Зв'яжіться з нами

Політика

У РФ стурбовані планами щодо реінтеграції Донбасу з урахуванням хорватського досвіду

Опубліковано

на

У Міністерстві закордонних справ (МЗС) Росії назвали “непродуктивними та недоречними” кроками плани України запозичити хорватський досвід реінтеграції непідконтрольних територій.

Про це повідомляється на офіційному сайті МЗС РФ.
 
“Звернули увагу на виголошені за підсумками хорватсько-українських переговорів на рівні голів урядів у Загребі заяви щодо планів активізації діяльності створеної в жовтні 2016 року в уряді Хорватії робочої групи зі співробітництва з Україною, націленої на передачу Києву хорватського досвіду “мирної реінтеграції окупованих територій “, який нібито можливо застосувати до Донецька і Луганська. Змушені знову підкреслити непродуктивність і недоречність подібних кроків, що аж ніяк не сприяють врегулюванню українського конфлікту”, – йдеться в коментарі.
Результат пошуку зображень за запитом "HRVATSKA BLJESAK"
У МЗС РФ висловили жаль, що “в Загребі наразі вважають за краще просувати “доморощені” паралельні структури замість закликів до активізації діалогу в механізмах Тристоронньої мінської контактної групи”.
 
Раніше прем’єр-міністр України Володимир Гройсман заявив, що Україна планує використовувати досвід Хорватії в процесі реінтеграції Донбасу.

Колишню югославську республіку Хорватію часто наводять в Україні як приклад успішного вирішення проблеми сепаратизму.

Застосуємо Хорватський досвід в Україні?

Хорватії вдалося домогтися успіху з ряду причин, і ті умови, які сприяли там перемоги над сепаратизмом, в Україні, на жаль, не досягнуто. Давайте зупинимося на цьому детальніше:

1. Хорватія використовувала перемир’я, підписане у 1992 році, в якості необхідного перепочинку перед вирішальним ривком 1995 року, і використала виграний час на власне посилення. Весь цей час в країні проводилися необхідні реформи, а всі сили держави були кинуті на створення потужної, боєздатної армії. Поки сербські парамілітарні формування займалися мародерством і розкладалися, Хорватія створила збройні сили, проти яких у сербів не було шансів встояти. Думається, немає сенсу пояснювати, що Україна провела два останніх роки з куди меншою користю для економіки. І поки в тилу повсюдно панують корупція і безлад, про повторення хорватського сценарію мріяти рано.

2. Хорватія диктувала свої умови мирної інтеграції сепаратистам з позиції сили, Україна підписала мінські угоди, перебуваючи в позиції слабкого, коли її армія відступала під натиском ворога. Тому мінські угоди містять ряд невигідних для України умов, на які хорватська сторона ніколи б не пішла.

3. Східна Славонія – єдиний сербський район, який був інтегрований до складу Хорватії мирно – погодилася на хорватські умови миру після того, як Загреб продемонстрував силу і довів, що здатний зачистити сербів з допомогою силової операції. Мирній інтеграції передував розгром сербів у Кнінській країні і Західній Славонії. Тому “мирна інтеграція” залишків Республіки Сербська Країна за фактом була капітуляцією сепаратистів. Просто слово “капітуляція” вирішили не озвучувати, щоб не дратувати і не ображати тих, хто програв. Як відомо, українцям пропонується абсолютно інший сценарій, який передбачає збереження в ОРДЛО нинішніх порядків і надання їй широкої автономії, а не повернення до українського законодавства.

4. Хорватія віддала лідерів сепаратистів під суд у Гаазі. Президенти РСК Мілан Бабіч і Мілан Мартіч були засуджені на 13 років (у 2006 році покінчив із собою у в’язниці) і 35 років ув’язнення відповідно. Україні ж пропонується змінити заради сепаратистів Конституцію і легалізувати лідерів ДНР і ЛНР. Про їх екстрадицію до Гааги мова поки не йде. Крім того, ті лідери сепаратистів, які вже відійшли від справ, переховуються в Росії, яка не збирається видавати їх міжнародному трибуналу.

