Зв'яжіться з нами

Cтатті

Чому українська армія не знає своєї історії

Опубліковано

на

Тут красимо, тут рибу загортаємо…

Сьогодні, 15 серпня, міністр оборони України зі своїм польским колегою поклали квіти до могили генерала Марка Безручка та воїнів армії УНР. Марко Безручко – генерал-хорунжий армії УНР, котрий разом із начштабу 6 дивізії УНР Всеволодом Змієнком організував оборону польского містечка Замостя. Наші допомогли полякам – врізали по лисому черепові першої кінної армії Будьонного. Природньо, поляки вдячні українському генералові, опікуються його могилою. От, коли гості з України, протокольні покладання квітів організовують. За наслідками Степан Полторак пише в Фейсбуці: “…Наш обов’язок пам’ятати подвиги Героїв, вшановувати патріотів минулого…” От тільки в реальності подвиги героїв не надто пам’ятають. І не вшановують.

Те, що українська армія не знає історії своїх, це секрет Полішинеля. Як відомо, зараз підрозділи будуть нагороджувати почесними іменами, перші нагородження вже 24 серпня. Серед переліку (доволі великого і красивого) імен, котрими можуть бути нагороджені ті чи інші підрозділи є і Марко Безручко. Навіть перші консультації були, так би мовити, тест на сприйняття. Знаєте реакцію? “Безручко? Шо за один? Це ми типу “безручки” будемо? Криворукі чуваки, що невміють воювати? Нас засміють…” Біда? Авжеж.

Знаючи такий стан речей, напевно, у країні слід розгорнули широку інформаційну кампанію із популяризації як самого процесу нагородження підрозділів нашими іменами, так і роз’яснення, що це за люди. Ну авжеж! Озирніться! Вона навколо, ця кампанія. У кожній частині брошури та плакати. По телебаченню фахівці дають інтерв’ю. Високі чиновницькі чини присутні на покладанні квітів у пам’ятні дати… Хіба не видно?

До слова про квіти. От у Польщі міністр оборони України поклав квіти до могли Марка Безручка, а вгадайте, скільки разів було покладено квіти до могил вояків УНР тут, в Україні? Ну гаразд, міністр часу, може, немає, може, хтось інший з офіційних осіб? У нас же є кладовища, є пам’ятні дошки, є будинки, де були казарми. Щоправда, на них зазвичай немає пам’ятних дощок. Як же так? Є ж указ президента, є постанова кабміну про вшанування, а де виконання? Може, нема кому виконувати?

О! У нас десятки людей отримують зарплати e структурах Міністерства освіти (цілий НДЦ!), оборони (там за лінією військової освіти такі історичні полотна планів і реалізованих досягнень малюють, ви б бачили). У нас є стратегічні комунікатори якісь (правда, із ким комунікують – незрозуміло, бо комунікація в армії на ідеологічну тематику провалена наглухо – структури МПЗ були дискредитовані за 25 років і їх відродити – це вагон нервів, грошей і фанатів справи; між армією і суспільством – теж погано все), але потриматися би за їхні результати або за їхнє горло…

Але найбільш дике те, що коли одиниці (!) нормальних офіцерів (так, вони є, і працювати із ними честь) витягують на собі історично-ідеологічну роботу, починають розбурхувати той сонний вулик, зі скрипом і шаленим опором прокручують коліщата процесів, і навіть з’являються реальні результати… – їх, результати, спускають на гальмах.

Юристи додовбуються до історичних (sic!) формулювань, політтехнологи і радники якісь (подивитись би в очі) починають розпатякувати про “а нашо так, а ми не розуміємо, а нумо отак…” і озвучують повну маячню. Узгодження-переузгодження. Маневрування. Зважування наслідків. Розмірковування, чиїм коштом це можна було б зробити. Наради. Наради. Наради…

Йшов восьмий місяць ювілейного – сотого року.

Де впорадковані могили вояків Перших визвольних змагань?

Де меморіальна табличка на будинку генерального штабу українського війська тих часів?

Де урочисті відкриття табличок на вулицях імені Алмазова, Петріва, Омеляновича-Павленка?

Де ювілейна медаль на честь 100 років українського війська, котру можна було б вручати нинішнім воякам, скажімо, до дня Незалежності? (до слова, медаль “імені” параду встигли наштампувати – а шоб було)?

Де публічна програма урочистих, протокольних, меморіальних заходів, що розплановані на чотири (!) роки вперед? У нас же 100 років авіації, флоту, морської піхоти, Національного банку, Академії наук, уряду…

Де публічні слухання щодо Пантеону героїв?

Де переговори з обласною владою Київщини щодо виділення землі під національне військове кладовище?

Де детально розписана історична політика ( не національної пам’яті, а саме історична політика)?

