Зв'яжіться з нами

ВПК

Фахівці Державного науково-випробувального центру Збройних Сил України про бронеавтомобілі вітчизняного виробництва

Опубліковано

на

У великому переліку зразків озброєння та військової техніки, які останніми роками тестували на «профпридатність» фахівці Державного науково-випробувального центру Збройних Сил України (ДНВЦ ЗСУ), значне місце посідають спеціалізовані бронеавтомобілі вітчизняного виробництва

Досвід локальних збройних конфліктів останніх десятиліть підтверджує велику потребу в забезпеченні військ мобільними та водночас захищеними транспортними засобами. Ідеться про спеціалізовані броньовані автомобілі

Зазвичай вони виконують завдання щодо перевезення особового складу, вогневої підтримки дій тактичних спеціальних, розвідувальних та мобільних груп, які перебувають у відриві від основних сил, а також виконують спеціальні, розвідувальні й пошуково-рятувальні завдання. Багато про їхні характеристики, переваги та вади можуть розповісти фахівці ДНВЦ ЗСУ, бо саме перед тим, як ті автомобілі надійдуть у війська, вони їх всебічно випробовують.

— Починаючи з 2015 року, представники ДНВЦ ЗСУ в складі комісій та випробувальних бригад регулярно проводять оцінювання бойових, технічних та експлуатаційних характеристик військової техніки, котру постачають або приймають на озброєння Збройних Сил України, — розповів керівник центру полковник Володимир Башинський. — Щоб забезпечити потреби ЗС України, наші фахівці здійснили випробування таких спеціалізованих броньованих автомобілів: «Дозор-Б», «Козак-001», «Козак-2», «Козак-3», Renault Sherpa Light Scout, КрАЗ Shrek, КрАЗ Feona тощо.

Залежно від завдань та призначення бронеавтомобілів базою для їх створення стають шасі автомобілів підвищеної прохідності із колісною формулою 4х4, з вантажопідйомністю до 4 т і вантажних автомобілів підвищеної прохідності з колісними формулами 4х4, 6х6, із вантажопідйомністю до 20 т і 8х8 та 10х10, із вантажопідйомністю до 100 т.

Відповідно до конструктивних особливостей, які визначаються масо-габаритними та вантажними можливостями, розрізняють три типові групи сучасних зразків спеціалізованих броньованих автомобілів: легкі, середні й важкі. Перші два типи платформ пристосовані для перевезення десанту. Їх оснащено переважно автоматичною трансмісією, незалежною підвіскою, що забезпечує їм високу прохідність в умовах бездоріжжя. Максимальна швидкість легких і середніх броньованих автомобілів перебуває у межах 90–130 км/год, тоді як важкі можуть розвивати швидкість тільки до 90 км/год. На легкі платформи зазвичай монтують стрілецьку зброю різного калібру, протитанкові керовані ракетні комплекси, зенітно-ракетні комплекси та інше обладнання. До цього типу бронеавтомобілів належать українські «Дозор-Б», «Тритон-01», «Когуар» та інші. На середні платформи (усі модифікації «Козака», КрАЗ Shrek та КрАЗ Feona, «Варта») уже можуть установлювати різноманітні артилерійські та інші системи озброєння. Важкі платформи (КрАЗ Т17.0ЕХ) призначені переважно для монтажу комплексів озброєння та виконання логістичних завдань.

За словами помічника провідного інженера, випробувача відділу з оцінювання характеристик озброєння та військової техніки ДНВЦ ЗСУ майора Володимира Боярова, технічні завдання для виробників броньованих автомобілів для забезпечення потреб Збройних Сил формують відповідно до Національного стандарту України, з урахуванням вимог чинних нормативно-технічних документів і досвіду здійснення антитерористичної операції на Донбасі. Якщо сказати простіше, то залежно від призначення сучасний бронеавтомобіль, який має підсилити наше військо, повинен мати високі тягово-швидкісні властивості та прохідність, достатню автономність під час застосування, необхідне спеціальне устаткування й ефективні засоби ураження противника, і головне — забезпечувати надійний захист від куль та мінно-вибухових пристроїв екіпажу, десанту, озброєння та майна, котре перевозять, його основних вузлів та агрегатів.

