Зв'яжіться з нами

Cтатті

“Щоб призвати 69 офіцерів запасу, довелося викликати у військкомат 600 чоловік” – воєнком

Опубліковано

на

Військовий комісар Одещини Юрій Беляков – відверто про перспективу реформи військкоматів, роботу Єдиного реєстру військовозобов’язаних, призов офіцерів запасу і проблеми комплектування Збройних сил

Нещодавно Верховна Рада таки ухвалила закон про Єдиний реєстр військовозобов’язаних, і він уже повинен формуватися. Зменшується число охочих іти на контракт у Збройні сили, дірки в “штатках” потрібно кимсь заповнювати, і про це питають передусім із військкоматів. Щойно закінчився призов офіцерів запасу – як справи в них?

Про все це говоримо з комісаром Одеського обласного військового комісаріату ОК “Південь” полковником Юрієм Беляковим. Який, до того ж, сам по собі вартий уваги – вчорашній “регіонал” зі статусом УБД.

“Внесення військовозобов’язаних у Єдиний реєстр може розтягнутися на три роки”

  • У квітні президент підписав закон про створення Єдиного державного реєстру військовозобов’язаних. Згідно з ним, дані про всіх “клієнтів” військкоматів мають бути переведені з паперових карток у формат електронної бази. Чи почалася реалізація цього закону на рівні вашого військового комісаріату?

– Що стосується формування реєстру, на даний момент реалізації немає.

Наразі перша половина операторів реєстру пройшли навчання. Їх вчили, як правильно користуватися реєстром, як проводити реєстрацію, як формувати списки військовозобов’язаних; вони отримують ключі доступу.

  • Які переваги ви очікуєте від впровадження електронної бази?

– Облік – це контроль. Контроль як за працівниками військкомату, так і за військовозобов’язаними.

  • За який час можна сформувати реєстр у масштабах України?

– Це не швидка справа. В кінці осені база почне працювати в режимі наповнення. Щоб забити одну людину в реєстр, треба 5-7 хвилин. Візьмемо, для прикладу, що орієнтовно [в регіоні] стоїть на обліку 100 тисяч людей. То для внесення їх у базу потрібно буде близько трьох років.

Поки немає термінів, коли реєстр має бути заповнений, але, думаю, встановлять. Треба враховувати, що є 8-годинний робочий день, і працює над цим одна людина.

Якщо в якійсь області менше військовозобов’язаних, там реєстр запрацює швидше. Будуть опрацьовуватися паперові та електронні документи. Якщо нам дадуть базу реєстру виборців, буде набагато легше.

Юрій Беляков вітає учасників зборів тероборони. Фото: сайт МОУ

 

  • Як завдяки єдиному реєстру зменшиться кількість випадків ухиляння від служби?

– Призовники обліковуються по даті народження. Якщо згрупувати дані, то буде видно, коли людина потрапила в реєстр і чи вона викликалася [до військкомату]. Це можна перевірити в журналі проходження медкомісій, а також у відмітках на облікових картках. Якщо не викликалася, то будуть претензії до представників військкомату. Якщо викликалася, але не з’являлась, то буде спеціальна позначка, тоді має втрутитися поліція.

  • “Відмазатись” буде важко?

– Теоретично, так.

  • Деякі депутати не голосували за реєстр, аргументуючи це тим, що дані будуть “на столі у Путіна”. Як насправді із захистом бази?

– Давайте тоді не робити і всіх інших реєстрів! Це абсурд. Більшість із них (депутатів) бояться, що їхні діти будуть у реєстрі на рівні з іншими. Насправді база захищена. Це військова вертикаль, сервери в Генеральному штабі.

“Ухиляння від армії в нас безкарне”

  • Як на вашу думку, чому призовники не хочуть служити в армії?

– Служити, як вони вважають, непрестижно. Тим паче, за указом президента, здійснювати призов [на строкову службу тепер] можна від 20 до 27 років, тоді як раніше можна було від 18 до 27 років. Із 18 років – краще, бо 18-річна молода людина випустилася зі школи, не кожен вступив до університету. У нього ще немає власної сім’ї, немає бізнесу. Він спокійно може відслужити півтора року. А в 20 років – уже є навчання, можливо, є бізнес, можливо, сім’я і дитина. Відривати від цього набагато важче.

Крім того, ухиляння від армії майже безкарне. Ну заплатить призовник адміністративний штраф і не піде в армію. Поліція зараз розшуком не займається, тільки якщо є справа в ЄРДР (Єдиний реєстр досудових розслідувань – “Н”). Якщо це адміністративна справа, то їх не стосується.

У 99% випадків людина не покарана. Це ускладнює роботу.

  • Багато призовників бояться військкоматів. Чи можливо змінити це ставлення у свідомості?

– Це потрібно виховувати з дитячого садка. Має бути пропагування армії, слід показувати героїзм і відданість людей, які служать, особливо в теперішній час.

Також варто серйозно проводити уроки військової підготовки. Зараз здебільшого військовою справою в школах займаються вчителі фізкультури або трудового навчання. Макетної зброї і тирів у школах немає. Ось і наслідки.

Треба було починати ще 10-20 років тому. Якщо почати зараз, то можемо розраховувати на ефект через 12 років, коли діти закінчать школу.

“Щоб призвати 69 офіцерів запасу, довелося викликати у військкомат 600 чоловік”

  • Нещодавно закінчився призов офіцерів запасу, які раніше не служили в Збройних силах. Як ви оцінюєте результати кампанії?

– Позитивно. 80% із тих, хто йшов на військову кафедру, платили гроші, щоб їх після закінчення університету не призивали в армію. Вони отримували звання офіцера запасу в 22-23 роки і спокійно займалися своїми справами. Це був офіційний відкуп від армії.

