Зв'яжіться з нами

Cтатті

Чому для українських військових турецькі радіостанції Aselsan виявилися кращими, аніж ізраїльські?

Опубліковано

на

Забезпечити якісну перевагу над військами агресора Українська армія може за рахунок впровадження сучасних цифрових захищених засобів військового зв’язку та суттєвого удосконалення процесів бойового управління. Адже у сучасних умовах на полі бою не великий перемагає малого, а швидкий б’є повільного.

Таким чином на перший план стає завдання корінного реформування системи зв’язку наших Збройних Сил.

Чому для українських військових турецькі радіостанції Aselsan виявилися кращими, аніж ізраїльські? Про все це головний редактор журналу Defense Express Сергій Згурець мав нагоду розпитати начальника військ зв’язку, начальника Головного управління зв’язку та інформаційних систем Генерального штабу Збройних Сил України генерал-майора Володимира РАПКО.

171123 45

Начальник Головного управління зв’язку та інформаційних систем Генерального штабу Збройних Сил України генерал-майора Володимира РАПКО (На фото зліва) / Фото: Defense Express

– Володимир Васильович, якими сьогодні є основні складові системи зв’язку в нашій армії?

– Сьогодні система зв’язку Збройних сил у зоні АТО та за її межами будується з використанням стаціонарних та рухомих вузлів зв’язку, з застосуванням засобів супутникового, радіо, транкінгового, радіорелейного та проводового зв’язку, які спроможні забезпечувати стійке, завадозахищене управління частинами та підрозділами у ході бойових дій, у русі, на марші – в умовах застосування ворогом засобів радіоелектронної протидії (РЕП). В першу чергу це відноситься до засобів короткохвильового та ультракороткохвильового зв’язку.

За період 2014-2016 рр. були прийняті два, на мій погляд, глобальні рішення для ЗСУ, які, здається, до сих пір не дають спокою окремим бізнес структурам.

Перше – це те, що ми прийняли рішення закуповувати радіостанції Motorola.

Друге – це вибір військових на користь УКХ-радіостанцій турецького виробництва від компанії Aselsan.

Компанія Aselsan та її продукція обрана Збройними силами як основна для задоволення потреб в системах УКХ-зв’язку, з залученням українських компаній до супроводження, серійного виробництва в нашій країні та реалізації спільних проектів щодо розробки перспективних засобів УКХ-зв’язку.

 – Тоді, напевно, є сенс більш детально розставити крапки над «і», коли йдеться про вибір саме турецьких радіостанцій. І більш детально почути про те, чому для нас турецькі радіостанції виявилися кращими, аніж ізраїльські.

– Вибір довгострокового партнера, коли йдеться про систему та засоби військового зв’язку – питання чутливе. Тому до визначення та обговорення умов постачання для потреб Збройних сил України та інших військових формувань засобів зв’язку за імпортом на умовах конкурентного відбору були залучені усі профільні структури силових міністерств та відомств України. Усі деталі не раз спільно обговорювались за участю представників Ради національної безпеки та оборони, міжвідомчої Комісії з питань військово-технічного співробітництва, Міністерства оборони, Міністерства економічного розвитку і торгівлі, Національної гвардії України, компанії-спецекспортера «Спецтехноэкспорт».

Були напрацьовані відповідні рекомендації, які, серед іншого, передбачали підготовку всієї необхідної документації для закупівлі засобів зв’язку за імпортом, з умовою організації їхнього виробництва з передачею відповідних технологій в Україну. Також було передбачено проведення визначальних відомчих випробувань радіостанцій закордонного виробництва, аналіз тактико-технічних характеристик представлених виробів та отриманих цінових пропозицій з боку претендентів на замовлення.

Згодом Міністерством оборони України спільно з державним підприємством «Спецтехноекспорт» у серпні-вересні 2016 р. було організовано та проведено роботу щодо оцінки продукції та пропозицій з боку компаній Aselsan (Туреччина) та Elbit Sistems Ltd (Ізраїль). Ці дві компанії заявили про готовність до організації спільного виробництва на території України.

Для перевірки відповідності зразків заявленим тактико-технічним характеристикам наприкінці 2016 р. були проведені визначальні відомчі випробування закордонних радіостанцій. До цих заходів були залучені посадові особи Ради національної безпеки та оборони України, Міністерства оборони, Національної гвардії, Служби безпеки України, Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України, профільного комітету Верховної Ради.

На ці випробування з незрозумілих причин прибули тільки представники компаній Aselsan та Harris.