Для здійснення випробувань (державних або визначальних відомчих) науковці розробляють спеціальні методики оцінювання технічних, експлуатаційних та інших характеристик визначеного зразка військової техніки. Ці методики забезпечують виконання Програми випробувань. Випробування здійснюють протягом кількох етапів. Спочатку відбуваються ті етапи, які виключають можливість пошкодження та руйнування дослідного зразка.

Безумовно, найінформативніший результат дають державні випробування, що проводяться для прийняття зразка військової техніки на озброєння. І це не дивно, адже їх здійснюють за розширеною програмою, і вони тривають протягом довгого часу. Торік такі випробування впродовж п’яти місяців проходив спеціалізований броньований автомобіль «Козак-2» виробництва НВО «Практика». За час випробувань бронеавтомобіль пройшов близько 10 000 км як дорогами загального користування, так і бездоріжжям. Створений на повнопривідному шасі Iveco Cargo, завдяки високому кліренсу автомобіль упевнено долав важкопрохідні ділянки місцевості: круті підйоми-спуски, глибокий пісок і сніг, водні перешкоди. До речі, цей бронеавтомобіль зміг подолати більше 1000 км на одній заправці. Укомплектований потужним, 280 к. с., з об’ємом 5,9 л італійським турбодизельним двигуном Iveco Tector, «Козак-2» може розвивати швидкість до 70 км/год по горбистій місцевості, на шосе — до 100 км/год. Середні витрати пального — 23 л на 100 км пробігу дорогами загального користування. Перевагою автомобіля «Козак-2» також вважають його надійну балістичну стійкість і протимінний захист, який забезпечує особлива конструкція днища, що має V-подібну форму. Наприклад, унаслідок підриву під днищем бронеавтомобіля 6 кг заряду в тротиловому еквіваленті датчики, розташовані на манекені, розміщеному всередині автомобіля, не зафіксували критичних перенавантажень. Також бронеавтомобіль обладнано бронебаштою з 12,7 мм кулеметом. Передбачено й можливість ведення вогню з ручної автоматичної зброї через бійниці бронемашини.

Майор Володимир Бояров вважає, що під час випробувань військової техніки, яка невдовзі має підсилити наші підрозділи на Сході країни, не може бути дрібниць. Адже прискіпливість у оцінюванні експлуатаційних характеристик автомобіля на випробувальних полігонах у реальних бойових умовах стане запорукою його надійності. Він пригадує, що під час випробувань експериментально було доведено доцільність оснащення коліс бронеавтомобілів системою автоматичного регулювання тиску повітря в шинах та їх підкачування. Крім того, підтверджено ефективність обов’язкового встановлення на його колісні диски спеціальних пластикових докаток (до цього вони були лише додатковою опцією), які дають змогу бронеавтомобілю зберігати рухливість за умови пошкодження шин. До речі, на випробуванні з їхньою допомогою бронеавтомобіль подолав на повністю спущених шинах відстань у 10 км. А на війні це може врятувати не одне життя.

Андрій ЛИСЕНКО

 

5488_p_15_img_0002За словами провідного інженера-випробувача відділу комплексних оцінок сертифікації та випробувань озброєння та військової техніки ДНВЦ ЗСУ майора Антона Козира, відповідно до Національного стандарту України, залежно від стійкості броні до впливу засобів ураження, розрізняють сім класів (з урахуванням класу 1-А) захисту спеціалізованих броньованих автомобілів. Максимальний з них — шостий. Він повинен забезпечувати захист від гвинтівкового боєприпасу калібру 7,62 мм із бронебійною кулею з дистанції 10 метрів. Саме так у спеціальній лабораторії перевірялась балістична стійкість броні спеціалізованого броньованого автомобіля «Козак-2».