Коли оголосили, що офіцери запасу будуть призиватися, молоді люди зрозуміли, що їх все одно знайдуть.

Я впевнений, що тепер багато військових кафедр “впадуть”. Могли б зробити, як було раніше, щоб військова кафедра була обов’язкова для всіх. Жінок би готували як медичних працівників, а чоловіків – за різними військовими спеціальностями, близькими до основної освіти. Адже державі потрібен  військово навчений резерв.

Одне не зрозуміло. Чому призовник без вищої освіти служить півтора року, з вищою освітою, але без військової кафедри – рік, а призовник із вищою освітою і військовою кафедрою – півтора року.

  • Чим ця призовна кампанія відрізнялася від часткових мобілізацій 2014-2015 років?

– По мобілізації набирали всіх, хто придатний за станом здоров’я, і направляли в навчальні центри. Не було такої жорсткої системи відстрочок. Там вчили за потрібними спеціальностям і спрямрвували у війська.
А це був призов, коли набирали виключно офіцерів, які не служили в армії, за встановленими спеціальностями.

  • Скількох людей зараз призвали в Одеській області?

– Призвали 69 осіб. План набору був 59.

  • Який відсоток був тих, хто ухилявся?

– Для того, щоб набрати цих 69 осіб, нам довелося викликати у військкомат 500-600 чоловік.

  • Чому решта відсіялась?

Переваги й підводні камені контракту

– Хтось за станом здоров’я, хтось за сімейними обставинам, хтось ухилявся.

  • Речник Міністерства оборони на брифінгу заявив, що кожен четвертий призваний офіцер висловив намір у подальшому проходити військову службу за контрактом. “В подальшому” – це коли?

– Після закінчення навчання. З призовниками проводили бесіду, питали, чи планують вони далі пов’язати життя з армією. Думаю, на основі цього й вивели статистику для речника.

  • Чи можна укласти контракт із ЗСУ відразу, коли вже зрозуміло, що призову не уникнути, аби отримати кращі умови служби?

– Можна, але спочатку треба пройти навчання. Це три місяці. Далі призваних розподіляють по військових частинах, і там вони можуть підписати контракт.

  • Яка перевага контракту перед призовом для рекрутованих офіцерів запасу?

– Призовники-офіцери потрапляють на службу й отримують таку ж зарплату, як на контракті, але в них немає перспективи росту. Ті, хто підписує контракт, можуть претендувати на вищу посаду, звання, можуть стати в чергу на житло, мають більшу забезпеченість майном і т.д.

  • А для солдатів?

– Солдати, яких призвали [на строкову службу], отримують небагато грошей. Тоді як у контрактників заробітна плата починається із 7 тисяч і збільшується залежно від посади, вислуги і т.д.

  • Вигідніше підписати контракт одразу після навчань чи після 1,5 року армії?

– Краще раніше. Інакше будуть ставитись командири, дивитимуться на перспективу.

  • Офіцерів призвали на 18 місяців, а контракт можна підписати на термін від півроку і більше?

– Ні. Тільки солдати і сержанти можуть підписати контракт на півроку, якщо призиваються з військкомату у військову частину. Офіцери можуть підписати щонайменше на рік.

Якщо він планує одразу після навчання підписати на рік контракт, то виходить, що він буде на три місяці менше служити. Так не можна, треба дослужити.

Людина, яка хоче розірвати контракт, має за два місяці попередити командира, що не буде продовжувати контракт. Інакше будуть штрафні санкції.

Якщо контракт підписаний на один рік, і військовий за два місяці не попередив попередив командира, то контракт автоматом продовжиться на рік, а вже після цього можна звільнитися по графіку звільнень.

“Щоб було більше контрактників, треба підвищити зарплату і соцпакет”

  • Відомо, скільки контрактників приходило до ЗСУ по всій країні торік і скільки – зараз. Доводиться робити висновок про збільшення дефіциту кадрів у Збройних силах?

– Дефіцит кадрів рахується кількістю набраних контрактників і тих, хто звільнився [з лав Збройних сил]. Справді, кількісний розрив між ними збільшується.

  • Як можна переламати цю тенденцію?

– Для того, щоб було більше контрактників, треба покращити соціальний пакет для військовослужбовців. Це житло, заробітна плата, умови проходження служби, ставленнякомандирів до солдатів. Тоді наповненість збільшиться.

Коли ввели зарплату для контрактника 7 тис. грн., на той час була мінімальна зарплата десь 2100 грн. Зрозуміло, що людина була зацікавлена піти в армію за такі гроші. Але зараз 7 тисяч – це вже не той рівень.

  • З якого рівня варто починати?

– На мою думку, з 9,5 тис. грн. У військового немає фіксованого робочого дня, немає сталих вихідних. Якщо він на полігоні чи на завданні, то вихідних взагалі немає.

Коли людина підписує контракт з фірмою, то зважає, чи варта зарплата затрат. Так само коли йде на військову службу. Тільки тут мотивація має бути ще більша.

Візьмемо, наприклад, місто Южне в Одеській області. Це портове місто, у них заробітна плата 15-25 тисяч гривень. А середня зарплата по Одещині загалом – 6153 грн. Якщо говорити про залучення на контракт до Збройних сил – хто готовий не бачити сім’ю і ризикувати життям заради зайвих 750-800 гривень?

Тож ставку треба переглядати, зважати на запити суспільства і пропозиції роботодавців у інших сферах.

  • Цьогоріч на Одещині менше людей іде контракт, ніж у 2016-му?

– За перше півріччя 2017 року в нас підписало близько 600 чоловік, за минуле півріччя – так само.

