Зв'яжіться з нами

Історія

Цей день в історії: Акт проголошення Української Держави

Опубліковано

на

30 червня 1941 року в окупованому німцями Львові на зборах, скликаних членами ОУН(б), проголошено створення Української держави і сформовано її уряд – Українське Державне Правління – на чолі з Ярославом Стецьком. Українська держава проіснувала трохи більше двох місяців і була ліквідована рішенням рейсхміністра у справах східних територій Альфреда Розенберга після арешту Степана Бандери і Ярослава Стецька, які відмовились відкликати «Акт проголошення Української Держави».
 Після завершення Першої Світової війни спроби проголосити незалежну Українську державу зазнали невдачі і вона виявилась розділеною між кількома державами: більша частина Центральної і Східної України в 1921 роціувійшла до складу Української РСР зі столицею в Харкові, Східна Галичина разом зі Львовом – до Другої Польської республіки, Закарпаття – до Чехословаччини, а Північна Буковина – до Румунії.
У середині 1920-х років численні українські націоналістичні організації у Чехословаччині та Польщі об’єднались з метою координації своїх зусиль і 3 лютого 1929 року у Відні було створено Організацію українських націоналістів (ОУН) на чолі з полковником Євгеном Коновальцем. Своєю метою вона проголосила захист українського етнічного населення від репресій та переслідування з боку влади Польщі та СРСР і побудову на всій українській етнічній території незалежної держави.
Після вбивства Коновальця у 1938 році ОУН очолив Андрій Мельник, якому не вдалось зберегти єдність організації, і в квітні 1941 року частина найрадикальніше налаштованих націоналістів на чолі зі Степаном Бандерою створили власний «Революційний Провід ОУН», який з часом отримав назву ОУН(б). Спираючись на успішний досвід  створення своїх держав двома бездержавними, до того часу, словянських народів Хорватії та Словакії та на меморандум одного з чільних ідеологів НДСАП Альфреда Розенберга під назвою «Загальні інструкції всім представникам рейху на окупованих східних територіях», в якому вказувалося що «Україна повинна стати незалежною державою в альянсі з Німеччиною», 16 червня 1941 року в Кракові ОУН(б) підготувала і передала німецьким властям власне бачення «україно-німецького союзу, основою якого має стати Українська держава», на основі якого 22 червня спеціальним маніфестом проголосила «незалежну українську державу».
З початком Німецько-радянської війни Бандера і його заступник по проводу ОУН(б) Ярослав Стецько з групою прихильників прибули до України, проте 29 червня 1941 року при спробі потрапити до Львова Бандера був затриманий німцями і висланий до Кракова.
Результат пошуку зображень за запитом "львів 30 червня 1941"
Наступного дня, 30 червня у Львів увійшли підрозділи українського батальйону «Нахтігаль» на чолі із Романом Шухевичем і того ж дня в будинку «Просвіти» на площі Ринок Стецько із 60-ма соратниками провели збори, на яких проголосили створення «нової української держави» і формування уряду на чолі зі Стецьком. Того ж дня на башті Князівської гори було піднято український прапор, а сам «Акт» було зачитано по місцевому українському радіо.
«Волі не дають — її треба здобути, влади не дарують — її треба забрати силою у ворога» – Ярослав Стецько

У подальшому «Акт проголошення Української Держави» був дещо відредагований – в його назві «проголошення» було замінене на «відновлення», з тексту була вилучена згадка про намір «боротися проти московської окупації спільно з союзною німецькою армією», а статус зібрання, що прийняло «Акт» було змінено із «зборів» на «національні збори українців». У такому вигляді документ було розповсюджено активістами ОУН, що спеціальними групами були відправлені до Центральної та Східної України для формування націоналістичного підпілля.

Попри те, що «Акт проголошення Української Держави» був підтриманий митрополитами УГКЦ Андреєм Шептицьким і УАПЦ Полікарпом Сікорським, він викликав засудження з боку ОУН Андрія Мельника, отамана Української повстанської армії Бульби Боровця, який вважав його юридично нікчемним і таким, що всупереч політиці уряду УНР в екзилі проголосив опереткову державу-сателіта під німецькою окупацією, і власне німецькими властями, які домагались від Бандери і Стецька відкликати «Акт». Після чергової відмови це зробити, 15 вересня Стецько і Бандера були заарештовані і з січня 1942 року поміщені в концтабір Заксенхаузен.
За відсутності керівництва Українська держава, більшість членів уряду якої були також репресовані німцями, припинила своє існування.
*При копіюванні матеріалів активне посилання на сайт обов’язкове.
*Точки зору авторів публікацій можуть відрізнятися від позиції редакції.
*Інформація публікується з відкритих джерел. Джерело: http://www.jnsm.com.ua/

