Connect with us

Cтатті

Чому робота деяких державних центрів допомоги учасникам АТО інколи схожа на допомогу «для галочки»?

Published

on

Чимало фронтовиків нарікають на роботу окремих центрів допомоги учасникам бойових дій при держадміністраціях. Ветерани АТО сподіваються на реальну допомогу. Однак на місцях нерідко чують щось на кшталт: «Ось вам пам’ятка, телефони й адреси волонтерів. І — хай щастить…» Чому добрий задум влади вкотре подекуди виливається у формалізм, досліджував кореспондент видання Міністерства оборони України «Народна армія»

За Указом Президента (від 18 березня 2015 року), центри допомоги учасникам АТО при ОДА мають бути створені як допоміжні органи при кожній облдержадміністрації, а до їхньої діяльності повинні залучатися представники громадськості.

У будівлі Київської ОДА під такий центр виділили невеличку кімнатку. Кошти на його функціонування не передбачено. Три координаторки-волонтерки працюють на громадських засадах, роботу чотирьох операторів гарячої телефонної лінії та лінії екстреної психологічної допомоги оплачує один із небайдужих депутатів Київради. Сама ж діяльність центру ґрунтується скоріше на особистих зв’язках співробітників з об`єднаннями учасників АТО та волонтерським світом, аніж на підтримці керівництва ОДА.

— Знайома картина, — каже директорка столичного центру допомоги ветеранам АТО Вікторія Самойленко. — У нашій криворізькій філії майже те саме. Фронтовики й члени їхніх родин звертаються в державну структуру, а їх звідти просто перенаправляють до нас. Чиновницька байдужість — характерне явище для нашої країни. Загалом Україна посідає одне з перших місць у світі за кількістю чиновників на душу населення. А вони, як відомо, далеко не завжди зацікавлені в ефективному впровадженні соціальних проектів.

— До того ж, — продовжує директорка, — на сьогодні держава розділила повноваження структур, які вона визначила, у розв’язанні ветеранських проблем. Зокрема протезування кінцівок має йти тільки через представництва Державної служби в справах ветеранів війни, оформлення прав на побутові пільги — через місцеві відділи соціального захисту тощо. А в ідеалі вся соціально-правова робота із захисниками країни та їхніми родинами має здійснюватися через єдині державні структури за принципом «єдиного вікна». У цьому й полягала ідея створення координаційних центрів. Однак у нинішньому стані вони часто виявляються абсолютно безсилими. Доводиться братися за справу нам, волонтерам…

На думку моєї візаві та її колег, волонтерські центри допомоги часто-густо змушені підміняти собою державні. На відміну від неповоротких офіційних структур вони мобільні, активні та вмотивовані аж ніяк не зарплатнею. Для ілюстрації мені навели одну з їхніх напрацьованих у криворізькій філії методик, яку активно розповсюджує київський центр. Що важливо, послуги атовцю надають за принципом «єдиного вікна» в повному обсязі. Тобто фронтовикові треба прийти в інстанцію лише для того, щоб особисто отримати документи. Процес починається з анкетування ветерана або члена його родини. Потім під висловлені в анкеті потреби швидко добирають окрему команду фахівців, яка вже далі розв’язує проблеми комплексно. Людський ресурс охочих допомогти ветеранам однієї тільки криворізької філії центру — до п’ятиста волонтерів. А київський Координаційний центр уже має близько сотні помічників. Тут реалізувалася гармонійна співпраця державного університету й громадських рухів. Університет надав матеріальну базу — часткове фінансування, приміщення, медичний і спортивні комплекси тощо. А волонтери займаються практичною діяльністю за апробованими схемами роботи. Відповідно до плану засновників центру, серед яких, нагадую, є державна структура, він має відігравати роль основи для «клонування» аналогічних центрів у регіонах. Уже подали відповідні заявки волонтерські спільноти 24 міст обласного значення,

— До речі, з подібною до нашої потужністю працюють центри допомоги учасникам АТО при Дніпропетровській та Миколаївській ОДА, — на завершення зустрічі каже Вікторія Самойленко, — бо, на відміну від столиці, вони мають абсолютну підтримку керівників обласної та міської влади.