Цифра ніби та сама, але ми працюємо з людьми і бачимо, що людський ресурс закінчується.

В основному контракт підписують дві категорії людей: ті, хто бажає пов’язати своє життя з армією, і ті, хто не знайшов себе в цивільному житті.

  • Кого в умовах такого дефіциту кадрів не беруть на службу за контрактом?

– Людина проходить медичну комісію, приносить довідку про психічне здоров’я, про те, що не наркоман і не засуджений. Якщо щось не так, то не беремо.

  • А якщо охочих менше, ніж вимагає план?

– Тоді в нас карають керівників військкоматів. Мені це не зрозуміло, тому що контракт – це добровільний набір на службу. Тим паче, план можна виконувати тоді, коли є черга. А якщо її немає?

  • Якщо людина не підходить під вимоги, але треба виконати план, її можуть взяти?

– Ні. Це  неможливо. Ніхто не поставить підпис під рішенням призовної комісії – ні лікар, ні начальник відділу, ні воєнком.  Відразу будуть наслідки, і винні будуть притягнені до кримінальної відповідальності.

  • Яка частина охочих відсіюється?

– З тих, хто бажає служити, приблизно 30-40%. Головна причина – це стан здоров’я.

Реформа військкоматів:
накажуть – зробимо, але не відомо, як

  • “Новинарня” писала, що з 1 серпня із Чернігівської області стартує реформасистеми військових комісаріатів України: перехід від примусу до рекрутингових і сервісних функцій, прозорі двері, “ресепшн” і так далі. Коли в Одеському обласному військкоматі можуть почати реалізовувати цю реформу?

– Треба спочатку проаналізувати результати в Чернігові, а тоді робити висновки, продовжувати реформу чи ні.

  • Я бачила ваші коментарі в “Фейсбуці” з цього приводу. Вважаєте, військкомати не готові до реформи за нинішньої нормативної бази, кадрового забезпечення та фінансування?

– “Накажуть – зробимо”. Думаю, це буде в межах існуючого фінансування.

Щоб втілити, починати потрібно з приміщень, які мають бути спеціально обладнані, для прийому громадян. Має бути відкритий простір, як у центрах надання адмінпослуг.

У нас є приміщення, які відносяться до військових комунальних органів (КЕС), а є такі, які надані місцевими радами. Якщо місцеві ради чи Міністерство оборони на це кошти не виділять, то прийом людей не буде відповідати нормативам.

  • Якщо тільки одна інстанція виділить кошти, то може вийти, що частину військкоматів не переобладнають,?

– Може бути.

  • Військкомати планують перейменувати – на “територіальні центри комплектування та соціальної підтримки”. Яку соціальну підтримку може надавати військкомат?

– У мене теж таке питання виникало. Швидше за все, це консультаційні послуги, які стосуються законодавства, надання довідок, оформлення документів і т. д.

Але цим і зараз займаються відділи військкомату. Про грошову підтримку не йдеться, бо військкомат не є розпорядником коштів.

  • Виходить, у змісті роботи військкомату мало що зміниться?

– Крім того, що військкомат займається комплектуванням Збройних сил і соціальною роботою, є також мобілізаційна складова, робота з організації територіальної оборони. У назві вони не відображені. Виникає питання, в якому вигляді залишаться ці функції? Чи це буде окремий центр, але при військкоматі, як було до 2008 року?

Я ще не знаю, які будуть відділи і функціональні обов’язки. Хочу дізнатися про результати чернігівського експерименту.

  • Які проблеми може розв’язати ця реформа?

– Можливо, впорядкування деяких функцій військкоматів.

“Військкомат – це винос мозку, тому сюди не хочуть іти служити”

  • Передбачається, що військкомати будуть комплектуватися винятково військовослужбовцями, які проходили службу в АТО. А що з тими працівниками ОВК і РВК, хто не був в АТО?

– Вони направляються у відрядження [в зону АТО] терміном до 12 місяців. Зараз [з Одеського обласного військкомату] 36 чоловік знаходяться у відрядженнях. Були ті, хто їздив на три, чотири місяці, півроку. Є військослужбовці, які не їздили, тому що за станом здоров’я чи за сімейними обставинами не можуть.

  • Який відсоток військовослужбовців Одеського військкомату проходив службу в АТО? 

-Приблизно 50 на 50. За великим рахунком, військкомат – це не стройова служба.

  • А нових людей багато набрали?

– Набираємо,але дуже важко. Мало хто хоче йти служити у військкомат.

  • Чому?

– Це “винос мозку” через невідповідність законодавства, небажання людей служити в армії та плани, які практично нереально виконати.

  • Відтоді, як посадовці військкомату поїхали в АТО і повернулися, щось змінилося у роботі установи?

– А що може змінитися?  Якщо людина була чесною тут, то залишиться такою, і навпаки. Людина їде туди у відрядження, а не через відчуття патріотизму.

  • Ви брали участь в АТО. В якій частині служили?

– Я поїхав у 2014 році добровольцем, у 2015-му став заступником командира бригади – 53 омбр.

В АТО я був півтора року, до кінця травня 2016-го (відтоді Белякова призначено керівником Одеського обласного військкомату – “Н”).

На фронт – із Партії регіонів

В інтерв’ю з полковником Юрієм Беляковим ми не могли не згадати і таку “пікантну” тему, як його багаторічне перебування в лавах Партії регіонів, зокрема під час роботи в Ужгороді заступником міського голови.

 

До лав ПР Юрій Володимирович вступив ще в 2003 році – в час, коли Янукович був прем’єр-міністром. Беляков залишався з “проФФесором” у період Помаранчевої революції та в добу Ющенка, дочекався обрання Януковича президентом і був опорою “Регіонів” на Закарпатті аж до розв’язки Майдану.