Історія

Цей день в історії: Радянська окупація Польщі

Опубліковано

на

17 вересня 1939 року в рамках підписаного з нацистською Німеччиною таємного пакту Ріббентропа-Молотова, а формально під приводом захисту “єдинокровного” населення Західних України та Білорусії, радянські війська окупували східну частину Польщі. Операція закінчилась за тиждень виходом на Західний Буг і Сян – Польща, як держава, вчетверте за свою історію перестала існувати.

Фундаментальна спільність інтересів тоталітарних режимів у нацистській Німеччині та комуністичному Радянському Союзі зумовила зближення цих держав, особливо в умовах неминучого військового конфлікту в Європі. Це виявилось, зокрема, у підписанні 23 серпня 1939 року в Москві радянсько-німецького пакту про ненапад терміном на 10 років (“пакт Ріббентропа-Молотова”), окремою частиною якого став таємний протокол, в котрому був обумовлений територіальний устрій майбутньої Європи. Згідно з ним, Фінляндія, Естонія, Латвія, Литва і Бесарабія відходили до радянської зони впливу, а Польща мала бути поділеною по річках Нареву, Вісла і Сян.
Через тиждень після підписання договору про ненапад Німеччина почала війну проти Польщі, а 3 вересня Британія та Франція, а за ними Австралія, Нова Зеландія та Індія оголосили війну Німеччині – почалась Друга Світова війна.
Попри ноти німецького уряду від 3, 5 і 8 вересня керівництво СРСР не наважувалось увійти на територію Польщі, оскільки це б засвідчувало б факт прямої агресії проти сусідньої держави. Водночас, боячись втратити досягнуті домовленості, Москва 10 вересня дала зрозуміти Берліну, що її цікавить лише східна частина Польщі, де проживають етнічні білоруси та українці. В ноті від 16 вересня, врученій польському послу в Москві, зазаначалось, що Радянський Союз “бере під захист життя і майно населення Західної України і Західної Білорусії”. Цього ж дня було віддано наказ командуванню Червоної армії про перехід радянсько-польського кордону.
17 вересня 1939 року був утворений Український фронт на чолі з маршалом Семеном Тимошенком, війська котрого рано-вранці перейшли кордон і зайняли Тернопіль, Збараж і Рівне. Польське керівництво не наважилось де-юре оголосити війну СРСР, а головнокомандуючий польською армією Ридз-Смігли видав лише директиву відступати в Угорщину і Румунію, уникаючи прямих зіткнень з Червоною Армією.

Нота уряду СССР Польщі, 17 вересня 1939 року

Нота уряду СССР Польщі, 17 вересня 1939 року
18 вересня більшовиками були зайняті Луцьк і Станіслав, 22 вересня – Львів, 24-го – Дрогобич, 26-го – Яворів, 27-го – Старий Самбір. В результаті 12-денного маршу і коротких боїв з окремими польськими частинами Червона армія вийшла на Західний Буг і Сян, втративши вбитими 737 чоловік і пораненими – близько 2 тисяч.
На здобутих західноукраїнських землях було створено Львівську, Волинську, Дрогобицьку, Рівненську, Станіславську й Тернопільську області. Одразу ж після окупації відбулася хвиля націоналізації промисловості, банків, транспорту, землі, примусова експропріація майна, репресії та масові депортації місцевого населення до Сибіру.
Німецько-радянський договір про дружбу і кордон, 28 вересня 1939 року

Німецько-радянський договір про дружбу і кордон, 28 вересня 1939 року
28 вересня 1939 року між СРСР і Німеччиною був підписаний «Договір про дружбу і кордон», який викреслив Польщу з карти Європи. За цим договором до СРСР відійшла більша частина Західної України (крім Холмщини, Підляшшя, Посяння і Лемківщини), натомість за пропозицією Сталіна терен між Віслою і Бугом перейшов до Німеччини. Військові частини обох країн відійшли на новий кордон, котрий для СРСР просунувся на захід на 250-350 кілометрів.