За результатами проведення практичних демонстрацій, аналізу тактико-технічних характеристик та можливостей радіозасобів обох компаній, а також безперечно вартості було ухвалено рішення, що радіозасоби УКХ-діапазону від компанії Aselsan задовольняють вимогам усіх видів Збройних сил України і реально спроможні забезпечити їхню взаємодію. Після чого Міністр оборони України 7 листопада 2016 р. підписав рішення про те, що постачальником радіозасобів ультракороткохвильового діапазону для переоснащення підрозділів зв’язку ЗС України буде компанія Aselsan. Це стало правовою основою для укладання відповідних контрактів між спецекспортером та компанію Aselsan, адже напряму озброєння та техніку закордонного виробництва Міноборони закуповувати не може. При цьому, за нашими розрахунками, ефективність впровадження нових засобів зв’язку в Збройних Силах буде досягнуто у разі переоснащення з темпом не менше трьох бригад на рік.

171123 15

– Чи є вірною інформація, що після цих випробувань і рішень Міністра оборони відбулося достатньо активне бомбардування листами українських високопосадових осіб з боку ізраїльських представників різного рівня з наполяганнями провести повторні випробування?

– Компанії Elbit Sistems Ltd та Aselsan є всесвітньо відомими виробниками засобів зв’язку. Кожна з компаній сповідує власні маркетингові та бізнес-стратегії і відповідально ставиться до своєї ділової репутації. Не менш серйозно до цього ставилась і ставиться українська сторона, враховуючи у тому числі і певні політичні нюанси, в тому числі і те, що компанія Elbit Sistems Ltd є приватною, а Aselsan – частиною оборонпрому Туреччини, яка, до речі, є країною НАТО. З цього питання хочу пояснити, що певні стандарти НАТО в галузі зв’язку є закритими для країн, що не є членами НАТО.

В той же час, незважаючи на зазначені обставини, в цих умовах Міністр оборони України 3 квітня 2017 р. ухвалив рішення щодо проведення порівняльних випробувань засобів військового зв’язку виробництва компаній Aselsan та Elbit Sistems Ltd. за єдиними Програмами та методиками, які були відпрацьовані українською стороною з урахуванням рекомендацій Ради національної безпеки та оборони України.

Порівняльні випробування радіостанцій ізраїльського і турецького виробництва проводились влітку 2017 р. До них були залученні не тільки фахівці з Міноборони та Генштабу, а також незалежні експерти, та і народні депутати. Випробуванням були піддані всі типи радіостанцій, представлені постачальниками, які відповідали потребам Збройних сил України.

– Що саме перевірялось? Де-факто детальної інформації було замало, хоч я особисто перебував на одному з етапів цих випробувань…

– Детальне оприлюднення методик випробувань і отриманих результатів є недоцільним для мінімізації ризиків розголошення технічної і службової інформації, яка може вплинути на систему управління ЗСУ.

Загалом відзначу, що у ході зазначених заходів було продемонстровано практичну роботу радіозасобів від окремого солдата до пункту управління бригадою, сумісну роботу імпортних радіозасобів з радіозасобами, які вже використовують Збройні Сили України та інші силові міністерства та відомства. Це, насамперед, радіостанції Motorola та сучасні американські радіостанції Harris. Також перевірялась взаємодія представлених радіо засобів з іншим зразками телекомунікаційного обладнання систем зв’язку тактичної ланки управління.

Випробування радіостанцій проводилися також в умовах застосування засобів радіоелектронної боротьби закордонного виробництва, щоб оцінити можливості радіостанцій в умовах, наближених до бойової обстановки. Методики випробувань і результати випробувань добре відомі і турецькій, і ізраїльській стороні, які брали участь у випробуваннях, до речі вони були їм доведені офіційно. По завершенні випробувань був підписаний акт, у якому відображені отримані результати і де зазначена технічна перевага турецьких радіостанцій фактично по всім параметрам.

171123 226

 

– Чи можна відокремити основні переваги радіозасобів турецького виробництва з урахуванням критеріїв, що мають важливе чи критично важливе значення для української сторони?

– Наведу декілька. Це наявність повної лінійки засобів радіозв’язку для потреб Сухопутних військ, Повітряних сил та Військово-морських сил. Представлені турецькі радіостанції працюють в розширеному УКХ діапазоні.

Турецькі засоби зв’язку передбачають інтеграцію з радіозасобами зв’язку за рахунок реалізації стандарту DMR як одного з режимів роботи радіостанції. Це забезпечить – без додаткового устаткування, як у випадку з Elbit – взаємодією зі радіостанціями Motorola, які широко представлені у Збройних силах, Державній прикордонній службі та Національній гвардії України.

Це відповідність радіозасобів стандартам НАТО, зокрема, STANAG 4024 та STANAG 4246. Це повна інтеграція засобів радіозв’язку до IP-мережі без застосування додаткового обладнання. Швидкість передачі даних у радіостанціях Aselsan виявилась рекордно високою для засобів радіозв’язку у своєму класі. Турецькі радіостанції у ході випробувань при однакових потужностях продемонстрували перевагу у дальності встановленого зв’язку фактично в півтора, два рази.