У 2013 році “Тиждень” зробив підбірку фото з його сторінки в “Однокласниках”: віце-мер Ужгорода Беляков називав Януковича “Лідер” – з великої літери, виховував синів у повазі до цього “Лідера” та його цінностей, фотографувався в образі мафії…

  • Пане Юрію, перед тим, як поїхати в АТО, ви були депутатом міської ради Ужгорода від Партії регіонів, головою фракції. Чому від цієї партії? І так довго?

– Мені сподобалася їхня політична програма “Зробити життя людей кращим”. Вона була спрямована на економічне розбудування держави. Я вважаю, що держава має бути промислово-аграрна, а не аграрно-промислова. Це було в програмі.  Коли я увійшов у партію, її головою був ще Семиноженко.

  • Надалі лідером партії став Янукович. Виходить, його ви теж підтримували?

– Кожна політична сила підтримує свого лідера. Я вийшов із партії, коли пролилася перша кров на Майдані.

  • Які у вас були стосунки з очільниками партії?

– Ніяких. На місцевому рівні були постійні “дискусії” з приводу правильності рішень, які приймаються. Я більше працював із пересічними громадянами.
Починати треба з простих людей, бо якщо добре живе проста людина, то добре живе і держава.

  • Ви думали над тим, щоб знову повернутися в політику?

– Політика не проста річ. Мене запрошували повернутися в Ужгород і взяти участь у виборах, але це було не на часі.

Поки в мене немає таких планів, тому що я в армії і пов’язую себе зі службою.

P. S. Під час авторизації інтерв’ю Юрій Бєляков додав, що про політику зазвичай не любить говорити, але, на його переконання, “людина повинна бути патріотом держави без залежності від політичних уподобань. Україна понад усе!”

“На жаль, у нас неоднозначне ставлення до колишніх “регіоналів”, а серед них, особливо серед простих людей, більшість – порядні люди, патріоти”, – зазначив Бєляков.

Біографічна довідка

БЕЛЯКОВ
Юрій Володимирович

Народився 22 липня 1961 року в місті Самбір на Львівщині.

Закінчив Київське суворовське військове училище та Бакинськео вище загальновійськове училище.

У 1978-1991 роках служив у збройних силах СРСР, у тому числі в 1982-1983 роках – в Афганістані.

У 1998-2006 роках очолював ужгородську міську організацію ветеранів війни в Афганістані.

2000-2002 — працював в управлінні з питань внутрішньої політики Закарпатської ОДА.

Із 2002 року був депутатом Ужгородської міської ради, у 2002-2005 роках – секретар міськради.

2007-2008 — заступник директора, директор ДП “Управління по експлуатації адмінбудинків податкових органів” ДПА в Закарпатській області.

У 2007 році закінчив Закарпатський державний університет за спеціальністю “облік і аудит”.

З 2008 року — уповноважений представник Державного комітету України у справах ветеранів у Закарпатській області.

У 2010-2014 роках був заступником міського голови Ужгорода, головою фракції Партії регіонів.

Із 2014 року – в Збройних силах. Був заступником командира 53-ї окремої механізованої бригади. Учасник бойових дій.

Із травня 2016 року – військовий комісар Одеського обласного військового комісаріату.

Полковник ЗСУ.

У грудні 2012 року Белякову підпалили автівку Hyundai Santa Fe 2006 року випуску.
Вона зазначена в його декларації і в 2016 році, записана на дружину Світлану.
Там же – зарплата за рік 288 257 грн., пенсія 36 483 грн., квартира на 61 кв. м в Ужгороді, земельні ділянки на 614 та 100 кв. м, недобудований дім (як і більша ділянка – на дружині).
Гроші в готівці та на банківських рахунках, цінні папери тощо не вказані.

Cтатті

Миротворці на Донбасі: коли вирішиться питання, і які країни можуть відправити своїх військових

Опубліковано

на

За даними джерел сайту “Сегодня”, в найближчі місяці має вирішитися питання зрозміщенням на Донбасі миротворців ООН. На думку Заходу, напередодні своїхпрезидентських виборів в березні 2018 го Росія з цього питання може піти на поступки.Така думка побутує в Штатах. Правда, третю зустріч з помічником президента РФВладиславом Сурковим спецпредставник Держдепу Курт Волкер назвав “крокомназад”. А після зустрічі з держсекретарем Рексом Тіллерсоном у Відні главаросійського МЗС Сергій Лавров заявив, що Київ і Вашингтон не так розуміє бачення Москвою миротворчої місії. За його словами, те, що пропонують Україна іСША – введення на Донбас окупаційної адміністрації, тому Росія ніколи не підтримаєтакий проект резолюції в Радбезі ООН. Але обійти кремлівське вето можна черезГенасамблею.

Сайт “Сегодня” проаналізував шанси на розміщення на Донбасі місії “блакитних касок”, і, що найголовніше, які країни можуть відправити туди своїх військових.

“Охоронці спостерігачів ОБСЄ”

Наївна впевненість наших західних партнерів у тому, що Путін до своїх президентських виборів в березні-2018 піде на поступки, потроху вивітрюється. На засіданні Ради глав МЗС ОБСЄ у Відні Рекс Тіллерсон заявив, що Штати, може, і хотіли б зняти санкції проти Росії, але не зроблять цього, поки Москва не виведе свої війська з східної України і з Криму. Правда, після двосторонньої зустрічі з російським колегою держсекретар був не так багатослівний: “Я вам не буду говорити, що конкретно ми обговорювали. Ми добиваємося прогресу і отримуємо його. У нас є діалог, співпраця, але ми ще не все вирішили. Але це і не можна вирішити за одну зустріч”.