Заступник голови Київської міської спілки ветеранів АТО Антон Колумбет:

— Ми нерідко стикаємося з тим, що посадовці просто дезорієнтовані в просторі об`єднань атовців. Це ж не жарт: у столиці офіційно зареєстровано близько десяти громадських організацій, а не зареєстрованих відповідно до визначеного порядку діє більше як сотня. Серед них є фейкові — для піару якихось осіб, фінансові — ці тільки заробляють гроші тощо.

Як на мене, то одним із головних завдань центрів допомоги учасникам АТО, а через них — адміністрацій, має стати фільтрація випадкових об’єднань і консолідація тих спілок, що реально працюють.

А нам, ветеранам, урешті-решт не завадило б створити всеукраїнську не за назвою, а за своєю організаційною структурою спілку ветеранів АТО. Ветерани війни в Афганістані свого часу вже подолали цей шлях. Час і нам!

Радник голови Дніпропетровської ОДА, один із координаторів Центру допомоги учасникам АТО, офіцер запасу та учасник бойових дій на Сході України Іван Начовний:

— Можна тільки поспівчувати центрам, які не мають адекватної підтримки держадміністрацій. Є в нас такий камінь спотикання: у державі багато що залежить від волевиявлення чиновника того чи іншого рангу.

Дніпропетровщина та її керівництво із самого початку війни позиціонували себе як головний форпост на шляху окупантів. Тому тут, як ніде в іншому місці, надавали пряму допомогу новостворюваним в області військовим частинам, фронту, родинам бійців та іншим.

Нині адміністрація продовжує підтримувати як військові частини в АТО, так і наш центр, ветеранські й волонтерські організації міста і області. Вона платить зарплатню координаторам, психологам, юристам, операторам гарячих телефонних ліній. Також фінансує курси перепідготовки атовців, усілякі суспільні та спортивні заходи, свята з їхньою участю.

Усім іншим я порадив би йти на відкритий для засобів масової інформації громадський діалог із керівниками адміністрацій усіх рівнів: це працює.

Автор: Віктор ШЕВЧЕНКО

 

При копіюванні матеріалів активне посилання на сайт обов’язкове. *Точки зору авторів публікацій можуть відрізнятися від позиції редакції.

Джерело:http://na.mil.gov.ua/

Cтатті

Нелегкий вибір для армії: зарплата чи зброя

Published

on

Бюджет українських Збройних сил дозволяє вирішувати лише тактичні питання розвитку армії, а не їхньої модернізації. З найбільших проблем, які є у війську, – застаріла техніка, повільні темпи її ремонту та модернізації, слабкий рівень підготовки молодших командирів. 

Про це повідомляє народний депутат, член Комітету з нацбезпеки та оборони Олександр Бригинець.

«І уряд, і міністерство оборони, і Верховна Рада в питання військового бюджету виходять сьогодні з фінансових можливостей, які є в державі. Хочеться думати про далекі плани, але потрібно купувати саме те, що допоможе нам в даний момент, в війні, яка йде зараз. Тому найкращі сучасні озброєння, які можна було б купити, носять стратегічний характер і в цій війні можуть і не знадобитися. Фінанси нас змушують думати про день сьогоднішній, завтрашній, максимум післязавтрашній. Тобто вирішувати тактичні питання», – зазначив Бригинець.

За його словами, в питанні озброєння армії також йде розрахунок на іноземну підтримку.

«Але точно ніхто нам не виділить гроші на підвищення оплати військовослужбовцям. Тому потрібно вирішувати, що краще – заплатити сьогодні з наявного бюджету гроші солдату, або купити якесь краще озброєння», – пояснив народний депутат.

Нагадаємо, що раніше міністр оборони Степан Полторак планував, що бюджет міністерства у 2018 році має перейти з бюджету утримання на бюджет розвитку. В Міністерстві оборони порахували, що їм у 2018-му добре було би мати 141,2 млрд грн, але у Державному бюджеті відомству виділили набагато менше від бажаного – 83,3 мільярди (2,56% ВВП).

