Зв'яжіться з нами

Cтатті

Україна – фатальна помилка Путіна

Опубліковано

на

Ще зовсім недавно російська пропаганда та її філії в Україні досить барвисто розписували тему з умовною назвою “Європа втомилася”, маючи на увазі від України. Причому, кремлівські пропагандисти великого калібру цілком представляли скільки вартує ця “втома”. Вони самі, їх куплені колеги з ЄС і деякі єврочиновники, присаджені на російське бабло, регулярно затягували знайому пісню про старе. У цьому сенсі дуплет з “безвіза” й остання голландська ратифікація асоціації України з ЄС залишили всіх цих діячів в резервації кінчених брехунів. Наші фахівці, які накидали це ж на вентилятор, миттєво стали поборниками цих процесів, а деякі навіть розповідають, що це їх особиста заслуга. Але ми добре пам’ятаємо їх імена і тепер ні лисі, ні бородаті чесателі язиком більше не будуть сприйматися всерйоз.

У сухому залишку бачимо чіткі ознаки стрімкої євроінтеграції України. Таку швидкість процесів не показував ніхто з наших найближчих сусідів, ні Грузія, ні Молдова. І це з урахуванням того, що ми починали реальний рух навіть не з нуля, а з мінуса. Тепер уже саме питання про повноцінне входження України в структури ЄС не стоїть, вся справа в швидкості і часу. Як відзначають багато спостерігачів з Європи, Україна показала такі можливості і такий потенціал, який ніхто просто не міг розглянути на початку процесу.

Але найцікавішим є питання про перспективи входження в НАТО. Те, що це необхідно самій Україні – вже безперечно і жоден розсудливий чоловік не зможе заперечити це твердження. Агресія Росії показала, чому і навіщо це необхідно. У цьому сенсі, прямо зараз відбуваються події, які наближають момент, коли входження в НАТО стане технічно можливим.

Уже відомо про те, що внутрішня структура Збройних сил України приводиться у відповідність зі стандартами НАТО. Про це не раз заявляв міністр оборони і в цьому немає ніякого секрету. Але є і більш прикладні докази того, що прямо зараз закладається фундамент інтеграції з Альянсом. Наприклад, нові зразки озброєння, які розробляються нашою промисловістю, відразу проектуються з урахуванням сумісності з натовськими системами озброєнь. Нещодавно стало відомо, що розробляється самохідна артилерійська установка вітчизняного виробництва, яка повинна змінити наявні на озброєнні три системи САУ совкових часів. Уже відомо, що в технічному завданні зазначена гармата натовського калібру, яка здатна працювати зі всім спектром боєприпасів, що є на озброєння наших партнерів. Що найцікавіше, зараз прискореними темпами будується новий завод з випуску боєприпасів. Як нам відомо, там теж передбачено випуск боєприпасів саме натовськго стандарту. Тобто, поки йдуть не дуже помітні тектонічні процеси уніфікації ЗСУ і НАТО, Україна вже зараз вкладає великі кошти у виробництва, які будуть випускати військову продукцію саме натовського зразка. Все совкове, що є зараз, буде вистріляно в окупанта, а залишки – знищені. Все інше вже не матиме совкового коріння і буде здатне використовувати боєприпаси, модулі, вузли і агрегати виробництва наших партнерів.

Так що тут – все зрозуміло, інше питання – чи потрібні ми НАТО? Відповідь на нього більш ніж визначений. На нього можна відповідати відразу з декількох напрямків. Наприклад, зовсім недавно в НАТО була прийнята Чорногорія і кожен може самостійно відповісти на питання – навіщо вона потрібна Альянсу. Це з урахуванням того, що там немає ні якоїсь великої промисловості, ні стратегічного положення, ні військового потенціалу. Приблизно так само в НАТО були прийняті країни Балтії. Кожен може самостійно відповісти собі на питання про Чорногорію, а ми зайдемо з іншого боку.

У нинішній кризі з надзвичайно зрослою агресивністю Росії, найактивнішими і безкомпромісними членами Альянсу виявилися Румунія, Польща і країни Балтії. Саме вони першими забили на сполох і підняли свої бойові прапори. Вже після цього – підключилися Штати і останніми стали прокидатися ті, хто за визначенням мали б першими відреагувати на художества  Москви. Ми маємо на увазі Німеччину і Францію. Тільки важкі ляпаси з Вашингтона вивели їх зі сплячки і виявилося, що зразок адекватності від них давно перекочував до нових членів Альянсу.

