалізувала книжка Владислава і Єви Сємашків. Це двотомник на 1434 стор., в якому було зібрано спогади волинських поляків, записані здебільшого через довгий час після цих подій. І вони давали викривлену картину конфлікту, як довели потім українські дослідники, що перевіряли факти. Перевищене число польських втрат, українці зазначені як убиті поляки. Ця книжка зіграла велику роль у польському розумінні конфлікту. Поява фільму “Волинь” зіграє ще більш шкідливу роль, тому що книжка Сємашків, так чи інакше, є науковим виданням, яке вплинуло на невелику аудиторію. Дуже мало людей читали її.

А фільм — це вихід на рівень масової культури. Боюся, що стрічка талановитого режисера Войцеха Смажовського здатна надовго отруїти наші відносини. Мені здається, тут мало б ітися про певну моральну відповідальність митця за такого роду речі. Судячи з його інтерв’ю, для Смажовського це був свого роду виклик, бажання спробувати себе в чомусь новому. Певна творча провокація. Мабуть, він не до кінця розуміє, в яких умовах прозвучала ця нібито творча провокація, якими політичними наслідками вона загрожує.

*При копіюванні матеріалів активне посилання на сайт обов’язкове.
*Точки зору авторів публікацій можуть відрізнятися від позиції редакції.
*Інформація публікується з відкритих джерел.
Джерело: https://dt.ua/UKRAINE/

Новини

“Окупаційна адміністрація там уже існує” – міністр закордонних справ обговорив з генсеком ООН перспективи введення миротворців на Донбас

Published

on

Глава МЗС України Павло Клімкін під час зустрічі в Нью-Йорку з генеральним секретарем ООН Антоніу Гутеррешем зосередив увагу на перспективах для миротворчої місії ООН на Донбасі. Про це повідомив речник Постійного представництва України при ООН Олег Ніколенко.

“Павло Клімкін обговорив з генеральним секретарем ООН Антоніу Гутеррешем перспективи запровадження миротворчої місії ООН на сході України, питання захисту прав людини в тимчасово окупованому Криму, взаємодію в гуманітарній сфері, в тому числі звільнення українських політв’язнів і заручників з російського полону”, – зауважив український дипломат.

Він також повідомив, що глава зовнішньополітичного відомства України передав генсеку ООН відкритого листа від імені Асоціації родичів політичних заручників Кремля, правозахисних і громадських організацій України.

“Міністр Клімкін звернувся з проханням посприяти звільненню українців, які незаконно утримуються у російських в’язницях”, – зазначив Олег Ніколенко.

Міністр закордонних справ України Павло Клімкін  також повідомив, що вже провів зустрічі з багатьма членами Ради Безпеки, які були поінформовані про нинішню ситуацію, а також про наміри РФ “установити російський протекторат на окупованому Донбасі”. Крім того, міністр зауважив, що росіяни намагаються створити враження, що місія ООН буде чимось на кшталт “окупаціної адміністрації”.

“Моя відповідь на це така: окупаційна адміністрація там уже існує. Нам потрібна реальна місія, яка буде покривати всю територію окупованого Донбасу, неконтрольовану ділянку українсько-російського державного кордону, до того ж, безумовно, матиме міцний і потужний мандат щодо роззброєння, стримування, реального відведення військ, включаючи російськи сили та всі види озброєння, а також, звичайно, готуватиме Донбас до майбутніх виборів”, – зауважив міністр.

За його словами, формула дуже проста: Росія виходить, міжнародні сили заходять.

“Але проблема лише в Росії, яка хоче залишити ситуацію такою, як вона є, а також продовжувати використовувати Донбас – про який вона взагалі не піклується – як інструмент для подальшої дестабілізації України і Європи”, – зауважив міністр.

Глава МЗС України підкреслив, що альтернативою для миротворчої місії ООН на Донбасі може бути лише заморожування ситуації на російських умовах.