Також турецька компанія заявила про готовність передати українським партнерам програмне забезпечення, яке уможливить Україні безпечне використання, створення і подальший розвиток радіостанцій військового призначення. Також йдеться про передачу рішень, які можна застосувати для розгортання системи бойового управління тактичної ланки – з нашими доповненнями, з урахуванням вимог наших бойових статутів.

Загалом співпраця з Aselsan виявилась більш чіткою, оперативною. Вони відповідально віднеслись до виконання попередніх контрактів. Компанія Elbit – а ми також закупили певну кількість радіостанцій і у цього виробника – деякі контракти не завершила по цей день. Також Elbit не отримав дозволу від держави Ізраїль на передачу генератора ключів шифрування. Що, y свою чергу, унеможливлює отримання дозволу від Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України на використання закордонного обладнання у мережах зі ступенем доступу «для службового користування». Також виявилось, що побудова цифрової системи зв’язку тактичної ланки управління можлива лише за умови придбання у Elbit Sistems Ltd додаткового мережевого обладнання. Таке рішення значно підвищує вартість побудови системи.

Проте і без цього порівняльний аналіз цінових пропозицій свідчить, що вартість оснащення однієї механізованої та танкової бригади ізраїльськими УКХ-станціями буде в 1,5 та в 1,3 рази дорожче, ніж при використанні турецької техніки.

Тож з урахуванням багатьох складових за критерієм «ефективність-вартість» військова продукція турецького виробництва була визнана найбільш оптимальною для Збройних сил України.

171123 227

– Як особисто Ви сприймаєте заяви про непрозорість відбору закордонного постачальника систем УКХ-зв’язку для Збройних Сил і натяків на корупційну складову? Чи вбачаєте ви у цьому невдоволення з боку саме компанії Elbit Sistems?

– Я цілком свідомо детально описав увесь довгий шлях, яким пройшли усі профільні відомства та українські структури, а не лише Міністерство оборони чи Генеральний штаб до ухвалення остаточного рішення. Якщо казати відверто, то з огляду на реальні потреби війська в сучасних системах зв’язку в умовах війни цей шлях був занадто довгим. І, можливо, навіть надмірно відкритим.

…Що ж до заяв та публікацій. Скажу так. Компанія Elbit Sistems є серйозним і авторитетним гравцем на міжнародному ринку озброєнь. Поява у деяких зарубіжних виданнях публікацій, що ставлять під сумнів підсумки порівняльних випробувань в Україні між турецькими та ізраїльськими радіостанціями, натяки на заангажованість української сторони на вибір саме турецького постачальника навряд чи мають відношення до самої компанії. Швидше за все, це є результатом активності посередників і політичних лобістів, незадоволених результатом прозорого тендеру.

Разом з тим, з огляду на актуальність питання, пов’язаного з оснащенням української армії новими системами зв’язку і прийняттям своєчасного рішення про закупівлю військових систем зв’язку турецького виробництва, розгортання технологічної взаємодії між турецькими і українськими компаніями, початок навчання українських військових для використання нових систем зв’язку в бойових умовах, всі розмови, дискусії та публікації про нібито необґрунтованість таких рішень повинні розцінюватися як спроби, скеровані на підрив боєздатності української армії.

– Дякую за відверту розмову.

Розпитував Сергій ЗГУРЕЦЬ, Defense Express

*При копіюванні матеріалів активне посилання на сайт обов’язкове.
*Точки зору авторів публікацій можуть відрізнятися від позиції редакції.
*Інформація публікується з відкритих джерел.

Cтатті

Миротворці на Донбасі: коли вирішиться питання, і які країни можуть відправити своїх військових

Опубліковано

на

За даними джерел сайту “Сегодня”, в найближчі місяці має вирішитися питання зрозміщенням на Донбасі миротворців ООН. На думку Заходу, напередодні своїхпрезидентських виборів в березні 2018 го Росія з цього питання може піти на поступки.Така думка побутує в Штатах. Правда, третю зустріч з помічником президента РФВладиславом Сурковим спецпредставник Держдепу Курт Волкер назвав “крокомназад”. А після зустрічі з держсекретарем Рексом Тіллерсоном у Відні главаросійського МЗС Сергій Лавров заявив, що Київ і Вашингтон не так розуміє бачення Москвою миротворчої місії. За його словами, те, що пропонують Україна іСША – введення на Донбас окупаційної адміністрації, тому Росія ніколи не підтримаєтакий проект резолюції в Радбезі ООН. Але обійти кремлівське вето можна черезГенасамблею.