Військо отримало майже вдвічі менше, ніж просило, однак на 14,5 млрд. грн або на 20,7 % більше, ніж у 2017 році. Розгулятися на ці гроші в армії не вийде, однак багато чого зробити вдасться, наприклад, підвищити грошове забезпечення військовослужбовцям, провести реформи тощо

Слід не забувати, що проводить Україна свої реформи в умовах війни. Хотілося би, щоб війна розглядалася не як виправдання повільного реформування, а як стимул зробити все швидше, зробити систему такою, щоб вона не залежала від окремих осіб, а працювала досконало сама по собі. За відточеними стандартами.

*При копіюванні матеріалів активне посилання на сайт обов’язкове.
*Точки зору авторів публікацій можуть відрізнятися від позиції редакції.
*Інформація публікується з відкритих джерел.

 

Continue Reading

Cтатті

Крим повернемо тоді, коли українці будуть готовими віддавати за нього життя

Published

on

Заступник голови Меджлісу кримськотатарського народу Ахтем Чийгоз заявив, що Росія підло скористалася ослабленням центральної влади в Києві для анексії Криму.

Меджліс задовго до 2014-го попереджав українську владу про небезпеку створення в Криму загонів проросійського “козацтва”, однак на це не звернули уваги, заявив заступник голови Меджлісу кримськотатарського народу Ахтем Чийгоз в ефірі інформаційно-політичного ток-шоу “Народ проти” на телеканалі ZIK.

“Коли сидів у тюрмі, я бачив зміни, які відбуваються в Україні. Звідти ми оцінювали ці зміни не за доходом на душу населення, а за рівнем патріотизму й самовідданості українців, які сьогодні захищають свою територію на Донбасі ціною власної крові, – ми оце оцінювали. Крим повернеться тоді, коли відчуємо, що кожен українець готовий віддавати своє життя за нього так само, як зараз за Донбас”, – зазначив він.

Чийгоз додав, що Київ призначав до влади в Криму людей без проукраїнської позиції.

“Із листопада 2013-го усі проросійські процеси в Криму вже почали активізуватись. Росія підло скористалась відсутністю сконцентрованої влади в Києві, коли не було змоги управляти армією, СБУ, міліцією. І ми бачили, що в Криму стоять частини української армії, де командувачі вже на той час здали їх”, – наголосив він.

Заступник голови Меджлісу додав, що після арешту спілкувався з полковником ФСБ із Москви, який розповів йому, що українські військові зрадили присязі тому, що їхні генерали перейшли на сторону РФ.

“Я запитав полковника ФСБ: “А ви кому присягу давали – генералові чи батьківщині?”. У цьому помилка наших структур – коли давали присягу батьківщині – вони її не сприймали як батьківщину, вони були ситуативниками. Тому ми повернемо Крим, коли станемо справжніми громадянами України”, – підсумував Чийгоз.

У вересні підконтрольний Росії суд Криму засудив Чийгоза до восьми років колонії суворого режиму за організацію масових заворушень під час окупації Криму Росією 2014 року.

Пов’язане зображення

Того самого місяця ще одного заступника голови Меджлісу – Ільмі Умерова засудили на два роки колонії-поселення за висловлювання про необхідність посилення санкцій проти Росії, які можуть змусити її піти з Криму і з Донбасу. Чийгоза із січня 2015 року утримували в СІЗО, вирок Умерова не набув чинності, останнім часом він перебував у лікарні.

25 жовтня Чийгоза та Умерова відправили літаком до Туреччини. За словами лідера кримськотатарського народу Мустафи Джемілєва, це стало можливим завдяки зусиллям керівництва України, міжнародних організацій і президента Туреччини.

27 жовтня Умеров і Чийгоз прилетіли до Києва. На прес-конференції вони повідомили, що мають намір повернутися до Криму.

*При копіюванні матеріалів активне посилання на сайт обов’язкове.
*Точки зору авторів публікацій можуть відрізнятися від позиції редакції.
*Інформація публікується з відкритих джерел.