“І це буде бомбою уповільненої дії – не тільки для нас, для України, але й для всіх”, – наголосив глава українського зовнішньополітичного відомства.

*При копіюванні матеріалів активне посилання на сайт обов’язкове.
*Точки зору авторів публікацій можуть відрізнятися від позиції редакції.
*Інформація публікується з відкритих джерел.

Continue Reading

Новини

Трамп підписав оборонний бюджет із $350 мільйонами для України

Published

on

Президент США Дональд Трамп у вівторок підписав закон про оборонний бюджет США на 2018 фінансовий рік, який передбачає виділення $350 млн у вигляді військової допомоги Україні, включаючи летальне озброєння.

Церемонія підписання відбулася у вівторок у Білому домі.

“Цей історичний законодавчий акт демонструє нашу непохитну відданість чоловікам і жінкам у формі, найбільшій у світі військовій силі, і ми зробимо її кращою, ніж раніше”, – наголосив Трамп у своїй промові перед підписанням закону, назвавши його “надзвичайно важливим” для країни.

Як повідомлялось раніше, законопроект з оборонним бюджетом для Пентагону обидві палати американського Конгресу узгодили на початку листопада.

“Закон дозволяє виділення $350 млн для надання Україні допомоги в галузі безпеки, включаючи оборонну летальну допомогу”, – зазначається у документі.

При цьому уточнюється, що закон містить обмеження щодо виділення принаймні половини цих коштів, поки глава Пентагону не підтвердить, що Україна вжила значних заходів для реалізації інституційної реформи у сфері оборони.

Загалом же, для протидії російській агресії оборонний бюджет США на 2018 фінансовий рік передбачає виділення $4,6 млрд в межах Європейської ініціативи стримування для підтримки союзників НАТО та посилення оборонного потенціалу США в Європі.

Крім того, передбачається виділення $100 млн в рамках Європейської ініціативи запобігання загрозам в рамках оборонних програм для країн Балтії. Документ також уповноважує виділити $58 млн для відповіді на порушення Росією договорів про скорочення озброєнь.

*При копіюванні матеріалів активне посилання на сайт обов’язкове.
*Точки зору авторів публікацій можуть відрізнятися від позиції редакції.
*Інформація публікується з відкритих джерел.

Continue Reading

Новини

Росія розмістить “Іскандери” в Східній Прусії на постійній основі

Published

on

Міністерство оборони Росії готується до постійного розміщення в Калінінградській області (анексована в Німеччини Східна Прусія) оперативно-тактичних ракет “Іскандер-М”.

Раніше ці ракети розміщувалися в найзахіднішому регіоні Росії “на тимчасовій основі”, пише “Радіо Свобода” з посиланням на російські ЗМІ.

Так, газета “Красная звезда”, що видається Міністерством оборони Росії, повідомила, що бригадний комплекс ракет “Іскандер” нещодавно переданий ракетному з’єднанню Західного військового округу.

Результат пошуку зображень за запитом ""Искандер-М""

Очікується, що перед постановкою “Іскандерів” на бойове чергування в початку 2018 року будуть проведені тактичні навчання з реальними пусками ракет.

Прес-секретар НАТО Оана Лунджеску заявила, що розміщення ракет, здатних нести ядерні заряди, поблизу кордонів країн НАТО не сприятиме зняттю напруги. У Брюсселі сподіваються, що Росія надасть більше інформації про свої плани.

Тим часом у Міністерстві закордонних справ Польщі знову висловили стурбованість у зв’язку з мілітаризацією Калінінградській області (анексована в Німеччини Східна Прусія), яка триває вже кілька років.

*При копіюванні матеріалів активне посилання на сайт обов’язкове.
*Точки зору авторів публікацій можуть відрізнятися від позиції редакції.
*Інформація публікується з відкритих джерел.

Continue Reading
Advertisement
Advertisement
Advertisement

Trending