Сайт “Сегодня” проаналізував шанси на розміщення на Донбасі місії “блакитних касок”, і, що найголовніше, які країни можуть відправити туди своїх військових.

“Охоронці спостерігачів ОБСЄ”

Наївна впевненість наших західних партнерів у тому, що Путін до своїх президентських виборів в березні-2018 піде на поступки, потроху вивітрюється. На засіданні Ради глав МЗС ОБСЄ у Відні Рекс Тіллерсон заявив, що Штати, може, і хотіли б зняти санкції проти Росії, але не зроблять цього, поки Москва не виведе свої війська з східної України і з Криму. Правда, після двосторонньої зустрічі з російським колегою держсекретар був не так багатослівний: “Я вам не буду говорити, що конкретно ми обговорювали. Ми добиваємося прогресу і отримуємо його. У нас є діалог, співпраця, але ми ще не все вирішили. Але це і не можна вирішити за одну зустріч”.

А ось Сергій Лавров передав журналістам свою розмову з Рексом Тіллерсоном до дрібниць. Їх двостороння зустріч тривала понад годину, і українське питання йшло другим на порядку; з цього питання, за словами Лаврова, у них з Тіллерсоном менше співпадаючих підходів, ніж по Сирії.

“Нас турбують спроби поставити з ніг на голову нашу ініціативу про направлення охоронців ООН для забезпечення безпеки місії ОБСЄ. Ця ініціатива на 100% вписується в дух і букву Мінських домовленостей. Наша ініціатива полягає в тому, щоб спостерігачів ОБСЄ всюди супроводжували охоронці ООН. Те, що ми почули від представника США Волкера, мало зовсім протилежний підхід. Він полягає в тому, щоб не зациклюючись на питаннях особливого статусу Донбасу, амністії, підготовки до виборів через прямий діалог Києва, Донецька і Луганська,  ввести туди ООН-івську адміністрацію, яка буде керувати всім, що відбувається в самопроголошених “ДНР” / “ЛНР”, – заявив Сергій Лавров.

Тобто, Росія згодна нема на 20-тисячну миротворчу місію сертифікованих військових, а на ООН-івських охоронців із забезпечення безпеки СММ ОБСЄ. Причому трохи раніше в тому ж Відні Сергій Лавров заявив, мовляв, якщо на Донбасі розгорнуть українсько-американський варіант миротворчої місії, це буде окупаційна адміністрація. На це глава українського МЗС Павло Клімкін відповів Лаврову в своєму Twitter: “Я вважаю, що окупаційна адміністрація вже там – це російська окупаційна адміністрація”.

Американський експерт, колишній помічник держсекретаря Девід Крамер в бесіді з сайтом “Сегодня” сказав, що пропозиція Росії по миротворцях сильно відрізняєтьсявід того, що раніше запропонувала Україні. На його думку, нічого не змінюється, Путінхоче дестабілізувати Україну, щоб Захід втратив до неї інтерес, тому я скептичноставлюся до того, що до своїх “виборів” в березні у російської сторони з’явитьсяінтерес до вирішення цього питання.

“Фактично пропозиція Росії щодо миротворцям навіть не стартова, це несерйозний спосіб покласти край бойовим діям. Він просто відокремить Донбас від решти України і нічого не принесе для відновлення міжнародно-визнаного українсько-російського кордону. Тому у мене немає великих надій на миротворчу місію на Донбасі – навряд чи це станеться. Я вважаю, найкращий спосіб – посилювати санкції проти путінського режиму до тих пір, поки він не почне поважати територіальну цілісність і суверенітет України і не виведе свої війська, і надати Україні летальну зброю, щоб допомогти їй захистити себе”, – вважає Девід Крамер.

Колишній посол США в Україні Стівен Пайфер також скептично ставиться доготовності Росії погодитися на миротворчі сили з дієвим і сильним мандатом, якіотримають доступ до всієї території окупованого Донбасу, включаючи українсько-російський кордон.

“Є сенс протестувати готовність і згоду Росії на ці сили і мандат, але за три місяці з тих пір, як Путін підняв питання про можливість миротворчої операції ООН, ми не побачили істотних змін в позиції Росії. Тому незрозуміло, чому ми повинні очікувати, що Росія погодиться на миротворчі сили до своїх президентських виборів в березні”, сказав сайту “Сегодня” Стівен Пайфер.

Як ООН приймає рішення

Розмови про миротворців в українському політикумі не вщухають останні два роки. Ще 18 лютого 2015 го РНБО підтримав звернення до ООН і ЄС про розгортання в Українімісії “блакитних касок”. Рішення приймає Рада безпеки ООН. Свою резолюцію в Нью-Йорку Україна представила два роки тому, але через незгоду Росії, яка як постійнийчлен має право вето, на голосування її не виносили, намагаючись зупинити війну врамках Нормандського формату.