Також при проектуванні сучасних броньованих автомобілів підвищення їх протимінного захисту досягається:

  • зміною направлення ударної хвилі вибуху, завдяки особливій конструкції днища, що має V-подібну форму;
  • зміцненням конструкції днища, з урахуванням його можливих деформацій та руйнувань,
  • встановленням всередині бронеавтомобіля додаткових захисних оболонок та «протимінних» сидінь.

 

*При копіюванні матеріалів активне посилання на сайт обов’язкове. *Точки зору авторів публікацій можуть відрізнятися від позиції редакції. *Інформація публікується з відкритих джерел.

Джерело:http://na.mil.gov.ua

Cтатті

Як Одеса поновлює статус центру літакобудування

Опубліковано

на

У складальному цеху Одеського авіаційного заводу напружена пора – готують один за одним до льотних випробувань багатоцільові літаки Y1″Дельфін”. Налагодженням випуску крилатих машин місцеві авіабудівники, власне, поновили призабутий статус Одеси – одного з ключових центрів літакобудування України. Адже ще донедавна їх іменували авіаремонтниками, а саме підприємство, що входить до кластера “Укроборонпрому”, – ДП “Одесаремсервіс”.

СТОЛІТНЯ ТРАДИЦІЯ ЛІТАКОБУДУВАННЯ

На старті 21 століття про славетний бренд нагадав піднятий у небо над Одесою літак “Анатра-2” – відновлена копія того самого літака-розвідника “Анатра Анасаль”, який серійно випускали одеські авіабудівники у 1916 році. Після відзначення 90-річниці літака одеської марки згадали і про перший “Аероклуб”, першу “Школу пілотів”, перший політ у 1910 році на французькому аероплані “Фарман IV” відважного авіатора Михайла Єфімова, відкриття у 1911 році майстерні під гучною назвою “Завод аеропланів Анатра” та аеродрому, який досі називають “Шкільним”.

Якщо в 1911 році у небо над Одесою піднялись всього 7 літальних апаратів, а в наступному – 20 аеропланів “Фарман-IV” і “Блеріо”, то уже через п’ять років – місцеві авіабудівники вийшли на щомісячний випуск 80 крилатих машин одеської марки.

Пам'ятник Анатра Анасаль
Пам’ятник Анатра Анасаль

Через сто років їх нащадки взялись відроджувати славні традиції літакобудування. Розпочали з модернізації навчально-тренувального реактивного літака “Л-39С” чеського виробництва. Ось як про це розповідає гендиректор авіазаводу Віталій Юхачов:

“Зважаючи на актуальність підготовки військових льотчиків, керівництво Міноборони України прийняло рішення передати нашому заводу партію літаків “Л-39С”, що є симуляторами винищувачів “МіГ-29″ і Су-27”, для здійснення їх комплексної модернізації. Експерти виходили з того, що реактивний “Л-39С” можна “навчити” симулювати політ на “МіГ-29″ у бойовій обстановці – як при перехопленні цілі, так і в повітряному бою, включно зі стрільбою і бомбометанням по наземних цілях. І наші конструктори, технологи, виробничники успішно реалізували доведене завдання”, – зазначив Юхачов.

Л-39М
Л-39М “Альбатрос”

Більш того, після передачі Збройним Силам України модернізованих “Альбатросів”, як ще називають “Л-39М”, ми ініціювали випуск “з нуля” сучасного навчально-тренувального літака Y1 “Дельфін”. Оскільки потужності підприємства дають змогу реалізувати цей перспективний проект. Ідея заводчан знайшла підтримку, було розроблено техдокументацію, і після схвалення проекту наше підприємство приступило до випуску перших десяти одномоторних літаків.

