Зв'яжіться з нами

Cтатті

Українська армія чекає на нову потужну зброю: важливі деталі – Сергій Згурець про ракетний комплекс “Грім-2”

Опубліковано

на

На початку січня росЗМІ стурбувалися через відео, на якому демонструвалося випробування двигуна нового українського ракетного комплексу “Грім-2”. В Росії навіть почалися розмови про те, що цією зброєю ЗСУ начебто можуть знищити міст через Керченську протоку в окупований Крим.

Про те, як йде робота над “Громом-2”, коли приблизно українська армія може отримати таку зброю і чому розмови про її використання у нинішньому військовому конфлікті з РФ – провокації, в бліц-інтерв’ю “Апострофу” розповів директор інформаційно-консалтингової компанії Defense Express СЕРГІЙ ЗГУРЕЦЬ.

– Як ви вважаєте, коли чекати широкомасштабного виробництва ракетних комплексів “Грім-2”?

– Ми говоримо про заводські випробування одного з елементів комплексу. Скажімо так, одного зі ступенів твердопаливного двигуна. До проведення повномасштабних випробувань ще буде трохи більше часу, тому що ми маємо провести випробування ракети, комплексу, інших речей. Це все займе певний час. А широкомасштабне виробництво комплексу, за оптимістичними оцінками, може розпочатися через два роки.

– Чи може цей комплекс стати потужною українською зброєю у тій гібридній війні з Росією, яка зараз триває? Він робиться саме під конфлікт чи це нова потужна зброя для української армії?

– Цей комплекс виготовляється на замовлення іноземного замовника, враховуючи всі ті вимоги, які висунув закордонний покупець. На підставі цього комплексу може бути створений власний комплекс, який буде мати кращі тактико-технічні характеристики, і потенціал для цього буде цілком достатній.

Військові розраховують на те, що після вдалого завершення циклу випробувань і поставок партії для інозамовника це суттєво зменшить витрати на доопрацювання комплексу під вимоги українських військових, які вищі, ніж вимоги інозамовника.

ОТРК “Грім-2”Фото: mil.in.ua

– Тобто на сьогодні передчасно говорити, що це зброя для України?

– Про це ніхто й не говорить. Це комплекс, який виготовляється на підставах контракту для однієї з близькосхідних країн. Але це суттєво зменшує фінансові та технологічні ризики, пов’язані з розробкою цієї зброї, яка потрібна, власне, і Україні. І військові дійсно роблять ставку на цю систему озброєнь після завершення усіх робіт, пов’язаних з іншою країною.

– Наскільки потужною зброєю є комплекс “Грім-2”?

– Ця зброя потрібна нам тому, що на сьогодні найпотужнішим комплексом ЗСУ є радянський комплекс “Точка”, який стоїть на оснащенні нашої першої ракетної бригади.

Ракетний комплекс “Точка” має дальність до 120 кілометрів. Але він свого часу був розрахований для використання різних боєприпасів, включно з ядерною бойовою частиною та іншими речами, що передбачали можливість достатньо великого відхилення від цілі. Сьогодні у нас немає такої “далекої руки”, яка спроможна завдавати ураження противнику на великі відстані. І якщо ми говоримо, що комплекс “Вільха” виходить на дальність у 120 км, а в ідеалі ще трішки далі, то комплекс “Грім-2” має вийти на дальність 280 км у експортній версії. А у версії для власного використання він може мати і більшу дальність.

Тобто фактично цей комплекс буде першим, який буде спроможний вражати цілі на щонайменше вдвічі більшу дальність, а то й втричі, ніж ті зразки озброєнь, які на сьогодні є на оснащенні української армії. Це показник за дальністю.

Показники за точністю та потужністю, я думаю, будуть на порядок перевищувати ті показники, які на сьогодні пов’язані з комплексом “Точка”.

ОТРК “Грім-2”Фото: mil.in.ua

– В Росії виникла певна істерія щодо цього комплексу. Там вже почалися розмови, що ця зброя може вдарити по РФ. Зокрема, вони говорять, що цією зброєю можуть бути завдані удари по керченському мосту, яким Росія хоче з’єднати свою материкову частину з окупованим Кримом.