Тут важливо зауважити, що сам блок НАТО був організований на противагу совковим прагненням доробити те, чого не вдалося зробити за підсумками Другої світової війни. Вступивши в неї, совок мав на увазі підім’яти під себе всю Європу, але товариш Гітлер зіпсував усі плани і вийшло так, як вийшло. Трохи пізніше совок взявся за старе і став посилено мілітаризовувати окуповані території європейських країн, особливо ту частину Німеччини, яка отримала назву НДР. В противагу цьому експансіонізму і виник Альянс. Тобто, відпочатку це був антисовковий блок. Зараз все повертається на місця і НАТО згадало своє призначення протистояння Москві. Це повернення в чуття якраз і забезпечили країни, прямо постраждалі від агресії совка, який не отримав належної оцінки в Нюрнберзі.

У цьому сенсі Україна є надзвичайно цінним активом. Якщо Країни Балтії, Польща і Румунія мають рахунки більш ніж півстолітньої давності, то у нас цей рахунок не закритий прямо зараз і прийняття України в НАТО додасть її історичній спрямованості новий і виключно потужний імпульс. Крім того, українська армія, на відміну від армій країн Європи, має новітній досвід практичного протистояння з титульним противником. Безліч коментарів військових інструкторів армій країн НАТО, які проводили тренінги на Яворівському полігоні, в Широкому Лані та інших місцях давали досить цікаві коментарі з приводу підсумків своєї роботи. Вони відзначали, що їдучи з України, вони не можуть однозначно відповісти собі на питання про те, хто кого вчив на цих полігонах. Ясно, що нові види техніки і озброєння, які не освоєні нашими військовими, вимагали пояснень і виучки, але що стосується способів ведення воєнних дій в досить специфічних умовах гібридної війни, то інструктори нічим допомогти не могли і відкинувши упередження – посилено переймали наш досвід.

На сьогодні українська армія об’єктивно є найбільш боєздатною, досвідченою і численною. Просто для інтересу можна порівняти те, наскільки НАТО стало могутнішою після входу в неї Чорногорії і які обриси прийме Альянс після входу в неї України. Причому, на відміну від багатьох старих членів НАТО, Україну не потрібно переконувати приймати найжорсткіші заходи, у відношенні до противника, вона це готова робити в будь-який момент і в будь-якому масштабі, бо рахунок відкритий на стільки, що оплачувати його ми будемо при будь-якій зручній можливості.

Крім того, Україна має хоч і ґрунтовно вбиту, але ще живу оборонну промисловість, яка здатна робити речі, рівня кооперації кількох європейських країн, які об’єднувалися для створення бронетехніки, ракет або літаків. Наша економіка закладає віраж на підйом і починає рости зовсім не тими галузями, які були до війни. В тому числі, як гриби ростуть нові виробництва військової техніки.

Варто погодитися, що саме військовий потенціал України здатен дати Альянсові нового імпульсу в усіх напрямках діяльності. Крім того, вкрай важливим є аспект географії. Будучи членом НАТО, Україна забезпечить короткий доступ до всіх основних військових баз ЗС РФ. В тому числі, до баз зберігання ЯЗ (ядерної зброї) або місць, де знаходяться шахтні пускові установки найпотужніших МБР (міжконтинентальних балістичних ракет) в Саратовській області. Засоби ураження, розташовані на території України, дадуть всього кілька хвилин підлетного часу і гарантоване ураження майже всієї інфраструктури РВСН (ракетные войска стратегического назначения) РФ.

Зараз в небі Лугандону регулярно літають американські дрони-розвідники, які сканують обстановку у всіх діапазонах, важливих для військових. В тому числі, і весь спектр радіочастот. Але тут треба враховувати важливий факт, ефективна дальність скануючої апаратури дрону, що летить на висоті близько 10 км, досягає 300 км. З урахуванням того, що апарат дружніх збройних сил може вільно пересуватися в повітряному просторі України, кожен може взяти крайню точку нашої території на сході Харківської або Луганській області і відміряти 300 км вглиб російської території і отримати уявлення про те, куди отримані надійні цілевказівки, по стаціонарним цілям і повністю зчитаній місцевості для підльоту до цілі на наднизькій висоті. Коли Україна увійде в Альянс, підчерев’я Росії вже не потрібно буде контролювати важким ракетам, що стоять на іншій стороні Земної Кулі. Вже досить буде легких, маневрених і малопомітних засобів, які легко висмикнуть ікла, кігті, ніздрі, очі і вуха у немитого ведмедя.

Тому, складається враження про те, що вистоявши в цій кривавій бійці і вже перемагаючи супротивника за очками, Україна стає більш необхідною НАТО, ніж НАТО Україні. Може бути, ми десь і згущуємо фарби і трохи наплутали з пропорціями, але в загальній ситуація виглядає саме так.