Майже через три роки після підписання Мінська-2 стає зрозуміло, що Росія не збирається виконувати свою частину домовленостей. Але за вересневу пропозицію Кремля про можливість розгортання на Донбасі миротворчої місії (Москва внесла в ООН відповідну резолюцію) наші західні партнери схопилися як за останню соломинку. Майже півроку Курт Волкер веде переговори з Владиславом Сурковим про місію “блакитних касок”, але на компроміс Москва не йде.

За словами посла України в Хорватії, Боснії і Герцеговині (2010-2017 рр.) Олександра Левченка, чим більше позитивних для України пунктів ми намагаємося внести в резолюцію по миротворцям, тим більша ймовірність, що її заблокує Росія. “Дуже важливо, яким буде мандат місії. Мандат потрібно виписати таким чином, щоб місія допомогла реінтегрувати тимчасово окуповані території Донбасу. Також в Мінських домовленостях передбачається виведення незаконних збройних формувань, як місцевих, так і іноземних – російських. І миротворці якраз той гвинтик, який може допомогти механізму контролю виведення збройних формувань”, – вважає Олександр Левченко.

За словами посла, не виключено, що може обговорюватися питання проведення виборів на Донбасі – цей пункт є в Мінських домовленостях – і хто, як не миротворці зможуть гарантувати чесність їх проведення. Як свого часу в Хорватії: місія здійснювала моніторинг і надавала логістичну підтримку, стежила, щоб не було фальсифікацій, щоб ніхто силою не впливав на виборців і членів комісій. Тобто, як підкреслює Олександр Левченко, мандат миротворчої місії на Донбасі повинен включати виведення незаконних збройних формувань і, очевидно, проведення виборів.

Та й сам процес прийняття рішень в ООН не такий вже і швидкий. Раніше представник України в підгрупі з безпеки Тристоронньої контактної групи Євген Марчук пояснював сайту “Сегодня”, що спочатку вноситься офіційна пропозиція (резолюція – Авт.), потім Радбез ООН вивчає і приймає рішення, яке Росія, як постійний член, може заблокувати. Правда, в одному з інтерв’ю “Сегодня” перший президент незалежної України Леонід Кравчук говорив, що якщо Рада безпеки не може прийняти рішення,тоді має бути рішення Генасамблеї, яка в березні 2014 роки вже прийняла резолюціюпо Криму в обхід вето Росії.

Представник України в Раді ООН з прав людини в 2006-2010 рр., уповноважений України в Міжнародному суді ООН Володимир Василенко нагадує про резолюцію Генасамблеї “Об’єднання заради миру” №377 (5). Їїприйняли в 1950 році після вторгнення північнокорейських військ до Південної Кореї. США на Радбезі марно намагалися провести резолюцію, але СРСР їїблокував, тому питання винесли на Генасамблею. У нашому випадку, щобзастосувати резолюцію Генасамблеї “Об’єднання заради миру” №377 (5),необхідно заручитися підтримкою 2/3 членів ООН, або 129 держав.

Хто може увійти до миротворчої місії

За словами Євгена Марчука, як таких військ ООН немає, вони комплектуються кожен раз для кожної нової місії. Від прийняття рішення в Нью-Йорку до фактичної відправки “блакитних касок” в гарячу точку може пройти до півроку. Спочатку секретаріат ООН направляє технічну оціночну місію в зону конфлікту. У своїх висновках вона призводить не тільки оцінку обстановки в області безпеки, політичної, військової та гуманітарної ситуації, а й дає попередній кошторис витрат. Потім секретаріат ООН звертається до країн, які можуть відправити своїх сертифікованих військових.

“Треба звертатися до країн, які мають миротворчий досвід. У своїх національних парламентах вони вирішують, чи будуть їх військові брати участь. Потім Радбез призначає військове керівництво (главу і командувача миротворчими силами – Авт.)”, – пояснює Євген Марчук.

За словами посла України в Хорватії, Боснії і Герцеговині (2010-2017 рр.) Олександра Левченко, дуже важливо, хто буде керувати місією. “Важливо, щоб це був представник авторитетної країни, яка відправить досить численний контингент, наприклад, Канада – ми вже бачили їх заяву. Також Україна очікує, що члени Нормандського формату – Франція і Німеччина – відгукнуться і відправлять своїх військових. Наша принципова позиція – Росія не може мати своїх миротворців. Решта будуть обговорюватися в ООН, зокрема, наскільки члени ОДКБ (наприклад, Білорусь, яка заявила про готовність відправити своїх миротворців на Донбас – Авт.) можуть брати участь в місії,враховуючи їх військові зобов’язання перед Росією, але Україна на участь миротворцівцих країн в місії не погодиться”, – сказав посол.