“ДЕЛЬФІНИ” СТАЮТЬ НА КРИЛО НАД ОДЕСЬКОЮ ЗАТОКОЮ

“Y1 “Дельфін” – не просто результат запровадження у практику новітніх технологій літакобудування. Випуск цієї машини, переконаний Юхачов, “крок уперед у справі підготовки льотчиків, оскільки вона якнайкраще підходить для здійснення курсантами перших польотів. На цих літаках у них є можливості вдосконалити навички пілотування на малих висотах, а для більшої безпеки польотів на “Дельфіні” встановлена спеціальна система порятунку – в разі нештатної ситуації є змога приземлитись на парашуті”.

фото Укроборонпрому
Y1″Дельфін”. Фото: Укроборонпром

Із заступником гендиректора – головним конструктором ДП “Одеський авіазавод” Валентином Гостіщевим кореспонденти Укрінформу зустрілись у складальному цеху підприємства, де спеціалісти інженерно-технічних служб тестували різні системи “Дельфіна”, готуючи його до льотних випробувань.

– Протягом грудня, – поділився Гостіщев найближчими планами, – відправляємо на випробування небом двох “Дельфінів”, що проходять зараз, як бачите, тестування систем у межах передпольотної підготовки. Ще чотири машини – на потоці, на різних стадіях готовності. Але так само успішно просуваються, згідно з графіком, до фінішного етапу – на злітно-посадкову смугу аеродрому”.

“Якщо будуть нові замовлення, звісно, зможемо їх у стислі строки виконати, – зауважив заступник гендиректора. – Адже “Дельфін” успішно пройшов державні випробування і сертифікований для польотів. Завод володіє сучасною технічною базою, конструкторською документацією, причому в разі потреби наші фахівці спроможні внести зміни для кращого виконання тих чи інших техзавдань.

За словами Гостіщева, “поки що літак застосовується передусім при підготовці кадрів цивільної авіації, наприклад, курсантів Кіровоградської льотної академії та інших вишів. Але ми вважаємо, що літак можна успішно застосовувати і на початковому етапі тренувань курсантів та льотчиків Збройних Сил України, а також для здійснення, приміром, моніторингу прикордонних зон, участі в пошуково-рятувальних операціях і багатьох інших заходах. Зараз конструктори заводського ОКБ-2 під керівництвом Володимира Устенка продовжують роботу над створенням спеціалізованих версій цього повітряного судна”.

– Шкода, виїжджаю зараз у відрядження, – додав заступник гендиректора, – тож обмаль часу, аби розповісти про низку переваг цього перспективного літака. Втім, докладніше про реалізацію нашого спільного проекту можуть розказати керівник Дослідно-конструкторського бюро Володимир Устенко та провідний конструктор Людмила Чернікова.

– “Дельфін” – дуже надійне і маневрене повітряне судно, – продовжив Устенко, – я б сказав, що у п’ятому океані він почувається так упевнено, як дельфін у відкритому морі, дозволяючи льотчику виконувати фігури складного і вищого пілотажу та забезпечуючи курсантам успішне опанування основ сучасного швидкоплинного повітряного бою, включно з виходом зі штопора. Літак може оснащуватися бортовим обладнанням, як на базі традиційних аналогових приладів, так і сучасним цифровим, яке отримало назву “скляна кабіна”.

На думку керівника ОКБ-2, важливо й те, що молоді пілоти мають змогу відпрацювати всі елементи зльоту-посадки, включно з випуском і прибиранням стійки шасі, чого не забезпечують інші літаки цього класу. Наприклад, легкомоторний літак ХАЗ-30 виробництва Харківського авіаційного промислового підприємства. Крім того, оснащений “Дельфін” надійним двигуном від французької компанії Societe de Motorisations Aeronautiques, яка входить у масштабний авіа-конгломерат Safran SA і постачає двигуни та авіоніку для лайнерів компаній Boeing та Airbus.

– Цікаво, що при укладенні контракту на постачання двигунів компанією Societe de Motorisations Aeronautiques, – зауважив керівник ОКБ-2, – ми пересвідчились, що саме ця фірма надсилала свої двигуни і для комплектації аеропланів одеських марок 100-річної давності.