Де переопрацьована шкільна програма “Захисник Вітчизни”? Півроку воду варять – ККД = 0.

Де переопрацьований курс історії України, з котрого нарешті повикидали радянські штампи й підходи?

Де універсистетський курс “Історія українського війська?”

ДЕ ВСЕ ЦЕ?

Автор: Віталій ГАЙДУКЕВИЧ

*При копіюванні матеріалів активне посилання на сайт обов’язкове.

*Точки зору авторів публікацій можуть відрізнятися від позиції редакції.

*Інформація публікується з відкритих джерел. Джерело:http://uainfo.org/blognews/

Cтатті

Крим очима Заходу

Опубліковано

на

Коли звучать розмови про те, що якийсь Захід не готовий повертатися до теми Криму, ми відразу потрапляємо у пастку. Тому що нікого єдиного Заходу не існує. У кожній столиці кожної європейської держави, не кажучи вже про США, існує своя позиція і свої нюанси щодо поглядів і вирішення проблеми, пов’язані з російським вторгненням в Україну.

Якщо ми прочитаємо заяву Курта Волкера, то побачимо, що в них недвозначно говориться про те, що різниці між Кримом і Донбасом для США не існує. Крим – це історія про те, як окупація завершилася анексією, а Донбас – це історія про те, як окупація не завершилася анексією. Але частина регіону залишилася у військовій окупації.

США дали зрозуміти, що різниці між цими двома окупаціями для них немає і рано чи пізно після завершення донбаської епопеї тему Криму вони залишати в стороні не мають наміру.

Результат пошуку зображень за запитом "захоплення криму"

Що стосується європейських столиць, то позиція ряду країн між собою відрізняється. Якісь країни ЄС більшою мірою залучені у вирішення російсько-української війни, як наприклад, Німеччина і Франція. Якісь країни як Португалія й Іспанія залучені в значно меншій мірі. Ця повістка присутня в їхньому політичному кругозорі.

Питання просто в тому, що проблема Криму значно ширше, ніж власне сам Крим. Це питання про принципи міжнародного права.

Прецедентів подібних Донбасу протягом 30-40 років ми бачили величезну кількість. Навіть в пострадянський період були Придністров’я, Абхазія, Південна Осетія – всюди можемо знайти паралелі з тим, що відбувалося на Донбасі.

А ось питання Криму – воно абсолютно унікальне. Подібних прецедентів в післявоєнній історії практично не існує і найголовніше, що воно закладає бомбу під все міжнародне право. Якщо закрити на нього очі, то виходить, що всім можна все.

Тому я прекрасно розумію, що багатьом політичним елітам, котрі орієнтовані на бізнес інтереси, хотілося б забути про Крим. Але про Крим забути не вийде, тому що порушується вся сучасна архітектура.

Часом ми емоційно говоримо, що міжнародне право не працює, вказуючи пальцем на конкретне порушення. Але той факт, що цих порушень буквально одиниці – в черговий раз підтверджує, що міжнародне право ще справляється з тими функціями, накладені на нього в післявоєнний період.
Автор: Павло КАЗАРІН

 

*При копіюванні матеріалів активне посилання на сайт обов’язкове.

*Точки зору авторів публікацій можуть відрізнятися від позиції редакції.

*Інформація публікується з відкритих джерел. Джерело:http://uainfo.org/blognews/

Продовжити читання ?

Cтатті

«Гумконвої» до окупованої Донеччини, буде везти не Росія, а Білорусія – в Києві підписана угода

Опубліковано

на

Нещодавно з’явилася інформація, що Росія відмовиться від підтримки “окремих територій” окупованих районів на сході України на користь Криму та Калінінграда. Йдеться про так звані гумконвої.

Утім, речник президента Росії Володимира Путіна Дмитро Пєсков заявив у коментарі “РИА Новости”, що відмовлятися від “гумконвоїв” у Росії не планують.

“Там йде певний перерозподіл, але, разом з тим, це не означає, що буде скорочення якихось напрямів на користь інших, йдеться просто там про впорядкування”, — заявив Пєсков.

За інформацією аналітичного відділу громадської ініціативи “Права Справа”, йдеться про зміну логістики проходження гуманітарних конвоїв. “Гумконвої” планують заходити з території Білорусі. Росія намагається змінити тактику їх проходження.

Під час нещодавнього візиту Лукашенка в Київ була підписана угода між Україною та Білоруссю про те, що “гумконвої” з Білорусі будуть проходити без участі третьої сторони, тобто Червоного Хреста.

“Домовилися передавати допомогу без посередників. Керівництвом України будуть створені всі умови, щоб ми безперешкодно проходили кордон. І будуть відкриті всі коридори для доставки безпосередньо тим людям, хто потребує цієї допомоги”, — повідомив міністр з надзвичайних ситуацій Білорусі Ващенко.