Днями в Брюсселі глава канадського МЗС Христя Фріланд заявила, що Канада готова відправити своїх миротворців на Донбас, якщо місія отримає доступ до неконтрольованої ділянки українсько-російського кордону. Правда, за словами аналітика Інституту світової політики Миколи Белескова, заяви Фріланд на практиці нічим не підкріплені. Експерт пояснює, що кожна країна має певну кількість солдатів, сертифікованих служити в миротворчих місіях.

“Так, в серпні 2016- го Канада заявила, що готова відправити 600 своїх миротворців в будь-яку гарячу точку. Це означає, що Канада готує і тренує цих сертифікованих військових. Але не факт, що Канада їх відправить. На сьогодні, за даними, ООН всього 62 канадця служать у всіх миротворчих операціях по світу, велика частина з яких поліцейські. Тому заява Фріланд це піар. Та й в цілому з середини 90-х великі індустріальні та економічно розвинені країни не відправляють своїх солдатів. Основна їх роль – фінансування, спеціалізована підготовка або допомога, якщо потрібно перевезти солдат”, – пояснює аналітик.

За словами Стівена Пайфера і Девіда Крамера, російських і українських військових не повинно бути в складі миротворчих сил на Донбасі. Як припускає Стівен Пайфер, для російської сторони напевно буде неприйнятною участь і американських солдатів.“Можливо нейтральні держави, такі як Швеція, Фінляндія, Австрія могли б сформувати ядро цих сил – якщо Москва дійсно готова підтримати миротворчі сили з чинним мандатом”, – сказав сайту “Сегодня” Стівен Пайфер.

Якщо взяти країни першої десятки за кількістю відправки миротворців, то це або країни Африки, або Азії: Ефіопія, Бангладеш, Індія, Пакистан, Руанда, Непал, Індонезія. “Ще є Китай, вони нарощують свою активність, у них багато сертифікованих миротворців. У Китаю, за даними ООН, 2417 саме військових, не поліцейських, задіяних в гарячих точках по світу. І ще, як не дивно, Італія, – 1153 військових служатьмиротворцями. До речі, анекдотична ситуація: БТРи для миротворчих місій Багладешу поставляє Росія. Буде дуже “смішно”, якщо на Донбас зайдуть миротворці, а техніку їм буде поставляти Росія”, – говорить Микола Белесков.

Як розповідає Олександр Левченко, в хорватському Вуковарі, який був мирно реінтегрований, розміщувався військовий контингент миротворців – російський батальйон. “Ось вам цікава деталь, чи чесно миротворці виконують свою роботу. У 1992 році з нашого українсько-русинського села Міклошевци частини так званої територіальної оборони, які тимчасово окупували і контролювали цю територію, вигнали зі своїх будинків 100 осіб, а 4-х вбили. І це при тому, що російський контингент стояв фактично в 10-ти метрах від цієї “акції” і нічого не зробив, щоб їй запобігти. Але є і позитивний приклад роботи миротворців. У кінці 1995-го український миротворчий батальйон в Сараєво (був під облогою 1425 днів, б льше, ніж Санкт-Петербург) полагодив трамвайні рейки і запустив перший громадський транспорт. І кожен такий трамвай супроводжував український БТР, настільки все було небезпечно”, – розповідає посол Олександр Левченко.

Але найбільша проблема і інтрига, за словами аналітика Інституту світової політики Миколи Белескова, в тому, чи вдасться швидко нашкребти 20 тис сертифікованих солдатів. “Чи вдасться швидко знайти навіть серед перерахованих вище країн, які є великими контрибуторами, 20 тис сертифікованих солдатів, які будуть мати відповідні навички?”, – підсумував експерт.

*При копіюванні матеріалів активне посилання на сайт обов’язкове.
*Точки зору авторів публікацій можуть відрізнятися від позиції редакції.
*Інформація публікується з відкритих джерел.

 

Продовжити читання ?

Cтатті

Як же ви задовбали битвою всіх проти всіх! Невже у вас, тилові пацюки, відсутній інстинкт самозбереження? – Ярош

Опубліковано

на

Поки на Донбасі триває війна, “потвори, ряджені в патріотів, з усіх боків ефемерних барикад” руйнують державу.

Про це на своїй сторінці в Facebook написав народний депутат, керівник громадського руху “ДІЯ” Дмитро Ярош.

“Крик душі… Безособово.

Як же ви, мудаки, задовбали своєю нескінченною битвою всіх проти всіх!

У той час, коли кожного дня на Фронті, у нашій національно-визвольній війні, гинуть Українці.

Ви ж, підараси, їхніх мізинців не вартуєте!..

Невже у вас, тилові пацюки, відсутній інстинкт самозбереження?

