Зв'яжіться з нами

Cтатті

Якщо ми непотрібні НАТО, то чи потрібне воно нам?

Опубліковано

на

«Вже видно світло в кінці тунелю, але тунель, с*ка, не закінчується…». Ця цитата Михайла Жванецького чудово відображає наші багаторічні потуги стати членом Північно-Атлантичного Альянсу. Або хоча б його рівноправним партнером. Причому, керівництво НАТО всі ці роки вело дуже цікаву політику щодо України. Коли настрої в українському суспільстві були не на користь вступу в Альянс, нас наполегливо запевняли, що готові прийняти у свою родину і охороняти наші кордони від будь-яких зовнішніх зазіхань. Так було аж до 2014 року.

Фото: EPA/UPG

Всі ці роки відзначались умовляннями з-за океану про готовність до нашої північноатлантичної інтеграції і нечастими спільними навчаннями локального характеру. Однак, після окупації Криму і військової агресії з боку Росії, зовнішні пріоритети України остаточно змінилися. І як тільки настрої в суспільстві кардинально змінили свій зовнішньополітичний вектор у бік НАТО, і Україна відкрито заявила про своє прагнення офіційно увійти в цей Блок, діалог став пробуксовувати. Парадоксальна ситуація.

Чим агресивніші ставали дії наших ворогів на Донбасі, чим наполегливіше ми зверталися до військового і політичного керівництва Альянсу з проханням прискорити процес розгляду нашого вступу, тим більше холодно і прагматично реагували наші заокеанські партнери. Спочатку виставляли безліч вимог (справедливих!) з переоснащення наших збройних сил і необхідності переходу на стандарти НАТО. Після заговорили про саботаж з боку вищого військового керівництва України в процесі консультацій та спільних навчаннь.

А в середині 2016 року вирішили не крутити більше і заявили, що Україна повинна пройти ще довгий шлях реформування своєї армії і військово-промислового комплексу, а так же позбавитися від корупції, в тому числі, у збройних силах. А тому, у найближчі 15 – 20 (!!!) років можна навіть не думати про вступ до НАТО… (а чи армії Румунії, Болгарії, Албанії, Чорногорії відповідали цим вимогам? – ред.) до Речі, приблизно в цей же час приблизно така же теза прозвучала щодо нашого «прагнення» в Євросоюз…Ті ж 15-20 років… Навіть додатковий протокол прийняли до нашої Угоди про Асоціацію, де чорним по білому позначили, що Угода не дає Україні право стати офіційним кандидатом у члени ЄС. Все, шлагбаум опустився.

Але, повернемося до НАТО. З одного боку, цілком очевидно, що нас там не чекають. Максимум, на що може розраховувати Україна, це участь Натовських інструкторів в процесі переоснащення наших збройних сил і підготовки різних спецбатальонів. З іншого боку, геополітичні розклади сьогодні змінюються, і Північно-Атлантичний Альянс буде зазнавати значних змін і фінансових обмеженнь. Про це недвозначно заявив новий господар Білого Дому Дональд Трамп. А Америка завжди була флагманом і власником основних акцій НАТО. Значить, вибудовувати перспективу на два десятиліття вперед практично неможливо. Тому, Україні слід задатися глобальним питанням: «А чи потрібно нам таке НАТО?».

На відміну, наприклад, від Польщі, яка стає одним з найважливіших місць розташування командного пункту сил швидкого реагування, Україна ніяких істотних дивідендів від розширення НАТО на Схід не отримує. Ніхто не захотів давати нам летальну зброю або втручатися в ситуації практичної війни на Донбасі. Більш того, розміщення нових баз і центрів в Латвії, Литві, Румунії та Болгарії лише провокують Кремль на активні дії в Україні. Мета Москви зрозуміла – не допустити мирного еволюційного процесу інтеграції Києва в Північно-Атлантичне об’єднання найближчим часом. Це означає, насамперед, що наша країна знаходиться в центрі геополітичних розборок без якого-небудь реального прикриття.