А ось Сергій Лавров передав журналістам свою розмову з Рексом Тіллерсоном до дрібниць. Їх двостороння зустріч тривала понад годину, і українське питання йшло другим на порядку; з цього питання, за словами Лаврова, у них з Тіллерсоном менше співпадаючих підходів, ніж по Сирії.

“Нас турбують спроби поставити з ніг на голову нашу ініціативу про направлення охоронців ООН для забезпечення безпеки місії ОБСЄ. Ця ініціатива на 100% вписується в дух і букву Мінських домовленостей. Наша ініціатива полягає в тому, щоб спостерігачів ОБСЄ всюди супроводжували охоронці ООН. Те, що ми почули від представника США Волкера, мало зовсім протилежний підхід. Він полягає в тому, щоб не зациклюючись на питаннях особливого статусу Донбасу, амністії, підготовки до виборів через прямий діалог Києва, Донецька і Луганська,  ввести туди ООН-івську адміністрацію, яка буде керувати всім, що відбувається в самопроголошених “ДНР” / “ЛНР”, – заявив Сергій Лавров.

Тобто, Росія згодна нема на 20-тисячну миротворчу місію сертифікованих військових, а на ООН-івських охоронців із забезпечення безпеки СММ ОБСЄ. Причому трохи раніше в тому ж Відні Сергій Лавров заявив, мовляв, якщо на Донбасі розгорнуть українсько-американський варіант миротворчої місії, це буде окупаційна адміністрація. На це глава українського МЗС Павло Клімкін відповів Лаврову в своєму Twitter: “Я вважаю, що окупаційна адміністрація вже там – це російська окупаційна адміністрація”.

Американський експерт, колишній помічник держсекретаря Девід Крамер в бесіді з сайтом “Сегодня” сказав, що пропозиція Росії по миротворцях сильно відрізняєтьсявід того, що раніше запропонувала Україні. На його думку, нічого не змінюється, Путінхоче дестабілізувати Україну, щоб Захід втратив до неї інтерес, тому я скептичноставлюся до того, що до своїх “виборів” в березні у російської сторони з’явитьсяінтерес до вирішення цього питання.

“Фактично пропозиція Росії щодо миротворцям навіть не стартова, це несерйозний спосіб покласти край бойовим діям. Він просто відокремить Донбас від решти України і нічого не принесе для відновлення міжнародно-визнаного українсько-російського кордону. Тому у мене немає великих надій на миротворчу місію на Донбасі – навряд чи це станеться. Я вважаю, найкращий спосіб – посилювати санкції проти путінського режиму до тих пір, поки він не почне поважати територіальну цілісність і суверенітет України і не виведе свої війська, і надати Україні летальну зброю, щоб допомогти їй захистити себе”, – вважає Девід Крамер.

Колишній посол США в Україні Стівен Пайфер також скептично ставиться доготовності Росії погодитися на миротворчі сили з дієвим і сильним мандатом, якіотримають доступ до всієї території окупованого Донбасу, включаючи українсько-російський кордон.

“Є сенс протестувати готовність і згоду Росії на ці сили і мандат, але за три місяці з тих пір, як Путін підняв питання про можливість миротворчої операції ООН, ми не побачили істотних змін в позиції Росії. Тому незрозуміло, чому ми повинні очікувати, що Росія погодиться на миротворчі сили до своїх президентських виборів в березні”, сказав сайту “Сегодня” Стівен Пайфер.

Як ООН приймає рішення

Розмови про миротворців в українському політикумі не вщухають останні два роки. Ще 18 лютого 2015 го РНБО підтримав звернення до ООН і ЄС про розгортання в Українімісії “блакитних касок”. Рішення приймає Рада безпеки ООН. Свою резолюцію в Нью-Йорку Україна представила два роки тому, але через незгоду Росії, яка як постійнийчлен має право вето, на голосування її не виносили, намагаючись зупинити війну врамках Нормандського формату.

Майже через три роки після підписання Мінська-2 стає зрозуміло, що Росія не збирається виконувати свою частину домовленостей. Але за вересневу пропозицію Кремля про можливість розгортання на Донбасі миротворчої місії (Москва внесла в ООН відповідну резолюцію) наші західні партнери схопилися як за останню соломинку. Майже півроку Курт Волкер веде переговори з Владиславом Сурковим про місію “блакитних касок”, але на компроміс Москва не йде.

За словами посла України в Хорватії, Боснії і Герцеговині (2010-2017 рр.) Олександра Левченка, чим більше позитивних для України пунктів ми намагаємося внести в резолюцію по миротворцям, тим більша ймовірність, що її заблокує Росія. “Дуже важливо, яким буде мандат місії. Мандат потрібно виписати таким чином, щоб місія допомогла реінтегрувати тимчасово окуповані території Донбасу. Також в Мінських домовленостях передбачається виведення незаконних збройних формувань, як місцевих, так і іноземних – російських. І миротворці якраз той гвинтик, який може допомогти механізму контролю виведення збройних формувань”, – вважає Олександр Левченко.

За словами посла, не виключено, що може обговорюватися питання проведення виборів на Донбасі – цей пункт є в Мінських домовленостях – і хто, як не миротворці зможуть гарантувати чесність їх проведення. Як свого часу в Хорватії: місія здійснювала моніторинг і надавала логістичну підтримку, стежила, щоб не було фальсифікацій, щоб ніхто силою не впливав на виборців і членів комісій. Тобто, як підкреслює Олександр Левченко, мандат миротворчої місії на Донбасі повинен включати виведення незаконних збройних формувань і, очевидно, проведення виборів.