І на завершенні відмітимо. Такого розкладу майже напевно не було б, якби Росія не зробила фатальну помилку, напавши на Україну. Тепер все це перейшло в режим неминучості і станеться в дуже короткій перспективі, набагато швидше, ніж це можна уявити. Зараз немає, а років через 10 там, де сьогодні знаходиться Росія, читатимуть курс історії, де розкажуть про Путіна, який скоїв смертельний, для всієї Росії крок – вліз в Україну.

Автор: Аnti-colorados

 

*При копіюванні матеріалів активне посилання на сайт обов’язкове. *Точки зору авторів публікацій можуть відрізнятися від позиції редакції. *Інформація публікується з відкритих джерел.Джерело:https://www.obozrevatel.com/politics/

Продовжити читання ?
Реклама
Натисніть, щоб коментувати

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Cтатті

Українські «Каспер» і «Саурон» відповідають стандартам НАТО

Опубліковано

на

У Військовому інституті телекомунікацій та інформатизації презентовано нову систему екстреної евакуації поранених «Каспер» та експериментальну відео-систему виявлення та спостереження за безпілотними літальними апаратами «Саурон».

Зокрема, систему «Каспер» розробили фахівці Наукового центру зв’язку інституту. Вона суто українська та має спеціальне програмне забезпечення. Складається зі спеціальних маячків, які сигналами через супутник вказують координати пораненого.

Новітня експериментальна відео-система виявлення та спостереження за безпілотними літальними апаратами «Саурон» також унікальна. Її розробили офіцери кафедри спеціальних засобів зв’язку та радіотехнічних засобів навчального закладу. Вона забезпечує отримання, обробку та передачу відеоінформації про безпілотник в режимі реального часу та може дистанційно керувати відеосенсорами по радіоканалу.

— Сьогодні системи зв’язку та автоматизовані системи управління Збройних Сил України відповідають стандартам НАТО. Вони дозволили оперативно та безперервно здійснювати управління військами. Розвиток, подальше удосконалення, переозброєнню новітніми цифровими засобами зв’язку триває. Ми прагнемо досягти повної сумісності з країнами Альянсу, — зазначив начальник Головного управління зв’язку та інформаційних систем Генерального штабу ЗС України генерал-майор Володимир Рапко.

 

*При копіюванні матеріалів активне посилання на сайт обов’язкове.

*Точки зору авторів публікацій можуть відрізнятися від позиції редакції.

*Інформація публікується з відкритих джерел. Джерело:http://www.mil.gov.ua/news/

Продовжити читання ?

Cтатті

Курсанти-нахімовці, котрі не зрадили Україні, стали командирами нових бронекатерів

Опубліковано

на

Усі добре пам’ятають, коли 2014 року на території колишньої Академії ВМС ім. П.С. Нахімова російські окупанти та зрадники спускали наш державний прапор та піднімали свій, курсанти флотського вишу, котрі на відміну від старших офіцерів не зрадили присязі, співали гімн України. Цей вчинок став дуже символічним та знаковим, курсантами пишалася вся країна, їх називали новим поколінням українських військових, на них покладали велику надію. І от минуло три роки. Сьогодні три молоді офіцери, які 2014 року курсантами співали гімн, стали командирами новозбудованих катерів. До речі, загалом до минулорічних двох бронекатерів проекту 58155 ( «Гюрза-М») цього року додалися ще чотири «Змії» , так моряки називають катери цього проекту. Отже, знайомтесь — лейтенанти Дамир Аулін, Олександр Регула та Іван Долгих

Слід сказати, що на ці посади обирали найкращих не тільки за рівнем навчання, а й за лідерськими якостями, бо в екіпажах катерів чимало військовослужбовців із багаторічним досвідом служби, які старші за своїх командирів на п’ять чи навіть десять років. Утім лейтенанти швидко знайшли спільну мову з підлеглими, і свідченням цього є успішний перехід катерів Дніпром до пункту базування.

5522_p_06_img_0004_3— Командиром катера я трохи більше двох місяців і скажу відверто — важко, — розповідає Дамир Аулін. — Ми переганяли катери із заводу до Одеси. Пройшли понад тисячу миль через чотири водосховища та п’ять шлюзів, і це був важкий та водночас корисний досвід.

Дамир Аулін єдиний у своїй родині носить військовий однострій. Він каже, що офіцером Військово-Морських Сил хотів стати ще зі шкільної пори, тому 2010 року вступив до Військово-морського ліцею, а ще за два роки — до флотського вишу, який закінчив у березні 2017-го.