5. Вибори в мирно інтегрованій Східній Славонії в 1997 році пройшли по хорватським законам тільки після роззброєння парамілітарних формувань, при цьому Загреб сам визначав, які сили можуть брати в них участь. До участі у виборах також були допущені хорватські біженці і переселенці, які могли голосувати в інших містах, а ось сербам необхідно було отримати хорватське громадянство, щоб голосувати. В Україні ж поки що взагалі ніхто не уявляє собі, як проводити вибори в ОРДЛО. Але роззброюватися парамілітарні формування ДНР і ЛНР відмовляються, а лідер ДНР Захарченко вже заявив, що не допустить до місцевих виборів українські партії.

6. Жителі ОРДЛО вже мають українські паспорти і отже, мають право на українські соцвиплати і пенсії, за якими їздять кожен місяць на підконтрольну Києву територію. Таким чином фінансовий стимул для повернення прихильників Новоросії в Україну відсутній. Жителі Донбасу часто отримують дві пенсії від України і від Росії, і живуть за принципом “Нас і тут непогано годують”. Україна добровільно погодилася утримувати за свій рахунок тил супротивника, тому не може розраховувати на той результат, якого змогли досягти хорвати.

7. Через корупцію, низький рівень життя та відсутність реформ в Україні, жителі ОРДЛО не мають особливого бажання повернутися в Україну. У той же час розрив між рівнем життя в Хорватії і РСК стрімко збільшувався, невизнані території не отримували істотної фінансової підтримки ззовні і занурювалися в хаос і безпросвітність, через що багато сербів були згідні хоч на якийсь порядок.

8. В Україні основоположним є російський фактор. В ОРДЛО  є маріонетковими структури РФ, за спинами яких стоїть найпотужніша військова держава. За сербськими сепаратистами в Хорватії стояла лише маленька, ослаблена санкціями і бездарною політикою Мілошевича Югославія, яка розпадалася і здригалася від внутрішніх конфліктів.

Таким чином, для того, щоб повторити позитивний досвід хорватів, українцям для початку необхідно засвоїти, що головною умовою їх перемоги були не стільки армія озброєння, скільки політична воля, об’єднання всієї нації навколо однієї спільної мети і колосальне бажання перемогти. На перемогу в Хорватії працювали як військові, так і політики. І ця перемога кувалася не тільки на фронтах, але і в кабінетах міністрів, які змогли побудувати успішну економіку і зміцнити тил.

Україні ж про подібну консолідацію поки що залишається лише мріяти. Занадто глибока структурна криза, що охопила державу. І очевидно, що до вирішення внутрішніх проблем, говорити про перемогу на фронтах вкрай передчасно. Тому альтернатива, яка є зараз, невелика – погоджуватися на невигідні умови Мінська, або потихеньку саботувати їх, підводити ситуацію до замороження конфлікту.

Автор:Денис Казанскій

PS: Хорватія і Україна пов’язані не тільки аналогіями сучасної історії, але й спільним походженням. Слов’яністи різних країн, хорватські та українські історики, що вивчають дорюриківську історію України, констатують, – хорвати прийшли на Балкани в VII столітті з території Західної України у часи існування Великої Хорватії від Дніпра до Берліна (старослов’янською – “болото”). Засновниками Києва, згідно легенди були три брати Кий, Щек, Хорив та їхня сестра Либідь.

*При копіюванні матеріалів активне посилання на сайт обов’язкове.
*Точки зору авторів публікацій можуть відрізнятися від позиції редакції.
*Інформація публікується з відкритих джерел.

Новини

Трамп підписав оборонний бюджет із $350 мільйонами для України

Опубліковано

на

Президент США Дональд Трамп у вівторок підписав закон про оборонний бюджет США на 2018 фінансовий рік, який передбачає виділення $350 млн у вигляді військової допомоги Україні, включаючи летальне озброєння.