Та й сам процес прийняття рішень в ООН не такий вже і швидкий. Раніше представник України в підгрупі з безпеки Тристоронньої контактної групи Євген Марчук пояснював сайту “Сегодня”, що спочатку вноситься офіційна пропозиція (резолюція – Авт.), потім Радбез ООН вивчає і приймає рішення, яке Росія, як постійний член, може заблокувати. Правда, в одному з інтерв’ю “Сегодня” перший президент незалежної України Леонід Кравчук говорив, що якщо Рада безпеки не може прийняти рішення,тоді має бути рішення Генасамблеї, яка в березні 2014 роки вже прийняла резолюціюпо Криму в обхід вето Росії.

Представник України в Раді ООН з прав людини в 2006-2010 рр., уповноважений України в Міжнародному суді ООН Володимир Василенко нагадує про резолюцію Генасамблеї “Об’єднання заради миру” №377 (5). Їїприйняли в 1950 році після вторгнення північнокорейських військ до Південної Кореї. США на Радбезі марно намагалися провести резолюцію, але СРСР їїблокував, тому питання винесли на Генасамблею. У нашому випадку, щобзастосувати резолюцію Генасамблеї “Об’єднання заради миру” №377 (5),необхідно заручитися підтримкою 2/3 членів ООН, або 129 держав.

Хто може увійти до миротворчої місії

За словами Євгена Марчука, як таких військ ООН немає, вони комплектуються кожен раз для кожної нової місії. Від прийняття рішення в Нью-Йорку до фактичної відправки “блакитних касок” в гарячу точку може пройти до півроку. Спочатку секретаріат ООН направляє технічну оціночну місію в зону конфлікту. У своїх висновках вона призводить не тільки оцінку обстановки в області безпеки, політичної, військової та гуманітарної ситуації, а й дає попередній кошторис витрат. Потім секретаріат ООН звертається до країн, які можуть відправити своїх сертифікованих військових.

“Треба звертатися до країн, які мають миротворчий досвід. У своїх національних парламентах вони вирішують, чи будуть їх військові брати участь. Потім Радбез призначає військове керівництво (главу і командувача миротворчими силами – Авт.)”, – пояснює Євген Марчук.

За словами посла України в Хорватії, Боснії і Герцеговині (2010-2017 рр.) Олександра Левченко, дуже важливо, хто буде керувати місією. “Важливо, щоб це був представник авторитетної країни, яка відправить досить численний контингент, наприклад, Канада – ми вже бачили їх заяву. Також Україна очікує, що члени Нормандського формату – Франція і Німеччина – відгукнуться і відправлять своїх військових. Наша принципова позиція – Росія не може мати своїх миротворців. Решта будуть обговорюватися в ООН, зокрема, наскільки члени ОДКБ (наприклад, Білорусь, яка заявила про готовність відправити своїх миротворців на Донбас – Авт.) можуть брати участь в місії,враховуючи їх військові зобов’язання перед Росією, але Україна на участь миротворцівцих країн в місії не погодиться”, – сказав посол.

Днями в Брюсселі глава канадського МЗС Христя Фріланд заявила, що Канада готова відправити своїх миротворців на Донбас, якщо місія отримає доступ до неконтрольованої ділянки українсько-російського кордону. Правда, за словами аналітика Інституту світової політики Миколи Белескова, заяви Фріланд на практиці нічим не підкріплені. Експерт пояснює, що кожна країна має певну кількість солдатів, сертифікованих служити в миротворчих місіях.

“Так, в серпні 2016- го Канада заявила, що готова відправити 600 своїх миротворців в будь-яку гарячу точку. Це означає, що Канада готує і тренує цих сертифікованих військових. Але не факт, що Канада їх відправить. На сьогодні, за даними, ООН всього 62 канадця служать у всіх миротворчих операціях по світу, велика частина з яких поліцейські. Тому заява Фріланд це піар. Та й в цілому з середини 90-х великі індустріальні та економічно розвинені країни не відправляють своїх солдатів. Основна їх роль – фінансування, спеціалізована підготовка або допомога, якщо потрібно перевезти солдат”, – пояснює аналітик.

За словами Стівена Пайфера і Девіда Крамера, російських і українських військових не повинно бути в складі миротворчих сил на Донбасі. Як припускає Стівен Пайфер, для російської сторони напевно буде неприйнятною участь і американських солдатів.“Можливо нейтральні держави, такі як Швеція, Фінляндія, Австрія могли б сформувати ядро цих сил – якщо Москва дійсно готова підтримати миротворчі сили з чинним мандатом”, – сказав сайту “Сегодня” Стівен Пайфер.

Якщо взяти країни першої десятки за кількістю відправки миротворців, то це або країни Африки, або Азії: Ефіопія, Бангладеш, Індія, Пакистан, Руанда, Непал, Індонезія. “Ще є Китай, вони нарощують свою активність, у них багато сертифікованих миротворців. У Китаю, за даними ООН, 2417 саме військових, не поліцейських, задіяних в гарячих точках по світу. І ще, як не дивно, Італія, – 1153 військових служатьмиротворцями. До речі, анекдотична ситуація: БТРи для миротворчих місій Багладешу поставляє Росія. Буде дуже “смішно”, якщо на Донбас зайдуть миротворці, а техніку їм буде поставляти Росія”, – говорить Микола Белесков.

Як розповідає Олександр Левченко, в хорватському Вуковарі, який був мирно реінтегрований, розміщувався військовий контингент миротворців – російський батальйон. “Ось вам цікава деталь, чи чесно миротворці виконують свою роботу. У 1992 році з нашого українсько-русинського села Міклошевци частини так званої територіальної оборони, які тимчасово окупували і контролювали цю територію, вигнали зі своїх будинків 100 осіб, а 4-х вбили. І це при тому, що російський контингент стояв фактично в 10-ти метрах від цієї “акції” і нічого не зробив, щоб їй запобігти. Але є і позитивний приклад роботи миротворців. У кінці 1995-го український миротворчий батальйон в Сараєво (був під облогою 1425 днів, б льше, ніж Санкт-Петербург) полагодив трамвайні рейки і запустив перший громадський транспорт. І кожен такий трамвай супроводжував український БТР, настільки все було небезпечно”, – розповідає посол Олександр Левченко.