Також Дамир Аулін радий, що командує саме новим катером із сучасним технологічним устаткуванням. Майже всі системи катера автоматизовані, а це енергетичні установки, системи управління, озброєння, зв’язку тощо. Він вдячний командуванню за довіру, адже вже на першому щаблі військової кар’єри він може почати реалізовувати свій потенціал. Тим більше, що ці катери точно не залишаться стояти біля причальної стінки.

5522_p_06_img_0002_1А от лейтенант Іван Долгих розпочинав свою флотську кар’єру, вступивши до коледжу підготовки старшинського складу при Академії ВМС, по закінченні якого один рік служив на кораблі управління «Славутич» старшиною артилерійської команди. Однак зупинятися на цьому Іван не збирався, вже тоді він склав чіткий план свого майбутнього і без проблем вступив одразу на другий курс Академії ВМС. Тож у деяких питаннях Іван більш досвідчений, бо рік служби на кораблі — це чималий досвід, що нині додає молодому командиру впевненості.

— Не існує такого підручника, в якому було б написано, як стати командиром. Потрібно вчитися кожного дня, — підсумовує Іван Долгих.

 

Лейтенант Олександр Регула свого часу проходив стажування на французькому фрегаті «Лафаєт», де офіцер набув дуже потрібних знань та навичок. Він знайомий із сучасними корабельними системами, вміє з ними працювати, особливо це стосується штурманської справи, адже саме цю спеціальність він опановував.

— Під час стажування неодноразово ніс вахту з французькими офіцерами, вони відверто ділилися зі мною тонкощами професії штурмана, — каже Олександр Регула. — Зокрема це маневрування, прокладання курсу, проходження вузькостей, швартування, тобто те, що мені допомогло під час перегону катерів до Одеси.

Призначення молодих офіцерів на такі посади — принципова позиція командування Військово-Морських Сил Збройних Сил України.

— Чим більше ми будемо давати практики молодим офіцерам, тим більше зростатимуть їхні можливості щодо виконання поставлених завдань на високому професійному рівні. Ми провели конкурс і обрали найкращих. Зараз вони вчаться, також і на своїх помилках, і я думаю, що вони впораються з усіма труднощами, — зазначив командувач ВМС ЗС України віце-адмірал Ігор Воронченко.

Нові катери готують до тестування морем

На чотирьох малих броньованих артилерійських катерах, які нещодавно прийшли до Одеси, триває інтенсивна підготовка до державних випробувань. Військові моряки разом із представниками заводу «Кузня на Рибальському» здійснили перші виходи деяких катерів у море.

Бронекатер проекту 58155 ( «Гюрза-М») був розроблений українським підприємством «Казенний дослідницько-проектний центр кораблебудування» (Миколаїв) і є результатом розвитку катерів проекту 58150 ( «Гюрза»). «Гюрза-М» більший за свій прототип і має повну водотоннажність 54 тонн, довжину

23 метри, ширину 4,8 метра. Максимальна швидкість ходу — до 28 вузлів, дальність плавання економічним ходом — не менше 900 миль, автономність — п’ять діб. Екіпаж — п’ять осіб.  Має в своєму арсеналі два бойові модулі КАУ-30М, які складаються з 30-мм гармати ЗТМ1, 30-мм гранатомета КБА-117 (АГ-17),

7,62-мм кулемета КТ-7,62, двох ПТУР Р-2В «Бар’єр», а також переносного ЗРК. Оснащений радіотехнічними засобами, а саме навігаційною РЛС «Дельта-М» , оптико-електронною системою управління вогнем Sarmat, датчиками виявлення лазерного випромінювання

Слід сказати, що тестувати флотські новинки будуть в акваторії Чорного моря біля берегів Одещини. Зазвичай під час цих стандартних процедур перевіряється швидкість ходу катерів, робота апаратури навігації, можливості енергетичної установки, маневреність катерів, рульовий, якірний, швартовно-буксирний та леєрний пристрої. Також перевіряється дальність плавання, спроможність кормових та носових бойових модулів, апаратури навігації та герметизації зовнішнього контуру катерів.

— Зараз проводимо заняття з особовим складом, вони вивчають матеріальну частину, зброю та технічні засоби на своїх постах, особливості різних систем, — зазначив командир малого броньованого артилерійського катера лейтенант Олександр Регула. — Тобто йде планова підготовка до державних випробувань, по завершенні яких катери увійдуть до складу Військово-Морських Сил Збройних Сил України.