Heinz Guderian (li.) und der russische General Kriwoschin bei einer Parade zur feierlichen Übergabe des von den Deutschen besetzten Brest-Litowsk an die Russen., 01.10.1939-31.10.1939

Як відомо, вже в червні 1940 року сталінське керівництво в ультимативній формі висунуло перед Румунією вимогу передати СРСР Бессарабію (зайняту румунськими військами в 1918 року) з переважаючим молдавським, а також гагаузьким, болгарським, українським, єврейським населенням та населену переважно українцями Північну Буковину.
Уряд Румунії був змушений прийняти ультиматум, і наприкінці червня 1940 року частини Червоної армії перетнули румунсько-радянський кордон, приєднуючи названі території до СРСР. Акерманський та більша частина Ізмаїльського й Хотинського повітів Бессарабії було включено до складу Одеської області Української РСР, а Північну Буковину реорганізовано в Чернівецьку область.
Таким чином, внаслідок подій вересня 1939 – червня 1940 року територію маріонеткової Радянської України значно розширено в західному та південно-західному напрямках. Вона охопила майже всі, за винятком Закарпаття (переданого німцями Угорщині після ліквідації Чехословацької республіки), етнічні українські землі.

*При копіюванні матеріалів активне посилання на сайт обов’язкове.

*Точки зору авторів публікацій можуть відрізнятися від позиції редакції.

*Інформація публікується з відкритих джерел. Джерело:http://www.jnsm.com.ua/,

Продовжити читання ?

Історія

Цей день в історії: Перші танки в бою

Опубліковано

на

15 вересня 1916 року в ході Першої Світової війни під час битви на Соммі британці вперше у військовій практиці людства застосували танки – 32 доволі примітивні і повільні машини, котрі навіть не встигали рухатись синхронно з переміщенням піхоти, одним своїм виглядом викликали паніку в німецьких оборонних рядах.
Весною 1915 року при британському Адміралтействі було створено «Комітет з сухопутних кораблів», перед яким була поставлена задача створити броньовану бойову машину для охорони континентальних берегових баз. Влітку 1915 року контракт на розробку такої машини було надано компанії з виробництва сільськогосподарської техніки «William Foster & Co».
Будівництво прототипу почалось 11 серпня, а вже 9 вересня перший екземпляр танка зробив пробний пробіг по території заводу. Танк було названо “Little Willie” (“Малюк Віллі”), а восени з’вилась його удосконалена версія – “Big Willie” (“Здоровило Віллі”), 49 екземплярів котрої під назвою “Mark I” надійшло наступного року в британські військові частини.
Результат пошуку зображень за запитом "марк 1 танк"
Екіпаж 28-тонного танка складався з восьми чоловік, двоє з яких займались його керуванням, двоє були стрілками, ще двоє їх помічниками; керував танком офіцер, у розпорядженні якого було ще два механіка. В якості озброєння використовувались дві 57-мм гармати і два або чотири 7,7-мм кулемети. Швидкість танка складала близько 6,5 км/год, а запас ходу не перевищував 40 кілометрів. Місце розміщення екіпажу танка не було відділене від двигуна із-за чого температура всередині корпусу досягала 50 градусів і були випадки, коли перші танкісти втрачали свідомість, отруївшись чадними газами і випарами мастила. 8-міліметрова броня мала уберегти екіпаж танка від стрілецької зброї, а для захисту від випадкових осколків танкістам видавалась шкіряна кольчуга і шолом.
1 липня в районі ріки Сомма (Франція) почався наступ англо-французьких військ на німецькі позиції. Атаці передувала тижнева артпідготовка, котра, однак, не зруйнувала оборонні позиції німців і в перший же день бою із 100 тисяч британських солдат загинуло двадцять тисяч, а сорок тисяч було поранено. Дії наступних днів також були малоефективними і супроводжувались великими втратами – за кожні захоплені десять метрів німецьких позицій гинуло 100 французьких чи англійських військових.
І навіть 15 вересня, коли вперше в історії воєн, були застосовані танки, змінити характер бою не вдалося. Однак, незважаючи на недосконалість танків, більша частина яких із-за поганої маневренності була втрачена під час німецького контрнаступу, генерал Дуглас Хейг, командуючий союзницьких військ на Соммі, замовив ще кілька сотень екземлярів новітнього озброєння.
За виключенням того, що битва на Соммі відвернула на себе частину німецьких сил, що брали участь в боях під Верденами, результат англо-французького наступу був трагічним – захоплено 125 квадратних миль (близько 300 квадратних кілометрів) території і втрачено вбитими, пораненими і пропалими безвісті 600 тисяч французів та англійців і 650 тисяч німців.
Перший танковий бій відбувся 24 квітня 1918 року під містечком Віллер-Бретонне (Північна Франція) – три наступаючих німецьки танки A7V наткнулася на групу з трьох британських танків Mark IV, два з яких були оснащені лише кулеметами для підтримки піхоти. У результаті перестрілки вони були пошкоджені, а третій британський танк, оснащений гарматою, зумів підбити один танк супротивника, після чого решта два німецьких танки відступили. Того ж дня німецький та британські танки були відремонтовані і продовжили бойові дії.

