Connect with us

Політика

Чому в Польщі знову згадали про німецькі репарації?

Published

on

«$6 млрд нам винні німці за жахіття війни» — із такою обкладинкою на початку серпня вийшов польський консервативний тижневик Sieci. Уже третій місяць тема німецьких воєнних репарацій не сходить зі шпальт видань і вуст консерваторів у Польщі. Німецька сторона стійко наполягає: жодних відшкодувань більше не може бути.

У серпні цього року в час пам’ятних подій із нагоди річниці початку Варшавського повстання в Польщі знову заговорили про виплату Німеччиною репарацій. «Це неправда, що Польща відмовилася від компенсацій, які належать нам від Німеччини. Це радянська колонія, яка називалася ПНР, зреклася частини репарацій, що були пов’язані з територією також маріонеткової радянської НДР», — заявив в ефірі TVP Info 1 серпня міністр оборони Польщі Антоні Мацеревич.

Пов’язане зображення

На цю тему вже за часів перебування на посаді мера Варшави Леха Качинського говорили немало. Сам Мацеревич в інтерв’ю згадує, що ще зі своєю попередньою партією «Католицько-національний рух» він у 2000-х порушував це питання в Сеймі. У 2004 році на прохання Леха Качинського підрахували втрати Варшави через німецьку окупацію. Тоді вони становили $45,3 млрд. Така робота, як і перші звернення Мацеревича, розпочалася не просто так. Напередодні підписання Польщею угоди про вступ до ЄС у квітні 2003-го організації німців (зокрема, Preußische Treuhand GmbH та Bund der Vertriebenen), які жили на території теперішніх Чехії й Польщі та яких наприкінці Другої світової війни й одразу після її завершення примусово переселили зі своїх домівок, почали лобіювати фінансові відшкодування за втрачену власність на територіях, звідки їх прогнали. У 2000 році депутатка Бундестагу від ХДС Еріка Штайнбах заснувала Центр проти примусового вигнання. Його політику не підтримує центральна німецька влада, однак він також намагався добитися повернення переселеним німцям компенсації за втрачене майно в Чехії та Польщі.

Ще 10 вересня 2004 року польський Сейм ухвалив резолюцію, де йшлося про те, що, між іншим, їхня країна не отримала адекватної грошової компенсації за воєнні дії нацистської Німеччини та знищення Польщі. Отже, остання наполягала на тому, що не має чого відшкодовувати німцям. Тоді ситуація між двома країнами була не менш напруженою, ніж зараз. Аби трохи згладити аж надто гострі кути дискусії, тодішній німецький канцлер Ґергард Шредер під час візиту до Варшави в серпні 2004-го запевнив, що закличе німецькі суди відмовляти колишнім німецьким переселенцям у задоволенні позовів.

Результат пошуку зображень за запитом "Poland demands WAR reparations from Germany"

Територіальні втрати Німеччини

Нині ж у відповідь на заяви польського керівництва про те, що Німеччина не виплатила полякам репарацій, відповів німецький президент Франк-Вальтер Штайнмайєр. У своєму листі він каже, що Польща не має юридичного права вимагати виплати репарацій, і нагадує, що в 1953‑му Польща відмовилася від них. Але тоді сусідом ПНР була НДР, а не об’єднана Німеччина. На цьому факторі наполягають консервативні польські еліти.

Стенфордський правник польського походження Павел Лутомський в одному з розділів книжки «Germany, Poland and Postmemorial Relations» («Німеччина, Польща та відносини постпам’яті») пише, що посткомуністична влада Польщі упустила кілька реальних можливостей першими звернутися до теми репарацій і, ймовірно, досягти остаточного рішення цього питання (серед них і так звана Угода 2+4, або Договір про кінцеве врегулювання щодо Німеччини, і Польсько-німецька прикордонна угода). Зважаючи на це, об’єднання примусово вигнаних наприкінці та після завершення Другої світової війни німців активізували свою роботу. Разом із заявами офіційного Берліна про непідтримку позицій Bund der Vertriebenen обидві країни залучили до спільного правового аналізу двох поважних науковців — польського історика Яна Барча та німецького правника Йохена Фровайна. У своєму звіті науковці підсумували, що вимоги німецьких громадян «поза площиною і міжнародного права, і права двох країн». Тобто проблему було вирішено з одного боку. Водночас після загибелі Леха Качинського, відставки його брата Ярослава з посади прем’єра та приходу до влади поміркованішої в історичному питанні «Громадянської платформи» на чолі з Дональдом Туском у справі репарацій настало взаємне затишшя.