Окрім цього, буде дано оцінку ходовим та маневровим якостям кораблів під час номінального та максимального режиму роботи двигуна, будуть здійснені заміри температурних режимів різних систем.

Олександр ЗАВТОНОВ

 

*При копіюванні матеріалів активне посилання на сайт обов’язкове.

*Точки зору авторів публікацій можуть відрізнятися від позиції редакції.

*Інформація публікується з відкритих джерел. Джерело:http://na.mil.gov.ua/

Продовжити читання ?

Cтатті

Авіаносці: більші й дорожчі чи менші й дешевші?

Опубліковано

на

Gerald R. Ford – оптимальний авіаносець для ВМС США. Вчора, 17 жовтня, портал scout.com повідомив про те, що американський стратегічний дослідницький центр RAND опублікував результати свого дослідження залежності бойових можливостей авіаносного корабля від його розмірів і вартості.

«Чим більшbq – тим кращbq», – такий вердикт аналітиків некомерційної організації Research and Development, більш відомої як RAND Corporation, щодо авіаносців. У своєму недавньому дослідженні вони спробували відповісти на питання, чи є сенс в гігантських авіаносних кораблях, і що буде, якщо пожертвувати розмірами заради зниження вартості авіаносця.

Замовником дослідження виступило Міноборони США. У військовому відомстві вирішили перевірити, наскільки стратегія щодо розвитку ВМС і Корпусу морської піхоти виправдана в плані витрат, «живучості» і проектованої сили. Як прототипи виступали кораблі, вже наявні в складі американського флоту, а також концепти у вигляді авіаносців «середнього» і «міні» класів. Аналітики RAND умовно розділили авіаносці на чотири класи:

  • CVN 8X – прообразом послужили авіаносці типу Gerald R. Ford, мають водотоннажність близько 100 000 т;
  • CVN LX – концепція авіаносця водотоннажністю 70 000 т. Такий корабель обійдеться флоту дешевше, але буде більш обмеженим за розміром авіакрила, а також запасу палива і боєприпасів для нього;
  • CV LX – концепт авіаносця водотоннажністю 40 000 т. Прообразом виступив УДК типу America. У порівнянні розглядалася версія авіаносця з атомною енергетичною установкою;
  • CV EX – концепт легкого авіаносця водотоннажністю 20 000 т.

За підсумками дослідження в RAND Corporation повідомили, що зараз і в доступному для огляду майбутньому оптимальним є варіант авіаносця CVN 8X (Gerald R. Ford). Корабель водотоннажністю 100 000 т здатний нести і підтримувати боєготовність близько 80 бойових літаків, що є достатнім для проекції сили згідно військової доктрини США. При цьому економія при виборі авіаносців класу CVN LX (70 000 т) не виправдана на увазі обмежених можливостей цих кораблів.

Порівняльна таблиця концептів авіаносців від RAND Corporation. rand.org

Формати авіаносців CV LX і CV EX в RAND визнали непрактичними в умовах поточної військової доктрини США. Авіаносці CV LX не володіють достатнім авіакрилом, в більшій мірі залежать від кораблів постачання і вимагають іншого підходу до формування авіаносних груп. Аналогічні висновки були зроблені і для концепції CV EX. При цьому в RAND Corporation вказують, що цей формат авіаносців має право на існування, але зажадає повного переформатування військово-морського флоту.

Результат пошуку зображень за запитом "авіаносець Gerald R. Ford (CVN-78)"

Нагадаємо, що авіаносець Gerald R. Ford (CVN-78) – найдорожчий корабель у світовій історії (його будівництво обійшлося військовому бюджету США майже в $ 13 млрд). Корабель був закладений 13 листопада 2009 року та спущений на воду 9 листопада 2013 року. Gerald R. Ford має 337 м в довжину, максимальну ширину 78 м, водотоннажність близько 100 000 т і розрахований на 90 літаків і вертольотів. Згідно з технічним описом, на кораблі розмістять літаки F-35, F / A-18E / F Super Hornet, EA-18G Growler, а також вертольоти MH-60R / S.

Gerald R. Ford стане першим в однойменної серії з десяти авіаносців нового покоління, що будуються для ВМС США. В американському військовому відомстві планують, що нові кораблі замінять авіаносці типу Nimitz, які знаходяться в експлуатації з 1975 року.

 

*При копіюванні матеріалів активне посилання на сайт обов’язкове.

*Точки зору авторів публікацій можуть відрізнятися від позиції редакції.

*Інформація публікується з відкритих джерел. Джерело:https://www.rand.org/

Продовжити читання ?
Реклама
Реклама
Реклама

Trending

Copyright © 2017 Військовий навігатор України