Continue Reading

Cтатті

Армія обрала якісну систему зв’язку, до кінця поточного року надійде партія радіостанцій «Aselsan»

Published

on

Члени комісії від усіх силових відомств і трьох наукових установ МОУ віддали перевагу радіостанціям «Aselsan», підтвердивши правильність попереднього рішення

Ідеальна модель завше приваблива. Приміром, було б зовсім чудово, якби українське військо зараз, на початок четвертого року опору російській агресії, мало повністю укомплектовані сучасними, відповідно до останніх досягнень технічного прогресу, взірцями озброєння й військового обладнання. Й бажано кращого, аніж у нашого противника. Цього можна швидко досягнути за умови вкладення колосальних ресурсів у закупівлю вже готової закордонної техніки або розгортання її власного виробництва. Й оскільки таких ресурсів нам іще бракує, а національна економіка лише виходить із затяжного піке, доволі правильним є стратегічне рішення покращувати технічне оснащення оборонної сфери в окремих її кластерах. Спершу — в найважливіших, опорних. Одним із них є військовий зв’язок.

Уже на початку російської інтервенції стало зрозуміло: без осучаснення систем зв’язку, у всьому оборонно-безпековому секторі неможливо налагодити якісне та адекватне управління підрозділами і стійку захищену комунікацію. Волонтерський рух попервах вносив помітну лепту в насичення військ певними засобами зв’язку різних виробників. Але доволі швидко прийшло розуміння, що це не вирішує кардинально реальних потреб, а є тимчасово-вимушеним кроком. Складнощі з сумісністю, захистом, обслуговуванням, ремонтом тощо підштовхнули до пошуку уніфікації та гарантованого забезпечення потреб ЗСУ буквально на роки вперед.

Треба було обрати надійного партнера, який запропонує оптимальні умови — якісне обладнання зв’язку за прийнятною ціною. Як відомо (не зупинятимемося докладно на перипетіях), а певний час довелося витратити саме на вибір такого партнера, адже ціна питання була і є надвисокою — обороноздатність та безпека України. І буквально в фінансовому вимірі ціна такого контракту теж становила чималу привабливість. Хтось із постачальників мав програти в цій конкурентній боротьбі, а хтось отримати головний приз — тривалу співпрацю з Міноборони України.+

Отже, переможця визначено, проводиться належна робота з адаптації й унормування використання радіостанцій турецького виробника «Aselsan» у ЗС України. Проте й досі триває кампанія з дискредитації, що має на меті поставити під сумнів прозорість проведення конкурсу при закупівлі радіостанцій для потреб нашої армії й посіяти сумнів у тім, що саме такі вироби потрібні нам.

Одразу зауважимо: будь-який юрист, вивчивши правовий бекграунд цього контракту, відповість, що його процедура відбулася з урахуванням усіх вимог законодавства, зокрема, визначальних і порівняльних випробувань. А практик зауважить: не існує армії, де новий зразок апаратури зв’язку чи комунікації, тим паче, іноземного виробництва, в процесі встановлення на вітчизняну бойову техніку не потребував би певної адаптації.

НАЧАЛЬНИК ГОЛОВНОГО УПРАВЛІННЯ ЗВ’ЯЗКУ ТА ІНФОРМАЦІЙНИХ СИСТЕМ ГЕНЕРАЛЬНОГО ШТАБУ ЗС УКРАЇНИ ГЕНЕРАЛ-МАЙОР ВОЛОДИМИР РАПКО

Щоб прояснити ситуацію та з’ясувати, як відбувається означена адаптація, я звернувся до експертів, які володіють першоджерельною інформацією.

У ПЕРЕХІДНИЙ ПЕРІОД НА ТАНКАХ ОДНОЧАСНО ПРАЦЮВАТИМУТЬ ЯК «MOTOROLA», ТАК І «ASELSAN»

— Наразі існує певний «інформаційний шум», що радіостанції «Aselsan» якось неправильно встановлюють на танки. Наскільки я розумію, нічого неординарного, крім як знаходження оптимального варіанту встановлення сучасних засобів зв’язку на нашу бронетехніку, в цій роботі не відбувається?