Нагадаю, до цього Білорусь передавала гуманітарну допомогу для Донбасу через місію Міжнародного Червоного Хреста, представники якої забезпечували доставку вантажу до місця призначення.

Варто зазначити, що за оцінками експертів, до 30% товарів народного вжитку в окупованих районах Луганської і Донецької областей — білоруські.

Офіційна статистика демонструє цікаві цифри: експорт Білорусі в прикордонну з Донбасом Ростовську область в 2016 році зріс на 20,5%, досягнувши рівня $201 млн (при тому, що загальний товарообіг Білорусі та Росії минулого році знизився). А у травні 2017 року віце-прем’єр РБ Михайло Русий пообіцяв довести товарообіг з Ростовською областю до $500 млн.

Зі свого боку Росія показує, що готова до введення миротворців і начебто припиняє фінансування, і підтримку так званих республік.

Це прагматичний хід російських спецслужб, які грають на кілька ходів наперед. Спочатку підписується договір між Україною і РБ про проходження “гумконвоїв”. Потім лунають заяви деяких представників українського політикуму про припинення Росією фінансування “ЛДНР” з держбюджету. А зараз йде інформаційне вкидання про припинення “гумконвоїв” з боку Росії.

Москва таким чином намагається постійно демонструвати свою начебто готовність до компромісів, свою договороспроможність. І до озброєної охоронної місії ООН вони ніби готові, в той час як представникам української влади постійно закидають “невиконання” взятих на себе зобов’язань за Мінськими домовленостями.

ДМИТРО СНЄГИРЬОВ – громадський активіст, співголова громадської ініціативи “Права справа”

Нагадаємо, що Білорусь є союзною державою Росії – конфедеративний союз Російської Федерації та Республіки Білорусь з поетапно організовуваним єдиним політичним, економічним, військовим, митним, валютним, юридичним, гуманітарним та культурним простором.

 

*При копіюванні матеріалів активне посилання на сайт обов’язкове.

*Точки зору авторів публікацій можуть відрізнятися від позиції редакції.

*Інформація публікується з відкритих джерел. Джерело:  “ГОРДОН”,  https://uk.wikipedia.org/wiki/

 

Продовжити читання ?

Cтатті

Росія вторглася у Крим також під приводом навчань. У Грузію – після маневрів

Опубліковано

на

Захід не вірить у мирні наміри російських військових

Російські й білоруські військові проводять спільні маневри «Захід-2017», які триватимуть до 20 вересня. Керують маневрами очільники генеральних штабів обох країн — перші заступники міністрів оборони РФ та Білорусі.

За задумом, сторони протистояння умовно розташовані в межах реальних кордонів Білорусі. З одного боку — «північні» (Республіка Білорусь і Російська Федерація), а з другого — «західні». Під останніми організатори навчань розуміють коаліцію зацікавлених у дестабілізації ситуації країн — умовні «Вейшнорія», «Весбарія» та «Лубенія». Відносини між сусідніми утвореннями погіршилися на тлі міжнаціональних, етнічних і релігійних суперечностей, а також через територіальні претензії. Що цікаво, «Вейшнорією» на карті позначили ту територію Білорусі, де проживає значна частина католиків. «Лубенією» стала північно-східна частина Польщі та південно-західна частина Литви (так званий Сувалківський коридор), а до «Весбарії» відійшли частини Литви й Латвії.

До початку маневрів Москва й Мінськ запевняли, що в них візьмуть участь близько 12,7 тисячі військових. При цьому на території Білорусі буде залучено 370 одиниць бронетехніки, зокрема 140 танків, до 150 одиниць артилерії та реактивної артилерії й понад 40 літаків і гелікоптерів. Для такого розмаху видається замало.

Білоруська сторона запросила українських військових спостерігати за перебігом навчань. Це підтвердив Генеральний штаб Збройних сил України, який відрядив на спільні російсько-білоруські навчання «Захід-2017» двох верифікаторів. Окрім України, запрошення отримали Латвія, Литва, Норвегія, Польща, Швеція та Естонія. Проте згодом стало відомо, що Росія дала дозвіл на присутність міжнародних спостерігачів лише на один день, ще на п’ять днів такий дозвіл з обмеженням у пересуванні надала міжнародним експертам Білорусь.