*При копіюванні матеріалів активне посилання на сайт обов’язкове.

*Точки зору авторів публікацій можуть відрізнятися від позиції редакції.

*Інформація публікується з відкритих джерел. Джерело: http://www.jnsm.com.ua/

Продовжити читання ?

Історія

Штаб оперативного командування «Північ» після ракетного удару (2014) з території Росії (ФОТОрепортаж)

Опубліковано

на

Цього дня, у 2014 році, ракетним обстрілом Збройних сил Російської Федерації з території РФ , було знищено українське селище Побєда, що на Луганщині.

Селище Побєда знаходиться в 50-ти кілометрах на захід від україно-російського кордону і в 90 кілометрах на північ від Луганська. Саме там у серпні-вересні 2014 року розташовувався штаб оперативного командування «Північ» Збройних сил України. Також – польовий шпиталь, вертолітний майданчик. І, як це тоді було прийнято, зосередження техніки та близько 6 тисяч українських військових.

Потужні ракетні обстріли штабу цілого сектору відбулися з території Російської Федерації після перелому у ході боїв під Луганськом 1-2 вересня. Одна з наймасованіших російських атак сталася 3 вересня – територія, де знаходився штаб, стала схожа на випалену пустелю – дивом уцілів лише один-єдиний березовий хрест біля каплички.

Вогонь коректувався за допомогою російських військових розвідувальних дронів, які практично безперервно кружляли над розташуванням штабу. До того ж був зафіксований протиправний перетин повітряного простору України російськими гелікоптерами.

Напередодні російська сторона висунула українцям ультиматум: покинути місце дислокації протягом 72 годин. За цей час переважна частина техніки була вивезена, так само, як і був передислокований майже весь особовий склад. Але на момент удару у таборі залишалися військовослужбовці, зокрема 27-го Сумського реактивного артилерійського полку і 3-го окремого механізованого мотопіхотного батальйону 24-ї механізованої бригади (3-тя ОМПБ) та близько двох десятків одиниць важкої техніки, в тому числі “Ураган”, яку до того часу не встигли вивезти. Вся вона була знищена прицільним шквальним вогнем. Особовий склад зазнав значних втрат – тоді загинуло 78 українських військовослужбовців.

Результат пошуку зображень за запитом "обстрел село победа луганская область"

Суттєвих пошкоджень зазнали і будинки мешканців селища, котрі й досі знаходять  «Смерча», що не розірвалися і капсули від касетних боєприпасів – саме ними були обстріляні військові та жителі Побєди.

Влітку та восени 2014 року щонайменше п’ять сіл та селищ Луганської області, розташованих поблизу кордону з Росією, – Колесниківка, Комишне, Мілове, Дмитрівка, Побєда, – обстрілювалися з території Російської Федерації зі ствольної та реактивної артилерії.

Результат пошуку зображень за запитом "знищено українське селище Побєда"

Результат пошуку зображень за запитом "село победа луганская область"

Результат пошуку зображень за запитом "село победа луганская область"

Село Дмитрівка, Луганської області, обстріляли системою «Смерч» з території РФ

До того ж, саме у випадку сіл Дмитрівка і Побєда використовувалися снаряди типу «Торнадо-С», які розробляються тільки в Росії і не експортуються в інші країни. Про це йшлося у звіті, який підготувала правозахисна організація International Partnership for Human Rights (IPHR).

Результат пошуку зображень за запитом "ракетні обстріли з території рф"

Правозахисники додали всі зібрані IPHR докази російсько-української війни, до 300 кейсів воєнних злочинів і злочинів проти людяності, які вже подані до Міжнародного кримінального суду в Гаазі.

 

*При копіюванні матеріалів активне посилання на сайт обов’язкове.

*Точки зору авторів публікацій можуть відрізнятися від позиції редакції.

*Інформація публікується з відкритих джерел. Джерело: https://www.ukrinform.ua/rubric-society/

Продовжити читання ?
Реклама
Реклама
Реклама

Trending

Copyright © 2017 Військовий навігатор України