— Ми розпочали інсталяцію сучасних засобів зв’язку з танкових військ, тому що танк, як комплексний зразок бойової техніки, є найскладнішим. Наразі триває опрацювання технічних аспектів цієї роботи, — коментує ситуацію начальник Головного управління зв’язку та інформаційних систем Генерального штабу ЗС України генерал-майор Володимир Рапко. — Процес не видався легким. І це було очікуваним. Просто вмонтувати сучасну станцію натовського зразка в Т-64 без конструкторських і нормативних головоломок складно. Опрацьовано низку ідей з вирішення цього виклику. Звісно, ми мали все експериментально випробувати, аби виявити практичні недоліки — щоб інсталяція засобів зв’язку задовольняла вимоги війська.

Зараз у Харківському КБ із машинобудування ім.Морозова працює спеціальна робоча група, до складу якої входять фахівці Харківського бронетанкового ремонтного заводу, конструкторсько-технологічного центру Міноборони, представники «Aselsan» в Україні. Вони працюють над тим, щоб визначити оптимальні штатні місця підключення та установки радіостанції, які покращать ефективність роботи бойової машини в цілому.

Наразі у штатному режимі на танках здебільшого працюють водночас «Motorola» та «Aselsan», а встановлена апаратура внутрішнього зв’язку й комутації «Aselsan» забезпечує роботу як зовнішньої, так і внутрішньої комунікації, що покращило керованість бойових машин.

Заступник начальника Центрального бронетанкового управління ЗСУ Озброєння Збройних сил України полковник Євген Сидоренко тим часом зауважує: «Завершити адаптацію та встановлення радіостанцій «Aselsan» на дослідний зразок танка Т-64 відповідно до затверджених конструкторських змін плануємо до кінця 2017-го. Адже за результатами випробувань визначимося з моделлю для тиражування. Передовсім, це стосується танків, що перебувають на капремонті в заводських умовах. Діятимуть і виїзні ремонтні бригади, які замінюватимуть системи зв’язку танків у військах. Тобто, в усіх танках, які проходитимуть регламентний капремонт, встановлять сучасні засоби зв’язку. А в перехідний період на бронетехніці застосовуватимуть як «Motorola», так і «Aselsan» — поки ми повністю не перейдемо на сучасні засоби. Крім того, триває і адаптація вітчизняних шоломофонів для роботи з радіостанціями «Aselsan». Найближчим часом отримаємо щонайменше 100 таких шоломофонів, які дешевші закордонних аналогів».

ЯКЩО НЕ ЗАБРАКНЕ КОШТІВ, ПЕРЕОСНАЩЕННЯ ВІЙСЬКА НА НОВІ ЗАСОБИ ЗВ’ЯЗКУ ЗАКІНЧАТЬ ДО 2020-ГО

Зазначимо, що шоломофони натовського стандарту відрізняються від українських наявністю знімного шолому з кевлару, також у вітчизняних використовують ларингофони, а в європейських — мікрофонну гарнітуру. Тому танкістам треба звикати до мікрофона перед обличчям, який, на перший погляд, ніби заважає. Однак застосування такої гарнітури забезпечує кращу чіткість і розбірливість переговорів завдяки значно ліпшим частотним характеристикам.

Отже, вибір шоломофонів залишимо за танкістами.

— Також необхідно опрацювати технічні питання інсталяції сучасних засобів зв’язку для танків Т-80 та БМП. Процес встановлення сучасних засобів зв’язку на зразки бойової техніки радянського виробництва не такий легкий, як видавалося спершу. Хоча відкрию «таємницю»: окрім бронетехніки, на всіх інших зразках озброєння така адаптація пройшла успішно та швидко. Йдеться про радіостанції «Harris», «Motorola» і в деяких випадках «Aselsan».

 Коли ми говоримо про радіостанції «Aselsan» УКХ-діапазону, ми розуміємо, що це техніка, яка забезпечує підвищений захист і спроможність діяти в умовах РЕБ на відміну від «Motorola»? — запитуємо в головного зв’язківця українського війська.