Невже ви, потвори, ряжені у патріотів, по всі сторони ваших ефемерних барикад, думаєте, що ми, люди які чотири роки не виходять із бою, все вам пробачимо і забудемо!..

Ми ж всі там не загинемо… Ми ж, прийде час, станемо бичем у руках Божих. І всі отримають «по плодах іхніх»…

Це не погрози. Це ваша перспектива. Конкретна.

Без надії сподіваюсь, що ви зупинитесь у руйнуванні нашої Держави.

А якщо ні – вмиєтеся своєю кров’ю.

Це ми, ті хто воює проти зовнішнього ворога, добре навчилися робити: лити ворожу кров.

Так. Це емоціі. Але цілком контрольовані…” – підсумував Ярош.

Його заява  прозвучала на тлі конфлікту у владі щодо роботи антикорупційних органів і затримання Саакашвілі.

Як же ви задовбали битвою всіх проти всіх! Невже у вас, тилові пацюки, відсутній інстинкт самозбереження? - Ярош 01

Продовжити читання ?

Cтатті

Наші пілоти замінять радянські шоломи на французькі

Опубліковано

на

Мало хто знає, що захисний шолом пілота тактичної авіації коштує близько 10 тисяч доларів США. Ціна дійсно чимала. Проте, як стверджують фахівці, обґрунтована. Адже військове льотне спорядження — досить специфічний та високотехнологічний товар, що має свій обмежений ринок. Під час його виготовлення використовуються дорогі сучасні матеріали та технології, а вся продукція проходить суворий контроль якості на всіх етапах виробництва

В Україні таке спорядження не виготовляють. Налагодити виробництво реально, проте — невигідно. Адже розпочинати таку справу «з нуля» — занадто дороге задоволення. Потрібне складне і дороге устаткування, а також сертифікація згідно з міжнародними стандартами. За незначних обсягів замовлень таке виробництво буде збитковим, а продукція навіть дорожчою за імпортну.

Сьогодні Командування Повітряних Сил шукає нові шляхи розв’язання проблеми забезпечення українських льотчиків новим сучасним обмундируванням. Оскільки те, що залишилось у спадок від радянської епохи і дотепер перебуває на озброєнні, вичерпало всі можливі ресурси. Зокрема йдеться про такі важливі елементи системи життєзабезпечення льотчика, як захисний шолом (ЗШ) та авіаційні кисневі маски.

— Більшість виробів, якими користуються наші льотчики, належать до поставок 1990–1991 років. Відповідно терміни їхньої експлуатації наближаються до максимуму, який ми змогли продовжити — 28 років(!) замість закладених від початку шести, — розповідає старший інженер відділу експлуатації авіаційного обладнання підполковник Олег Наумук.

Ще донедавна авіатори змушені були закуповувати необхідне спорядження на російських підприємствах, проте паралельно шукали інші варіанти. Критерії пошуку були такі: європейська або американська продукція, що експлуатується на аналогічних нашим типам літальних апаратах і яка без проведення комплексних випробувань могла б використовуватися нашими льотчиками. Альтернативу знайшли у Франції.

Результат пошуку зображень за запитом "helmet LA 100"

— Наші льотчики вже ознайомилися з характеристиками нового спорядження. Одна із основних переваг захисного шолома LA 100 французького виробництва, яку відзначають наші льотчики, — вага. Якщо російський аналог ЗШ-7 важить близько двох кілограмів, то «француз» — удвічі менше. А це означає, що в разі катапультування, коли перевантаження сягає понад 20 g, навантаження на шийний відділ хребта льотчика становитиме вже не 40, а 20 кілограмів, що суттєво знижує ймовірність травмування, — пояснює підполковник Олег Наумук. — Попри малу вагу, цей шолом досить міцний, адже виготовлений із арамідно-вуглецевого волокна. Він із легкістю витримує швидкісний напір, що виникає при катапультуванні на швидкості до 800 км/год, та здатен захистити голову льотчика від осколків та дії високих температур.

5529_p_17_img_0001

Новий шолом має модульну конструкцію, що дозволяє залежно від завдань розміщувати на ньому різноманітне легкознімне обладнання. Це можуть бути системи цілевказання та індикації, окуляри нічного бачення та різні світлофільтри.

У комплекті з шоломом йтиме також сумісна з ним киснева маска UA21S виробництва французької компанії Ulmer Aeronautique. Маска разом із кисневим обладнанням літака забезпечує льотчика киснем при виконанні висотних польотів та у разі аварійного покидання літака.

До кінця цього року українські авіатори отримають комплект кінцевого варіанта спорядження, яке протестують та визначаться з точною кількістю комплектів для закупівлі.

— Зараз маємо потреби для тактичної авіації — кількасот комплектів. Далі розглянемо доцільність закупівлі цього спорядження і для навчально-тренувальних літаків, — зазначають у Командуванні Повітряних Сил.