Церемонія підписання відбулася у вівторок у Білому домі.

“Цей історичний законодавчий акт демонструє нашу непохитну відданість чоловікам і жінкам у формі, найбільшій у світі військовій силі, і ми зробимо її кращою, ніж раніше”, – наголосив Трамп у своїй промові перед підписанням закону, назвавши його “надзвичайно важливим” для країни.

Як повідомлялось раніше, законопроект з оборонним бюджетом для Пентагону обидві палати американського Конгресу узгодили на початку листопада.

“Закон дозволяє виділення $350 млн для надання Україні допомоги в галузі безпеки, включаючи оборонну летальну допомогу”, – зазначається у документі.

При цьому уточнюється, що закон містить обмеження щодо виділення принаймні половини цих коштів, поки глава Пентагону не підтвердить, що Україна вжила значних заходів для реалізації інституційної реформи у сфері оборони.

Загалом же, для протидії російській агресії оборонний бюджет США на 2018 фінансовий рік передбачає виділення $4,6 млрд в межах Європейської ініціативи стримування для підтримки союзників НАТО та посилення оборонного потенціалу США в Європі.

Крім того, передбачається виділення $100 млн в рамках Європейської ініціативи запобігання загрозам в рамках оборонних програм для країн Балтії. Документ також уповноважує виділити $58 млн для відповіді на порушення Росією договорів про скорочення озброєнь.

*При копіюванні матеріалів активне посилання на сайт обов’язкове.
*Точки зору авторів публікацій можуть відрізнятися від позиції редакції.
*Інформація публікується з відкритих джерел.

Продовжити читання ?

Новини

Росія розмістить “Іскандери” в Східній Прусії на постійній основі

Опубліковано

на

Міністерство оборони Росії готується до постійного розміщення в Калінінградській області (анексована в Німеччини Східна Прусія) оперативно-тактичних ракет “Іскандер-М”.

Раніше ці ракети розміщувалися в найзахіднішому регіоні Росії “на тимчасовій основі”, пише “Радіо Свобода” з посиланням на російські ЗМІ.

Так, газета “Красная звезда”, що видається Міністерством оборони Росії, повідомила, що бригадний комплекс ракет “Іскандер” нещодавно переданий ракетному з’єднанню Західного військового округу.

Результат пошуку зображень за запитом ""Искандер-М""

Очікується, що перед постановкою “Іскандерів” на бойове чергування в початку 2018 року будуть проведені тактичні навчання з реальними пусками ракет.

Прес-секретар НАТО Оана Лунджеску заявила, що розміщення ракет, здатних нести ядерні заряди, поблизу кордонів країн НАТО не сприятиме зняттю напруги. У Брюсселі сподіваються, що Росія надасть більше інформації про свої плани.

Тим часом у Міністерстві закордонних справ Польщі знову висловили стурбованість у зв’язку з мілітаризацією Калінінградській області (анексована в Німеччини Східна Прусія), яка триває вже кілька років.

*При копіюванні матеріалів активне посилання на сайт обов’язкове.
*Точки зору авторів публікацій можуть відрізнятися від позиції редакції.
*Інформація публікується з відкритих джерел.

Продовжити читання ?

Історія

Цей день в історії: Всеукраїнський референдум щодо незалежності України

Опубліковано

на

Більше 90% відсотків громадян України, що 1 грудня 1991 року взяли участь в референдумі, висловилось за незалежність другої за значенням республіки СРСР. Одночасно з референдумом проводились і президентські вибори, на яких перемогу здобув Леонід Кравчук, в недалекому минулому секретар ЦК Компартії України. За нього проголосувало більше 61% виборців.