Наступний аспект – фінансовий. Структура фінансування НАТО в останні роки настільки змінилася, що багато країн – учасників не завжди можуть витримувати такі фінансові навантаження, а тому багато Программ вже видозмінюються, а в деяких випадках, і зовсім згортаються. Горезвісна холодна війна між США і Росією в період президентства Обами змушувала Конгрес виділяти на оборонне відомство і на потреби НАТО багатомільярдні асигнування. Проти такої політики вже виступив Трамп і, схоже, зовнішньополітичний вектор буде його Адміністрації дещо інший. Впевнений, що і відносини Вашингтона і Москви серйозно зміняться в бік чергового потепління. А це буде означати і той факт, що Україна тим більше не буде цікавити НАТО в якості рівноправного партнера. До речі, вже зараз помітно, що тема Криму вже практично «за дужками» міжнародної політики. Навіть європейці усвідомили, що господар Кремля не буде говорити на цю тему, навіть під страхом посилення санкцій. Російська військова база в Криму для Путіна стратегічно важлива, і є стримуючим плацдармом в існуючих військових розкладах в цьому регіоні.

І ще один важливий аспект слід враховувати керівництву нашої країни. Світова система колективної безпеки, вибудувана кілька десятиліть тому, вичерпала себе і потребує докорінної модернізації і нових підходів. У тому числі, з урахуванням сучасних геополітичних та економічних реалій. А тому, можна сміливо припускати суттєві зміни в цьому напрямку в найближчі роки. Причому, не в кращий для України бік. Але не варто посипати голову попелом. НАТО в його сучасному вигляді нам недоступне, а якою буде структура колективної безпеки в майбутньому – важко прогнозувати. Необхідно ставати самостійним суб’єктом світової політики та ініціювати створення Нової світової воєнної Доктрини, яка стане реальним інструментом боротьби з тероризмом і зможе зупинити багато локальних військових конфліктів. Мені видається, що ми повинні повертатися до «Кучмівської позаблоковості» і починати модернізувати власний військово-промисловий і оборонний комплекс. Благо, за прикладами та консультантами далеко ходити не треба. Ізраїль, та ж Польща, Чехія, пострадянські країни Балтії.

А нинішнє НАТО нам не треба.

Автор: Дмитрий Спивак – Депутат Одеської міської ради VI скликання, лідер громадсько-політичного об’єднання «Справедлива Одеса»

При копіюванні матеріалів активне посилання на сайт обов’язкове. *Точки зору авторів публікацій можуть відрізнятися від позиції редакції.

Джерело:http://ukr.lb.ua/

Cтатті

У Сухопутних військах немає бригади без бойового досвіду – генерал

Опубліковано

на

Усі бригади, полки і окремі частини Сухопутних військ ЗС України вже мають бойовий досвід.

Про це в інтерв’ю Укрінформу заявив командувач Сухопутних військ Збройних Сил України генерал-полковник Сергій Попко.

“Всі бригади Сухопутних військ, всі полки й окремі частини мають бойовий досвід і виконували протягом всіх цих трьох років бойові завдання. Немає жодної військової частини в Сухопутних військах, яка не мала б бойового досвіду, кожна – за напрямками своєї діяльності”,  – заявив він.

Генерал зазначив, що залежно від року війни, від періоду застосування в російсько-українській війні, частка участі Сухопутних військ у бойових діях “коливалася від 80 до 90%”.

“Ми з повагою ставимося до зусиль інших силових структур, таких як Служба безпеки України, Державна прикордонна служба, Національна гвардія, Національна поліція. Але проводити якісь паралелі між ними було б не зовсім коректним. Справа в тім, що Сухопутні війська, як і Десантно-штурмові війська, і Морська піхота, завжди виконують задачі на першій лінії. Всі інші – на другій і далі”, – зазначив Попко.

Командувач також повідомив, що частини і підрозділи Сухопутних військ перебувають у районах російсько-української війни в Донецькій та Луганській областях за принципом ротації: приблизно 7-8 місяців виконання бойових завдань, 5-6 місяців – відновлення боєздатності в пунктах постійної дислокації. “Там здійснюється доукомплектування, ремонт озброєння і військової техніки, особовому складу надаються відпустки. Потім знову повернення до виконання бойових завдань на фронті”,  – додав він.