– Я не знаю, звідки беруться ці розмови. Це не зовсім так. Насправді йдеться про завершення певних етапів робіт, пов’язаних зі створенням комплексу для інозамовника. Це тривалий процес, пов’язаний з певними технологічними перешкодами та завданнями, які українська сторона вирішує. Такі комплекси створюються впродовж 7-10 років. Якби українська влада фінансувала цей проект з того часу, коли він заснувався, а цьому проекту щонайменше 12 років у різних версіях, то ця зброя вже була б. І вона дійсно була би спроможна виконувати ті завдання, про які ви говорите.

Під час початку війни ми вирішували ці завдання за рахунок комплексів “Точка” з усіма ризиками застосування, пов’язаними з тим, що цей комплекс мав купу технічних проблем. І не тільки з точністю, а й з тим, що не всі ракети долітали до цілей через те, що вони вже були старими, а їх ресурс не продовжувався.

До виконання бойових завдань комплекс “Грім-2” приступить після закупівлі Збройними силами, після відпрацювання їхніх можливостей. Лише після цього він потрапить на озброєння першої ракетної чи іншої бригади. І тоді вже можна буде говорити про використання його як бойового засобу.

До цього всі розмови про використання комплексу “Грім-2” як засобу боротьби в поточному конфлікті можна сприймати як провокаційні речі, які можуть створювати певне враження, що Україна намагається використати щось надзвичайно потужне у бойовому конфлікті, а техніка використання не є зрозумілою. Це коли ви говорите про мости та інші речі.

Ми говоримо про те, що впродовж короткого проміжку часу Україна за рахунок збільшеного фінансування цього проекту забезпечила завершення першого циклу робіт і зараз береться до іншого етапу робіт, пов’язаного зі створенням цієї зброї.

ОТРК “Грім-2”Фото: mil.in.ua

– Тобто ця вся істерія з Росії не має ніяких підстав?

– Я істерії з Росії не бачу, окрім того, що на окремих форумах є зневажливі оцінки цього комплексу, що виглядає смішно. Тому що ця зброя достатньо ефективна, і невелика кількість країн спроможна забезпечити повний цикл виробництва такої зброї. А ключове питання цього комплексу – повний цикл виробництва усіх компонентів, включно з твердим ракетним паливом, що є ключовим елементом цієї системи.

Паливо, система наведення – це ключове. А все інше – це, скажімо так, машина, яка доповнює цю складову.

Тобто створення власного циклу з виробництва ракетного озброєння з урахуванням власного палива – це те, що забезпечує нам підвищення потенціалу і по всіх інших зразках озброєнь, де є тверде паливо, яке треба замінювати на своє. Адже термін використання палива в різних ракетах – до 15 років. Зараз у нас всі ракети – зенітні ракети, ракети ППО, авіаційні – треба переоснащувати на інше паливо, аби забезпечити їхнє використання Збройними силами.

Так що питання щодо Росії – це скоріше їх нервова реакція на те, що в Україні здійснюються заходи, пов’язані з реальним підвищенням боєздатності оборонної промисловості, відтак – з поступовим підвищенням боєздатності української армії.

Cтатті

Українські військові можуть взяти Донбас за два тижні, питання – якими силами ударить Російська Федерація

Опубліковано

на

Українські Збройні сили можуть взяти під контроль окупований Донбас за два тижні, якщо Генштаб зупиниться на воєнному сценарії повернення територій.

Про це “5 каналу” розповів Юрій Гримчак, заступник міністра з питань тимчасово окупованих територій.

“За військового сценарію Донбас українські військові можуть взяти під контроль за два тижні. Питання тільки в одному – якими силами ударить Російська Федерація. Назустріч, збоку – не принципово. Я думаю, що такий варіант розробляється.

Ми, як нормальна держава, десь в Генеральному штабі плануємо карти – де, хто, куди і з якими силами. При цьому ми розраховуємо, і коли наші підуть вперед, і коли з того боку йдуть, – це нормальна робота Генштабу планувати можливий розвиток подій у найкращому або найгіршому варіантах”, – сказав Гримчак.