 Нинішню кризу та повернення до цієї теми дослідники та публіцисти з обох країн трактують по-різному. «Питання репарацій з’являється в ситуації, коли в німецькому публічному просторі відбувається реінтерпретація Другої світової війни», — каже в коментарі Тижню керівниця Західного Інституту ім. Зиґмунта Войцеховського в Познані Юстина Шульц. Попереднього разу причиною була вимога відшкодувань від об’єднань примусово переселених німців. «Зараз критично сприймається німецька історична політика. Символічним у цьому контексті можна назвати фільм «Наші матері, наші батьки», — пояснює Шульц. Фільм «Наші матері, наші батьки», який вийшов на німецькі екрани у 2013 році, показує воїнів Армії Крайової цілковитими антисемітами. Таке позиціонування дуже обурило представників різних кіл у Польщі. Ветерани АК подали на компанію ZDF, яка замовила створення цього фільму, до суду. Судовий процес триває й досі. Навіть ліберальна Gazeta Wyborcza вийшла із заголовком до рецензії на фільм: «Хто пояснить німцям, що АК — це не СС?». Попри все це, на думку польської дослідниці, ситуація наразі не аж надто напружена.

Однак питання й далі набирає обертів і в публічному просторі не припиняються його обговорення. Польські історики та юристи-міжнародники пропонують власні рецепти вирішення ситуації чи примусу Німеччини до дії. Так, експерт із міжнародного права Ґжеґож Костшева-Зорбас, чия стаття, що в ній ідеться про $6 млрд репарацій, була головною в номері Sieci, пропонує свій план дій. «Польща повинна швидко підсумувати людські втрати й перевірити підсумки з 1947 року за допомогою сучасних методів демографії, медицини, економіки та інших наук. Пізніше можна подати позов до найвищої судової інстанції світу — Міжнародного суду в Гаазі, який належить до системи ООН і який розв’язує воєнні суперечки, зокрема між країнами», — пише він у своєму матеріалі.

Німецький юрист і співавтор згаданого вище аналізу щодо компенсацій Йохен Фровайн у коментарі Deutsche Welle спростовує той факт, що відмова Польщі від репарацій у 1953 році нечинна. За його словами, «те, що в ній змінився конституційний лад і що вона більше не комуністична країна, ніяк не впливає на справжність обговорюваної заяви. Багато інших угод, які Польща тоді підписала, також залишаються чинними».

Юстина Шульц у коментарі Тижню каже про інший аспект нинішньої дискусії: «Примиренню Німеччини із Заходом передувала сплата репарацій. У випадку з Польщею примирення відбулося без такої компенсації. Німецька свідомість не вирізняє цієї проблеми». За її словами, більшість поляків сприймає такий підхід як несправедливий (згідно з опитуванням центру IPSOS, проведеним у серпні цього року, 61% поляків вважає, що Німеччина повинна виплатити компенсації за втрати, завдані Польщі під час Другої світової війни).

Однак наразі в Німеччині це питання розглядають радше як спробу відвернути увагу від інших нагальних проблем у відносинах Польща — Німеччина та Польща — ЄС, як-от розбіжності в питанні міграційної кризи чи проведення в Польщі судової реформи. «Популісти з керівної партії ПіС, здається, завжди вимагають репарацій від Німеччини, коли в них не все гаразд із внутрішньою політикою», — пише оглядачка Deutsche Welle Даґмар Енґель.