Втім, плануємо найближчим часом оснастити літак турбогвинтовим двигуном АІ-450С виробництва вітчизняних компаній “Івченко Прогрес” і “Мотор Січ”, у якому застосована новітня система управління паливом двигуна. Хочемо, щоб у перспективі літак комплектувався виключно українськими вузлами й агрегатами, і учасники перемовин уже вийшли на завершальний етап.

ПОВІТРЯНЕ ТАКСІ З ОДЕСИ ДО КИЄВА

У свою чергу, провідний конструктор Чернікова звернула увагу на те, що обійдеться новий літак компанії-замовнику чи організатору послуг “Повітряне таксі” в $350 тисяч – у півтора рази дешевше порівняно з імпортними аналогами, яким він не поступається за технічними параметрами. Завдяки потужному двигуну “Дельфін” спроможний розганятися до 385 км/год і здійснювати на висоті 3 тисячі метрів безпосадочні польоти на відстань 1320 кілометрів, тобто здатний подолати відстань з Одеси до Харкова чи Києва і повернутися назад. До того ж на літаку встановлений двигун дизельного типу, що спалює пального стільки ж, як легковий автомобіль – з розрахунку 16 літрів на сто кілометрів.

“Ми вважаємо, що саме реалізація проектів ОКБ-2 має вирішальне значення для перспектив розвитку авіазаводу, – зауважила Чернікова, – бо зростатиме ринок послуг “бізнес-джет” або “повітряних таксі”. А це теж одна із спеціалізацій розробленого нами й поставленого на потік “Дельфіна”. Літак розрахований на чотирьох осіб – пілота і трьох пасажирів або членів екіпажу, в залежності від необхідності. У тому разі, якщо пасажирів троє, подолання значної відстані обійдеться коштом, еквівалентним приблизно в $100″.

Уже зареєстрована одеська авіакомпанія, що готується надавати послуги повітряного ВІП-таксі для представників ділових кіл і в тих випадках, коли виникає необхідність здійснення екстреної поїздки до столиці чи в одну з віддалених областей.

Звісно, налагодження випуску легкомоторних літаків Y1 “Дельфін” – лише один із напрямків діяльності Одеського авіазаводу, що входить до кластеру ДК “Укроборонпром”. Паралельно з виконанням значних обсягів ремонтних робіт, заводчани розгорнули серійне виготовлення деталей скління винищувачів і навчально-тренувальних літаків, успішно реалізують програму імпортозаміщення, завдяки чому чистий дохід від реалізації продукції та послуг підприємства досяг торік понад 220 мільйонів гривень, а середня зарплата працівників підприємства перевищила 9 тисяч гривень.

Отож поява у небі над Одеською затокою легкомоторного літака Y1″Дельфін” повернула Одесі славетний бренд центру літакобудування. Чи утримається повітряне судно у небесах півтора десятиліття, як удалося первістку авіазаводу аероплану “Анатра Анасаль”, що давно став експонатом празького музею, покаже час.

Михайло Аксанюк

*При копіюванні матеріалів активне посилання на сайт обов’язкове.
*Точки зору авторів публікацій можуть відрізнятися від позиції редакції.
*Інформація публікується з відкритих джерел.

Продовжити читання ?

Cтатті

«Тритон-01» змагається за місце в лавах ЗСУ

Опубліковано

на

Серед розмаїття військової техніки, яку останніми роками створили вітчизняні конструктори, з’явився ще один цікавий зразок. Мова про легкоброньовану платформу «Тритон», яка нині здатна успішно виконувати завдання на суходолі. Проте виробник запевняє, що незабаром вона стане плавучою.

Цей зразок колісної бронетехніки вітчизняного виробництва нещодавно допустили  до підконтрольної експлуатації в ЗС України.