*При копіюванні матеріалів активне посилання на сайт обов’язкове.
*Точки зору авторів публікацій можуть відрізнятися від позиції редакції.
*Інформація публікується з відкритих джерел.

Продовжити читання ?

Cтатті

Ефективність нашої артилерії не дала РФ перейти у наступ

Опубліковано

на

У Сухопутних військах близько 90% вогневого ураження бойовиків під час конфлікту на Сході України здійснюють ракетні війська й артилерія.

Про це в інтерв’ю Укрінформу заявив командувач Сухопутних військ Збройних сил України генерал-полковник Сергій Попко.

“Що стосується ракетних військ і артилерії. Це основний рід Сухопутних військ, який здійснює вогневе ураження. Його дольова участь у вогневому ураженні противника – порядку 90 відсотків. Це дуже суттєво”, – заявив він.

За оперативною інформацією, додав генерал, в ході конфлікту на Донбасі саме ефективність та потужність української артилерії не дозволили російському агресору перейти до масованого наступу.

“Цю обставину ми взяли на озброєння, наситили механізовані й танкові війська артилерією всіх типів – від мінометів до реактивних систем залпового вогню великих калібрів, укомплектували розрахунки цих гармат і артилерійських систем особовим складом, навчили цих людей”,  – зазначив Попко.

Говорячи про переозброєння, командувач зауважив, що, виходячи з тактики бойового застосування й потреб в укомплектованості частин Сухопутних військ, вдалося скласти фінансово обгрунтовану програму технічної модернізації або переозброєння. Програма створювалася з урахуванням фінансових можливостей на кожен бюджетний рік і була затверджена у Генеральному штабі Збройних сил України.

“Тому вже можна говорити про те, що переважна кількість зразків, які нас будуть задовольняти, вони вже у розробці на підприємствах національного обороно-промислового комплексу. Тому ми ставимо перед собою амбітні завдання на майбутнє, коли значна більшість техніки й озброєння – більше 80 відсотків – будуть новітніми. Поки що ми лише на шляху до цієї мети”, – зазначив він.

*При копіюванні матеріалів активне посилання на сайт обов’язкове.
*Точки зору авторів публікацій можуть відрізнятися від позиції редакції.
*Інформація публікується з відкритих джерел.

Продовжити читання ?

Cтатті

ДШКМ в руках десантників vs бетонна плита. Очікування і наслідки (ФОТО, ВІДЕО)

Опубліковано

на

Чи витримають плита з бетону, ящики та мішки з піском влучання з ДШКМ? На одному із полігонів у районі проведення АТО, під час зборів з розрахунками великокаліберних кулеметів ДШКМ, десантно-штурмовою бригадою було перевірено на міцність типові укріплення. Також, на різних навчальних точках, десантники відпрацьовували способи ведення вогню по різних цілях та на різних відстанях.

До проведення зборів залучалися волонтери-інструктори, які вже допомогли підготувати Збройним Силам України чималу кількість кулеметників.

Світлина від Прес-центр штабу АТО.

На різних навчальних точках, десантники відпрацьовували способи ведення вогню по різних цілях та відстанях. Цікавим було те, що на полігоні були побудовані імпровізовані укриття, виготовлені із матеріалів, які використовуються в районі АТО.

Світлина від Прес-центр штабу АТО.

– Наша мета полягає не в ураженні цілей завдяки щільності вогню та великою кількістю пострілів, а завдяки мінімальному та ефективному використанню боєприпасів, – відзначає командир десантно-штурмового підрозділу.

Світлина від Прес-центр штабу АТО.

Необхідно відзначити, що модернізація даного великокаліберного кулемету ДШК значно збільшила його бойові можливості, а розрахунок – став мобільнішим.

Світлина від Прес-центр штабу АТО.

Джерело: http://youtube.com/

 *При копіюванні матеріалів активне посилання на сайт обов’язкове.
*Точки зору авторів публікацій можуть відрізнятися від позиції редакції.
*Інформація публікується з відкритих джерел.

Продовжити читання ?
Реклама
Реклама
Реклама

Trending