Поки що незрозуміло, чого конкретно хотіли б досягти кампанією щодо виплати воєнних репарацій у Польщі. У вересневому інтерв’ю тижневику Sieci Ярослав Качинський сказав: «Я не вважаю у фінансовому сенсі цю тему безнадійною. Гадаю, що шанс є. Але вона також має й інші переваги. Маємо привід показати, що насправді відбувалося в Польщі під час Другої світової війни. Це дуже ефективне спростування тієї тенденції, яка прагнула нас змалювати майже союзниками тодішньої Німеччини».

11 вересня 2017 року в польському Сеймі презентували звіт, підготовлений Бюро аналітики на прохання депутата від ПіС Аркадіуша Муларчика. У документі йдеться про те, що під час Другої світової війни Польща зазнала найбільших втрат серед європейських країн. Причиною їх були не лише воєнні дії, а й німецька окупаційна політика. Як результат — поляки вимагають від Німеччини сплатити компенсації за скоєні тоді злочини. А відмову уряду ПНР у 1953-му вважають неконституційною та висловленою під тиском СРСР.

Поки що невідомо, як це все розвиватиметься на рівні порозуміння двох держав, хоча позитиву точно очікувати не варто. А от депутат Муларчик каже про нові можливості. Минулого тижня він звернувся до Конституційного суду, щоб той пояснив, чи можна в польських судах позиватися до інших країн за воєнні дії. Загалом це неможливо, допоки країна має суверенний імунітет, але в юридичній практиці країн ЄС є прецеденти, коли з Німеччини знімали імунітет і позивалися у внутрішніх судах. Таке робили італійці. Як наслідок — власність Німеччини в Італії була під питанням. Однак Міжнародний суд визнав такі дії італійських судів неправомірними. Цілком імовірно, що новий етап польського серіалу про німецькі репарації закінчиться тим самим.

Автор:  Ольга Ворожбит

*При копіюванні матеріалів активне посилання на сайт обов’язкове.
*Точки зору авторів публікацій можуть відрізнятися від позиції редакції.
*Інформація публікується з відкритих джерел.
Джерело: http://tyzhden.ua/World/

Новини

“Окупаційна адміністрація там уже існує” – міністр закордонних справ обговорив з генсеком ООН перспективи введення миротворців на Донбас

Published

on

Глава МЗС України Павло Клімкін під час зустрічі в Нью-Йорку з генеральним секретарем ООН Антоніу Гутеррешем зосередив увагу на перспективах для миротворчої місії ООН на Донбасі. Про це повідомив речник Постійного представництва України при ООН Олег Ніколенко.

“Павло Клімкін обговорив з генеральним секретарем ООН Антоніу Гутеррешем перспективи запровадження миротворчої місії ООН на сході України, питання захисту прав людини в тимчасово окупованому Криму, взаємодію в гуманітарній сфері, в тому числі звільнення українських політв’язнів і заручників з російського полону”, – зауважив український дипломат.

Він також повідомив, що глава зовнішньополітичного відомства України передав генсеку ООН відкритого листа від імені Асоціації родичів політичних заручників Кремля, правозахисних і громадських організацій України.

“Міністр Клімкін звернувся з проханням посприяти звільненню українців, які незаконно утримуються у російських в’язницях”, – зазначив Олег Ніколенко.

Міністр закордонних справ України Павло Клімкін  також повідомив, що вже провів зустрічі з багатьма членами Ради Безпеки, які були поінформовані про нинішню ситуацію, а також про наміри РФ “установити російський протекторат на окупованому Донбасі”. Крім того, міністр зауважив, що росіяни намагаються створити враження, що місія ООН буде чимось на кшталт “окупаціної адміністрації”.

“Моя відповідь на це така: окупаційна адміністрація там уже існує. Нам потрібна реальна місія, яка буде покривати всю територію окупованого Донбасу, неконтрольовану ділянку українсько-російського державного кордону, до того ж, безумовно, матиме міцний і потужний мандат щодо роззброєння, стримування, реального відведення військ, включаючи російськи сили та всі види озброєння, а також, звичайно, готуватиме Донбас до майбутніх виборів”, – зауважив міністр.

За його словами, формула дуже проста: Росія виходить, міжнародні сили заходять.

“Але проблема лише в Росії, яка хоче залишити ситуацію такою, як вона є, а також продовжувати використовувати Донбас – про який вона взагалі не піклується – як інструмент для подальшої дестабілізації України і Європи”, – зауважив міністр.