Але найбільша проблема і інтрига, за словами аналітика Інституту світової політики Миколи Белескова, в тому, чи вдасться швидко нашкребти 20 тис сертифікованих солдатів. “Чи вдасться швидко знайти навіть серед перерахованих вище країн, які є великими контрибуторами, 20 тис сертифікованих солдатів, які будуть мати відповідні навички?”, – підсумував експерт.

*При копіюванні матеріалів активне посилання на сайт обов’язкове.
*Точки зору авторів публікацій можуть відрізнятися від позиції редакції.
*Інформація публікується з відкритих джерел.

 

Продовжити читання ?

Cтатті

Як же ви задовбали битвою всіх проти всіх! Невже у вас, тилові пацюки, відсутній інстинкт самозбереження? – Ярош

Опубліковано

на

Поки на Донбасі триває війна, “потвори, ряджені в патріотів, з усіх боків ефемерних барикад” руйнують державу.

Про це на своїй сторінці в Facebook написав народний депутат, керівник громадського руху “ДІЯ” Дмитро Ярош.

“Крик душі… Безособово.

Як же ви, мудаки, задовбали своєю нескінченною битвою всіх проти всіх!

У той час, коли кожного дня на Фронті, у нашій національно-визвольній війні, гинуть Українці.

Ви ж, підараси, їхніх мізинців не вартуєте!..

Невже у вас, тилові пацюки, відсутній інстинкт самозбереження?

Невже ви, потвори, ряжені у патріотів, по всі сторони ваших ефемерних барикад, думаєте, що ми, люди які чотири роки не виходять із бою, все вам пробачимо і забудемо!..

Ми ж всі там не загинемо… Ми ж, прийде час, станемо бичем у руках Божих. І всі отримають «по плодах іхніх»…

Це не погрози. Це ваша перспектива. Конкретна.

Без надії сподіваюсь, що ви зупинитесь у руйнуванні нашої Держави.

А якщо ні – вмиєтеся своєю кров’ю.

Це ми, ті хто воює проти зовнішнього ворога, добре навчилися робити: лити ворожу кров.

Так. Це емоціі. Але цілком контрольовані…” – підсумував Ярош.

Його заява  прозвучала на тлі конфлікту у владі щодо роботи антикорупційних органів і затримання Саакашвілі.

Як же ви задовбали битвою всіх проти всіх! Невже у вас, тилові пацюки, відсутній інстинкт самозбереження? - Ярош 01

Продовжити читання ?

Cтатті

Наші пілоти замінять радянські шоломи на французькі

Опубліковано

на

Мало хто знає, що захисний шолом пілота тактичної авіації коштує близько 10 тисяч доларів США. Ціна дійсно чимала. Проте, як стверджують фахівці, обґрунтована. Адже військове льотне спорядження — досить специфічний та високотехнологічний товар, що має свій обмежений ринок. Під час його виготовлення використовуються дорогі сучасні матеріали та технології, а вся продукція проходить суворий контроль якості на всіх етапах виробництва

В Україні таке спорядження не виготовляють. Налагодити виробництво реально, проте — невигідно. Адже розпочинати таку справу «з нуля» — занадто дороге задоволення. Потрібне складне і дороге устаткування, а також сертифікація згідно з міжнародними стандартами. За незначних обсягів замовлень таке виробництво буде збитковим, а продукція навіть дорожчою за імпортну.

Сьогодні Командування Повітряних Сил шукає нові шляхи розв’язання проблеми забезпечення українських льотчиків новим сучасним обмундируванням. Оскільки те, що залишилось у спадок від радянської епохи і дотепер перебуває на озброєнні, вичерпало всі можливі ресурси. Зокрема йдеться про такі важливі елементи системи життєзабезпечення льотчика, як захисний шолом (ЗШ) та авіаційні кисневі маски.

— Більшість виробів, якими користуються наші льотчики, належать до поставок 1990–1991 років. Відповідно терміни їхньої експлуатації наближаються до максимуму, який ми змогли продовжити — 28 років(!) замість закладених від початку шести, — розповідає старший інженер відділу експлуатації авіаційного обладнання підполковник Олег Наумук.

Ще донедавна авіатори змушені були закуповувати необхідне спорядження на російських підприємствах, проте паралельно шукали інші варіанти. Критерії пошуку були такі: європейська або американська продукція, що експлуатується на аналогічних нашим типам літальних апаратах і яка без проведення комплексних випробувань могла б використовуватися нашими льотчиками. Альтернативу знайшли у Франції.

Результат пошуку зображень за запитом "helmet LA 100"

— Наші льотчики вже ознайомилися з характеристиками нового спорядження. Одна із основних переваг захисного шолома LA 100 французького виробництва, яку відзначають наші льотчики, — вага. Якщо російський аналог ЗШ-7 важить близько двох кілограмів, то «француз» — удвічі менше. А це означає, що в разі катапультування, коли перевантаження сягає понад 20 g, навантаження на шийний відділ хребта льотчика становитиме вже не 40, а 20 кілограмів, що суттєво знижує ймовірність травмування, — пояснює підполковник Олег Наумук. — Попри малу вагу, цей шолом досить міцний, адже виготовлений із арамідно-вуглецевого волокна. Він із легкістю витримує швидкісний напір, що виникає при катапультуванні на швидкості до 800 км/год, та здатен захистити голову льотчика від осколків та дії високих температур.