Заступник міністра з питань тимчасово окупованих територій впевнений, що непідконтрольні Україні території Донбасу можна повернути, якщо використати досвід Хорватії.

“Було два хорватських сценарію. Перший – Сербська Країна, де стояли війська ООН.Якщо розглядати такий сценарій, ми повинні завдяки нашим міжнародним партнерам отримати гарантії РФ, що вона не буде наступати назустріч нашим військам .

Другий – це приклад Східної Славонії. Це хорватський регіон, який контролювався сербами, куди зайшла миротворча місія ООН, була створена міжнародна тимчасова адміністрація, яка зробила фактично те ж саме, що ми хочемо зробити у нас – роззброїти бойовиків, і територія повернулася під контроль. Це той варіант, який на сьогоднішній день більш реалістичний”, – сказав Гримчак.

Введення миротворців ООН на Донбас може завершитися спротивом місцевого населення і новими провокаціями. Так вважає Георгій Тука, заступник міністра з питань тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб України.

*При копіюванні матеріалів активне посилання на сайт обов’язкове. 
*Точки зору авторів публікацій можуть відрізнятися від позиції редакції.
*Інформація публікується з відкритих джерел. https://gazeta.ua/articles/donbas/

Читати далі ...

Cтатті

“Настамнєт” вже не пройде – Росія стала агресором по закону

Опубліковано

на

Найголовніший принцип путінської війни – “настамнєт” і ми ні за що не відповідаємо

Після того, як президент Петро Порошенко підписав закон про реінтеграцію Донбасу, юридичний статус Росії в українському праві змінився. Сусідня країна стала агресором не тільки з точки зору оцінки її дій політиками або журналістами. Росія – “агресор в законі”, пише Віталій Портніков для espreso.tv.

Нарешті на правовому рівні речі названі своїми іменами. І нехай для цієї очевидної констатації знадобилося кілька років політичних дискусій і рік роботи над новим законом – проте сьогодні політики і дипломати країни-агресора обурюються і звинувачують Україну в усьому, в чому тільки можна звинуватити.

А чому, хочеться запитати? Чому російським пропагандистам не все одно, що написано в черговому українському законі?

Тому що головний сенс дій путінської Росії – це війна за повної відсутності відповідальності.

У Кремля немає ніякого бажання відповідати за наслідки своїх дій. Ось чому анексія Криму приписується міфічному прагненню населення півострова “возз’єднатися” з обшарпаною рідною гаванню. Ось чому окупація Донбасу – не окупація зовсім, а “повстання донецьких шахтарів”. Ось чому російські військові, які потрапляли в полон під час війни на Донбасі, виявлялися або звільненими зі збройних сил або просто такими, що заблукали на незнайомій місцевості.

Ось чому саме тоді, коли український закон про країну-агресора набув чинності, російське зовнішньополітичне відомство знову зреклося військовослужбовців, які були знищені американцями під час спроби захоплення нафтових родовищ в Сирії.

Найголовніший принцип путінської війни – “настамнет” і ми ні за що не відповідаємо. Дуже зручно. Якщо ми перемогли – так це Росія перемогла. А якщо нас розгромили – так це якихось там незрозумілих “добровольців” розгромили, Росія тут ні до чого.

Зручно для влади, представникам якої зовсім не хочеться опинитися на лаві міжнародного трибуналу. Зручно для обивателя, який може пишатися своєю обшарпаною гаванню і помічати тільки суцільні перемоги.

Це і є вищий прояв державного боягузтва – коли ми програємо, “настамнет”.

А закон, який так не подобається росіянам, стверджує зворотнє – Росія там є. І з цим незаперечним фактом керівництву країни-агресора та його союзникам в Україні і на Заході доведеться рахуватися.

*При копіюванні матеріалів активне посилання на сайт обов’язкове. 
*Точки зору авторів публікацій можуть відрізнятися від позиції редакції.
*Інформація публікується з відкритих джерел. https://espreso.tv/article/

Читати далі ...

Cтатті

Все, що ви завжди хотіли знати про українські оборонні розробки та боялись запитати

Опубліковано

на

Наші військові потребують оновлення запасів по всім напрямкам. Ситуація на сході країни змусила нас взятися за зброю та почати в екстреному режимі відбудовувати українську армію практично з нуля – Innovations Development Platform.