24 серпня 1991 року відкрилась позачергова сесія Верховної ради України, на якій було розглянуто питання про політичну ситуацію в республіці і прийнято Постанову та Акт про проголошення незалежності України, затверджені конституційною більшістю (за Постанову – 321, за Акт – 346 з 450 голосів). У результаті Україна стала незалежною демократичною державою з неподільною та недоторканою територією, на якій є чинними лише власні Конституція, закони і постанови уряду. З метою підтвердження Акта сесія вирішила провести 1 грудня республіканський референдум.

Це викликало спротив з боку Росії – 26 серпня прес-секретар президента РРФСР Бориса Єльцина заявив, що у випадку припинення з нею союзницьких відносин Росія залишає за собою право про перегляд кордонів, що суперечило російсько-українському договору від 19 листопада 1990 року. 29 серпня 1990 року в результаті дводенних переговорів з російською делегацією, що прибула до Києва на чолі з віце-президентом Олександром Руцьким, було прийнято комюніке, що підтверджувало територіальну цілісність сторін і непорушність їх кордонів.

1 грудня на виборчі дільниці прийшло близько 32 мільйонів громадян (84% внесених у списки), з них майже 29 мільйонів (90.35%) підтвердили Акт проголошення незалежності України. 5 грудня 1991 року Верховна рада України прийняла звернення “До парламентаріїв і народів світу”, в якому наголошувалось, що договір 1922 року про утворення СРСР Україна вважає стосовно себе недійсним і недіючим.

Результат пошуку зображень за запитом "Всеукраїнський референдум щодо незалежності України"

Не було жодного регіону, жодного населеного пункту, де ідея незалежності України не знайшла б підтримки більшості громадян. Зокрема, в Криму за незалежність проголосували 54,19 відсотка громадян, у Севастополі – 57,07 відсотка, у Донецькій, Луганській, Одеській та Харківській областях волю до власної держави виявили понад 80 відсотків громадян. В Івано-Франківській, Львівській, Тернопільській, Волинській, Рівненській, Житомирській, Київській, Хмельницькій, Черкаській, Вінницькій областях «за» проголосували більш як 95 відсотків громадян.

На президентських виборах, котрі проводились цього ж дня, 20 мільйонів виборців віддали свої голоси за Леоніда Кравчука, котрий став першим всенародно обраним Президентом України. Демократична опозиція колишньому чільному функціонеру Компартії не змогла виробити єдиної виборчої стратегії, і найбільш реальний суперник Кравчука лідер Народного руху України В’ячеслав Чорновіл отримав підтримку 7.4 мільйонів виборців (23.3%).

Результат пошуку зображень за запитом "Всеукраїнський референдум щодо незалежності України"

Втретє за 350 років нашої героїчної і водночас трагічної історії – від Визвольної війни середини ХVІІ століття – Україна здобула самостійність. Саме Всеукраїнський референдум наділив прийнятий Верховною Радою Акт проголошення незалежності України тією юридичною силою, яка дозволила ствердити: Радянський Союз як об’єкт міжнародного права перестав існувати, а на політичній карті світу з’явилася нова незалежна держава – Україна. Вже наступного дня, 2 грудня 1991-го незалежність України визнали Польща і Канада, 4 грудня – Литва і Латвія.

5 грудня на урочистому засіданні Верховної ради Леонід Кравчук склав присягу народові України. Цього ж дня Головою Верховної ради обрано Івана Плюща.

Результатів референдуму затамувавши подих чекали не тільки самі українці, але й цілий світ – у столицях головних міжнародних гравців планети чудово розуміли, що доля Союзу вирішується в Україні, адже, незважаючи на проголошення Україною незалежності, уже начебто демократична Росія не полишала надій втягнути її до чергового «оновленого союзу». «Не підтримати незалежність означає підтримати залежність», – таким був головний аргумент тих, хто бачив майбутнє своєї батьківщини тільки у незалежному статусі.

 

*При копіюванні матеріалів активне посилання на сайт обов’язкове.

*Точки зору авторів публікацій можуть відрізнятися від позиції редакції.

*Інформація публікується з відкритих джерел.

Продовжити читання ?
Реклама
Реклама
Реклама

Trending