Остаточну ціну на нове спорядження озвучать пізніше. Проте, як запевняють військові, вона буде суттєво меншою за аналоги виробництва РФ.

Владислав ДЕМ’ЯНЕНКО

Американське спорядження адаптують для нашої авіації

На одному з військових аеродромів відбулася чергова робоча зустріч представників Повітряних Сил ЗС України із фахівцями з авіаційного обладнання із США. Сторони обговорили варіанти приведення до сумісності кисневого обладнання та обладнання зв’язку різних типів літаків ПС із гермошоломами, які у грудні 2015 року американська сторона надала як матеріально-технічну допомогу.

— Для того, аби використовувати американські захисні шоломи (ЗШ) та кисневі маски, їх необхідно спочатку адаптувати під наші типи повітряних суден. Наприклад, у ЗШ потрібно встановити компенсатори натягу кисневої маски, а в кисневих масках замінити додаткові клапани і патрубки. Також потрібно замінити радіогарнітуру. Провести таку модернізацію в України наразі неможливо, тож ми працюємо над вирішенням цього проблемного питання разом із нашими західними партнерами, — коментують фахівці Командування Повітряних Сил ЗС України.

На зустрічі був присутній також представник американської компанії-виробника гермошоломів, який запропонував варіант модернізації, що вже раніше був успішно реалізований у Республіці Сербія. Тоді вдалося досягнути сумісності американського обмундирування із сербськими літаками за допомогою спеціальних перехідників.

Американська сторона пообіцяла врахувати всі побажання українських авіаторів та в найкоротші терміни представити остаточний варіант модернізації обладнання. Усі роботи з модернізації будуть виконані для України безкоштовно.

 Захисні пристрої з доповненою реальністю

Сучасні шоломи військових льотчиків — неймовірно складні й дорогі пристрої, можливості яких інколи є фантастичними. З їхньою допомогою пілоти можуть дивитися крізь літак, літати без приладів і атакувати ціль поглядом.

«Боже око» для F-35

5529_p_17_img_0002

Таку нескромну неофіційну назву має розроблений американською компанією Rockwell Collins шолом Gen III, створений спеціально для найновішого винищувача F-35 Lightning II. Його вартість теж «космічна» — 400 000 доларів(!). На сьогодні це найбільш технологічно досконалий шолом, який колись створювали інженери.

Gen III вщерть напханий електронікою і різноманітними датчиками, завдяки яким пілот може навіть дивитися «крізь» обшивку літака, наче літак виготовлений з прозорого скла. Для цього шолом зчитує дані від шести електрооптичних сенсорів, встановлених на обшивці винищувача, і проектує термальне зображення на візор шолома. Якщо є завдання вибрати ціль на землі, то обладнання відразу зафіксує її, причому менш ніж за 5 секунд. А рухом очей пілот може наводити ракети на ціль.

На екран шолома можна вивести як усю інформацію, так і окремі показники на кшталт висоти, швидкості, курсу. Gen III обладнаний і вбудованим приладом нічного бачення.

Кожен шолом підганяють під індивідуальні анатомічні особливості пілота. Для цього техніки сканують голову льотчика, відзначаючи всі особливості черепа, щоб готовий шолом точно підходив конкретній людині.

Британський «нападник» — Striker II

5529_p_17_img_0003

Високотехнологічний шолом Striker II HMD британської компанії BAE Systems використовується пілотами винищувачів Typhoon і Gripen. Хоча, як стверджують фахівці, система шолома може сполучатися із системами практично всіх наявних військових літаків, навіть тих, які мають застарілі аналогові електронні дисплеї.

Його електроніка проектує на передній щиток зображення від систем нічного бачення, виявлення та відстеження цілей та іншої інформації, що дозволяє пілоту орієнтуватися в умовах швидкоплинних повітряних боїв. Проектор забезпечує практично нульове затримання та чітке зображення в умовах будь-якого освітлення.

Striker II HMD має нову гібридну оптико-інерційну систему, яка контролює положення голови пілота. Вона дозволяє комп’ютеру відстежити, куди точно дивиться пілот, навіть тоді, коли не спрацьовує обладнання оптичного відстеження. Спільна робота вищезазначених систем гарантує, що символи і зображення, які проектуються на щиток, збігаються з напрямом погляду пілота. Це забезпечує більш високу точність прицілювання і відстеження захоплених цілей.

Підготував Владислав ДЕМ’ЯНЕНКО

*При копіюванні матеріалів активне посилання на сайт обов’язкове.
*Точки зору авторів публікацій можуть відрізнятися від позиції редакції.
*Інформація публікується з відкритих джерел.

Продовжити читання ?
Реклама
Реклама
Реклама

Trending