Глава МЗС України підкреслив, що альтернативою для миротворчої місії ООН на Донбасі може бути лише заморожування ситуації на російських умовах.

“І це буде бомбою уповільненої дії – не тільки для нас, для України, але й для всіх”, – наголосив глава українського зовнішньополітичного відомства.

*При копіюванні матеріалів активне посилання на сайт обов’язкове.
*Точки зору авторів публікацій можуть відрізнятися від позиції редакції.
*Інформація публікується з відкритих джерел.

Continue Reading

Новини

Трамп підписав оборонний бюджет із $350 мільйонами для України

Published

on

Президент США Дональд Трамп у вівторок підписав закон про оборонний бюджет США на 2018 фінансовий рік, який передбачає виділення $350 млн у вигляді військової допомоги Україні, включаючи летальне озброєння.

Церемонія підписання відбулася у вівторок у Білому домі.

“Цей історичний законодавчий акт демонструє нашу непохитну відданість чоловікам і жінкам у формі, найбільшій у світі військовій силі, і ми зробимо її кращою, ніж раніше”, – наголосив Трамп у своїй промові перед підписанням закону, назвавши його “надзвичайно важливим” для країни.

Як повідомлялось раніше, законопроект з оборонним бюджетом для Пентагону обидві палати американського Конгресу узгодили на початку листопада.

“Закон дозволяє виділення $350 млн для надання Україні допомоги в галузі безпеки, включаючи оборонну летальну допомогу”, – зазначається у документі.

При цьому уточнюється, що закон містить обмеження щодо виділення принаймні половини цих коштів, поки глава Пентагону не підтвердить, що Україна вжила значних заходів для реалізації інституційної реформи у сфері оборони.

Загалом же, для протидії російській агресії оборонний бюджет США на 2018 фінансовий рік передбачає виділення $4,6 млрд в межах Європейської ініціативи стримування для підтримки союзників НАТО та посилення оборонного потенціалу США в Європі.

Крім того, передбачається виділення $100 млн в рамках Європейської ініціативи запобігання загрозам в рамках оборонних програм для країн Балтії. Документ також уповноважує виділити $58 млн для відповіді на порушення Росією договорів про скорочення озброєнь.

*При копіюванні матеріалів активне посилання на сайт обов’язкове.
*Точки зору авторів публікацій можуть відрізнятися від позиції редакції.
*Інформація публікується з відкритих джерел.

Continue Reading

Новини

Росія розмістить “Іскандери” в Східній Прусії на постійній основі

Published

on

Міністерство оборони Росії готується до постійного розміщення в Калінінградській області (анексована в Німеччини Східна Прусія) оперативно-тактичних ракет “Іскандер-М”.

Раніше ці ракети розміщувалися в найзахіднішому регіоні Росії “на тимчасовій основі”, пише “Радіо Свобода” з посиланням на російські ЗМІ.

Так, газета “Красная звезда”, що видається Міністерством оборони Росії, повідомила, що бригадний комплекс ракет “Іскандер” нещодавно переданий ракетному з’єднанню Західного військового округу.

Результат пошуку зображень за запитом ""Искандер-М""

Очікується, що перед постановкою “Іскандерів” на бойове чергування в початку 2018 року будуть проведені тактичні навчання з реальними пусками ракет.

Прес-секретар НАТО Оана Лунджеску заявила, що розміщення ракет, здатних нести ядерні заряди, поблизу кордонів країн НАТО не сприятиме зняттю напруги. У Брюсселі сподіваються, що Росія надасть більше інформації про свої плани.

Тим часом у Міністерстві закордонних справ Польщі знову висловили стурбованість у зв’язку з мілітаризацією Калінінградській області (анексована в Німеччини Східна Прусія), яка триває вже кілька років.

*При копіюванні матеріалів активне посилання на сайт обов’язкове.
*Точки зору авторів публікацій можуть відрізнятися від позиції редакції.
*Інформація публікується з відкритих джерел.

Continue Reading
Advertisement
Advertisement
Advertisement

Trending