Уперше демонстраційний зразок легкоброньованої платформи «Тритон», вироблений на ПАТ «Завод «Кузня на Рибальському», презентували широкому загалу ще наприкінці 2015 року на Міжнародній спеціалізованій виставці «Зброя та безпека». Торік «Тритон-01» пройшов визначальні відомчі випробування, а нещодавно його допустили до підконтрольної експлуатації в ЗС України.

— Під час визначальних відомчих випробувань виникло питання, до якої категорії колісної бронетехніки віднести «Тритон»: до бронеавтомобілів чи до бронетранспортерів, — говорить куратор проекту від підприємства-виробника Ігор Татарин. — Оскільки ходова «Тритона» має взаємозамінні з БТР-70, БТР-80, БТР-3, БТР-4 компоненти, а його носійний кузов по суті є втіленням ідеології, яку застосовують під час виробництва бронетранспортерів, наш зразок вирішили тестувати за критеріями, визначеними саме для них. До речі, зробити елементи підвіски взаємозамінними з бронетранспортерами — бажання замовника. І в польових умовах це має суттєво поліпшити ремонтопридатність «Тритона».

Платформу «Тритон-01» укомплектовано чотирициліндровим дизельним двигуном VOLVO TAD542VE з робочим об’ємом 5,13 л, потужністю 218 к. с. та п’ятиступінчастою механічною або автоматичною коробкою передач (ZF ZTO 1006 або ALLISON 1000 SP відповідно). Підвіска незалежна, важільно-торсіонна з телескопічними амортизаторами. «Тритон» розвиває максимальну швидкість по шосе 110 км/год. Запас ходу становить близько 700 км.

12_12_2017.qxd

Бронеплатформу оснащено передпусковим підігрівачем, сучасними системами кондиціонування та пожежогасіння, а також фільтровентиляційною установкою, яка забезпечує очищення й подачу чистого повітря в десантне відділення.

На легкоброньовану платформу «Тритон-01» установлено шини підвищеної прохідності із системою автоматичного підкачування та ранфлетами. Вони забезпечуватимуть рух платформи в разі значного пошкодження колеса (або навіть усіх).

Цікаво, що від самого початку проект передбачав розробку плавучої бронеплатформи (з максимальною швидкістю на плаву — до 10 км/год.), тому, за словами Ігоря Татарина, інженери заводу наполегливо працюють над підвищенням плавучості й вносять в конструкцію необхідні зміни. Наразі задню частину останньої версії броньованої платформи оснащено двома гребними гвинтами. До речі, до підконтрольної експлуатації у військах допущено базову модель «Тритон-01», тобто неплавучий зразок.

Також поки що достеменно невідомо, яке оснащення матимуть машини, що використовуватимуть в армійських підрозділах. Наприклад, на легкоброньовані платформи, котрі постачають нашим прикордонникам, розміщено новий мобільний розвідувальний комплекс «Джеб», який включає в себе РЛС LC111 «Лис» розвідки наземних цілей міліметрового діапазону і малошвидкісних повітряних, які низько літають, тепловізійну систему, а також телевізійну двоканальну систему спостереження нічного й денного бачення, лазерний далекомір і системи радіо- й радіотехнічного моніторингу.

Результат пошуку зображень за запитом "мобільний розвідувальний комплекс «Джеб»"

Такий комплекс дає змогу виявляти техніку на відстані до 6,5 км, людину — за 2,5 км, ідентифікувати цілі й здійснювати спостереження за 250 об’єктами одночасно. Також платформу комплектують станцією постановки радіоперешкод «Анклав» та окремим дизельним генератором і виносним пультом керування радіолокаційним комплексом (до 100 м).