У зв’язку з цим виникає питання – що робити, коли катастрофічно бракує часу, необхідного для якісних змін в оборонній галузі? Коли нашим хлопцям з передової бракує елементарних знарядь та вже сьогодні потрібні рішення, здатні рятувати життя та забезпечувати безпеку народу України.

Є думка, що перемагати треба розумно, тобто із застосуванням нових технологій. Сила та потенціал – це важливо, але як показує досвід деяких держав, що подолали схожі труднощі – сила не головне.

У якості прикладу можна привести Ізраїль, який на сьогодні займає чи не найперше місце в світі у сфері інноваційних розробок та чи не найкращу систему національної безпеки.

Високотехнологічні рішення здатні надати нашим військовим перевагу, як у повітрі, так і на землі, допомагати у розвідці, надаючи більш точні дані про маневри техніки супротивника, налагоджувати швидкісний захищений зв’язок у тилу ворога, забезпечити надійний захист особового складу. Комплексний підхід та стратегічне використання інноваційних розробок, може, принаймні, стримати агресію сусіда та надати нам дорогоцінний час для нарощування потенціалу – якщо не втраченого, радянського, то хоча б свого власного, українського. Стосовно довгострокової перспективи – вбачається можливість реалізувати нашу давню амбіцію, стати сильною, європейською державою.

З квітня минулого року у Києві почала працювати агенція “Платформа Розвитку Інновацій”, мета якої є впровадження інноваційних оборонних розробок до стану готового продукту з потенціалом його запуску у серійне виробництво.

Сьогодні агентство веде активну роботу по залученню коштів у перспективні проекти, налагоджує зв’язки з українськими командами розробників задля подальшої співпраці, веде експертну роботу з вітчизняними науковцями та висококваліфікованими спеціалістами в оборонній сфері.

Серед уже відомих та існуючих розробок агенції – “Фантом”, безпілотний багатоцільовий транспортний засіб та бойовий модуль “Тайпан”, розроблений спільно з ДП ДГЗП “СпецТехноЕкспорт”

Безпілотники “Anser” та “Sparrow”, розроблені спільно з приватною одеською компанією “Спайтек”

Щодо проектів, які знаходяться у активній розробці – це “LimpidArmor”, нашоломна система кругового огляду. Система призначена для керування важкою технікою та дозволяє оглядати територію під кутом 360 градусів. “LimpidArmor” має усі шанси стати українським ноу-хау, так як, на даний момент готового світового аналогу не існує.

“Сканер Тіла Людини” – інший перспективний проект Платформи, який здатний виявляти метали, пластикові, керамічні, композитні матеріали, які можуть бути використані при виготовлені зброї та вибухівки. Завдяки своєму компактному розміру, Сканер легко маскується під побутові предмети.

“Гідроакустична станція” – це розробка для виявлення підводних диверсійних груп та інших морських об’єктів. Сканер будує трасу руху виявлених морських об’єктів, працює в активному та пасивному режимах. Це перша Станція у світі, яка поєднує в собі технології гідроакустики, сейсмоакустики та радіолокації. Дана розробка дозволяє вдвічі зменшити витрати на гідроакустичне обладнання.

Ознайомитись з іншими проектами, заповнити заявку розробника або розглянути умови співробітництва для інвесторів, можливо на офіційному сайті “Платформи Розвитку Інновацій”

Отже, казати про безперспективність української оборонної промисловості, поки що зарано. Деінде з’являються освічені люди, підприємці, професійні команди зі сміливими та обґрунтованими ініціативами. Звісно, вони потребують нашої підтримки на різних рівнях – починаючи з надання реальних технологічних ідей та інвестицій в їх реалізацію, закінчуючи реформою у правовому полі і створення системи пільг для подібних новаторів.

 Innovations Development Platform

*При копіюванні матеріалів активне посилання на сайт обов’язкове. 
*Точки зору авторів публікацій можуть відрізнятися від позиції редакції.
*Інформація публікується з відкритих джерел.  Innovations Development Platform.

Читати далі ...

Trending