Результат пошуку зображень за запитом "запад 2017"

СПОСТЕРІГАЧІ З ОБМЕЖЕНИМ ДОСТУПОМ

Присутність на навчаннях міжнародних спостерігачів важлива тому, що, за повідомленням агентства Reuters, яке посилається на дані НАТО, реальна кількість учасників маневрів «Захід-2017» становить близько 100 тисяч військових і представників інших силових структур. В експертів не виникає сумнівів, що російське керівництво хоче вразити розмахом навчань НАТО та ЄС і використовує демонстрацію своєї військової сили як інструмент зовнішньої політики. А в Україні остерігаються, що російсько-білоруські навчання «Захід-2017» можуть слугувати для розгортання ударних угруповань російської армії, про що неодноразово заявляв міністр оборони Степан Полторак. Його думку підтримує Секретар РНБО Олександр Турчинов, який вважає, що Росія може використати угруповання своїх військ, які вона стягнула до Білорусі, для давно омріяного в Москві наступу на Україну.

У разі непередбачуваних ситуацій, що можуть виникнути під час російсько-білоруських навчань, Україна та Польща розробили спеціальний план дій, про який домовилися начальники генеральних штабів двох країн під час спільної зустрічі. Варшава припускає, що під час навчань «Захід-2017» «може відбутися порушення кордонів». Про це заявив глава МЗС Польщі Вітольд Ващиковський, повідомляє Укрінформ. За словами міністра, масштаби цих навчань величезні, тому нескладно уявити інциденти чи надзвичайні ситуації. «У Європі немає обґрунтування проведення таких величезних навчань зі сценарієм наступальних операцій», — наголосив глава МЗС Польщі. Він нагадав, що під час минулих навчань «Захід» Росія напрацьовувала питання ядерної атаки на Польщу. Міністр вважає, що якщо Росія наважиться залишити після проведення «Захід-2017» частину військ на території Білорусі, то НАТО має відреагувати на це належно. «Якщо станеться військова ескалація біля кордонів НАТО, то Альянс буде змушений збільшити свої сили в Польщі і загалом у Центральній Європі», — наголосив Вітольд Ващиковський, додавши, що це питання нині докладно обговорюють на високому рівні.

Результат пошуку зображень за запитом "запад 2017"

ТРОЯНСЬКИЙ КІНЬ З РОСІЇ

У НАТО також з усією серйозністю поставилися до масштабних навчань у Білорусі. Командувач військами США в Європі Бен Ходжес поділяє думку, що Кремль має намір після офіційного завершення маневрів залишити в Білорусі частину своїх військ. У керівництва Альянсу викликає занепокоєння розмах маневрів, а головне — розбіжності у заявленій і реальній кількості учасників навчань. НАТО розглядає їх як пряму загрозу країнам Балтії та Польщі.

«Коли Росія вторглася у Крим, це було також під приводом проведення навчань. У Грузію — після маневрів. Їхня історія повна прикладів, коли вони не дотримуються жодних договорів», — сказав Бен Ходжес. За його словами, у НАТО та його союзників виникають серйозні побоювання з приводу того, що в історії з російсько-білоруськими навчаннями «йдеться про троянського коня».

Запевненням Москви у виключно навчальному характері маневрів не повірив і Вашингтон, вирішивши на час їх проведення перекинути до Європи два бомбардувальники B-52H, про що повідомляє Інтерфакс. Бомбардувальники вилетіли з авіабази «Барксдейл» зі штату Луїзіана і приземлилися на базі «Ферфорд» у Великій Британії. Зазначено, що вони здатні нести ядерну зброю. Крім того, Пентагон ухвалив рішення направити до Естонії роту повітряних десантників, повідомляє Радіо Свобода. За повідомленням головного штабу Сил оборони Естонії, у країну прибуло 150 американських військовослужбовців.

Провести найбільші за останні 23 роки військові навчання «Аврора» вирішила цими днями й Швеція, яка сама не входить до складу НАТО, проте для проведення навчань заручилася підтримкою Альянсу. В навчаннях беруть участь 19 тисяч військовослужбовців, триватимуть вони три тижні.

«Аврора» розпочалася майже одночасно із «Заходом-2017». «Ситуація з безпекою в регіоні погіршилася», — так прокоментував початок маневрів командувач шведської армії Мікаель Біден. За його словами, Росія — це країна, яка своїми діями — анексією Криму й підживленням конфлікту на сході України — дуже негативно впливає на загальну ситуацію в Європі з точки зору безпеки. «Тому зрозуміло, що ми дуже пильно стежимо за тим, що робить Росія», — сказав він. Крім шведської армії, в навчаннях беруть участь військовослужбовці зі США, Франції, Норвегії та інших країн НАТО.

Вікторія Власенко

 

*При копіюванні матеріалів активне посилання на сайт обов’язкове.

*Точки зору авторів публікацій можуть відрізнятися від позиції редакції.

*Інформація публікується з відкритих джерел. Джерело:https://www.ukrinform.ua/rubric-world/

Продовжити читання ?
Реклама
Реклама
Реклама

Trending

Copyright © 2017 Військовий навігатор України