«Тритон-01» має бронювання, що відповідає класу захисту ПЗСА-5 за ДСТУ 3975–2000 (забезпечує захист від кулі 7,62 мм патрона 57-БЗ-231с, з кулею БЗ (автомат АКМ) із відстані 10 м). Розрахунок рівня протимінної стійкості «Тритона-01» шляхом математичного моделювання, який здійснили фахівці Центрального науково-дослідного інституту озброєння та військової техніки ЗС України, засвідчив, що бронеплатформа здатна захистити екіпаж й десант в разі підриву мінно-вибухових пристроїв потужністю до 6 кг у тротиловому еквіваленті під її днищем або колесом. Надійність системи комплексного пасивного протимінного захисту досягнуто реалізацією певних технічних рішень, зокрема, завдяки збільшеному дорожньому просвіту та особливій V-подібній формі корпусу в районі ходової частини, що має змінювати напрям ударної хвилі в разі підриву на мінно-вибуховому пристрої. Мінімізувати максимальне прискорення, що виникає внаслідок впливу енергії вибуху, та запобігти травмуванню особового складу мають спеціальні сидіння, що кріпляться до даху.

Легкоброньована платформа «Тритон-01» має на озброєнні дистанційно керований бойовий модуль, до складу якого входить 12,7 мм кулемет НСВТ й 40 мм гранатомет УАГ-40.

Отже, на перший погляд, за своїми можливостями й тактико-технічними характеристиками «Тритон-01» має досить пристойний вигляд. Однак вести мову про його практичну ефективність можна буде лише за результатами підконтрольної експлуатації в підрозділах українського війська.

Андрій ЛИСЕНКО

*При копіюванні матеріалів активне посилання на сайт обов’язкове.
*Точки зору авторів публікацій можуть відрізнятися від позиції редакції.
*Інформація публікується з відкритих джерел.

Продовжити читання ?

ВПК

Танки БМ “Оплот” прибули до замовика згідо контракту

Опубліковано

на

Як повідомляє журналістка Bangkok Post Wassana Nanuam у себе на сторінці у Facebook ще 5 танків БМ “Оплот-Т” доставлені до Таїланду.

Неофіційні фотографії з п’ятьма БМ “Оплот-Т” для Королівської армії Таїланду були зроблені під час транспортування танків у країні. Також було підтверджена інформація по отриманню Таїландом двох БРЕМ-84 “Атлет”, які передбачались для Королівської армії окрім 49 танків.

 

БМ “Оплот-Т”під час транспортування у Таїланді Фото: Wassana Nanuam

Як повідомляллось раніше, ця партія була готова наприкінці вересня, загальний обсяг замовлених для Королівської армії Таїланду БМ “Оплот-Т” складає 49 одиниць, наразі вже доставлено 36 бойових машин. Решту 13 у Таїланді очікують отримати найближчим часом.

Загальновідомо, що в 2011 році ЗС Таїланду уклали з компанією “Укрспецекспорт” контракт вартістю 7,2 млрд. батів (близько 240 млн. дол. на момент укладення контракту) на поставку 49 основних бойових танків БМ “Оплот” (плюс 2 БРЕМ), однак через російсько-українську війну українські виробники не змогли виконати угоду у встановлені терміни (деякі частини танку вироблялися в Російській Федерації).

Експортна ціна одного танка БМ “Оплот” складає біля 5 млн доларів США, або 130 млн. гривень за одиницю. За кошти кожного проданого танка БМ “Оплот” закупляються імпортні комплектуючі, ремонтуються й модернізуютья по 10 наших основних танків Т-64.

На початку червня Таїланд отримав попередню партію БМ “Оплот”, також зараз відомо, що з наступного року перші 10 цих бойових машин отримають українські Збройні Сили.

Модернізуючи свій парк бронетехніки, СВ Таїланду в 2016 році замовили 38 китайських танків VT-4 ігноруючи російські пропозиції. Перші 28 танків були доставлені в Таїланд 8 жовтня 2017 року. Китай також має намір побудувати центр з ремонту та обслуговування бронетехніки в Таїланді після передачі ВС цієї країни ОБТ VT4 і ББМ VN1.

*При копіюванні матеріалів активне посилання на сайт обов’язкове.
*Точки зору авторів публікацій можуть відрізнятися від позиції редакції.
*Інформація публікується з відкритих джерел.

Продовжити читання ?
Реклама
Реклама
Реклама

Trending