— Так, але «Motorola» дає змогу на перехідний період бути на зв’язку з підтримуючою танки піхотою. Найважчий — перехідний період, коли водночас діють кілька типів техніки, — каже співрозмовник, — кожен виробник засобів зв’язку реалізовує унікальні алгоритми псевдовипадкового налаштування робочої частоти, криптографічного захисту інформації та методи цифро-аналогового, аналогово-цифрового перетворення сигналу.

 Яка ситуація з фінансуванням на наступний рік із точки зору задоволення потреб зв’язку ЗС України?

— Для того, щоб успішно здійснити переоснащення війська сучасними засобами зв’язку потрібен час і кошти. До речі, до кінця поточного року надійде партія радіостанцій «Aselsan», і ми продовжимо переоснащення тих підрозділів, які нам визначив начальник Генерального штабу — Головнокомандувач ЗС України.

ВОЛОДИМИР РАПКО: МИ ЗНАЛИ, ЩО НАМ ДОВЕДЕТЬСЯ РАЗОМ ВОЮВАТИ І БУДУВАТИ СИСТЕМУ ВЗАЄМОСУМІСНОСТІ

— Переоснащення — це чималі кошти. Мабуть, тому за давньою українською традицією в декого виникли підозри щодо непрозорості закупівель…

— Усі рішення щодо закупівлі тих чи тих технічних засобів Головне управління зв’язку ГШ ЗС України приймає не просто так. Вивчається досвід країн, які були у такій ситуації, як ми, і які потребували швидких змін у своєму технопарку. Це досвід Польщі, Грузії, Азербайджану, країн Балтії. А нова хвиля інформаційного пресингу, на мою думку, піднялася через те, що ми не придбали радіостанції ізраїльської компанії «Elbit Systems Ltd». Цей виробник запропонував Збройним силам України радіостанції, які не підтвердили заявлених технічних характеристик. Це декому не подобається, мабуть, тому я і мої підлеглі відчуваємо певний тиск. Причому, рішення якому виробнику віддати перевагу, ухвалювалося разом із Національною гвардією України, Державною прикордонною службою України, Державною службою спеціального зв’язку та захисту інформації, а також за участі експертної ради до складу якої входять волонтери й науковці. Хочу, для розуміння, довести алгоритм цього рішення: в 2015-му здійснювалося вивчення сучасних зразків засобів зв’язку, наступного року провели покази, визначальні відомчі випробування. А потім — колегіальне рішення, що за технічними параметрами обрано «Aselsan». Ми укладаємо угоду й отримуємо першу партію радіостанцій. Після цього почався певний тиск на ЗС України і міністр оборони України, задля уникнення інсинуацій, вирішив провести додаткові порівняльні випробування задля повної прозорості в травні-червні 2017-го комплексною комісією від усіх силових відомств і трьох наукових установ МОУ. Усі члени комісії без винятку віддали перевагу радіостанціям «Aselsan», підтвердивши правильність попереднього рішення.

— Підрозділи, на озброєнні яких перебувають різнотипні станції, чутимуть один одного?

— Питання сумісності окремо діючих підрозділів сьогодні вирішується застосуванням сучасної апаратури внутрішнього зв’язку й комутації та радіостанціями «Harris» короткохвильового діапазону. Останні застосовують усі силові структури — задля взаємодії. Це рішення начальників зв’язку ЗСУ, Держприкордонслужби, Нацгвардії. Ми знали: нам доведеться разом воювати і тому треба будувати взаємосумісну систему комунікації. Хтось не хоче, щоб Збройні сили України переходили на сучасний цифровий зв’язок. Ми ухвалили правильне рішення і повернутись назад неможливо, бо це стане злочином перед тими солдатами, які хочуть нормального, якісного і захищеного зв’язку. Співвідношення якість — ціна в цьому процесі вибору була визначальною. На жаль, бізнес ще не навчився програвати в чесній конкурентній боротьбі. Але в нього ще є можливість цьому навчитись…

Геннадій КАРПЮК, військовий журналіст

*При копіюванні матеріалів активне посилання на сайт обов’язкове.
*Точки зору авторів публікацій можуть відрізнятися від позиції редакції.
*Інформація публікується з відкритих джерел.

Continue Reading
Advertisement
Advertisement
Advertisement

Trending