5529_p_17_img_0001

Новий шолом має модульну конструкцію, що дозволяє залежно від завдань розміщувати на ньому різноманітне легкознімне обладнання. Це можуть бути системи цілевказання та індикації, окуляри нічного бачення та різні світлофільтри.

У комплекті з шоломом йтиме також сумісна з ним киснева маска UA21S виробництва французької компанії Ulmer Aeronautique. Маска разом із кисневим обладнанням літака забезпечує льотчика киснем при виконанні висотних польотів та у разі аварійного покидання літака.

До кінця цього року українські авіатори отримають комплект кінцевого варіанта спорядження, яке протестують та визначаться з точною кількістю комплектів для закупівлі.

— Зараз маємо потреби для тактичної авіації — кількасот комплектів. Далі розглянемо доцільність закупівлі цього спорядження і для навчально-тренувальних літаків, — зазначають у Командуванні Повітряних Сил.

Остаточну ціну на нове спорядження озвучать пізніше. Проте, як запевняють військові, вона буде суттєво меншою за аналоги виробництва РФ.

Владислав ДЕМ’ЯНЕНКО

Американське спорядження адаптують для нашої авіації

На одному з військових аеродромів відбулася чергова робоча зустріч представників Повітряних Сил ЗС України із фахівцями з авіаційного обладнання із США. Сторони обговорили варіанти приведення до сумісності кисневого обладнання та обладнання зв’язку різних типів літаків ПС із гермошоломами, які у грудні 2015 року американська сторона надала як матеріально-технічну допомогу.

— Для того, аби використовувати американські захисні шоломи (ЗШ) та кисневі маски, їх необхідно спочатку адаптувати під наші типи повітряних суден. Наприклад, у ЗШ потрібно встановити компенсатори натягу кисневої маски, а в кисневих масках замінити додаткові клапани і патрубки. Також потрібно замінити радіогарнітуру. Провести таку модернізацію в України наразі неможливо, тож ми працюємо над вирішенням цього проблемного питання разом із нашими західними партнерами, — коментують фахівці Командування Повітряних Сил ЗС України.

На зустрічі був присутній також представник американської компанії-виробника гермошоломів, який запропонував варіант модернізації, що вже раніше був успішно реалізований у Республіці Сербія. Тоді вдалося досягнути сумісності американського обмундирування із сербськими літаками за допомогою спеціальних перехідників.

Американська сторона пообіцяла врахувати всі побажання українських авіаторів та в найкоротші терміни представити остаточний варіант модернізації обладнання. Усі роботи з модернізації будуть виконані для України безкоштовно.

 Захисні пристрої з доповненою реальністю

Сучасні шоломи військових льотчиків — неймовірно складні й дорогі пристрої, можливості яких інколи є фантастичними. З їхньою допомогою пілоти можуть дивитися крізь літак, літати без приладів і атакувати ціль поглядом.

«Боже око» для F-35

5529_p_17_img_0002

Таку нескромну неофіційну назву має розроблений американською компанією Rockwell Collins шолом Gen III, створений спеціально для найновішого винищувача F-35 Lightning II. Його вартість теж «космічна» — 400 000 доларів(!). На сьогодні це найбільш технологічно досконалий шолом, який колись створювали інженери.

Gen III вщерть напханий електронікою і різноманітними датчиками, завдяки яким пілот може навіть дивитися «крізь» обшивку літака, наче літак виготовлений з прозорого скла. Для цього шолом зчитує дані від шести електрооптичних сенсорів, встановлених на обшивці винищувача, і проектує термальне зображення на візор шолома. Якщо є завдання вибрати ціль на землі, то обладнання відразу зафіксує її, причому менш ніж за 5 секунд. А рухом очей пілот може наводити ракети на ціль.

На екран шолома можна вивести як усю інформацію, так і окремі показники на кшталт висоти, швидкості, курсу. Gen III обладнаний і вбудованим приладом нічного бачення.

Кожен шолом підганяють під індивідуальні анатомічні особливості пілота. Для цього техніки сканують голову льотчика, відзначаючи всі особливості черепа, щоб готовий шолом точно підходив конкретній людині.

Британський «нападник» — Striker II

5529_p_17_img_0003

Високотехнологічний шолом Striker II HMD британської компанії BAE Systems використовується пілотами винищувачів Typhoon і Gripen. Хоча, як стверджують фахівці, система шолома може сполучатися із системами практично всіх наявних військових літаків, навіть тих, які мають застарілі аналогові електронні дисплеї.

Його електроніка проектує на передній щиток зображення від систем нічного бачення, виявлення та відстеження цілей та іншої інформації, що дозволяє пілоту орієнтуватися в умовах швидкоплинних повітряних боїв. Проектор забезпечує практично нульове затримання та чітке зображення в умовах будь-якого освітлення.

Striker II HMD має нову гібридну оптико-інерційну систему, яка контролює положення голови пілота. Вона дозволяє комп’ютеру відстежити, куди точно дивиться пілот, навіть тоді, коли не спрацьовує обладнання оптичного відстеження. Спільна робота вищезазначених систем гарантує, що символи і зображення, які проектуються на щиток, збігаються з напрямом погляду пілота. Це забезпечує більш високу точність прицілювання і відстеження захоплених цілей.

Підготував Владислав ДЕМ’ЯНЕНКО

*При копіюванні матеріалів активне посилання на сайт обов’язкове.
*Точки зору авторів публікацій можуть відрізнятися від позиції редакції.
*Інформація публікується з відкритих джерел.

Продовжити читання ?
Реклама
Реклама
Реклама

Trending